№ 915/385/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 915/385/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Картере В. І., Погребняк В. Я.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхімскло"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021

та рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021

у справі № 915/385/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхімскло"

до Управління Служби безпеки України в Миколаївській області

про стягнення моральної шкоди

1. Короткий зміст вимог

1.1. 25.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Промхімскло" (далі - ТОВ "Промхімскло", позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до держави Україна в особі Управління Служби безпеки України в Миколаївській області (далі - Управління СБУ в Миколаївській області, відповідач), в якому просило стягнути з Державної казначейської служби України на користь позивача 1 200 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача, як органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку.

1.2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав про те, що моральну шкоду позивачеві завдано внаслідок неправомірних дій Управління СБУ в Миколаївській області, які полягають у повідомленні керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 про те, що директор ТОВ "Роскосметика" ОСОБА_1 за попередньою змовою з директором ТОВ "Промхімскло" ОСОБА_2 разом з підконтрольними їм особами організували злочинну схему протиправного формування податкового кредиту з ПДВ для його подальшого незаконного відшкодування з державного бюджету у великих розмірах, на підставі якого прокурором було внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате кримінальне провадження.

1.3. Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує з посиланням на положення статей 3 6 8 19 55 64 68 129 Конституції України, статей 3 6 11-16 1166 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 2, 3, 4, 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021, в позові відмовлено повністю.

2.2. Судові рішення мотивовані наступним:

- позивачем не надано доказів неправомірності дій відповідача та не доведено сам факт спричинення моральної шкоди у заявленому розмірі, будь-які рішення щодо визнання неправомірними дій (бездіяльності) службових осіб Управління СБУ в Миколаївській області при направленні повідомлення від 23.06.2017 № 64/20-6785 до керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 та виконанні доручень у кримінальному провадженні № 12017150020002867 відсутні;

- суду не надано доказів, які б свідчили про те, що у зв`язку з діями відповідача ділова репутація позивача була принижена або останнім були понесені збитки в його підприємницькій діяльності, або відбулось посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку товариства, розголошена комерційна таємниця, або вчинення дій спрямованих на зниження престижу чи підриву довіри до діяльності товариства;

- зазначення позивачем обставин щодо понесення ним психічних та душевних страждань не можуть бути прийняті до уваги, оскільки здатність відчувати такі страждання може належати тільки людині, а не суб`єкту господарювання;

- твердження позивача про наявність підстав для застосування норм Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" є помилковими, оскільки відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, а не юридичній особі;

- заявлений позивачем до стягнення розмір моральної шкоди у сумі 1 200 000 грн не обґрунтований, не підтверджений відповідними доказами та встановлений виключно на припущеннях позивача без застосування будь-якої методики розрахунків.

3. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3.1. Листом від 29.06.2017 № 64/10-6785 начальник Управління СБУ в Миколаївській області повідомив керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 про те, що Управлінням у встановленому законом порядку отримані дані про можливу протиправну діяльність на території Миколаївської області групи осіб, пов`язану із незаконним відшкодуванням ПДВ з державного бюджету. Встановлено, що директор ТОВ "Роскосметика" ОСОБА_1 за попередньою змовою з директором ТОВ "Промхімскло" ОСОБА_2 разом із підконтрольними їм особами організували злочинну схему протиправного формування податкового кредиту з ПДВ для його подальшого незаконного відшкодування з Державного бюджету у великих розмірах.

3.2. На підставі вказаного повідомлення 29.06.2017 прокурором Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Олефір М.М. були внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною третьою статті 191, частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України та розпочате кримінальне провадження № 12017150020002867, досудове розслідування в якому здійснювалось слідчим відділом Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, що підтверджується відповідним витягом з ЄРДР.

3.3. Листом № 64/20-6973 від 03.07.2017 Управління СБУ в Миколаївської області на виконання доручення по кримінальному провадженню № 12017150020002867 повідомило Миколаївську місцеву прокуратуру № 1 про встановлення групи осіб, діяльність якої пов`язана з незаконним відшкодуванням ПДВ з державного бюджету.

3.4. Листом від 12.07.2017 № 64/20-7366 Управління СБУ в Миколаївській області на виконання доручення по кримінальному провадженню № 12017150020002867 повідомило Миколаївську місцеву прокуратуру № 1 про додатково встановлених посадових та фізичних осіб, причетних до незаконного відшкодуванням ПДВ з державного бюджету.

3.5. Листом від 28.08.2017 № 64/20-9115 Управління СБУ в Миколаївській області на виконання доручення по кримінальному провадженню № 12017150020002867 повідомило Миколаївську місцеву прокуратуру № 1 про додатково встановлених посадових та фізичних осіб, причетних до незаконного формування та відшкодування ТОВ "Роскосметика" ПДВ з державного бюджету.

3.6. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 31.08.2017 у справі №490/7498/17 задоволено клопотання прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №1 від 31.08.2017 та надано дозвіл на проведення обшуку нежитлових будівель за фактичним місцем знаходження підконтрольних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підприємств, а саме за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського, 3/2, власником яких є ТОВ "Роскосметика", в рамках кримінального провадження №12017150020002867 від 29.06.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України, за фактом привласнення коштів державного бюджету посадовими особами ТОВ "Роскосметика" шляхом безпідставного формування та відшкодування податкового кредиту з ПДВ.

3.7. За результатами обшуку, проведеного 05.09.2017 за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського, 3/2, начальником відділення СВ Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області у позивача було вилучено речі і документи, зазначені у відповідному описі.

3.8. Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29.12.2018 у справі № 482/1777/18 клопотання директора ТОВ "Роскосметика" про скасування арешту майна задоволено, скасовано арешт тимчасово вилученого майна і документів, згідно з переліком наведеним у резолютивній частині цієї ухвали.

3.9. 07.11.2017 у вказаному кримінальному провадженні змінено правову кваліфікацію з частини третьої статті 191 КК України на частину четверту статті 358 КК України, що підтверджується відповідним витягом з ЄРДР, та кримінальне провадження відповідно до частини третьої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України передано за підслідністю до Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Миколаївській області.

3.10. Листом від 22.07.2019 № 3864/10/14-29-23-02 Головне управління ДФС у Миколаївській області повідомило директора ТОВ "Роскосметика" про те, що кримінальне провадження №12017150020002867 в частині кримінального правопорушення за ознаками частини другої статті 212 КК України було закрито згідно з постановою слідчого від 14.06.2018 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

3.11. Листом від 16.04.2020 №12393/24/3/2-2020 Головне слідче управління Національної поліції України повідомило директора ТОВ "Роскосметика", що за результатами досудового розслідування кримінального провадження №12017150020002867 за частиною четвертою статті 358 КК України, прийнято рішення про його закриття на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

4. Короткий зміст касаційної скарги

4.1. 12.01.2022 ТОВ "Промхімскло" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 у справі №915/385/21, ухвалити нове рішенням, яким позов задовольнити та стягнути на користь позивача 1 200 000 грн моральної шкоди.

5. Узагальнені доводи касаційної скарги

5.1. Скаржник зазначає про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.06.2020 у справі № 910/10399/18, зокрема щодо висновку про те, що положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не поширюються на вимоги юридичних осіб. При цьому, в обґрунтування необхідності відступлення від вищевказаного правового висновку скаржник зазначає про не застосування судом апеляційної інстанції положень частини другої статті 6 Конституції України, частини другої та десятої статті 11, частини сьомої статті 75 ГПК України.

5.2. Суд не застосував вимоги частини 7 статті 1176 ЦК України, згідно якої порядок відшкодування шкоди завданої фізичній особі встановлено Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Водночас, суд проігнорував той факт, що відсутній закон, що врегульовує порядок відшкодування шкоди, завданої юридичній особі незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. За приписами частини десятої статті 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

5.3. Суд проігнорував ту обставину, що здійснення відносно посадових осіб позивача протягом майже трьох років досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками тяжкого злочину спрямоване на зниження престижу та підрив довіри до діяльності позивача.

5.4. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій порушили права позивача, передбачені статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод., а також не виконали:

- рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 у справі "Михалкова та інші проти України" та від 07.02.2017 у справі "Лашманкін та інші проти Росії", якими визначено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов`язана "гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції", що вимагає наявності ефективного засобу "правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження" (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод);

- рішення Конституційного Суду України від 17.06.2019 №4-р(ІІ)/2020 у справі № 3-180/2018(1644/18) щодо гарантій, регламентованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про забезпечення ефективного доступу до судів;

- рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003, де зазначено, що "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

6. Касаційне провадження

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2022 касаційну скаргу ТОВ "Промхімскло" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 у справі №915/385/21 залишено без руху, надано строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали а саме: викласти касаційну скаргу у новій редакції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали, а також подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для його поновлення та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

6.2. 14.02.2022 до Верховного Суду надійшла заява ТОВ "Промхімскло" про усунення недоліків касаційної скарги.

6.3. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2022:

- відкрито касаційне провадження у справі №915/385/21 за касаційною скаргою ТОВ "Промхімскло" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до частини тринадцятої статті 8, частини четвертої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 27.05.2022;

- витребувано з Господарського суду Миколаївської області, Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №915/385/21.

6.4. 06.06.2022 до Верховного Суду від ТОВ "Промхімскло" надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: Васьковського О.В. (головуючого), Білоуса В.В., Погребняка В.Я. від розгляду справи № 915/385/21, яку з посиланням на положення статей 35 38 ГПК України обґрунтовано наявністю сумнівів в неупередженості та об`єктивності вказаної колегії суддів.

6.5. Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2022 згадану вище заяву ТОВ "Промхімскло" про відвід колегії суддів у складі: Васьковського О.В. (головуючого), Білоуса В. В., Погребняка В.Я. від розгляду справи № 915/385/21 визнано необґрунтованою та передано матеріали касаційної скарги у справі № 915/385/21 на авторозподіл для визначення судді з розгляду цієї заяви.

6.6. Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2022 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Промхімскло" про відвід суддів Васьковського О. В., Білоуса В. В. і Погребняка В. Я. від розгляду справи № 915/385/21.

6.7. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб.

6.8. В подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, дію воєнного стану продовжено, а саме: Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 - з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, від 18.04.2022 № 259/2022 - з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, від 17.05.2022 № 341/2022 - з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, від 12.08.2022 № 573/2022 - з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 строком на 90 діб.

6.9. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В. В. здійснено перерозподіл справи № 915/385/21, за результатами якого визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., суддя - Картере В. І., суддя Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.09.2022.

6.10. Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2022 повторно витребувано матеріали справи № 915/385/21 від Господарського суду Миколаївської області та Південно-західного апеляційного господарського суду.

6.11. 14.09.2022 на адресу Верховного Суду надійшов лист від в.о керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2022 № 915/385/21/2668/22, в якому у відповідь на запит щодо надіслання матеріалів справи № 915/385/21 до суду касаційної інстанції зазначається про те, що 25.01.2022 вищезгадану справу було передано до архіву Господарського суду Миколаївської області на архівне зберігання. Однак 29.03.2022 внаслідок ракетного удару окупаційних військ російської федерації по будівлі Миколаївської обласної ради були зруйновані приміщення Господарського суду Миколаївської області. При цьому, більшість судових справ, які перебували в архіві суду, були пошкоджені або знаходяться під зруйнованою будівлею Миколаївської обласної ради. Після заподіяння руйнувань та до цього часу Господарським судом Миколаївської області вживаються заходи з пошуку та впорядкування вищезгаданих судових справ з метою з`ясування переліку справ, які були пошкоджені або втрачені. На дату складання цього листа витребуваної справи № 915/385/21 немає у переліку втрачених або пошкоджених судових справ, які знайдені та вивезені з пошкоджених приміщень суду, у зв`язку з чим Господарський суд Миколаївської області немає можливості виконати запит Верховного Суду та направити матеріали згаданої справи.

6.12. Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2022 провадження за касаційною скаргою ТОВ "Промхімскло" було зупинено до надходження відновленого судового провадження у справі № 915/387/21 до Верховного Суду.

6.13. 27.12.2022 до Верховного Суду надійшли матеріали відновленого судового провадження у цій справі.

6.14. Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2023 касаційне провадження у справі № 915/385/21 було поновлено.

6.15. З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Верховному Суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Розгляд поданої касаційної скарги, з урахуванням строку відновлення втраченого судового провадження у цій справі, здійснювалося Судом у розумні з огляду на вищевказані обставини строки.

6.16. Відзив на касаційну скаргу не надійшов, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. У даній справі розглядається позов ТОВ "Промхімскло" до держави Україна в особі Управління СБУ в Миколаївській області про стягнення 1 200 000 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача, як органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку.

7.2. Місцевий господарський суд відмовив у позові, зазначивши про не доведеність позивачем ані факту спричинення моральної шкоди, ані її розміру, заявленого до стягнення з відповідача.

7.3. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду та залишив без змін ухвалене рішення про відмову у позові.

7.4. За змістом касаційної скарги позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зазначаючи про те, що суди не застосували норми матеріального і процесуального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не забезпечили позивачу можливості захистити свої права. Крім того, позивач вважає, що у даному випадку наявні підстави для відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (розділ 5 цієї постанови).

7.5. Врахувавши доводи касаційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених у цій справі обставин, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

7.6. Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з держави немайнової (моральної) шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, враховуючи факт закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення. Відтак, у цій справі судам належало з`ясувати питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди.

7.7. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7.8. В статті 56 Конституції України передбачено, що кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

7.9. Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

7.10. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способами захисту цивільних прав та інтересів (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).

7.11. Збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону (частина третя статті 147 ГК України).

7.12. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

7.13. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

7.14. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

7.15. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 1174 ЦК України).

7.16. Норми статей 1173 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, цими правовими нормами передбачено, зокрема, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

7.17. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

7.18. Дії (бездіяльність) відповідача, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).

7.19. Відповідний висновок щодо питання особливостей деліктної відповідальності органів державної влади та застосування положень статті 1176 ЦК України міститься у постанові Верховного Суду України від 22.06.2017 у справі № 6-501цс17 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц.

7.20. Отже, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння позивачеві шкоди у цій справі необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

7.21. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

7.22. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

7.23. Визначення терміну "ділова репутація" наведено у пункті 26 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 № 2664-III (зі змінами та доповненнями), за змістом якої діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.

7.24. Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

7.25. Отже, за змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

7.26. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач має довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

7.27. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, кримінальне провадження № 12017150020002867 було розпочате прокурором за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 191, частиною другою статті 212, частиною четвертою статті 358 КК України, за фактом привласнення коштів з державного бюджету посадовими особами ТОВ "Роскосметика" та підконтрольних підприємств шляхом безпідставного формування та відшкодування податкового кредиту з ПДВ, ухилення від сплати податків та використання завідомо підробленого документа. За результатами розслідування зазначене кримінальне провадження в подальшому було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

7.28. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем не доведено наявності в діях (службових осіб) Управління СБУ в Миколаївській області усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, наявності та розміру шкоди та наявності причинного зв`язку між ними, необхідних для застосування такої міри деліктної відповідальності як відшкодування моральної шкоди.

7.29. Зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які рішення щодо визнання неправомірними дій (бездіяльності) службових осіб Управління СБУ в Миколаївській області при направленні повідомлення від 23.06.2017 № 64/20-6785 до керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 та виконанні доручень у кримінальному провадженні № 12017150020002867. При цьому сам лише факт закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування у розумінні статей 1166 1176 ЦК України.

7.30. Також колегія суддів зазначає, що здійснення дій на виконання посадовими особами органів державної влади своїх процесуальних обов`язків, навіть у випадку подальшого їх скасування, не може трактуватися, як приниження честі, гідності або підрив ділової репутації позивача (такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.09.2018 у справі №910/6099/17).

7.31. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові наголосив на відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що у зв`язку з діями відповідача ділова репутація позивача була принижена або позивачем понесені збитки у своїй підприємницькій діяльності чи відбулось посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, або вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача.

7.32. Заперечення скаржника з цього приводу відхиляється колегією суддів, оскільки сама лише вказівка у позові на розмір моральної шкоди без наведення обґрунтування заявленої до стягнення суми не є достатнім для висновку про те, чи правильно здійснено обрахування шкоди. Тобто, позивач повинен не лише зазначити, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює заподіяну йому шкоду, але й вказати з чого він при цьому виходить, навівши відповідне обґрунтування.

7.33. Колегія суддів зазначає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

7.34. Разом з цим, звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивач взагалі не обґрунтував, із посиланням на відповідні докази, розмір завданої відповідачем моральної (немайнової) шкоди у розмірі 1 200 000 грн. За змістом касаційної скарги протилежного не доведено.

7.35. Суди попередніх інстанцій зауважили про необґрунтованість доводів позивача щодо понесення ним психічних та душевних страждань, оскільки здатність відчувати моральні страждання за своєю правовою природою може належати тільки людині, а не суб`єкту господарювання.

7.36. В касаційній скарзі позивач стверджував про те, що судами попередніх інстанцій проігноровано ту обставину, що здійснення відносно посадових осіб позивача протягом майже трьох років досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками тяжкого злочину спрямоване на зниження престижу та підрив довіри до діяльності позивача (пункт 5.3 цієї постанови).

7.37. Однак, як зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, аналогічні аргументи наводилися скаржником в апеляційній скарзі, але при цьому на обставини приниження своєї ділової репутації позивач у суді першої інстанції не посилався, що не узгоджується з положеннями частини п`ятої статті 269 ГПК України, а тому не було враховано під час здійснення апеляційного перегляду цієї справи. Відтак наведені доводи скаржника також не узгоджуються з вимогами статті 300 ГПК України.

7.38. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, не вдаючись до вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, або додаткової перевірки доказів, Верховний Суд зазначає, що суди обох інстанцій на підставі оцінки наданих сторонами доказів та доводів позивача вірно вказали про не доведення позивачем складу правопорушення, необхідного для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди (протиправності поведінки відповідачів, причинно-наслідкового зв`язку між їх діями (рішеннями) і заподіянням шкоди та самого факту заподіяння позивачеві, як юридичній особі, моральної шкоди) та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

7.39. Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів відхиляє протилежні доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, як такі що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та не відповідають встановленим судами попередніх інстанцій у цій справі обставинам.

7.40. В касаційній скарзі позивач зазначає про наявність підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.06.2020 у справі №910/10399/18, зокрема щодо висновку про те, що положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не поширюються на вимоги юридичних осіб, за аналогією права (аналогією закону).

7.41. Колегія суддів вважає помилковим вказане твердження позивача, оскільки за умовами частини першої статті 8 ЦК України та частини десятої статті 11 ГПК України аналогія закону та аналогія права застосовуються виключно у разі, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, між правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої юридичній особі, регламентовані ЦК України, а саме: Главою 82 "Відшкодування шкоди".

7.42. Відносно аргументів скаржника, наведених у пункті 5.4 цієї постанови, колегія суддів зазначає, що твердження позивача про не забезпечення йому ефективного доступу до судів, ефективного засобу правового захисту, тощо зумовлено ухваленням судами попередніх інстанцій рішень про відмову у позові.

7.43. Разом з цим, незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не означає їх незаконність, як і не може вказувати на незаконність рішень їх негативні наслідки для скаржника. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати Суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої і апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законне рішення суду лише через незгоду з ним скаржника з підстав суб`єктивного тлумачення його як незаконного.

7.44. Інші аргументи касаційної скарги також не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень.

7.45. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

7.46. З урахуванням викладеного у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи. Натомість аргументи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, не доводять порушення або неправильного застосування судами під час розгляду справи норм матеріального та/або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухвалених у цій справі судових рішень.

8. Висновки за результатами касаційного розгляду

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

8.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

8.3. Враховуючи наведені положення законодавства, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, а також межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних у цій справі судових рішень і відмову у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхімскло" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 у справі № 915/385/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. І. Картере

В. Я. Погребняк