№ 915/546/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 915/546/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М., Губенко Н.М., Кондратова І.Д., Кролевець О.А., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Акціонерного товариства "Аграрний фонд" - Пронін О.А.,

Фермерського господарства "АГРОСТАР+" - не з`явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023 (суддя Адаховська В.С.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 (колегія суддів: Разюк Г.П., Діброва Г.І., Ярош А.І.)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до Фермерського господарства "АГРОСТАР+"

про стягнення збитків,

та зустрічним позовом Фермерського господарства "АГРОСТАР+" (далі - ФГ "АГРОСТАР+")

до Акціонерного товариства "Аграрний фонд" (далі - АТ "Аграрний фонд")

про визнання частково недійсним договору

Суть спору

1. АТ "Аграрний фонд" (покупець) та ФГ "АГРОСТАР+" (постачальник) уклали договір поставки зерна.

2. Договір містив п.8.1, який передбачав, що у разі порушення зобов`язання постачальника щодо передачі товару у встановлений строк постачальник зобов`язаний відшкодувати покупцю понесені ним збитки, розмір яких становить 150% вартості товару, який мав бути поставлений за договором.

3. У квітні 2021 року АТ "Аграрний фонд" звернулося з позовом до ФГ "АГРОСТАР+" про стягнення 1 634 370,00 грн збитків, обґрунтовуючи позов невиконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної поставки зерна пшениці.

4. У травні 2021 року ФГ "АГРОСТАР+" звернулося із зустрічною позовною заявою до АТ "Аграрний фонд", в якій просило суд визнати недійсним з моменту укладення п.8.1 договору.

5. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнив. Апеляційний господарський суд залишив це рішення без змін. АТ "Аграрний фонд" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

6. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- якою є правова природа відповідальності (санкції), передбаченої п.8.1 договору поставки зерна, та чи є підстави для визнання цього пункту договору недійсним з моменту укладення;

- яким чином між сторонами спору розподіляється тягар доказування у разі подання позову про стягнення заздалегідь погодженої у договорі суми збитків за фактом порушення однією зі сторін договірного зобов`язання.

7. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. 11.03.2020 АТ "Аграрний фонд" (як покупець) та ФГ "АГРОСТАР+" (як постачальник) уклали договір поставки зерна врожаю 2020 року №22-ВТ-11.03.2020 (далі - Договір), за умовами якого:

- постачальник зобов`язався у визначений сторонами строк передати покупцеві у власність зерно культури, встановленої додатком №1 до цього договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити його вартість;

- постачальник зобов`язується поставити покупцю товар у кількості, встановленій додатком №1 до цього Договору, який буде вирощений та зібраний в 2020 році на земельній ділянці/ділянках сільськогосподарського призначення постачальника загальною посівною площею 63,9063 га (п.п.2.1.1);

- поставка вважається здійсненою в момент підписання акта(ів) передавання-приймання товару на зерновому складі, визначеному згідно з п.2.2, відповідно до умов цього договору та видачі покупцеві складської квитанції або складського свідоцтва; сама лише поставка товару постачальником на зерновий склад, визначений у додатку №1 до цього договору, без підписання відповідних акта(ів) передавання-приймання та видачі покупцеві складської квитанції або складського свідоцтва не є належним виконанням договору щодо поставки товару (п.2.6);

- остаточний розрахунок з постачальником за товар проводиться покупцем самостійно, безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п.5.1);

- ціна за одиницю товару та загальна ціна договору встановлюються відповідно до змін у кон`юнктурі ринку товару на момент фактичного виконання постачальником своїх зобов`язань з поставки товару (партії товару) покупцеві у строки, зазначені в додатку №1 до цього договору (п.5.2);

- загальна вартість поставленого товару (партії товару) з урахуванням ПДВ визначається за наступною формулою: загальна вартість поставленого товару (партії товару) = ціна товару х кількість тон фактично поставленого товару; ціна товару = ціна за 1 тонну товару на ринку (ринкова ціна); у разі, якщо постачальник здійснює поставку товару двома або більше партіями, то загальна вартість поставленого товару розраховується як сума вартостей кожної партії поставленого постачальником товару з урахуванням дати кожної поставки (п.5.3);

- сторони зобов`язались складати та підписувати відповідні додаткові угоди, в яких відображатиметься вартість кожної партії товару, що поставлятиметься за цим договором (п.5.4);

- остаточний розрахунок за товар покупець зобов`язується сплатити протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди з остаточним розрахунком вартості товару, але в будь-якому випадку тільки після здійснення постачальником фактичної поставки (передачі права власності) товару в кількості, визначеній у додатку №1 до цього договору, підписання відповідних актів передавання - приймання та надання постачальником документів, передбачених п.4.2 цього договору (п.5.6);

- у разі порушення зобов`язання постачальника щодо передачі товару у встановлений строк також настають, зокрема, такі правові наслідки, встановлені цим договором: постачальник зобов`язаний протягом 10 календарних днів після настання строку передачі товару, встановленого у додатку №1 до цього договору згідно пп.2.1.2 Договору, відшкодувати покупцю понесені ним збитки; сторони також дійшли до взаємної згоди, що у зв`язку з невиконанням постачальником умов цього договору щодо поставки (передачі) товару покупцю розмір збитків покупця складає 150% вартості товару, який мав бути поставлений за цим договором згідно умов, вказаних у додатку №1 до цього договору, розрахованої від ціни, визначеної в довідці Аграрної біржі/або іншої Товарної біржі, визначеної покупцем, про ціни на зернові культури врожаю 2020 року, що діяли на останній день поставки (вказаний у додатку №1 до цього договору); підписанням цього Договору сторони погоджуються з таким порядком відшкодування та розміром збитків, які підлягають відшкодуванню (п.8.1).

9. Відповідно до додатку №1 до договору постачальник зобов`язався поставити у власність покупця зерно пшениці м`якої 3 класу у кількості не менше 157 тон, яку зобов`язався поставити на зберігання у строк до 01.10.2020 включно на зерновий склад, вказаний у п.4 цього додатку до договору, ПрАТ "Засільське ХПП" 57233, Миколаївська область, Вітовський район, с.Засілля, вул. Заводська, 22, на умовах Інкотермс 2010.

10. 30.12.2020 АТ "Аграрний фонд" звернулося до ФГ "АГРОСТАР+" з вимогою вих. №02-08/3/3365, в якій зазначало про нездійснення поставки зерна пшениці у кількості 157 тон в обумовлені договором строки та згідно з положеннями п.8 Договору повідомляло про нарахування збитків в розмірі 150% вартості товару на суму 1 634 370,0 грн (за порядком, передбаченим п.8.1 Договору).

11. ФГ "АГРОСТАР+" вказану вимогу отримало 14.01.2021, однак вимоги АТ "Аграрний фонд" не задовольнило, збитки не сплатило.

Короткий зміст позовних вимог

12. У квітні 2021 року АТ "Аграрний фонд" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ФГ "АГРОСТАР+" про стягнення 1 634 370,00 грн.

13. Позовні вимоги з посиланням на статті 509 526 527 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК) мотивовані невиконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасної поставки зерна пшениці м`якої 3 класу в кількості 157,000 тон у строк до 01.10.2020 включно, внаслідок чого, відповідно до п.8.1 Договору та додатку №1 до нього, ФГ "АГРОСТАР+" має відшкодувати понесені покупцем збитки у розмірі 150% вартості товару, який мав бути поставленим.

14. У травні 2021 року ФГ "АГРОСТАР+" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з зустрічною позовною заявою до АТ "Аграрний фонд", в якій просило суд визнати недійсним з моменту укладення п.8.1 Договору в частині, якою передбачено, що сторони також дійшли до взаємної згоди, що у зв`язку з невиконанням постачальником умов цього Договору щодо поставки (передачі) товару покупцю розмір збитків покупця складає 150% вартості товару, який мав бути поставлений за цим Договором згідно умов, вказаних у додатку №1 до цього Договору, розрахованої від ціни, вказаної в довідці Аграрної біржі/або іншої Товарної біржі, визначеної покупцем, про ціни на зернові культури врожаю 2020 року, що діяли на останній день поставки (вказаний у додатку №1 до цього Договору).

15. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- обумовлений спірним пунктом порядок визначення розміру збитків встановлений АТ "Аграрний фонд" одноособово; укласти такий договір можливо було лише шляхом приєднання, тому фермерське господарство було позбавлене можливості запропонувати свої умови;

- визначений розмір відшкодування збитків більший, ніж достатньо для задоволення реальних збитків покупця за наявності таких, тому умови спірного пункту договору є недобросовісними та неспівмірними з реальними збитками АТ "Аграрний фонд";

- спірний пункт укладений з порушенням вимог діючого законодавства (ст.22 ЦК, статей 224 225 ГК), які встановлюють порядок визначення збитків;

- встановлення у спірному пункті договору такого порядку та розміру визначення збитків по суті є додатковою неустойкою (штрафом), однак сторони вже встановили порядок нарахування та розмір штрафних санкцій в п.7.3 Договору; ФГ "АГРОСТАР+" фактично притягується до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що є порушенням ст.61 Конституції України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

16. Господарський суд Миколаївської області рішенням від 25.04.2023 відмовив у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнив, виходячи з такого:

- щодо підстав для відмови у задоволені первісного позову: матеріали справи не містять доказів того, що позивач за первісним позовом у справі зазнав як реальних збитків, так і упущеної вигоди, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, а відтак відповідні позовні вимоги є недоведеними;

- щодо зустрічного позову про визнання недійсним п.8.1 Договору: відповідна умова договору, в якій сторони встановили збитки у відсотковому співвідношенні від суми порушеного зобов`язання, суперечить приписам законодавства, якими врегульовується саме поняття збитків, їх характер, порядок нарахування та стягнення.

17. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 27.09.2023 залишив без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023.

18. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована, зокрема, таким:

- твердження позивача за первісним позовом щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема, в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягали доведенню, водночас він цього не здійснив;

- погодження сторонами в Договорі порядку визначення розміру збитків жодним чином не нівелює обов`язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності як відшкодування збитків та не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначеної суми збитків;

- на час укладання Договору відповідно до Закону від 07.04.2015 №289-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" було скасоване раніше встановлене ч.5 ст.225 ГК право сторін господарського зобов`язання за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

19. 16.10.2023 АТ "Аграрний фонд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове - про задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові.

20. Верховний Суд ухвалою від 06.11.2023 касаційну скаргу АТ "Аграрний фонд" залишив без руху.

21. 27.11.2023 до Верховного Суду від скаржника надійшла подана 16.11.2023 касаційна скарга в новій редакції з урахуванням вимог ухвали Верховного Суду від 06.11.2023.

22. Скаржник в касаційній скарзі в новій редакції посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК):

1) з огляду на неправильне застосування статей 6 203 215 546-549 614 627 1166 ЦК, статей 199 207 224 225 230-232 ГК, суди, не врахувавши висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №473/1878/19, від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, діяли всупереч презумпції правомірності правочину встановленої у ЦК та не вказали чітко норму закону, якому суперечить правочин;

2) відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права (ч.2 ст.623 ЦК) через призму наведених у тексті касаційної скарги якісно відмінних ознак збитків, які передбачені договором поставки зерна, що виключають застосування до спірних правовідносин обов`язку доказувати розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання.

23. У касаційній скарзі АТ "Аграрний фонд", зокрема, вказує:

- виходячи із принципу свободи договору згідно з ст.627 ЦК сторони в Договорі узгодили розмір збитків і порядок їх відшкодування в разі прострочення відповідачем за первісним позовом виконання зобов`язання на понад 10 календарних днів; ФГ "АГРОСТАР+" повторно схвалило та прийняло умови Договору до виконання, що підтверджується листом від 07.10.2020 №07/10/1,

- суд апеляційної інстанції не зазначив жодної правової підстави згідно з ст.215 ЦК для визнання Договору недійсним та що при укладанні сторонами Договору було порушено приписи ст.203 ЦК;

- нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону; така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "недійсний";

- щодо неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанцій частин 1, 2 ст.614 та ч.2 ст.1166 ЦК: відповідач за первісним позовом не надав жодних допустимих доказів відсутності його вини або будь-яких інших обставин непереборної сили; враховуючи гарантію відповідача про здійснення поставки до 18.10.2020, суди попередніх інстанцій надали неправильну правову кваліфікацію наявності вини та складу цивільного правопорушення у відповідача, у зв`язку з чим порушили норми частин 1, 2 ст.614 та ч.2 ст.1166 ЦК;

- суди попередніх інстанції, в порушення статей 6 627 ЦК, втрутились у договірні відносини між позивачем та відповідачем та визнали п.8.1 Договору недійсним з посиланням на виключену ч.5 ст.225 ГК;

- після виключення ч.5 ст.225 ГК збитки, стягнення яких запроваджено статтями 199 230 231 232 ГК, втратили нормативну основу, яка ідентифікувала ці майбутні потенційні витрати правопорушника як окремий спеціальний вид збитків; вилучення ч.5 ст.225 ГК (з 01.05.2016) лише нівелювало цю самоідентичність, проте не заборонила сторонам заздалегідь за взаємною згодою визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі, що, по суті, є окремим, погодженим сторонами договору (контракту) видом забезпечення виконання зобов`язання за договором поставки зерна;

- суди попередніх інстанції зробили хибні висновки, що умова договору, в якому сторони встановили збитки у відсотковому співвідношенні від суми порушеного зобов`язання суперечить приписам законодавства; така позиція не була б помилковою, якщо б суди правильно встановили якісну відмінність збитків із застосуванням статей 546 547 548 549 ЦК та статей 199 230 231 232 ГК;

- наявність якісно відмінних ознак збитків, які передбачені Договором, виключають застосування до спірних правовідносин ч.2 ст.623 ЦК, яка покладає на кредитора обов`язок доказати розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання;

- спір щодо стягнення передбачених Договором збитків підлягає вирішенню із застосуванням статей 546 547 548 549 ЦК та статей 199 230 231 232 ГК, які визначають штраф (як одну з форм неустойки) і штрафну санкцію як один з видів господарських санкцій у разі неналежного виконання господарського зобов`язання;

- у справах про стягнення збитків особа, яка порушила зобов`язання або не вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного його виконання, та за наявності доказів її бездіяльності, зумовлює застосування штрафу, передбаченого у договорі, як спосіб компенсації майнових втрат постраждалої сторони та виключають застосування до спірних правовідносин ч.2 ст.623 ЦК.

24. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

25. Верховний Суд ухвалою від 22.12.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Аграрний фонд", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 14.02.2024.

26. Верховний Суд ухвалою від 14.02.2024 оголосив перерву у судовому засіданні до 28.02.2024, ухвалою від 28.02.2024 - до 20.03.2024, а ухвалою від 20.03.2024 - до 03.04.2024.

27. Верховний Суд ухвалою від 03.04.2024 визначив колегію суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду справи №915/546/21 у складі семи суддів, справу передав на автоматизований розподіл.

28. Верховний Суд ухвалою від 11.04.2024 розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 27.05.2024.

29. Судове засідання, призначене на 27.05.2024, не відбулося.

30. Верховний Суд ухвалою від 03.06.2024 повідомив учасників справи №915/546/21 про те, що розгляд касаційної скарги відбудеться 17.06.2024.

31. Верховний Суд ухвалою від 14.02.2024 оголосив перерву у судовому засіданні до 16.09.2024, ухвалою від 16.09.2024 - до 21.10.2024, а ухвалою від 21.10.2024 - до 23.10.2024, ухвалою від 23.10.2024 до 25.10.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо правової природи передбаченої у Договорі відповідальності (санкції) та підстав її недійсності

32. Суди попередніх інстанцій зазначили, що п.8.1 Договору суперечить приписам законодавства, якими врегульовується саме поняття збитків, їх характер, порядок нарахування і стягнення, враховуючи, що збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок господарського правопорушення, а їх розмір і факт понесення повинні доводитись в загальному порядку.

33. Суди попередніх інстанцій також вказали, що на час укладання Договору відповідно до Закону від 07.04.2015 №289-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" було скасоване раніше встановлене ч.5 ст.225 ГК право сторін господарського зобов`язання за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання.

34. АТ "Аграрний фонд" у касаційній скарзі вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 6 203 215 546-549 614 627 1166 ЦК, статті 199 207 224 225 230-232 ГК, не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №473/1878/19, від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, діяли всупереч презумпції правомірності правочину встановленої у ЦК та не вказали чітко норму закону, якому суперечить правочин.

35. Вважає помилковими висновки судів попередніх інстанції про невідповідність умов договору про встановлення збитків у відсотковому співвідношенні від суми порушеного зобов`язання приписам законодавства; така позиція не була б помилковою, якщо б суди правильно встановили якісну відмінність збитків із застосуванням статей 546 547 548 549 ЦК та статей 199 230 231 232 ГК. Спір щодо стягнення передбачених Договором збитків підлягає вирішенню із застосуванням вищенаведених статей, які визначають штраф (як одну з форм неустойки) і штрафну санкцію як один з видів господарських санкцій у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Суди попередніх інстанції, в порушення статей 6 627 ЦК, втрутились у договірні відносини між позивачем та відповідачем та визнали п.8.1 Договору недійсним з посиланням на виключену ч.5 ст.225 ГК.

36. Верховний Суд частково погоджується зі скаржником з таких мотивів.

37. Відповідно до ст.6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК).

38. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст.6 ЦК).

39. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 ст.712 ЦК).

40. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.655 ЦК).

41. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частини 1, 2 ст.193 ГК).

42. Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (ст.199 ГК).

43. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (ст.546 ЦК).

44. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.547 ЦК).

45. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання не спричиняє недійсність основного зобов`язання (ст.548 ЦК).

46. Відповідно до частин 1, 2 ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

47. У ч.1 ст.230 ГК унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

48. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК (ч.1 ст.215 ЦК).

49. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК).

50. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК).

51. Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №473/1878/19, на яку посилається скаржник, вказав:

"оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч.3 ст.215 ЦК). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч.2 ст.215 ЦК). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків".

52. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, на яку посилається скаржник, зазначила, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

53. З вказаних висновків Верховного Суду вбачається, що конструкція "текстуальна недійсність" може бути застосована виключно для визначення нікчемності правочину, яка прямо передбачена законом. Тобто правочин є нікчемним в силу закону. Водночас недійсність правочину має встановлювати суд, розглядаючи вимоги заінтересованої сторони про визнання правочину недійсним.

54. Суди попередніх інстанцій встановили, що у п.8.1 Договору сторони дійшли до взаємної згоди, що у зв`язку з невиконанням постачальником умов цього договору щодо поставки (передачі) товару покупцю розмір збитків покупця складає 150% вартості товару, який мав бути поставлений за цим договором згідно умов, вказаних у додатку №1 до цього договору, розрахованої від ціни, визначеної в довідці Аграрної біржі/або іншої Товарної біржі, визначеної покупцем, про ціни на зернові культури врожаю 2020 року, що діяли на останній день поставки (вказаний у додатку №1 до цього договору); підписанням цього Договору сторони погоджуються з таким порядком відшкодування та розміром збитків, які підлягають відшкодуванню.

55. Досліджуючи підстави для визнання п.8.1 Договору недійсним, суди попередніх інстанцій вказали, що встановлення збитків у відсотковому співвідношенні від суми порушеного зобов`язання, суперечить приписам законодавства, якими врегульовується саме поняття збитків, їх характер, порядок нарахування і стягнення, враховуючи, що збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок господарського правопорушення, а їх розмір і факт понесення повинні доводитись в загальному порядку.

56. Суди також вказали, що раніше у ч.5 ст.225 ГК було встановлене право сторін господарського зобов`язання за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання. Водночас на час укладання Договору ч.5 ст.225 ГК була скасована на підставі Закону від 07.04.2015 №289-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів".

57. Такі висновки судів є помилковими.

58. У ст.610 ЦК визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

59. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (п.4 ч.1 ст.611 ЦК).

60. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст.22 ЦК).

61. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (частини 1, 2 ст.623 ЦК).

62. Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

63. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст.22 ЦК).

64. За змістом ст.224 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

65. Визначення поняття збитків наведене також у ч.2 ст.224 ГК, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

66. Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

67. Відповідно до ч.1 ст.225 ГК до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

68. Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном (п.41 постанови Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/3928/20).

69. Приписи ч.2 ст.6 та ст.627 ЦК визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

70. За змістом ч.3 ст.6 ЦК сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

71. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

72. Позовні вимоги за первісним позовом у цій справі стосуються стягнення збитків та обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасної поставки зерна, внаслідок чого, відповідно до п.8.1 Договору та додатку №1 до нього, ФГ "АГРОСТАР+" має відшкодувати понесені покупцем збитки у розмірі 150% вартості товару, який мав бути поставленим.

73. Пунктом 8.1 Договору передбачено, що у разі порушення зобов`язання постачальника щодо передачі товару у встановлений строк також настають, зокрема, такі правові наслідки, встановлені цим договором: постачальник зобов`язаний протягом 10 календарних днів після настання строку передачі товару, встановленого у додатку №1 до цього договору згідно пп.2.1.2 Договору, відшкодувати покупцю понесені ним збитки; сторони також дійшли до взаємної згоди, що у зв`язку з невиконанням постачальником умов цього договору щодо поставки (передачі) товару покупцю розмір збитків покупця складає 150% вартості товару, який мав бути поставлений за цим договором згідно умов, вказаних у додатку №1 до цього договору, розрахованої від ціни, визначеної в довідці Аграрної біржі/або іншої Товарної біржі, визначеної покупцем, про ціни на зернові культури врожаю 2020 року, що діяли на останній день поставки (вказаний у додатку №1 до цього договору); підписанням цього Договору сторони погоджуються з таким порядком відшкодування та розміром збитків, які підлягають відшкодуванню.

74. Частина 5 ст.225 ГК раніше встановлювала, що сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання сторонами. Частину 5 ст.225 ГК виключено на підставі Закону від 07.04.2015 №289-VIII.

75. Однак, виключення ч.5 ст.225 ГК не означає, що сторони втратили право заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, оскільки інші статті ЦК та ГК, які дозволяють сторонам визначати розмір збитків, є чинними.

76. Право сторін передбачити відшкодування збитків в іншому розмірі (у меншому або більшому розмірі на власний розсуд) прямо передбачає ст.22 ЦК, ч.1 ст.226 ГК.

77. Згідно з ч.3 ст.22 ЦК збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

78. Відповідно до ч.1 ст.226 ГК учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

79. Отже, сторони можуть домовитися в договорі про конкретний розмір збитків, що буде виплачуватися в разі порушення її цивільного права. Це відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.6 ЦК.

80. Натомість необґрунтованими є доводи скаржника, що спір щодо стягнення передбачених Договором збитків підлягає вирішенню із застосуванням статей, які визначають штраф (як одну з форм неустойки) і штрафну санкцію як один з видів господарських санкцій у разі неналежного виконання господарського зобов`язання.

81. Суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення зустрічної позовної вимоги про визнання недійсним з моменту укладення п.8.1 Договору.

Щодо тягаря доказування при стягненні заздалегідь погодженої у договорі суми збитків

82. Суди попередніх інстанцій вказали, що погодження сторонами в Договорі порядку визначення розміру збитків жодним чином не нівелює обов`язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності як відшкодування збитків та не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначеної суми збитків.

83. АТ "Аграрний фонд" у касаційній скарзі вказує, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування ч.2 ст.623 ЦК: наявність якісно відмінних ознак збитків, які передбачені Договором, виключають застосування до спірних правовідносин ч.2 ст.623 ЦК, яка покладає на кредитора обов`язок доказати розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання.

84. Крім того скаржник зазначає, що ФГ "АГРОСТАР+" не надало доказів відсутності його вини або будь-яких інших обставин непереборної сили; враховуючи гарантію відповідача про здійснення поставки до 18.10.2020, суди надали неправильну правову кваліфікацію наявності вини та складу цивільного правопорушення у відповідача, у зв`язку з чим порушили норми частин 1, 2 ст.614 та ч.2 ст.1166 ЦК.

85. Щодо наведених доводів колегія суддів зазначає таке.

86. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 ст.74 ГПК).

87. Відповідно до частин 1, 2 ст.614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

88. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ч.2 ст.623 ЦК).

89. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17).

90. Суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанови Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №908/2261/17, від 30.06.2022 у справі №916/1466/21).

91. Отже, за загальним правилом позивач у спорі про стягнення збитків повинен довести не лише протиправність поведінки відповідача, а й наявність таких збитків, обґрунтованість їх розміру, причинний зв`язок між ними та поведінкою відповідача, надати докази, які б підтверджували реальну, а не абстрактну можливість отримання відповідної суми доходів.

92. У спірних правовідносинах сторони домовилися в договорі про конкретний розмір збитків, що буде виплачуватися в разі порушення зобов`язання, у зв`язку з чим, АТ "Аграрний фонд", обґрунтовує відсутність обов`язку кредитора доводити інший розмір збитків, ніж визначено договором у твердій сумі та посилається, зокрема, на порушення судами попередніх інстанцій ч.1, 2 ст.614 та ч.2 ст.1166 ЦК.

93. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини 1, 2 ст.614 ЦК).

94. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК).

95. Верховний Суд зазначає, що у спірних правовідносинах, позивач, звертаючись до суду, має довести факт порушення зобов`язання, причинно-наслідковий зв`язок, а також настання обставин завдання йому збитків, а наявність вини, у разі вчинення стороною порушення договору, презюмується в силу приписів ст.614 ЦК.

96. Тобто, незалежно від узгодження сторонами в умовах договору твердого розміру збитків, доведення позивачем факту завдання збитків є обов`язковим і передбачає, зокрема, доведення їх дійсного розміру. Саме факт завдання збитків відрізняє правовий інститут збитків від інституту неустойки, для якої має значення лише обставина порушення зобов`язання, без необхідності встановлювати чи було таким порушенням завдано збитків.

97. Водночас, оскільки в умовах договору фактично було відображено ймовірний конкретно визначений розмір збитків, які можуть бути завдані покупцю внаслідок неналежного виконання договору продавцем, і сторони зобов`язання погодили сплату продавцем збитків саме в такому розмірі, встановлення факту завдання збитків у іншому розмірі (більшому або меншому) ніж тверда сума, яка була узгоджена сторонами, не зумовлює стягнення збитків у іншому розмірі, ніж встановлено у договорі.

98. У свою чергу відповідач може доводити відсутність факту, який сторони визначили як підставу для сплати збитків, або просити суд зменшити встановлений у договорі розмір збитків (визначений у твердій сумі чи за формулою) за наявності відповідних підстав, зокрема відповідно до приписів ст.616, ч.4 ст.1195 ЦК, ч.2 ст.226 ГК.

99. Разом з тим, вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій встановили, що матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання з поставки він зазнав як реальних збитків, так і упущеної вигоди, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення.

100. При цьому, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що, погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків та їх твердого розміру жодним чином не нівелює обов`язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків, та не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначеної суми збитків.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

101. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

102. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (ч.1 ст.311 ГПК).

103. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (п.1 ч.1 ст.308 ГПК).

104. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову, а також про залишення без змін судових рішень в частині вирішення первісного позову.

Судові витрати

105. Згідно з ч.14 ст.129 ГПК якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

106. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині вирішення зустрічного позову та ухвалив нове рішення про відмову у його задоволенні, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на ФГ "АГРОСТАР+".

107. Також, враховуючи, що в частині вирішення первісного позову оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, судові витрати у цій частині покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі №915/546/21 в частині, якою задоволено зустрічний позов Фермерського господарства "АГРОСТАР+", скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

3. Відмовити в задоволенні зустрічного позову Фермерського господарства "АГРОСТАР+".

4. Стягнути з Фермерського господарства "АГРОСТАР+" (57107, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Степове, вул. Космодем`янської, 22, код ЄДРПОУ 39103812) на користь Акціонерного товариства "Аграрний фонд" (03151, м. Київ, вул. Очаківська/пров. Очаківський, 5/6, код ЄДРПОУ 38926880) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп. за подання апеляційної скарги та 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн 00 коп. за подання касаційної скарги.

5. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі №915/546/21 в частині, якою відмовлено в задоволенні первісного позову Акціонерного товариства "Аграрний фонд", залишити без змін.

6. Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

О. Баранець

Н. Губенко

І. Кондратова

О. Кролевець

О. Мамалуй

Текст постанови на підставі частини третьої статті 314 ГПК України оформила суддя Бакуліна С.В.