ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 911/1423/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Банаська О.О., Білоуса В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.,
учасники справи:
ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрбудгруп",
боржник - Сільськогосподарський виробничий кооператив "Любарці",
ліквідатор - арбітражний керуючий Шевченко Ю.І.;
представник ГУ ДПС у Київській області - Вірчак В.Г.,
представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудгруп" за вх. № 8122/2020
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020
у складі колегії суддів: Полякова Б.М. (головуючий), Пантелієнка В.О., Дикунської С.Я.
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудгруп"
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Любарці"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ
Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції
1. 06.05.2019 до Господарського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудгруп" (далі - ТОВ "Центрбудгруп") про відкриття провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Любарці" (далі - СВК "Любарці") у зв`язку з нездатністю останнього сплатити заборгованість на загальну суму 1 294 031 грн та на підставі статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У заяві про порушення провадження у справі про банкрутство ініціюючий кредитор зазначив, що безспірність його вимог підтверджена рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Захист корпоративних прав "Атторней" від 08.10.2018 у справі № Т-05/18, згідно з яким вирішено стягнути з боржника на користь заявника 1 280 000 грн заборгованості та 13 150 грн третейських витрат.
2. 23.07.2019 ухвалою Господарського суду Київської області, серед іншого, відкрито провадження у справі; визнано безспірні грошові вимоги ТОВ "Центрбудгруп" у сумі 1 294 031 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шевченко Ю.І.
3. 08.10.2019 постановою Господарського суду Київської області визнано банкрутом СВК "Любарці" та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шевченка В.Є.
4. 28.12.2019 до суду надійшла заява ГУ ДПС у Київській області про визнання грошових вимог до боржника у сумі 27 209,89 грн.
5. 08.01.2020 до суду надійшло клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Шевченка В.Є. від 30.12.2019 № 02-04/14 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, з доданими звітом за підсумками ліквідаційної процедури з додатками. Ліквідатором банкрута подано ліквідаційний баланс банкрута станом на 30.12.2019 (зі змінами від 02.03.2020), згідно з яким у банкрута відсутні будь-які активи, за рахунок яких можна провести розрахунки з кредиторами ТОВ "Центрбудгруп" і ГУ ДПС України у Київській області. До звіту також додано протокол № 2 від 30.12.2019, відповідно до якого ліквідатор звітував на зборах комітету кредиторів про вжиті заходи та комітет кредиторів прийняв рішення про схвалення звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
6. 25.02.2020 ухвалою Господарського суду Київської області грошові вимоги ГУ ДПС у Київській області до боржника у сумах: 3 842 грн - 1 черга; 9 000 грн - 4 черга; 18 209,89 грн - 6 черга.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
7. 10.03.2020 ухвалою Господарського суду Київської області, серед іншого, затверджено звіт ліквідатора, ліквідовано СВК "Любарці", закрито провадження у справі.
8. Суд першої інстанції вказав, що у зв`язку з відсутністю майна та будь-яких інших активів у банкрута, за рахунок реалізації яких можливе задоволення вимог ТОВ "Центрбудгруп" та ГУ ДПС України у Київській області, кредиторські вимоги на підставі частини сьомої статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства вважаються погашеними.
9. За наслідком розгляду звіту ліквідатора та доданих документів суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ліквідатором банкрута в ході ліквідаційної процедури здійснено всі необхідні заходи, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
10. 07.10.2020 постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.03.2020 у справі № 911/1423/19 задоволено, ухвалу Господарського суду Київської області від 10.03.2020 скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду Київської області на стадію ліквідаційної процедури. Справу № 911/1423/19 повернуто до Господарського суду Київської області.
11. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що арбітражний керуючий Шевченко В.Є. активних дій по пошуку майна боржника не здійснював, хоча саме на нього законом покладено цей обов`язок, а тому судом першої інстанції передчасно ухвалено рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу СВК "Любарці" та ліквідовано банкрута.
12. Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що в порушення частини четвертої статті 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом" судом першої інстанції, не було замінено ліквідатора, хоча останнім не було виявлено та повернуто майнових активів боржника в повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. 04.08.2020 ТОВ "Центрбудгруп" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2020 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Київської області від 10.03.2020 у справі № 911/1423/19, посилаючись на неправильне застосуванням судом апеляційної інстанції статті 42, частини другої статті 61, статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства.
14. На переконання скаржника, незважаючи на безліч посилань на позиції Верховного Суду в оскаржуваній постанові апеляційного суду, там відсутні висновки до яких прийшов саме суд апеляційної інстанції (про беззаперечний обов`язок ліквідатора незалежно від обставин вчиняти заходи по визнанню договорів недійсними та притягнення третіх осіб до дисциплінарної відповідальності), а відтак суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права (ст. 42, ч.2 ст. 61, ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 по справі №923/1720/13 та від 10.11.2020 по справі № 15/302-6.
15. Скаржник також вважає, що слід відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, оскільки зазначені норми права вже не є чинними. Вказує, що на даний момент відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування саме частини першої статті 42, частини другої статті 61, статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства. Наявність висновків Верховного Суду щодо застосування аналогічних статей Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на переконання скаржника не може вважатись висновком щодо застосування саме частини першої статті 42, частини другої статті 61, статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність з моменту впровадження в дію Кодексу України з процедур банкрутства 21.10.2019.
16. Також в касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, не зважаючи на те, що жодний кредитор (в тому числі і апелянт) не наводить конкретних прикладів та вимог щодо визнання угод боржника недійсними та притягнення третіх осіб до субсидіарної відповідальності, вважає правильним за кредиторів вирішити спосіб захисту їх кредиторських вимог та інтересів та наполягає на обов`язковості дій ліквідатора направлених на визнання угод недійними та притягнення до відповідальності третіх осіб.
17. Скаржник вважає, що ліквідатором СВК "Любарці" здійснена вся повнота дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника, отримані дані свідчать про явну неплатоспроможність та об`єктивну неможливість розрахуватись з кредитором, а тому слід ліквідувати боржника. Також, зауважує, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута були погоджені комітетом кредиторів, як органом уповноваженим представляти інтереси усіх кредиторів боржника, в судових засіданнях з розгляду питань затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу жоден кредитор (в тому числі і апелянт) боржника не висловив своїх заперечень щодо затвердження звіту та припинення банкрута.
18. Крім того, скаржник стверджує про порушення апеляційним господарським судом статей 76 77 78 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом проігноровано докази закриття рахунків наявні в матеріалах справи.
19. Крім того скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції припустився порушень статті 269 Господарського процесуального кодексу України щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції.
20. 27.01.2021 та 02.02.2021 до Верховного Суду надійшли пояснення ліквідатора СВК "Любарці" Шевченка В.Є., в яких він просить задовольнити касаційну скаргу, постанову суду апеляційної інстанції від 07.10.2020 скасувати, а ухвалу Господарського суду Київської області від 10.03.2020 залишити в силі.
21. Ліквідатора посилається на те, що :
- в оскаржуваній постанові Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 відсутні вказівки на те, який конкретний договір мав, але не оскаржив ліквідатор, кого та з яких підстав мав, але не притягнув до субсидіарної відповідальності;
- наявність рішення комітету кредиторів про погодження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу СВК "Любарці" свідчить що на думку комітету кредиторів банкрута, який за законом представляє інтереси всіх кредиторів ліквідатором вчинена уся повнота дій, та проведена робота задовольняє комітет кредиторів;
- висновок суду щодо доведеності не закриття рахунків боржника ґрунтується на наданій ГУ ДПС у Київській області та долученій до апеляційної скарги копії виписок з баз даних, при цьому Суд просто проігнорував докази закриття рахунків наявні в матеріалах справи.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
22. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходило.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи
і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
А. Щодо суті касаційної скарги
23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
24. Предметом касаційного перегляду у даній справі є питання затвердження звіту ліквідатора банкрута, ліквідаційного балансу та ліквідації юридичної особи і, як наслідок, закриття провадження у справі про банкрутство.
25. Верховний Суд зауважує, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу.
26. Розгляд судом клопотання про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є процесуальною дією, яка передбачає як заслуховування звіту ліквідатора, так і думки кредиторів, які можуть підтримати звіт або надати свої заперечення проти його затвердження. Оцінка аргументів і ліквідатора, і присутніх у засіданні кредиторів є запорукою надання аргументованої оцінки повноті дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.
27. А тому затвердження судом звіту ліквідатора, як підстави для закриття провадження у справі про банкрутство, є необхідним підсумком після етапу погашення вимог кредиторів з метою проведення судом правового аналізу повноти здійснених ліквідатором дій у ліквідаційній процедурі та отримання вичерпних правових висновків про встановлені обставини та їх наслідки.
28. Схожі за змістом правові висновки неодноразово були зроблені Верховним Судом, в яких викладались критерії належності проведення та повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство. Зокрема, в постановах: від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12, від 16.01.2020 у справі 910/11588/1, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від 10.06.2020 у справі № 910/12809/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-б, від 17.09.2020 у справі № 10-18/5218, від 12.11.2020 у справі № Б-24/39-09, від 10.12.2020 у справі № 916/95/18.
29. Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс СВК "Любарці" арбітражного керуючого Шевченка В.Є. суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором здійснено всі необхідні заходи, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, а також з відсутності майна підприємства боржника та неможливістю у зв`язку з цим задовольнити вимоги кредиторів.
30. В свою чергу, апеляційний господарський суд, переглядаючи дану справу в апеляційному порядку, дійшов висновку, що арбітражний керуючий Шевченко В.Є. активних дій по пошуку майна боржника не здійснював, хоча саме на нього законом покладено цей обов`язок, а отже судом першої інстанції передчасно ухвалено рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу СВК "Любарці" та ліквідовано банкрута.
31. При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що суть принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі полягає в тому, що обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення та повернення в ліквідаційну (конкурсну) масу всього майна (майнові права, законні очікування) боржника. До складу майна боржника слід віднести також майнові права, які виникають у зв`язку з визнанням угод недійсними в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Зокрема, до законних очікувань слід віднести субсидіарну відповідальності третіх осіб, засновників, керівників боржника, та інших осіб за доведення боржника до банкрутства або у разі банкрутства з вини цих осіб у відповідності до частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства. Верховний Суд погоджується із наведеним висновком суду апеляційної інстанції.
32. Слід зазначити, що можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута. Виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень визначених статтею 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який був чинний на момент визнання боржника банкрутом у даній справі. Аналогічні положення містить і стаття 61 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019 вже під час здійснення ліквідаційної процедури щодо СВК "Любарці".
33. Приписи частини п`ятої статті Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як і положення частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника. Саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.
34. Верховний Суд звертає увагу, що для оцінки судом повноти здійснених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури, в звіті ліквідатора обов`язково має міститися розділ щодо здійснених ним заходів з метою виявлення ознак доведення підприємства до банкрутства та, як наслідок, встановлення наявності або відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на засновників (учасників, акціонерів) або третіх осіб на підставі частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства.
35. Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного господарського суду про те, що без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства, суд позбавлений можливості з дотриманням принципу повноти дій ліквідатора розглянути його звіт і ліквідаційний баланс.
36. Зі змісту ухвали місцевого господарського суду про закриття провадження у справі у зв`язку із затвердженням ліквідаційного балансу банкрута вбачається, що питання здійснення ліквідатором дій направлених на виявлення ознак доведення боржника до банкрутства та заявлення ліквідатором вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства не було предметом розгляду підсумкового засідання місцевим господарським судом, отже висновок суду першої інстанції про повноту здійснених ліквідатором дій обґрунтовано спростовано апеляційним господарським судом.
37. Крім того, місцевим господарським судом було вказано, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях листом від 31.01.2020 № 50-03/02-575 повідомило ліквідатора про те, що згідно з актом оцінки від 11.05.1998 № 18-ОМ в процесі приватизації радгоспу "Любарецький" не увійшло до пайового фонду, але залишилось на обліку підприємства державне майно в кількості 10 позицій. Місцевий господарський суд також вказав, що ліквідатор в письмових поясненнях зазначив, що ані витяг з ЄДР, ані статут банкрута не містять відомостей про те, що СВК "Любарці" є правонаступником радгоспу "Любарецький"; в ході інвентаризації майна банкрута встановлено відсутність будь-якого майна, в т.ч. державного; до ліквідаційної маси майно, яке зазначене в листі ФДМ не включалось.
38. Однак, місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки вказаному листу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 31.01.2020 № 50-03/02-575, зокрема, щодо інформації стосовно правонаступництва СВК "Любарці" від колективного сільськогосподарського підприємства "Любарці", утвореного в процесі приватизації радгоспу "Любарецький", а також наявності на балансі підприємства державного майна (об`єкти інфраструктури), яке, у відповідності до статей 61 62 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає передачі відповідній територіальній громаді.
39. Окрім того, Верховний Суд вважає, що у випадку наявності на балансі у підприємства банкрута майна, яке відповідно до закону підлягає передачі територіальній громаді, господарському суду при здійсненні оцінки звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу належало б з`ясувати, чи було передане таке майно ліквідатором та прийняте органом місцевого самоврядування, а за необхідності, із заслуховуванням в судовому засіданні пояснень органу місцевого самоврядування чи суб`єкта управління таким майном, який приймає рішення про подальше використання цього майна.
40. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до виписки із інформаційних баз даних Державної податкової служби на момент затвердження звіту ліквідатора у СВК "Любарці" були відкритті банківські рахунки. Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що вказана обставина також суперечить принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.
41. Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права оскільки закриття рахунків боржника підтверджується довідкою, наявною в матеріалах справи, Верховний Суд не приймає до уваги з огляду на положення частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
42. З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного господарського суду про те, що судом першої інстанції передчасно ухвалено рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу СВК "Любарці" та ліквідовано банкрута, оскільки арбітражний керуючий Шевченко В.Є. активних дій по пошуку майна боржника не здійснював, хоча саме на нього законом покладено цей обов`язок.
43. Водночас, колегією суддів не приймаються до уваги посилання заявника касаційної скарги на неврахування постанов Верховного Суду від 07.10.2020 по справі №923/1720/13 та від 10.11.2020 по справі № 15/302-6, оскільки у справі, що розглядається, та в наведених скаржником справах, суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
44. Зокрема, у справі №923/1720/13 Верховний Суд вказав, що при вирішенні питання про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, місцевим та апеляційним судами було встановлено, що ліквідатором ТОВ "Інвест-Капітал" було проведено аналіз фінансового становища банкрута, за результатами якого встановлено причини неплатоспроможності боржника, ознак фіктивного банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, доведення до банкрутства - не виявлено. Натомість у даній справі № 911/1423/19, як вже зазначалося вище, таких дій ліквідатором здійснено не було.
45. Також, у справі №15/302-б предметом касаційного перегляду було питання визнання недійсними результатів аукціону в межах справи про банкрутство, що також не свідчить про подібність правовідносин у справі №15/302-6 та у даній справі № 911/1423/19, предметом касаційного перегляду в якій наразі є питання затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі про банкрутство.
46. Стосовно доводів скаржника про необхідність відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, оскільки зазначені норми права вже не є чинними, у зв`язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства, колегія суддів зазначає наступне.
47. Висновок Верховного Суду про принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі базується на повноваженнях ліквідатора, які визначені як Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що діяв на момент введення ліквідаційної процедури у даній справі та призначення ліквідатора, так і Кодексом України з процедур банкрутства, що введений в дію з 21.10.2019. При цьому, повноваження ліквідатора із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства принципово не змінилися, що робить висновок про принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі актуальним, з огляду на що Верховний Суд не вбачає підстав для відступу чи зміни даного висновку.
48. Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Верховний Суд не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої постанови суду апеляційної інстанції.
49. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.
Б. Висновки щодо застосування норми права
50. Висновок Верховного Суду про принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі базується на повноваженнях ліквідатора, які визначені як Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що діяв на момент введення ліквідаційної процедури у даній справі та призначення ліквідатора, так і Кодексом України з процедур банкрутства, що введений в дію з 21.10.2019. При цьому, повноваження ліквідатора із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства принципово не змінилися, що робить висновок про принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі актуальним, з огляду на що Верховний Суд не вбачає підстав для відступу чи зміни даного висновку.
В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
51. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що постанова у справі прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
52. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудгруп" підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 - залишенню без змін.
Г. Розподіл судових витрат
53. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудгруп" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у справі № 911/1423/19 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді О. Банасько
В. Білоус