04.09.2024

№ 911/3061/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/3061/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Пількова К. М.,

здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 (головуючий - Євсіков О. О., судді Агрикова О. В., Чорногуз М. Г.) у справі

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ"

за участю третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 ,

про стягнення 1209012,09 грн та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У липні 2015 року перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Броварської міської ради Київської області (далі - Броварська міська рада) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ" (далі - ТОВ "СІТІ", Товариство) про стягнення 1209012,09 грн заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.02.2005 (далі - договір оренди від 16.02.2005), укладеного між Броварською міською радою та ТОВ "СІТІ", з посиланням на положення статей 14 36 38 54 57 285-288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 525 526 611 629 632 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 12 96 141 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі".

2. Позовна заява обґрунтовується систематичним невиконанням відповідачем у повному обсязі обов`язку зі сплати орендної плати за договором оренди від 16.02.2005.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 28.10.2015 (суддя Бацуца В. М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення мотивоване недоведеністю позовних вимог з огляду на відсутність приведення сторонами розміру орендної плати, визначеної в договорі оренди від 16.02.2005, у відповідність з положеннями ПК України шляхом внесення відповідних змін до цього договору згідно з новою нормативною грошовою оцінкою орендованої земельної ділянки.

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 (головуючий - Тарасенко К. В., судді Куксов В. В., Тищенко О. В.) рішення скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Розірвано укладений між Броварською міською радою та ТОВ "СІТІ" договір оренди земельної ділянки від 16.02.2005 площею 17,4655га для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу по вул. Кутузова в районі радіопередавального центру м. Бровари, який зареєстровано у Київській регіональній філії Центру Державного земельного кадастру 16.02.2005 за № 040533800007 та присуджено до стягнення з ТОВ "СІТІ" на користь Броварської міської ради 1209012,09 грн. заборгованості з орендної плати за період 2012- 2014рр.

6. Постанова обґрунтовується положеннями статей 14, 36, 38, 54, 57, 285- 288 ПК України, статей 525 526 611 629 632 651 ЦК України, статей 12 96 141 206 ЗК України, статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі" та статей 33 34 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - Г ПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017, виходячи з яких апеляційний суд дійшов висновку про доведеність порушення відповідачем прав і охоронюваних законом інтересів позивача шляхом сплати орендної плати відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка діяла станом на момент укладення договору оренди від 16.02.2005, оскільки незважаючи на невнесення змін до цього договору, у ТОВ "СІТІ" виник обов`язок по сплаті нового розміру орендної плати в силу приписів закону. При цьому неналежне виконання відповідачем умов договору оренди від 16.02.2005 в частині внесення орендних платежів є підставою для його дострокового розірвання.

7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді Дроботова Т. Б., Пільков К. М.) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 911/3061/15.

8. Зазначена ухвала мотивована положеннями статей 287 293 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, з урахуванням яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 може бути оскаржена ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції за її апеляційною скаргою, а касаційне оскарження вказаного судового рішення буде можливе лише за умови його перегляду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_1

9. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 (головуючий - Тищенко О. В., судді Іоннікова І. А., Тарасенко К. В.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 28.10.2015 у справі № 911/3061/15.

10. Ухвала мотивована положеннями статті 92 ЦК України та статей 4 44 254 264 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, посилаючись на які апеляційний суд дійшов висновку про відсутність вирішення місцевим господарськими судом при прийнятті рішення питання про права та обов`язки ОСОБА_1 , яка є лише учасником ТОВ "СІТІ" з часткою у статутному капіталі в розмірі 85 %, проте не має процесуального статусу у цій справі та не є стороною договору оренди від 16.02.2005, а цей спір не є корпоративним і не стосується майна ТОВ "СІТІ".

11. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2018 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді Дроботова Т. Б., Пільков К. М.) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 у справі № 911/3061/15 скасовано та направлено справу до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

12. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що у порушення вимог статей 234 254 264 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 обмежився висновком про недоведеність вирішення саме місцевим господарським питання про права та обов`язки ОСОБА_1 , безпідставно ухилившись від встановлення тих істотних обставин, чи вирішували суди першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення зазначених судових актів питання про інтереси скаржника, які наразі є самостійним об`єктом судового захисту, зокрема про майновий інтерес на отримання прибутку від діяльності Товариства, безпосередньо пов`язаної з використанням земельної ділянки, договір оренди якої було розірвано оскаржуваною постановою.

13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 скасовано та прийнято нову постанову, якою рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 у справі №911/3061/15 залишено без змін.

14. Зазначена постанова мотивована тим, що розірвавши договір оренди від 16.02.2005, апеляційний суд постановою від 06.04.2016 у цій справі вирішив питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 , позбавивши її інвестиційного активу шляхом його повного знецінення, так як вартість цього активу базувалася виключно на праві користування ТОВ "СІТІ" земельною ділянкою, про що їй відомо не було. При цьому апеляційний суд зазначив, що станом на момент ухвалення рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у справі процесуальний закон не передбачав можливість подання апеляційних скарг після закінчення апеляційного розгляду справи особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

15. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2019 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді Багай Н. О., Пільков К. М.) касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі № 911/3061/15 скасовано з передачею справи до цього ж апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016.

16. Зазначена постанова Верховного Суду аргументована тим, що розділ ХІ "Перехідні положення" Г ПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які вже були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017). Відтак, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 та від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11). Оскільки апеляційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають апеляційному оскарженню, апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017. Отже, висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для апеляційного перегляду рішення місцевого суду по суті та залишення його без змін передувало порушення апеляційним судом норм процесуального закону щодо процесуальної недопустимості повторного апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду, прийнятого до 15.12.2017.

17. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 911/3061/15.

18. Зазначена ухвала мотивована посиланням на положення статей 91 93 101 Г ПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, та статей 234, 254, 261, 310 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, з урахуванням яких суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недопустимість повторного апеляційного перегляду рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 у справі № 911/3061/15 з огляду на те, що розділ ХІ "Перехідні положення" Г ПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Г ПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, тоді як Верховний Суд у пункті 46 постанови від 22.10.2019 у цій справі вказав, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, мав керуватися передусім пунктом 1 частини 1 статті 261 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, відповідно до якого суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19. Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, у якій просить цю ухвалу скасувати та направити справу до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, наголошуючи на тому, що: 1) редакція Г ПК України, яка є чинною з 15.12.2017, не передбачає можливості оскарження у апеляційному порядку судового рішення лише після його перегляду в касаційному порядку, тоді як рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 і постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 911/3061/15 не були переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до статті 300 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, тобто Верховний Суд не перевіряв правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а тому на момент звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою (27.04.2018) вказані судові рішення не є тими судовими рішеннями, які не підлягають апеляційному оскарженню у розумінні пункту 1 частини 1 статті 261 цього Кодексу (в редакції, чинній з 15.12.2017); 2) апеляційним судом не взято до уваги, що постановою Верховного Суду від 06.11.2018 було захищено право ОСОБА_1 на апеляційне оскарження та було скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 про закриття апеляційного провадження у справі № 911/3061/15, а справу направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

21. Броварська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній ухвалі.

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом

22. 27.04.2018 ОСОБА_1 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 у справі № 911/3061/15.

23. Однак рішення місцевого господарського суду, про апеляційний перегляд якого ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, вже було оскаржене в апеляційному порядку першим заступником прокурора Київської області.

24. Так, постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено, рішення господарського суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

25. Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.04.2017 відхилено клопотання ТОВ "СІТІ" про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016. Касаційну скаргу ТОВ "СІТІ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у цій справі повернуто скаржнику.

Позиція Верховного Суду

26. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

27. Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

28. Так, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

29. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", пункти 51, 52).

Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

30. Відповідно до статті 8 та частини 1 статті 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

31. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вказана постанова набрала законної сили з дня її прийняття, як це передбачено частиною 3 статті 105 Г ПК України в редакції, чинній до 15.12.2017.

32. Відповідно до частини 1 статті 91 Г ПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

33. Проте згідно з положеннями Г ПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

34. Отже, станом на час постановлення рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у цій справі норми Г ПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, не передбачали можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки відповідно до визначених статтею 101 цього Кодексу (в редакції, чинній до 15.12.2017), меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

35. Наразі частиною 1 статті 254 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

36. Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 272 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, у разі якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині 1 цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Однак зміст цієї статті свідчить, що нею врегульовано можливість апеляційного перегляду рішення місцевого суду за апеляційною скаргою особи, яка не була присутня під час апеляційного розгляду справи, тобто за апеляційною скаргою саме тієї особи, яка станом на час прийняття рішення вже мала статус учасника справи (позивач, відповідач, третя особа), отже, до кола зазначених осіб не входить особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки.

37. Разом з тим розділ ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які вже були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017). Відтак, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 та від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11, від яких колегія суддів не вбачає підстав відступати під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у цій справі, оскільки відповідно до частини 4 статті 236 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

38. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 261 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

39. Згідно з частиною 5 статті 310, частиною 1 статті 316 та частиною 3 статті 317 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

40. Ураховуючи висновки суду касаційної інстанції, вміщені у пункті 46 постанови Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/3061/15, апеляційний суд правильно зазначив про наявність передбачених пунктом 1 частини 1 статті 261 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, підстав для відмови у відкриті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015, яке не підлягає оскарженню, оскільки таке рішення не підлягає повторному апеляційному перегляду навіть за апеляційною скаргою особи, про чиї права, інтереси та (або) обов`язки суд першої інстанції ухвалив рішення.

41. З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим твердження скаржника про те, що редакція Г ПК України, яка є чинною з 15.12.2017, не передбачає можливості оскарження у апеляційному порядку судового рішення лише після його перегляду в касаційному порядку, тоді як рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 і постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 911/3061/15 не були переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до статті 300 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, тобто Верховний Суд не перевіряв правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а тому на момент звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою (27.04.2018) вказані судові рішення не є тими судовими рішеннями, які не підлягають апеляційному оскарженню у розумінні пункту 1 частини 1 статті 261 цього Кодексу (в редакції, чинній з 15.12.2017), оскільки зазначене твердження скаржника суперечить викладеній у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 та від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11 правовій позиції про недопустимість повторного апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду, прийнятого до 15.12.2017, від якої (правової позиції) касаційна інстанція наразі не вбачає підстав відступати під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у цій справі, оскільки відповідно до частини 4 статті 236 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

42. З цих же мотивів Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про залишення апеляційним судом поза увагою того, що постановою Верховного Суду від 06.11.2018 було захищено право ОСОБА_1 на апеляційне оскарження та було скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 про закриття апеляційного провадження у справі № 911/3061/15, а справу направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Адже ухвалену в подальшому постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі № 911/3061/15 було скасовано постановою Верховного Суду від 22.10.2019 з передачею справи до цього ж апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016.

43. Крім того, суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог частини 5 статті 310 та частини 1 статті 316 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, належним чином виконав вказівки касаційної інстанції щодо з`ясування наслідків подання апеляційної скарги після закінчення апеляційного розгляду справи (процесуальної недопустимості повторного апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду, прийнятого до 15.12.2017), наведені у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/3061/15, тоді як за змістом частини 3 статті 317 цього Кодексу (в редакції, чинній з 15.12.2017), зазначена постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

44. У свою чергу, колегія суддів погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами позивача, обґрунтованість та відповідність яких нормам процесуального права підтверджують наведені раніше висновки.

45. Оскільки апеляційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають апеляційному оскарженню, апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

47. Згідно з частиною 3 статті 304 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

48. Відповідно до частини 1 статті 309 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

49. За наведених обставин висновки суду апеляційної інстанції щодо недопустимості повторного апеляційного перегляду рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015, яке вже було переглянуто в апеляційному порядку за правилами Г ПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, відповідають вимогам статей 86 236 261 282 310 316 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яку постановлено без порушень норм процесуального закону.

50. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , у зв`язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних рішення та постанови відсутні.

Розподіл судових витрат

51. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Г ПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, покладається на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі №911/3061/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

К. М. Пільков