№ 916/329/21(916/2710/21)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 916/329/21(916/2710/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.;

за участю представників сторін:

позивача - ліквідатор - арбітражний керуючий Бова Д.В.,

третьої особи ( ОСОБА_1 ) - адвокат Самох М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 07.09.2022

у справі № 916/329/21(916/2710/21)

за позовом Арбітражного керуючого Бови Дарії Володимирівни

до ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про визнання недійсним договору іпотеки № 126 від 29.01.2020

в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Белрум",-

ВСТАНОВИВ:

1. У вересні 2021 арбітражний керуючий Бова Дарія Володимирівна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки від 29.01.2020, укладеного між гр. ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Белрум" недійсним.

2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.12.2021 в даній справі у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. Не погоджуючись з цим рішенням, арбітражний керуючий Бова Д.В. звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 апеляційну скаргу задоволено; рішення господарського суду від 29.12.2021- скасовано; заяву арбітражного керуючого Бови Д.В. про визнання недійсним договору іпотеки задоволено; визнано недійсним Договір іпотеки №126 від 29.01.2020 укладений між ТОВ "Белрум" та ОСОБА_2 ; здійснено розподіл судових витрат; доручено Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Рух касаційної скарги

5. 27.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 916/329/21(916/2710/21), підтвердженням чого відбиток вхідного штампу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на першому аркуші касаційної скарги.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 916/329/21(916/2710/21) визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. (головуючого), Погребняка В.Я., Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2022.

7. Ухвалою Верховного Суду від 10.11.2022, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 916/329/21(916/2710/21) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2022; призначено розгляд касаційної скарги на 29.11.2022 о 10:00 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

8. Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить постанову апеляційного суду від 07.09.2022 - скасувати, а рішення господарського суду від 29.12.2021 - залишити в силі.

9. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.

9.1. Скаржник, посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України вважає, що суду касаційної інстанції слід відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18 (в межах справи № 917/50/13-г про банкрутство), зокрема про те, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому числі і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника. На думку скаржника, посилання на докази, що містяться в основній справі про банкрутство, з якими інші учасники справи не знайомі та заміна цим загального процесу доказування, порушує права таких учасників справи та свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та йдуть в розріз з такими принципами господарського судочинства як змагальність сторін та диспозитивність, а також суперечать ст. 74 ГПК України (обов`язок доказування).

9.2. Судом апеляційної інстанції застосовано ст. 42 КУзПБ без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02,06.2021 року у справі № 904/7905/16. Відповідно до цієї позиції передбачений ст. 42 КУзПБ трирічний строк відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, такий строк з огляду на вступ в дію КУзПБ 21.10,2019 може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022 року.

9.3. Колегія суддів апеляційної інстанції невірно трактує принцип процесуальної економії в рамках розгляду спорів, пов`язаних зі спорами про банкрутство.

9.4. Станом на дату вчинення оспорюваного правочину (29.01.2020 року) у боржника було наявне інше майно, за рахунок якого можна було задовольнити вимоги кредиторів, що підтверджується інформаційною довідкою, що наявна у матеріалах справи, а також звітом про проведення аналізу фінансово-господарського стану ТОВ "Белрум".

9.5. Звіт про проведення аналізу фінансово-господарського стану ТОВ "Белрум" (який суд апеляційної не мав би досліджувати та брати до уваги, оскільки такий доказ відсутній у матеріалах справи) є лише свідченням того, що станом на дату його складання ТОВ "Белрум" перебуває у стані неплатоспроможності, не може задовольнити вимоги кредиторів, а тому його слід визнавати банкрутом, однак цим звітом не встановлено, що станом на 29.01.2020 (дата оспорюваного правочину) боржник перебував у складному фінансовому стані та не міг за рахунок наявного у нього майна та інших активів погасити свої заборгованості перед кредиторами.

10. У судовому засіданні 29.11.2022 представник третьої особи (ОСОБА_1.) підтримав касаційну скаргу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

11. Ліквідатором ТОВ "Белрум" арбітражним керуючим Бовою Д. В. подано відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

12. У судовому засіданні 29.11.2022 ліквідатор - арбітражний керуючий Бова Д.В. заперечила проти касаційної скарги з підстав, наведених у відзиві.

13. ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 07.09.2022, а рішення Господарського суду Одеської області від 29.12.2021 - залишити в силі. Аргументи, наведені у відзиві аналогічні аргументам, наведеним у касаційній скарзі.

Позиція Верховного Суду

14. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційних скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

16. Предметом розгляду у цій справі є позовна заява розпорядника майном ТОВ "Белрум" - арбітражного керуючого Бови Д.В. до фізичної особи ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки від 29.01.2020, укладеного між гр. ОСОБА_2 та ТОВ "Белрум", недійсним.

17. Позовні вимоги ліквідатора ґрунтуються на тому, що уклавши оскаржуваний договір іпотеки ТОВ "Белрум" фактично безоплатно віддало майно в забезпечення виконання зобов`язань третьої особи при недостатності коштів для виконання вимог перед власними кредиторами і знаходячись в стані критичної неплатоспроможності. ТОВ "Белрум" не тільки не отримало прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам, набуло зобов`язання сплатити заборгованість за третю особу, що в результаті призвело до звернення стягнення на предмет іпотеки та вибуття майна боржника.

18. Отже, спірним питанням у зазначеній справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

19. Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивач у підтвердження доводів позовної заяви не надав будь-яких доказів, які вказували б на те, що станом на 29.01.2020 ТОВ "Белрум" не могло виконати зобов`язання перед кредиторами, строк виконання яких на дату укладення Договору іпотеки настав; до матеріалів справи не надано доказів проведення аналізу фінансового стану ТОВ "Белрум", яким встановлено неплатоспроможність позивача (боржника) та не надано доказів наявності простроченої заборгованості перед кредиторами ТОВ "Белрум"; позивачем не доведено, що оспорюваний договір має ознаки фраудаторного правочину; наявність ознак фіктивності правочину та відповідно - недійсності оспорюваного договору іпотеки належними та допустимими доказами позивачем також не доведено; саме пунктами Договору позики сторони підтверджують передачу грошових коштів та відсутність претензій щодо розрахунків. Крім того, місцевим господарським судом було відхилено усні пояснення позивача про те, що у матеріалах справи про банкрутство ТОВ "Белрум" містяться докази аналізу фінансового стану боржника, оскільки відповідно до ч.2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються відповідно до ч. ч. 2, 8 ст. 80 ГПК України. Про неможливість подання вказаних доказів у встановлений законом строк з об`єктивних причин, позивач суд письмово не повідомляв.

20. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, заяву арбітражного керуючого Бови Дар`ї Володимирівни про визнання недійсним договору іпотеки задовольнив та визнав недійсним Договір іпотеки № 126 від 29.01.2020, укладений між ТОВ "Белрум" та ОСОБА_2 .

21. Колегія суддів погоджується з постановою суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

22. Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

23. В контексті аргументів касаційної скарги зазначених у п. 9.1. постанови колегія суддів зазначає наступне.

24. Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

25. Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є задоволення вимог кредиторів.

26. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

27. Суд наголошує, що на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів.

28. Тому, розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника. Вказане сприяє ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення щодо відповідних вимог, а також дотриманню принципу процесуальної економії господарського судочинства сутність якого полягає в тому, що б під час розгляду справи в суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановленні законом засоби з урахуванням строків визначених нормами процесуального права.

29. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18 (в межах справи № 917/50/13-г про банкрутство), і колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного суду не вбачає підстав для відступу від неї. Відтак, аргументи касаційної скарги наведені у п. 9.1., 9.3. постанови є необґрунтованими.

30. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

31. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі №21/89б/2011(913/45/20).

32. Стаття 42 КУзПБ встановлює підстави, з яких правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, а також правові наслідки визнання таких правочинів недійсними.

33. В порядку передбаченому статтею 42 КУзПБ можуть бути визнаними за спеціальними підставами окремі правочини боржника, що не виключає можливості визнання недійсними правочинів боржника також відповідно до статей 203 215 ЦК України, оскільки тільки в межах провадження у справі про банкрутство законодавець визначив підсудність суду справ про визнання недійсними правочинів боржника, не обмежуючи підстав, за якими заявляються вимоги про визнання недійсним правочину (пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України).

34. Колегія суддів зауважує, що угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

35. Колегія суддів зазначає, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

36. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті З ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

37. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

38. Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

39. Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

40. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

41. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

42. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься : момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

43. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може. (п. 157 постанови ВС КГС від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

44. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

45. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 29.01.2020 між ОСОБА_2 (Позикодавець) та ОСОБА_1 , від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_3 (Позикоодержувач), укладено Договір позики, за умовами якого сторони погодили наступне:

- Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі еквівалентному 25 000 (двадцять п`ять тисяч) доларів США 00 центів, що у національній валюті України на день підписання цього договору складає за офіційним курсом Національного банку України (1 долар США = 24,7207 грн.) 618 010 (шістсот вісімнадцять тисяч десять) грн. 00 коп., а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю таку ж суму грошових коштів у національній валюті, еквівалентну тому ж розміру у доларах США за офіційним курсом НБУ на день повернення позики, в порядку та терміни, передбачені цим Договором. Розрахунки між сторонами проводяться відповідно до діючого законодавства України (п. 1.1. Договору);

- грошові кошти, які є предметом цього Договору, передані Позикодавцем та одержані Позичальником до підписання цього Договору. Своїми підписами під цим договором Сторони підтверджують факт передачі грошей та відсутність будь-яких претензій фінансового характеру (п. 1.2 Договору);

- позика надається Позичальнику строком до 31.12.2020 і підлягає поверненню Позичальником не пізніше вказаного строку, але з можливістю дострокового повернення, з пролонгацією цього терміну за згодою Сторін (п. 1.3. Договору);

- своїм підписом на цьому Договорі, Позичальник підтверджує, що отримав всю суму позики, визначену у п. 1.1 цього Договору у повному обсязі особисто від Позикодавця до підписання цього Договору, жодних заперечень щодо факту отримання всієї суми позики від Позикодавця у Позичальника немає. Єдиним підтвердженням факту отримання коштів є цей Договір (п. 1.3.2.Договору);

- надана позика є безоплатною (безвідсотковою), тобто без мети отримання Позикодавцем прибутку (відсотків). Поверненню підлягає виключно сума, яка вказана у пункті 1.1. цього Договору. Прибутки, які можуть бути отримані Позичальником внаслідок використання грошових коштів, отриманих як позика, є його власністю і поверненню Позикодавцю не підлягає (п. 1.4. Договору);

- Позикодавець надав Позичальнику всю суму позики до підписання цього Договору (п. 3.1. Договору);

- передача грошей здійснюється готівкою. Вказану в п. 1.1 цього Договору суму грошових коштів я, Позичальник, отримав від Позикодавця повністю до нотаріального посвідчення цього Договору. Підписання мною Договору свідчить про те, що безвідсоткову зворотну позику у вигляді грошових коштів в сумі 618 010 (шістсот вісімнадцять тисяч десять) грн. 00 коп., що складає за курсом НБУ (1 долар США = 24, 7204 грн.) станом на 29.01.2020 року 25 000 (двадцять п`ять тисяч) доларів США 00 центів, мною отримано повністю та я свідчу про відсутність претензій до Позикодавця (п. 3.2. Договору);

- в якості забезпечення виконання зобов`язання за даним Договором одночасно з укладанням цього Договору, між Позикодавцем та ТОВ "Белрум" укладається Договір іпотеки, предметом якого є забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за даним Договором шляхом застави нерухомого майна, зазначеного у п. 4.2 цього Договору, що посвідчується нотаріально (п. 4.1 Договору);

- виконання зобов`язання за цим Договором забезпечується Договором іпотеки, укладеним між Позикодавцем та ТОВ "Белрум", а саме - заставою (іпотекою) такого нерухомого майна (п. 4.2 Договору): машиномісце № 220, що розташоване за адресою м. Одеса, Деволанівський узвіз, буд 12, загальною площею 23,6 кв.м.; машиномісце № 221, що розташоване за адресою м. Одеса, Деволанівський узвіз, буд 12, загальною площею 22,0 кв.м.; машиномісце № 222, що розташоване за адресою м. Одеса, Деволанівський узвіз, буд 12, загальною площею 17,9 кв.м.;

- у разі, якщо Позичальник в строк до 31.12.2020 року не поверне Позикодавцю у повному обсязі суму грошей у розмірі 25 000, 00 доларів США, що у національній валюті України на день підписання цього договору складає за офіційним курсом Національного банку України (1 долар США = 24,7207 грн.) 618 010 (шістсот вісімнадцять тисяч десять) грн. 00 коп., Позикодавець набуває право звернення стягнення на нерухоме майно, зазначене у п. 4.2 цього Договору, у порядку, передбаченому Договором іпотеки, що буде укладений між Позикодавцем та ТОВ "Белрум" та чинним законодавством України, або за згодою Сторін строк повернення боргу може бути продовжений за нотаріально посвідченим Договором про внесення змін та доповнень. У випадку невиконання Позичальником своїх зобов`язань по поверненню позики, Позикодавець має право звернути стягнення на майно ТОВ "Белрум" у безспірному порядку на праві виконавчого напису нотаріуса (п. 4.3. Договору);

- Договір набуває чинності після його нотаріального посвідчення та діє до повного повернення позики та виконання Позичальником своїх обов`язків на користь Позикодавця у повному обсязі (п. 6.1. Договору);

- договір набуває юридичної сили з моменту його нотаріального посвідчення (п. 10.1. Договору);

- Позичальник - з однієї сторони, та Позикодавець - з другої сторони, стверджують один одному та повідомляють усім зацікавленим у тому особам, що, зокрема: при укладанні Договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та свідомо приховані ними; Договір укладений ними у відповідності зі справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного примусу, без будь-якого тиску на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких обставин; правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним, не приховує інший правочин (не є удаваним).

46. 29.01.2021, на виконання вимог п. 4.1. Договору позики, між ОСОБА_2 (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки, який зареєстрований в реєстрі за № 126 (далі - Договір іпотеки), відповідно до якого сторони погодили наступне:

- Іпотекодавець в забезпечення виконання грошових зобов`язань ОСОБА_1 (Боржник), що виникли за договором позики від 29.01.2020 року, зареєстрованого у реєстрі за № 125 (далі - Договір позики), передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: машиномісця № 220, 221, 222, що знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Деволанівський узвіз буд. 12 та належать йому на праві власності;

- у разі невиконання Боржником зобов`язань за Договором позики, забезпечених іпотекою, Іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку Предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами Боржника (п. 1.1. Договору);

- за цим Договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань Боржника за Договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. 29.01.2020 року зареєстровано у реєстрі за № 125, та всіх додаткових договорів до нього, у тому числі додаткових договорів, що будуть укладені в майбутньому щодо будь-яких змін умов Договору позики, в тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру позики, зміни строку повернення позики, зміни штрафів (надалі - "Договір позики), згідно з яким Іпотекодержатель надав Боржнику позику в розмірі та строки, визначені договором позики, а Боржник зобов`язується на умовах, визначених в Договорі позики, повернути Іпотекодержателю позику в сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) доларів США 00 центів, що у національній валюті України на день підписання цього договору складає 618 010 (шістсот вісімнадцять тисяч десять) гривень 00 копійок без нарахування відсотків, а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами Договору позики (п. 1.2. Договору);

- на термін дії цього Договору Предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні Іпотекодавця виключно за цільовим призначенням (п. 1.6. Договору);

- у разі, коли в момент настання терміну виконання зобов`язань (закінчення строку, визначеного у зв`язку з моментом пред`явлення вимоги), забезпечених цим Договором, вони не будуть виконані, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно відповідно до чинного законодавства (п. 2.4.3 Договору);

- Іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за договором позики і за цим Договором, яке виникає в Іпотекодержателя у випадку невиконання (часткового невиконання) Боржником своїх зобов`язань перед Іпотекодержателем за договором позики та у випадках, передбачених цим Договором (п. 3.1 Договору);

- Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" спосіб стягнення: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому Договорі (п. 3.2. Договору);

- Іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом 30-ти календарних днів Іпотекодавцем не буде виконана вимога про усунення порушень або виконання порушеного Боржником Основного зобов`язання та/або умов цього Договору. Спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки визначається Іпотекодержателем у цій вимозі;

- звернення стягнення на Предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: продажу Предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку", для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною, яка визначається суб`єктом оціночної діяльності та зазначається у звіті про оцінку майна, що складається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" або за згодою сторін, але не більше ринкової вартості предмету іпотеки, та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця; переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку" (п. 4.1 Договору);

- цей Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання всіх зобов`язань за вказаним Договором та додатковими угодами до нього; у разі повного виконання зобов`язань за Договором позики до 31.12.2020 року, тобто до перебігу дії Договору позики, дія цього Договору припиняється з дати повного виконання зобов`язань (п. 5.1 Договору).

47. Відтак, оспорюваний Договір іпотеки укладено боржником 29.01.2020, а 12.04.2021 ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.04.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Белрум".

48. Отже, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, спірний правочин укладено менше ніж за рік до порушення провадження у справі про банкрутство боржника, тобто в межах підозрілого періоду.

49. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що безоплатний характер вказаного договору свідчить про те, що внаслідок його укладення збільшилась поточна неплатоспроможність боржника та в співвідношенні із загальною сумою грошових зобов`язань боржника збільшилась частка, в якій виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало неможливим, так як майно за рахунок якого можна було б частково виконати зобов`язання було передано в іпотеку іншій особі з метою забезпечення особистих зобов`язань засновника боржника, а в подальшому взагалі вибуло із власності боржника. При цьому, мотивованого пояснення господарської мети такого договору, яким керувалось товариство не наведено.

50. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент укладення оспорюваного договору від 29.01.2020 у ТОВ "Белрум" була наявна заборгованість перед кредиторами.

51. У позовній заяві арбітражний керуючий, в обґрунтування своїх вимог посилалась на аналіз фінансово-господарського стану ТОВ "Белрум" від 06.09.2021, який разом із доказами на підтвердження фінансового стану боржника було надано арбітражним керуючим Бовою Д.В. разом із поточним звітом про проведену роботу розпорядника майна у межах справи про банкрутство №916/329/21 - 23.09.2021.

52. Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до наявних матеріалів справи про банкрутство ТОВ "Белрум", у боржника була заборгованість перед ТОВ "Хот Сток", яка станом на 31.12.2019 складала 1 445 000,00 грн, а також до ТОВ "Одесторг", яка станом на 31.12.2019 складала 660 000,00 грн, що підтверджується відповідними заявами ТОВ "Хот Сток" та ТОВ "Одесторг" з грошовими вимогами до боржника, а також встановлено в ухвалі Господарського суду Одеської області від 12.04.2021, якою відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Белрум" та визнано вимоги кредиторів до боржника.

53. Також, на розгляді Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/1470/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ОЛІЙНО-ЖИРОВА КОПМАНІЯ" до ТОВ "Белрум" про стягнення заборгованості (ухвала про відкриття провадження від 01.06.2020

54. Зокрема, рішенням Господарського суду Одеської області від 23.09.2020 у справі № 916/1470/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020, стягнуто з ТОВ "Белрум" на користь ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ОЛІЙНО-ЖИРОВА КОПМАНІЯ" заборгованість за Договором цільової поворотної фінансової допомоги № 01/04/19-2-ФД від 01.04.2019 у розмірі 1 550 000,00 грн, пеню у розмірі 33 540,98 грн, штраф у розмірі 155 000,00 грн, інфляційні витрати у розмірі 11 986,66 грн, 3 % річних у розмірі 5 590,16 грн, 26 341,77 грн витрат на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

55. В подальшому, на підставі зокрема й вищевказаного рішення, Господарським судом Одеської області у межах справи про банкрутство ТОВ "Белрум" ухвалою від 04.08.2021 визнано конкурсні грошові вимоги ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ОЛІЙНО-ЖИРОВА КОПМАНІЯ" до ТОВ "Белрум" у загальній сумі 1 940 644, 24 грн, із якої 1 747 563,26 грн підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів, 188 540,98 грн - у шосту чергу задоволення вимог кредиторів та 4 540,00 грн (судовий збір) - у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

56. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що з метою належного виконання повноважень розпорядника майном для проведення аналізу фінансово-господарського стану ТОВ "Белрум" щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства було залучено спеціаліста на договірних засадах (договір №0107Ан2021 від 23.07.2021 року) Кокарева Едуарда Олександровича (диплом спеціаліста ДКС № 006517 від 29.06.1996).

57. За загальними висновками Звіту про проведення аналізу фінансово- господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства ТОВ "Белрум" від 06.09.2021 підприємство отримало збитки в 2020 році та мало тенденцію до зменшення прибутку та погіршення показників рентабельності протягом періоду аналізу; показники ліквідності мають відхилення від граничних значень та мають тенденцію до погіршення протягом 2018-2019 років; наявні значні суми непогашених зобов`язань, строк платежів за якими настав, наявність значної суми непогашених боргових зобов`язань, визнаних юридичною особою - боржником.

58. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу містить ознаки фраудаторного правочину, оскільки останній вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредиторами, за відсутності можливості погашення таких вимог, що спростовує протилежні аргументи касаційної скарги, наведені у п. 9.5. постанови.

59. Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими аргументи касаційної скарги, наведені у п. 9.2. постанови про те, що судом апеляційної інстанції застосовано ст. 42 КУзПБ без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 року у справі № 904/7905/16, з огляду на наступне.

60. Так, у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 було висловлено правову позицію про те, що передбачений статтею 42 КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Такий строк з огляду на вступ в дію КУзПБ 21.10.2019 може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022.

61. Водночас, у постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 було уточнено висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, та встановлено, що критерієм для застосування, зокрема, норми статті 42 КУзПБ, у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію цього Кодексу, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Отже, стаття 42 КУзПБ застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих у справах про банкрутство, провадження у яких відкрито після введення в дію цього Кодексу. Аналіз норм ст. 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що ст. 42 КУзПБ підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

62. Враховуючи уточнені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 42 КУзПБ, колегією суддів не вбачається відступу від правової позиції Верховного Суду судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

63. Відповідно до частини першої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, зокрема, з підстави, якщо боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

64. Як вже було зазначено, ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.04.2021 було відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Белрум". Оспорюваний правочин укладено боржником 29.01.2020 року.

65. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що уклавши оскаржуваний Договір іпотеки у підозрілий період, за яким ТОВ "Белрум" передало майно в забезпечення виконання зобов`язань третьої особи, при недостатності коштів для виконання вимог власних кредиторів і знаходячись в стані критичної неплатоспроможності, в противагу меті здійснення підприємницької діяльності, ТОВ "Белрум" всупереч власним фінансовим інтересам, набуло зобов`язання сплатити заборгованість за третю особу, що в результаті призвело до звернення стягнення на предмет іпотеки та вибуття майна із власності боржника.

66. Водночас, аргументи касаційної скарги (п. 9.4. постанови) про наявність іншого мана у власності боржника на момент вчинення оспорюваного правочину не спростовують встановлених обставин та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

67. Відповідно до статей 76 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

68. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

69. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

70. На думку колегії суддів касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції, з дотриманням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи, встановив наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання спірного правочину недійсним, з урахуванням актуальних правових позицій Верховного Суду та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та визнання Договору іпотеки від 29.01.2020 № 126, укладеного між гр. ОСОБА_2 та ТОВ "БЕЛРУМ" недійсним.

71. Відповідно до частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

72. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 916/329/21(916/2710/21) прийнята відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її зміни або скасування відсутні.

73. Оскільки підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240 300 301 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 916/329/21(916/2710/21) залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 916/329/21(916/2710/21) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк