ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/40/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.
за участю представників: ТОВ "Фінансова компанія "Фінгарант" - Маковей О.Г. ; ТОВ "Торгова мережа "Фаворит" - Чугунов М.В. ; НБУ - Порало Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022
у справі
за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант"
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит", -
ВСТАНОВИВ:
1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.01.2022 у справі №914/40/22 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Торгова мережа «Фаворит; визнано вимоги кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» - в розмірі 318 510 015,47 грн основного боргу та 24 810 грн судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Плесканку Олега Володимировича.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.01.2022 у справі №914/40/22 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Фаворит».
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
3. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгарант» надійшла касаційна скарга у якій заявлено вимогу скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.01.2022 у справі №914/40/22.
4. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження:
4.1. Постанова суду апеляційної інстанції суперечить висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19 та порушено норми процесуального права, а саме ч. 6 ст. 39 КУПБ, ст. ст. 75 270 ГПК України.
Відзиви
5. Від НБУ надійшов відзив на касаційну скаргу у якому наводяться заперечення проти її задоволення.
Інші заяви та клопотання
6. Від НБУ надійшло клопотання про участь представника у судовому засіданні.
7. Від арбітражного керуючого Плесканки О.В. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
8. Від ТОВ «ФК «Фінгарант» надійшли додаткові письмові пояснення у справі.
Позиція Верховного Суду
9. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати з направленням справи на новий апеляційний розгляд, виходячи з наступного.
10. Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
11. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:
11.1. 21.01.2011 між ПАТ «ВТБ Банк» та ТзОВ «Єврота-Транс ЛТД» (позичальником) укладено кредитний договір № 2ВД, за яким банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді мультивалютної не відновлювальної кредитної лінії в сумі 7 449 800, 00 євро та 223 494 000 грн, зі сплатою 9% річних у євро та 18,3 % річних у гривні за користування кредитом, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше 31.08.2021 (в редакції договору №5 від 18.08.2015).
11.2. Пунктом 3.2 договору (в редакції договору №5 від 18.08.2015) позичальник зобов`язаний сплатити банку комісійну винагороду за встановлення ліміту кредитування (одноразово) у сумі 6 000 000,00 грн. у разі невиконання позичальником боргових зобов`язань за договором більше ніж на 15 календарних днів.
11.3. Пунктом 7.1 договору (в редакції договору №5 від 18.08.2015) визначено, що в разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов`язань, крім договірних санкцій, пені, штрафів, банк має право застосувати до позичальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного боргового зобов`язання за кожний календарний день прострочення виконання, включаючи день такого погашення з розрахунку факт/365, якщо валюта кредиту - національна валюта України, та факт/360, якщо валюта кредиту - іноземна.
11.4 14.10.2014 між ТзОВ «Європа-Транс ЛТД» (первісним боржником), ПАТ «Компанія «Райз» (новим боржником) та ПАТ «ВТБ Банк» укладено договір № 2ВД п.б. про заміну боржника у зобов`язанні та переведення боргу, та договір № 1 про внесення змін до договору № 2ВД п.б. від 14.10.2014. Згідно з пунктом 1.1 договору № 2ВД п.б. ТзОВ «Європа-Транс ЛТД» переводить свої зобов`язання за кредитним договором № 2ВД від 21.01.2011, а ПАТ «Компанія «Райз» замінює останнього у зобов`язанні, і приймає на себе всі обов`язки ТзОВ «Європа-Транс ЛТД» по кредитному договору № 2ВД від 21.01.2011 з усіма змінами та доповненнями до нього.
11.5. 18.08.2015 між ПАТ «ВТБ Банк», ПАТ «Компанія «Райз» (первісним боржником) та ПрАТ «Райз-Максимко» (новим боржником) укладено договір № 2ВД/2 п.б. про заміну боржника у зобов`язанні та переведення боргу, за умовами якого (п.1.1.) ПАТ «Компанія «Райз» переводить свої зобов`язання за кредитним договором № 2ВД від 21.01.2011, а ПрАТ «Райз-Максимко» замінює останнього у зобов`язанні, і приймає на себе всі обов`язки ПрАТ «Компанія «Райз» по кредитному договору № 2ВД від 21.01.2011 з усіма змінами та доповненнями до нього; (п.2.2.1) ПАТ «Компанія «Райз» передає, а ПрАТ «Райз-Максимко» приймає на себе зобов`язання щодо повернення суми грошових коштів за кредитним договором № 2ВД від 21.01.2011, а саме: 7 449 800,00 євро кредиту та 502 522,65 євро процентів.
11.6. 03.03.2017 між ТзОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» (новим кредитором) та ПАТ «ВТБ Банк» (первісним кредитором) укладено договір № 03/03/2017/КБ про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами та прав вимоги за договорами забезпечення, згідно умов якого: (п. 2.2 ) ПАТ «ВТБ Банк» передав ТзОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» своє право вимоги, а останній набув право вимоги у розмірі заборгованості, в тому числі і за кредитним договором № 2ВД від 21.01.2011 в сумі 250 220 337,32 грн (п. 1.1.3), з яких: 198 873 688,39 грн - за основним боргом, 44 665 343,82 грн та 23 919,03 євро (що за курсом НБУ встановленим станом на 03.03.2017 становить 681 305,11 грн) - за процентами, 6 000 000 грн - за комісіями; (п. 3.1.3) право вимоги переходить до нового кредитора з моменту зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора. Між первісним кредитором та новим кредитором в день зарахування коштів у розмірі ціни договору складається акт приймання-передачі права вимоги (додаток 2).
11.7. До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство додано довідку ПАТ «ВТБ Банк» від 03.03.2017 №1969/1-2, в якій зазначено, що у ПрАТ «Райз-Максимко» перед ПАТ «ВТБ Банк» за кредитним договором № 2ВД від 21.01.2011 наявна заборгованість у сумах, які зазначено у договорі № 03/03/2017/КБ про відступлення права вимоги.
11.8. Також в матеріалах заяви міститься платіжне доручення від 03.03.2017 № 1001792811, яким на виконання пункту 4.2 договору № 03/03/2017/КБ про відступлення права вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» перерахувало на рахунок ПАТ «ВТБ Банк» грошові кошти в розмірі 71 500 000,00 грн, що складає ціну договору № 03/03/2017/КБ про відступлення права вимоги, визначену п. 4.1 цього договору, та акт приймання-передачі права вимоги від 03.03.2017
11.9. На виконання вимог п. 5.1 договору № 03/03/2017/КБ про відступлення права вимоги сторонами підписано акт приймання-передачі документів від 03.03.2017.
11.10. Згідно із ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
11.11. Поряд з цим, на підтвердження вимог до ТОВ «ТМ «Фаворит» заявник покликається на те, що з метою забезпечення виконання ПрАТ «Райз-Максимко» взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 2ВД від 21.01.2011, між ТзОВ «Фінансова компанія «Фінгарант» (як кредитором), ТОВ «ТМ «Фаворит» (як поручителем) та ПрАТ «Райз-Максимко» (як боржником) було укладено договір поруки № 06-03-2017/1 від 06.03.2017 за умовами якого: (п. 1.1) поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником у повному обсязі своїх зобов`язань за кредитним договором № 2ВД від 21.01.2011 з урахуванням всіх укладених до нього змін та доповнень (основний договір); (п 1.2) на момент укладання договору заборгованість боржника за основним договором становить 250 220 337,32 грн, з яких: заборгованості по отриманих кредитних коштах - 198 873 688,39 грн, заборгованості по відсотках - 44 665 343,82 грн, заборгованості по відсотках у валюті - 23 913,03 євро, заборгованості за комісією - 6 000 000,00 грн; (п. 1.3) у разі невиконання боржником умов основного договору в строк, поручитель замість боржника погашає суму боргу за кредитом, нараховані відсотки, штрафні санкції, неустойки (пені, штрафи), а також відшкодовує витрати та збитки за неналежне виконання умов основного договору; (п.1.4.) поручитель надав згоду на зміну умов основного договору без додаткового погодження з ним таких змін щодо, зокрема збільшення обсягу відповідальності поручителя через збільшення зобов`язань боржника під час виконання ним кредитного договору; (п. 2.1) поручитель забезпечує цією порукою виконання зобов`язань боржника за основним договором в повному обсязі та несе солідарну з боржником відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов`язання.
12. Підставами для скасування ухвали суду першої інстанції було те, що суд апеляційної інстанції вважає, що існувати паралельно дві справи про банкрутство основного боржника (позичальника) і поручителя за одним і тим же зобов`язанням, на відміну від судових рішень із солідарним стягненням та двома відкритими виконавчими провадженнями, не можуть, оскільки можливе припинення таких зобов`язань основним боржником (позичальником) у спосіб визнання ухвалою суду погашеними, постановленої в порядку та на умовах ч.4 ст. 90 КУзПБ у зв`язку із відсутністю активів у боржника із закриттям провадження у справі, стане наслідком припинення зобов`язань перед поручителем, щодо якого уже будуть здійснені процедурні і безповоротні дії у межах іншої справи про банкрутство.
13. Також в оскаржуваній постанові вказано про те, що забезпечений кредитор був через свого представника учасником підготовчого засідання і вказував на неможливість відкриття провадження з підстав визнання боржником боргу, з чого зроблено висновок про те, що ухвала Господарського суду Львівської області від 25.01.2022 у цій справі підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
14. Відповідно до приписів ч. 6 ст. 39 КУПБ, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
- вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;
- вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
15. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі. Зокрема, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (частини п`ята, шоста статті 39 КУПБ).
16. Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог боржником до проведення підготовчого засідання у справі.
17. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.
18. Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
19. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.08.2020 у справі №910/4658/20.
20. Самі посилання забезпеченого кредитора (який не є ініціюючим кредитором) щодо наявності спору про право не є свідченням того, що між ініціюючим кредитором та боржником наявний спір про право щодо вимог такого кредитора, що зокрема підтверджується вищенаведеними висновками про застосування норм права щодо того, що методом встановлення спору про право є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора.
21. Наведене спростовує позицію суду апеляційної, яка викладена в оскаржуваній постанові, щодо того, що забезпечений кредитор був через свого представника учасником підготовчого засідання і вказував на неможливість відкриття провадження з підстав визнання боржником боргу, з чого зроблено висновок про те, що ухвала Господарського суду Львівської області від 25.01.2022 у цій справі підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство і свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів ст. 39 КУПБ.
22. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 559 ЦК України, ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв`язку з порушенням таким боржником зобов`язання.
23. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що існувати паралельно дві справи про банкрутство основного боржника (позичальника) і поручителя за одним і тим же зобов`язанням, на відміну від судових рішень із солідарним стягненням та двома відкритими виконавчими провадженнями, не можуть, оскільки можливе припинення таких зобов`язань основним боржником (позичальником) у спосіб визнання ухвалою суду погашеними, постановленої в порядку та на умовах ч.4 ст. 90 КУПБ у зв`язку із відсутністю активів у боржника із закриттям провадження у справі, стане наслідком припинення зобов`язань перед поручителем, щодо якого уже будуть здійснені процедурні і безповоротні дії у межах іншої справи про банкрутство, прямо суперечить ч. 5 ст. 559 ЦК України, що свідчить про неправильне застосування вказаної норми ЦК України в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.
24. За таких обставини, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про неправильне застосування у постанові Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 по справі № 914/40/22 положень ст. 39 КУПБ та ч. 5 ст. 559 ЦК України, що у свою чергу призвело до передчасних висновків про необхідність скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 25.01.2022 із прийняттям нового рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
25. Вказане свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані докази у справі для встановлення наявності чи відсутності підстав для відкриття чи відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит".
26. Відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
27. Приписами ч. 4 ст. 310 ГПК України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
28. З урахуванням неправильного застосування судом апеляційної інстанції приписів ст. 39 КУПБ та ч. 5 ст. 559 ЦК України та обставини не дослідження судом апеляційної інстанції належним чином зібраних доказів у справі для встановлення наявності чи відсутності підстав для відкриття чи відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит", колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі приписів п. 1 ч. 3, ч. 4 ст. 310 ГПК України, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант" та про скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 з направленням справи № 914/40/22 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 240 300 301 304 308 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант" задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 по справі № 914/40/22 скасувати.
3. Справу № 914/40/22 направити на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді К.М. Огороднік
Н.Г. Ткаченко