№ 912/335/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 912/335/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючої), Жайворонок Т. Є., Колос І. Б.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранторг» (далі - Товариство, позивач, скаржник)

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2024 (головуючий - суддя Поліщук Г.Б.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 (головуючий - суддя Дармін М.О., судді: Кощеєв І.М., Чус О.В.)

у справі за позовом Товариства

до Приватного підприємства "Сервісінвест" (далі - Підприємство, відповідач),

про стягнення 42 000, 00 грн.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення грошових коштів у порядку частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 42 000 грн безпідставно набутих коштів.

1.2. Позов мотивовано односторонньою відмовою позивача, на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України, від договору на розробку проектної документації, укладеного сторонами у справі.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 04.04.2024, яке Центральний апеляційний господарський суд постановою від 07.08.2024 залишив без змін, у задоволенні позову відмовив.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2024 у справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій частини четвертої статті 849 ЦК України під час прийняття оскаржуваних судових рішень, а також відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаної правової норми у сукупності зі статтею 1212 ЦК України.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм права. Також Підприємство просить стягнути з Товариства понесені з розглядом цієї справи в суді касаційної інстанції судові витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 10 000 грн і подало копії таких документів: додаткової угоди від 13.09.2024 до договору про надання правничої (правової) допомоги ві 20.02.2024; рахунку-фактури від 13.09.2024 №3/24 на суму 10 000 грн.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Підприємством (Виконавець) та Товариством (Замовник) 29.06.2021 укладено договір №29 на розробку проектної документації (далі - Договір).

6.2. Згідно з умовами пункту 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з розробки робочого проекту: капітальний ремонт приміщень їдальні з заміною технологічного обладнання по вул. Автолюбителів, 5, м.Кропивницький, Кіровоградська область.

6.3. Результатом виконання робіт, визначених у пункті 1.1. Договору є проектна документація, відповідно до завдання на проектування (Додаток 2).

6.4. Згідно з пунктом 1.3. Договору Замовник зобов`язується надати Виконавцю існуючі договір про надання послуг питного водопостачання та договір на постачання електричної енергії.

6.5. Відповідно до підпунктів 1.4., 1.5. Договору Замовник зобов`язується прийняти проектну документацію та оплатити її у відповідності до розділу 2 даного Договору. Виконавець зобов`язується виконати згідно будівельних норм та у вказаний строк роботи, визначені в пункті 1.1. Договору. Строк виконання проектних робіт - 3 місяці з дати надання Замовником вихідних даних, передбачених пунктом 1.3. Договору.

6.6. Загальна вартість робіт за договором визначається на підставі протоколу погодження договірної ціни (додаток №1) і складає 84 000,00 грн.

6.7. Замовник протягом 5-ти банківських днів з дня підписання Договору зобов`язується здійснити авансовий платіж у розмірі 42000,00 грн, що складає 50% від загальної вартості робіт (підпункти 2.1., 2.2. Договору).

6.8. Пунктом 4.8. договору визначено, що у випадку припинення робіт за вказівкою Замовника сторони повинні в 15-денний строк скласти двосторонній акт про фактичне виконання частини роботи станом на дату прийняття рішення про недоцільність продовження робіт. Акт про фактичне виконання частини роботи, підписаний представниками обох Сторін, є безумовною підставою для сплати Замовником фактично виконаних Виконавцем робіт протягом 5 (п`яти) банківських днів із дня підписання зазначеного Акту.

6.9. Позивачем перераховано на рахунок відповідача 42 000,00 грн авансу, що підтверджується платіжним дорученням №226 від 08.07.2021. Відповідач не заперечує отримання даних коштів.

6.10. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2023 у справі №912/119/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023, відмовлено у задоволенні позову Товариства до Підприємства про розірвання договору №29 від 29.06.2021 та стягнення 42000,00 грн збитків.

6.11. Листом вих.№292/01-24 від 23.01.2024 позивач повідомив відповідача про односторонню відмову Товариства від Договору та розірвання цього Договору в односторонньому порядку та повідомив про вимогу повернення сплачених у формі авансу коштів в сумі 42 000,00 грн.

6.12. Вказаний лист відповідачем залишено без відповіді.

6.13. Листом №02 від 23.01.2024 відповідач звернувся до позивача з пропозицією надати всі необхідні документи, визначені Договором, для завершення робіт або прийняти виконане за актом приймання-передачі в строк не пізніше 7 днів від дати отримання цього листа.

6.14. Вказаний лист позивачем залишено без відповіді.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 912/335/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючої, Жайворонок Т. Є., Колос І. Б.

7.2. Верховний Суд ухвалою від 11.09.2024 відкрив касаційне провадження у справі № 912/335/24 за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову, та постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами перегляду рішення суду першої інстанції.

8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

8.4. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.6. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.7. Скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини четвертої статті 849 ЦК України та вказує на відсутність правого висновку щодо можливості застосування способу захисту прав замовника у вигляді повернення підрядником передоплати як безпідставно набутого майна у порядку статті 1212 ЦК України у випадку реалізації замовником безумовного права на відмову від договору у порядку частини четвертої статті 849 ЦК України, за умови існування рішення суду в іншій справі про відмову тому самому позивачеві в задоволенні позову до того самого відповідача про розірвання договору та стягнення збитків на підставі частини другої статті 849 ЦК України.

8.8. У контексті доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.

8.9. Розглядаючи спір, господарський суд, перш за все, має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення і припинення зобов`язання.

8.10. Спірні правовідносини у цій справі виникли на підставі договору від 29.06.2021 №29 на розробку проектної документації, який є договором підряду на проектні та пошукові роботи, отже регулюються § 1, 4 глави 61 ЦК України.

8.11. Предметом позову є стягнення грошових коштів.

8.12. Правовою підставою позову Товариство визначило положення частини четвертої статті 849 ЦК України, яка визначає право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплату підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодування збитків, завданих розірванням договору, а також статтю 1212 ЦК України, яка визначає загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

8.13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- пунктом 8.2. договору №29 від 29.06.2021 визначено, що одностороння відмова від договору не допускається. Договір може бути розірвано тільки за взаємною згодою сторін або згідно з діючим законодавством України. У пункті 4.8 договору сторони узгодили складання двостороннього акта про фактичне виконання робіт у разі припинення робіт за вказівкою Замовника. Вказаний акт є підставою для оплати протягом 5 банківських днів фактично виконаних робіт. Сторонами не надано до суду доказів складання такого акта. Як вбачається з листа від 23.01.2024, надісланого позивачем на адресу відповідача, позивач повідомив про односторонню відмову від договору, розірвання даного договору в односторонньому порядку та вимогу про повернення сплачених у формі авансу коштів в сумі 42000,00грн. Наведене, на думку суду, свідчить про недотримання позивачем пункту 4.8 договору та приписів ча тистини четвертої статті 849 ЦК України;

- в рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2023 у справі №912/119/23 судом встановлено відсутність обов`язку відповідача приступати до виконання робіт за договором у зв`язку з непереданням йому позивачем завдання на проектування та, як наслідок, відсутність істотного порушення договору з боку відповідача. У зв`язку з наведеним господарський суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору;

- в матеріалах справи №912/119/23 міститься Робочий проект "Капітальний ремонт приміщень їдальні з заміною технологічного обладнання по вул. Автолюбителів, 5, м. Кропивницький Кіровоградська область", чим підтверджується часткове виконання відповідачем робіт за договором №29 від 29.06.2021. Таким чином, одностороння відмова Товариства від договору підряду є неправомірною. Враховуючи висновок господарського суду щодо неправомірності односторонньої відмови від договору підряду, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави стверджувати про припинення зобов`язання за договором на вимогу однієї із сторін. Відповідно, кошти в сумі 42000,00грн, перераховані позивачем відповідачу в якості авансу за договором підряду, не можна вважати безпідставно набутим майном.

8.14. Суд апеляційної інстанції, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, визнав його висновки обґрунтованими.

8.15. Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що не ґрунтуються на правильному тлумаченні статті 6, частини четвертої статті 849, статтей 837 887 ЦК України, що призвело до передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

8.16. Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

8.17. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

8.18. За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

8.19. Договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

8.20. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

8.21. За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (стаття 887 ЦК України).

8.22. Згідно з частиною першою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

8.23. Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

8.24. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

8.25. Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

8.26. Верховний Суд зазначає про те, що чинне цивільне законодавство передбачає наявність таких понять, як «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання», які згідно з положеннями ЦК України мають різний зміст, тобто ці поняття не є тотожними.

8.27. Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

8.28. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

8.29. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

8.30. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

8.31. Відповідно до частини сьомої статті 180 ЦК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

8.32. Поняття «строк виконання зобов`язання», «термін виконання зобов`язання» визначені у статті 530 ЦК України, відповідно до якої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

8.33. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

8.34. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

8.35. Верховний Суд зазначає про те, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього.

8.36. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки за загальним правилом, закріпленим у статті 599 ЦК України, такою підставою є виконання, проведене належним чином. Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

8.37. Такі висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 925/1238/22.

8.38. Отже, договір, який є обов`язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов`язки, тобто виконати свою частину зобов`язання. Кожна зі сторін у зобов`язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони.

8.39. Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

8.40. Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

8.41. Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

8.42. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

8.43. За змістом частин другої, третьої, четвертої статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

8.43.1. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

8.43.2. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

8.44. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.01.2022 у справі № 909/240/19, у статті 849 ЦК України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду. Так, частинами другою - третьою вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника. Натомість частиною четвертою зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

8.45. У цьому спорі відмова позивача від договору здійснена на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України, яка встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без жодних причин чи умов), але з обов`язком виплатити підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувати збитки, завдані розірванням договору. Тобто, зазначена правова норма презюмує правомірність дій підрядника під час виконання договору, і тому в разі відмови від договору замовник зобов`язаний виплатити підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувати його збитки.

8.46. Суд зазначає, що відмова позивача від договору є безумовним правом замовника, яке надає відповідачу потенційне право на отримання плати за виконану частину роботи та відшкодування збитків, за умови доведення відповідних обставин. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі 910/10198/23 (вказана постанова ухвалена після відкриття касаційного провадження у цій справі, від висновків, які наведені у вказаній постанові, колегія суддів не вбачає підстав відступати).

8.47. Верховний Суд зауважує, що Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, аналізуючи застосування статті 849 ЦК України в контексті можливості розірвання договору, строк дії якого закінчився, визначила, що безумовне право відмовитися від договору, передбачене частиною четвертою цієї статті, виникає лише стосовно тих договорів, які на момент такої відмови були чинними.

8.48. Втім, під час вирішення спору у цій справі суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували.

8.49. У контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд наголошує, що:

- правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (такий правовий висновок означений, зокрема, у пункті 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09. 2020 у справі №907/29/19, у пункті 9.8 постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №910/6355/20, у пункті 7.19 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі №926/3347/22);

- обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків (такий правовий висновок означений, зокрема, у пункті 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).

8.50. Ураховуючи вищенаведене, Верховний Суд виходить з того, що розглядаючи спір у даній справі, суди, перш за все, мали встановити: (1) характер та зміст спірних правовідносин; (2) умови договору із встановленням обсягу прав та обов`язків сторін; (3) чи є припиненим строк дії договору №29 в силу його Розділу 11; (4) чи припинені зобов`язання сторін із закінченням строку дії договору; (5) чи мала місце одностороння відмова замовника від договору; (6) чи був повідомлений підрядник про цю відмову; (7) чи виконана підрядником робота/частина роботи та на яку вартість; (8) чи оплачена замовником виконана підрядником робота/частина робіт; (9) які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику авансу/частини авансу.

8.51. Водночас, як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій зазначеного вище не вставновили, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позову.

8.52. Таким чином, суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини четвертої статті 849 та статей 837 887 ЦК України та залишили поза увагою положення статей 236 237 ГПК України щодо обов`язку, визначеного процесуальним законом, стосовно повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.53. З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду та зазначених положень матеріального і процесуального законодавства колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про порушення окреслених вище норм права судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень є частково обґрунтованими.

8.54. Ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, з огляду на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі для вирішення даного спору, з огляду на предмет і підстави позову, на підставі доказів і доводів сторін, беручи до уваги, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які імперативно визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим Верховний Суд не формулює остаточного висновку з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.55. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги знайшли часткове підтвердження, враховуючи вказані вище міркування.

8.56. Доводи Підприємства, викладені у відзиві, не беруться до уваги Касаційним господарським судом з огляду на мотиви, викладені у цій постанові.

8.57. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.58. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.59. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, з огляду на доводи касаційної скарги та характер спірних правовідносин.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Спочатку суд першої інстанції, а потім суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 2 79 86 236 237 282 ГПК України, так і неправильне застосування норм матерального права (статті 837 849 887 ЦК України).

9.3. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

9.4. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.5. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

9.6. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм права.

9.7. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірти доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, а також витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу цього судового збору та витрат Підприємтсва на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 129 300 308 310 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранторг» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі №912/335/24 скасувати.

3. Справу №912/335/24 передати на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя Т. Жайворонок

Суддя І. Колос