ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/3454/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивачів - не з`явилися,
відповідачів - не з`явилися,
третіх осіб - не з`явилися,
прокуратури - Берестока Б. П. (за посвідченням від 08.07.2020 № 056640),
розглянув касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2020 (суддя Ярема В. А.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 (головуючий - Коробенко Г. П., судді Козир Т. П., Кравчук Г. А.) у справі
за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1) Державного агентства водних ресурсів України,
2) Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області,
3) Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось,
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Альянс",
2) Головного територіального управління юстиції у Київській області,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області,
2) Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області,
3) Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області
про скасування рішення та знесення самочинно побудованого майна.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У листопаді 2017 року перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України (далі - Держагентство водних ресурсів, Держагентство), Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (далі - Білоцерківська РДА, Райдержадміністрація) і Басейнового управління водних ресурсів річки Рось (далі - Басейнове управління), перейменованого на Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось (далі - Регіональний офіс), звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Альянс" (далі - ТОВ "ВВ-Альянс", Товариство, Орендар) та Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - ГТУ юстиції у Київській області, Управління) про: 1) скасування рішення Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 22.09.2014 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 15952191 (далі - рішення про держреєстрацію від 22.09.2014, оспорюване рішення), відповідно до якого зареєстровано право власності ТОВ "ВВ-Альянс" на нежитлові будівлі літера "А", літера "Б", літера "В", літера "Г" загальною площею 870,5 м2, які знаходяться за адресою: вул. Леніна (Соборна), 33-В, с. Пилипча, Білоцерківський р-н, Київська обл.; 2) зобов`язання Товариства знести самочинно збудований об`єкт нерухомості загальною площею 870,5 м2 (будівля готелю, літера "А" - загальна площа 721,6 м2, будівля мангальна, літера "Б" - загальна площа 122,9 м2, будівля теплогенераторна, літера "В" - загальна площа 21,2 м2, будівля КПП літера "Г" - загальна площа 4,8 м2) (далі - спірне нерухоме майно, спірні нежитлові будівлі, спірний об`єкт), який знаходиться за адресою: вул. Леніна (Соборна), 33-В, с. Пилипча, Білоцерківський р-н, Київська обл., з посиланням на положення статей 16 267 376 391 526 629 773 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 58 61 117 122 149 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 4 79 88 89 Водного кодексу України (далі - ВК України), статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 01.02.2020), статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" і статей 2, 15, 16, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України № 1952).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що у порушення вимог чинного законодавства України та умов договору оренди від 05.09.2011 № 1242 (далі - договір оренди № 1242), укладеного між ТОВ "ВВ-Альянс" і Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - РВ ФДМУ по Київській області, Орендодавець), Товариство без згоди Орендодавця провело реконструкцію орендованого майна шляхом його руйнування та здійснило самочинне будівництво готелю на відповідній земельній ділянці, а тому рішення про держреєстрацію від 22.09.2014, згідно з яким зареєстровано право власності ТОВ "ВВ-Альянс" на спірне нерухоме майно, є незаконним і підлягає скасуванню, а самочинно побудоване майно - знесенню. Про наявну необхідність захисту прав та інтересів держави у судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2017 році за результатами розгляду листа РВ ФДМУ по Київській області від 11.11.2016 та матеріалів відповідного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань у 2015 році, а тому строк позовної давності пропущено з поважних причин.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду Київської області від 04.05.2018 (суддя Янюк О. С.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 (головуючий - Чорногуз М. Г., судді Агрикова О. В., Хрипун О. О.), у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення і постанова мотивовані тим, що: 1) Орендар здійснив реконструкцію нежитлового приміщення шляхом його поліпшення, яке (поліпшення) неможливо відокремити без шкоди для орендованого майна, натомість реконструкцію (поліпшення) орендованого майна проведено без згоди орендодавця, тобто з порушенням умов договору оренди № 1242 та положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", то державна реєстрація права власності на відповідне нерухоме майно є протиправною; 2) здійснене Товариством будівництво нерухомого майна не є самочинним в розумінні статті 376 ЦК України та задоволення вимоги щодо його знесення не призведе до відновлення початкових прав позивачів, тому немає підстав для задоволення відповідної позовної вимоги прокурора; 3) оскільки оспорюване рішення прийнято 22.09.2014, а прокурор з позовом звернувся 22.11.2017, тобто, з порушенням загального строку позовної давності, і позивачами не доведено про неможливість бути обізнаними про свої порушені права у межах строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, тому позовні вимоги в частині скасування рішення про держреєстрацію від 22.09.2014 задоволенню не підлягають як такі, що заявлені з пропущенням строку позовної давності.
5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2019 (головуючий - Суховий В. Г., судді Берднік І. С., Міщенко І. С.) касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено. Рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 у справі № 911/3454/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
6. Зазначена постанова Верховного Суду аргументована тим, що: 1) суди належним чином не перевірили правову природу спірних правовідносин і не врахували, що прокурор фактично посилається на порушення Товариством договору оренди № 1242, а тому не дослідили, за захистом якого права чи інтересу держави звернувся прокурор, чи вірно визначено прокурором орган, який здійснює повноваження у цих правовідносинах, зокрема щодо належного використання орендованого майна 2) в залежності від встановленого слід визначити момент, з якого орган, який уповноважений здійснювати функції у спірних правовідносинах, дізнався або міг дізнатися про порушення свого права чи інтересу; 3) судам у цій справі слід врахувати, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення права і відповідно ухвалює рішення на його захист чи відмову позивачу у захисті, встановивши необґрунтованість заявленого позову.
7. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Київської області від 16.03.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020, позов задоволено частково. Скасовано рішення про держреєстрацію від 22.09.2014. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
8. Зазначені рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 16 261 326 376 386 391 ЦК України, статей 20 58 59 122 152 ЗК України, статей 137 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 2, 17, 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 01.02.2020), статей 26, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" і статей 2, 9, 18, 19, 24, 26 Закону України № 1952, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статей 73 74 77 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зважаючи на які місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) здійснення Товариством будівництва готелю за рахунок переданого в оренду майна, у тому числі шляхом часткового демонтажу такого майна, без отримання на те відповідного погодження і без оформлення речового права на земельну ділянку водного фонду, на якій проведено таке будівництво та надалі зареєстровано право власності на спірні нежитлові будівлі, частиною яких є орендована підземна частина насосної станції, свідчить як про порушення Орендарем права держави в особі Держагентства водних ресурсів (власника) на користування та розпорядження нерухомим майном - насосною станцією, позаяк внаслідок таких дій орендоване Товариством майно не збережено у тому стані, в якому воно було надано в користування та за наслідками відповідного строкового користування не може бути повернуто у тому ж стані державі, так і про порушення Товариством права держави в особі Білоцерківської РДА як органу, уповноваженого розпоряджатися землями державної власності, на користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою, позаяк будівництво та реєстрація права власності на спірний об`єкт перешкоджає цільовому використанню такої земельної ділянки державою в особі вказаного державного органу; 2) зазначеними діями з будівництва та реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва ТОВ "ВВ-Альянс" порушило права Регіонального офісу як постійного користувача земельною ділянкою водного фонду та розміщеною на ній насосною станцією, яка є гідротехнічною спорудою, що на підставі свідоцтва серії САЕ № 422735 від 18.11.2011 є власністю держави в особі Держагентства водних ресурсів; 3) звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, правильно визначивши, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, які не здійснюють захисту прав та інтересів держави у спірних правовідносинах; 4) заяви відповідачів про застосування позовної давності задоволенню не підлягають з тих причин, що на позовну вимогу прокурора про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності не поширюються наслідки спливу позовної давності, оскільки вказана вимога заявлена у спосіб припинення дії, яка порушує право держави на користування належним їй майном, яке з володіння держави не вибуло, а тому допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, відтак негаторний позов може бути пред`явлено упродовж всього часу тривалості відповідного правопорушення; 5) прокурором не спростовано належними доказами того, що задоволення позовної вимоги про зобов`язання Товариства знести будівлі готелю є крайньою мірою, а інші способи і заходи не призведуть до відновлення порушеного права держави в особі позивачів на користування як насосною станцією, так і земельною ділянкою, відтак вказаний спосіб захисту не є ефективним; 6) прокурором не доведено обставин неможливості здійснення перебудови та/або технічної зміни готелю таким чином, щоб вказані будівлі можливо було використовувати з метою та призначенням земельної ділянки і розміщеної на ній гідротехнічної споруди, або ж у інший правомірний спосіб з урахуванням забезпечення гарантій користування землею державної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, із збереженням балансу інтересів усіх суб`єктів, що мають право на користування такими землями.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, прокурор звернувся з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва і ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм частин 1, 3, 4, 7 статті 376 ЦК України, частини 2 статті 152 ЗК України, статей 2 3 7 74 86 236 237 277 282 ГПК України, наголошуючи, що: 1) апеляційним судом не враховано правового висновку щодо правильного застосування положень статті 376 ЦК України, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17 та від 03.12.2019 у справі № 916/2553/18; 2)апеляційним судом не враховано правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, і в постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 926/2353/18 (щодо вірного способу захисту порушеного права власника, не пов`язаного із позбавленням володіння майном).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
11. ТОВ "ВВ-Альянс" та інші учасники справи не подали відзиви на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 у справі № 911/3454/17 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 06.10.2020.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2020 розгляд касаційної скарги першого заступника прокурора Київської області у справі № 911/3454/17 відкладено на 20.10.2020.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.10.2020 у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги першого заступника прокурора Київської області у справі № 911/3454/17 оголошено перерву до 27.10.2020.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13. 05.09.2011 між РВ ФДМУ по Київській області Орендодавець) та ТОВ "ВВ-Альянс" (Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 1242, за умовами пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення - споруда насосної станції із збірних залізобетонних плит площею 224,4 м2: службове приміщення площею 43,9 м2; під`їзна дорога площею 0,25 м2; площадка насосної станції - 1шт; східці - 19шт; підпірна стінка висотою 1,5 м 70 пог.м.; лівнеспуск 56пог.м., ворота 4х2 - 1шт; берегоукріплення 250 пог.м., розміщене за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Пилипча, що перебуває на балансі Басейнового управління (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.05.2011 і становить за незалежною оцінкою 81700 грн (далі - державне майно/орендоване майно).
14. Згідно з пунктами 1.2, 5.1, 5.4, 10.1, 10.5 договору оренди № 1242 майно передається в оренду з метою розміщення готелю. Орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору; забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки. Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 05.09.2011 по 04.08.2014 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.
15. 05.09.2011 Орендодавцем, за погодженням балансоутримувача - Басейнового управління, передано ТОВ "ВВ-Альянс" в оренду державне майно в задовільному стані, про що підписано акт приймання-передачі державного майна.
16. 20.03.2013 Товариством зареєстровано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області декларацію № КС0831307900526 про початок виконання будівельних робіт - реконструкція існуючих нежитлових будівель під готель за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Пилипча, вул. Леніна, 33-Б, із загальною площею будівлі відповідно до проектної документації - 871,07 м2, в тому числі площа готелю - 721,57 м2.
17. 07.03.2014 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області зареєструвала декларацію № КС143140660101 про готовність об`єкта до експлуатації, а саме: будівлі за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Пилипча, вул. Леніна, 33-Б, загальною площею 870,5 м2, з яких: готель літ. "А" - 721,6 м2, мангальна літ. "Б" - 122,9 м2, теплогенераторна літ. "В" - 21,2 м2, КПП літ. "Г" - 4,8 м2.
18. 12.09.2014 за зверненням Орендаря виконавчий комітет Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області прийняв рішення про присвоєння новозбудованому приміщенню готелю адреси: Київська область, Білоцерківський район, с. Пилипча, вул. Леніна, 33-В.
19. 22.09.2014 Реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області зареєструвала право власності ТОВ "ВВ-Альянс" на спірні нежитлові будівлі за адресою: вул. Леніна, 33-В, с. Пилипча, Білоцерківський р-н, Київська обл., про що державним реєстратором прийнято рішення від 22.09.2014 за індексним № 15952191 та внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідний запис, що підтверджуються наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо суб`єкта від 20.11.2017 № 104349021.
20. 01.04.2016 робоча група у складі представників РВ ФДМУ по Київській області, співробітника Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, заступника начальника Басейнового управління провела контрольні заходи (перевірки) щодо використання державного майна та виконання договору оренди № 1242, за результатами яких було складено звіт, з висновків якого вбачається, що Товариство без згоди Орендодавця та в порушення умов пунктів 4.4, 5.1, 5.7, 6.3 зазначеного договору змінило технічні характеристики частини орендованого державного майна, зокрема: 1) на місці споруди службового приміщення знаходиться будівля, за результатами зовнішнього обміру загальна площа якої більша за площу майна, переданого в оренду, і становить приблизно 87,1 м2; на місці споруди насосної станції із збірних залізобетонних плит знаходиться будівля, за результатами зовнішнього обміру загальна площа якої більша за площу майна, переданого в оренду, і становить приблизно 721,5 м2.
21. РВ ФДМУ по Київській області звернулося до ТОВ "ВВ-Альянс" з листом від 20.04.2016 № 14-09-1586, згідно з яким просило надати дозвільні документи, на підставі яких було змінено технічні характеристики орендованого державного майна.
22. 06.04.2016 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області проведено позапланову перевірку дотримання Товариством вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої складено акт, зі змісту якого вбачається, що відповідно до технічного паспорту від 04.12.2013 № 1683: 1) на земельній ділянці за адресою: вул. Леніна, 33-В, с. Пилипча Білоцерківського району Київської області, розміщено готель, який належить на праві власності ТОВ "ВВ-Альянс" (згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно СТА 123441 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.08.2014 серії ЕЕВ № 768798); 2)реконструкцію існуючих нежитлових будівель під готель Орендар здійснив на земельній ділянці площею 1,1704 га (державний акт на право постійного користування землею від 21.08.2002 ІІ-КВ № 001436 видано Білоцерківською РДА і зареєстровано в книзі записів державних актів за № 1).
23. Відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 21.08.2002 серії ІІ-КВ №001436 та розпорядження Білоцерківської РДА від 02.08.2002 № 203 Білоцерківському управлінню меліоративних систем і водного господарства, правонаступником якого є Басейнове управління (перейменоване надалі у Регіональний офіс), надано у постійне користування земельну ділянку площею 1,1704 га забудованих земель у межах Пилипчанської сільської ради для розміщення гідротехнічних споруд.
24. У період з 27.07.2017 по 09.08.2017 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області проведено позаплановий захід державного контролю щодо дотримання ТОВ "ВВ-Альянс" вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, за результатами якого було складено акт № Т-0908/2, зі змісту якого вбачається, що під час проведення вказаних заходів встановлено такі порушення: 1) наведення ТОВ "ВВ-Альянс" недостовірних даних у декларації від 20.03.2013 № КС0831307900526 про початок виконання будівельних робіт та декларації від 07.03.2014 № КС143140660101 про готовність об`єкта до експлуатації - використання земельної ділянки для будівництва без документу, що засвідчує право власності чи користування вказаною земельною ділянкою, тоді як державний акт на право постійного користування землею від 21.08.2002 ІІ-КВ № 001436 видано Білоцерківському управлінню меліоративних систем і водного господарства; 2) об`єкт "Реконструкція існуючих нежитлових будівель під готель, за адресою: Київська область, Білоцерківський р-н, с. Пилипча, вул. Леніна, 33-б" не завершений будівництвом та не готовий до експлуатації; 3) виконано будівельні роботи з реконструкції насосної станції (розмірами в плані 6х36 м) зі зміною функціонального призначення, зміною геометричних розмірів будівлі та зміною геометричних розмірів фундаментів будівлі шляхом будівництва двоповерхової з мансардним поверхом будівлі розмірами в плані 53,7х16,7 м; 4) виконано будівельні роботи з реконструкції нежитлової будівлі шляхом прибудови та надбудови приміщень, що призвело до зміни геометричних розмірів будівлі (службове приміщення площею 43,9 м2) шляхом прибудови та надбудови приміщень, що призвело до зміни геометричних розмірів будівлі та фундаментів; 5)виконано будівельні роботи з будівництва одноповерхової нежитлової будівлі (теплогенераторної) геометричними розмірами в плані 5,19х5,22 м.
Вказаний акт підписано головним інспектором будівельного нагляду, а також директором ТОВ "ВВ-Альянс" із зауваженнями щодо відсутності у будівлі готелю батарей, підлоги та інших речей, які були зняті з метою їх охорони та збереження. Копія акта № Т-0908/2 міститься у матеріалах справи.
25. 22.08.2017 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області видав наказ № 348 про скасування реєстрації декларацій: 1) про початок виконання будівельних робіт від 20.03.2013 № КС0831307900526 на об`єкт будівництва "Реконструкція існуючих нежитлових будівель під готель", що розташований за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Пилипча, вул. Леніна, 33-б, замовник будівництва - ТОВ "ВВ-Альянс"; 2) про готовність об`єкта до експлуатації від 07.03.2014 № КС143140660101 на об`єкт будівництва "Реконструкція існуючих нежитлових будівель під готель", що розташований за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Пилипча, вул. Леніна, 33-б, замовник будівництва - ТОВ "ВВ-Альянс".
Позиція Верховного Суду
26. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Зважаючи на те, що прокурор оскаржує рішення місцевого господарського суду і постанову апеляційного господарського суду виключно у частині відмови в задоволенні позовних вимог про знесення об`єкта самочинного будівництва, колегія суддів здійснює касаційний перегляд судових рішень лише у межах зазначених позовних вимог.
28. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
29. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Отже, єдиною підставою для набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України.
30. Частиною 1 статті 375 ЦК України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
31. Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
32. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
33. Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
34. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частини 3 статті 152 ЗК України).
35. З матеріалів справи вбачається, що правовими підставами позову прокурором визначено положення частин 1, 2, 4 статті 376, статті 391 ЦК України, статті 152 ЗК України, статей 88 89 Водного кодексу, які не передбачають іншого способу усунення перешкод власнику (державі) у користуванні земельною ділянкою водного фонду (призначена для розміщення та експлуатації належної державі гідротехнічної споруди - насосної станції), ніж знесення об`єкта самочинного будівництва (готелю), спорудженого на такій земельній ділянці, яку не було відведено забудовнику в користування для цілей будівництва.
36. Прокурор у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Так, скаржник зазначає, що під час ухвалення оскаржуваних рішення і постанови судами першої та апеляційної інстанцій не враховано як правового висновку щодо правильного застосування положень статті 376 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17 та від 03.12.2019 у справі № 916/2553/18; так і правового висновку щодо вірного способу захисту порушеного права власника, не пов`язаного із позбавленням володіння майном, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, і в постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 926/2353/18.
37. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника частково (у частині неврахування апеляційним судом правових висновків щодо правильного застосування положень статті 376 ЦК України і щодо вірного способу захисту порушеного права власника, не пов`язаного із позбавленням володіння майном, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, від 03.12.2019 у справі № 916/2553/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц), з огляду на таке.
38. Судами попередніх інстанцій достеменно встановлено та Товариством не спростовано обставин здійснення ним самочинного будівництва готелю та допоміжних споруд за рахунок одержаного в оренду державного майна - гідротехнічної споруди (насосної станції), у тому числі шляхом часткового демонтажу підземної частини такого майна, без отримання на те відповідного погодження і без оформлення речового права на земельну ділянку водного фонду, на якій проведено таке будівництво, а також без відповідних декларацій про початок будівельних робіт і введення об`єкта будівництва в експлуатацію, оскільки реєстрацію декларацій про початок виконання будівельних робіт від 20.03.2013 № КС0831307900526 та про готовність об`єкта до експлуатації від 07.03.2014 № КС143140660101 правомірно скасовано уповноваженим державним органом з підстав наведення ТОВ "ВВ-Альянс" недостовірних даних у цих деклараціях щодо наявності у Товариства права на користування земельною ділянкою для будівництва без документу, що засвідчує право власності чи користування вказаною земельною ділянкою, тоді як державний акт на право постійного користування землею від 21.08.2002 ІІ-КВ № 001436 видано Білоцерківському управлінню меліоративних систем і водного господарства.
39. Водночас, у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17 міститься такий правовий висновок:
"За змістом частини 4 статті 376 ЦК України збудований об`єкт нерухомості може бути знесений як особою, яка здійснила самочинне будівництво, так і особою яка здійснює самочинне будівництво. У справі встановлено, що право власності чи право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:79:318:0082, відповідачами не оформлене, а забудова цієї земельної ділянки порушує права третіх осіб.".
У свою чергу, в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 916/2553/18 викладено таку правову позицію:
"Оскільки земельна ділянка, на якій перебуває спірний об`єкт нерухомого майна належить територіальній громаді міста Одеси, рішення щодо передачі у власність або користування цієї земельної ділянки ані ТОВ "Автомобільний дім Одеса", ані ПрАТ "Одеса-Авто" не приймалось, а проведена реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 14212226835 є незаконною, розташоване на ній нерухоме майно є самочинно збудованим об`єктом, наявність якого на земельній ділянці порушує інтереси держави в особі територіальної громади м. Одеса на розпорядження та користування цією ділянкою, а свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно підлягають скасуванню, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що самочинно збудований об`єкт за адресою: м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 85/1, повинен бути знесений особою, яка здійснила таке будівництво.".
40. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 924/623/16, від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, від 29.08.2019 у справі № 910/551/18 зі спорів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, що виникли з подібних правовідносин, пов`язаних із застосуванням частини 4 статті 376, статті 391 ЦК України та статті 152 ЗК України.
41. Відповідно до частини 7 статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
42. Ураховуючи правовий висновок щодо застосування положень частини 4 статті 376 ЦК України, викладений у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, від 03.12.2019 у справі № 916/2553/18 та не вбачаючи підстав для відступу від нього, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин частини 7 статті 376 ЦК України, оскільки за змістом цієї норми її застосування можливе виключно за умови здійснення особою будівництва на земельній ділянці, відведеній для цієї мети, однак з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотного порушення будівельних норм і правил, тоді як в цій справі суди достовірно встановили відсутність прийняття Білоцерківською РДА розпорядження про надання у користування ТОВ "ВВ-Альянс" спірної земельної ділянки водного фонду, на якій знаходилася орендована Товариством гідротехнічна споруда, з попереднім вилученням цієї земельної ділянки у Регіонального офісу як постійного землекористувача.
43. Наведене повністю узгоджується з викладеним у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №642/1536/17-ц правовим висновком про те, що системний аналіз положень статей 376 ЦК України, 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дає підстави для висновку, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
44. Зважаючи на викладене та враховуючи визначене прокурором обґрунтування позовних вимог (частина 4 статті 376, стаття 391 ЦК України), Верховний Суд вважає таким, що не має істотного значення для правильного вирішення спору, висновок суду першої інстанції про недоведеність прокурором обставин неможливості здійснення перебудови та/або технічної зміни готелю таким чином, щоб вказані будівлі можливо було використовувати з метою та призначенням земельної ділянки і розміщеної на ній гідротехнічної споруди, або ж у інший правомірний спосіб з урахуванням забезпечення гарантій користування землею державної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, із збереженням балансу інтересів усіх суб`єктів, що мають право на користування такими землями, оскільки спірні правовідносин наразі не є предметом правового регулювання норми частини 7 статті 376 ЦК України.
45. Отже, наявне помилкове застосування судами першої та апеляційної інстанцій положення частини 7 статті 376 ЦК України є наслідком його безпідставного ототожнення з правовою конструкцією норми частини 4 цієї статті, за змістом якої самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, у разі, якщо: земельну ділянку забудовнику не було надано у встановленому порядку (в тому числі й під уже збудоване нерухоме майно), власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку.
46. Наведеним також спростовується покладений в основу оскаржуваних судових рішень (у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва) висновок судів про недоведеність прокурором належними доказами того, що задоволення позовної вимоги про зобов`язання Товариства знести будівлі готелю є крайньою мірою, а інші способи і заходи не призведуть до відновлення порушеного права держави в особі позивачів на користування як земельною ділянкою, так і розташованою на ній підземною частиною насосної станції.
47. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 16 ЦК України.
48. Скаржник правильно зауважує, що позовна вимога про зобов`язання ТОВ "ВВ-Альянс" знести самочинно збудований об`єкт нерухомості спрямована на усунення недоліків незаконних дій забудовника щодо самочинного будівництва готелю на земельній ділянці, не відведеній йому на відповідній правовій підставі для такого будівництва, тому така вимога спрямована на відновлення становища, яке існувало до порушення.
49. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Товариства знести самочинно збудований об`єкт нерухомості, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що задоволення даної вимоги не призведе до відновлення початкових прав позивачів, відтак вказаний спосіб захисту не є ефективним.
50. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Крім того Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
51. Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
52. Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
53. Водночас, у пунктах 70, 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц міститься такий правовий висновок:
"Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (див. також висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц). Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням статті 59 ЗК України має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовна вимога зобов`язати повернути земельну ділянку має розглядатися як негаторний позов, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.".
54. Зважаючи на те, що власником спірної земельної ділянки водного фонду є держава в особі Білоцерківської РДА (розпорядник землі в силу частини 3 статті 122 ЗК України), а її законним володільцем - Регіональний офіс як постійний землекористувач згідно з державним актом на право постійного користування землею від 21.08.2002 ІІ-КВ № 001436, наведеним повністю спростовується висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Товариства знести спірні нежитлові будівлі з мотивів неефективності обраного прокурором способу захисту прав позивачів, а саме з огляду на побудову готелю частково за рахунок підземної частини належної державі насосної станції (вказана частина виконує функцію підвалу), тоді як земельна ділянка, на якій розміщена будівля готелю разом із підземною частиною насосної станції, надана Регіональному офісу в постійне користування з метою розміщення гідротехнічних споруд, відтак прокурором не доведено, яким чином буде відновлено права держави в особі позивачів на користування насосною станцією і спірною земельною ділянкою у разі знесення будівлі готелю.
55. У зв`язку з цим касаційна інстанція вважає обґрунтованим твердження скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо вірного способу захисту порушеного права власника, не пов`язаного із позбавленням володіння майном, у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц.
56. Колегія суддів зауважує, що, дійшовши спочатку правильних висновків щодо задоволення позовної вимоги про скасування рішення про держреєстрацію від 22.09.2014, згідно з яким неправомірно було зареєстровано право власності ТОВ "ВВ-Альянс" на об`єкт самочинного будівництва, та похідний характер позовної вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна, у подальшому дійшов непослідовного висновку про відсутність підстав для задоволення похідної вимоги, яка є негаторним позовом і водночас ефективним способом захисту прав позивачів на земельну ділянку державної власності, оскільки відповідає положенням статей 376 391 ЦК України і статей 152 212 ЗК України.
57. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала своє підтвердження під час касаційного провадження, а тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині знесення об`єкта самочинного будівництва є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.
58. Разом з тим колегія суддів не бере до уваги аргументи скаржника щодо неврахування правового висновку щодо вірного способу захисту порушеного права власника, не пов`язаного із позбавленням володіння майном, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц і в постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 926/2353/18, з огляду на таке.
59. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
60. Колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувану постанову ухвалено судом апеляційної інстанції без урахування висновку Верховного Суду щодо вірного способу захисту порушеного права власника, не пов`язаного із позбавленням володіння майном, у подібних правовідносинах, оскільки предмет і підстави позовів, установлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання у цій справі (№ 911/3454/17) та справах № № 653/1096/16-ц, 926/2353/18 є різними.
61. Так, на відміну від справи № 911/3454/17, під час розгляду якої суди попередніх інстанцій виходили зі встановлених обставин спорудження Товариством об`єкта самочинного будівництва (готелю) шляхом незаконного демонтажу гідротехнічної споруди (насосної станції), розташованої на земельній ділянці водного фонду, яка належить державі та не надавалася забудовнику в користування, спори у цивільній справі № 653/1096/16-ц і господарській справі № 926/2353/18 виникли з житлових та іпотечних правовідносин і стосувалися виселення фізичних осіб зі службового житла та визнання за позивачем прав іпотекодержателя, скасування рішень державного реєстратора про припинення обтяжень (іпотеки) нерухомого майна та припинення права власності на нерухоме майно, зобов`язання державного реєстратора поновити записи про іпотеку та про заборону на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно.
62. Касаційна інстанція зауважує, що у справі № 911/3454/17 прокурором не заявлялися вимоги про встановлення юридичних фактів, тоді як у пункті 37 постанови від 21.11.2019 у справі № 926/2353/18 Верховний Суд в аспекті необхідності визначення належності та ефективності обраного позивачем способу захисту передусім зазначив, що: "звертаючись з позовними вимогами, позивач не врахував, що вимога щодо встановлення певних фактів, зокрема, щодо визнання спірного об`єкта нерухомості - незавершеного будівництва відсоток готовності 83% у місті Чернівці по вул. Героїв Майдану, 56 (Червоноармійська, 56) об`єктом на стадії реконструкції та таким, що переданий в іпотеку банку-позивачу (вимога згідно з пунктом 1 прохальної частини позову), щодо визнання незавершеного будівництва предметом іпотеки відповідно до іпотечних договорів №7106Z8 від 25.01.2006 та №7107Z48 від 01.06.2006, укладених між АТ "Укрексімбанк" та ТОВ "БТ "Рязань" (вимога згідно з пунктом 5 прохальної частини позову), щодо визнання позивача іпотекодержателем за іпотечними договорами №7106Z8 від 25.01.2006 та №7107Z48 від 01.06.2006 (вимога згідно з пунктом 6 прохальної частини позову) та щодо визнання відповідача-1 - ТОВ Черновіц плаза" іпотекодавцем за іпотечними договорами 7106Z8 від 25.01.2006 та №7107Z48 від 01.06.2006 (вимога згідно з пунктом 7 прохальної частини позову), не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, до повноважень якого не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16. За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів за змістом оскаржуваних рішення від 25.03.2019 та постанови від 09.07.2019 у справі № 926/2353/18 про відмову в позові в частині встановлення юридичних фактів.".
63. Наведене, окрім різних предмета і підстав позовів, фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, переконливо свідчить також про неоднакове правове регулювання спірних відносин у цій справі та справах № 653/1096/16-ц і №926/2353/18, як наслідок, виключає подібність спірних правовідносин у зазначених справах.
64. У разі, коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим, висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.
65. З огляду на те, що в основу оскаржуваних рішення та постанови покладено помилкові висновки судів попередніх інстанцій про неефективність обраного прокурором способу захисту прав позивачів і недоведеність прокурором обставин неможливості здійснення перебудови та/або технічної зміни готелю з метою його можливого подальшого використання як гідротехнічної споруди, що свідчить про неправильне застосування судами норм матеріального права (статей 15 16 376 391 ЦК України, статті 152 ЗК України, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, дістала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів вбачає достатні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Товариства знести самочинно збудований об`єкт нерухомості та ухвалення нового рішення про задоволення позову в цій частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
66. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
67. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
68. Відповідно до частин 1 та 3 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
69. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про необґрунтованість позовної вимоги про зобов`язання Товариства знести самочинно збудований об`єкт нерухомості, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
70. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити - скасувати рішення та постанову і ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині знесення самочинно збудованого нерухомого майна.
Розподіл судових витрат
71. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині знесення об`єкта самочинного будівництва, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, колегія суддів вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат скаржника у вигляді сплаченого ним судового збору у сумі 5600 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій, шляхом покладання обов`язку відшкодування цих витрат на ТОВ "ВВ-Альянс" як належного відповідача за позовною вимогою про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт нерухомості.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити.
Рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 у справі № 911/3454/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Альянс" знести самочинно збудований об`єкт нерухомості загальною площею 870,5 м2 (будівля готелю, літера "А" - загальна площа 721,6 м2, будівля мангальна, літера "Б" - загальна площа 122,9 м2, будівля теплогенераторна, літера "В" - загальна площа 21,2 м2, будівля КПП літера "Г" - загальна площа 4,8 м2), який знаходиться за адресою: вул. Леніна (Соборна), 33-В, с. Пилипча, Білоцерківський р-н, Київська обл.
Ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.
Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ-Альянс" знести самочинно збудований об`єкт нерухомості загальною площею 870,5 м2 (будівля готелю, літера "А" - загальна площа 721,6 м2, будівля мангальна, літера "Б" - загальна площа 122,9 м2, будівля теплогенераторна, літера "В" - загальна площа 21,2 м2, будівля КПП літера "Г" - загальна площа 4,8 м2), який знаходиться за адресою: вул. Леніна (Соборна), 33-В, с. Пилипча, Білоцерківський р-н, Київська обл.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Альянс" на користь Прокуратури Київської області 5600 (п`ять тисяч шістсот) грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій.
Доручити видати наказ Господарському суду Київської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
К. М. Пільков