ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/3550/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал»
у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
на ухвалу Господарського суду Одеської області
у складі судді Фатєєвої Г.В.
від 04.12.2019
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І., Діброви Г.І.
від 27.01.2020
за позовом Фізичної особи-підприємця Титаренко Ігоря Анатолійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал»
про зобов`язання вчинити певні дії
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Тітаренко Ігор Анатолійович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про визнання неправомірним нарахування відповідачем 97 470,57 грн плати за скид понаднормативних стічних вод по вул. Отамана Головатого, 149, м. Одеса відповідно до рахунку №501054/68914 від 05.11.2019 на підставі акту відбору проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 03.10.2019.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
03.12.2019 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просив заборонити Філії «Інфоксводоканал» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» до вирішення по суті справи здійснювати дії по припиненню надання послуг ФОП Тітаренку І.А. в рамках договору №30815 про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення від 08.09.2016 по об`єкту, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 149.
Заява обґрунтована тим, що 08.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» та Тітаренком Ігорем Анатолійовичем укладений договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення (для юридичних осіб) №30815, відповідно до якого водоканал зобов`язується надавати споживачу відповідної якості послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення, а споживач зобов`язується оплачувати послуги в порядку і умовах, визначених договором та діючим законодавством.
Пунктом 8.1 договору визначено, що договір набуває чинності з дати прийняття в експлуатацію засобу обліку води та підписання обома сторонами відповідного акту технічного обстеження водомірного вузлу та діє з 02.07.2016 до 31.12.2020, але в будь-якому випадку в частині розрахунків за отримані послуги з водопостачання та водовідведення цей договір діє до повного погашення заборгованості.
Відповідач у листі від 06.11.2019 повідомив позивача про необхідність здійснення плати за скид ненормативно-очищених стічних вод в міську каналізацію у розмірі 97470,57 грн, а також звернув увагу позивача, що у випадку не оплати позивачем донарахувань відповідача, відповідач буде змушений припинити позивачу надання послуг з водопостачання та водовідведення без додаткового попередження з 25.11.2019; питання про відновлення послуг водопостачання та водовідведення при цьому буде розглядатись в порядку загальної черги та тільки після надання документів на підтвердження погашення боргу, а також оплати робіт, пов`язаних з припиненням та поновленням надання послуг.
Вважає, що до вирішення судом спору за звернення позивача про визнання неправомірним нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» 97 470,57 грн плати за скид понаднормативних стічних вод по вул. Отамана Головатого, 149, м. Одеса відповідно до рахунку №501054/68914 від 05.11.2019 на підставі акту відбору проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 03.10.2019, неможливо визначити, чи є дії відповідача щодо припинення надання послуг з водопостачання та водовідведення правомірними.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Господарський суд Одеської області ухвалою від 04.12.2019 задовольнив заяву Фізичної особи-підприємця Тітаренка Ігоря Анатолійовича про забезпечення позову у справі №916/3550/19. Забезпечив позов ФОП Тітаренка І.А. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про визнання неправомірним нарахування ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» 97 470,57 грн плати за скид понаднормативних стічних вод по вул. Отамана Головатого, 149, м. Одеса відповідно до рахунку №501054/68914 від 05.11.2019 на підставі акту відбору проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 03.10.2019, шляхом заборони ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» здійснювати дії по припиненню надання послуг ФОП Тітаренку І.А. в рамках договору №30815 про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення від 08.09.2016 по об`єкту, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 149 - до вирішення спору у справі №916/3550/19.
Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 27.01.2020 у справі №916/3550/19 апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 по справі №916/3550/19 залишив без змін.
Судові рішення обґрунтовані тим, що подана позивачем заява стосується конкретного спірного нарахування за понаднормативний склад стічних вод, правомірність якого є предметом позовних вимог, внаслідок несплати спірного нарахування є реальна загроза відключення позивача від системи водопостачання та водовідведення за умовами договору, а тому застосування заявлених заходів забезпечення позову є можливим, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі № 916/3550/19, в якій просило їх скасувати в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовити.
В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначило, що постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції, на що не звернув увагу апеляційний господарський суд, втрутився у виключну компетенцію відповідача, не надав належної оцінки обґрунтованості такої заяви позивача, не дослідив наявність зв?язку між заявленими заходами до забезпечення позову та предметом позовних вимог, не забезпечив дотримання балансу прав та законних інтересів сторін, що призвело до забезпечення позову фактично шляхом задоволення позовних вимог.
Фізична особа - підприємець Тітаренко Ігор Анатолійович до суду касаційної інстанції подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі № 916/3550/19 залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній на час вирішення заяви) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній на час вирішення заяви) є правом суду, а за наявності переліку відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе забезпечення позову.
Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній на час вирішення заяви) позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії та встановленням обов`язку вчинити певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача до відповідача про визнання неправомірним нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» 97 470,57 грн плати за скид понаднормативних стічних вод по вул. Отамана Головатого, 149, м. Одеса відповідно до рахунку №501054/68914 від 05.11.2019 на підставі акту відбору проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 03.10.2019.
Оскільки Фізична особа-підприємець Титаренко Ігор Анатолійович звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення, у разі їх задоволення, не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призведе до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 та від 26.09.2019 у справі №917/751/19.
Як установлено судами попередніх інстанцій, між сторонами у справі № 916/3550/19 укладено договір №30815 про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення. Розділом 5 договору визначено умови зупинення та припинення водопостачання.
Так пунктом 5.3 договору передбачено, що Водоканал має право, завчасно попередивши споживача, обмежити або припинити надання йому послуг у випадках: невиконання споживачем умов договору, несвоєчасного внесення оплати за надані послуги, невиконання споживачем умов Правил №37 та заходів з нормалізації якості та режиму скиду стічних вод.
У листі від 06.11.2019 відповідач повідомив позивача про необхідність здійснення плати за скид ненормативно-очищених стічних вод в міську каналізацію у розмірі 97470,57 грн, а також звернув увагу позивача, що у випадку не оплати ним донарахувань, відповідач буде змушений припинити позивачу надання послуг з водовідведення без додаткового попередження з 25.11.2019; питання про відновлення послуг з водовідведення при цьому буде розглядатись в порядку загальної черги та тільки після надання документів на підтвердження погашення боргу, а також оплати робіт, пов`язаних з припиненням та поновленням надання послуг.
Тобто з листа відповідача від 06.11.2019 вбачається намір останнього припинити позивачу надання послуг з водовідведення у разі не оплати позивачем донарахувань за скид стічних вод.
Натомість спір у даній справі з урахуванням заявлених позовних вимог стосується визначення судом правомірності/неправомірності нарахування плати за скид понаднормативних стічних вод позивачем, тобто, до вирішення спору у даній справі питання правомірності/неправомірності нарахування плати за скид понаднормативних стічних вод, у зв`язку з чим відповідач має намір відключити позивача від водопостачання та водовідведення, є спірним.
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, взявши до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, виходив з доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу до забезпечення позову, та зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову немайнового характеру, оскільки, виходячи з аналізу наявних матеріалів справи, існує реальна загроза ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача в разі задоволення позову, з чим погоджується і Касаційний господарський суд.
З огляду на викладене вище, колегія суддів зазначає, що застосування заходів забезпечення позову у цьому спорі, вжиті судом першої інстанції, та залишені в силі судом апеляційної інстанції, відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, є аналогічні доводам, викладеним у апеляційній скарзі, які були предметом дослідження суду апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги про те, що при розгляді клопотання про забезпечення позову судом не було вирішено питання зустрічного забезпечення не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень статті 141 Господарського процесуального кодексу України застосування зустрічного забезпечення є правом, а не обов?язком суду, а клопотання відповідачем не було заявлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушень норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення та постанови, що оскаржуються, а відтак і відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги позивача та скасування постановлених у справі судових рішень.
Судові витрати
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі № 916/3550/19 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді Л. Стратієнко
В. Студенець