№ 916/3748/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/3748/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліної С.В., Губенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Забеліної О.О.

та представників:

Позивача: Цимбал А.А.

Відповідача : Тиханський М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020

(головуючий - Богатир К.В., судді Бєляновський В.В., Філінюк І.Г.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2020

(суддя Бездоля Д.О.)

у справі №916/3748/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігейт"

про стягнення 2 021 778,38 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" (далі - ТОВ "Укрхімресурс", позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігейт" (далі - ТОВ "Сігейт", відповідач) про стягнення неправомірно сплачених коштів у розмірі 2 021 778,38 грн.

2. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що кошти, які ним було сплачено за зберігання контейнерів та понаднормове використання контейнерного обладнання, на підставі рахунків відповідача, за укладеним між сторонами договором від 05.09.2018 №0545/Т-2018, сплачені позивачем безпідставно та підлягають поверненню, оскільки ці кошти є додатковими витратами, які виникли саме з вини відповідача, як експедитора за укладеним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.05.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020, у задоволенні позову відмовлено.

4. Приймаючи рішення про відмову у позові суди виходили з наступного:

- заявлені до стягнення грошові кошти позивачем кваліфіковано, як збитки, завдані неправомірними діями відповідача, саме, виконання відповідачем зобов`язань за договором із зволіканнями, що стало наслідком нарахування додаткових витрат;

- нарахування сум за зберігання контейнерів та понаднормове використання контейнерного обладнання, передбачає певний порядок, який полягає в тому, що нарахування здійснюються після спливу відповідного строку, що обчислюється від дати заходу судна в порт та вивантаження контейнерів з судна, а саме - послуги за зберігання є платними з 2-го дня, а демередж з 15-го дня;

- п. 1.3. договору передбачено необхідність подання позивачем заявки на виконання відповідачем транспортно-експедиторських послуг за 2 тижні до початку навантаження і готовності вантажу до перевезення (за виключенням термінових заявок, які приймаються при наявності організаційних та провізних можливостей), також п.3.1.4. договору, передбачено необхідність надання експедитору документів на відвантаження імпортних вантажів з порту не пізніше ніж за 4 дні до прибуття судна, доручення на виконання робіт (при транспортуванні морським транспортом), при цьому, судом встановлено, що: по контейнерам, які надійшли до порту 17.07.2019 та вивантажені і були готові до виходу з порту, позивач оформив заявку на виконання відповідачем транспортно-експедиторських послуг тільки 24.07.2019, до цієї дати, позивач документи на відвантаження вантажу відповідачу не направляв; по контейнерам, які надійшли до порту 03.08.2019 та вивантажені і були готові до виходу з порту, позивач оформив заявку тільки 12.08.2019, до цієї дати позивач документи на відвантаження вантажу відповідачу не направляв;

- отже, станом на день оформлення заявок відповідачу, на контейнери позивача вже нараховувались кошти за їх зберігання на території порту та було використано частину строку вільного користування контейнерним обладнанням;

- у п. 3.1.1 договору сторони передбачили, що отримання інформації та документів, наданих клієнтом, фіксується документально, тоді як надані позивачем поштові накладні та інші докази не містять інформації коли та які саме документи були надані відповідачу для виконання експедирування. До того ж позивач, за надані відповідачем послуги, станом на момент розгляду справи, розрахувався в повному обсязі, враховуючи умови п.п. 4.1.2., 4.1.4. договору. За цих обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано та не доведено суду підстав для стягнення з відповідача зазначених коштів, як збитків, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.

6. Касаційна скарга мотивована наявністю підстав для оскарження судових рішень у справі передбачених п.п. 1, 3 частини 2 ст. 287 ГПК України.

7. Посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає про застосування судами норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 904/4544/18.

8. Крім того, скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно- експедиторську діяльність", за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосовування цієї норми. Скаржник зазначає, що судами не надано оцінки вказаним положенням законодавства, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Від відповідача до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, та в той же час на законність та обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.09.2018 між ТОВ "Сігейт" (експедитор) та ТОВ "Укрхімресурс" (клієнт) було укладено договір №0545/Т-2018 (далі - договір), згідно з п. 1.1. якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України та у міжнародному сполученні, а також здійснити інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.

11. Згідно з п.п.1.2., 1.3. договору умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови, пов`язані з виконанням даного договору, встановлюються за згодою сторін. Під кожну конкретну перевозку клієнт надає експедитору письмову заявку, в якій зазначає найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, а також іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. Заявка подається за 2 тижні до початку завантаження та готовності вантажу до перевезення. Термінові заявки приймаються при наявності організаційних та провізних можливостей.

12. Відповідно до п.п. 2.1.1., 2.1.3. договору експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги клієнту за згодою сторін. За необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені та/або від імені клієнта і за рахунок клієнта договори з транспортними організаціями - контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та іншими організаціями. Документом, який підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, являється транспортний документ (накладна) - коносамент (B/L), автомобільна транспортна накладна (CMR). Експедитор зобов`язаний у розумні строки надавати клієнту інформацію про виконання даного договору та пересилати документацію, пов`язану з перевезенням.

13. За умовами п.п. 2.2.1., 2.2.2., 2.2.4., 2.2.8., 2.2.9. договору експедитор має право:

- укладати від свого імені договори та інші угоди з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов`язань за цим договором;

- проводити розрахунки з портами, транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов`язань за даним договором;

- отримувати від клієнта у розумні строки інформацію, необхідну для виконання своїх зобов`язань за даним договором. Експедитор може не приступати до виконання зобов`язань за цим договором до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації відносно властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором своїх зобов`язань;

- на відшкодування додаткових, підтверджених документально витрат, які виникли у експедитора при виконанні даного договору, якщо такі витрати здійснювались в інтересах клієнта тільки в тому випадку, якщо такі витрати виникли по незалежним і непідвласним експедитору причинам (відсутність прямої вини експедитора);

- експедитор володіє правом притримання та застави відносно усіх вантажів клієнта до проведення всіх взаєморозрахунків з клієнтом. Таке право полягає у праві притримувати вантаж або документи на вантаж, які знаходяться у його володінні, до моменту оплати послуг експедитора та відшкодування понесених ним в інтересах клієнта витрат, а також в праві реалізувати даний вантаж відповідно до умов коносаментів. Експедитор повинен письмово (з врахуванням розумних строків) повідомити клієнта про таке притримання вантажу.

14. Відповідно до п.п. 3.1.1., 3.1.2., 3.1.4., 3.1.7., 3.1.9., 3.1.10., 3.1.11. клієнт зобов`язується:

- своєчасно надати експедитору повну, точну та достовірну інформацію відносно найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх зобов`язань за даним договором, а також документи, що стосуються вантажу, необхідні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контрою та надзору, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу. Отримання інформації та документів, наданих клієнтом, фіксується документально. При наданні інформації, документів засобами кур`єрської пошти датою отримання інформації, документів вважається дата, зазначена у відповідних документів, які свідчать про отримання пошти експедитором. При наданні інформації, документів особисто клієнтом, сторони складають відповідний документ (опис), який свідчить про фат та дату приймання документів експедитором;

- передати експедитору необхідні документи для представлення інтересів клієнта при виконанні даного договору, а також всі супроводжувальні документи на вантаж, необхідні для оформлення товарно-транспортних документів та митного оформлення вантажу;

- надати експедитору або, за згодою з ним, іншим особам документи на відвантаження імпортних вантажів з порту не пізніше, ніж за 4 дні до прибуття судна, доручення на організацію робіт (при транспортуванні морським транспортом);

- своєчасно сплачувати послуги експедитора по тарифам, встановленим за згодою сторін;

- підготовити заявку з врахуванням положень п.1.3.;

- сплатити експедитору витрати по оплаті вантажних операцій, зберігання контейнера, простою транспортних засобів, а також демередж/детеншн судноплавної контейнерної лінії - власника контейнерного обладнання відповідно до рахунків організації, яка здійснює вантажні операції, порту, терміналів, перевізників, тарифів лінії, інших організацій у випадку огляду вантажу в контейнері та/або транспортному засобі або затримці вантажу в контейнері та/або транспортному засобі в портах відвантаження, перевалки, прибуття, на прикордонних переходах за вимогою митних та інших офіційних контролюючих, наглядаючих та правоохоронних органів. Витрати, визначені у цьому пункті, сплачуються (компенсуються) клієнтом тільки в тому випадку, якщо такі витрати виникли за незалежними і непідвласними експедитору причинам (відсутність прямої вини експедитора) і якщо такі витрати здійснювались в інтересах клієнта;

- здійснити митне оформлення/очистку, оформити документи та організувати роботи відповідно з митними, карантинними і санітарними вимогами.

15. За умовами п.п. В, Г п.п. 4.1.3. договору клієнт сплачує:

- узгоджені платежі, які підлягають оплаті експедитору, здійснюються не пізніше ніж через 3 (три) банківських дня з моменту отримання клієнтом рахунку-фактури за надані послуги експедитора та/або підтвердження фактичних витрат експедитора, однак до моменту доставки вантажу в місце митного оформлення. Платежі, які підлягають сплаті залізничному перевізнику сплачуються відповідно виставленого рахунку у вигляді повної передплати;

- за виставленим рахунком експедитора внутрішньо-портове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту, відповідно до тарифів, офіційно встановлених портами і контейнерними операторами, офіційно здійснюючим свою діяльність на території портів, інші послуги, які здійснюються в інтересах клієнта та документально підтверджені.

16. Відповідно до п.п.4.1.4. договору у випадку незгоди клієнта з сумою рахунку, він зобов`язаний не пізніше 2 (двох) днів після отримання рахунку, однак, в будь-якому випадку не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку, повідомити експедитора про причини незгоди. У випадку, якщо повідомлення у зазначений строк не було, рахунок вважається акцептованим та буде сплачений відповідно до умов даного договору.

17. За умовами п.п. 4.1.13. договору плата експедитору зазначається в додатках до договору. Такий додаток може мати вигляд додаткової угоди, заявки клієнта, акту виконаних робіт, рахунку експедитора.

18. За змістом п.п. 4.2.3. договору експедитор сплачує перевезення та інші послуги третіх осіб на користь, із коштів, за рахунок та за дорученням клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб). Кошти, які надходять на рахунок експедитора від клієнта, не переходять до його власності та не являються виручкою, а вважаються транзитними для наступної оплати перевезення та інших послуг третіх осіб (портів, перевізників, брокерів, експедиторських організацій та ін.). У власності експедитора залишається виключно експедиторська винагорода, розмір якої підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному законодавством. Зазначена умова договору не підлягає додатковому підтвердженню документами перевізника, клієнтів замовника або інших осіб.

19. Відповідно до п.п. 5.3.4. договору клієнт несе відповідальність перед експедитором за користування контейнерним та іншим обладнанням понад встановленого строку (demurrage), відповідно до умов, встановлених суднохідною лінією, власністю якої таке обладнання являється, якщо інше не погоджено сторонами у відповідній заявці. У випадку, якщо виникли витрати, пов`язані з порушенням встановленого строку (demurrage) за користування контейнерним та іншим обладнанням з вини експедитора, такі витрати сплачує експедитор.

20. Згідно з п. 8.1. договору строк його дії встановлюється з моменту підписання обома сторонами до кінця календарного року. При відсутності пропозицій про розірвання даного договору за 20 днів до кінця року, такий договір вважається продовженим на один кожний наступний календарний рік.

21. Відповідно до п. 8.3. договору він включає в себе як даний документ, так і всі інші документи (акти виконаних робіт, рахунки-фактури, заявки клієнта та інше), на підставі яких визначаються перелік наданих експедитором послуг, їх вартість та інші умови договору.

22. 24.07.2019 позивачем було оформлено заявку №00029277 до договору, за такими умовами перевезення:

- доставка вантажу в контейнері по маршруту: Станція Одеса порт - станція Вінниця Вантажна;

- вид і номер контейнера/коносамента - коносамент HLCUSS3190601790; контейнери - HLXU1105100, CAIU6829496, FCIU6506742, HLBU1046802, HLXU1336100, HLXU1343161, UACU3906341, UACU3856301, HLBU1340484, UACU3738037, UACU3895340 ;

- перелік замовлених послуг: вивантаження з борту судна; експедирування в порту; ж/д доставка до ст. Вінниця Вантажна; авто доставка з ст. Вінниця до м. Калинівка (Він. обл.); повернення контейнерів в порт;

- вартість послуг за один контейнер: вартість послуг експедитора по транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів клієнта за один контейнер проводиться клієнтом в гривні по курсу продажу долара США на дату виставлення рахунку, що в еквіваленті становить: ЖД доставка - 790 доларів США, авто доставка - 160 доларів США;

- умови оплати: оплата вартості послуг експедитора проводиться клієнтом наступним чином - 30% до виїзду контейнера з порту; 70% протягом десяти днів з моменту завантаження контейнера а Одеському порту;

- нормативний час на завантаження/розвантаження і митне оформлення: згідно умов роботи клієнта зі станцією.

23. Позивач, 24.07.2019, направив відповідачу поштове відправлення. Під час розгляду справи позивач стверджував, що в цьому відправленні були направлені відповідачу всі, необхідні для виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, документи, відповідач цю обставину заперечив, вказавши, що 25.07.2019 отримав лише заявку та довіреність, всі інші документи він отримав 08.08.2019. Судом встановлено, що це відправлення не містить опису вкладення, а отже, з врахуванням різних позицій сторін, встановити достовірно вмісту відправлення з наявних у справі доказів є неможливим.

24. Крім того, позивач, 05.08.2019, направив на адресу відповідача поштове відправлення. В судовому засіданні представник позивача не зміг пояснити суду, що саме було відправлено цим поштовим відправленням, представник відповідача припустив, що відправленням від 05.08.2019 позивач направив оригінали документів по заявці від 24.07.2019, про що відповідач наголошував у відзиві та запереченнях.

25. 09.08.2019 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №2364 за транспортно-експедиторські послуги на території України та винагороду послуг експедитора на території України на загальну суму 262 553,94 грн. Рахунок було сплачено позивачем наступним чином: 78766,18 грн згідно платіжного доручення від 15.08.2020 №5037, 183 787,76 грн згідно платіжного доручення від 06.09.2019 №5250.

26. Також, за заявкою від 24.07.2019, позивачем було виставлено відповідачу для оплати наступні рахунки:

- від 09.08.2019 №2365 на суму 255 559,70 грн, зберігання контейнерів на суму 99 229,68 грн з ПДВ та понаднормове використання контейнерного обладнання на суму 156 330,02 грн. Рахунок було оплачено позивачем, згідно платіжного доручення від 15.08.2019 №5050;

- від 16.08.2019 №2428 на суму 154 690,23 грн, зберігання контейнерів на суму 44 118,29 грн з ПДВ та понаднормове використання контейнерного обладнання на суму 110 572,00 грн. Рахунок було оплачено позивачем, згідно платіжного доручення від 05.09.2019 №5243;

- від 28.08.2019 №2527 на суму 145 974,73 грн за понаднормове використання контейнерного обладнання. Рахунок було оплачено позивачем, згідно платіжного доручення від 05.09.2019 №5242.

27. Наявна у справі залізнична накладна №41978644 містить відомості щодо відправлення 11 контейнерів, за номерами вказаними у заявці від 24.07.2019, зокрема: дата відправлення вантажу - 20.08.2019, дата прибуття до станції призначення - 23.08.2019.

28. 12.08.2019 позивачем складено заявку до договору з такими умовами перевезення:

- доставка вантажу в контейнері по маршруту: Станція Одеса порт - Станція Вінниця Вантажна;

- вид і номер контейнера/коносамента - коносамент HLCUSS3190601790; контейнери - HLBU1732206, HLBU2336283, HLBU1118517, TCLU2808932, TEMU1480337, UACU4041073, UACU3847608, HLXU1054410, FBIU0484270, TGCU2116323, HLBU1340165 ;

- перелік замовлених послуг: вивантаження з борту судна; експедирування в порту; ж/д доставка до ст. Вінниця Вантажна; автодоставка з ст. Вінниця до м. Калинівка (Він. обл.); повернення контейнерів в порт;

- вартість послуг за один контейнер: вартість послуг експедитора по транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів клієнта за один контейнер проводиться клієнтом в гривні по курсу продажу долара США на дату виставлення рахунку, що в еквіваленті становить: ЖД доставка - 790 доларів США, авто доставка - 160 доларів США;

- умови оплати: оплата вартості послуг експедитора проводиться клієнтом наступним чином - 30% до виїзду контейнера з порту; 70% протягом десяти днів з моменту завантаження контейнера а Одеському порту;

- нормативний час на завантаження/розвантаження і митне оформлення: згідно умов роботи клієнта зі станцією.

29. 16.08.2019 відповідач виставив позивачу рахунок №2429 на оплату транспортно-експедиторських послуг на території України та винагороду послуг експедитора на території України по контейнерам, за заявкою від 12.08.2019, на загальну суму 262 522,66 грн. Рахунок було сплачено позивачем наступним чином: 78 756,80 грн згідно платіжного доручення від 21.08.2020 №5099, 183 765,86 грн згідно платіжного доручення від 11.09.2019 №5336.

30. Також по заявці від 12.08.2019, позивачем було виставлено відповідачу для оплати наступні рахунки:

- від 10.09.2019 №2635 на суму 524943,65 грн за понаднормове використання контейнерного обладнання. Рахунок було оплачено позивачем, згідно платіжного доручення від 11.09.2019 №5338;

- від 10.09.2019 №2430 на суму 207 833,21 грн за зберігання контейнерів. Рахунок було оплачено позивачем згідно платіжного доручення від 11.09.2019 №5340.

31. Також, 12.08.2019 позивачем складено другу заявку до договору, з такими умовами перевезення:

- доставка вантажу в контейнері по маршруту: Станція Одеса порт - Станція Вінниця Вантажна;

- вид і номер контейнера/коносамента - коносамент HLCUSS3190601778; контейнери - HLBU1027593, HLXU3514598, HAMU1005450, HLXU3445584, HLXU3308468, HLXU1194854, HLBU1498741, UACU3803425, TEMU1400049, HLXU3412370, TEMU1402273;

- перелік замовлених послуг: вивантаження з борту судна; експедирування в порту; ж/д доставка до ст. Вінниця Вантажна; автодоставка з ст. Вінниця до м. Калинівка (Він. Обл.); повернення контейнерів в порт;

- вартість послуг за один контейнер: вартість послуг експедитора по транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів клієнта за один контейнер проводиться клієнтом в гривні по курсу продажу долара США на дату виставлення рахунку, що в еквіваленті становить: ЖД доставка - 790 доларів США, авто доставка - 160 доларів США;

- умови оплати: оплата вартості послуг експедитора проводиться клієнтом наступним чином - 30% до виїзду контейнера з порту; 70% протягом десяти днів з моменту завантаження контейнера а Одеському порту;

- нормативний час на завантаження/розвантаження і митне оформлення: згідно умов роботи клієнта зі станцією.

32. 16.08.2019 відповідач виставив позивачу рахунок №2431 на оплату транспортно-експедиторських послуг на території України та винагороду послуг експедитора на території України по контейнерам, що вказані у вищевказаній заяві від 12.08.2019, на загальну суму 262 522,66 грн. Рахунок було сплачено позивачем наступним чином: 78 756,80 грн згідно платіжного доручення від 21.08.2020 №5098, 183 765,86 грн згідно платіжного доручення від 11.09.2019 №5337.

33. Крім того, по заявці від 12.08.2019, позивачем було виставлено відповідачу для оплати наступні рахунки:

- від 10.09.2019 №2432 на суму 207 833,21 грн за зберігання контейнерів. Рахунок було оплачено позивачем згідно платіжного доручення від 11.09.2019 №5341;

- від 10.09.2019 №2634 на суму 524 943,65 грн за понаднормове використання контейнерного обладнання. Рахунок було оплачено позивачем, згідно платіжного доручення від 11.09.2019 №5339.

34. В матеріалах справи наявна поштова накладна, з якої вбачається, що 13.08.2019 позивач здійснив на адресу відповідача поштове відправлення. Згідно з позицією сторін, щодо цієї поштової накладної, позивачем було направлено на адресу відповідача заявки від 12.08.2020, проте матеріали справи не місять відповідного опису вкладення цього поштового відправлення.

35. Наявна у справі залізнична накладна №42915504 містить відомості щодо відправлення 22 контейнерів, які зазначені у заявках від 12.08.2019, зокрема: дата відправлення вантажу - 13.09.2019; дата прибуття до станції призначення - 19.09.2019.

36. Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2019 позивач направив на адресу відповідача лист від 16.08.2019 №77, в якому зазначив про недобросовісне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, оскільки станом на 16.08.2019 експедитор не приступив до виконання зобов`язань.

37. У відповіді на вищевказаний лист відповідач зазначав, що оплата сум, зокрема, щодо зберігання та демереджу, є обов`язком позивача відповідно до укладеного між сторонами договору, а отже, оскільки при виконанні зобов`язань за договором виникли додаткові витрати, відповідачем було виставлено позивачу відповідні рахунки. При цьому відповідач наполягав на здійснені позивачем повної оплати як рахунків по додатковим витратам, так і послуг експедитора за рахунком від 09.08.2019 №2364, по заявці від 24.07.2019.

38. В листі від 29.08.2019 №85 позивач зазначив про свою незгоду з виставленими відповідачем рахунками щодо додаткового зберігання по коносаментам за заявками від 12.08.2019, оскільки ці додаткові витрати не погоджені з позивачем та виникли з вини саме відповідача.

39. У листі від 06.09.2019 №95 позивач наголошував на неналежному виконанні відповідачем зобов`язань за договором та вимагав невідкладно приступити до організації перевезення за заявками від 12.08.2019. Крім того, позивач зауважив на безпідставності утримання свого вантажу.

40. 09.09.2019 відповідач направив позивачу на електронну адресу muzika_a@glycerin.com.ua, лист № 245, в якому зазначив, що ТОВ "Сігейт" виконало всі взяті на себе зобов`язання згідно заявки від 24.07.2019 у найкоротші строки з того моменту, як отримало всі необхідні документи та оплату витрат за зберігання контейнерів, а саме 15.08.2019. При цьому відповідач зазначав, що контейнери за цією заявкою були вивезені 19.08.2019, з врахуванням неробочих днів. Щодо надання послуг по заявкам від 12.08.2019 відповідач звернув увагу, що ТОВ "Сігейт" не підтверджувало надання послуг за цими заявками на умовах, що в них зазначені, отже для здійснення вивозу контейнерів по заявкам від 12.08.2019 необхідно здійснити оплату послуг ТОВ "Сігейт" відповідно до умов договору, а також вартості витрат, які пов`язані зі зберіганням контейнерів в порту та демереджем. В листі від 11.09.2019 №320 відповідач наголосив на наявності у позивача часткової заборгованості по рахункам №2527 та №2428, зазначивши про необхідність сплати рахунків у повному обсязі для можливості вивозу контейнерів за заявками від 12.08.2019.

41. У листі від 15.10.2019 №4368 відповідач надав позивачу роз`яснення щодо підстав виставлення спірних у цій справі рахунків та повідомив про наявну у позивача заборгованість.

42. 18.10.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією за № 13, в якій вимагав у строк 20 календарних днів з моменту направлення претензії відшкодувати збитки позивача у розмірі 2 021 778,38 грн, які понесені у зв`язку із безпідставною сплатою позивачем додаткових витрат за зберігання контейнерів та понаднормове використання контейнерного обладнання, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

43. В матеріалах справи наявний укладений між ТОВ "Форвард Транс" (експедитор) та ТОВ "Сігейт" (клієнт) договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.01.2018, згідно з п. 1.1. якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України та в міжнародному сполученні, а також здійснити інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за погодженням між сторонами. Відповідач зазначив, що цей договір було укладено для виконання зобов`язань перед позивачем.

44. В матеріалах справи також наявні відповіді агента на території України лінії Hapag-Lloyd - ТОВ "Оверсіс Транспорт Україна" від 14.02.2020 №14/02/1, №14/02/2,за адвокатським запитом адвоката відповідача, в яких, надано інформацію щодо порядку нарахування демереджу та інформацію щодо здійснення спірних у цій справі перевезень. Згідно відповідей агента лінії наявна наступна інформація:

1) по коносаменту HLCUSS3190601790, за яким здійснювалось перевезення контейнерів, номери яких вказані у заявці від 12.08.2019:

- дата вивантаження та готовність до виходу з порту - 03.08.2019 та 04.08.2019;

- дата візіровки наряду експедитором - 12.09.2019;

- дата фактичного вивозу контейнерів з порту - 13.09.2019;

- повернення порожнього обладнання - 25.09.2019.

Демередж за понаднормове використання контейнерів по коносаменту HLCUSS3190601790 за 39 та 40 календарних днів по 11 контейнерам становить 19 975,00 доларів США без урахування податку на прибуток нерезидента.

2) по коносаменту HLCUSS3190601778, за яким здійснювалось перевезення контейнерів, номери яких вказані у другій заявці від 12.08.2019:

- дата вивантаження та готовність до виходу з порту - 03.08.2019;

- дата візіровки наряду експедитором - 12.09.2019;

- дата фактичного вивозу контейнерів з порту - 13.09.2019;

- повернення порожнього обладнання - 23.09.2019 та 25.09.2019.

Демередж за понаднормове використання контейнерів по коносаменту HLCUSS3190601778 за 38 та 40 календарних днів по 11 контейнерам становить 19875,00 доларів США без урахування податку на прибуток нерезидента.

3) по коносаменту HLCUSS3190604164, за яким здійснювалось перевезення контейнерів, номери яких вказані у другій заявці від 24.07.2019:

- дата вивантаження та готовність до виходу з порту - 17.07.2019 та 18.07.2019;

- дата візіровки наряду експедитором - 16.08.2019;

- дата фактичного вивозу контейнерів з порту - 19.08.2019;

- повернення порожнього обладнання - 27.08.2019.

Демередж за понаднормове використання контейнерів по коносаменту HLCUSS3190604164 за 27 та 28 календарних днів по 11 контейнерам становить 12975,00 доларів США без урахування податку на прибуток нерезидента.

45. На підтвердження обставин щодо понесення відповідачем витрат за зберігання вантажу на території порту та демереджу по вищезазначеним перевезенням, відповідачем надано суду:

- рахунок ДП "Контейнерний термінал Одеса", виставлений ТОВ "Форвард Транс" на оплату послуг зберігання контейнерів в порту від 21.08.2019 №26075 на суму 139 674,35 грн з додатком. У додатку до рахунку міститься розшифровка вартості послуг, зокрема, щодо 11 контейнерів, номери яких вказані у заявці від 24.07.2019, акт про надання послуг від 21.08.2019, згідно з яким послуги за рахунком виконані в повному обсязі;

- рахунок ДП "Контейнерний термінал Одеса", виставлений ТОВ "Сігейт" на оплату послуг зберігання контейнерів в порту від 17.09.2019 №30335 на суму 482 392,36 грн з додатком, в якому міститься розшифровка вартості послуг, зокрема, щодо 22 контейнерів, номери яких вказані у заявках від 12.08.2019, та акт про надання послуг;

- рахунок ТОВ "Оверсіс Транспорт Україна" від 11.09.2019 №9793, виставлений ТОВ "Форвард Транс" на суму 462 825,00 грн за понаднормове зберігання контейнерів, номери яких вказані у заявці від 12.08.2019, та акт наданих послуг;

- рахунок ТОВ "Оверсіс Транспорт Україна" від 11.09.2019 №9792, виставлений ТОВ "Форвард Транс" на суму 459 765,00 грн за понаднормове зберігання контейнерів, номери яких вказані у заявці від 12.08.2019, та акт наданих послуг;

- рахунок ТОВ "Оверсіс Транспорт Україна" від 02.10.2019 №10430, виставлений ТОВ "Форвард Транс" на суму 148 410,00 грн за понаднормове зберігання контейнерів, номери яких вказані у заявці від 12.08.2019, та акт наданих послуг;

- рахунок ТОВ "Оверсіс Транспорт Україна" від 01.10.2019 №10380, виставлений ТОВ "Форвард Транс" на суму 145 350,00 грн за понаднормове зберігання контейнерів, номери яких вказані у заявці від 12.08.2019, та акт наданих послуг;

- рахунок ТОВ "Оверсіс Транспорт Україна" від 08.08.2019 №8690, виставлений ТОВ "Форвард Транс" на суму 156 330,00 грн за понаднормове зберігання контейнерів, номери яких вказані у заявці від 24.07.2019, та акт наданих послуг;

- рахунок ТОВ "Оверсіс Транспорт Україна" від 16.08.2019 №8999, виставлений ТОВ "Форвард Транс" на суму 121 500,00 грн за понаднормове зберігання контейнерів, номери яких вказані у заявці від 24.07.2019, та акт наданих послуг;

- рахунок ТОВ "Оверсіс Транспорт Україна" від 03.09.2019 №9550, виставлений ТОВ "Форвард Транс" на суму 142 560,00 грн, за понаднормове зберігання контейнерів, номери яких вказані у заявці від 24.07.2019, та акт наданих послуг.

Рахунки та акти, які містяться в матеріалах справи, підписані електронними цифровими підписами.

Позиція Верховного Суду

46. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, заперечення відзиву, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, слід закрити, а в частині підстави передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, виходячи з наступного.

47. Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

48. Згідно з ч. 1 ст. 509 та ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

49. Положеннями ст. ст. 11 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

50. Як встановлено судами, між позивачем і відповідачем укладено договір, за умовами якого позивач доручив, а відповідач зобов`язався організувати за рахунок позивача транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України та у міжнародному сполученні, а також здійснити інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.

51. Тобто за своєю правовою природою вказаний договір є договором транспортного експедирування.

52. Згідно із ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

53. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин сторін) транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб`єкти господарювання.

54. Положеннями статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", зокрема визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

55. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право, зокрема, на: відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта; притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов`язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування; не приступати до виконання обов`язків за договором транспортного експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов`язків, передбачених договором транспортного експедирування. Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші права експедитора та клієнта.

56. Частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

57. Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

58. Судами встановлено, що на виконання умов договору, за заявками позивача від 24.07.2019 та двох заявок від 12.08.2019, відповідачем було виконано транспортне-експедирування контейнерів, за номерами визначеними у вказаних заявках. Із наданих сторонами доказів, саме поштових відправлень від 24.07.2019, 05.08.2019 неможливо однозначно встановити обставин направлення позивачем відповідачу всіх документів необхідних для виконання зобов`язань за договором, як визначено умовами договору (п. 1.3., 3.1.4.)

59. Згідно залізничної накладної № 41978644, контейнера, за номерами визначеними у заявці від 24.07.2019, відправлено - 20.08.2019, прибуття до станції призначення-23.08.2019. За залізничною накладною № 42915504, контейнера, за номерами визначеними у заявках від 12.08.2019, відправлено - 13.09.2019, прибуття до станції призначення 19.09.2019.

60. Відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату транспортно експедиторських послуг та винагороду послуг експедитора від 09.08.2019 № 2364, від 16.08.2019 № 2429 та № 2431. Вказані рахунки оплачено позивачем.

61. Крім вказаних рахунків відповідачем було виставлено позивачу рахунки (за вищезазначеним переліком абз. 26, 30, 33) на оплату витрат зберігання контейнерів та понаднормове використання контейнерного обладнання, вказані рахунки було оплачено позивачем.

62. На підтвердження обставин щодо понесення відповідачем витрат за зберігання вантажу на території порту та демереджу по вищезазначеним перевезенням, відповідачем надано суду рахунки за понаднормове зберігання контейнерів та акти наданих послуг (за переліком визначеним у абз. 45 цієї постанови).

63. Судами встановлено, що сторони затвердили умови щодо відшкодування додаткових витрат відповідача, зокрема щодо зберігання контейнерів та демереджу, які виникли при виконанні даного договору (п.п. 2.2.8., 3.1.10), а саме узгодили обов`язок позивача сплатити (компенсувати) додаткові витрати лише у тому випадку, якщо вони виникли за незалежних та непідвласних відповідачу причин (відсутності прямої вини експедитора). Крім того, передбачили порядок відшкодування вказаних витрат.

64. Звертаючись з позовом позивач зазначає, що відповідачем безпідставно покладено на позивача обов`язок з оплати вказаних рахунків, оскільки, як вважає позивач, витрати, за понаднормове зберігання контейнерів та демередж, виникли у зв`язку з неправомірними діями відповідача, а саме несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором.

65. У зв`язку з чим, заявлені до стягнення з відповідача кошти, сплачені позивачем за вищезазначеними рахунками, позивачем кваліфіковано як збитки, спричинені відповідачем, внаслідок неналежного виконання ним умов укладеного сторонами договору. За позицією позивача вина відповідача полягає в тому, що останнім виконання зобов`язання здійснювалось із зволіканням та після спливу значного проміжку часу, після подання позивачем заявок, що призвело до безпідставного нарахування сум за зберігання контейнерів на території порту, які позивач був вимушений сплатити для уникнення додаткових штрафів.

66. Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

67. Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

68. Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

69. За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611 ЦК України).

70. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

71. Таким чином позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань.

72. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 у справі №902/320/17 зі спору про стягнення збитків з експедитора).

73. Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, враховуючи положення вищезазначеного законодавства та умови договору укладеного сторонами, судами встановлено, що по контейнерам, які надійшли до порту 17.07.2019, 18.07.2019 та вивантажені і були готові до виходу з порту, позивач оформив заявку на виконання відповідачем транспортно-експедиторських послуг тільки 24.07.2019 та до цієї дати документи на відвантаження вантажу відповідачу не направляв. При цьому, з наданих позивачем поштових відправлень від 24.07.2019, 05.08.2019, які на думку позивача підтверджують направлення ним всіх необхідних документів для виконання відповідачем зобов`язань, неможливо достовірно встановити направлення позивачем всіх цих документів, оскільки вказані поштові відправлення не містять опису вкладення. Тоді як у п. 3.1.1 договору сторони передбачили, що отримання інформації та документів, наданих клієнтом, фіксується документально.

74. Щодо заявок від 12.08.2019, судами встановлено, що з наданих позивачем доказів також неможливо встановити дату відправки всіх необхідних відповідачу документів, разом з вказаними заявками, оскільки поштові відправлення вказаних заявок також здійснювались без опису вкладення. Крім того, у листі від 11.09.2019 №320 відповідачем було наголошено на наявності у позивача часткової заборгованості по рахункам №2527 та №2428, при цьому, відповідач зазначив про необхідність сплати вказаних рахунків у повному обсязі для можливості вивозу контейнерів з порту по іншим коносаментам.

75. З урахуванням зазначеного судами встановлено, що станом на день оформлення заявок відповідачу на контейнери позивача вже нараховувались кошти за їх зберігання на території порту та було використано частину строку вільного користування контейнерним обладнанням.

76. Встановивши вказані обставини, суди дійшли до обґрунтованих висновків, що позивачем не доведено наявності протиправної поведінки відповідача по виконанню умов договору, що в свою чергу виключає наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення умов укладеного між сторонами договору, у вигляді відшкодування позивачу збитків, спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов`язання.

77. Зважаючи на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про недоведеність позивачем наявності складу господарського правопорушення в діях відповідача при виконанні умов договору, а тому, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

78. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

79. Судові рішення у справі відповідачем оскаржуються з підстав передбачених п.п. 1, 3 ст. 287 ГПК України.

80. Посилаючись на п. 1 ст. 287 ГПК України скаржник зазначає про застосування судами норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 904/4544/18.

81. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

82. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 904/1145/19, від 04.06.2020 у справі № 904/1923/19.

83. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

84. Зі змісту зазначеної скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 904/4544/18, Суд вбачає, що наведені в ній висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

85. Як вбачається з вказаної постанови, предметом спору у справі є вимоги ТОВ "ДТЕК Східенерго" до ТОВ "Металургтранс" про стягнення 404 809,68 грн збитків. Позов обґрунтовано порушенням експедитором умов укладеного між сторонами договору, шляхом незабезпечення своєчасного надання інструкцій для відправлення порожніх вагонів, внаслідок чого ПАТ "Українська залізниця" списало з особового рахунку ТОВ "ДТЕК Східенерго" плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу в сумі 404809,68 грн. Судовими рішеннями у справі позов задоволено.

86. Верховний Суд скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у справі № 904/4544/18 та направляючи справу на новий розгляд зазначив, що судами не досліджено, що умовами договору не визначено строку, упродовж якого експедитор має видати клієнту повторну (змінену) інструкцію у випадку, якщо клієнт не зміг оформити електронний провізний документ СМГС в програмі АС Клієнт за попередньою інструкцією. Наведене не виключає наявність підстав вважати, що позивачем не доведено як того, що своєчасне оформлення ним електронних перевізних документів (накладних СМГС) не відбулося саме через нормативну заборону на перетин вагонами лінії зіткнення, так і того, що інструкції експедитора, які надавалися клієнту в період до 15.03.2017, не могли бути виконані позивачем. Отже, викладене вище переконливо свідчить про передчасність висновку судів про те, що неправомірні дії експедитора з неодноразової зміни інструкцій і напрямків руху вагонів, надання нових інструкцій, призвели до неможливості оформлення перевізних документів та простою вагонів і в подальшому спричинили списання з позивача плати за користування вагонів та збору за зберігання вантажу на користь ПАТ "Українська залізниця". З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суди дійшли передчасного висновку щодо доведеності у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення та обумовленої цим наявності підстав для відшкодування збитків у вигляді плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за рахунок експедитора.

87. Отже, вказану постанову Верховного Суду хоча й прийнято за правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце в даній справі, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у даній справі № 916/3748/19, тобто зазначена справа і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками. Слід також зазначити, що за результатами нового розгляду справи № 904/4544/18 фактично-доказова база в справі може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд цієї справи став наслідком недостатнього дослідження судами попередніх інстанцій обставин і доказів зі справи, а така зміна, в свою чергу, вплине на правові висновки в ній.

88. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

89. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Укрхімресурс" в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

90. Крім того, підставами касаційного оскарження судових рішень скаржником було визначено п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України.

91. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

92. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

93. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

94. Аргументи ТОВ "Укрхімресурс" у цій частині обґрунтовані невірним застосуванням судами попередніх інстанцій ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно- експедиторську діяльність" за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосовування цієї норми. Скаржник зазначає, що судами не надано оцінки вказаним положенням законодавства, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

95. Як зазначалось, частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно- експедиторську діяльність" передбачено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

96. Відповідно до положень частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює стаття 75 вказаного Кодексу.

97. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

98. За результатами оцінки цих доказів в сукупності з іншими доказами щодо оформлення факту понесення відповідачем витрат по оплаті зберігання контейнерів та понаднормове використання контейнерного обладнання, на оплату яких було виставлено відповідні рахунки з актами надання послуг, суди зробили висновок, що подані документи (докази) відповідають, як наведеним умовам договору, зокрема п. 3.1.10, так і нормам законодавства, статтям 9, 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність. Отже, Суд відхиляє доводи скаржника щодо не підтвердження відповідачем витрат, які ним понесено. Судом також відхиляються аргументи про неповноту з`ясування та встановлення обставин на підставі наявних доказів у справі, оскільки вказані аргументи викладені без врахування меж розгляду справи судом касаційної інстанції згідно з частиною 2 статтею 300 ГПК України.

99. Суд також звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду сформованого у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) відповідно до якого встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Такий висновок також підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19.

100. Крім того, касаційний суд зауважує, що відповідно до приписів статей 525 526 615 929 ЦК України, статей 1, 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" двосторонній характер договору транспортного експедирування зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору експедитор бере на себе обов`язок за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, і водночас набуває права вимагати їх оплати, а замовник набуває право вимагати виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Отже, у разі фактичного прийняття наданих експедитором послуг відмова клієнта від підписання акта приймання-передачі послуг не звільняє його від обов`язку з їх оплати. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 910/5820/17.

101. В даному випадку позивачем було прийнято та оплачено надані відповідачем послуги, відповідно до умов договору, а тому недоречними є доводи позивача про безпідставну оплату ним наданих відповідачем рахунків.

102. Отже, вказана скаржником норма, яку на його думку неправильно застосували суди, є загальною і була застосована судами разом з іншими положеннями законодавства, зокрема положеннями ст.ст. 11 627 929 934 ЦК України, якими врегульовано питання виникнення зобов`язань та вчинення відповідної господарської операції на виконання цих зобов`язань. Отже, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень ч. 2 ст. 12 вказаного Закону, у подібних правовідносинах, жодним чином не впливає на законність та обґрунтованість судових рішень у справі, а тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про правильне застосування судами положень зазначеної статті.

103. Тож доводи скаржника в аспекті спірних правовідносин щодо застосування господарськими судами ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно- експедиторську діяльність" за відсутності висновку Верховного Суду є недоречними. Більше того, як свідчить характер цих доводів, останні фактично зводяться до незгоди скаржника із наданою судами оцінкою умов договору та переоцінкою обставин справи.

104. Ураховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, з огляду на що, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

105. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про закриття касаційного провадження в цій частині підстав касаційної скарги, в частині підстав касаційного оскарження судового рішення передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скарга є необґрунтованою, отже рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

106. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

107. У частині 1 статті 309 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

108. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення, в межах наведених у касаційній скарзі доводів, зазначає, що касаційне провадження у справі № 916/3748/19 за касаційною скаргою ТОВ "Укрхімресурс" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2020 залишити без змін.

Розподіл судових витрат

109. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішення немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 129 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2020 у справі №916/3748/19 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2020 у справі №916/3748/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді С.В. Бакуліна

Н.М. Губенко