ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 911/840/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 (головуючий суддя Куксов В. В., судді Шаптала Є. Ю., Яковлєв М. Л.) та рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2021 (суддя Черногуз А. Ф.) у справі
за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Інвест-Альянс»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «Макарівське лісове господарство»
про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельними ділянками,
за участю представників:
прокурора - Підяша О. С.,
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
третьої особи - Паламарчука І. І. (адвокат).
СУТЬ СПОРУ:
1. За Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд-Інвест-Альянс» (далі - ТОВ «Буд-Інвест-Альянс», відповідач) зареєстровано право власності на земельні ділянки.
2. Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) стверджує, що ці земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення, що унеможливлює перебування земельних ділянок у приватній власності за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
3. Крім того, при набутті права власності на спірні земельні ділянки порушено порядок зміни цільового призначення земель.
4. Отже, оскільки спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за відповідачем, Київська обласна державна адміністрація (далі - Київська ОДА, позивач) позбавлена можливості користуватись та розпоряджатися спірними земельними ділянками.
5. З огляду на викладене прокурор звернувся з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельними ділянками.
6. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишив без змін. Прокурор звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
7. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково, виходячи з такого.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
8. У березні 2021 року прокурор в інтересах держави в особі Київської ОДА звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Буд-Інвест-Альянс», в якому просив: усунути перешкоди у здійсненні Київською ОДА права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом скасування рішень державного реєстратора з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Буд-Інвест-Альянс» на земельні ділянки; усунути перешкоди у здійсненні Київською ОДА права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом їх повернення на користь держави в особі Київської ОДА з незаконного володіння ТОВ «Буд-Інвест-Альянс».
9. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. При цьому договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
10. Водночас прокурор вказує, що з матеріалів справи № 19/452-08 вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 не набували права власності на земельні ділянки та не були їх власниками, оскільки у наявних в справі копіях договорів купівлі-продажу відсутня інформація про те, що вказані громадяни (продавці) є власниками земельних ділянок на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, відсутні відомості щодо підстав набуття ними права власності (за рішеннями органів державної влади чи місцевого самоврядування або за договором купівлі-продажу), отже, матеріали справи не містять жодних правовстановлюючих документів, в тому числі і державних актів на право власності на земельні ділянки.
11. Разом з тим прокурор зазначає, що спірні земельні ділянки розташовані у відділі 1 кварталу 95 Макарівського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2005 та 2006 років та у відділах 1, 2, 3, 4 кварталу 42 Макарівського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2014 року Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» (далі - ДП «Макарівське лісове господарство», третя особа) та покриті лісовою рослинністю, тобто віднесені до земельних ділянок лісогосподарського призначення, що додатково підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2005, 2006 та 2014 років.
12. Таким чином, розташування земельних ділянок, право власності на які набуло ТОВ «Буд-Інвест-Альянс», свідчить про їх віднесення до земель лісогосподарського призначення, що унеможливлює перебування даних ділянок у приватній власності за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Крім того, при набутті права власності відповідачем на спірні земельні ділянки у невстановлений законом спосіб фактично змінено їх цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі для ведення особистого сільського господарства, чим порушено порядок зміни цільового призначення земель.
13. Отже, оскільки спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за відповідачем, Київська ОДА позбавлена можливості користуватись та розпоряджатися цими земельними ділянками.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2008 у справі № 19/452-08 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Фінальянс» (далі - ТОВ «Трейд-Фінальянс») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Ріелті» (далі - ТОВ «Гранд Ріелті») про розірвання договору комісії, визнання дійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та визнання права власності на земельні ділянки.
15. Указаним рішенням розірвано договір комісії від 23.05.2008, укладений між ТОВ «Гранд Ріелті» та ТОВ «Трейд-Фінальянс», визнано дійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок від 27.05.2008, укладені між ТОВ «Трейд-Фінальянс» та фізичними особами, а саме щодо купівлі земельних ділянок 3222781800:04:010:0031; 3222781800:04:010:0032; 3222781800:04:010:0033; 3222781800:04:010:0034; 3222781800:04:010:0035; 3222781800:04:010:0036; 222781800:04:010:0037; 3222781800:04:010:0038; 3222781800:04:010:0039; 3222781800:04:010:0040; 3222781800:04:010:0041; 222781800:04:010:0042; 3222781800:04:010:0043; 3222781800:04:010:0044; 3222781800:04:010:0045; 3222781800:04:010:0046; 3222781800:04:010:0047; 3222781800:04:010:0048; 3222781800:04:010:0049; 3222781800:04:010:0050; 3222781800:04:010:0051 ТОВ «Трейд-Фінальянс» у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .
16. Крім того, визнано за ТОВ «Трейд-Фінальянс» право власності на вказані земельні ділянки.
17. Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна у 2016 році за ТОВ «Трейд-Фінальянс» внесено відомості про право власності на 21 земельну ділянку загальною площею 20,743 га для ведення особистого селянського господарства на території Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області (далі - Гавронщинська сільрада).
18. У зв`язку з прийняттям рішення 20.05.2019 про припинення діяльності ТОВ «Трейд-Фінальянс» в результаті реорганізації шляхом приєднання до ТОВ «Буд-Інвест-Альянс», на підставі передавального акта майна, коштів, майнових прав та обов`язків ТОВ «Трейд-Фінальянс» від 16.07.2020 (далі - передавальний акті від 16.07.2020), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О. І., земельні ділянки передані ТОВ «Трейд-Фінальянс» як правонаступнику ТОВ «Буд-Інвест-Альянс».
19. На підставі передавального акта від 16.07.2020 та рішення учасника № 3 ТОВ «Буд-Інвест-Альянс» від 16.07.2020 рішеннями державного реєстратора Макарівської селищної ради Київської області Дядюри А. В. за ТОВ «Буд-Інвест-Альянс» 21.10.2020 та 22.10.2020 зареєстровано право власності на вищевказані земельні ділянки.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
20. Господарський суд Київської області рішенням від 28.08.2021 у задоволенні позову відмовив повністю.
21. Північний апеляційний господарський суд постановою 16.02.2022 рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2021 залишив без змін.
22. Судові рішення мотивовані тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2008 у справі № 19/452-08 задоволено позов ТОВ «Трейд-Фінальянс» до ТОВ «Гранд Ріелті» про розірвання договору комісії, визнання дійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та визнання права власності на земельні ділянки.
23. У зв`язку з прийняттям рішення 20.05.2019 про припинення діяльності ТОВ «Трейд-Фінальянс» в результаті реорганізації шляхом приєднання до ТОВ «Буд-Інвест-Альянс», на підставі передавального акта від 16.07.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О. І., земельні ділянки перейшли у власність ТОВ «Буд-Інвест-Альянс», а рішеннями державного реєстратора Макарівської селищної ради Київської області Дядюри А. В. за ТОВ «Буд-Інвест-Альянс» 21.10.2020 та 22.10.2020 зареєстровано право власності на вищевказані земельні ділянки.
24. Суди попередніх інстанцій встановили, що договори купівлі-продажу земельних ділянок не посвідчені нотаріально та у вказаних договорах відсутні посилання на відомості (документи), які підтверджують права володіння продавців земельними ділянками, які вони на той момент мали намір відчужити, в матеріалах справи відсутні докази про те, що вказані вище громадяни є власниками земельних ділянок на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, а також відсутні відомості щодо підстав набуття ними права власності за рішеннями органів державної влади чи місцевого самоврядування або за договорами купівлі-продажу тощо.
25. Наявні в матеріалах справи документи під назвою «проекти землеустрою» щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення її у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства в межах Гавронщинської сільради жодним чином не підтверджують наявність у вказаних громадян права власності на земельні ділянки, які були відчужені за зазначеними договорами купівлі-продажу.
26. Подані відповідачем документи під назвою «проекти землеустрою» можуть підтверджувати лише факт проведення підготовчих робіт, спрямованих на вибуття з права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення та наміри приведення вказаних земель до категорії земель сільськогосподарського призначення.
27. Водночас, оскільки рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2008 у справі № 19/452-08, яке набрало законної сили, визнано дійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок від 27.05.2008, укладені між ТОВ «Трейд-Фінальянс» та фізичними особами, витребування судом спірних земельних ділянок на користь Київської ОДА поставить під сумнів законність та обґрунтованість вказаного рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28. У липні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга прокурора (скаржник), в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2021, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги і заперечень на неї
29. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
30. На обґрунтування підстави касаційного оскарження прокурор посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 116 125 126 141 142 149 Земельного кодексу України, статей 328 391 392 Цивільного кодексу України, статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/19, від 02.09.2020 у справі № 19/6, від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16, від 27.06.2018 у справі № 925/797/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) у подібних правовідносинах.
31. Скаржник вказує, що спірні земельні ділянки набуто відповідачем у приватну власність всупереч порядку зміни цільового призначення та без погодження відповідним органом державної влади з питань лісового господарства, без розроблення, погодження і затвердження проектів землеустрою, а отже, державний реєстратор Макарівської селищної ради Київської області Дедюра А. В. не мав права проводити державну реєстрацію права власності на земельні ділянки.
32. Прокурор стверджує, що спірні землі вибули із власності держави поза волею останньої, оскільки уповноважений державою орган відповідного рішення щодо їх передачі або відчуження з державної у приватну власність не приймав, а тому вказані земельні ділянки підлягають поверненню на користь держави.
33. Скаржник також зазначає, що висновки Господарського суду Київської області від 01.12.2008 у справі № 19/452-08 щодо невиконання ТОВ «Гранд Ріелті» договору комісії стосовно придбання у фізичних осіб спірних земельних ділянок на користь ТОВ «Трейд-Фінальянс» є правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення для вирішення спору по суті у даній справі.
34. У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
35. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Буд-Інвест-Альянс» вказує, що відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2008 у справі № 19/452-08 відповідач правомірно набув право власності на спірні земельні ділянки.
36. Відповідач вважає, що пред`явлення прокурором негаторного позову про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельними ділянками шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та повернення земельних ділянок, не є належним способом захисту порушеного права та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
37. На думку ТОВ «Буд-Інвест-Альянс», вимоги прокурора більш характерні для віндикаційного позову, та щодо яких застосовується позовна давність.
38. Крім того, відповідач вказує, що прокурор належним чином не обґрунтував підстави для представництва держави в особі Київської ОДА у цій справі.
39. З урахуванням викладеного ТОВ «Буд-Інвест-Альянс» просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
40. Інші учасники справи правом на подання письмових відзивів на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.
41. У судовому засіданні представник третьої особи виклав пояснення щодо касаційної скарги та просив її задовольнити.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
42. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
43. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника третьої особи, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
44. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник оскаржує рішення судів попередніх інстанцій з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
45. При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
46. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним та об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
47. Предметом позову у цій справі є усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом скасування рішень державного реєстратора з одночасним припиненням речових прав відповідача на земельні ділянки та шляхом їх повернення на користь держави в особі Київської ОДА з незаконного володіння ТОВ «Буд-Інвест-Альянс».
48. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2008 у справі № 19/452-08, яке набрало законної сили, задоволено позов ТОВ «Трейд-Фінальянс» до ТОВ «Гранд Ріелті», зокрема, визнано дійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок від 27.05.2008, укладені між ТОВ «Трейд-Фінальянс» та фізичними особами, визнано за ТОВ «Трейд-Фінальянс» право власності на вказані земельні ділянки, а витребування судом спірних земельних ділянок на користь Київської ОДА поставить під сумнів законність та обґрунтованість вказаного рішення.
49. Щодо вказаних висновків судів попередніх інстанцій суд касаційної інстанції зазначає таке.
50. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
51. Згідно із частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
52. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21), на які посилається скаржник у касаційній скарзі).
53. Однак зі змісту судового рішення у господарській справі № 19/452-08 вбачається, що судове рішення у цій справі не містить встановлених обставин щодо наявності чи відсутності прав фізичних осіб на спірні земельні ділянки, змісту цих прав, підстав їх набуття, припинення, повноважень позивача у спірних правовідносинах.
54. Крім того, ні Київська ОДА, ні ТОВ «Буд-Інвест-Альянс» як правонаступник ТОВ «Трейд-Фінальянс» не брали участі в розгляді цієї справи, тобто склад учасників даної справи і справи № 19/452-08 є різним.
55. Подібні правові висновки щодо неврахування обставин, встановлених рішенням суду в іншій справі, що набрало законної сили, за різного складу учасників справ, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18), на які посилається прокурор у касаційній скарзі.
56. Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статтях 335 і 376. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів. Стаття 392 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах (такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).
57. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову лише з підстави наявності рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2008 у справі № 19/452-08 є передчасними.
58. Суд касаційної інстанції зазначає, що ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання у користування.
59. Відповідно до частини другої статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
60. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 Земельного кодексу України).
61. За основним цільовим призначенням земельне законодавство передбачає таку категорію земель, як землі лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 Земельного кодексу України).
62. Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
63. До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 Лісового кодексу України).
64. Відповідно до статті 56 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
65. За змістом статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
66. Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
67. Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 Земельного кодексу України).
68. Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
69. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.
70. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
71. Тому, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.
72. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц (провадження № 14-564цс19), постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 907/459/17, від 19.06.2019 у справі № 911/604/18, від 21.04.2021 у справі № 707/2196/15-ц, від 07.04.2021 у справі № 367/3877/15-ц, від 01.03.2018 у справі № 910/19932/16, від 08.02.2018 у справі № 910/9256/16.
73. Суди попередніх інстанцій встановили, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що вказані вище громадяни є власниками земельних ділянок на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, а також відсутні відомості щодо підстав набуття ними права власності за рішеннями органів державної влади чи місцевого самоврядування або за договорами купівлі-продажу тощо.
74. Наявні в матеріалах справи документи не підтверджують наявність у цих громадян права власності на земельні ділянки, які були відчужені за договорами купівлі-продажу.
75. Суди послалися лише на визнання права власності за відповідачем на спірні земельні ділянки рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2008 у справі № 19/452-08.
76. Крім того, суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам прокурора, що спірні земельні ділянки розташовані у відділі 1 кварталу 95 Макарівського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2005 та 2006 років та у відділах 1, 2, 3, 4 кварталу 42 Макарівського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2014 року ДП «Макарівське лісове господарство» та покриті лісовою рослинністю, тобто віднесені до земельних ділянок лісогосподарського призначення, що додатково підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2005, 2006 та 2014 років.
77. Суди також не з`ясували, чи знаходились земельні ділянки у постійному користуванні ДП «Макарівське лісове господарство» (з урахуванням державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, серія ЯЯ № 143502, виданого Макарівському державному лісогосподарському підприємству, земельна ділянка для ведення лісового господарства площею 355,0467 га в межах Гавронщинської сільради), чи припинилося право постійного користування цією земельною ділянкою, чи розташовані спірні земельні ділянки в її межах, та на якій підставі фізичні особи набули права власності на вказані земельні ділянки.
78. Крім того, суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам відповідача, наведеним у відзивах на позовну заяву та на апеляційну скаргу, про те, що прокурор належним чином не обґрунтував підстави для представництва держави в особі Київської ОДА у цій справі.
79. Як було зазначено вище, прокурор просить усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом скасування рішень державного реєстратора з одночасним припиненням речових прав відповідача на земельні ділянки та шляхом їх повернення на користь держави в особі Київської ОДА з незаконного володіння ТОВ «Буд-Інвест-Альянс».
80. При цьому прокурор вказує, що поданий позов є негаторним.
81. Суди попередніх інстанцій зазначили, що позовні вимоги у даній справі сформовані таким чином, що позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом повернення останніх на користь держави, при цьому не будучи на момент подання позову їх власником. Тобто позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні майном, яке не перебуває у його власності, що суперечить поняттю та властивостям негаторного позову.
82. Отже, позивач, заявляючи позовні вимоги про витребування (повернення) на користь держави з незаконного володіння земельних ділянок, хибно зазначає про те, що позов є негаторним, позаяк такі вимоги характеризують саме віндикацію.
83. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, вказала, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності. Так, відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. Згідно зі статтею 10 Лісового кодексу України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Відповідно до статті 12 Лісового кодексу України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.
84. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.
85. Тому Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає з постанов Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).
86. Звідси суди попередніх інстанцій не дослідили, чи обрано прокурором належний спосіб захисту порушеного права при поданні позову у справі, що розглядається.
87. Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи щодо правомірності набуття відповідачем права власності на земельні ділянки, чого не зробили й суди попередніх інстанцій.
88. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
89. З викладеного вбачається, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у вказаних вище постановах Верховного Суду.
90. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, отримала підтвердження під час касаційного провадження.
91. Щодо доводів скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не враховані правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/19, від 02.09.2020 у справі № 19/6, від 27.06.2018 у справі № 925/797/17, суд касаційної інстанції зазначає таке.
92. У справі № 925/797/17 позашкільний навчальний заклад звернувся з позовом до міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
93. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності позивача стало відомо про існування у відповідача свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на заміну втраченому свідоцтву про право власності, тоді як оригінал вказаного свідоцтва не втрачено, оскільки він знаходиться у позивача.
94. Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що господарські суди не врахували вимог процесуальних норм та не надали належної оцінки доводам заяви позивача про відвід судді, виходячи з вимог процесуального закону, не перевірили їх належними та допустимими доказами та дійшли передчасного висновку про достатність підстав для відмови в її задоволенні.
95. Таким чином, правовідносини у справі № 925/797/17 та у справі, що розглядається, не є подібними, позаяк існує ряд істотних відмінностей саме у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних із правами й обов`язками їх сторін, що в свою чергу зумовлює і різний зміст спірних правовідносин та унеможливлює застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником в касаційній скарзі постанові, до спірних правовідносин у цій справі
96. У справі № 19/6 предметом оскарження була ухвала апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження.
97. Разом з тим постанова Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/19 відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень, прокурором до касаційної скарги не додана.
98. Отже, вказані доводи скаржника є необґрунтованими.
99. Звідси касаційна скарга прокурора є частково обґрунтованою, а судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарг
100. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
101. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
102. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу прокурора слід задовольнити частково, судові рішення попередніх інстанцій скасувати, справу - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
103. З огляду на направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2021 у справі № 911/840/21 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Ю. Уркевич
Судді: Г. М. Мачульський
Є. В. Краснов