ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/2168/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Вронська Г.О., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,
представників учасників справи:
позивача - Степаненко М.Ю.,
відповідача - Лук`янов О.В.,
третьої особи - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Херсонгаз"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Філінюк І. Г., Аленін О. Ю., Богатир К. В.
від 25.09.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Акціонерного товариства "Херсонгаз"
третя особа: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 135 100 614,28 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Херсонгаз" про стягнення 135 100 614,28 грн, з яких 103 459 362,86 грн основного боргу, 11 157 804,67 грн пені, 2 361 448,21 грн 3% річних, 18 121 998,54 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортування природного газу від 31.12.2019 № 1910000209 щодо сплати негативних щодобових небалансів.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2023 у справі № 916/2168/22 провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного Товариства "Херсонгаз" про стягнення 135 100 614,28 грн закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що
- з урахуванням імперативних норм, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (надалі - Законом № 1639-IХ) заборгованість відповідача перед позивачем за договором транспортування природного газу підлягає врегулюванню, з метою погашення за рахунок видатків державного бюджету, а залишок боргу реструктуризації згідно з визначеним Законом № 1639-IХ механізмом;
- підстави припинення даного зобов`язання визначені в Законі № 1639-IХ, що узгоджується з положеннями норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України;
- відповідач включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, а також до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;
- відповідно до вимог Закону № 1639-IХ очікується проведення фінансування та повних розрахунків між учасниками ринку природного газу до завершення поточного року, що дасть можливість повністю врегулювати питання фінансових взаємовідносин між сторонами у справі;
- державою шляхом прийняття низки спеціальних законів вже врегульовано механізм та джерела відшкодування позивачу грошових коштів, у тому числі й коштів, що є предметом розгляду даної справи;
- отже, за наявності підстав припинення зобов`язання щодо стягнення заборгованості за договором транспортування природного газу в сумі 135 100 614,28 грн в силу закону, предмет спору в межах даної справи відсутній, у зв`язку з чим провадження у справі № 916/2168/22 підлягає закриттю, згідно з вимогами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.05.2023 у справі №916/2168/22 скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- Законом № 1639-ІХ визначено процедуру врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення;
- водночас Законом № 1639-ІХ не передбачено припинення зобов`язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом. Тобто в даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, укладено договір про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо;
- натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо вчинення суб`єктами ринку природного газу, в тому числі і сторонами договору транспортування природного газу юридично значимих дій, а саме, укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо;
- саме по собі ухвалення Закону № 1639-ІХ, яким визначено певну процедуру, яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом, шляхом вчинення юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за транспортування природного газу, не свідчить про припинення зобов`язань сторін за договором транспортування природного газу, а також не вказує на відсутність у справі предмета спору;
- з урахуванням того, що відповідачем не надано до суду та матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що предмет спору у даній справі відсутній, місцевий господарський суд не мав визначених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі № 916/2168/22 із застосуванням положень пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.05.2023 у даній справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (Закон № 1639-ІХ) у взаємозв`язку з частиною 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Також у касаційній скарзі скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, від 15.06.2022 у справі № 910/10142/21, від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20 щодо застосування частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку із Законом № 1639-ІХ у подібних правовідносинах.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувану постанову залишити без змін.
4. Позиція Верховного Суду
Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Суд зазначає таке.
Предметом судового розгляду у даній справі є питання щодо наявності/відсутності правових підстав для закриття провадження у справі на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-040.
У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та у пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Предметом спору у цій справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Херсонгаз" про стягнення 135 100 614,28 грн (з яких 103 459 362,86 грн основного боргу, 11 157 804,67 грн пені, 2 361 448,21 грн 3% річних, 18 121 998,54 грн інфляційних втрат) у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортування природного газу від 31.12.2019 № 1910000209.
29 серпня 2021 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (Закон № 1639-ІХ).
У статті 1 Закону № 1639-ІХ визначено, що заборгованість (грошові зобов`язання) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме: заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату.
Положення статті 1 Закону № 1639-ІХ визначають також поняття Реєстру, як відкритого загальнодоступного переліку підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному вебсайті НКРЕКП.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 1639-ІХ дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
У частині 1 статті 3 Закону № 1639-ІХ законодавець визначив, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
З наведених норм законодавства вбачається, що сфера дії Закону № 1639-ІХ визначена у статті 2 цього Закону. Відповідно до цієї статті дія Закону № 1639-ІХ поширюється виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Отже, лише при одночасному існуванні умов, визначених статтею 2 Закону № 1639-ІХ, а саме: 1) правовідносини виникли з приводу врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування; 2) суб`єкт ринку природного газу, включений до Реєстру, підлягають реалізації заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, передбачені статями 4, 5, 6 цього Закону.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23.06.2022 у справі № 904/92/20.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1639-ІХ взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов`язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання неоплаченої вартості обсягів природного газу, відображеної в обліку постачальників природного газу у період з 1 жовтня 2014 року до розрахункової дати у зв`язку з визнанням судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, - в цілях погашення заборгованості включених до Реєстру суб`єктів ринку природного газу, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам, укладеними з НАК "Нафтогаз України", а також за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно, та/або особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01.01.2020.
У свою чергу, питання щодо проведення взаєморозрахунків та реструктуризації визначені у статтях 4, 5 Закону № 1639-ІХ. Так, відповідно до положень статті 4 цього Закону, обсяги заборгованості, що підлягають врегулюванню відповідно до статті 4 цього Закону: підтверджуються висновком суб`єкта аудиторської діяльності, затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до статті 3 цього Закону на підставі висновку суб`єкта аудиторської діяльності.
Обсяги різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються операторами газорозподільних мереж, та тарифами на розподіл природного газу затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.
Відповідно до положень статті 5 Закону № 1639-ІХ реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на три календарних місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.
Типовий договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування затверджується Кабінетом Міністрів України.
Кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.
Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі № 910/10142/21 сформовано правовий висновок щодо закриття провадження у справі за відсутності предмета спору у зв`язку із дією Закону № 1639-ІХ та зазначено, що для застосування процедури врегулювання заборгованості згідно з положеннями Закону № 1639-ІХ має вчинятися юридично значима дія і за відсутності такої підстави для закриття провадження відсутні.
Верховним Судом у постанові від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21 сформовано правову позицію щодо припинення зобов`язань в рамках Закону № 1639-ІХ, а саме зазначено, що у разі відсутності встановлення судами попередніх інстанцій факту укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору, відсутні підстави для припинення спірних правовідносин між сторонами та для закриття провадження у справі.
Законом № 1639-ІХ визначено процедуру врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.
Водночас Законом № 1639-ІХ не передбачено припинення зобов`язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом. Тобто в даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, укладено договір про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20, від 05.09.2023 у справі № 922/3220/20.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг із заявою про включення Акціонерного товариства "Херсонгаз" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, та про затвердження обсягу заборгованості, що підлягає врегулюванню.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.01.2023 № 184 Акціонерне Товариство "Херсонгаз" було включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, обсяг заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" в сумі, яка відповідає заборгованості, яку просить стягнути позивач.
Натомість, як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо вчинення суб`єктами ринку природного газу, в тому числі і сторонами договору, юридично значимих дій, а саме укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо.
Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, саме по собі ухвалення Закону № 1639-ІХ, яким визначено певну процедуру, яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом, шляхом вчинення юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми боргу за негативні щодобові небаланси, не свідчить про припинення зобов`язань сторін за договором транспортування природного газу від 31.12.2019 № 1910000209, а також не вказує на відсутність у справі предмета спору.
З урахуванням того, що відповідачем не надано до суду та матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що предмет спору у даній справі відсутній, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що місцевий господарський суд не мав визначених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі № 916/2168/22 із застосуванням положень пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо доводів скаржника про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, та викладених у постановах від 15.06.2022 у справі № 910/10142/21, від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20 щодо застосування частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку із Законом № 1639-ІХ у подібних правовідносинах, Суд зазначає таке.
Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.
Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.
Суд зазначає, що у наведених скаржником постановах (від 15.06.2022 у справі № 910/10142/21, від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20) Верховний Суд послідовно висловлював висновки (підходи) щодо застосування частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку із Законом № 1639-ІХ у подібних правовідносинах.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.09.2023 у справі № 922/3220/20 також висловив висновки (підходи) щодо застосування частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку із Законом № 1639-ІХ у подібних правовідносинах, які є аналогічними висновкам, викладеними у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/10142/21, від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20.
Тобто, висновки Верховного Суду, з якими не погоджується скаржник є усталеними та актуальними.
З огляду на що, Суд не вбачає підстав для відступу від висновків, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/10142/21, від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20, від 05.09.2023 у справі № 922/3220/20, оскільки такі висновки є чіткими, зрозумілими і сприяють однозначному застосуванню норм права.
Доводи, наведені у касаційній скарзі, таких висновків не спростовують, а зводяться до власного теоретичного тлумачення скаржником приписів Закону № 1639-ІХ та до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Акціонерного товариства "Херсонгаз" без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції залишення без змін.
6. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Херсонгаз" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі № 916/2168/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді Г.О. Вронська
І.Д. Кондратова