№ 913/266/20(914/2373/18)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 913/266/20(914/2373/18)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н. Г. - головуючого, Пєскова В. Г., Жукова С. В.,

за участю секретаря судового засідання Громак В. О.

за участю представника ПАТ "Українська інноваційна компанія" - адвоката Дранчука І. Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2021

у справі № 913/266/20(914/2373/18)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

до відповідача Виконавчого комітету Трускавецької міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) ОСОБА_4 ; 5) ОСОБА_5 ; 6) ОСОБА_6 ; 7) ОСОБА_7 ; 8) ОСОБА_8 ; 9) ОСОБА_9 ; 10) ОСОБА_10

про визнання недійсним рішень

в межах справи № 913/266/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл"

до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Луганської області в межах справи про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія" перебувала справа за позовом ПАТ "Українська інноваційна компанія" до Трускавецької міської ради про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 148 від 21.06.2012 "Про оформлення прав власності на квартири в будинку АДРЕСА_1 "; рішення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 149 від 21.06.2012 "Про розгляд заяви про оформлення прав власності на квартири в будинку АДРЕСА_1 ".

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалось, що ПАТ "Український інноваційний банк" на підставі укладеного із ТОВ "Універсал" договору 14.10.2011 про задоволення вимог заставодержателя набуло право власності на квартири в будинку АДРЕСА_1 . Однак, Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради неправомірно відмовлено ПАТ "Український інноваційний банк" в реєстрації права власності на предмет застави та одночасно зареєстровано право власності на вказані квартири за іншою особою - ТОВ "Осіріс".

Рішенням Господарського суду Луганської області від 28.04.2021 у справі №913/266/20(914/2373/18) (суддя Масловський С. В.) позов задоволено; визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради №148 від 21.06.2012 "Про оформлення прав власності на квартири в будинку АДРЕСА_1 "; визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради №149 від 21.06.2012 "Про розгляд заяви про оформлення прав власності на квартири в будинку АДРЕСА_1 ".

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 (колегія суддів: Россолов В. В. - головуючий, Ільїн О. В., Хачатрян В. С.) рішення Господарського суду Луганської області від 28.04.2021 у справі №913/266/20 (914/2373/18) скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ПАТ "Українська інноваційна компанія" просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 у справі №913/266/20 (914/2373/18) скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Луганської області від 28.04.2021.

Підставами касаційного оскарження вказано п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

В обґрунтування наведених підстав оскарження ПАТ "Українська інноваційна компанія" зазначає, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених:

- у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 905/1328/17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №192/309/18 та від 18.09.2019 у справі №303/4128/17, постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 812/10224/13-а та від 07.03.2018 у справі № К/9901/10396/18 щодо того, що зміна найменування товариства не свідчить про припинення суб`єкта господарювання як юридичної особи шляхом її реорганізації, з огляду на що зазначені обставини не можуть бути підставою для висновку про те, що такий суб`єкт є відмінним від відповідної юридичної особи, сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Зміна назви акціонерного товариства не є його реорганізацією;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №904/5857/17, зокрема щодо застосування ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", яка визначає спростовувану презумпцію відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №922/2144/16, від 25.11.2020 у справі № 922/2144/16, у яких касаційний суд відхилив доводи скаржників на посилання приписи ч. 3 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 з підстав різних фактичних обставин не остаточності формування правового висновку у такій справі;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 щодо застосування ч. 7 ст. 75 ГПК України.

Заявник касаційної скарги вважає необґрунтованим посилання суду апеляційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16 з огляду на не тотожність суб`єктного складу у справі №925/698/16 із справою, яка розглядається, що виключає преюдицію. Крім того, на думку ПАТ "Українська інноваційна компанія", Велика Палата Верховного Суду у справі №925/698/16 не сформувала чітких та однозначних висновків щодо застосування норм права, а саме: ст. 104 та глави 50 ЦК України, ст. ст. 2, 15, 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

У відзивах Виконавчий комітет Трускавецької міської ради та треті особи - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять залишити касаційну скаргу ПАТ "Українська інноваційна компанія" без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 у справі № 913/266/20 (914/2373/18).

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2021 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 у справі № 913/266/20 (914/2373/18) до оприлюднення судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №910/4475/19.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2022 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 у справі № 913/266/20 (914/2373/18); розгляд справи призначено на 27.07.2022.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання представника ПАТ "Укрінбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку про заміну позивача ПАТ "Українська інноваційна компанія" процесуальним правонаступником - ПАТ "Укрінбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що при зверненні з позовом у справі, яка розглядається, позивач діяв як правонаступник ПАТ "Укрінбанк". Проте права кредитора у спірних правовідносинах не перейшли до ПАТ "Українська інноваційна компанія". Таким чином, заявник вважає, що належним позивачем у справі № 913/266/20 (914/2373/18) має бути ПАТ "Укрінбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку.

Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

При цьому ГПК України не допускає здійснення заміни неналежного позивача, у разі встановлення обставин, що позов поданий особою, яка не має право заявляти відповідні вимоги щодо предмету спору.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ПАТ "Укрінбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку про заміну позивача у справі.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення ПАТ "Українська інноваційна компанія", обговоривши доводи касаційної скарги, відзивів на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ПАТ "Український інноваційний банк" (банк, заставодержатель) та ТОВ "Універсал" (заставодавець) був укладений договір застави від 16.07.2007, який забезпечував виконання зобов`язань останнього за кредитним договором від 19.03.2007 та додатковими угодами до нього.

Предметом забезпечення були будівельні матеріали, з яких побудовано незавершений будівництвом чотирьохповерховий 36-квартирний житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 а також всі майбутні покращення та добудови зроблені заставодавцем при будівництві та інших роботах, а також при завершенні будівництва предмету застави зі ступенем готовності 100% та введені його в експлуатацію.

14.10.2011 ПАТ "Український інноваційний банк" та ТОВ "Універсал" уклали договір про задоволення вимог заставодержателя, відповідно до умов якого заставодавець передає заставодержателю майнові права (право на реєстрацію власності на квартири та саме право власності на них) на нереалізовані та завершені будівництвом квартири (готовністю 100%) в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 74,7 кв.м; квартиру НОМЕР_1 загальною площею 219,1 кв.м; квартиру НОМЕР_2 загальною площею 75,3 кв.м; квартиру НОМЕР_3 загальною площею 208,8 кв.м; квартиру НОМЕР_4 загальною площею 217,9 кв.м; квартиру НОМЕР_5 загальною площею 71,1 кв.м. Загальна вартість квартир - 4 198 525,00 грн з ПДВ.

Згідно з умовами договору застави предмет застави було передано заставодавцем в заставу заставодержателю в забезпечення виконання заставодавцем зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредиту в сумі 1 337 975,25 доларів США (основний борг), в строк по 18.07.2010 включно, сплати процентів, неустойки (пені, штрафів) передбачених кредитним договором, а також відшкодування заставодержателю всіх збитків та компенсацій понесених ним внаслідок невиконання заставодавцем умов кредитного договору та договору застави.

Заставодавець передав, а заставодержатель прийняв у власність предмет застави належний заставодавцю, в погашення частини заборгованості за кредитним договором в розмірі 4 198 525,00 грн, з яких 442 831,31 грн направляється на погашення процентів та 3 755 693,69 грн (що за офіційним курсом Національного банку України станом на 14.10.2011 становить 470 892,05 доларів США) на погашення основного боргу.

ПАТ "Український інноваційний банк" 08.11.2008 звернулось до Виконавчого комітету Трускавецької міської ради із заявою №0948 про оформлення права власності на вказані вище квартири, однак Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради відмовлено ПАТ "Український інноваційний банк" в оформлені права власності на зазначені квартири та видачі відповідних свідоцтв, оскільки відповідно до заяви ТОВ "Осіріс" та договору №31/16 від 20.02.2008, укладеного між ТОВ "Універсал" та ТОВ "Осіріс" квартири передані згідно з актом приймання-передачі у власність ТОВ "Осіріс".

06.12.2011 та 26.12.2012 ПАТ "Український інноваційний банк" повторно зверталось до Виконавчого комітету Трускавецької міської ради із заявами про оформлення права власності на спірні об`єкти нерухомого майна.

Однак 21.06.2012 Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради прийнято рішення №148 "Про оформлення прав власності на квартири в будинку АДРЕСА_1 відповідно до якого, за ТОВ "Осіріс" оформлено право власності на спірні квартири та рішення №149 "Про розгляд заяви про оформлення прав власності на квартири в будинку АДРЕСА_1, відповідно до якого ПАТ "Український інноваційний банк" було відмовлено в оформленні права власності на згадані об`єкти.

Рішення місцевого господарського суду про задоволення позову мотивовано тим, що приймаючи оспорювані рішення Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради незаконно відмовлено ПАТ "Український інноваційний банк" в оформлені права власності на квартири в житловому будинку в будинку АДРЕСА_1 посилаючись на оформлення права власності на квартири за ТОВ "Осіріс", без надання належної оцінки поданим ПАТ "Укрінбанк" документам для оформлення права власності. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції також дійшов висновку, що ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією юридичною особою, а відтак ПАТ "Українська інноваційна компанія" є належним заставодержателем спірного майна. При дослідженні відповідної обставини місцевий господарський суд вказав про відсутність підстав для врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, оскільки вказана постанова не є остаточною у вирішенні справи, а викладені у ній висновки не мають преюдиціального значення при розгляді даного спору.

Скасовуючи рішення місцевого господарського та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ПАТ "Український інноваційний банк" (заставодержатель у спірних правовідносинах) не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "Українська інноваційна компанія", у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов висновку, що останнє не набуло прав банку, та не є особою щодо якої прийнято оспорювані акти. При цьому, оскільки оспорювані акти є актами індивідуальної дії, та стосувались прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк", а тому не є такими, що порушують права та інтереси ПАТ "Українська інноваційна компанія", що свідчить про безпідставність позовних вимог.

За змістом ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, підставами для визнання незаконним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, правом на оскарження правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування наділена безпосередньо особа, щодо якої прийнято оспорюваний акт, або заінтересована особа, цивільні права або інтереси якої порушені його прийняттям.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Український інноваційний банк" на підставі укладеного з ТОВ "Універсал" договору від 14.10.2011 набув у власність майнові права (право на реєстрацію власності на квартири та саме право власності на них) на нереалізовані та завершені будівництвом квартири (готовністю 100%) в будинку АДРЕСА_1

У 2011 - 2012 роках ПАТ "Український інноваційний банк" зверталось до Виконавчого комітету Трускавецької міської ради із заявами щодо здійснення реєстрації права власності спірні об`єкти нерухомого майна.

Однак, Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради відмовлено ПАТ "Український інноваційний банк" в реєстрації права власності на предмет застави та одночасно зареєстровано право власності на вказані квартири за іншою особою.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що Правлінням Національного банку України було прийнято постанову 01.10.2015 №659/БТ "Про віднесення ПАТ "Укрінбанк" до категорії проблемних" строком на 180 днів.

Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 24.12.2015 №934 "Про віднесення ПАТ "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Надалі Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" прийнято постанову 22.03.2016 № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК", а Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

13.07.2016 наглядовою радою ПАТ "Український інноваційний банк" ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено "діяльність комерційних банків", за КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління. Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія № 10741050132038947).

Відповідно до пункту 1.1 Статуту у редакції від 13.07.2016 ПАТ "УКРІНКОМ" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 у справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 у справі №826/5325/16 залишена без змін.

Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРІНКОМ" від 28.03.2017 змінено найменування акціонерного товариства на ПАТ "Українська інноваційна компанія", реєстрація здійснена 03.04.2017 (реєстраційна дія №10701200000007396).

Відповідно до п. 1.1 статуту у редакції від 18.03.2017 ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "УКРІНКОМ" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ "УКРІНКОМ" та ПАТ "Український інноваційний банк".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №826/14033/17 визнано незаконними та скасовано постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 09.08.2019 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №826/14033/17 залишено без змін.

За змістом ст. ст. 80 83 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом. Положення глави 7 цього Кодексу застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (ч. 2 ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Згідно з ч. ч. 1 і 7 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" реорганізація банку - це злиття, приєднання, виділення, поділ банку, зміна його організаційно-правової форми (перетворення), наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов`язків правонаступникам. Ліквідація банку - це процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Главою 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено порядок реорганізації банку. За змістом ст. ст. 26, 27 цього Закону банк може бути реорганізований за рішенням власників банку. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку.

Банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ч. 1 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

За змістом ч. ч. 1, 2, 4 ст. 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) статут банку складається з урахуванням положень Цивільного кодексу України Господарського кодексу України, цього Закону та інших законів України. Статут банку обов`язково має містити таку інформацію про банк: 1) найменування банку (повне та скорочене); 2) його місцезнаходження; 3) організаційно-правову форму; 4) види діяльності, які має намір здійснювати банк; 5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами; 6) структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень; 7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 цього Закону; 8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку; 9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку; 10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків; 11) положення про аудиторську перевірку банку; 12) положення про органи внутрішнього аудиту банку. Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України.

Отже, як реорганізація, так і ліквідація банку з ініціативи власників, а також внесення змін до статуту банку відповідно до закону можливі лише після надання на це згоди Національним банком України.

Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова "банк", виключення з видів його діяльності "діяльності комерційних банків" (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні ст. 108 ЦК України (ст. 87 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані виділом в розумінні ст. 109 ЦК України (ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні ст. 106 ЦК України (ст. ст. 83-85 Закону України "Про акціонерні товариства").

Сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

Правова позиція аналогічного змісту викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 910/8117/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16.

Отже, правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що в результаті організаційних змін банку від 13.07.2016 та від 28.03.2017 нова банківська установа відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не утворилась.

Власники ПАТ "Український інноваційний банк", приймаючи рішення про відмову від "банківської діяльності", висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов`язків саме банківської установи - ПАТ "Український інноваційний банк" згідно із законодавчо встановленою процедурою.

Права банку щодо його боржників комплексно пов`язані з його зобов`язаннями перед кредиторами. У зв`язку з цим не може процес виконання зобов`язань проблемним банком здійснюватися в порядку ліквідації цього банку, а реалізація його прав бути відділеною від цього процесу. Зокрема, відповідно до банківського законодавства (ч. 6 ст. 38, ч. 1 та 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") Фонд гарантування вкладів фізичних осіб забезпечує вимоги кредиторів банку за рахунок реалізації вимог банку до боржників.

Реорганізація банку в іншу особу, або передача прав та обов`язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов`язків, має проводитись у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин в законодавчому регулюванні - загальним принципам законодавства, в першу чергу спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитись діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду, встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства.

Виведення банку з ринку шляхом виключення слова "банк" з його назви та "банківської діяльності" з видів його діяльності законом не передбачено. Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства.

Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 11.03.2020 у справі № 905/1342/17.

Отже, перехід прав та обов`язків від ПАТ "Український інноваційний банк" до ПАТ "Українська інноваційна компанія" не міг відбуватись лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова "банк" та виключення з видів своє діяльності "банківської діяльності" без дотримання вимог банківського законодавства.

Враховуючи те, що ПАТ "Український інноваційний банк" не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "Українська інноваційна компанія", касаційний суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не набуло прав банку, а відтак оспорюваними рішеннями Виконавчого комітету Трускавецької міської ради не порушуються права позивача.

Водночас колегія суддів відхиляє аргументи ПАТ "Український інноваційний банк" щодо безпідставного посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16, оскільки Східним апеляційним господарським судом враховані висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 не як преюдиція, а як правозастосування у подібних правовідносинах.

При цьому, у касаційній скарзі ПАТ "Українська інноваційна компанія" не обґрунтовано наявність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Крім того висновки Східного апеляційного господарського суду у справі, яка розглядається, не суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19 щодо питання застосування ч. 7 ст. 75 ГПК України.

Разом із тим у касаційній скарзі ПАТ "Українська інноваційна компанія" також зазначає, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №905/1328/17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №192/309/18 та від 18.09.2019 у справі №303/4128/17, постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №812/10224/13-а та від 07.03.2018 у справі № К/9901/10396/18; постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №904/5857/17; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №922/2144/16, від 25.11.2020 у справі № 922/2144/16.

Так, у справі №192/309/18 ПАТ "КБ "ПриватБанк", яке перейменовано на АТ "КБ "ПриватБанк" звернулося із позовом до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором. Предметом касаційного оскарження була ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги АТ "КБ "ПриватБанк", мотивована тим, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки до апеляційної скарги додано довіреність на ім`я особи, яка видана ПАТ "КБ "ПриватБанк", а не АТ "КБ "ПриватБанк". Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, Верховний Суд виходив з того, що зміна найменування юридичної особи (типу) не свідчить про припинення суб`єкта господарювання як юридичної особи і, що такий суб`єкт є відмінним від відповідної юридичної особи, дана обставина не віднесена законом до підстав припинення представництва за довіреністю.

У справі №303/4128/17 за позовом фізичних осіб до ЗАТ "КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ "КБ "ПриватБанк", Закарпатського регіонального управління АТ "КБ "ПриватБанк", ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", правонаступником якого є ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" про стягнення неправомірно отриманих коштів за кредитним договором, місцевим судом відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивачі не зверталися із відповідною заявою до ПрАТ "СК "Інгосстрах" про виплату страхового відшкодування. Суд апеляційної інстанції не погодився із висновками місцевого суду та зазначив, що позов пред`явлено до неналежних відповідачів.

При цьому також вказав, що юридичних осіб в організаційно-правовій формі та із назвами ЗАТ "КБ "ПриватБанк" і ЗАТ СК "Інгосстрах" на відповідний час не існує. Касаційний суд, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що судом зроблено помилковий висновок про те, що дані відповідачі є неналежними, адже в даному випадку припинення юридичних осіб не відбулося, відбулася лише зміна типу акціонерних товариств.

У постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №812/10224/13-а та від 07.03.2018 у справі № К/9901/10396/18, містяться висновки щодо правонаступництва сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічного правонаступництва), яке відрізняється від правонаступництва осіб приватного права за нормами, що врегульовані актами цивільного законодавства.

У справі №904/5857/17 за позовом юридичної особи до державного реєстратора районної державної адміністрації про визнання дій останнього неправомірними та скасування реєстраційних записів, вчинених на підставі рішень загальних зборів, Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в Єдиному державному реєстрі є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства. Вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення в Єдиний державний реєстр відомостей, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб.

У межах справи № 922/2144/16 про банкрутство юридичної особи (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020) предметом спору була вимога фізичної особи-підприємця до ТОВ "Оптимум Фактор" та ПАТ "Укрінком" про визнання недійсними договору факторингу та договору відступлення права вимоги за іпотечним договором. Судовими рішеннями у цій справі позивачу було відмовлено у задоволенні позову з підстав відсутності у нього права або законного інтересу, за захистом яких він звернувся до суду, з якими погодився і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

Крім того у справі №922/2144/16 (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021) у межах справи про банкрутство вирішувався спір про визнання недійсними результатів торгів у формі аукціону з продажу майна банкрута.

Враховуючи, що у справі №913/266/20(914/2373/18), предметом спору у якій є визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності ПАТ "Українська інноваційна компанія" набуття прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк", правовідносини у наведених заявником касаційної скарги справах не є подібними із правовідносинами у даній справі, зважаючи на різні предмети спорів, підстави позовів, суб`єктний склад учасників відносин, встановлені судами фактичні обставини. Зазначене зумовлює різне нормативно-правове регулювання спірних правовідносин у кожній із вказаних справ.

Крім того колегія суддів враховує, що судовою палатою з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2021 у справі №910/4475/19 відступлено від правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі №905/1328/17. У зв`язку з наведеним підлягають відхиленню також посилання ПАТ "Українська інноваційна компанія" на неврахування правових позицій Верховного Суду викладених у постанові від 14.11.2018 у справі №905/1328/17.

Решта наведених у касаційній скарзі доводів фактично стосуються незгоди із встановленими апеляційним судом фактичними обставинами справи та зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог ст. 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, а не задля нового розгляду справи.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про залишення касаційної скарги ПАТ "Українська інноваційна компанія" без задоволення, а постанови Східного апеляційного господарського суду 16.08.2021 у справі №913/266/20(914/2373/18) - без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає витрати зі сплати судового збору, згідно з ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300 301 314 315 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" - залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 у справі №913/266/20(914/2373/18) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.

Судді Пєсков В. Г.

Жуков С. В.