ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/3493/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2018 у справі
за позовом Заступника Генеральної прокуратури в інтересах держави в особі 1. Кабінету Міністрів України; 2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до: 1. Приватного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"; 2. Приватного акціонерного товариства "Пласт", про стягнення 18 322 951,57 грн та 24 365,555 м3 газу,
за участю представників:
Офісу генерального прокурора - Кузнецова Ю. В.;
позивача-1 - не з`явилися;
позивача-2 - Пушкар І. А.;
відповідача-1 - Гаврюшенко В. В., Кириленко О. П.;
відповідача-2 - не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Заступник Генерального прокурора (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз") та Приватного акціонерного товариства "Пласт" (далі - ПрАТ "Пласт") про стягнення 18 322 951,57 грн та 24 365,555 м3 природного газу.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що відповідно до договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, укладеного між відповідачами, сторони зобов`язалися спільно діяти без створення юридичної особи шляхом об`єднання своїх вкладів та зусиль у сфері видобутку, постачання, транспортування нафти, газу і газового конденсату для досягнення спільних господарських цілей. Зазначений договір рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17 визнаний недійсним, як такий, що укладений всупереч інтересам держави, без наміру ПрАТ "Пласт" досягнути встановленої мети, чим порушено інтереси держави. В зв`язку з чим прокурор просить застосувати наслідки визнання недійсним правочину, який вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, спрямований на незаконне заволодіння майном держави при наявності умислу лише у ПрАТ "Пласт", та на підставі частини 3 статті 228 ЦК України стягнути з ПрАТ "Пласт" на користь ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" 18 322 951,57 грн отриманого ПрАТ "Пласт" прибутку від договору про спільну діяльність, та стягнути ці кошти в сумі 18 322 951,57 грн з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" в дохід держави, а також стягнути з ПрАТ "Пласт" на користь ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" 24 365,555 тис. м3 природного газу отриманого ПрАТ "Пласт" за договором про спільну діяльність, та стягнути ці 24 365,555 тис. м3 природного газу з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" в дохід держави.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
2.1. 05.03.2014 між ПрАТ "Пласт" (сторона-1) і ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" (сторона-2) укладено договір про спільну діяльність № 272-14, за умовами якого сторони зобов`язалися спільно діяти без створення юридичної особи шляхом об`єднання своїх вкладів та зусиль в сфері видобутку, постачання і транспортування нафти, газу і газового конденсату для досягнення спільних господарських цілей (т. 1, а.с. 14). Оператором за цим договором є сторона-1, що діє в рамках договору без окремої довіреності.
2.2. Обов`язки оператора визначені пунктом 3.10 договору, до яких належать в тому числі визначення фінансових результатів спільної діяльності та виплата сторонам належної їм частини прибутку (підпункт 3.10.10).
2.3. Для досягнення цілей, що є предметом цього договору, учасники роблять внески в спільну діяльність в формі грошей, майна, права користування майном, професійних і інших знань, навичок і умінь, а також ділової репутації та ділових зв`язків (пункт 4.1 договору).
2.4. Відповідно до пункту 4.2 договору сторона-1 вносить у спільну діяльність грошовий внесок, вартість якого в період дії цього договору на цілі спільної діяльності становить 71 640 000,00 грн, а сторона-2 вносить у спільну діяльність право користування об`єктами Архангельського газового родовища - виробничий комплекс "Блок-конструктор-1", виробничий комплекс "Центральна технологічна платформа-7", а також право користування об`єктами Стрілкового газового родовища (перелік основних засобів, які увійшли до складу виробничих комплексів згідно зі звітом про проведення незалежної оцінки ринкової вартості права користування, виконаної суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Підприємство "Северін-Консалтінг" станом на 03.03.2014). Вартість внеску сторони-2 в період дії даного договору на цілі спільної діяльності становить 47 760 000 грн (пункт 4.3 договору).
2.5. Згідно з пунктами 7.1, 7.4, 7.6 договору спільні витрати та збитки сторін покриваються за рахунок спільного майна сторін, отриманого в результаті спільної діяльності. Спільна діяльність несе усі витрати пов`язані із сплатою ресурсних платежів. У випадку недостатності спільного майна для покриття витрат та збитків, що виникли в результаті спільної діяльності, це покриття здійснюється сторонами пропорційно їхнім часткам.
2.6. Прибуток, що отримується сторонами спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно часткам, визначеним у пунктах 4.4, 4.5 договору, а саме: частка сторони-1 складає 60 %, а частка сторони-2 - 40 %. Рішення щодо розподілу прибутку та покриття збитків від спільної діяльності згідно пункту 3.6.3 договору приймає Комітет з управління спільною діяльністю (пункт 6.2 договору).
2.7. До компетенції комітету з управління спільною діяльністю належить прийняття рішень щодо розподілу прибутку та покриття збитків від спільної діяльності (підпункт 3.6.3 договору).
2.8. Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 24.11.2015 № 5, затверджено прибуток за 9 місяців 2015 року у розмірі 15 853,529 тис. грн, частка ПрАТ "Пласт" склала 9 512,117 тис. грн (60 %), а ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" - 6 341,412 тис. грн (40 %). У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача-1 та відповідача-2 перерахувати на їх поточні рахунки.
Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 31.12.2015 № 6 затверджено прибуток за IV квартал 2015 року в розмірі 7 300,652 тис. грн, частка ПрАТ "Пласт" склала 4 380,3912 тис. грн, а ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" - 2 920,2608 тис. грн. У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача-1 та відповідача-2 перерахувати на їх поточні рахунки.
Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 31.03.2016 № 8 було затверджено прибуток спільної діяльності за І квартал 2016 року в сумі 6 183 648,17 грн, частка ПрАТ "Пласт" склала 3 710 188,90 грн, а ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" - 2 473 459,27 грн. У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача-1 та відповідача-2 перерахувати на їх поточні рахунки.
Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 30.06.2016 № 9 затверджено прибуток спільної діяльності за ІІ квартал 2016 року у розмірі 1 200 424,11 грн, частка ПрАТ "Пласт" склала 720 254,47 грн, а ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" - 480 169,64 грн. У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача-1 та відповідача- 2 перерахувати на їх поточні рахунки.
2.9. Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", ПрАТ "Пласт" про визнання недійсним договору, позовні вимоги задоволені повністю, визнано недійсним договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, укладений між ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ПрАТ "Пласт".
Під час розгляду справи № 911/639/17 місцевим господарським судом встановлено, що договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, не спрямований на досягнення встановленої ним спільної мети, оскільки ПрАТ "Пласт" в порушення своїх зобов`язань та цілей договору грошовий внесок, вартість якого становила 71 640 000,00 грн, не сплатив, внесок у спільну діяльність здійснено лише в сумі 1 000 000,00 грн, що свідчить про відсутність у ПрАТ "Пласт" наміру діяти спільно шляхом об`єднання зусиль сторін для досягнення мети договору. ПрАТ "Пласт" не докладаючи жодних зусиль, як оператор спільної діяльності, фактично заволоділо, користувалося і отримувало корисні властивості переданого ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" у спільну діяльність внеску у вигляді права користування родовищами, на власний розсуд і на власні цілі, під виглядом спільної діяльності, відповідач-2 безоплатно використовував державне майно у власних цілях, що прямо суперечить інтересам держави.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 31.05.2018 рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі №911/639/17 залишено без змін.
2.10. Згідно з пунктами 3.10.6, 3.10.7 договору на оператора покладено обов`язок видобутку та реалізації вуглеводної сировини із забезпеченням обліку природного газу.
2.11. За твердженням прокурора, звітами про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу за договором підтверджено, що за період з жовтня по грудень 2016 року та за січень 2017 року оператором видобуто 5 809,413 тис. м3 газу, який на підставі договору зберігання природного газу від 20.08.2015 № 1508000606 ПрАТ "Пласт" передало ПАТ "Укртраснгаз".
2.12. Крім того, прокурор посилався на лист ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" від 26.05.2017 № 540/17, згідно якого останнім надано інформацію, що 18 556,142 тис. м3 природного газу, видобутого на Стрілковому газовому родовищі, в період з 05.03.2014 по 01.08.2015 надійшло на зберігання до Глібовського підземного сховища газу.
2.13. 20.08.2015 між ПАТ "Укртрансгаз" (виконавець) та ПрАТ "Пласт" (замовник) укладено договір на зберігання (закачування, зберігання) природного газу № 1508000606, за умовами якого замовник зобов`язався внести плату за надані виконавцем послуги із зберігання (закачування) в підземних сховищах газу (ПСГ) природного газу замовника в сезонах зберігання 2013-2014 років та 2014-2015 років у встановлені договором строки (т. 1, а.с. 109).
2.14. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 у справі № 910/23161/17 задоволено позов ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" до ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та зобов`язано останнього укласти з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" додаткову угоду № 3 до договору купівлі-продажу природного газу від 13.04.2017 № 14/23693/17, за якою ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" зобов`язано продати ПАТ "НАК "Нафтогаз України" природний газ видобутий в обсязі 7 477,170 тис. м3, до яких входить і 5 809,413 тис. м3, який був видобутий на Стрілковому газовому родовищі в період з 01.10.2016 по 28.02.2017, та закачаний в підземне сховище ПАТ "Укртрансгаз" на підставі договору від 20.08.2018 № 1508000606.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 у справі № 910/23161/17 залишено без змін.
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 17.10.2018 (суддя Христенко О. О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Пласт" на користь ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" 18 322 951,57 грн, а з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" в дохід держави 18 322 951,57 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що відповідно до протоколів засідання Комітету з управління спільною діяльністю розмір прибутку відповідача-2 від спільної діяльності на підставі договору, визнаного недійсним, становить 18 322 651,57 грн. Враховуючи те, що судом було визнано недійсним договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, укладений між відповідачами, як такий що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, при наявності умислу на таке вчинення правочину з боку ПрАТ "Пласт", на підставі частини 3 статті 228 ЦК України з нього на користь ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" підлягає стягненню 18 322 951,57 грн, а з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" в дохід держави - 18 322 951,57 грн.
Відмовляючи у задоволенні вимог про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених частиною 3 статті 228 ЦК України, в частині стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1, а з відповідача-1 в дохід держави 24 365,555 тис. м3 природного газу, видобутого відповідачем-2 за договором про спільну діяльність, місцевий суд зазначив, що прокурором належними та допустимими доказами не доведено видобутку відповідачем-2 за результатами виконання умов договору про спільну діяльність природного газу в об`ємі 18 556,142 тис. м3, а лист ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" від 26.05.2017 № 540/17, на який посилається прокурор та в якому відповідачем-1 надано інформацією, що 18 556,142 тис. м3 природного газу, видобутого на Стрілковому газовому родовищі, в період з 05.03.14 по 01.08.2015 надійшло на зберігання до Глібовського підземного сховища газу, не є належним доказом.
Щодо посилань прокурора на те, що відповідачем-2 також видобуто та не реалізовано 5 809,413 тис. м3 газу, який відповідач-2 незаконно утримує на території України, суд зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 у справі № 910/23161/17, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та зобов`язано відповідача укласти з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" додаткову угоду № 3 до договору купівлі-продажу природного газу від 13.04.2017 № 14/23693/17, за якою продати природний газ видобутий в обсязі 7 477,170 тис. м3 (до яких входить 5 809,413 тис. м3 зазначених прокурором), який був видобутий на Стрілковому газовому родовищі в період з 01.10.2016 по 28.02.2017, та закачаний в підземне сховище ПАТ "Укртрансгаз" на підстав договору між ПАТ "Укртрансгаз" і ПрАТ "Пласт", як оператора спільної діяльності згідно з договором про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, який рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 9811/639/17 визнано недійсним.
Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи містять повідомлення Генеральної прокуратури України від 22.11.2017 № 05/2-10199-17 та від 22.11.2017 № 05/2-10199-17 в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" до Кабінету Міністрів України та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про пред`явлення позову в інтересах держави в особі визначених осіб. Направлення відповідних повідомлень підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків від 22.11.2017 та списками поштових відправлень від 22.11.2017. З огляду на зазначене місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом.
3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 (колегія суддів: Чорна Л. В. , Агрикова О. В., Козир Т. П.) рішення скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів перерахування з поточного рахунку спільної діяльності на рахунки ПрАТ "Пласт" сум прибутку розподіленого під час засідань Комітету з управління спільною діяльністю, а тому вимога про стягнення 18 322 951,57 грн є документально не обґрунтованою.
Суд апеляційної інстанції наголосив, що користувачем надрами Стрілкового газового родовища є відповідач-1. Виробничі об`єкти Стрілкового газового родовища належать Товариству на праві власності. Таким чином, природний газ видобутий на Стрілковому газовому родовищі є власністю ПАТ "ДАК "Чорноморнафтогаз", а не спільної діяльності. Доказів того, що відповідач-2 видобутий газ в обсязі 18 556,142 тис. м3, який знаходиться на зберіганні у Глібовському підземному сховищі природного газу, одержав в результаті договору про спільну діяльність прокуратура не надала.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу щодо обраного прокуратурою способу захисту та зазначив, що Генеральна прокуратура України звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України і ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та просила суд стягнути спочатку з відповідача-2 на користь відповідача-1, а з відповідача-1 в дохід держави, а не на користь позивача, що свідчить про неефективний спосіб захисту, в частині виконання рішення суду та поновлення порушеного права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважав, що відсутні підстави для задоволення позову.
4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
4.1. У касаційній скарзі Заступник Генерального прокурора просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення в дохід держави 24 365,555 тис. м3 природного газу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог; скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення в дохід держави 18 322 951,57 грн та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
Прокурор наголошує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови стягнути у дохід держави природний газ, а постанова суду апеляційної інстанції в повному обсязі прийняті з неправильним застосуванням положень статей 184, частини 3 статті 228 1139 ЦК України, статті 208 ГК України, статей 19, 24 Кодексу України "Про надра", статті 37 Закону України "Про нафту і газ", пункту 4 Порядку централізованого обліку видобутку нафти, природного газу, газового конденсату, супутньої пластової води, а також закачки в пласти води та газу, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 22.10.2012 № 538/1109, пункту 3 Порядку ведення обліку нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 18.05.2005 № 224 та статей 13 73-79 86 236-238 269 277 ГПК України.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Пласт" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення в дохід держави 24 365,555 тис. м3 природного газу і постанову суду апеляційної інстанції - без змін з підстав їх законності та обґрунтованості.
ПрАТ "Пласт" акцентує на порушенні прокуратурою вимог абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з яким здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.
5.2. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" наголошує на правильному застосуванні судами норм матеріального та процесуального права та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення в дохід держави 24 365,555 тис. м3 природного газу і постанову суду апеляційної інстанції -залишити без змін
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "ДАК "Чорноморнафтогаз" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення в дохід держави 24 365,555 тис. м3 природного газу і постанову суду апеляційної інстанції. При цьому відповідач-1 зазначає про неефективність обраного прокурором способу захисту в частині виконання рішення суду та поновлення порушеного права.
5.3. Відзив на касаційну скаргу від Кабінету Міністрів України до Верховного Суду не надходив.
5.4. 23.09.2020 до Верховного Суду від представника ПрАТ "Пласт" надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку з розглядом у Святошинському районному суді міста Києва справи №759/9672/13-ц, де представництво інтересів сторони здійснює адвокат Мельнікова І. Г., яка також є представником ПрАТ "Пласт" у даній справі.
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів вирішила відмовити у його задоволенні, з огляду на наступне.
Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2020 поновлено касаційне провадження у справі № 911/3493/17, призначено справу до розгляду на 02.09.2020 о 15:30 та визнано не обов`язковою участь у судовому засіданні для учасників справи.
01.09.2020 від представника ПрАТ "Пласт" адвоката Мельникової І. Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване перебуванням адвоката у день судового засідання у лікарні для додаткового післяопераційного обстеження.
У зв`язку з необхідністю додаткового вивчення матеріалів справи у судовому засіданні 02.09.2020 оголошено перерву до 16:30 23.09.2020, про що сторін було повідомлено ухвалою Верховного Суду від 02.09.2020.
Представник ПрАТ "Пласт" 02.09.2020 у судове засідання не з`явився.
Таким чином, враховуючи тривалий розгляд справи, пов`язаний із зупиненням провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справ № 587/430/16-ц та № 912/2385/18, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, визнання Верховним Судом не обов`язкової участі у судовому засіданні для учасників справи, а також враховуючи, що у відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Пласт" навело свою правову позицію, та не було позбавлене права на участь в судовому засіданні в порядку самопредставництва, колегія суддів вважає, що правові підстави для повторного відкладення розгляду справи відсутні.
6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.2. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представників сторін, які з`явилися у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.
6.3. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
6.4. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
6.5. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
6.6. З огляду на викладене, прокурором у відповідності до вимог частини 4 статті 53 ГПК України та абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" доведено наявність підстав представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, проте не мотивовано необхідності захисту інтересів держави в особі ПАТ "НАК "Нафтогаз України", про що останнім зазначалося в суді першої інстанції.
6.7. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
6.8. Таким чином, суди попередніх інстанцій встановивши, що укладений між відповідачами правочин - договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, визнаний недійсним рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17, яке набрало законної сили, повинні були достеменно встановити на підставі всіх належних та допустимих доказів у їх сукупності, що кожна із сторін правочину одержала на його виконання та встановити вартість одержаного кожною із сторін протягом виконання недійсного правочину.
6.9. Згідно з положеннями частини 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
6.10. За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.
6.11. Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини зі справ "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001, та зі справи "Серявін та інші проти України" від 10.05.2011, одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
6.12. Натомість, як обґрунтовано зазначає Заступник Генерального прокурора у касаційній скарзі, наявність у відповідача-1 спеціального дозволу на користування надрами, не впливає на застосування наслідків недійсності правочину, якщо газ було видобуто на виконання цього правочину.
6.13. Також прокурор у касаційній скарзі наголошує, що доказами підтвердження видобутку природного газу ПрАТ "Пласт" є: загальні дані балансу видобутку та транспортування газу Стрілкового ГМ за 2014-2016 роки; журнал обліку вимірювальних приладів ГРС в Криму за періоди з 01.01.2015 по 18.02.2015, з 11.03.2015 по 25.10.2016; журнал обліку витрат одоранта так званого "КРП "Чорноморнафтогаз" ВК ОПС УДГ" Стрілкової ділянки, що розпочатий 11.04.2014; журнал техрежиму Стрілкового газового родовища, що розпочатий 01.05.2015; журнал Стрілкового ГР за період з 18.06.2015 по 19.05.2016, проте суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив доводи прокурора про неможливість подачі цих доказів до суду першої інстанції, не врахувавши при цьому, що спільна діяльність здійснювалася на території Автономної Республіки Крим (анексованого з 2014 року) і органи державної влади України не мали доступу до документів, які знаходилися на цій території.
6.14. Зазначені докази разом з листом відповідача-1 від 26.05.2017 № 540/17, за твердженням прокурора, підтверджують знаходження спірного об`єму газу в обсязі 18 556,142 тис. м3 у Глібовському підземному сховищі та неповернення його з тимчасово окупованої території.
6.15. Водночас прокурор у касаційній скарзі зазначає про правильність висновку суду першої інстанції та помилковість висновку суду апеляційної інстанції в частині розгляду вимог про стягнення 18 322 951,57 грн отриманого прибутку ПрАТ "Пласт" за результатами спільної діяльності, посилаючись при цьому на те, що судами обох інстанцій встановлено отримання зазначеної суми прибутку відповідачем-2, проте суд апеляційної інстанції відмовив у їх стягненні лише з підстав відсутності доказів перерахування спірної суми з поточного рахунку спільної діяльності на рахунки ПрАТ "Пласт".
6.16. За твердженням прокурора такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить положенням частини 3 статті 228, статті 1139 ЦК України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та статті 75 ГПК України.
6.17. Оскільки рішення судів попередніх інстанцій містять суперечливі висновки щодо оцінки одних і тих же доказів, а також враховуючи, що оцінці підлягають перелічені вище докази, подані прокурором до суду апеляційної інстанції, колегія суддів частково погоджується з доводами, наведеними прокурором у касаційній скарзі, проте враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, колегія суддів не може самостійно встановити зазначені обставини, тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню, а справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.
7.2. Згідно положень статей 308 310 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
7.3. За таких обставин оскаржувані судові рішення є такими, що ухвалені із порушенням норм процесуального права, тому підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
7.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, у повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази у їх сукупності, надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
8. Розподіл судових витрат
8.1. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300 301 306 308 310 314 315 316 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2018 у справі № 911/3493/17 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. Краснов
Суддя Г. Мачульський
Суддя С. Могил