№ 914/2039/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2039/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного реєстратора Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області Кендзьор Соломії Орестівни

на рішення Господарського суду Львівської області

у складі судді Стороженко О.Ф.

від 15.11.2023

та на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Бонк Т.Б., Бойко С.М., Якімець Г.Г.,

від 23.01.2024

у справі за позовом Головного управління ДПС у Львівській області

до відповідача Державного реєстратора Кендзьор Соломії Орестівни Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Груп Компані"

про зобов`язання відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи,

за участю представників:

від позивача: не з`явилися,

від відповідача: не з`явилися,

від третьої особи: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року Головне управління ДПС у Львівській області звернулося з позовом до Державного реєстратора Кендзьор Соломії Орестівни Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області з вимогою: відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТзОВ «Захід Груп Компані».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 13.06.2023, згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичну особу ТОВ «Захід Груп Компані» припинено.

Головне управління ДПС у Львівській області не погоджується з записом номер 1004151110011038811 від 22.03.2021 про припинення вказаної юридичної особи, оскільки на підставі акту планової виїзної документальної перевірки від 23.04.2019 №636/14.14/40471713, були прийняті податкові повідомлення - рішення від 17.05.2019 №007311414, №007321414, №007331414, №0005801308 та №0008211414 на загальну суму 38197130,00 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 закрито провадження у справі № 1.380.2019.004664 за позовом ТОВ «Захід Груп Компані» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень (№007311414, №007321414, №0007331414, №0005801308, №0008211414 від 17.05.2019).

Відповідно до вказаної ухвали, суми податкових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями набули статусу узгоджених, тому, згідно з довідкою про податкову заборгованість, у ТОВ «Захід Груп Компані» наявна податкова заборгованість у сумі 45625513,44 грн.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

22.03.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Груп Компані» (яке було створене 10.05.2016) подано Державному реєстратору Підберізцівської сільської ради (Кендзьор Соломії) заяву за формою №2 про державну реєстрацію припинення юридичної особи (шляхом ліквідації) на підставі рішення засновників (учасників) Товариства.

До заяви додано довідку від 16.02.2021 Приватної архівної установи «Трудовий архів» про прийняття від Товариства документів з кадрових питань.

Тобто, Товариством виконано вимоги частини 13 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній у той час) стосовно подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

22.03.2021 Державним реєстратором, на підставі поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Груп Компані» документів, прийнято рішення про державну реєстрацію припинення (шляхом ліквідації) вказаного Товариства, враховуючи, що в Інформаційній системі ДФС України відсутні відомості про наявність у Товариства податкового боргу.

Відповідно, 22.03.2021 відповідач вніс у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис №1004151110011038811 про державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Груп Компані».

Проте, на час подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Груп Компані» Державному реєстратору документів про державну реєстрацію припинення юридичної особи (шляхом ліквідації) та, відповідно, на час вчинення відповідної реєстраційної дії (22.03.2021):

- залишались неузгодженими податкові зобов`язання Товариства (на загальну суму 38197130,00 грн), визначені повідомленнями-рішеннями від 17.05.2019 №007311414, №007321414, №0007331414, №0005801308, №0008211414, прийнятими Головним управлінням ДФС у Львівській області на підставі акту від 23.04.2019 планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Груп Компані» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (за період: 10.05.2016 - 31.12.2018), у якому зазначено про виявлення численних фактів порушення Товариством вимог Податкового кодексу України (вказані обставини встановлені в ухвалі Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 у справі №1.380.2019.004664);

- у Львівському окружному адміністративному суді перебувала на розгляді справа №1.380.2019.004664 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Груп Компані» до ГУ ДПС у Львівській області про скасування вказаних повідомлень-рішень від 17.05.2019;

- оскільки тривав судовий розгляд справи стосовно законності податкових повідомлень-рішень і був відсутнім факт ухвалення судового рішення про їх скасування (і, відповідно, про відсутність податкового боргу), у Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Груп Компані» були відсутніми правові підстави для подання державному реєстратору документів для реєстрації припинення юридичної особи, так як, згідно з нормою пункту 11 частини 1 статті 28 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», наявність заборгованості зі сплати податків є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації припинення юридичної особи.

Оскільки 22.03.2021 до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Груп Компані», Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.04.2021 закрив провадження у вказаній справі у зв`язку з припиненням позивача, що зумовило:

- набуття податковими зобов`язаннями Товариства, визначеними повідомленнями-рішеннями від 17.05.2019, статусу узгоджених (так як повідомлення-рішення чинні у зв`язку з відсутністю факту їх скасування);

- наявність у Товариства податкового боргу у значній сумі (за даними, зазначеними у довідці позивача, загальна сума боргу (разом із штрафними санкціями) складає 45625513,44 грн);

- неотримання Державою належних до сплати Товариством коштів (податків) у значній сумі.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Господарський суд Львівської області рішенням від 15.11.2023 у справі № 914/2039/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024, позов задовольнив повністю. Відмінив державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Груп Компані» - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.03.2021 №1004151110011038811.

Рішення мотивовані тим, що підставою для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи (шляхом ліквідації), згідно з нормою пункту 11 частини 1 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» є факт подання юридичною особою Державному реєстру документів у випадку, коли стосовно неї наявні відомості про заборгованість зі сплати податків. Тому подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Груп Компані» 22.03.2021 відповідачеві документів для реєстрації припинення юридичної особи (шляхом ліквідації) здійснено усупереч вимогам чинного законодавства (оскільки спір стосовно наявності податкового боргу ще не був вирішений у судовому порядку).

Отже, на момент вчинення відповідачем спірної реєстраційної дії існували обставини, коли Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Груп Компані» фактично діяло недобросовісно, що проявилося в приховуванні інформації про наявність неузгоджених податкових зобов`язань, щодо яких розглядався спір в адміністративному суді. А також відсутності у державного реєстратора можливості отримати достовірну інформацію через недосконалу роботу Інформаційної системи ДФС України, яка не містила всіх даних щодо податкових зобов`язань Товариства.

У зв`язку з цим суди дійшли висновку про існування юридичних підстав для відмови у державній реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Груп Компані» на час вчинення реєстраційної дії, що створює підстави для відміни вже проведеної державної реєстрації, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Груп Компані» діяло усупереч Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та інтересам держави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Державний реєстратор Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області Кендзьор Соломія Орестівна звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 914/2039/23, у якій просила їх скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування касаційної скарги з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем зазначено про те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що у цьому спорі Головне управління ДПС у Львівській області діє не як кредитор, а як контролюючий орган в порядку пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України, а тому такі спори повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах щодо права контролюючих органів в установленому законом порядку звертатися до суду про скасування державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, якщо порушено право податкових органів як кредиторів, відсутній.

Відсутність висновку створює передумови для неправильного тлумачення та застосування судами норм пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України, за яких податкові органи, будучи кредиторами третьої черги (пункт 3 частини 1 статті 112 ЦК України) використовують свої владні повноваження контролюючих органів для захисту свої прав, позаяк питання задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи регулюється норми цивільного права, а не податкового.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідачка зазначила частину першу та третю статті 310 цього Кодексу.

А саме, що всупереч пункту 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України позивач визначив відповідачем Державного реєстратора Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області Кендзьор Соломію Орестівну, натомість юридичну особу - Підберізцівську сільську раду Львівського району Львівської області, яка є суб`єктом реєстраційної дії і до якої має бути звернута вимога позивача, суди попередніх інстанцій до участі у справі не залучили.

Також суди залучили як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Груп Компані», тобто припинену юридичну особу, у той час як рішення у цій справі може вплинути на права та обов`язки голови комісії з припинення, ліквідатора юридичної особи.

Доводів про наявність підстав, для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, з підстав передбачених частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не містить.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, судові рішення - без змін.

Третя особа відзиву на касаційну скаргу не надала, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 09.05.2024 справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладені у постановах від 25.06.2021 у справі № 640/22197/19, від 03.08.2021 у справі № 640/12193/19, від 20.10.2021 у справі № 640/16541/19, від 23.09.2022 у справі № 826/9299/18, від 19.07.2023 у справі № 640/15430/19, щодо визначення предметної юрисдикції спорів за позовами державної податкової служби про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 29.05.2024 справу № 914/2039/23 повернула до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

03.07.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю прибути в судове засідання за станом здоров`я.

Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення цього клопотання, оскільки явка представників у судове засідання обов`язковою не визнавалася, крім того сторони наділені правом брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд неодноразово наголошував, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Підставою оскарження судових рішень у справі, що розглядається, є приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Проте Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Як свідчить зміст зазначеної норми, вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, зазначити у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19).

У касаційній скарзі скаржниця зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме щодо питання застосування у подібних правовідносинах пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України в частині права контролюючих органів в установленому законом порядку звертатися до суду про винесення судового рішення щодо скасування державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб- підприємців, якщо порушено право податкових органів власне як кредиторів, оскільки в такому разі, на її думку, спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Відсутність висновку у подібних правовідносинах за доводами скаржниці створює передумови для неправильного тлумачення та застосування судами пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України, за яких податкові органи, будучи кредиторами третьої черги (пункт 3 частини 1 статті 112 ЦК України), використовують владні повноваження контролюючих органів для захисту свої прав, позаяк питання задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи регулюється норми цивільного права, а не податкового.

Однак, скаржником не враховано, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала у своїх постановах висновки щодо питання предметної юрисдикції спорів про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, зокрема у постановах від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15, від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17 та від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18, вирішуючи питання про належну юрисдикцію спорів з приводу відміни державної реєстрації припинення юридичної особи вказала на те, що статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» установлено спростовану презумпцію відомостей, унесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19).

Тому запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує.

Якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов`язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне за собою наслідків.

Отже, спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки) та не захищає права позивача в конкретних правовідносинах.

Спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до ЄДР. Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у зв`язку з протиправним внесенням до ЄДР державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

При цьому процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору.

Велика Палата Верховного Суду, заповнюючи цю прогалину закону, у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18) зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

Такий спір має вирішуватися за правилами Господарського процесуального кодексу України незалежно від суб`єктного складу за місцезнаходженням юридичної особи (частина шоста статті 30 Господарського процесуального кодексу України).

У справі, що розглядається, податковий орган звернувся з позовом до державного реєстратора про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «Захід Груп Компані» з підстав порушення відповідачем статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

У цих правовідносинах між учасниками спору відсутні відносини влади і підпорядкування, що визначають зміст публічних правовідносин, а тому суб`єктний склад учасників спору не означає безумовну його належність до публічно-правових спорів.

Також, заявлений податковим органом позов про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до ЄДР, а є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції юридичної особи (можливості мати господарські права та обов`язки).

Доводи касаційної скарги, що оскільки позивач визначив підставами позову порушення статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», відповідно до яких державний реєстратор має відмовити у державній реєстрації припинення юридичної особи, що ліквідується, у разі якщо стосовно неї надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів, то податковий орган діє не як кредитор, а як контролюючий орган в порядку пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України, є помилковими.

Як вже зазначено вище позов про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до ЄДР.

Відміна державної реєстрації припинення юридичної особи є втручанням держави в приватні інтереси учасників цієї юридчиної особи (примусове відновлення судом її правового статусу всупереч волі учасників, яка була спрямована на ліквідацію цієї юридичної особи). Водночас ліквідація Товариства без розгляду вимог кредитора спричиняє невиправдане та непропорційне втручання у мирне володіння майном такого кредитора. Захист прав та законних інтересів учасників юридичної особи, зокрема права визначати її юридичну долю, не може відбуватися за рахунок позбавлення кредитора права на мирне володіння своїм майном, що є порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (схожій висновок наведено у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/28502/14).

Отже, ухилення ліквідатора від розгляду кредиторських вимог та ліквідація Товариства за наявності незадоволених вимог кредитора є порушенням процедури припинення Товариства, передбаченої статтями 110 та 111 ЦК України, що має наслідком порушення прав та законних інтересів кредитора, які мають бути захищені судом.

Податковий орган у цій справі виступає кредитором саме боржника - ТОВ «Захід Груп Компані». Будь-яких спеціальних вимог до кредиторських вимог органу доходів та зборів із зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування чинне законодавство не містить. У той же час у разі, якщо не буде відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи, це унеможливлює звернення кредитора із позовом до суду до цієї юридичної особи.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18, згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для проведення відповідних реєстраційних дій. Тому належному способу захисту прав та інтересів відповідає позовна вимога про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

Унесення державним реєстратором до ЄДР запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є виконанням судового рішення про задоволення відповідної позовної вимоги. Натомість згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для внесення запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

Отже, наведені відповідачкою у касаційній скарзі доводи є необгрунтованими, крім того вона лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на її думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції, щодо застосування пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України, однак касаційна скарга не містить відповідних доводів щодо необхідності формування висновку щодо застосування наведених скаржником норм. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи та до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Не знаходять свого підтвердження і доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій пункту 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що позивач визначив відповідачем Державного реєстратора Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області Кендзьор Соломію Орестівну, натомість юридичну особу - Підберізцівську сільську раду Львівського району Львівської області, яка є суб`єктом реєстраційної дії і до якої має бути звернута вимога позивача, суди попередніх інстанцій до участі у справі не залучили.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розрізняє такі два поняття як державний реєстратор та суб`єкт державної реєстрації.

У розумінні пункту 5 статті 1 цього Закону державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріус.

За змістом пункту 14 статті 1 Закону суб`єктом державної реєстрації є, зокрема виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси - у разі державної реєстрації юридичних осіб (крім випадків, передбачених абзацами другим - четвертим цього пункту) та фізичних осіб - підприємців (крім випадків, передбачених статтею 25-1 цього Закону).

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту, відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації (крім нотаріусів), та нотаріус.

Державний реєстратор, зокрема, приймає документи; перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Отже державний реєстратор є особою, яка безпосередньо здійснює прийом документів, поданих для державної реєстрації, проводить державну реєстрацію, зокрема реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проводить реєстраційні дії, вносить реєстраційні записи до Єдиного державного реєстру.

Процедура оскарження реєстраційних дій, відмови в державній реєстрації, бездіяльності державного реєстратора, умови відповідальності у сфері державної реєстрації визначені у розділі V Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації встановлений у статті 34 цього Закону, відповідно до частини першої якої рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Отже зазначена норма Закону визначає осіб, які можуть бути відповідачами у такому спорі, та передбачає можливість оскарження до суду рішення, дій або бездіяльності, зокрема і державного реєстратора.

З огляду на викладене державний реєстратор у разі оскарження його рішень, дій або бездіяльності є належним відповідачем у таких спорах, оскільки відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» він є відповідальною особою за пред`явленими до нього позовними вимогами про скасування проведених ним реєстраційних дій.

Висновок про те, що державний реєстратор є належним відповідачем у спорі щодо оскарження його рішень, дій та скасування внесених цим державним реєстратором оспорюваних реєстраційних записів узгоджується зі сталою судовою практикою, у яких позовні вимоги про визнання протиправними дій державного реєстратора, скасування реєстраційних записів, а також про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи були пред`явлені саме до державного реєстратора, розглядалися та вирішувалися господарськими судами саме за таким суб`єктним складом, в якому відповідачем був державний реєстратор.

Відповідно доводи касаційної скарги про те, що Підберізцівська сільська рада Львівського району Львівської області є суб`єктом реєстраційної дії і лише до неї має бути звернута позовна вимога є помилковими.

Частиною 5 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Внесення запису про припинення юридичної особи унеможливлює існування у неї правоздатності, яка могла б забезпечити можливість пред`явлення безпосередньо до такої особи вимог про оскарження рішень її органів щодо внесення спірного запису чи інших дії, пов`язаних з її припиненням, а тому належним способом захисту прав та інтересів в такому випадку і є пред`явлення позову до державного реєстратора, що спростовує доводи касаційної скарги відповідачки про незалучення відповідачем голови комісії з припинення, ліквідатора юридичної особи.

Отже, наведені відповідачкою доводи щодо порушення судами попередніх інстанцій вимог пункту 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України свого підтвердження не знайшли.

Доводів про наявність підстав, для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, з підстав передбачених частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не містить, а тому наявність таких порушень судом не перевіряється.

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права.

Щодо судових витрат

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного реєстратора Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області Кендзьор Соломії Орестівни залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 914/2039/23залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй