ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/2946/21(916/5207/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача - Дарієнко В.Д.,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Житлово-будівельного кооперативу "Кварт-Сервіс" арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 (колегія суддів у складі: головуючий - Богатир К.В., Поліщук Л.В., Таран С.В.)
у справі №916/2946/21(916/5207/23)
за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Кварт-Сервіс"
до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула Вадима Андрійовича
про визнання протиправними дій приватного виконавця та стягнення 11542,74 грн,
у межах справи №916/2946/21
про банкрутство Житлово-будівельного кооперативу "Кварт-Сервіс",
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позовних вимог
1. У листопаді 2023 року ліквідатор Житлово-будівельного кооперативу "Кварт-Сервіс" (далі - ЖБК "Кварт-Сервіс") звернувся до Господарського суду Одеської області в межах справи про банкрутство з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула Вадима Андрійовича (далі - Приватний виконавець), в якій просив визнати протиправними дії Приватного виконавця у частині безпідставного стягнення грошових коштів у розмірі 10953,73 грн з поточного рахунку ЖБК "Кварт-Сервіс" у виконавчому провадженні НОМЕР_2 та стягнути з Приватного виконавця на користь ЖБК "Кварт-Сервіс" 11542,74 грн, з яких 10953,73 грн - основний борг, 329,72 грн - інфляційні втрати, 259,29 - 3% річних.
2. Позивач зазначив, що під час виконання повноважень ліквідатора у справі №916/2946/21 про банкрутство ЖБК "Кварт-Сервіс" ним було встановлено, що 13.02.2023 Приватним виконавцем стягнуто з ЖБК "Кварт-Сервіс" на користь Акціонерного товариства "Одесагаз" (далі - АТ "Одесагаз") заборгованість у розмірі 10953,73 грн відповідно до судового наказу Господарського суду Одеської області №916/3131/22 від 29.11.2022 (у платіжній інструкції виконавцем помилково вказано дату наказу 10.01.2023).
3. Позивач вважає такі дії Приватного виконавця незаконними, оскільки стягнення грошових коштів з рахунку ЖБК "Кварт-Сервіс" відбулось у період дії мораторію на задоволення вимог у справі.
4. З огляду на вказані обставини позивач вважає, що сума основної заборгованості підлягає стягненню з відповідача як безпідставно набута відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.11.2021 відкрито провадження у справі №916/2946/21 про банкрутство ЖБК "Кварт-Сервіс", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника.
6. 24.11.2021 на офіційному сайті Вищого господарського суду України опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі №916/2946/21 про банкрутство ЖБК "Кварт-Сервіс".
7. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.08.2022 у справі №916/2946/21 призначено арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. розпорядником майна ЖБК "Кварт-Сервіс".
8. 21.11.2022 АТ "Одесагаз" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ЖБК "Кварт-Сервіс" 8738,02 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за договором №008930.
9. 29.11.2022 Господарським судом Одеської області видано судовий наказ у справі №916/3131/22 про стягнення з ЖБК "Кварт-Сервіс" на користь АТ "Одесагаз" заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за договором №008930 у розмірі 8738,02 грн та судового збору у розмірі 248,10 грн. Наказ набрав законної сили 10.01.2023.
10. 27.01.2023 Приватним виконавцем відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання судового наказу №916/3131/22.
11. 13.02.2023 Приватним виконавцем з рахунку ЖБК "Кварт-Сервіс" стягнуто грошові кошти у розмірі 10953,73 грн, що підтверджується випискою по рахунку.
12. 14.02.2023 Приватним виконавцем на виконання ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" здійснено переказ грошових коштів, стягнутих в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2, в розмірі 8986,12 грн (8738,02 грн основний борг, 248,10 грн судовий збір) на рахунок АТ "Одесагаз", що підтверджується платіжною інструкцією №3194 від 14.02.2023.
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
13. Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 позов задоволено. Визнано протиправними дії Приватного виконавця у частині безпідставного стягнення грошових коштів з ЖБК "Кварт-Сервіс" у виконавчому провадженні НОМЕР_2; стягнуто з Приватного виконавця на користь ЖБК "Кварт-Сервіс" 11542,74 грн, з яких 10953,73 грн основний борг, 329,72 грн інфляційні втрати, 259,29 грн 3% річних; стягнуто з Приватного виконавця на користь ЖБК "Кварт-Сервіс" 2684,00 грн судового збору.
14. Господарський суд першої інстанції виходив з того, що Приватним виконавцем була допущена бездіяльність щодо незупинення виконавчого провадження та здійснені дії щодо стягнення грошових коштів з ЖБК "Кварт-Сервіс", що є порушенням Закону України "Про виконавче провадження" та Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
15. Задовольняючи позов в частині стягнення грошових коштів, суд першої інстанції виходив з того, що у ліквідатора ЖБК "Кварт-Сервіс" наявні підстави для звернення до суду з позовом про стягнення з Приватного виконавця безпідставно набутих грошових коштів, оскільки Приватний виконавець не мав права здійснювати виконавчі дії, направлені на виконання судового наказу від 29.11.2022 у справі №916/3131/22 та відповідно списання 10953,73 грн з боржника, а повинен був зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_2 відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".
16. Також господарський суд першої інстанції зазначив, що на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) обґрунтованими є вимоги про нарахування процентів за користування відповідачем грошовими коштами банкрута та стягнення інфляційних втрат.
17. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 9459,19 грн. Резолютивну частину рішення викладено в такій редакції: "1. Позов задовольнити частково. 2. Визнати протиправними дії Приватного виконавця Крецула Вадима Андрійовича (номер посвідчення № 0723 від 22.07.2021; адреса: 65045, м. Одеса, вул. Успенська, 78; РНОКПП НОМЕР_1 ) у частині безпідставного стягнення грошових коштів з Житлово-будівельного кооперативу "Кварт-Сервіс" (65037, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Лиманка, ж/м "Червоний Хутір" вул. Центральна, буд. 7, кв. 139; код ЄДРПОУ 38696638) у виконавчому провадженні НОМЕР_2. 3. Стягнути з приватного виконавця Крецула Вадима Андрійовича (номер посвідчення № 0723 від 22.07.2021; адреса: 65045, м. Одеса, вул. Успенська, 78; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Кварт-Сервіс" (65037, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Лиманка, ж/м "Червоний Хутір" вул. Центральна, буд. 7, кв. 139; код ЄДРПОУ 38696638) 2083,55 грн. 4. В іншій частині позову відмовити. 5. Стягнути з приватного виконавця Крецула Вадима Андрійовича (номер посвідчення № 0723 від 22.07.2021; адреса: 65045, м. Одеса, вул. Успенська, 78; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Кварт-Сервіс" (65037, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Лиманка, ж/м "Червоний Хутір" вул. Центральна, буд. 7, кв. 139; код ЄДРПОУ 38696638) 3168,45 грн - судового збору за подачу позовної заяви. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Кварт-Сервіс" (65037, Одеська обл., Овідіопольський р-н., с. Лиманка, ж/м "Червоний Хутір" вул. Центральна, буд. 7, кв. 139; код ЄДРПОУ 38696638) до Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК в Од. обл./Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача: UA938999980313141206083015758; код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2684,00 грн". Здійснено розподіл судового збору.
18. Господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновком господарського суду про те, що Приватним виконавцем була допущена бездіяльність щодо незупинення виконавчого провадження та здійснені дії щодо безпідставного стягнення грошових коштів з ЖБК "Кварт-Сервіс", що є порушенням Закону України "Про виконавче провадження" та КУзПБ.
19. Отже, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов в частині визнання протиправними дії Приватного виконавця щодо безпідставного стягнення грошових коштів з ЖБК "Кварт-Сервіс" у виконавчому провадженні НОМЕР_2 підлягає задоволенню.
20. Також господарський суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що у ліквідатора ЖБК "Кварт-Сервіс були наявні підстави для звернення до суду із позовом про стягнення з Приватного виконавця безпідставно набутих грошових коштів.
21. Однак, господарський суд апеляційної інстанцій встановив, що Приватним виконавцем не було ні набуто, ні збережено грошові кошти у сумі 8986,12 грн, оскільки вони не стали його власністю. Зазначені кошти були перераховані стягувачу в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2, а тому грошові кошти у сумі 8986,12 грн не можуть вважатися безпідставно набутим майном відповідача.
22. В свою чергу, Приватний виконавець отримав у власність без достатньої правової підстави грошові кошти ЖБК "Кварт-Сервіс у сумі 1967,61 грн, тому господарський суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 1967,61 грн.
23. Також господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму безпідставно набутих відповідачем грошових коштів позивача, в той же час суд апеляційної інстанції здійснив свій власний розрахунок, оскільки позивачем та судом першої інстанції було неправильно визначено суму для таких нарахувань.
24. Так, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума безпідставно набутих коштів становить 1967,61 грн, а періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат є з 14.02.2023 до 28.11.2023. Здійснивши власний розрахунок, Південно-західний апеляційний господарський суд встановив, що сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 46,58 грн, а сума інфляційних втрат - 69,36 грн.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
25. Ліквідатор ЖБК "Кварт-Сервіс" (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.05.2024, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 залишити в силі.
26. У касаційній скарзі скаржник зазначає обставини, передбачені п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
27. Так, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ст. 41 КУзПБ у подібних правовідносинах стосовно випадку, коли з банківських рахунків (чи за рахунок інших джерел) боржника щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, органом чи особою, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, в межах виконавчого провадження незаконно здійснено стягнення грошових коштів на користь третіх осіб (не набули статусу кредитора в межах справи про банкрутство такого боржника) для задоволення їх грошових вимог (на які поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів) до боржника поза межами процедури банкрутства.
28. Також, скаржник посилається на те, що суди не врахували правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 та застосували норму права, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, а саме ст. 1212 ЦК України, та не застосували норму права, яка підлягала застосуванню, а саме ст. 1166 ЦК України.
29. Також, скаржник зазначає, що під час розгляду справи суди не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 02.12.2019 у справі №910/9535/18, від 22.07.2021 у справі №905/1642/19, від 09.09.2021 у справі №916/4644/15 щодо особливостей задоволення вимог кредиторів, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство (застосування ст.ст. 1 39 41 КУзПБ); не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 12.03.2019 у справі №918/420/16, від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19 про те, що під час розгляду справ про банкрутство спеціальні норми КУзПБ мають пріоритет у застосуванні інших законодавчих актів; не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11.08.2021 у справі №520/7497/2020 про те, що після надходження на виконання наказу господарського суду приватний виконавець починає діяти як публічна посадова особа органу державної влади, реалізовує надані йому законом специфічні владні повноваження з виконання, зокрема, судового рішення (застосування ст.ст. 16, 18, 37 Закону України "Про виконавче провадження"); не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17 щодо застосування положень ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
30. Відзиви до Верховного Суду від інших учасників справи не надійшли.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
31. Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова господарського суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача до Приватного виконавця про стягнення 9459,19 грн як безпідставно набутих.
32. Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Отже, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 300 ГПК України, Верховний Суд переглядає судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних про стягнення 9459,19 грн, які складаються з 8986,12 основної заборгованості, 260,36 грн інфляційних втрат та 212,71 грн 3% річних.
34. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
35. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
36. Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
37. Як встановили господарські суди, у зв`язку із запровадженням мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі №916/2946/21 про банкрутство ЖБК "Кварт-Сервіс", існувала законодавча заборона на стягнення з ЖБК "Кварт-Сервіс" конкурсної заборгованості, у тому числі у примусовому порядку, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі та запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.
38. Отже, господарські суди правильно зазначили, що у Приватного виконавця були відсутні підстави для здійснення виконавчих дій щодо виконання судового наказу від 29.11.2022 у справі №916/3131/22, а були наявні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".
39. Однак, господарські суди встановили, що 13.02.2023 з рахунку ЖБК "Кварт-Сервіс" Приватним виконавцем стягнуто грошові кошти у розмірі 10953,73 грн.
40. Водночас, господарський суд апеляційної інстанцій правильно зауважив, що для застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України потрібно встановити факт набуття чи збереження майна.
41. Набуття майна - це передбачені законом юридичні факти, за наявності яких особа набуває майно, тобто стає його власником.
42. Однак, господарські суди встановили, що 14.02.2023 Приватним виконавцем було здійснено переказ грошових коштів в розмірі 8986,12 грн на рахунок АТ "Одесагаз", тобто набувачем цих коштів є інша особа, а не відповідач у справі.
43. Враховуючи викладене, Приватний виконавець не набув майно (грошові кошти у сумі 8986,12 грн), оскільки вони не стали його власністю. Також ці кошти не були збережені відповідачем, оскільки були перераховані стягувачу в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2, а тому грошові кошти у сумі 8986,12 грн не можуть вважатися безпідставно набутим майном відповідача.
44. Отже, за наведених вище мотивів відсутні підстави для застосування до правовідносин сторін цього спору приписів ст. 1212 ЦК України.
45. Верховний Суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
46. Відповідно до частин 1, 3 і 4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
47. Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц).
48. Тобто саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.
49. Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.
50. Верховний Суд зазначає, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №915/2017/15(915/54/20).
51. Отже, заявлення позивачем вимог у цій справі до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у цьому позові.
52. Відносно аргументів позивача щодо відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, Верховний Суд зазначає таке.
53. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
54. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
55. Оскільки в цьому випадку постанова господарського суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних про стягнення 9459,19 грн у зв`язку з тим, що до цієї частини вимог відсутні підстави для застосування положень ст. 1212 ЦК України Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для формування висновку Верховного Суду щодо застосування ст. 41 КУзПБ, яка регулює питання щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів.
56. Посилання скаржника на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційної скарги, зокрема щодо застосування приписів ст.ст. 1 39 41 КУзПБ та ст.ст. 16, 18, 37 Закону України "Про виконавче провадження" не беруться Верховним Судом до уваги, оскільки зазначені висновки зроблені з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.
57. Також Верховний Суд відхиляє твердження скаржника про те, що суди не врахували правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 про те, що обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу "jura novit curia".
58. У цьому зв`язку Верховний Суд зауважує, що в обґрунтування ліквідатор посилався на обставини саме безпідставного набуття відповідачем грошових коштів та наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин саме ст. 1212 ЦК України.
59. Щодо доводів скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій мали застосувати до спірних правовідносин норму права, яка підлягала застосуванню, а саме ст. 1166 ЦК України, а також врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17 щодо застосування положень ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України, Верховний Суд виходить з того, що застосування до спірних правовідносин сторін положень ст.ст. 22 1166 ЦК України та ст.ст. 224 225 ГК України покладає на позивача у спорі про відшкодування збитків обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками, а відповідач в свою чергу може доводити, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
60. Верховний Суд враховує, що у постанові від 02.11.2022 у справі №685/1008/20 Верховний Суд зазначив про те, що принцип "jura novit curia", з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.
61. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини "Гусєв проти України" від 14.01.2021 (скарга №25531/12) констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж унаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливості цивільного провадження; принципу змагальності судового процесу.
62. Отже, застосування принципу jura novit curia не є безмежним, оскільки, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін.
63. Верховний Суд зауважує, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновком господарського суду апеляційної інстанції щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на переоцінку доказів і встановлення інших обставин, зокрема щодо завдання шкоди боржнику, кредиторам та ліквідатору. Однак такі обставини не були зазначені в обґрунтування позову, а отже відповідач був позбавлений можливості надати відповідні заперечення в межах предмету доказування який у спорі про відшкодування завданої шкоди відрізняється від предмету доказування у спорі про стягнення безпідставно набутого майна.
64. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
65. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
66. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції, - без змін.
Судові витрати
67. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ліквідатора Житлово-будівельного кооперативу "Кварт-Сервіс" арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 у справі №916/2946/21(916/5207/23) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков