ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 914/3716/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінера Україна"
на постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Кордюк Г.Т., судді: Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д.)
від 07.11.2022
у справі № 914/3716/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Гангур Тетяни Петрівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінера Україна"
про стягнення 582 238,09 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Фізична особа-підприємець Гангур Тетяна Петрівна (далі - ФОП Гангур Т.П.) звернулась до Господарського суду Львівської області (враховуючи прийняту судом заяву про зменшення позовних вимог) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінера Україна" (далі - ТОВ "Грінера Україна") про стягнення 582 238,09 грн, з яких 543 200,01 грн основної заборгованості, 28 459,58 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з лютого по жовтень 2021 року та 10 578,50 грн 3% річних, нарахованих за період з 11.02.2021 по 17.11.2021.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідач у порушення умов договору перевезення від 01.10.2019 своєчасно не оплатив вартості наданих позивачем послуг, що призвело до виникнення заборгованості. Зазначене стало підставою для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.07.2022 у справі №914/3716/21 у задоволені позовних вимог відмовлено.
2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач мав обов`язок оплатити надані послуги та не спростував заявлений до стягнення розмір заборгованості, яка виникла у зв`язку з неоплатою перевезень, наданих позивачкою з 01.02.2021.
Втім, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування позовної давності на підставі статті 315 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд, вважаючи доведеним порушення прав позивача, відмовив у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності, встановленої частиною п`ятою статті 315 Господарського кодексу України.
2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2022 у справі №914/3716/21 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінера Україна" на користь Фізичної особи-підприємця Гангур Тетяни Петрівни 582 238,09 грн, з яких 543 200,01 грн - основної заборгованості, 28 459,58 грн - інфляційних втрат, нарахованих за період з лютого по жовтень 2021 року та 10 578,50 грн - 3% річних, нарахованих за період з 11.02.2021 по 17.11.2021.
2.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду стосовно застосування судом позовної давності та задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за актами №99-120 про надання послуг перевезення з 01.02.2021 по 25.05.2021 дійшов висновку, що зазначені вимоги заявлено в межах строку позовної давності, посилаючись на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 30.03.2020, зокрема і до Цивільного кодексу України, щодо продовження строків на час дії карантину.
При цьому апеляційний господарський суд виходив з того, що оскільки статті 258 та 925 Цивільного кодексу України є загальними нормами по відношенню до статті 315 Господарського кодексу України, яка є спеціальною, то застосування останньої можливе лише у випадку, коли дія статті 258 Цивільного кодексу України не була б продовжена на час дії карантину, адже застосування скороченої позовної давності в шість місяців лише згідно статті 315 Господарського кодексу України нівелює теоретичне співвідношення загальних та спеціальних норм.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 у справі №914/3716/21, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінера Україна" подало касаційну скаргу, якою просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
3.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінера Україна" зазначає, що спір у справі стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 258 Цивільного кодексу України під час дії карантину у співвідношенні зі статтею 315 Господарського кодексу України щодо якої в Господарському кодексі України відсутні будь-які доповнення пов`язані з СОVІD-19; стаття 258 Цивільного кодексу України у співвідношенні з статтею 315 Господарського кодексу України в рамках договору перевезення вантажу саме автотранспортом; статті 258 та 925 Цивільного кодексу України є загальними нормами по відношенню до статті 315 Господарського кодексу України, яка є спеціальною, а відтак застосування останньої можливе лише у випадку, коли дія статті 258 Цивільного кодексу України не була б продовжена на час дії карантину.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ФОП Гангур Т.П. проти вимог останньої заперечує з підстав, викладених у ньому, та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між ТОВ "Грінера Україна" (замовник) та ФОП Гангур Т.П. (перевізник) 01.10.2019 укладено договір, за умовами пунктів 1.1 - 1.2 якого замовник передає для перевезення вантаж, а перевізник зобов`язується здійснити перевезення і надати комплекс інших послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів. Перевізник зобов`язується доставити надані замовником вантажі до пункту призначення в установлений договором строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі вантажоодержувачу, а замовник зобов`язується своєчасно сплатити за послуги перевізника встановлену плату, відповідно до умов договору.
Згідно з пунктами 2.1 - 2.3, 2.5 договору від 01.10.2019 приймання вантажу до перевезення оформлюється товарно-транспортною накладною (накладною на вантаж) (далі ТТН) за встановленою формою. Оформлена ТТН, засвідчена замовником, при пред`явленні водієм, який виконує обов`язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення з матеріальною відповідальністю перевізника. ТТН видається перевізником за встановленою формою у 3 примірниках, один з яких залишається у перевізника, другий надається вантажоодержувачу, третій повертається перевізником замовнику після підписання його перевізником та вантажоодержувачем. Перевезення вантажу до місця призначення виконується в строк не більш ніж 3 дні з дати оформлення ТТН за визначеними перевізником маршрутами.
Згідно з пунктом 5.4 договору від 01.10.2019 розрахунки здійснюються замовником протягом 10 банківських днів з моменту надання перевізником всіх документів, визначених пунктом 3.1.8 цього договору. Пунктом 3.1.8 встановлено, що протягом 3 днів з моменту підписання замовником ТТН перевізник зобов`язаний надати замовнику ТТН із підписами уповноважених осіб перевізника та вантажоодержувача і відтисками їх печаток (при її наявності), рахунок та акт приймання-передачі наданих транспортних.
Пунктами 9.4 та 9.5 договору від 01.10.2019 встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019. У разі відсутності заяв однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору, поданої не менш ніж за місяць до закінчення терміну його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
У подальшому, з огляду на відсутність заперечень сторін укладеного договору, такий пролонгувався на наступні періоди.
Сторони погодили специфікації до договору від 01.10.2019.
Упродовж 2019 - початку 2021 року позивачка на замовлення відповідача надавала послуги з перевезення твердих побутових відходів, про що свідчать долучені до матеріалів справи примірники актів виконаних робіт №1-98 (за винятком акта № 7). Крім того, матеріали справи містять докази оплати зазначених актів, про що свідчать банківські виписки та платіжні доручення. Відповідач не спростовував цих обставин та не представляв доказів на їх спростування.
Зважаючи на те, що позивачка обґрунтовувала свої вимоги неоплатою послуг перевезення, які надані нею з 01.02.2021, судами попередніх інстанцій досліджено докази надання таких послуг саме з цієї дати. Починаючи з 01.02.2021 сторони підписали акти надання послуг на суму 550'635,00 грн.
Звертаючись до суду позивачка зазначила, що відповідач у порушення умов договору перевезення від 01.10.2019 своєчасно не оплатив вартості наданих нею послуг, що призвело до виникнення заборгованості.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Звертаючись із касаційною скаргою, ТОВ "Грінера Україна" зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 258 Цивільного кодексу України під час дії карантину у співвідношенні зі статтею 315 Господарського кодексу України щодо якої в Господарському кодексі України відсутні будь-які доповнення пов`язані з СОVІD-19.
5.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини сторін за своєю правовою природою є правовідносинами з перевезення вантажів автомобільним транспортом.
5.4. Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
5.5. Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.
5.6. Згідно з частиною першою статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
5.7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ФОП Гангур Т.П. належним чином надано послуги з перевезення твердих побутових відходів, товариством не спростовано заявлений до стягнення розмір заборгованості, який виник у зв`язку з неоплатою перевезень за актами №99-120 про надання послуг з 01.02.2021 по 25.05.2021.
Водночас, судами встановлено, що товариством заявлено про застосування строку позовної давності, передбачений статтею 315 Господарського кодексу України.
5.8. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Відповідно до частини першої статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною другою статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).
Згідно із частиною третьою статті 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/11949/20 дійшла висновку, що стаття 925 Цивільного кодексу України є загальною нормою.
Разом з тим, відповідно до частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Положення частини третьої статті 925 Цивільного кодексу України та частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Відповідно до статті 168 Статуту автомобільних доріг, позови автотранспортних підприємств і організацій вантажовідправникам, вантажоодержувачам і пасажирам, що випливають з цього Статуту, можуть бути пред`явлені відповідно до встановленої підвідомчості або підсудності в арбітраж або суд протягом 6 місяців. Вказаний шестимісячний строк обчислюється: а)по стягненню штрафу за непред`явлення вантажу, передбаченого погодженим завданням на перевезення або разовим замовленням, - з дня закінчення строку, встановленого Правилами для звірення записів в обліковому документі по виконанню плану і разового замовлення; б)в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для пред`явлення позову.
Враховуючи зазначені норми матеріального права та положення договору, суди попередніх інстанцій, встановивши, що між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу, і відповідач (замовник) є вантажовідправником за вказаним договором перевезення, дійшли обґрунтованого висновку про те, що до спірних правовідносин мають застосовуватися положення частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України та статті 168 Статуту автомобільних доріг.
5.9. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Також доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Отже, в переліку статей, передбачених пунктом 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, відсутня стаття 315 Господарського кодексу України.
Також в ухвалах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі №910/11782/21, від 31.01.2022 у справі №910/6914/21 зазначено те, що стаття 315 Господарського кодексу України не підпадає під перелік статей, строки яких продовжено на строк дії карантину, передбачених пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
З огляду на те, що стаття 315 Господарського кодексу України відсутня у переліку статей, строки яких продовжено на строк дії карантину як у пункті 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, так і у пункті 7 розділу "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, то колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.10. Водночас, ФОП Гангур Т.П. в якості доводів апеляційної скарги зазначала, що відповідачем були вчиненні дії, що переривають позовну давність.
Проте, дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, судом апеляційної інстанції не надавалася оцінка доводам позивача щодо переривання строку позовної давності.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
6.2. Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
6.3. Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не дослідив всі зібрані у справі докази та не надав їм належної оцінки, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це є підставою для скасування судового рішення та передання справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
6.4. Під час нового розгляду суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін, належним чином дослідити наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
6.5. З огляду на скасування Верховним Судом постанови Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 у справі №914/3716/21 і передачу справи на новий розгляд, підстави для поновлення виконання постанови суду апеляційної інстанцій відсутні.
7. Судові витрати
7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 236 240 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінера Україна" задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 у справі №914/3716/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
О. Кролевець