№ 916/3946/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 916/3946/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Громадської організації "Одеська обласна організація автомобілістів"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.12.2021 (суддя Погребна К. Ф.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 (Богатир К. В. - головуючий суддя, судді Аленін О. Ю., Таран С. В.) у справі

за позовом Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів"

до 1) Громадської організації "Одеська обласна організація автомобілістів",

2) Приватного підприємства "Н.А.Ш.Н.А.П.",

3) Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області

про визнання протиправним та скасування розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації, скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно, скасування рішень державних реєстраторів, припинення права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння,

1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень у справі

1.1. Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" (далі - ГО "Всеукраїнська спілка автомобілістів") звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації "Одеська обласна організація автомобілістів" (далі - ГО "Одеська обласна організація автомобілістів"), Приватного підприємства "Н.А.Ш.Н.А.П." (далі - ПП "Н.А.Ш.Н.А.П."), Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, в якій просило:

"1. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації "Про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна автостоянок №№ 19, 24, 36, 38, 39, 41, 42 за Одеською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів" № 99 від 19 лютого 2002 року.

2. Скасувати свідоцтва про право власності на нерухоме майно: Свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення автостоянки № 19 серії САС № 634017 від 23.04.2009 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради; Свідоцтво про право власності на автостоянку № 24 серії САС № 637801 від 02.04.2009 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради; Свідоцтво про право власності на автостоянку № 36 серії САС № 637281 від 02.04.2009 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради; Свідоцтво про право власності на автостоянку № 38 серії САС № 637300 від 02.04.2009 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради; Свідоцтво про право власності на автостоянку № 39 серії САС № 637299 від 02.04.2009 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради; Свідоцтво про право власності на автостоянку № 41 серії САС № 637298 від 02.04.2009 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради; Свідоцтво про право власності на автостоянку № 42 серії САС № 637297 від 30.03.2009 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради; Свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення автостоянки № 35 серії САС № 634016 від 23.04.2009 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради; Свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення автостоянки № 54 за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 28а від 17.05.2002 року, видане Крижанівською Сільською радою Комінтернівського району Одеської області; Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - автостоянку № 1 за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Швигіна, буд. 1, № 19128094 від 17.03.2014 року, виданий Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області; Свідоцтво про право власності № 1315 на нерухоме майно - виробничі споруди автостоянки № 40 від 19.02.2009 року, видане Виконавчим комітетом Южненської міської ради; Свідоцтво про право власності № 51204333 на автостоянку № 1 за адресою: м. Одеса, вул. Швигіна, буд. 1 -а, видане Одеським міським управлінням юстиції.

3. Скасувати рішення державних реєстраторів: Рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Лисененко Світлани Ігорівни № 58398158 від 27.05.2021 року, на підставі якого за ГО ОООА зареєстровано право власності на нежитлові приміщення автостоянки № 54 за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 28а; Рішення державного реєстратора Затишанської селищної ради Захарівського району Одеської області Роздобудько Юлії Сергіївни № 52955102 від 03.07.2020 року, на підставі якого за ГО ОООА зареєстровано право власності на громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28-а; Рішення державного реєстратора Комунального підприємства Агенція реєстраційних послуг Морозової Ольги Станіславівни № 45905291 від 12.03.2019 року, на підставі якого за ГО ОООА зареєстровано право власності на нежитлові приміщення автостоянки № 12 за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172Ж; Рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскрова Олега Вікторовича, № 40720334 від 19.04.2018 року, на підставі якого за ГО ОООА зареєстровано право власності на нежитлові будівлі за адресою: Одеська обл., Кілійський р., м. Кілія, вул. Миру, буд. 101; Рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскрова Олега Вікторовича № 39482500 від 02.02.2018 року, на підставі якого за ГО ОООА зареєстровано право власності на нежитлові приміщення автостоянки № 41 за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, буд. 77В; Рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Папуч Юрія Віталійовича, №28150791 від 09.02.2016 року, на підставі якого за ГО ОООА зареєстровано право власності на автостоянку за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Швигіна, буд. 1; Рішення державного реєстратора державного нотаріуса Шостої одеської державної нотаріальної контори Лангольф Юлії Давидівни, № 1551607 від 10.04.2013 року, на підставі якого за ГО ОООА зареєстровано право власності на нежитлові будівлі автостоянки № 19 за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, буд. 23/1; Рішення державного реєстратора державного нотаріуса Шостої одеської державної нотаріальної контори Лангольф Юлії Давидівни № 1369831 від 03.04.2013 року, на підставі якого за ГО ОООА зареєстровано право власності на нежитлові приміщення автостоянки № 38 за адресою: м. Одеса, просп. М. Жукова, 4-О; Рішення державного реєстратора державного нотаріуса Шостої одеської державної нотаріальної контори Лангольф Юлії Давидівни № 1363329 від 03.04.2013 року, на підставі якого за ГО ОООА зареєстровано право власності на нежитлові приміщення автостоянки № 42 за адресою: м. Одеса, просп. М. Жукова, буд. 103/1; Рішення державного реєстратора державного нотаріуса Шостої одеської державної нотаріальної контори Лангольф Юлії Давидівни № 1088014 від 22.03.2013 року, на підставі якого за ГО ОООА зареєстровано право власності на нежитлові приміщення автостоянки № 36 за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 16/1; Рішення державного реєстратора державного нотаріуса Шостої одеської державної нотаріальної контори Лангольф Юлії Давидівни № 1087599 від 22.03.2013 року, на підставі якого за ГО ОООА зареєстровано право власності на нежитлові приміщення автостоянки № 35 за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28; Рішення державного реєстратора від 24.02.2009 року, на підставі якого за ГО ООА зареєстровано право власності на нежитлові будівлі автостоянки № 40 за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Будівельників, буд. 32.

4. Припинити право власності Громадської організації Одеська обласна організація автомобілістів на наступні об`єкти нерухомого майна: нежитлові приміщення автостоянки № 54 за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 28а; громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28-а; нежитлові приміщення автостоянки № 12 за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172Ж; нежитлові будівлі за адресою: Одеська обл., Кілійський р., м. Кілія, вул. Миру, буд. 101; нежитлові приміщення автостоянки № 41 за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, буд. 77В/1; автостоянка за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Швигіна, буд. 1; нежитлові будівлі автостоянки № 19 за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, буд. 23/1; нежитлові приміщення автостоянки № 38 за адресою: м. Одеса, просп. М. Жукова. 4-0; нежитлові приміщення автостоянки № 42 за адресою: м. Одеса, просп. М. Жукова, буд. 103/1; нежитлові приміщення автостоянки № 36 за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 16/1; нежитлові приміщення автостоянки № 35 за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28; нежитлові будівлі автостоянки № 40 за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Будівельників, буд. 32.

5. Визнати недійсними договори, укладені між Приватним підприємством Н.А.Ш.Н.А.П. та Громадської організацією Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів а саме: договір купівлі-продажу № 910, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 21.04.2015 року, на підставі якого ГО ОООА продала ПП Н.А.Ш.Н.А.П. 120/1000 частин автостоянки № 1 за адресою: м. Одеса, вул. Швигіна, буд. 1; - договір про поділ в натурі нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та припинення спільної часткової власності № 3476, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 16.11.2015 року, на підставі якого зареєстровано право власності на два окремих об`єкти за адресою: м. Одеса, вул. Швигіна, буд. 1 за ГО ОООА та ПП Н.А.Ш.Н.А.П.; - договір купівлі-продажу № 929, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. 11.05.2018 року, на підставі якого за ПП Н.А.Ш.Н.А.П. зареєстровано право власності на А частку нежитлової будівлі автостоянки № 41, загальною площею 135,4 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 77В/1; - договір купівлі-продажу № 831, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І. М. 11.05.2018 року, на підставі якого за ПП Н.А.Ш.Н.А.П. зареєстровано право власності на А частку нежитлової будівлі автостоянки № 41, загальною площею 135,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 77В/1.

6. Визнати за Громадською організацією Всеукраїнська спілка автомобілістів право власності на об`єкти нерухомого майна: нежитлові приміщення автостоянки № 54 за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 28а; громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28-а; нежитлові приміщення автостоянки № 12 за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172Ж; нежитлові будівлі за адресою: Одеська обл., Кілійський р., м. Кілія, вул. Миру, буд. 101; нежитлові приміщення автостоянки № 41 за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, буд. 77В; автостоянка за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Швигіна, буд. 1; нежитлові будівлі автостоянки № 19 за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, буд. 23/1; нежитлові приміщення автостоянки № 38 за адресою: м. Одеса, просп. М. Жукова, 4- О; нежитлові приміщення автостоянки № 42 за адресою: м. Одеса, просп. М. Жукова, буд. 103/1; нежитлові приміщення автостоянки № 36 за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 16/1; нежитлові приміщення автостоянки № 35 за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28; нежитлові будівлі автостоянки № 40 за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Будівельників, буд. 32.

7. Витребувати з чужого незаконного володіння Громадської організації Одеська обласна організація автомобілістів на користь Громадської організації Всеукраїнська спілка автомобілістів наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення автостоянки № 54 за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 28а; громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28-а; нежитлові приміщення автостоянки № 12 за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172Ж; нежитлові будівлі за адресою: Одеська обл., Кілійський р., м. Кілія, вул. Миру, буд. 101; будівлі автостоянки № 41 за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 77В.; автостоянка за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Швигіна, буд. 1; нежитлові будівлі автостоянки № 19 за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, буд. 23/1; нежитлові приміщення автостоянки № 38 за адресою: м. Одеса, просп. М. Жукова, 4-О; нежитлові приміщення автостоянки № 42 за адресою: м. Одеса, просп. М. Жукова, буд. 103/1; нежитлові приміщення автостоянки № 36 за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 16/1; нежитлові приміщення автостоянки № 35 за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28; нежитлові будівлі автостоянки № 40 за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Будівельників, буд. 32.

8. Витребувати з чужого незаконного володіння Приватного підприємства Н.А.Ш.Н.А.П. на користь Громадської організації Всеукраїнська спілка автомобілістів наступне нерухоме майно: будівлі автостоянки № 41, м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 77В/1; будівлі автостоянки № 1 за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Швигіна, буд. 1."

1.2. 21.04.2021 позивачем подано до Господарського суду Одеської області заяву про забезпечення позову.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову ГО "Всеукраїнська спілка автомобілістів" пов`язує із фактом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ГО "Одеська обласна організація автомобілістів" незважаючи на передання майна лише в оперативне управління, а також фактом відчуження останнім на користь ПП "Н.А.Ш.Н.А.П." двох об`єктів нерухомого майна.

1.3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2021 у справі № 916/3946/21, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2022, задоволено заяву про забезпечення позову.

Заборонено усім державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування та органів державної влади, іншим суб`єкта реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, відкриття та закриття розділів у реєстрі, внесення змін до реєстру тощо) стосовно наступних об`єктів нерухомого майна:

1) що перебувають у власності Громадської організації "Одеська обласна організація автомобілістів": - нежитлові приміщення автостоянки №42 за адресою: м. Одеса, просп. М. Жукова, буд. 103/1; - нежитлові приміщення автостоянки №12 за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172Ж; - нежитлові приміщення автостоянки № 38 за адресою: м. Одеса, просп. М. Жукова, 4-О; - нежитлові приміщення автостоянки №36 за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 16/1; - нежитлові приміщення автостоянки № 35 за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28; - громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 28-а; - нежитлові приміщення автостоянки № 54 за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 28а; - нежитлові будівлі за адресою: Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Миру, буд. 101; - автостоянка за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Швигіна, буд. 1; - нежитлові будівлі автостоянки № 19 за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, буд. 23/1; - нежитлові будівлі автостоянки № 40 за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Будівельників, буд. 32.

2) що перебувають у власності Приватного підприємства "Н.А.Ш.Н.А.П.":

- будівлі автостоянки № 41, м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 77В/1;

- будівлі автостоянки № 1, за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Швигіна, буд. 1-А.

1.4. Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний господарський суд, аргументована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективне поновлення порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, у випадку задоволення позову, оскільки заявник не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що є передумовою для постановлення ухвали згідно зі статтями 136 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Види забезпечення позову у вигляді заборони усім державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування та органів державної влади, іншим суб`єктам реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, відкриття та закриття розділів у реєстрі, внесення змін до реєстру тощо) стосовно спірних об`єктів нерухомого майна є адекватними, тобто, співмірними відповідно вимогам, на забезпечення яких вони вживаються та прямо стосується предмету спору.

Суд апеляційної інстанції додатково звернув увагу на те, що з наданої позивачем інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 20.07.2021 № 266595421 між ПП "Н.А.Ш.Н.А.П." та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" укладено низку договорів купівлі-продажу, а саме:

- договір купівлі-продажу № 929, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І. М. 11.05.2018, на підставі якого за ПП "Н.А.Ш.Н.А.П." зареєстровано право власності на 1/2 частку нежитлової будівлі автостоянки № 41, загальною площею 135,4 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 77В/1;

- договір купівлі-продажу № 831, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І. М. 11.05.2018, на підставі якого за ПП "Н.А.Ш.Н.А.П." зареєстровано право власності на 1/2 частку нежитлової будівлі автостоянки № 41, загальною площею 135,4 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 77В/1;

- договір купівлі-продажу № 910, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. 21.04.2015, на підставі якого ГО Одеська обласна організація автомобілістів продала ПП "Н.А.Ш.Н.А.П." 120/1000 частин автостоянки № 1 за адресою: м. Одеса, вул.Ген. Швигіна, буд. 1.

З огляду на ці обставини, позивач вказав, що ГО "Одеська обласна організація автомобілістів" відчужила на користь ПП "Н.А.Ш.Н.А.П." наступні об`єкти нерухомого майна: будівлі автостоянки № 41, м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 77В/1; будівлі автостоянки № 1, за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Швигіна, буд. 1-А.

Позивач також зазначив, що 16.11.2015 між ПП "Н.А.Ш.Н.А.П." та Громадською організацією "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" укладено договір про поділ в натурі нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та припинення спільної часткової власності за № 3476, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., на підставі якого зареєстровано право власності на два окремих об`єкта за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Швигіна, буд. 1 за ГО "Одеська обласна організація автомобілістів" та ПП "Н.А.Ш.Н.А.П.".

Цей договір, на думку заявника, укладено виключно з метою приховати той факт, що вказаний об`єкт належить підприємству саме на підставі договору купівлі- продажу, адже в подальшому, після укладення договору про поділ ПП "Н.А.Ш.Н.А.П." отримало свідоцтво про право власності на автостоянку № 1 за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Швигіна, буд. 1-А, що і є правовстановлюючим документом, та фактично не вбачається жодного зв`язку із договором купівлі-продажу.

Беручи до уваги ці посилання позивача, у суду апеляційної інстанції виникли обґрунтовані припущення наявності ризику, що ГО "Одеська обласна організація автомобілістів" може відчужувати нерухоме майно, яке є предметом спору у справі № 916/3946/21.

2. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

2.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2021 і постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 у справі № 916/3946/21, ГО "Одеська обласна організація автомобілістів" звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення і відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Заявник вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову призвело до фактичного вирішення спору про право на нерухоме майно та є втручанням у право власності ГО "Одеська обласна організація автомобілістів".

У позивача відсутні будь-які права на спірне нерухоме майно. Водночас у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20 вказано, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності та дійсного порушення прав заявника.

Є чинне судове рішення у справі № 9/430-05-11867 яким визнано право власності скаржника на майно. Преюдиційними для справи № 916/3946/21 є обставини, встановлені в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 9/430-05-11867.

У постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 916/3550/19 зауважено на необхідності встановлювати співмірність заходів забезпечення позову. Заявлені заходи не є співмірними із предметом позову, оскільки не оскаржуються реєстраційні дії щодо нерухомого майна. Крім того, заява про забезпечення позову не містить жодних доказів, що дієвим заходом є заборона всім без виключення суб`єктам державної реєстрації вчиняти дії щодо спірного майна.

Посилаючись на приписи статті 310 ГПК України, скаржник стверджує, що було порушено порядок визначення суддів апеляційного господарського суду для розгляду цієї справи. Відповідно до Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 21.12.2018 № 622, для розгляду справ у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) повинні мати спеціалізації: 201000000, 20300000. Однак, згідно з рішенням зборів Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 № 6, судді Аленін О. Ю. і Богатир К. В. не мають зазначених спеціалізацій.

На неприпустимості розгляду справи суддями, які мають іншу спеціалізацію, зауважував Верховний Суд у постановах від 15.10.2020 у справі № 910/8902/19, від 27.02.2020 у справі № 910/17560/18.

3.1. Позиція Верховного Суду

3.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3.3. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

3.4. За змістом статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов, зокрема, забезпечується в тому числі забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

При цьому, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

За частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20).

За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зменшення його вартості.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі № 908/1487/21 (908/1624/21).

При цьому умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача чи третіх осіб, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19).

3.5. Позивач звернувся до господарського суду із позов до ГО "Одеська обласна організація автомобілістів"), ПП "Н.А.Ш.Н.А.П.", Овідіопольської районної державна адміністрації Одеської області, у якому, серед іншого, просить витребувати спірне нерухоме майно.

Як вбачається із оскаржених рішень, суди попередніх інстанцій вважали, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективне поновлення порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, у випадку задоволення позову, оскільки заявник не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважав, що є обґрунтовані припущення наявності ризику, що ГО "Одеська обласна організація автомобілістів" може відчужувати нерухоме майно, яке є предметом спору у справі № 916/3946/21. Вказані висновки зроблені з урахуванням інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 20.07.2021 № 266595421 щодо укладення договорів купівлі-продажу на нерухоме майно між відповідачами, а також обставин укладення договору про поділ в натурі нерухомого майна від 16.11.2015.

Верховний Суд погоджується із зазначеними висновками, оскільки у цьому випадку існує взаємозв`язок із позовними вимогами, заявленими заходами забезпечення позову, а також наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття таких заходів. У випадку задоволення позовних вимог, зокрема щодо витребування спірного майна, без вжиття заходів забезпечення позову, позивач не зможе у повній мірі розраховувати на ефективний захист прав.

Обставини, на які звертав увагу суд апеляційної інстанції свідчать про наявність обґрунтованих припущень, що відповідачами можуть вчинятися дії щодо розпорядження спірним майном і зазначене може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Колегія суддів не може погодитися із доводами скаржника про те, що такі заходити не є співмірними, оскільки саме можливість зміни особи, за якою зареєстроване спірне нерухоме майно, може призвести до унеможливлення повного виконання рішення суду, у разі задоволення вимог.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частини четвертої статті 11 ГПК України).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що п. 1 ст. 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини»).

Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

3.6. Верховний Суд також відхиляє доводи заявника про те, що у позивача відсутні будь-які права на спірне нерухоме майно та є чинне судове рішення у справі № 9/430-05-11867, яким визнано право власності скаржника на майно з огляду на таке.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Аргументи ГО "Одеська обласна організація автомобілістів" щодо правомірності набуття скаржником права власності на спірне майно та відсутність такого права у позивача фактично стосуються розгляду справи № 916/3946/21 по суті та подальшого дослідження судами попередніх інстанцій усіх доказів щодо можливості задовольнити позовні вимоги. Водночас під час розгляду заяви про забезпечення позову суд не убачає підстав досліджувати обставини набуття відповідачем права власності на спірне майно, як і визначати чи обставини, встановлені під час розгляду справи № 9/430-05-11867 є преюдиційними.

3.7. Колегія суддів також вважає безпідставними доводи заявника про те, що задоволення заяви про забезпечення позову призвело до фактичного вирішення спору про право на нерухоме майно та вказане є втручанням у право власності ГО "Одеська обласна організація автомобілістів". Як уже зазначалося вище, розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. Задовольнивши заяву позивача про забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії стосовно спірного нерухомого майна, суди вказали, що такі заходи мають на меті уникнути ситуації, за якої буде утруднено виконання рішення. Однак, вжиті судами заходи жодним чином не впливають на право скаржника користуватися спірним майном, як і не скасовують реєстрацію за ним відповідного права.

3.8. Помилковими є твердження ГО "Одеська обласна організація автомобілістів" про те, що було порушено порядок визначення суддів апеляційного господарського суду для розгляду цієї справи.

Відповідно до частин першої - третьої статті 32 ГПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.

За змістом пункту 2.3.23 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідній редакції, якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматизованому розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді визначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності). Після визначення судді-доповідача (головуючого судді) автоматизованою системою визначається склад колегії суддів із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності). Якщо збори суддів визначили склади постійно-діючих колегій, то автоматизована система визначає склад колегії з числа суддів основного складу. У разі неможливості визначити необхідну кількість суддів з числа суддів основного складу, автоматизована система визначає суддів, яких не вистачає, з числа резервних суддів даної колегії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2022 для розгляду апеляційної скарги ГО "Одеська обласна організація автомобілістів" у справі № 916/3946/21 визначено колегію суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, судді Бєляновський В. В., Аленін О. Ю.

Згідно з рішенням зборів суддів Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 № 3, яке розміщене на веб порталі "Судова влада", визначено склад постійних колегій та резервних суддів. Зокрема, постійний склад колегії Аленін О. Ю., ОСОБА_1, Лавриненко Л. В; резервні судді для зазначеної колегії - Бєляновський В. В., Таран С. В., Богатир К. В.

Рішенням зборів суддів Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2022 № 3 змінено склад постійних колегій та резервних суддів. Постійний склад колегії - Таран С. В., Поліщук Л. В., Богатир К. В; резервні судді - Аленін О. Ю., Лавриненко Л. В., Філінюк І. Г.

Рішенням зборів суддів Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2022 № 4 судді Богатирю К. В. визначено спеціалізації, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них\про приватну власність, з них\щодо реєстрації або обліку прав на майно. Саме така спеціалізація справи № 916/3946/21 вказана у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2022.

У зв`язку із звільненням суддів ОСОБА_1 та Бєляновського В. В. у відставку, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 916/3946/21 між суддями, для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів: Богатир К. В. - головуючий суддя, судді Таран С. В., Аленін О. Ю.

З наведеного слідує, що під час первісного визначення складу суду для розгляду справи № 916/3946/21 автоматизованою системою обрано доповідача - суддю ОСОБА_1 із урахуванням відповідної спеціалізації, а також відповідно до приписів пункту 2.3.23 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів від 05.03.2020 № 3, склад сформованої колегії із урахуванням затверджених резервних суддів. У подальшому, внаслідок звільнення суддів Мишкіної М. А. та Бєляновського В. В. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи і головуючим визначено суддю Богатиря К. В., якому відповідно до рішення зборів суддів Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2022 № 4 визначено спеціалізацію, яку також має справа № 916/3946/21.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги ГО "Одеська обласна організація автомобілістів" у цій справі сформовано з порушенням приписів статті 32 ГПК України.

У свою чергу, посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.10.2020 у справі № 910/8902/19, від 27.02.2020 у справі № 910/17560/18 є помилковими, оскільки у зазначених справах усі судді, які переглядали вказані справи не мали відповідної спеціалізації та входили до складу інших палат ніж ті, які мали повноваження для їх розгляду.

3.9. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій правильно надали оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановили зв`язок між заходами забезпечення позову та предметом позову та вірно врахували обставини щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не підтвердилися, а тому Верховний Суд вважає, що ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.12.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 у справі № 916/3946/21 необхідно залишити без змін.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

4.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

4.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.3. З урахуванням встановлених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів - без змін.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Громадської організації "Одеська обласна організація автомобілістів" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.12.2021 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 № 916/3946/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ

Текст постанови складений у розумний строк з урахуванням перебування судді Волковицької Н. О. на лікарняному.