ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 911/1068/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФМ С Є ДЕСНА"
на рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2021 (суддя Сокуренко Л. В.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 (головуючий суддя Хрипун О. О., судді Агрикова О. В., Мальченко А. О.)
у справі № 911/1068/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФМ С Є ДЕСНА"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"
про визнання недійсним рішення комісії,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Король Д. В., відповідача - Дороніна О. М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФМ С Є ДЕСНА" (далі - позивач, ТОВ "ФМ С Є ДЕСНА") звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі - відповідач, АТ "ОГС "Київоблгаз") про визнання недійсним рішення комісії, яке оформлене протоколом від 01.04.2021.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідачем, а саме: комісією було прийнято рішення про задоволення акта про порушення від 08.05.2020 № 2836 та нарахування вартості необлікованого обсягу природного газу, яке викладено у протоколі від 01.04.2021 з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем.
3. Позивач зазначає, що відповідачем був наданий позивачу акт - розрахунок від 01.04.2021, відповідно до якого останньому було донараховано 30 996,36 м.куб газу на суму 156 506,87 грн, який був розрахований за пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або роботу комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу за попередній період визначена некоректно.
4. Одночасно позивач вважає спірне рішення протиправним, посилаючись на пункт 8 глави 4 розділу 11 Кодексу газорозподільних систем, з огляду на те, що саме позивачем було викликано відповідача для усунення витоку газу і тому, на думку позивача, процедура, передбачена главою 11 Кодексу газорозподільних систем у даному випадку не застосовується.
5. Крім того, позивач стверджує, що відповідачем було розглянуто акт про порушення з порушенням строку, передбаченого пунктом 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, а саме, поза межами двомісячного строку.
6. З огляду на наведене вище у сукупності, позивач вважає спірне рішення, оформлене протоколом від 01.04.2021, протиправним та просить суд визнати його недійсним.
Короткий зміст судових рішень
7. Рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.
8. Мотивуючи рішення і постанову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про дотримання відповідачем вимог Кодексу газорозподільних систем щодо складання акта про порушення, процедури зняття та направлення на експертизу лічильника газу, проведення експертизи, а також здійснення розрахунку необлікованого природнього газу.
9. При цьому суди визнали такими, що не поширюються на спірні правовідносини норми про обов`язок оператора газорозподільної системи здійснювати розгляд актів про порушення комісією з розгляду актів про порушення протягом 2-ох місячного терміну, оскільки, акт про порушення №2836 був складений до введення в дію змін норми пункту 8 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. ТОВ "ФМ С Є ДЕСНА" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову у даній справі, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
11. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - пункту 8 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, з урахуванням положень статті 58 Конституції України щодо зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
12. Також у якості підстави касаційного оскарження судових рішень у справі скаржник зазначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на недослідження судами зібраних у справі доказів про неповідомлення відповідачем про перенесення дати засідання комісії та розгляд акта неуповноваженим складом комісії, а також доказів, які підтверджують пошкодження лічильника газу та самостійне повідомлення позивачем відповідача про підозру у його некоректній роботі.
13. На переконання скаржника, зазначене виключає застосування до нього процедури, передбаченої главою 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем щодо визначення необлікованих об`ємів природного газу та проведення нарахувань за нього.
Позиція інших учасників справи
14. 19.07.2022 на електронну адресу Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу (скріплений електронним цифровим підписом представника АТ "ОГС "Київоблгаз" Волощука П. Ю.), у якому останній не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
15. Верховний Суд залишає поданий відзив без розгляду з викладених у заяві позивача від 20.07.2022 підстав та не враховує його при ухваленні постанови.
16. Згідно з частиною третьою статті 295 ГПК України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення).
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. АТ "ОГС "Київоблгаз", що діє на підставі ліцензії АГ № 507469 від 01.09.2015, здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
18. Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2494 (далі - Оператор ГРМ) відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.
19. 01.01.2016 ТОВ "ФМ С Є ДЕСНА" підписано заяву-приєднання № 09420WLQ7DBР016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), якою приєдналось до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 (далі - договір). Вузол обліку газу постачальника за адресою: складський комплекс, вул. Леніна, 2/1, с. Дударків, Київська обл., обладнаний лічильником DELTA G100, коректором КПЛГ-1.02Р. ТОВ "ФМ С Є ДЕСНА" присвоєно ЕІС-код 56W.
20. 04.05.2020 ТОВ "ФМ С Є ДЕСНА" звернулося до АТ "ОГС "Київоблгаз" з листом вих. № 39, в якому просило направити представника для розпломбування шарового крану монометра на вузлі обліку за адресою: Бориспільський район, с. Дударків, вул. Незалежності, 2/1, для усунення витоку газу та подальшого опломбування. Контактна особа - Здоровець Вячеслав. Лист був прийнятий, що не заперечувалось відповідачем.
21. 08.05.2020 представниками відповідача проведено перевірку технічного стану комерційного ВОГ, про що складено відповідний акт від 08.05.2020. Під час перевірки ВОГ було виявлено витоки газу на гільзі контрольного термометра, на патрубку для зливу, конденсату, на обв`язці фільтра газу, на патрубку для контрольних ЗВТ. Витоки усунуто. Крім того, виявлено, що при перевірці ЗВТ на витрату відліковий механізм не реагує, що свідчить про вихід з ладу лічильника. Лічильник газу запаковано та опломбовано для відправлення на позачергову повірку. Перевірка технічного стану комерційного ВОГ здійснювалась за участю представника ТОВ "ФМ С Є ДЕСНА" інженера з експлуатації Здоровця В. М.
22. Представниками відповідача було складено акт про порушення № 2836 від 08.05.2020 в якому визначено, що представниками відповідача була проведена перевірка та встановлено, що лічильник газу не реагує на витрату. На акті міститься підпис представника споживача Здоровця В. М.
23. Відповідачем складений протокол про направлення ЗВТ на позачергову повірку від 08.05.2020. На протоколі міститься підпис представника споживача Здоровця В. М.
24. 27.05.2020, за результатами проведення позачергової повірки лічильника газу, заводський № 3401692314, ДП "Укрметртестстандарт" складено довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 39-2-6/103. Лічильник газу № 3401692314 визнано непридатним у зв`язку з тим, що ротора лічильника не обертаються.
25. 01.04.2021 комісія з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем АТ "ОГС "Київоблгаз" розглянула акт від 08.05.2020 № 2836 про порушення вимог цього Кодексу.
26. Судами також установлено, що позивач був повідомлений про місце та час проведення комісії, а саме про те, що засідання комісії відбудеться 26.03.2021 о 10-00, викликом № 81014-Сп-3355-0321 від 22.03.2021.
27. 01.04.2021 комісією з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем було прийнято рішення про задоволення акта про порушення від 08.05.2020 № 2836 та нарахування вартості необлікованого обсягу природного газу за період з 29.04.2020 по 08.05.2020. Зазначене рішення закріплено у протоколі від 01.04.2021. Відповідачем був наданий позивачу акт-розрахунок від 01.04.2021, відповідно до якого останньому було донараховано 30 996,36 м.куб газу на суму 156 506,87 грн.
28. На засіданні комісії був присутнім представник ТОВ "ФМ С Є ДЕСНА" за довіреністю від 22.03.2021 № 02/2021 Шкурко О. М. (копія довіреності знаходиться в матеріалах справи). На протоколі є підпис представника ТОВ "ФМ С Є ДЕСНА" та викладено його зауваження щодо строків розгляду акта.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
29. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
30. Судові рішення у справі оскаржуються ТОВ "ФМ С Є ДЕСНА" з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
31. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
32. В якості підстави для подання касаційної скарги ТОВ "ФМ С Є ДЕСНА" визначило пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 8 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем у подібних правовідносинах.
33. Верховний Суд зазначає, що правовідносини, що виникають між оператором газорозподільних систем та суб`єктами ринку природного газу регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494.
34. Відповідно до положень пункту 1 глави 6 розділу X Кодексу ГРС власник комерційного ВОГ або суб`єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 розділу X Кодексу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ).
35. Згідно з положеннями пункту 1 глави 9 розділу X Кодексу ГРС суміжні суб`єкти ринку природного газу, зокрема Оператор ГРМ та споживач, під час введення в експлуатацію або протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових, у тому числі в разі позаштатної ситуації чи виникнення спірних питань щодо результатів вимірювань об`єму природного газу, мають право здійснювати з дотриманням вимог цього Кодексу перевірку комерційного ВОГ та його складових щодо, у тому числі, відсутності ознак пошкодження ЗВТ та/або пошкодження пломб.
36. Відповідно до пункту 6 глави 6 розділу X Кодексу ГРС, у разі виявлення позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових, пошкодження ЗВТ або пошкодження пломб чи захисних елементів власник (користувач), на території або у приміщенні якого встановлений комерційний ВОГ чи його складові, має терміново поінформувати про це Оператора ГРМ та за потреби вжити заходів для недопущення аварійної ситуації з урахуванням техніки безпеки.
37. Положеннями глави 5 розділу XI Кодексу ГРС визначено порядок оформлення акта про порушення. Зокрема, пунктами 1-5 визначено, що у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу. Акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами.
У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення.
Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення. Представник Оператора ГРМ перед складанням акта про порушення зобов`язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акта про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень.
У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали: або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою; або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/ користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення цієї особи.
Споживач (несанкціонований споживач) та представники Оператора ГРМ під час виявлення порушення та складання акта про порушення мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявленого порушення чи інших дій та фактів, про що зазначається в акті про порушення.
До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження, заперечення та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в акті про порушення.
38. Відповідно до пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС (в редакції на момент виявлення порушення), акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.
39. З 30.07.2020 діє нова редакція зазначеного пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, відповідно до якої, акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Засідання комісії з розгляду акта про порушення має бути проведено Оператором ГРМ не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України "Про судову експертизу").
40. Аргументуючи свої доводи щодо порушення відповідачем встановленого двомісячного строку для розгляду акта від 08.05.2020 № 2836 про порушення вимог Кодексу, скаржник зазначає про безпідставне незастосування попередніми судами пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС в редакції від 30.07.2020. При цьому посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.12.2021 у справі № 922/4053/20, від 16.12.2021 у справі № 922/4076/20, від 28.10.2021 у справі № 904/5082/19, щодо дії нормативно-правового акта у часі.
41. Розглянувши наведені скаржником доводи Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
42. Статтею 5 Цивільного кодексу України визначена дія актів цивільного законодавства у часі, відповідно до якої: акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
43. Крім того, згідно з частиною першою статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
44. У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), Конституційний Суд України дійшов висновку, що загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Крім того, висновки щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово були викладені у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
45. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце і що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
46. Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України стаття 58 міститься у розділі II "Права, свободи та обов`язки людини і громадянина", в якому закріплені конституційні права, свободи і обов`язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії. Про це свідчить як назва цього розділу, так і системний аналіз змісту його статей та частини другої статті 3 Конституції України.
47. При цьому, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
48. Разом з тим, Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
49. Тобто, за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Разом з тим господарське законодавство не забороняє застосування нових положень зі зворотною силою у виключних випадках, коли зворотна дія цих актів передбачена в його нормах та якщо темпоральний прояв не суперечить принципу, закріпленому у статті 58 Конституції України щодо застосування до події, факту того закону (нормативно-правового акта), під час дії якого вони настали або мали місце.
50. Верховний Суд звертає увагу, що у рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".
51. Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення. Важливим є те, що Конституційний Суд України використав поняття "прийняття акта", а не набрання ним чинності, оскільки бувають випадки суттєвого розходження в часі цих двох юридичних фактів стосовно однопредметних актів.
52. Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правовим актом, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено у пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
53. Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
54. Для визначення дії нормативно-правового акта у часі та, відповідно, для з`ясування того, чи поширюється його юридична сила на конкретні правовідносини, необхідно встановити:
1) момент набуття чинності нормативно-правового акта;
2) наявність або відсутність у новоприйнятому нормативно-правовому акті порядку та строків набрання ним чинності в цілому та/або окремих його положень, а також особливості застосування нормативно-правового акта у певний період часу (може, як правило, визначатися у прикінцевих та перехідних положеннях відповідного акта);
3) момент виникнення та закінчення правовідносин, на регулювання яких спрямована дія акта;
4) чи був чинним на момент виникнення та закінчення правовідносин нормативно-правовий акт;
5) чи містить нормативно-правовий акт положення, які скасовують або пом`якшують відповідальність особи.
55. Водночас, на відміну від пункту 8 глави 5 розділу XI Кодексу ГРC, застосування положень якого є предметом дослідження у цій справі, у зазначених скаржником справах № 922/4053/20, № 922/4076/20, № 904/5082/19 нормативно-правові акти (Цивільний кодекс України Господарський кодекс України, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), застосування яких в частині законодавчого звільнення боржника від відповідальності також було предметом дослідження судами, передбачали правило зворотної дії в часі у відповідних прикінцевих та перехідних положеннях цих нормативно-правових актів до відносин, що виникли до введення дію відповідних норм та продовжують існувати після введення їх в дію.
56. Відтак, оскільки акт про порушення від 08.05.2020 № 2836 складений до внесення змін до пункту 8 глави 5 розділу XI Кодексу ГРC, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що обов`язок Оператора ГРМ (АТ "ОГС "Київоблгаз") здійснювати розгляд актів про порушення комісією з розгляду актів про порушення протягом двомісячного строку на спірні правовідносини не поширюється, а отже відповідачем зазначену норму порушено не було.
57. До подібного висновку у застосуванні у часі положень редакції зазначеного пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС дійшов Верховний Суд у постанові від 05.07.2022 у cправі № 924/599/21 (колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цього висновку).
58. Таким чином, доводи ТОВ "ФМ С Є ДЕСНА" щодо порушення відповідачем строку розгляду акта про порушення від 08.05.2020 № 2836, з посиланням на пункт 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, а також пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України
59. В якості ще однієї з підстав для подання касаційної скарги ТОВ "ФМ С Є ДЕСНА" визначило пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що судові рішення у справі оскаржується з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
60. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
61. Відхиляючи доводи позивача щодо неповноти з`ясування судом обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
62. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19 та від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19.Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 тощо.
63. Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
64. За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи ТОВ "ФМ С Є ДЕСНА" (зазначені у пунктах 12, 13 цієї постанови) про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме ненадання судами оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження та всім доводам позивача, за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
65. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
66. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
67. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
68. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
69. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
70. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що інші доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, зокрема, щодо неповідомлення відповідачем про перенесення дати засідання комісії та розгляд акта неуповноваженим складом комісії, а також обставин самостійного повідомлення позивачем відповідача про підозру у його некоректній роботі, що, на його думку, виключає підстави для застосування до відповідача процедури, передбаченої главою 4 розділу ХІ Кодексу ГРС (1) не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, (2) не входять до предмету дослідження цієї справи, (3) не доводять порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, проте, виходячи зі змісту касаційної скарги, направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених приписами статті 300 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
71. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
72. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
73. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник, в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень у справі.
74. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "ФМ С Є ДЕСНА" залишити без задоволення, а оскаржувані постанову апеляційного господарського суду і рішення місцевого господарського суду - без змін.
Розподіл судових витрат
75. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФМ С Є ДЕСНА" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 у справі № 911/1068/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил