ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 913/264/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду Луганської області
(суддя - Смола С.В.)
від 14.11.2023
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Здоровко Л.М., судді: Бородіна Л.І., Лакіза В.В.)
від 20.02.2024
у справі № 913/264/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 608 002 517,13 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Верхацький І.В.
відповідача - Сєньков Є.І.
третьої особи - Панченко Ю.В.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" (далі - АТ "Луганськгаз") про стягнення заборгованості за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" від 01.05.2022 у сумі 608 002 517,13 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами у справі укладено типовий договір постачання природного газу з постачальником "останньої надії", на виконання якого у період з 01.05.2022 до 29.06.2022 ТОВ "ГК "Нафтогаз України" було поставлено АТ "Луганськгаз" природний газ на загальну суму 608 002 517,13 грн, який останній не оплатив.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.11.2023 у справі №913/264/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що АТ "Луганськгаз" станом на 01.05.2022 мало заборгованість перед ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у сумі 169 583 322,28 грн. Відтак, за наявності у АТ "Луганськгаз" перед ТОВ "ГК "Нафтогаз України" як постачальником "останньої надії" простроченої заборгованості за спожитий природний газ, новий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладатися не міг, а позивач зобов`язаний був припинити постачання природного газу споживачеві.
Поряд з цим, місцевим господарським судом встановлено, що у спірний період АТ "Луганськгаз" через військові дії російської федерації втратило контроль над усіма своїми структурними підрозділами, унаслідок чого не могло здійснювати господарську діяльність з розподілу природного газу на території Луганської області або споживати поставлений позивачем природний газ.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем належними доказами не доведено суду, що поставлений на територію Луганської області у спірний період природний газ споживався саме АТ "Луганськгаз", а навпаки, у листі від 27.02.2023 №ТОВ ВИХ-23-2442 ТОВ "ОГТСУ" указує про обізнаність позивачем про втрату АТ "Луганськгаз" контролю над газорозподільними мережами, проте, посилається на свій обов`язок здійснювати транспортування природного газу споживачам України, які знаходяться на тимчасово-окупованих та непідконтрольних територіях Луганської області.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що недоведеність позивачем факту споживання природного газу АТ "Луганськгаз" має наслідком відсутність у відповідача обов`язку його оплатити.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2023 у справі №913/264/23 залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів апеляційної скарги, погодився із висновками місцевого господарського суду в повній мірі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Луганської області від 14.11.2023 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі №913/264/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.
3.2. Підставами касаційного оскарження ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначило пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" підставою касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 904/2867/22, від 26.07.2023 у справі №913/242/22 (щодо застосування норм Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, та норм Правил постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015).
3.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
3.6. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 15 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, пункту 1 розділу VІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015.
3.7. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
3.8. Підставою касаційного оскарження також зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункти 1, 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
3.9. Також з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі №913/264/23 звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", якою просить оскаржувані рішення та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
3.10. Підставами касаційного оскарження ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" визначило пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.11. ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 (щодо застосування статті 204 Цивільного кодексу України).
3.12. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах:
- положень пунктів абз.10-12, 14 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС;
- частини третьої статті 15 Закону України "Про ринок природного газу";
- пункту 9 глави 2 розділу III Кодексу ГТС;
- статті 204 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з пунктами 1, 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2501 та абз.10-12 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС.
3.13. ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" підтримало доводи останньої та просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи зазначене тим, що лист третьої особи та інформація щодо остаточної алокації відборів відповідача є належним доказом як самого факту споживання природного газу відповідачем, так і обсягу природного газу, спожитого відповідачем з ресурсу позивача, оскільки об`єм (обсяг) постачання природного газу відповідачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора ГТС.
3.14. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" подало до Верховного Суду клопотання про зупинення розгляду цієї справи до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.
Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 19.04.2024 справу № 908/1162/23 було прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 908/1162/23 за касаційною скаргою ТОВ "ВІМК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023. Підставою передачі справи № 908/1162/23 на розгляд об`єднаної палати згідно із частиною другою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, визначено необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. За переконанням колегії положення статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.
Товариство вважає, що у справі № 913/264/23 на предмет спору також може впливати дія Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", однак це питання не досліджувалось, а ні судом першої інстанції, а ні судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень, які є предметом касаційного перегляду, слідує, що підставою для відмови у задоволенні позову слугувало те, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" як постачальник "останньої надії" не мало правових підстав для постачання природного газу АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" та укладення договору шляхом публічної оферти через ряд встановлених законодавцем факторів і обставин, які безумовно мали бути враховані при постачанні природного газу постачальником "останньої надії". Тобто на розгляд Верховного Суду у цій справі винесено питання щодо правомірності включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та укладення типового договору шляхом публічної оферти.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що результат вирішення спору об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23, не вплине на результат розгляду у цій справі, в зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання про зупинення розгляду справи.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
ТОВ "ГК "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
За твердженням позивача, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" як постачальником "останньої надії" та АТ "Луганськгаз" як споживачем укладено типовий договір постачання природного газу, за умовами якого позивачем поставлено у періоди з 01.05.2022 до 31.05.2022 природний газ в обсязі 12 809 929,97 куб.м, з 01.06.2022 до 29.06.2022 - 117 703,93 куб.м, який відповідач не оплатив.
На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії", позивач надав лист оператора ГТС від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56Х210000000001V; відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56Х210000000001V.
У листі оператора ГТС від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 надано інформацію, зокрема по споживачу природного газу з ЕІС кодом 56Х210000000001V, що споживач АТ "Луганськгаз" був внесений до портфеля постачальника "останньої надії" у періоди з 01.11.2021 до 30.12.2021, з 01.01.2022 до 28.02.2022, з 01.05.2022 до 29.06.2022, з 01.07.2022 до 29.08.2022, з 31.08.2022 до 30.09.2022, з 02.10.2022 до 02.11.2022.
За переконанням позивача, обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56Х210000000001V (АТ "Луганськгаз") за період з 01.05.2022 до 29.06.2022 внесені в алокацію постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х93000000878ОВ) та становлять: з 01.05.2022 до 31.05.2022 - 12 809 929,97 куб.м; з 01.06.2022 до 29.06.2022 - 117 703,93 куб.м.
Несплата АТ "Луганськгаз" вартості поставленого ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у період з 01.05.2022 по 29.06.2022 природного газу стала підставою звернення останнього з позовом до суду.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
5.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини сторін регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, а також положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, та виникли за переконанням позивача, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за типовим договором поставки щодо оплати отриманого газу від постачальника "останньої надії" у період з 01.05.2022 по 29.06.2022.
Так, за твердженням позивача, між ним та відповідачем був укладений Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії"; позивач зазначає, що відповідач акцептував публічну оферту позивача через споживання газу, і як наслідок, спожив у період з 01.05.2022 по 29.06.2022 природний газ в об`ємі 12 927 633,90 куб.м на загальну суму 608 002 517,13 грн.
5.4. Відповідно до пункту 26 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (тут і далі у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
Пунктами 17, 19 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено: оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газотранспортної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
5.5. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у правовідносинах, які склалися, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" є постачальником "останньої надії", оскільки за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України його визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу; третя особа - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" є оператором газотранспортної системи, оскільки 24.12.2019 НКРЕКП прийнято постанову №3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України"" на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу.
При цьому судами встановлено, що відповідач, оператор газорозподільної системи, зареєстрований в інформаційній платформі і у спірний період не подавав відомості щодо наявності у нього постачальників природного газу.
5.6. Пунктами 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
У пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС даються наступні визначення алокація - це обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників; договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги); номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу; EIC-код - код енергетичної ідентифікації суб`єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, у тому числі для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу.
Пунктами 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення. Програмне забезпечення інформаційної платформи має відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та нормативних документів щодо системи технічного та програмного захисту інформації. Цілісність, доступність, конфіденційність та захист від несанкціонованого доступу до інформації реалізуються на інформаційній платформі відповідно до вимог законодавства України та цього Кодексу. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. Суб`єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб`єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб`єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб`єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.
Згідно з пунктом 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму вебсайті: інструкцію з користування інформаційною платформою, а також витяги з нормативно-правових актів, пов`язаних із користуванням інформаційною платформою; контактні дані (прізвище, ім`я, по батькові, номери факсів та телефонів, електронні адреси) працівників оператора газотранспортної системи, які є відповідальними за працездатність інформаційної платформи та взаємодію з учасниками ринку природного газу, контактну інформацію та графік роботи служби підтримки інформаційної платформи; інформацію про центри сертифікації ключів, необхідних користувачам інформаційної платформи для забезпечення ними електронного цифрового підпису (ЕЦП) у випадках, передбачених цим Кодексом; іншу інформацію, передбачену цим Кодексом.
Пунктами 1, 2 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: 1) перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; 2) інформацію про всіх суб`єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; 3) інформацію про постачальника "останньої надії"; 4) інформацію про постачальників із спеціальними обов`язками; 5) інформацію про Реєстри споживачів постачальників. Інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше: 1) ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; 2) EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; 3) дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; 4) дані щодо зміни постачальників із початку функціонування інформаційної платформи; 5) інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; 6) інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D); 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); 9) дані періодів відсутності у споживача закріпленого постачальника (за їх наявності) з початку функціонування інформаційної платформи; 10) дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи; 11) період вимірювання (відбір/споживання, що вимірюється щодобово, або відбір/споживання, що не вимірюється щодобово); 12) належність споживача до категорії споживачів, постачання яким може здійснюватися в рамках спеціальних обов`язків, які в установленому порядку покладені рішенням Кабінету Міністрів України на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"; 13) належність споживача до категорії побутових; 14) належність споживача до категорії виробників теплової енергії; 15) інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії"; 16) строк надання повідомлення споживачу про припинення газопостачання відповідно до чинного законодавства (не менше ніж за три доби до дати, на яку воно заплановано, для споживачів та не менше ніж за п`ять діб для підприємств металургійної та хімічної промисловості).
Крім того, пункт 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема: визначену підпунктами 1, 2, 5 - 8, 12, 13, 14 пункту 2 цієї глави, по всіх споживачах, підключених до газорозподільної системи; дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів; дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи.
5.7. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач інформацію, передбачену пунктом 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС, зокрема про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D); інформацію про фактичне добове споживання; інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М) у спірний період АТ "Луганськгаз" не подавало.
5.8. Відповідно до пункту 1, абз. 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2496 (далі - Правила), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника "останньої надії", не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем. З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником "останньої надії" та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником "останньої надії" здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу.
Абзацами 7-10 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках: відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником "останньої надії" відключення по об`єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії"; відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником. Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі. Максимальний строк, на який споживача або оператора газорозподільної системи реєструють у Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", визначається Правилами постачання природного газу.
5.9. Відповідно до абз. 2 пункту 2 розділу VI Правил (у редакції, чинній станом на 01.05.2022) максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".
Пунктом 3 розділу VI Правил передбачено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачу (за умови відсутності відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта) та оператору газорозподільної системи в таких випадках, зокрема, відсутність підтвердженої номінації та реномінації постачальника споживача, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником "останньої надії" відключення по об`єкту такого споживача (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу, споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператору газорозподільної системи).
5.10. Статтею 15 Закону України "Про ринок природного газу" врегульовано, що у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".
Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до типового договору постачання постачальником "останньої надії".
Договір між постачальником "останньої надії" та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником "останньої надії", крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії.
5.11. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2501 від 30.09.2015 затверджено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - типовий договір).
Відповідно до пункту 1.1 типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".
Згідно з пунктом 1.3 типового договору останній є договором приєднання та вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Пунктом 3.1 типового договору передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Згідно з пунктом 3.3 типового договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
5.12. Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, у 2022 році позивачем як постачальником "останньої надії" протягом січня - лютого 2022 року вже здійснювалося постачання природного газу, тобто станом на 01.05.2022 сплив граничний строк поставки природного газу відповідачем.
Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 №640/15656/20 зазначив, що аналіз положення щодо встановлення постачання природного газу споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб, дає підстави для висновку, що завданням постачальника "останньої надії" є страхування побутових та непобутових споживачів на певний період від раптового припинення газопостачання, якщо постачальник газу не зможе виконувати свої обов`язки перед споживачем. Постачальник "останньої надії" не конкурує за клієнта, не рекламує свої послуги, не змагається за споживача. Він підтримує клієнтів, які опинилися у скрутному становищі не з власної волі.
До того ж, як встановлено судами попередніх інстанцій, у відповідача перед позивачем станом на 01.05.2022 була наявна прострочена заборгованість в розмірі 169 583 322,28 грн, що також в силу закону виключає укладення договору між постачальником "останньої надії" та відповідачем як споживачем.
5.13. Згідно із абз.14 пунктом 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у разі якщо за п`ять днів до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником інформаційна платформа не фіксує такого споживача в Реєстрі іншого постачальника, у тому числі в Реєстрі постачальника із спеціальними обов`язками або постачальника "останньої надії", інформаційна платформа одночасно направляє оператору газорозподільної системи (оператору газотранспортної системи по прямих споживачах) інформаційне повідомлення про відсутність у споживача постачальника з певної дати за формою оператора газотранспортної системи, погодженою з Регулятором. Оператор газорозподільної системи (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах), отримавши таке повідомлення, зобов`язаний протягом двох робочих днів проінформувати такого споживача про відсутність у нього постачальника з певної дати та можливі наслідки для нього і за необхідності розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку газопостачання на об`єкти такого споживача.
Пунктом 5 розділу VI Правил постачання природного газу встановлено, що після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.
5.14. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" як постачальник "останньої надії" не мало правових підстав для подальшого постачання природного газу АТ "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз", оскільки законодавець передбачив ряд факторів і обставин, які безумовно мали бути враховані при постачанні природного газу постачальником "останньої надії": встановлення заборони на укладення договору постачання природного газу між постачальником "останньої надії" та споживачем за наявності у такого споживача простроченої заборгованості (стаття 15 Закону України "Про ринок природного газу"); неможливість постачання природного газу постачальником "останньої надії" споживачу із перевищенням шестидесятидобового терміну протягом календарного року (стаття 15 Закону України "Про ринок природного газу"; пункт 3.3 типового договору; пункт 2 розділу VI Правил постачання природного газу); встановлення механізму припинення постачальником "останньої надії" постачання споживачу природного газу після закінчення шестидесятидобового терміну постачання (стаття 15 Закону України "Про ринок природного газу"; пункт 5 розділу VI Правил).
5.15. Крім того, судами було встановлено, що відповідач у спірний період не споживав природний газ, не здійснював діяльності з розподілу природного газу та повідомляв, зокрема, Міністерство енергетики України, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" про втрату контролю над об`єктами газорозподільної системи.
Так, у листі від 18.03.2022 №01-02-52/352, адресованому Офісу Генерального прокурора України, Національній поліції України, Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству енергетики України, НКРЕКП, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (докази направлення додані до клопотання від 13.11.2023), АТ "Луганськгаз" повідомило, що станом на 17.03.2022 частина структурних підрозділів підприємства захоплені незаконними збройними чи воєнізованими формуваннями, створеними на тимчасово окупованих територіях та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора. Також навело перелік захоплених структурних підрозділів: Старобільське МРУЕГГ, Марківське МРУЕГГ, Новопсковське МРУЕГГ. Зазначило, що підприємство наразі позбавлене можливості провадження господарської діяльності та не здійснює її на території Старобільського, Сватівського, Щастинського та частині Сєвєродонецького районів Луганської області.
У повідомленні від 08.04.2022 №1-02-52/358 АТ "Луганськгаз" повідомило ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" про припинення зобов`язань за договором №1910000182 транспортування природного газу від 31.12.2019 через неможливість їх виконання у зв`язку з обставинами, за які жодна із сторін вказаного договору не відповідає. Указало, що неможливість виконання зобов`язань підприємством в межах договору транспортування природного газу №1910000182, зокрема, але не виключно, полягає у втраті АТ "Луганськгаз" фактичного контролю над своїми основними засобами (газопроводи, обладнання тощо) та неможливості фізично припинити постачання газу на тих об`єктах, де підприємством втрачений контроль через відсутність безпечного доступу працівників на захоплені агресором території Луганської області.
АТ "Луганськгаз" у Таблиці 1 надано перелік фізичних точок надходження у зоні обслуговування із зазначенням періодів, починаючи з яких втрачено контроль та можливість визначення обсягів надходження природного газу за вузлами обліку на фізичних точках входу до газорозподільної системи АТ "Луганськгаз".
Крім того, у таблиці 2 відповідачем наведено перелік фізичних точок надходження у зоні обслуговування товариства, які до цього моменту товариство частково контролювало, але у зв`язку з проведенням постійних бойових дій, що створюють небезпеку життю та здоров`ю співробітників, не мало можливості контролювати та визначати фактичні обсяги.
У листі від 27.02.2023 №ТОВВИХ-23-2442, який адресований Міністерству енергетики України, НКРЕКП та Кабінету Міністрів України, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" підтвердило факт отримання листа АТ "Луганськгаз" від 08.04.2022 №01-02-52/358.
Також судами встановлено, що у листі від 30.06.2022 №01-02-52/378, адресованому ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (докази направлення додані до клопотання від 13.11.2023) АТ "Луганськгаз" з посиланням на умови договору транспортування природного газу від 31.12.2019 №1910000182 повідомило про відмову від послуг транспортування природного газу через усі фізичні точки входу до газорозподільної системи АТ "Луганськгаз" та навело відповідний перелік.
У листі від 13.07.2022 №01-02-52/381 (докази направлення додані до клопотання від 13.11.2023,) АТ "Луганськгаз" повідомило НКРЕКП про зловживання ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" своїм монопольним становищем на ринку та що він, свідомо ігноруючи письмові вимоги АТ "Луганськгаз" щодо припинення транспортування природного газу через усі фізичні точки входу до газорозподільної системи АТ "Луганськгаз", продовжує відображати відомості щодо обсягів надходження природного газу до ГРМ Луганської області та інформаційній платформі, а також оформлює та надсилає акти приймання-передачі.
У листі від 08.09.2022 №01-02-52/409 (докази направлення додані до клопотання від 13.11.2023), АТ "Луганськгаз" повідомило Міністерство енергетики України, що воно як оператор газорозподільної системи у Луганській області у відповідності до укладеного з Міненерговугілля договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових від 02.10.2017 №021017/35-Лг-ГРМ є балансоутримувачем державних газорозподільних систем або їх складових, що є державним майном, не підлягає приватизації та використовується для забезпечення розподілу природного газу і не може бути відокремлене від його основного виробництва згідно з переліком, що є додатками №1 та №1.1 до цього договору, до яких підключені (приєднані) інші газові мережі.
27.09.2022 АТ "Луганськгаз" отримано сертифікат Торгово-промислової палати України №3100-22-0947, який засвідчив форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; протиправні дії третіх осіб, зокрема захоплення структурних підрозділів оператора газорозподільної системи АТ "Луганськгаз" включно зі всім рухомим та нерухомим майном АТ "Луганськгаз" за договором експлуатації газорозподільних систем або їх складових №021017/35-ЛГ-ГРМ від 02.10.2017, який укладений з Міністерством енергетики України. У сертифікаті вказано період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 24.02.2022, дата закінчення - тривають на 27.09.2022.
Листом №01-02-52/445 від 22.11.2022 означений сертифікат було направлено Міністерству енергетики України.
АТ "Луганськгаз" 14.11.2022 отримано сертифікат Торгово-промислової палати України №3100-22-1428, який засвідчив форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; протиправні дії третіх осіб, зокрема захоплення структурних підрозділів оператора газорозподільної системи АТ "Луганськгаз" включно зі всім рухомим та нерухомим майном АТ "Луганськгаз" за договором транспортування природного газу №1910000182 від 31.12.2019, який укладений з ТОВ "Оператор ГТС України". Зазначено період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 24.02.2022, дата закінчення - тривають на 14.11.2022.
Листом №01-02-52/449 від 12.12.2022 означений сертифікат направлено ТОВ "Оператор ГТС України".
ТОВ "Оператор ГТС України" у листі №ТОВВИХ-23-2442 від 27.02.2023, адресованому Міністерству енергетики України, НКРЕКП та Кабінету Міністрів України, зазначило, що АТ "Луганськгаз" у листі № 01-02-52/358 від 08.04.2022 повідомляло про втрату оперативного контролю над газорозподільною системою, зокрема в точках входу: ГРС Троїцьке та ГРС Воєводське. ТОВ "Оператор ГТС України" зазначило, що фізична подача газу на ГРС Троїцьке та ГРС Воєводське здійснюється з території Російської Федерації (без подачі газу в ГТС), обсяги газу, які подаються на вказані ГТС, додаються до обсягів транзиту газу та віртуально заміщаються з обсягами постачальника (ів) газу споживачів, які приєднані до газорозподільної системи з подачею газу з ГРС Троїцьке та ГРС Воєводське. Зазначило, що АТ "Луганськгаз" не надає до інформаційної платформи інформацію про прогнозне/фактичне використання газу споживачами, які приєднані до газорозподільної системи з подачею газу з ГРС Троїцьке та ГРС Воєводське. Відповідно, весь обсяг алокується на АТ "Луганськгаз" як обсяг виробничо-технологічних витрат оператора ГРМ. Зазначило, що ТОВ "Оператор ГТС України" у силу вимог наказу Міністерства енергетики України №101 від 04.03.2022 зобов`язане здійснювати транспортування природного газу і забезпечувати його передачу до газорозподільних мереж та мереж прямих споживачів для подальшого забезпечення газопостачання споживачів України незалежно від наявності/відсутності можливості здійснення приладового (інструментального) обліку природного газу з використанням комерційного вузла обліку газу у відповідних точках виходу з газотранспортної системи. Таким чином, факт втрати контролю АТ "Луганськгаз" над газорозподільними мережами не є підставою для припинення газопостачання споживачів України, які знаходяться на тимчасово окупованих та непідконтрольних територіях Луганської області. Зауважило, що оператор ГТС не може здійснювати постачання газу споживачам у силу вимог статті 23 Закону України "Про ринок природного газу". Наголосило, що зволікання у вирішенні даного питання спричиняють оператору ГТС збитки у вигляді несанкціонованого відбору газу з газотранспортної системи, що негативно впливає на режим роботи газотранспортної системи та забезпечення безпеки постачання.
З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач, втративши контроль над усіма своїми структурними підрозділами на території Луганської області через військову агресію Російської Федерації проти України, вчинив всі можливі дії, спрямовані на припинення транспортування природного газу на територію Луганської області.
5.16. За таких обставин, доводи скаржників про наявність передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав для подання касаційної скарги фактично зводяться до незгоди останніх з висновками судів попередніх інстанцій та до необхідності встановлення інших обставин, ніж ті, що були встановлені цим судом, і стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
5.17. Щодо доводів касаційної скарги ТОВ "ГК "Нафтогаз України" стосовно застосування судами попередніх інстанцій норм Кодексу газотранспортної системи та Правил постачання природного газу без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 904/2867/22, від 26.07.2023 у справі №913/242/22, а також доводів касаційної скарги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" щодо застосування (незастосування) статті 204 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, колегія суддів зазначає наступне.
Суд зауважує, що скаржник обравши пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як підставу касаційного оскарження, має довести, що суди попередніх інстанцій не застосували релевантну практику, наведену у касаційній скарзі.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини" таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Так, у зазначених ТОВ "ГК "Нафтогаз України" справах №904/2867/22 та №913/242/22 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, поставленого бюджетним установам постачальником "останньої надії", судами не було встановлено обставин неможливості укладення договору між споживачем та постачальником "останньої надії" у силу закону у спірний період. До того ж у зазначених позивачем справах період постачання природного газу мав місце до 24.02.2022, а автоматичне включення оператором ГТС до портфеля постачальника "останньої надії" відбулося у зв`язку з недоведенням відповідачами (Комунальний заклад освіти "Жовтневий навчально-реабілітаційний центр з поглибленим професійно-трудовим навчанням", Відділ освіти Марківської селищної ради), які є бюджетними установами у розумінні Бюджетного кодексу України, включення його до реєстру споживачів з якими вони мали договірні відносини.
Отже аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у вказаних вище постановах Верховного Суду, на які посилається ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами за інших встановлених судами попередніх інстанцій обставин.
У справі № 6-78цс13, про яку зазначає ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі мотивовані порушенням статті 15 Закону України "Про оренду землі", оскільки оспорювані договори не містять усіх істотних умов договору. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд України виходив з того, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, проте судами залишено поза увагою вимоги статті 3 Цивільного процесуального кодексу України та статті 15 Цивільного кодексу України та не встановлено, чи дійсно порушуються права позивачів у зв`язку з відсутністю в договорах оренди зазначених умов, їх істотності, а також не з`ясовано, в чому саме полягає порушення законних прав позивачів.
У справі № 6-806цс16 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та іпотеки, та припинення обтяжень нерухомого майна, позовні вимоги обґрунтовані порушенням інтересів неповнолітньої особи. Верховним Судом України сформовано правову позицію, відповідно до якої норма статті 177 Сімейного кодексу України, статті 16 Закону України "Про охорону дитинства" та статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", яка передбачає необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямована на захист майнових прав дітей, відтак підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає безпідставними доводи ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" про неврахування позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, оскільки спірні правовідносини у цій справі є вочевидь неподібними до спірних правовідносин у зазначених скаржником справах.
5.18. Крім того, підставою касаційного оскарження ТОВ "ГК "Нафтогаз України" зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункти 1, 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення в сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про не дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо аргументів скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Зміст поданої касаційної скарги свідчить про те, що скаржник лише зазначає про таке порушення судами норм процесуального права, однак не зазначає які саме докази, прийняті судами як належні, є недопустимими в розумінні положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
5.19. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.
7. Судові витрати
7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються відповідно на скаржників.
Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про зупинення касаційного провадження у справі № 913/264/23 відмовити.
2. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі №913/264/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
І. Кондратова