№ 911/1428/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 911/1428/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

відповідачів - Романишена Р. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 (судді: Яковлєв М. Л. - головуючий, Куксов В. В., Шаптала Є. Ю.) у справі

за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави

до Броварської районної державної адміністрації та Обслуговуючого кооперативу "Садове товариство "Стандарт"

про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання договору оренди землі недійсним з припиненням зобов`язань на майбутнє

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2018 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави до Броварської районної державної адміністрації (далі - Броварська РДА) та Обслуговуючого кооперативу "Садове товариство "Стандарт" (далі - ОК "СТ "Стандарт") про визнання незаконним і скасування розпорядження Броварської РДА від 30.10.2007 № 1706 "Про надання в оренду земельної ділянки ОК "СТ "Стандарт" для ведення садівництва в межах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту" (далі - розпорядження від 30.10.2007) та визнання недійсним договору оренди землі від 01.11.2007, укладеного між Броварською РДА та ОК "СТ "Стандарт" (далі - договір оренди від 01.11.2007), щодо земельних ділянок, кадастрові номери 3221284000:03:006:0022, 3221284000:03:006:0024, з припиненням зобов`язань за таким договором на майбутнє. Водночас прокурор просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити його.

1.2. Позов обґрунтовано порушенням вимог законодавства, а саме статей 6 14 19 Конституції України, статей 58- 61 Земельного кодексу України, статей 4 88 89 Водного кодексу України, під час надання в оренду кооперативу спірних земельних ділянок.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.10.2018 (суддя Лилак Т. Д.) позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції виходив із того, що спірні земельні ділянки, які відведені кооперативу згідно з розпорядженням від 30.10.2007, розташовані поблизу озера, малої річки Дарниця та включають в себе землі, які належать до земель водного фонду (прибережна захисна смуга, болота, канали), що свідчить про те, що зазначене розпорядження прийнято Броварською РДА з порушенням вимог статей 6 14 19 Конституції України, статей 58- 61 Земельного кодексу України, статей 4 88 89 Водного кодексу України, тому наявні підстави для визнання незаконним і скасування такого розпорядження та визнання недійсним укладеного на його підставі договору оренди від 01.11.2007. Водночас місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурора в інтересах держави з цим позовом до суду, зазначивши про те, що органи Держгеокадастру не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнаннями незаконними (недійсними) та скасування розпорядчих рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо передачі земель, договорів оренди землі.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 (судді: Яковлєв М. Л. - головуючий, Куксов В. В., Шаптала Є. Ю.) рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2018 у справі скасовано. Позов залишено без розгляду. Здійснено розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, урахувавши правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 стосовно визначення позивача у справі за позовом прокурора, поданим в інтересах держави, про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним договору, дійшов висновку про те, що у наведеному випадку належним позивачем та органом, уповноваженим діяти від імені держави у спірних правовідносинах, є Держгеокадастр або його територіальний орган, натомість прокурор звернувся з позовом у цій справі як самостійний позивач.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Водночас прокурор просив цю справу передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступлення від правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" в частині наявності у органів Держгеокадастру України повноважень на звернення до суду з позовами в інтересах держави про визнання недійсними (незаконними та скасування) рішень суб`єктів владних повноважень у сфері земельних відносин, а також оскарження договорів оренди земельних ділянок, укладених на їх підставі.

Скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята за неправильного застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 16 170 Цивільного кодексу України, статті 28 Закону України "Про центральні органи влади", статей 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 1, 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", статей 4 53 Господарського процесуального кодексу України та без урахування правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, Верховним Судом у постановах від 16.02.2021 у справі № 910/1956/18 та від 01.06.2022 у справі № 260/1851/21. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, щодо якого наявні підстави для відступлення.

3.2. ОК "СТ "Стандарт" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що копії касаційної скарги прокурора та ухвали Верховного Суду від 25.10.2022 про відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою прокурора він не отримував; про розгляд справи 29.11.2022 дізнався з сайту "Судова влада України"; з матеріалами справи та касаційною скаргою представник ознайомився 17.11.2022, про що в матеріалах справи є відповідна відмітка. Отже, з урахуванням положень статей 42 46 295 Господарського процесуального кодексу України, просить суд касаційної інстанції визнати поважними причини ненадання відзиву у строк до 21.11.2022 та прийняти його; касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 - без змін. Зокрема, відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді та прийняв законне рішення; прокурор в поданій касаційній скарзі не наводить вагомих вад, які дають підстави для прийняття рішення про відступлення від правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2022, викладеної у справі № 925/929/19, всі його доводи з цього питання зводяться до суб`єктивної позиції прокурора у цьому питанні і власного розуміння відступлення від правової позиції у справі.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає вказане клопотання обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню на підставі статті 119 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Від Офісу Генерального прокурора надійшли пояснення у справі.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає з огляду на таке.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, розпорядженням Броварської РДА від 30.10.2007, серед іншого, затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення садівництва ОК "СТ "Стандарт" в адміністративних межах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту; надано в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 18,9156 га заболочених сіножатей ОК "СТ "Стандарт" для ведення садівництва в адміністративних межах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту за рахунок земель державної власності (запас); доручено першому заступнику голови РДА Дармограю О. І. укласти договір оренди земельної ділянки в нотаріальному порядку.

01.11.2007 Броварська РДА (орендодавець) та ОК "СТ "Стандарт" (орендар) уклали договір оренди землі, за умовами якого орендодавець згідно з розпорядженням від 30.10.2007 надає, а орендар приймає в оренду на 49 років земельну ділянку площею 18,9156 га заболочених сіножатей для ведення садівництва за адресою: Київська обл., Броварський р-н в адміністративних межах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту за рахунок земель державної власності (запас); кадастровий номер земельної ділянки 3221284000:03:006:0022, 3221284000:03:006:0024.

Згідно з пунктом 2 цього договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 18,9156 га заболочених сіножатей.

За змістом пункту 5 договору оренди від 01.11.2007 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 69 809,10 грн відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі в національній валюті України у розмірі 7 % від грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4887,00 грн (пункт 9 вказаного договору).

У пункті 8 договору оренди від 01.11.2007 сторони погодили, що цей договір укладено строком на 49 років.

Відповідно до пунктів 15, 16 оспорюваного договору земельна ділянка передається в оренду для ведення садівництва. Цільове призначення земельної ділянки: сільськогосподарські землі - сіножаті. Умови використання земельної ділянки згідно з діючим законодавством України.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 43 договору оренди від 01.11.2007).

01.11.2007 сторони договору підписали акт приймання-передачі земельної ділянки.

4.3. Як свідчать матеріали справи та установили суди, предметом позову у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави, до Броварської РДА та ОК "СТ "Стандарт" про визнання незаконним і скасування розпорядження Броварської РДА від 30.10.2007 і укладеного між відповідачами у справі договору оренди від 01.11.2007. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Броварська РДА передала в оренду спірну земельну ділянку ОК "СТ "Стандарт" без дотримання норм земельного та водного законодавства.

4.4. Прокурор подав позов у цій справі в інтересах держави без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах. Підстави представництва прокурор мотивував тим, що органи Держгеокадастру не мають права ініціювати судовий захист поза межами повноважень, наданих їм законом, а отже, позови з подібними позовними вимогами подавати не можуть.

4.5. Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, дослідивши підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді у наведеному випадку, з урахуванням правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, дійшов висновку про те, що уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави і який повинен був бути визначений як позивач, є Держгеокадастр/його територіальний орган, оскільки саме він здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності, а також за додержанням вимог земельного законодавства, у тому числі органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами.

4.6. У зазначеній постанові у справі № 925/929/19 (за позовом прокурора в інтересах держави про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним договору оренди землі) Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначила, що відповідно до частин 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і набуває статусу позивача.

Згідно з абзацом 4 статті 152 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на час звернення прокурора до суду з цим позовом) до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 (далі - Положення) (у відповідній редакції) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 251 пункту 4 Положення).

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" і пункту 51 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

У зазначеній постанові у справі № 925/929/19 Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами касаційної скарги прокурора про те, що органи Держгеокадастру не наділені правом звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 не знайшла підстав для відступу від правових висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19.

Таким чином, урахувавши зазначені положення законодавства та наведені правові висновки, суд апеляційної інстанції установив, що позивачем у цій справі має бути саме Держгеокадастр/його територіальні органи, тому відхилив аргументи прокурора про те, що Держгеокадастр та його територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнаннями незаконними та скасування (недійсними) розпорядчих рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо передачі земель, договорів оренди землі.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Разом із тим, з метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень Господарського процесуального кодексу України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункт 54) констатувала, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19.02.2019 у справі № 925/226/18.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції встановив відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у наведеному випадку, тому позовну заяву прокурора залишив без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

4.7. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.8. Стосовно посилань прокурора у касаційній скарзі на положення пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, то колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 названого Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

Водночас колегія судів зазначає, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.

Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Колегія суддів зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

З викладеного убачається, що для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховний Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення або підходи застосовані в цих рішеннях мають бути очевидно застарілими внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці ЄСПЛ; існування невідповідності критерію "якість закону" законодавчих норм, що призвело до різного тлумачення судами (колегіями, палатами) норм права.

Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

Наявності зазначених умов скаржником не доведено і Судом не встановлено, тому правових підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, немає. До того ж Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 не знайшла підстав для відступлення від правових висновків, наведених у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, про що зазначено у пункті 114 постанови від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, а зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника із ухваленою у справі постановою суду апеляційної інстанції та ґрунтується на власному тлумаченні ним як норм права, так і правових висновків, викладених у вказаних постановах Великої Палати Верховного Суду. З цих же підстав колегія суддів відхиляє клопотання скаржника (яке обґрунтовано необхідністю відступу від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19) про передачу цієї справи, в якій подано касаційну скаргу, на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

4.9. Разом із тим, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 та у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/1956/18, від 01.06.2022 у справі № 260/1851/21, з огляду, по-перше, на наведену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 і підтриману нею ж у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, про що вже було зазначено вище, правову позицію про те, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, та, по-друге, з огляду на те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

Отже, зважаючи на викладене, зазначені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

5. Висновки Верховного Суду та розподіл судових витрат

5.1. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. Ураховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваної постанови у справі без змін, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 у справі № 911/1428/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак