ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 911/299/21
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників сторін:
ДСП "Чорнобильський спецкомбінат" - Шевчука В.І.,
ТОВ "ЕК "Еско Україна" - Агафонова А.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021
у справі № 911/299/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Еско Україна"
до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат"
про відкриття провадження у справі про банкрутство.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «Еско Україна» (далі - ТОВ «ЕК «Еско Україна», заявник) звернулось до Господарського суду Київської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» (далі - ДСП «Чорнобильський спецкомбінат», боржник) у зв`язку з нездатністю останнього погасити наявну у нього заборгованість у розмірі 4 727 104,70 грн, яка підтверджена рішенням Господарського суду Київської області від 31.01.2020 у справі №911/1317/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 та постановою Верховного Суду від 21.10.2021.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.05.2021 відмовлено ТОВ «ЕК "Еско Україна" у відкритті провадження у справі про банкрутство ДСП «Чорнобильський спецкомбінат». Заяву арбітражного керуючого Приходька Дмитра про участь у даній справі залишено без розгляду. Заяву Державного агентства України з управління зоною відчуження про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - залишено без розгляду.
Місцевий господарський суд виходив з того, що 29.03.2019 наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження, до сфери управління якого належить боржник (що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.03.2019), за №64-19 припинено ДСП "Чорнобильський спецкомбінат" в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» (далі - ДСП «Центральне підприємство ПРВ»), та установлено, що ДСП «Центральне підприємство ПРВ» є правонаступником майнових прав і обов`язків ДСП «Чорнобильський спецкомбінат».
Вказане, за висновком суду першої інстанції, свідчить про можливий перехід відповідних зобов`язань боржника до його правонаступника, у тому числі і за рішенням суду від 31.01.2020 у справі № 911/1317/19, адже у даному випадку існує неоднозначність у частині визначення сторін у зобов`язанні, що у свою чергу свідчить про наявність спору про право, який повинен вирішуватися у встановленому законом порядку.
В ухвалі суд першої інстанції зазначив про врахування правових позицій, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 296/443/16 щодо переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ТОВ «ЕК «Еско Україна» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу господарського суду першої інстанції скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду першої інстанції.
Апелянт вказував, що станом на час прийняття оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції, як і на час подання апеляційної скарги підприємство-боржник в розумінні норм статей 104 106 107 Цивільного кодексу України не припинилося, його реорганізація не завершена, відомостей про правонаступництво до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не внесено.
Короткий зміст постанови апеляційного господарського суду
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 апеляційну скаргу ТОВ «ЕК «Еско Україна» задоволено. Ухвалу Господарського суду Київської області від 31.05.2021 у справі №911/299/21 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Київської області на стадію відкриття провадження у справі.
Апеляційний господарський суд не погодився з висновками господарського суду першої інстанції про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, оскільки судовим рішенням, яке вступило в законну силу та з огляду на норми статті 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання, встановлено обставини щодо суб`єктів спірного правовідношення, факт порушення боржником суб`єктивного права заявника, безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора (заявника) до боржника; добровільне, а тим більше його примусове невиконання відповідачем є достатньою ознакою неплатоспроможності.
Апеляційний суд зауважив, що заперечення боржника не впливають на результат вирішеного спору згідно з остаточним судовим рішенням, не можуть свідчити про оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги ініціюючого кредитора, доказів реальної спроможності виконати свої зобов`язання перед заявником та погасити заборгованість до підготовчого засідання боржником не надано.
За висновком апеляційного суду, звернення заявника (кредитора) до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з неспроможністю боржника погасити наявну у нього заборгованість у розмірі 4 727 104,70 грн, яка підтверджена рішенням Господарського суду Київської області від 31.01.2020 у справі №911/1317/19, є реалізацією права на судовий захист за відсутності належного виконання боржником грошового зобов`язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» (скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021, ухвалу Господарського суду Київської області від 31.05. 2021 - залишити в силі.
Скаржник вважає постанову апеляційного господарського суду від 07.09.2021 незаконною, необґрунтованою, такою що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме статей 39 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), та з порушенням норм процесуального права, а саме статті 269 ГПК України.
В обґрунтування вимог касаційної скарги (з урахування додаткових пояснень до касаційної скарги) зазначає, що у даному випадку існує неоднозначність у частині визначення сторін у зобов`язанні, що у свою чергу свідчить про наявність спору про право, який повинен вирішуватися у встановленому законом порядку, а не у підготовчому засіданні під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» перебуває в процесі припинення на підставі наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження від 29.03.2019 № 64-19 «Про припинення державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат», шляхом приєднання до ДСП «Центральне підприємство ПРВ», що було правильно встановлено судом першої інстанції.
Скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 19.08.2020 у справі №910/2522/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 10.02.2021 у справі № 910/1678/20, від 18.03.2021 у справі №911/1922/20.
Крім того вказує про наявність інших законодавчих обмежень у вигляді заборони на відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, вимоги до якого виникли у кредитора після 12.03.2020 - в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, зокрема визначених в пункті 1-2 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ та Закону України "Про внесення зміни до Кодексу України з процедур банкрутства щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19" (далі - Закон № 728-IX), що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника.
Додатково головою комісії з реорганізації ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» до Верховного Суду надало інформацію щодо стадії припинення підприємства, в якій зазначено про перебування боржника на завершальному етапі припинення, що, на його думку, створює недоцільність у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від інших учасників справи відзивів, письмових пояснень щодо поданої касаційної скарги не надійшло.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2021 відкрито касаційне провадження та призначено до розгляду касаційну скаргу ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 у справі №911/299/21 на 24.11.2021, ухвалами від 24.11.2021, від 08.12.2021 в судових засіданнях оголошено перерву до 08.12.2021 та 20.12.2021 відповідно.
Розглядаючи справу колегія суддів встановила, що касаційним господарським судом на розгляд судової палати для розгляду справи про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу №910/10741/21 з підстав необхідності формування єдиної практики щодо застосування пункту 1-2 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ та Закону України "Про внесення зміни до Кодексу України з процедур банкрутства щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19" щодо розуміння поняття "вимоги до боржника".
Оскільки заявник касаційної скарги заявляє про необхідність застосування наведених норм до спірних правовідносин, в той час як їх застосування не досліджувалось судами першої та апеляційної інстанції у цій справі, касаційний господарський суд у складі Верховного Суду з метою дотримання єдності судової практики, дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 911/299/21 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/10741/21.
За результатами розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/10741/21 ухвалено постанову від 16.08.2022, яку оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 27.09.2022.
Судова палата у вказаній справі доповнила правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №911/27, зазначивши в пунктах 55.1 - 56 таке:
« 55.1. Пряма вказівка у нормах пункту 1-2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" і Закону №7 28-IX (яким були внесені відповідні зміни до Кодексу), на недопущення відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників - юридичних осіб за заявою кредиторів за вимогами до боржника, які виникли з 12.03.2020, є окремим застереженням стосовно порядку та календарного періоду застосування цієї норми та стосовно поширення цієї норми на правовідносини в часі.
55.2. За наявності підстав, передбачених абзацом 7 пункту 1-2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ (грошові вимоги кредитора, що ініціює відкриття провадження у справі про банкрутство до боржника, виникли з 12.03.2020) суд мав відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство в тих випадках, коли питання відкриття провадження вирішувалося судом у період часу від 17.10.2020 до 06.01.2022 включно.
55.3. Заборона відкриття провадження у справах про банкрутство боржників - юридичних осіб за вимогами до боржника поширюється на всі вимоги, що виникли з 12.03.2020, оскільки така заборона є безумовною і поширюється на усі випадки неплатоспроможності боржника.
55.4. Поняття "вимоги кредитора" (абз. 10 частини 1 статті 1, частина 3 статті 34 КУзПБ), "вимоги до боржника" (абз. 7 пункту 1-2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ в редакції Закону №728-ІХ) є тотожними, мають застосовуватися в однаковому значенні у випадку, коли вони є вимогами ініціюючого кредитора. Їх головною ознакою є факт прострочення боржника (невиконання або неналежне виконання грошового зобов`язання у визначений договором строк).
56. Слід звернути увагу, що зроблені у цій справі Судовою Палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду висновки можуть бути використані як релевантні лише до правовідносин що склались між кредитором, який ініціює процедуру банкрутства (ініціюючий кредитор) та боржником, під час розгляду питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство».
Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2022 поновлено касаційне провадження у справі № 911/299/21 за касаційною скаргою ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021, справу призначено до розгляду на 26.10.2022.
Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Предметом касаційного оскарження у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про відмову ТОВ «ЕК «Еско Україна» у відкритті провадження у справі про банкрутство ДСП «Чорнобильський спецкомбінат», з направленням справи до суду першої інстанції на стадію відкриття провадження у справі.
Банкрутство юридичних осіб (підстави, умови, порядок, особливості) регламентовано положеннями книги третьої цього Кодексу, положення розділу І якої містять норми щодо провадження у справі про банкрутство юридичної особи, зокрема підстави та порядок відкриття провадження у справі.
Відповідно до частин другої та третьої статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.
Підставою для застосування до боржника встановлених КУзПБ процедур та, відповідно, відкриття провадження у справі, є неплатоспроможність боржника. Ознакою такої неплатоспроможності є наявність невиконаного боржником зобов`язання перед кредитором незалежно від його розміру та періоду невиконання.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що:
- неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом;
- грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство встановлені приписами статті 34 КУзПБ.
За змістом частин 1, 2 статті 34 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити, зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду, відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.
Відповідно до частин 1 - 5 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.
Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.
У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно.
У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею.
За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Системний аналіз положень статей 1 8 34 39 КУзПБ свідчить про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Отже, основним завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є: перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності/відсутності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Аналогічні правові висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, постанові від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, на необхідність застосування яких посилається також і заявник касаційної скарги.
Водночас, однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі положення частини 6 статті 39 КУзПБ визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Спір про право - це суперечність між суб`єктами цивільного права, яка виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншої і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Поняття «спір про право» має розглядатися з його наповненням сутнісним, а не виключно формальним змістом.
Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків і неможливістю їх здійснення/забезпечення належного виконання за зверненням до суду. Спір про право може проявлятися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за участю суду.
Отже, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням, невизнанням або недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Встановлення відсутності спору про право щодо вимог кредитора (ініціюючого) є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20.
Законодавство не містить переліку критеріїв для висновку про існування спору про право, який може бути виражений як в процесуальній формі - підтверджуватися судовими актами, так і матеріально-правовій формі - підтверджуватися юридичними фактами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/1922/20, від 24.11.2021 у справі №902/560/20, від 20.07.2022 у справі № 904/6023/21.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстав виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду справ за участю боржника та кредитора з питань, що зазначені вище.
У постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 922/2503/20 висловлено правову позицію про те, що заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема. у постановах від 02.02.2022 у справі №910/4918/21, від 22.02.2022 у справі № 922/3369/21.
У справі, що переглядається, судом апеляційної інстанції встановлено таке.
ТОВ «ЕК «Еско Україна» ініціювало питання про відкриття провадження у справі про банкрутство ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» у зв`язку з нездатністю останнього погасити наявну у нього заборгованість у розмірі 4 727 104,70 грн, яка підтверджена судовим рішенням у справі №911/1317/19.
Так, рішенням Господарського суду Київської області від 31.01.2020 у справі №911/1317/19 за позовом ТОВ «ЕК «Еско Україна» до ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» про стягнення грошових коштів, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 та постановою Верховного Суду від 21.10.2021, позов задоволено повністю; стягнуто з ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» на користь ТОВ «ЕК «Еско Україна» 4 657 246,01 грн та 69 858,69 грн судового збору.
02.07.2020 Господарським судом Київської області видано наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 31.01.2020.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2020 відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 911/1317/19 виданого 02.07.2020.
На час звернення заявника до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство відповідач (боржник) обставин наявності невиконаного грошового зобов`язання та невиконання судового рішення зі справи №911/1317/19 не заперечує.
Заперечення боржника зводяться до тверджень щодо недоцільності відкриття провадження у справі про його банкрутство, посилаючись на неможливість практичної реалізації вимог КУзПБ, визначених в статті 39 цього Кодексу (введення процедуру розпорядження майном, визнання вимог кредиторів, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів тощо), оскільки боржник перебуває в процедурі припинення відповідно до наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження від 29.03.2019 за №64-19.
При цьому боржник наголошує на відсутності у ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» жодних майнових спорів з ініціюючим кредитором, необхідних вирішити шляхом звернення до суду.
У контексті наведених обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що твердження боржника про наявність спору про право з посиланням на перебування підприємства в процедурі припинення, не впливають на результат вирішеного спору згідно з судовим рішенням у справі № 911/1317/19, яке в силу положень статті 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання.
Наявність остаточного рішення суду у справі № 911/1317/19, доданого ініціюючим кредитором до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство як доказ безспірності грошових вимог кредитора (заявника) до боржника, яким встановлено обставини щодо суб`єктів спірного правовідношення (ініціюючого кредитора та боржника), факт порушення боржником суб`єктивного права заявника, за відсутності доказів його виконання відповідачем, який перебуває в процедурі припинення, спростовує твердження боржника про наявність спору про право у розумінні положень частини 6 статті 39 КУзПБ.
Заперечення боржника, які ґрунтуються виключно на обставині його перебування в процедурі припинення в результаті реорганізації шляхом приєднання до ДСП «Центральне підприємство ПРВ» на підстав наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження від 29.03.2019 за №64-19 не впливають на результат вирішеного спору між ініціюючим кредитором і боржником згідно з остаточним судовим рішенням у справі №911/1317/19, не можуть свідчити про оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги ініціюючого кредитора та про неоднозначність в частині визначення сторін у зобов`язанні, про що вірно зазначав суд апеляційної інстанції.
Верховний Суд вважає помилковим посилання суду першої інстанції на правові позицій, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2020 у справі №296/443/16 щодо переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання.
Колегія суддів акцентує, що предмет розгляду цієї справи не стосується вирішення питання правонаступництва, а стосується вирішення питання правомірності відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство з підстав передбачених нормами КУзПБ.
Водночас, положення статті 39 КУзПБ не містить такої підстави для відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство як перебування боржника в процесі припинення шляхом приєднання, яке на дату звернення ініціюючого кредитора з відповідною заявою, та на дату прийняття судових рішень у справі, не завершено.
Відтак, апеляційний господарський суд, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги за встановлених обставин обґрунтовано визнав помилковим висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, вказавши про наявність остаточного судового рішення у справі № 911/1317/19, винесеного на користь ініціюючого кредитора, неможливість домогтися виконання якого становить втручання у право на мирне володіння майном заявника.
Колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про неврахування апеляційним судом висновків у наведених ним в касаційній скарзі постановах Верховного Суду: від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 19.08.2020 у справі №910/2522/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 10.02.2021 у справі № 910/1678/20, від 18.03.2021 у справі №911/1922/20, в яких, як зазначено самим скаржником, встановлена чітка правова позиція, що встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Зміст оскаржуваної постанови, в якій судом апеляційної інстанції встановлено наявність чинного судового рішення у справі № 911/1317/19, яким вирішено спір між суб`єктами спірного правовідношення (ініціюючого кредитора та боржника), його невиконання боржником, факт порушення боржником суб`єктивного права заявника (ініціюючого кредитора), тобто встановлено відсутність спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора, не суперечить правовим висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник.
Відтак, посилання на зазначені в касаційній скарзі постанови Верховного Суду колегія суддів вважає нерелевантними до обставин цієї справи № 911/299/21.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, який встановивши неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, не доведення боржником тих обставин, що мають значення для справи, скасував ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство з передачею справи в силу імперативного припису частини 3 статті 271 ГПК України до суду першої інстанції на стадію відкриття провадження у справі, оскільки це не призведе до відновлення порушеного права скаржника.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що поза увагою судів як першої, так й апеляційної інстанції залишились не дослідженими обставини щодо наявності/відсутності інших законодавчих обмежень у вигляді заборони на відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, зокрема, визначених в пункті 1-2 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ та Закону України "Про внесення зміни до Кодексу України з процедур банкрутства щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19".
Суди не досліджували обставини щодо періоду дії обмежень, встановлених Законом № 731-ХІІ щодо відкриття провадження у справах у справах про банкрутство, зокрема дати виникнення грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника з урахуванням порядку та календарного періоду, коли вирішувалось питання відкриття провадження у справі про банкрутство.
Встановлення цих обставин прямо впливає на вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав застосування та поширення на правовідносини в часі у цій справі пункту 1-2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" і Закону №728-IX як окремого обмеження на відкриття провадження у справі про банкрутство.
Водночас, враховуючи, що за результатом апеляційного перегляду справу передано до суду першої інстанції на стадію відкриття провадження у справі, колегія суддів, зазначає.
Завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності. Крім того, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство. Предметом підготовчого засідання є з`ясування наявності підстав, які надають кредитору чи боржнику можливість ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності боржника.
Відтак, слід погодитись із судом апеляційної інстанції про передачу справи до суду першої інстанції на стадію відкриття провадження у справі за наявності повноважень суду саме в підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому КУзПБ, здійснювати перевірку обґрунтованості вимог заявника, що також буде сприяти дотриманню принципу процесуальної економії, необхідної при розгляді справи про банкрутство, відповідно до якого як господарський суд, так і учасники судового процесу економно та ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справи про банкрутство з дотриманням процедур та строків.
Суду першої інстанції у підготовчому засіданні за результатом розгляду заяви про відкриття провадження у цій справі слід всебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, які входять до предмету доказування при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про банкрутство (з урахуванням фактичних обставин цієї справи), а також встановити наявність/відсутність підстав для застосування пункту 1-2 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ та Закону України "Про внесення зміни до Кодексу України з процедур банкрутства щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19" (з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.08.2022 у справі № 910/10741/21), і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» та залишення постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 у справі без змін.
Керуючись статтями 240 300 301 304 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 911/299/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Ткаченко Н.Г.