ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 916/612/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,
представників учасників справи:
позивача - державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» (далі - Підприємство) - Коновалової Н.О.,
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікації та інженерні мережі» (далі - Товариство) - Шаповалова Р.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2019 (суддя Гут С.Ф.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 [колегія суддів: Колоколов С.І. (головуючий), Будішевська Л.О., Разюк Г.П.]
зі справи № 916/612/19
за позовом Підприємства
до Товариства
про стягнення 503 286,33 грн.,
та зустрічним позовом Товариства
до Підприємства
про розірвання договору та стягнення коштів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Підприємство звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства про стягнення 503 286,33 грн., з яких: 432 400,93 грн. - пеня за порушення строків виконання зобов`язання та 70 885,40 грн. - штраф за порушення строків виконання зобов`язання понад 30 днів за договором про закупівлю робіт від 25.11.2016 № Т/ТВ-152 (далі - Договір).
1.2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором у частині своєчасного виконання робіт.
1.3. Товариство подало до господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву, в якій просило розірвати Договір з дати подання зустрічної позовної заяви і стягнути з Підприємства 550 323,60 грн. збитків.
1.4. Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що замовник (Підприємство) відмовився від виконання підрядником (Товариством) ІІ етапу робіт за Договором, у зв`язку з чим Товариство не вбачає за можливе надалі продовжувати договірні відносини і вважає за доцільне розірвати Договір та стягнути з Підприємства вартість фактично придбаних матеріалів для виконання ІІ етапу робіт як реальні збитки.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Одеської області від 04.07.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019, первісний позов задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь Підприємства пеню за порушення строків виконання зобов`язання за Договором у розмірі 264 638,82 грн.; у решті первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
2.2. Прийняті зі справи судові рішення мотивовані доведенням факту прострочення відповідачем строків виконання робіт, передбачених Договором, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати штрафних санкцій на підставі пункту 7.2 Договору. Водночас, з урахуванням заяви Товариства про застосування позовної давності, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволено частково, а в частині стягнення штрафу - відмовлено.
Щодо вирішення зустрічного позову судові рішення зі справи мотивовані відсутністю правових підстав для розірвання Договору, строк дії якого закінчився. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову в частині стягнення збитків, суди виходили з того, що передчасне придбання матеріалів для виконання робіт по ІІ етапу без отримання фронту робіт на проведення ІІ етапу та за відсутності продовження договірних відносин є ризиком Товариства.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Товариство, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувані рішення і постанову зі справи скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Суди попередніх інстанцій не дослідили доказів і не встановили дійсних обставин справи.
4.2. Суди проігнорували доводи відповідача щодо відсутності його вини в порушенні строків виконання робіт.
4.3. Місцевий господарський суд, як і суд апеляційної інстанції неправомірно відмовили в застосуванні спеціальної позовної давності, а посилання судів на практику Верховного Суду, яка не підтверджує позицію судів, є недоречним.
4.4. Щодо зустрічного позову позиція судів попередніх інстанцій зводиться до викладення обставин, що не відповідають дійсності.
4.5. Посилання судів попередніх інстанцій у вирішенні зустрічного позову на приписи частини першої статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо «виконання робіт на свій ризик», за переконанням Товариства, є недоречними.
5. Доводи Підприємства
Підприємство у відзиві на касаційну скаргу зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Підприємством (замовник) і Товариством (підрядник) укладено Договір, за умовами якого:
у порядку та на умовах, визначених цим Договором, підрядник зобов`язується у 2016- 2017 роках виконати замовнику роботи з першої черги реконструкції внутрішньомайданчикових мереж електропостачання причалу № 7 (далі - роботи), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити ці роботи на умовах, викладених у цьому Договорі (пункт 1.1);
загальна ціна робіт за цим Договором складає 7 943 000 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 1 323 833,33 грн. (пункт 2.1);
оплата вартості робіт здійснюється прямим банківським переведенням коштів на рахунок підрядника протягом 10 банківських днів з дати отримання виставленого підрядником рахунка після підписання відповідних актів виконаних робіт. До рахунків додаються акти виконаних робіт (пункт 3.1);
строк виконання всього обсягу робіт визначений у Календарному графіку (Додаток № 2), що є невід`ємною частиною цього Договору та становить:
- по І (першому) етапу - не більше 8,5 (восьми з половиною) місяців після укладання Договору з дати початку виконання робіт по першому етапу;
- по II (другому) етапу - не більше 2 (двох) місяців з початку виконання робіт по другому етапу (пункт 4.1 у редакції додаткової угоди від 22.11.2017 № 3);
датою початку виконання робіт є дата підписання акта приймання-передачі фронту робіт на І (перший) етап, за умови наявності у замовника зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт по об`єкту (пункт 4.2 у редакції додаткової угоди № 1);
при завершенні виконання певного обсягу робіт підрядник надає замовнику результати виконаних робіт, виконавчу документацію, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), а також акт виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) у двох примірниках, в якому зазначається обсяг фактично виконаних робіт та їх вартість. Замовник протягом десяти календарних днів з дня одержання акта виконаних робіт направляє підряднику підписаний акт виконаних робіт чи письмову мотивовану відмову від його підписання (пункт 4.9);
за порушення підрядником строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків вказаної вартості (пункт 7.2);
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.03.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 10.1 у редакції додаткової угоди №4 від 29.12.2017);
6.2. Акт приймання-передачі фронту робіт на І (перший) етап підписано сторонами 10.04.2017, а тому з урахуванням визначеного сторонами строку виконання робіт по І (першому) етапу (не більше 8,5 місяців з дати початку виконання робіт по першому етапу) - граничний строк виконання робіт за Договором настав 25.12.2017.
6.3. Згідно з актом № 27/08 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року підрядник виконав роботи за Договором на суму 472 569,32 грн. лише 27.08.2018, тобто з порушенням строку виконання робіт на 244 дні.
6.4. Посилаючись на допущене прострочення, позивач нарахував відповідачу пеню та штраф на підставі пункту 7.2 Договору.
6.5. Викладені обставини стали підставою для звернення Підприємства з первісним позовом у даній справі.
6.5.1. Товариство подало заяву про застосування спеціальної позовної давності.
6.5.2. Враховуючи, що Підприємство звернулось до господарського суду Одеської області з позовом 07.03.2019, за висновком місцевого господарського суду, порушене право підлягає захисту шляхом часткового задоволення позовних вимог у частині стягнення пені в межах строку позовної давності, який обчислюється щодо кожного дня окремо за період з 07.03.2018 по 26.06.2018.
Щодо стягнення штрафу право на позов у Підприємства виникло 26.01.2018, а тому позивач за первісним позовом пропустив позовну давність.
6.6. Предметом зустрічного позову є вимога Товариства про розірвання Договору з дати подання зустрічної позовної заяви і стягнення з Підприємства 550 323,60 грн. збитків.
У прийнятті судових рішень за зустрічним позовом суди попередніх інстанцій виходили з такого.
6.6.1. Додатковою угодою від 24.03.2017 № 1 до Договору сторони розділили роботи на два етапи та узгодили, що строки виконання робіт розпочинаються не з моменту укладання Договору, а з моменту надання замовником акта приймання-передачі фронту робіт.
6.6.2. У подальшому сторони додатково коригували строки виконання всього обсягу робіт, що вбачається з додаткових угод від 11.10.2017 № 2 і від 22.11.2017 № 3 до Договору, та остаточно визначили, що датою початку виконання робіт є дата підписання акта приймання-передачі фронту робіт на І (перший) етап.
6.6.3. Відповідно до робочого проєкту «Реконструкція внутрішньомайданчикових мереж електропостачання причалу № 7» II етап першої черги передбачав виконання робіт з підключення двох нових портальних кранів до мереж 10 кВ на причалі № 6.
У свою чергу, керуючись статтею 4 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлю зазначених портальних кранів Підприємство планувало в 2017 році з огляду на передбачений пунктом 1.1 Договору обов`язок підрядника виконати роботи з першої черги реконструкції протягом 2016- 2017 років.
Підрядник не міг приступити до виконання робіт II етапу першої черги, доки не виконав роботи з І етапу та, фактично, роботи з першої черги були повністю виконані лише 27.08.2018, що підтверджується відповідним актом.
6.6.4. Враховуючи збільшення строків виконання робіт (роботи з першої черги реконструкції не були виконані протягом 2016- 2017 років), а також те, що фінансовим планом на 2017- 2018 рік не було передбачено коштів на закупівлю портальних кранів, роботи по II (другому) етапу не були розпочаті та в подальшому не виконувались за згодою сторін, що підтверджується листами Підприємства від 28.11.2017 № 6521/01/207/17, від 11.10.2018 № 5981/01/207/18, а також листами Товариства від 11.10.2018 № 11/10-01 і від 17.10.2018 № 17/10-25.
6.6.5. Отже, закуповуючи матеріали для виконання робіт по II етапу, не закінчивши роботи по І етапу, підрядник на свій власний ризик здійснював закупівлю матеріалів для виконання робіт по II етапу, коли не тільки не закінчив виконувати роботи по І етапу, а ще й порушував строки їх виконання.
6.6.6. Додатковою угодою від 29.12.2017 № 4 сторони погодили строк дії Договору до 31.03.2018.
Передчасне придбання матеріалів для виконання робіт по другому етапу без отримання фронту робіт на проведення II етапу та за відсутності продовження договірних відносин є ризиком Товариства.
6.6.7. Оскільки Договір закінчив свою дію 31.03.2018 та не містить положень про автоматичну його пролонгацію, відсутні підстави для задоволення вимоги за зустрічним позовом про розірвання Договору.
7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
7.1. ЦК України:
пункт 1 частини другої статті 11:
- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини;
стаття 256:
- позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу;
частина друга статті 258:
- позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);
частина перша статті 261:
- перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила;
стаття 525:
- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
частина друга статті 526:
- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
частина перша статті 530:
- якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). …;
стаття 610:
- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);
пункт 3 частини першої статті 611:
- у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки;
стаття 651:
- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим;
частини перша, друга статті 837:
- за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу;
- договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
7.2. Господарський кодекс України (далі - ГК України):
частини перша і четверта статті 188:
- зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором;
- у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду;
частина перша статті 193:
- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;
частина перша статті 216:
- учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором;
частина перша статті 217:
- господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки;
частина перша статті 230:
- штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання;
частина шоста статті 232:
- нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
7.3. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):
частина перша статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
частина перша статті 73:
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
частина перша статті 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
частини перша і друга статті 300:
- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;
- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;
пункт 1 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
частина перша статті 309:
- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
8.1. Відповідно до приписів статей 11 525 526 629 ЦК України договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов`язків є обов`язковим для виконання сторонами і за загальним правилом сторони не мають права змінити умови відповідного зобов`язання в односторонньому порядку, а повинні виконувати його належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.
8.2. Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство є таким, що прострочило виконання робіт у строк, визначений умовами Договору, і не довело того, що Підприємство перешкоджало виконувати роботи.
8.3. З урахуванням наведеного суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що Товариство допустило порушення зобов`язання, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування і стягнення штрафних санкцій) відповідно до пункту 7.2 Договору.
8.4. Касаційний господарський суд виходить з того, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо прострочення виконання робіт) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.
8.5. Водночас положеннями частини шостої статті 232 ГК України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
8.6. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
8.7. Отже, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
8.8. Відповідно до пункту 1 частини другої статі 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.
8.9. Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 зі справи № 911/1563/18, від 22.08.2019 зі справи №914/508/17, від 11.11.2019 зі справи № 904/1038/19.
8.10. Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до пункту 4.1 Договору (у редакції додаткової угоди № 3) відповідач за первісним позовом повинен був виконати роботи по І етапу, з урахуванням дати початку виконання робіт (10.04.2017), у строк до 25.12.2017 включно. Першим днем прострочення виконання Товариством зобов`язання з виконання робіт є 26.12.2017. Отже, період нарахування пені за кожен день прострочення виконання зобов`язання є таким: 26.12.2017- 26.06.2018. При цьому, з урахуванням річної позовної давності, про застосування якої заявило Товариство, і дати подання первісного позову (07.03.2019) суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про обґрунтованість частини позовних вимог за первісним позовом, а саме: неустойки у розмірі 264 638,82 грн. за період з 07.03.2018 до 26.06.2018.
8.11. Щодо вимоги за первісним позовом про стягнення штрафу у розмірі 70 885,40 грн. суди попередніх інстанцій встановили, що право на позов у цій частині у Підприємства виникло 26.01.2018, а тому касаційний суд погоджується з висновком судів про те, що позивач за первісним позовом пропустив позовну давність для стягнення штрафу за прострочення виконання робіт, про застосування якої заявив відповідач за первісним позовом.
8.12. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
За таких обставин суди обґрунтовано відмовили частково в задоволені вимоги про стягнення пені і повністю - в задоволенні вимоги про стягнення штрафу у зв`язку зі спливом позовної давності.
8.13. Викладеним спростовуються як безпідставні посилання Товариства у касаційній скарзі на незастосування судами спеціальної позовної давності. При цьому слід зазначити, що доводи Товариства у касаційній скарзі щодо неправильного встановлення судами початку перебігу позовної давності за вимогою про стягнення пені ґрунтуються на помилковому розумінні норм ЦК України і ГК України.
8.14. Отже, суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених приписів матеріального права, встановивши факт порушення Товариством умов Договору щодо виконання робіт у погоджені сторонами строки, перевіривши обґрунтованість розрахунку пені, дійшли правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову.
8.15. Посилання скаржника на відсутність вини Товариства у простроченні виконання робіт у зв`язку з постійним рухом технологічного транспорту Підприємства не беруться до уваги, оскільки ці обставини були предметом дослідження судами попередніх інстанцій і їм надано належну правову оцінку.
8.16. Щодо зустрічних позовних вимог Касаційний господарський суд зазначає таке.
8.16.1. Як встановлено судами обох інстанцій, сторони неодноразово змінювали строки виконання робіт шляхом укладення додаткових угод до Договору. У додатковій угоді від 29.12.2017 № 4 передбачено, що Договір діє до 31.03.2018. Отже, строк дії Договору закінчився 31.03.2018.
8.16.2. Водночас із зустрічною позовною заявою про розірвання Договору Товариство звернулося до суду у квітні 2019 року, тобто після закінчення строку дії цього Договору.
8.16.3. За змістом приписів статті 188 ГК України, статті 651 ЦК України розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
Відповідний висновок також викладено в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 зі справи № 910/7981/17.
8.16.4. Враховуючи, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), Касаційний господарський суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимога Товариства про розірвання Договору є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
8.16.5. У розгляді вимоги за зустрічним позовом про стягнення з Підприємства вартості фактично придбаних матеріалів для виконання ІІ етапу робіт як реальних збитків у прийнятті рішень суди виходили з того, що передчасне придбання матеріалів для виконання робіт без отримання фронту робіт на проведення ІІ етапу та за відсутності продовження договірних відносин є ризиком Товариства.
8.16.6. Касаційний господарський суд вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні зустрічного позову ґрунтуються на встановлених обставинах і оцінених ними доказах та повністю узгоджуються з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до статті 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
8.17. Касаційний господарський суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді цієї справи, зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин цієї справи та обґрунтування судових рішень, Касаційний господарський суд погоджується з виконанням судами попередніх інстанцій обов`язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального і процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування оскаржуваних судових рішень.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Звертаючись з касаційною скаргою, Товариство не спростувало наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
9.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані рішення і постанову - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
10. Судові витрати
У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство.
Керуючись статтями 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 зі справи № 916/612/19 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікації та інженерні мережі» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б. Львов
Суддя І. Булгакова
Суддя В. Селіваненко