ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 911/3830/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції"
на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2017 (суддя Бацуца В. М.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 (головуючий суддя Михальська Ю. Б., судді Тищенко А. І., Скрипка І. М.)
у справі № 911/3830/16
за позовом Приватного акціонерного товариства "Ремторгустаткування"
до Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про зобов`язання вчинити дії,
(у судовому засіданні взяв участь представник відповідача Лобань Д. М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "Ремторгустаткування" (далі - позивач, ПрАТ "Ремторгустаткування") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" (далі - відповідач, ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції") про зобов`язання вчинити дії щодо видачі довідки про отримання в повному обсязі виконання зобов`язання позичальником за кредитним договором від 06.10.2006 №121/182/118 та додатковими угодами до нього.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що належним чином та в повному обсязі виконав своїх зобов`язання щодо повернення кредиту та повної сплати відсотків за користування кредитом згідно з кредитним договором від 06.10.2006 №121/182/118, однак відповідач свій обов`язок щодо видачі позивачу довідки про відсутність заборгованості за кредитним договором від 06.10.2006 №121/182/118 не виконав.
3. 29.03.2017 у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання б/н б/д, у якому просив суд зобов`язати ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" вчинити дії щодо видачі довідки про отримання в повному обсязі виконання зобов`язання позичальником щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором від 06.10.2006 № 121/182/118 та додатковими угодами до нього.
4. Клопотання б/н б/д позивача про уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Господарського суду Київської області від 06.04.2017 позов задоволено повністю. Зобов`язано ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" вчинити дії щодо видачі ПрАТ "Ремторгустаткування" довідки про отримання в повному обсязі виконання зобов`язання позичальником щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором від 06.10.2006 №121/182/118 та додатковими угодами до нього, укладеним між Акціонерним комерційним банком "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" (в подальшому - ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції") та Відкритим акціонерним товариством "Ремторгустаткування" (в подальшому - ПрАТ "Ремторгустаткування").
6. Місцевий господарський суд у процесі розгляду справив встановив, що за період дії кредитного договору та на його виконання позивачем виконано свої обов`язки по поверненню кредиту в межах кредитного ліміту та по поверненню нарахованих відсотків за користування кредитом та перераховано відповідачу відповідні грошові кошти, що підтверджується кредитним договором від 06.10.2006 № 121/182/118 та додатками і додатковими договорами до нього, відповідними виписками по особовому рахунку відповідача за період з 06.10.2006 по 09.12.2009, довідкою від 27.10.2009 № К-544 Київської філії АКБ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", наявними у матеріалах справи.
7. Таким чином, приймаючи вказане рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд встановив, що зобов`язання позивача перед відповідачем щодо повернення кредиту та повної сплати відсотків за користування кредитом згідно з кредитним договором від 06.10.2006 №121/182/118 припинилися шляхом їх належного виконання, а тому ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" повинно видати на вимогу клієнта довідку про виконання зобов`язання позичальником.
8. Суд відхилив заяву відповідача про застосування позовної давності, вказавши, що позивач звернувся до суду з цим позовом у межах загальної позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2017 залишено без змін.
10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
11. При цьому, апеляційний господарський суд дослідив, що рішенням Господарського суду Київської області від 30.03.2021 у справі №910/15783/16, яке набрало законної сили, часткового задоволено позов ПрАТ "Ремторгустаткування" до ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" та визнано припиненими зобов`язання ПрАТ "Ремторгустаткування" за кредитним договором від 06.10.2006 №121/182/118 щодо повернення кредиту на суму 1 500 000,00 дол. США та щодо сплати відсотків за користування кредитом на суму 222 325,58 дол. США у зв`язку з виконанням, проведеним належним чином.
12. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що всупереч встановлених обставин щодо повернення позивачем банку кредиту та повної сплати відсотків за користування кредитом згідно з кредитним договором від 06.10.2006 №121/182/118, відповідач у встановлені чинним законодавством порядку та строк і станом на час розгляду справи обов`язок щодо видачі позивачу на його вимогу довідки про отримання в повному обсязі виконання зобов`язання позичальником щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором від 06.10.2006 №121/182/118 та додатковими угодами до нього безпідставно не виконав, що не спростовано відповідачем.
13. Стосовно доводів відповідача про порушення судом першої інстанції приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на 29.03.2017, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку змісту позовної заяви і клопотання про уточнення позовних вимог, встановив, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилався саме на те, що станом на 09.12.2009 позивач повністю виконав свої зобов`язання по кредитному договору від 06.10.2006 №121/182/118, сплативши кредит загальною сумою - 1 500 000,00 доларів США та відсотки за користування кредитом загальною сумою 232 701,18 доларів США. Відтак, враховуючи зміст мотивувальних частин позовної заяви та клопотання позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідне клопотання, з урахування внесених до нього виправлень представником позивача, лише конкретизувало зміст прохальної частини позову у відповідності до змісту мотивувальної частини, відтак, вказане клопотання не може бути розцінене судом як заява про зміну предмету/підстав позову в цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2017 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
15. Скаржник посилається на порушення судом першої інстанції приписів частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на 06.04.2017, а судами обох інстанцій - ст.ст. 4-2 4-3 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на 06.04.2017, шляхом прийняття клопотання позивача, яким було доповнено позовні вимоги новими. Зазначає, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20.
16. В частині висновків судів про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо видачі позивачу довідки про отримання в повному обсязі виконання зобов`язання позичальником, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а саме не здійснив співставлення преюдиційного рішення у справі № 910/15783/16 із оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у цій справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. 06.10.2006 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №121/182/118 (далі - Кредитний договір), згідно з умовами пункту 1.1. якого банк надає позичальнику кредит на придбання акцій ВАТ "Бучанський приладобудівний завод "Веда".
18. Згідно з пунктами 1.2, 1.3 Кредитного договору кредит надається у розмірі 1 500 000,00 доларів США на строк до 31.03.2009 включно.
19. Згідно з пунктом 1.4. Кредитного договору позичальник за користування кредитними коштами сплачує банку 13% річних.
20. Пунктом 1.5. Кредитного договору визначено, що нарахування банком відсотків за користування кредитом здійснюється не пізніше 25 числа кожного місяця з дня надання кредитних коштів до дня повернення всієї суми кредитних коштів з розрахунку 360 днів у році за фактично отримані кошти та точну кількість днів користування кредитом.
21. У додатку №1 до Кредитного договору сторони погодили графік погашення кредиту з 01.11.2006 по 31.03.2009.
22. Пунктом 8.6. Кредитного договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання позичальником усіх зобов`язань за цим договором.
23. У подальшому між сторонами укладались додаткові договори до Кредитного договору. Зокрема, 31.07.2009 додатковим договором №5 до Кредитного договору, строк надання кредиту продовжено до 10.12.2009 включно.
24. З метою забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором між відповідачем і позивачем укладено договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №Д-873 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кащуком В. О., за яким іпотекодавець (позивач) передав в іпотеку іпотекодержателю (банку) нерухоме майно, а саме майновий комплекс, площею 8 706,200 кв.м, що складається з головного механо-складального корпусу (літ. А, А') загальною площею 1 652,60 кв.м, головного корпусу (літ. Б) загальною площею 5 259,90 кв.м, контори заводоуправління (літ. В) загальною площею 267,40 кв.м, компресорної малярки (літ. Д) загальною площею 102,90 кв.м, матеріального складу (літ. Г) загальною площею 272,40 кв.м, цеху торгівельного устаткування (склад) (літ. Ж) загальною площею 583,40 кв.м, складу обмінного фонду (літ. З) загальною площею 314,00 кв.м, павільйон Е-169 (літ. К) загальною площею 126,00 кв.м, потребу (літ. Л) загальною площею 63,80 кв.м, погребу-звід (погреб) (літ. М) загальною площею 63,80 кв.м, розташований у м. Києві, по вул. Гонгадзе Георгія (колишня вулиця Машинобудівна), 44 (далі - предмет іпотеки).
25. 06.10.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кащуком В. О. накладено заборону на відчуження предмета іпотеки (реєстраційний номер обтяження 3847389).
26. Звертаючись з позовом, позивач зазначає, що станом на 09.12.2009 зобов`язання за Кредитним договором виконані ним в повному обсязі та сплачено кредит загальною сумою - 1 500 000,00 доларів США та відсотки за користування кредитом загальною сумою 232 701,18 доларів США.
27. 10.06.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою від 10.06.2016 б/н про необхідність видачі довідки про відсутність заборгованості за Кредитним договором.
28. У відповідь на заяву від 10.06.2016 б/н відповідач листом від 23.06.2016 №72/16-Л повідомив позивача, що не має можливості видати вказану довідку в зв`язку із відсутністю доступу до головного офісу банку, у тому числі, до технічних засобів обліку.
29. Враховуючи те, що вимога позивача про видачу йому довідки про відсутність заборгованості за Кредитним договором відповідачем виконана не була, позивач, посилаючись на положення статей 203 Господарського кодексу України, статей 545 598 599 Цивільного кодексу України, звернувся з цим позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
30. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
31. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо суті касаційної скарги
32. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
33. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
34. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
35. Предметом розгляду цієї справи є вимоги про зобов`язання вчинити дії щодо видачі довідки про отримання в повному обсязі виконання зобов`язання позичальником за Кредитним договором та додатковими угодами до нього, обґрунтовані належним та повним виконанням позивачем своїх обов`язків щодо повернення кредиту та повної сплати відсотків за користування кредитом.
36. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на порушення приписів частини 4 статті 22, статей 4-2 4-3 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на 06.04.2017, та на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених у пункті 15 цієї постанови.
37. У справі № 924/1473/15 предметом розгляду були вимоги про визнання недійсним та скасування в частині рішення міськради про затвердження документації із землеустрою, передачу земельних ділянок у власність та користування, визнання права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 12, 8659 га, за Міністерством оборони України в особі КЕВ м. Хмельницький, обґрунтовані незаконним розпорядженням міськрадою землями оборони державної форми власності. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.06.2019 щодо питання застосування приписів частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017, відхилила доводи міськради про одночасну зміну прокурором предмета і підстав позову, тобто фактичне подання нового позову із порушенням правил суб`єктної юрисдикції, вказавши, що з урахуванням змін фактичних обставин справи, які полягали у здійсненні відповідачем ряду дій та безпідставного розпорядження земельною ділянкою, прийняття за результатом такого розпорядження рішення, яке унеможливить відновлення права позивача, суди надали обґрунтовану оцінку доводам заявника щодо наявності підстав для задоволення заяви про зміну предмета позову.
38. У справі № 922/2575/19 правовідносини виникли з приводу правомірності створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Позивач у позовній заяві як на фактичні підстави позову послався на обставини порушення процедури створення та реєстрації об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, в обґрунтування чого послався на те, що рішення установчих зборів зі створення об`єднання, оформлене протоколом від 18.12.2017 № 1, прийняте з порушенням встановленого статтею 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" порядку скликання, проведення зборів, голосування на зборах та складення протоколу зборів. Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 вказав, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права не врахував, що одночасної зміни предмету і підстав позову у цій справі не відбулося. Позивач змінив лише предмет позову, доповнивши його новими вимогами, а підставу позову залишив незмінною: порушення порядку створення та державної реєстрації об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, прийняття рішення установчих зборів зі створення об`єднання, оформленого протоколом від 18.12.2017 № 1, з порушенням порядку скликання, проведення зборів та голосування на зборах, визначеного Законами України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"; підстави позову були доповнені новими обставинами, які стали відомі позивачу під час судового розгляду справи, в межах первісно визначених підстав, незмінними залишилися і правові підставі позову.
39. Правовідносини у справі № 910/18389/20 пов`язані із транспортуванням природного газу та підпадають під правове регулювання Кодексу газотранспортної системи. У наведеній справі Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції який дослідив, що позивач здійснив заміну одних позовних вимог іншими та доповнив позовні вимоги новими вимогами, тобто змінив предмет позову, надав вірну кваліфікацію заяві позивача про зміну предмету позову та дійшов правильного висновку про те, що позивач здійснив саме зміну предмету позову, а не подав новий позов. Також суд апеляційної інстанції дослідив, що первісні основні підстави позову позивач залишив незмінними та лише доповнив їх новими обставинами, що є безпосередньо пов`язаними з основними підставами позову, оскільки ці обставини, а саме: визначені чинним законодавством дії з надання відповідачем як оператором газотранспортної системи замовнику транспортування природного газу доступу до потужностей точок входу / виходу, підтвердження замовникам послуг транспортування номінації та здійснення алокації, є складовими процесу реалізації відповідачем надання послуг з транспортування природного газу. Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач у заяві про зміну предмета позову змінив лише позовні вимоги, підстави позову позивач не змінив, а лише доповнив позов новими обставинами при збереженні первісних обставин, що не може свідчити про зміну підстав позову.
40. З наведеного вбачається, що у наведених скаржником постановах висновки Верховного Суду пов`язані (1) із питанням застосування частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017, (2) щодо одночасної зміни предмета і підстав позову, (3) за умови встановлених судами обставин про те, що одночасно зміни предмета і підстав позову в наведених справах не відбулося.
41. У справі, яка розглядається, позивач подав клопотання з посиланням на статтю 22 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, відповідно до змісту якого просив зобов`язати ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" вчинити дії щодо видачі довідки про отримання в повному обсязі виконання зобов`язання позичальником щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором та додатковими угодами до нього. Місцевий господарський суд розцінив вказане клопотання як уточнення позовних вимог, а суд апеляційної інстанції вказав, що позивач конкретизував зміст прохальної частини позову, а вказане клопотання не може бути розцінене як заява про зміну предмету/підстав позову в даній справі.
42. Враховуючи наведене, відсутні підстави стверджувати про подібність правовідносин не тільки за правовим регулюванням у порівнюваних ситуаціях, але і за змістовим критерієм з огляду на зміст заяв, які є предметом розгляду в наведених скаржником справах і у справі, яка переглядається.
43. Верховний Суд також вважає за необхідне зазначити, що висновки суду апеляційної інстанції в цій частині концептуально узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.
44. Стосовно доводів скаржника, викладених у пункті 16 цієї постанови, Верховний Суд зазначає таке.
45. Місцевий господарський суд у процесі розгляду справи встановив, що за період дії кредитного договору та на його виконання позивачем виконано свої обов`язки по поверненню кредиту в межах кредитного ліміту та по поверненню нарахованих відсотків за користування кредитом та перераховано відповідачу відповідні грошові кошти, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи (пункт 6 цієї постанови).
46. Суд апеляційної інстанції встановив, що в справі №910/15783/16 встановлені обставини щодо повернення ПрАТ "Ремторгустаткування" кредиту на суму 1 500 000,00 дол. США та сплати відсотків за користування кредитом на суму 222 325,58 дол. США у зв`язку з чим визнано припиненими зобов`язання ПрАТ "Ремторгустаткування" щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на вказані суми, відповідно, у зв`язку з виконанням, проведеним належним чином, та визнано припиненим договір іпотеки від 06.10.2006.
47. Вказані обставини, за висновками судів, з урахуванням приписів статей 598 599 Цивільного кодексу України, статей 202 203 Господарського кодексу України, свідчать про припинення зобов`язань позивача перед відповідачем щодо повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитом за Кредитним договором, шляхом їх належного виконання.
48. При цьому, суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи відповідача стосовно наявності у позивача іншої заборгованості за Кредитним договором, встановив, що відповідач у підтвердження своїх доводів не вказав ні суми такої заборгованості, ні періоду її виникнення, не надав жодних розрахунків такої заборгованості, доказів на підтвердження звернення до суду з позовом про стягнення будь-якої заборгованості за кредитним договором.
49. Доводи скаржника в частині незгоди з цими висновками стосуються недослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів, а саме рішення у справі №910/15783/16, та : (1) не відповідають вимогам п. 1 ч. 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України (підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України не підтвердилася); (2) не доводять порушення судами норм процесуального права; (3) направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому відхиляються Судом (касаційний розгляд здійснюється в межах, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
50. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
51. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
52. Доводи касаційної скарги відповідача, в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова- без змін.
Розподіл судових витрат
53. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження у справі № 911/3830/16 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" на рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2017 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2017 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 у справі № 911/3830/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил