№ 914/2284/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/2284/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Приватного підприємства Агрофірми "Хлібодар" на рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2019 (суддя Манюк П.Т.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 (головуючий суддя: Кравчук Н.М., судді: Мирутенко О.Л., Плотніцький Б.Д.)

за позовом Приватного підприємства Агрофірми "Хлібодар"

до Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго"

про скасування оперативно-господарської санкції,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Приватне підприємство Агрофірма "Хлібодар" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі - відповідач) про скасування оперативно-господарської санкції.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що акт про порушення від 02.11.2016 № 028302 складений представниками відповідача з порушенням вимог законодавства та не підтверджує факту втручання споживача у схему обліку струму вимірювальних трансформаторів та вчинення споживачем порушення Правил користування електричною енергією, у зв`язку з чим рішення комісії ПАТ "Львівобленерго", оформлене протоколом від 14.12.2016 № 28303-ЛОЕ про нарахування позивачу обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, є незаконним.

1.3. Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, зазначивши, що дефекти акта про порушення не спростовують факту порушення правил користування електроенергією, зафіксованого у відповідному акті. Також, з приводу відсутності представника споживача при складанні акту відповідач зазначив, що відповідно до п. 6.41 ПКЕЕ акт про порушення вважається дійсним у разі відсутності підпису споживача, за умови якщо він підписаний не менш ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії. Відтак, акт про порушення від 02.11.2016 № 028302 є дійсним, оскільки підписаний трьома уповноваженими представниками відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 На спростування тверджень позивача про те, що ніякого порушення ПКЕЕ не було, оскільки не було пошкоджено пломб з тавром енергопостачальника, відповідач зазначив, що у випадку зафіксованого порушення за актом від 02.11.2016 № 028302 мало місце встановлення перемичок, шунтуючих кола струму по фазах А. В, С, що спричиняють відображення некоректних показів приладу обліку, які можливо було встановити без пошкодження пломб з тавром енергопостачальника.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.03.2019 у справі №914/2284/17, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019, в задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 18.09.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Приватним підприємством Агрофірма "Хлібодар" безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі № 914/2284/17.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 23.09.2019 у справі № 914/2284/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №914/2284/17 касаційну скаргу Приватного підприємства Агрофірми "Хлібодар" залишено без руху до 04.11.2019 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, встановлено ПП Агрофірми "Хлібодар" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3.4. Ухвалою Верховного Суду від 24.10.2019 заяву Приватного підприємства Агрофірми "Хлібодар" про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено; поновлено ПП Агрофірма "Хлібодар" строк для подання касаційної скарги; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Агрофірми "Хлібодар" на рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі № 914/2284/17; провадження у справі № 914/2284/17 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/17955/17.

14.01.2020 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі № 910/17955/17, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 22.01.2020.

3.5. Відповідно до ч.3 ст.12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 1 статті 301 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.247 Господарського процесуального кодексу України:

"2. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

3.6. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2020 поновлено провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Агрофірми "Хлібодар" на рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі № 914/2284/17. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

3.7. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі Приватне підприємство Агрофірма "Хлібодар" (скаржник, позивач) просить рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі № 914/2284/17 скасувати у повному обсязі та ухвалити нове рішення про задоволення позову не передаючи справу на новий розгляд, а також вирішити питання про відшкодування сум судового збору та витрат на професійну правову допомогу, пов`язаних з розглядом справи.

4.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

На думку позивача, акт про порушення від 02.11.2016 № 028302 містить недоліки, перелік яких наведено в позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах, та які в сукупності мають наслідком недійсність даного документу.

Приватне підприємство Агрофірма "Хлібодар" вказує, що акт про порушення від 02.11.2016 № 028302 складено за відсутності уповноваженої особи споживача, оскільки на час його складання ОСОБА_3 вже не був директором ПП Агрофірма "Хлібодар", тому відповідач не вчинив дій для належного повідомлення уповноваженої особи споживача про складання акту. Скаржник вважає, що відповідач був обізнаний про факт зміни директора позивача, оскільки ПП Агрофірма "Хлібодар" було повідомлено Постачальника про даний факт шляхом надсилання простого поштового відправлення, між скаржником та відповідачем було підписано ряд документів, де підписантом зі сторони позивача була саме ОСОБА_3 Крім того, відомості про керівника юридичної особи містяться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також скаржник зазначає, що акт сформовано не на місці та не в час проведення перевірки, а сама перевірка здійснювалась у присутності двох уповноважених осіб Постачальника, тоді як законодавством передбачена присутність трьох уповноважених осіб. Вважає, що акт підписано ОСОБА_1, який не мав права підпису в даному випадку, так як безпосередньої участі у здійсненні контрольного огляду він не брав.

Позивач звертає увагу на те, що акт від 02.11.2016 № 028302 складено з порушенням вимог п. 4.7. Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої внаслідок порушення споживачем, затвердженої постановою НКРЕ від 05.12.2001 № 1197, оскільки він містить виправлення в даті складання акту, в ньому не зазначено меж балансової належності, додаток до акту підписаний лише одним представником ПАТ "Львівобленерго", а текст самого акту є неоднозначним.

Крім того, на думку скаржника, КТП-204 знаходиться поза межами території ПП "Хлібодар", перебуває на балансі ПАТ "Львівобленерго" (а отже відповідальність за технічний стан даного об`єкту несе саме Відповідач), КТП-204 є у вільному доступі що не виключає втручання до його технічного стану третіх осіб, фотофіксація, що знаходиться у матеріалах справи, підтверджує виключно факт втручання в технічний стан КТП-204, проте не встановлює особу, винну у такому втручанні.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Вказує, що судами досліджувались обставини, які є предметом позову, в тому числі й обставини, викладені у касаційній скарзі, а спірним правовідносинам надавалася правова оцінка.

При цьому, Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго" просить стягнути з Приватного підприємства Агрофірми "Хлібодар" судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу), пов`язані з касаційним розглядом, у розмірі 7200,00 грн.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. Між ВАТ "Львівобленерго" (яке відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" було перейменоване на ПАТ, а у зв`язку із зміною найменування перейменоване в Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго") (постачальник) та ПП Агрофірма "Хлібодар" (споживач), в особі керівника підприємства ОСОБА_3, 10.07.2006 було укладено договір про постачання електричної енергії № 22164, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку № 9, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с. 19-23 том І).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією.

Згідно з пунктом 4.2.3 договору споживач сплачує постачальнику вартість недорахованої електроенергії, розрахованої, виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття або пошкодження пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов визначених Методикою.

Відповідно до п. 4.4. договору у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду, тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акту, має право внести до акту свої зауваження. Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов`язана попередити іншу сторону про необхідність складання акту. Інша сторона не може без поважних причин відмовитись від складання та підписання акту. У разі відмови відповідальної сторони від підписання акту в акті робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менше трьох уповноважених представників сторони договору, що склала акт. Сторони погодили, що уповноваженим представником сторони вважається також особа, яка перебуває у трудових відносинах зі стороною та є присутньою при здійсненні перевірки та/або складення двостороннього акту порушення.

5.2. 02.11.2016 уповноваженими представниками ПАТ "Львівобленерго" було проведено перевірку електроустановки споживача, що знаходиться за адресою: с.Торки Радехівського району Львівської області, за результатами якої виявлено порушення ПКЕЕ у формі дій споживача, які призвели до зміни показів приладів обліку, а саме - самовільне внесення змін у схему обліку електроенергії, встановлення перемичок, шунтуючих кола струму вимірювальних трансформаторів струму по фазах А, В, С. Вказане порушення зафіксоване актом про порушення правил користування електроенергією від 02.11.2016 № 028302, який підписали три уповноважених представники ПАТ "Львівобленерго" - ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_1 . Акт містить виправлення у даті його складання, а саме, місяць жовтень було виправлено на листопад. В акті зазначено, що директор ПП Агрофірми "Хлібодар" - ОСОБА_3 на вимогу прибути відмовився, внаслідок чого акт уповноваженим представником споживача не підписаний. Також додатком № 1 до акта про порушення від 02.11.2016 № 028302 було складено схему порушення ПКЕЕ - самовільне внесення змін у схему обліку електроенергії (а.с. 11-12 том І).

5.3. 17.11.2016 відбулося засідання комісії ПАТ "Львівобленерго" з розгляду акту про порушення від 02.11.2016 № 028302, в результаті чого прийнято протокольне рішення № 28303 про нарахування відповідачу обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з дати контрольного огляду, виходячи з найменшої поперечної площі перерізу проводів на суму 64 316,45 грн. В протоколі зазначено, що на засіданні комісії був присутній представник споживача - ОСОБА_3 , який відмовився від підпису протоколу (а.с. 13-15 том І).

5.4. Однак, як стверджує позивач, в подальшому, після направлення споживачем скарги на ім`я голови правління ПАТ "Львівобленерго", комісією ПАТ "Львівобленерго" з розгляду актів про порушення ПКЕЕ було прийнято рішення, оформлене протоколом від 14.12.2016 № 28303-ЛОЕ, згідно якого позивачу здійснено перерахунок вартості необлікованої електричної енергії на підставі акта про порушення від 02.11.2016 № 028302 на суму 48 693, 56 грн. Різниця між проведеними нарахуваннями полягала в тому, що спочатку нарахування здійснювалося з урахуванням алюмінієвого проводу, а повторний розрахунок проведено для мідного проводу електропроводки. У вказаному протоколі зазначено, що на засіданні комісії був присутній представник споживача - ОСОБА_3 , який з протоколом ознайомлений та від його підпису відмовився (а.с. 16-17 том І).

5.5. У процесі розгляду справи суд викликав в судове засідання для допиту в якості свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Зазначені особи з`явилися в судове засідання 06.03.2018 та були допитані судом в якості свідків. Також, до матеріалів справи сторонами було долучено письмові, нотаріально завірені заяви вищевказаних свідків.

Так, ОСОБА_1 , який на час здійснення перевірки електроустановки споживача 02.11.2016 перебував на посаді інженера з технічного аудиту у ПАТ "Львівобленерго", повідомив суду, що 02.11.2016 він, разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , відправилися за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення перевірки електрообладнання позивача. Однак, як зазначив ОСОБА_1 , про порушення споживачем ПКЕЕ він почув зі слів ОСОБА_6 , сам в приміщення КТП 204 ОСОБА_1 не заходив і доказів порушення не бачив. Також свідок повідомив, що акт про порушення від 02.11.2016 № 028302 на місці виявленого порушення не складався.

Із показів свідків ОСОБА_6 (заступника начальника Радехівського РЕМ ПАТ "Львівобленерго"), ОСОБА_4 (інженера з ТА в ПАТ "Львівобленерго") та ОСОБА_5 (водія Радехівської транспортної дільниці ПАТ "Львівобленерго") суду стало відомо, що під час проведення перевірки електрообладнання споживача - ПП Агрофірми "Хлібодар" уповноваженого представника споживача не було на місці, а КТП 204 було замкнено на поворотну защіпку. ОСОБА_6 за допомогою круглогубців самостійно відчинив замок, після чого перевіряючі побачили позаоблікове ввімкнення. Представники ПАТ "Львівобленерго" спеціальними приладами зробили необхідні заміри та зафіксували порушення на фото. В подальшому було прийнято рішення скласти акт про порушення. ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_3 та повідомив про виявлене порушення та про складання акта. ОСОБА_3 сказав що не може прибути на місце для складання акту, однак пообіцяв приїхати пізніше та підписати акт. Зважаючи на погані погодні умови (падав дрібний дощ), відсутність представника споживача, перевіряючі прийняли рішення скласти акт про порушення в Радехівському ОСОБА_7 .

6. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем не спростовано належними доказами наявності факту порушення ним ПКЕЕ, а відповідачем правомірно здійснено позивачу нарахування обсягу та вартості недоврахованої електричної енергії на суму 48 693,56 грн на підставі акта про порушення від 02.11.2016 № 028302, що також підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 16.06.2017 у справі № 914/386/17 про стягнення вказаного нарахування з ПП Агрофірми "Хлібодар", залишеним в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 та постановою Верховного Суду 13.04.2018.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на момент подання касаційної скарги):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

7.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ВАТ "Львівобленерго" (яке відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" було перейменоване на ПАТ, а у зв`язку із зміною найменування перейменоване в Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго") (постачальник) та ПП Агрофірма "Хлібодар" (споживач), в особі керівника підприємства ОСОБА_3, 10.07.2006 було укладено договір про постачання електричної енергії № 22164, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку № 9, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с. 19-23 том І).

Згідно п. 4.2.3. договору, споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 05.12.2001 № 1197, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою.

7.3. Згідно з ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносини із споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про електроенергетику" та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики №28 від 31.07.1996 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 3.1. - 3.3. ПКЕЕ електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності. Відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або оператор засобів комерційного обліку (електропередавальна організація або інша організація) на підставі відповідного договору. Відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акту про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.

Відповідно до пункту 8.1. ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право, зокрема: на безперешкодний доступ (за пред`явленням службового посвідчення) до електричних установок споживача для проведення технічної перевірки засобів обліку, контролю за рівнем споживання електричної енергії, контрольного огляду електричних мереж від межі балансової належності до точки обліку та технічної перевірки засобів обліку споживача відповідно до умов укладених договорів, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого цими Правилами порядку та умов договору, виконання інших робіт відповідно до договору; контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих правил відповідно до умов укладених договорів; складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.

Згідно з п. 6.41. ПКЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акту, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Приписи п. 6.41. ПКЕЕ кореспондуються з приписами п. 4.1. Методики, відповідно до якої факт виявлених представниками енергопостачальника електричної енергії за регульованим тарифом порушень споживачем вимог ПКЕЕ оформлюється актом про порушення. Акт про порушення складається у присутності споживача представниками енергопостачальника, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред`явлення ними службових посвідчень на місці виявлення порушень. У разі відмови споживача від підписання акту про порушення про це зазначається в акті про порушення. Акт про порушення без підпису споживача вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника. Споживачі та представники енергопостачальника під час здійснення перевірки електроустановок мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявлених порушень, про що зазначається в акті про порушення.

Зазначені нормативні положення містять способи захисту прав як споживача, так і постачальника електроенергії. Так, якщо споживач не погоджується зі змістом акту, він робить про це зауваження в самому акті. Втім, і постачальник енергії має засоби для захисту своїх прав, у випадку, якщо споживач відмовляється від підпису акту (рівно, як відмовляється назвати своє прізвище та/або посаду, або від участі у проведенні перевірки) - ПКЕЕ передбачають дійсність акту про порушення, якщо він підписаний трьома представниками постачальника, оскільки законодавство не надає електропостачальнику інших засобів довести факт порушення ПКЕЕ споживачем.

7.4. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій на підставі власної оцінки доказів, представники ПАТ "Львівобленерго" 02.11.2016, прибувши на місце перевірки електроустановок споживача, повідомляли ОСОБА_3 про здійснення перевірки та складання акту про порушення, та зазначили у акті, що ОСОБА_3 на вимогу прибути відмовився.

Акт №028302 від 02.11.2016 підписано трьома представниками відповідача: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 11 том І).

За таких обставин, враховуючи положення п. 6.41 ПКЕЕ, п. 4.1. Методики та за наявності підписів трьох представників енергопостачальника у акті про порушення від 02.11.2016 № 028302, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що не можна вважати недійсним такий акт з підстав його складання за відсутності споживача.

7.5. Щодо тверджень скаржника про те, що ОСОБА_3 станом на день здійснення перевірки - 02.11.2016 вже не був директором ПП Агрофірми "Хлібодар" суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачем не представлено доказів того, що останній повідомляв ПАТ "Львівобленерго" про зміну керівника підприємства. А оскільки договір про постачання електричної енергії від 10.07.2006 № 22164 укладав від імені ПП Агрофірма "Хлібодар" ОСОБА_3 ОСОБА_8 , то відповідно працівники ПАТ "Львівобленерго" не безпідставно вважали його уповноваженим представником споживача, при тому що відповідно до умов п. 9.4 договору про постачання електричної енергії від 10.07.2006 №22164, сторони зобов`язалися письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів, тощо) не менше ніж через 10 днів після настання цих змін.

7.6. Також скаржник стверджує про недійсність складеного представниками відповідача акта про порушення від 02.11.2016 № 028302, вказуючи на його недоліки, а саме на те, що він містить виправлення в даті складання акта, в ньому не зазначено меж балансової належності, додаток до акта підписаний лише одним представником ПАТ "Львівобленерго" та текст самого акта є неоднозначним.

У пункті 4.7. Методики передбачено, що в акті про порушення заповнюються всі графи та рядки без пропусків. Виправлення чи підчищення не допускаються. Текст повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення.

Проте, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що дефекти акта не спростовують факту порушення позивачем Правил користування електроенергією, що знайшло своє відображення у зазначеному акті. Для донарахування споживачу суми недорахованої електроенергії визначальним є саме факт порушення Правил, який може доводитися у тому числі, але не виключно актом.

Тобто, зазначаючи про дефекти акта про порушення, як про підставу для скасування оперативно-господарських санкцій, позивачем не спростовано сам факт самовільного внесення змін у схему обліку електроенергії, встановлення перемичок, шунтуючих кола струму вимірювальних трансформаторів струму по фазах А, В, С. При цьому, самі по собі дефекти акта не можуть спростовувати факт порушення у разі, якщо такий факт знайшов своє відображення в сукупності з іншими доказами.

Суди звернули увагу, що в матеріалах справи міститься фотофіксація факту порушення, а також заяви свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які додатково підтверджують факт порушення позивачем ПКЕЕ (а.с. 157-159, 174-179 том І).

Виходячи із наведеного, суди зазначили, що недоліки акта про порушення від 02.11.2016 № 028302, на які вказує позивач, не спростовують факту виявлення уповноваженими представниками ПАТ "Львівобленерго" самого порушення та не впливають на дійсність акта про порушення в цілому.

7.7. За приписами п.1.2 Методики остання застосовується на підставі акту про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення таких порушень ПКЕЕ, зокрема, підключення до електричної мережі електроустановок, струмоприймачів або електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії з порушенням схеми обліку.

Згідно з п. 4.2.3 договору споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану, виходячи з приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 05.12.2001 № 1197, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою.

Обсяг електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕ, розраховується на підставі акта про порушення, який складається відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури (п. 2.2. Методики).

Постачальник електричної енергії застосовує до споживача оперативно-господарську санкцію у вигляді нарахування вартості необлікованої електроенергії на підставі Методики лише при наявності з боку споживача навмисних протиправних дій, спрямованих на приховування реального обсягу спожитої електричної енергії, тобто дій споживача, які призвели до зміни показів приладів обліку.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

За приписами ст. 27 Закону України "Про електроенергетику", правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема; крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; порушення правил користування енергією.

7.8. З огляду на викладене, місцевий та апеляційний суди на підставі власної оцінки доказів та з викладенням відповідних мотивів дійшли висновку, що позивачем не спростовано належними доказами наявність факту порушення ним ПКЕЕ, а відповідачем правомірно здійснено позивачу нарахування обсягу та вартості недоврахованої електричної енергії на суму 48 693,56 грн на підставі акту про порушення від 02.11.2016 № 028302, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для скасування оперативно-господарської санкції застосованої рішенням комісії ПАТ "Львівобленерго" з розгляду актів про порушення ПКЕЕ від 14.12.2016 № 28303.

7.9. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів, наведених скаржником, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу позову та касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в цій частині касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на момент подання касаційної скарги):

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

8.2. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Приватного підприємства Агрофірми "Хлібодар" без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі № 914/2284/17 - без змін.

8.3. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

8.4. Разом з тим, у відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго" просить стягнути з Приватного підприємства Агрофірми "Хлібодар" судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу), пов`язані з касаційним розглядом, у розмірі 7200,00 грн.

На підтвердження понесених витрат відповідачем надано копії: договору про надання правничої допомоги від 29.10.2019, укладеного між Адвокатським обєднанням "Юріс Консультус" та Приватним акціонерним товариством "Львівобленерго", свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №816 від 10.06.1999, виданого ОСОБА_10, рахунку на оплату №19/064 від 11.11.2019, платіжного доручення від 15.11.2019 на суму 7200 грн та ордер на надання правничої (правової допомоги) серія ВС №1010015 від 12.12.2019.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Від Приватного підприємства Агрофірми "Хлібодар" клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених у зв`язку із касаційним розглядом справи № 914/2284/17 не надходило, хоча відзив на касаційну скаргу, у якому ПАТ "Львівобленерго" просить стягнути з ПП Агрофірми "Хлібодар" судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу), пов`язані з касаційним розглядом, у розмірі 7200,00 грн, з відповідними додатками згідно доданих до відзиву доказів був направлений позивачу 20.02.2020.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції доходить висновку, що 7200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з Приватного підприємства Агрофірми "Хлібодар" на користь Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго".

8.5. Відповідно до ч.1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України:

"Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції."

Керуючись статтями 129 300 301 304 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства Агрофірми "Хлібодар" на рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі № 914/2284/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі № 914/2284/17 залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного підприємства Агрофірми "Хлібодар" (вул. Терешкова, 33, с. Торки, Радехівський р-н, Львівська область, 80210, ідентифікаційний код 22374540) на користь Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (вул. Козельницька, 3, м. Львів, 79026, ідентифікаційний код 00131587) 7200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський