ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 916/685/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,
помічник судді, який, за дорученням судді, здійснює повноваження секретаря судового засідання - Корсун Я.В.,
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача 1 - Добров Р.М.,
відповідача 2 - Асташенкова О.І.,
відповідача 3 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "ЛІРА"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 (судді: Лавриненко Л. В., Аленін О. Ю., Філінюк І. Г.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2017 (суддя Демешин О. А.)
за позовом Приватного підприємства "ЛІРА"
до: 1. Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
2. Одеської міської ради
3. Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області
про стягнення 1 969 104,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У березні 2017 року Приватне підприємство "ЛІРА" (далі - ПП "ЛІРА") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про солідарне стягнення з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради і Одеської міської ради грошових коштів у сумі 1 969 104,00 грн та зобов`язання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області виконати судове рішення в частині стягнення грошових коштів з відповідачів.
1.2. В обґрунтування своїх вимог ПП "ЛІРА" зазначило, що протягом 1998 - 2009 років було проведено реконструкцію та капітальний ремонт нежитлового приміщення, яке перебуває в його користуванні на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 25.09.1996 №7/004.
Посилаючись на приписи пункту 3 статті 181 та статтю 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції станом на 24.05.2016), статтю 773 778 Цивільного кодексу України, позивач наполягає на відшкодуванні йому вартості ремонту нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 70.
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.08.2017, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, відмовлено у задоволенні позову.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що у розумінні статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відшкодування вартості невід`ємних поліпшень є правовим наслідком припинення або розірвання договору оренди об`єкта нерухомості. У зв`язку з тим, що на час звернення до суду з позовом у цій справі договір оренди нежитлового приміщення не припинено і не розірвано, суди дійшли висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.
Крім того, суди зазначили, що частина ремонтних робіт була проведена позивачем до 1997 року і їх вартість була відшкодована у вигляді надання ПП "ЛІРА" пільги зі сплати орендної плати.
Подальші ремонтні роботи проводились без наявності належно затвердженої проектно-кошторисної документації, обсяг, графік та вартість проведених робіт не узгоджувались з орендодавцем, а тому, в силу приписів частини другої статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.
Відмовляючи ПП "ЛІРА" в частині вимог, заявлених до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, суди дійшли висновку про відсутність доказів порушення Головним управлінням Державної казначейської служби в Одеській області прав та охоронюваних законом інтересів ПП "ЛІРА".
Крім того, суд апеляційної інстанції відмовив ПП "ЛІРА" у задоволенні заяви про повернення справи до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, оскільки визнав вчинені позивачем дії такими, що спрямовані на затягування процесу розгляду справи, а не вирішення спору в розумний строк.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ПП "ЛІРА" просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3.2. В обґрунтування вимог скаржник зазначає, що суди не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, які свідчать про те, що всі ремонтні роботи проводились за письмовим погодженням орендодавця. Безпідставними є висновки суду про те, що відшкодування вартості проведених робіт з реконструкції орендованого майна до 1997 року здійснено за рахунок пільги зі сплаті орендних платежів.
Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції, за наявності невиконаної ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 про призначення комплексної експертизи, розглянув апеляційну скаргу, не направивши справу для продовження проведення експертизи, чим порушив норми процесуального права.
Крім того, скаржник наголошує, що 24.09.2019 справу розглянуто за відсутності ПП "ЛІРА", яке належним чином не було повідомлено про дату, час і місце судового засідання, оскільки ухвала суду не вручена підприємству, що підтверджується листом з відміткою "інші причини, що не дали змогу виконати обов`язки".
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Департамент комунальної власності Одеської міської ради просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, наголошуючи на законному та обґрунтованому судовому рішенні при повному дослідженні матеріалів справи.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Судами попередніх інстанцій установлено, що 16.12.1998 між Представництвом по управлінню комунальною власністю (правонаступник Департамент комунальної власності Одеської міської ради, орендодавець) та ТОВ "Евріка", укладено договір оренди нежитлового приміщення №7/004.
4.2. За умовами цього договору орендар приймає в строкове платне володіння та користування приміщення першого поверху будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 70, загальною площею 558 кв. м з метою розміщення магазину та ресторану зі строком дії до 16.12.2008.
4.3. Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що вступ орендаря у володіння та користування приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами договору оренди та ака приймання-передачі вказаного приміщення.
4.4. За умовами пункту 5.3 договору оренди нежитлового приміщення орендар має право проводити за згодою орендодавця реконструкцію та технічне переобладнання приміщення.
4.5. Додатковим погодженням до договору оренди від 16.12.1998 змінено орендаря на ПП "ЛІРА" на підставі рішення Суворовської райадміністрації №05515944100010170.
4.6. Разом з цим суди також установили, що у 1998 році ТОВ "Евріка" розробило робочий проєкт реконструкції існуючого нежитлового приміщення, розташованого за адресою вул. Дніпропетровська дорога, 70 у м. Одесі, під бізнес-центр та отримало письмові згоди структурних підрозділів Одеської міської ради та Представництва по управлінню комунальною власністю на проведення реконструкції орендованого майна.
4.7. 15.01.1998 видано начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси дозвіл на виконання будівельних робіт №12/38. Будівельно-монтажні роботи здійснено в терміни: початок робіт - 1998 рік, закінчення робіт - 2009 рік.
4.8. В подальшому шляхом підписання додаткових погоджень сторони неодноразово вносили зміни до умов цього договору, у тому числі, в частині зміни цільового призначення приміщення та його площі, а також в частині продовження строку дії договору оренди.
4.9. Так, додатковим погодженням від 05.11.2003 строк дії договору оренди нежитлового приміщення від 16.12.1998 №7/004 продовжено до 31.12.2018, додатковими погодженнями від 16.12.2008 та від 14.03.2013 №8 площу орендованого ПП "ЛІРА" приміщення зменшено на 21,6 кв. м та на 186,3 кв. м, відповідно, додатковим погодженням від 01.02.2010 №5 змінено цільове призначення нежитлового приміщення з "магазину та ресторану" на "майстерню з ремонту електропобутової техніки та інших побутових виробів".
4.10. Крім того суд першої інстанції установив, що у 25.06.2004 ПП "Ліра" зверталося до Представництва із заявою про надання повторного дозволу на реконструкцію (капітальний ремонт) орендованого приміщення, пов`язану з внутрішнім переплануванням приміщення, влаштуванням додаткових віконних і дверних пройм та інших видів робіт.
4.11. 25.06.2004 Представництво надало відповідь ПП "Ліра", що не заперечує проти проведення реконструкції і капітального ремонту приміщення, за умови надання затвердженої Суворовською райадміністрацією проектно-кошторисної документації, узгодженої з ДАБК і Одеською обласною службою "Укрінвестекспертиза", графіка проведення робіт і акта введення в експлуатацію об`єкта після закінчення ремонтних робіт.
4.12. 18.06.2004 ПП "Ліра" повідомило Представництво, що у зв`язку з корегуванням проектно-кошторисної документації така документація буде надана до Представництва пізніше.
4.13. Згідно з листом від 22.09.2006 №01-13/11330 Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради підтвердило, що реконструкція і капітальний ремонт нежитлового приміщення 1-го поверху, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 70, проводились ПП "ЛІРА" на підставі дозволів від 12.04.2000 №3931, від 30.11.2001 №10225, від 05.06.2003 №01-12/7112, від 05.07.2004 №01/13/7193.
4.14. Розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради "Про затвердження кошторисної документації вартості реконструкції та капітального ремонту нежитлового вбудовано-прибудованого приміщення за адресою: Дніпропетровська дорога, 70" від 19.11.2007 №835 затверджено кошторис на капітальний ремонт та реконструкцію вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень на суму 1 969 104,00 грн.
4.15. Згідно аудиторської довідки від 15.07.2008 ПП "Ліра" понесено затрати на реконструкцію та капітальний ремонт спірного орендованого майна на суму 1 969 104,00 грн.
4.16. 24.06.2009 приймальна комісія у складі представників позивача та відповідачів, які виступили замовниками реконструкції спірного нежитлового приміщення, склали акт готовності об`єкта до експлуатації №472. У цьому акті вказано, що виконані будівельні роботи, проведені позивачем за умови дотримання вимог ДБНіП, вимог державних стандартів, відповідно проектної документації та з дозволу власника майна - відповідача, про що видано свідоцтво від 24.06.2009 №15000472.
4.17. 21.10.2010 в "Інюг-експертиза" проведено експертні дослідження на підставі договору від 04Л0.2010 №10-4/3 з ПП "Ліра". Так, згідно до пункту 2.9. висновку експертних досліджень №305, виходячи із ринкової вартості об`єкту оцінки, з урахуванням невід`ємних поліпшень, які виконанні орендарем, за час оренди, та ринкової вартості невід`ємних поліпшень, які належать орендарю, частка орендодавця складає 53,3 %, а частка орендаря - 46,7 % його вартості.
4.18. Предметом спору у цій справі є вимоги ПП "Ліра" про стягнення з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та Одеської міської ради витрат, понесених на реконструкцію орендованого майна у сумі 1 969 104,00 грн.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Як встановлено судами, між Представництвом по управлінню комунальною власністю та ТОВ "Евріка" (правонаступник якого є ПП "ЛІРА") укладено договір оренди на нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 558 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 70.
5.3. Відповідно до пункту 5.3 договору оренди від 16.12.1998 орендарю надано право за згодою орендодавця проводити реконструкцію приміщення, технічне переозброєння.
5.4. Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
5.5. На момент укладання зазначеного договору Законом України "Про оренду державного майна" (у редакції 15.09.1995) абзацом другим частини третьої статті 23 передбачено, що орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.
5.6. Водночас, за приписами статті 776 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
5.7. Наслідки поліпшення наймачем речі, переданої у найм, визначені у статті 778 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
5.8. Отже, законодавством закріплено право наймача на проведення поліпшень майна, яке є предметом договору найму, лише за згодою наймача. Поліпшення майна означає проведення в ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі.
Відповідно, якщо наймодавець дає згоду на проведення таких поліпшень, він зобов`язується прийняти назад в зміненому стані річ, яка має більш високу вартість, і відшкодувати наймачеві понесені ним витрати на невіддільне поліпшення. Цивільне законодавство надає наймачу альтернативне право щодо вибору форми відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. При цьому право вибору предмета альтернативного зобов`язання належить боржнику, якщо інше не встановлене договором.
5.9. Судом першої інстанції, на підставі належних та допустимих доказів наданих сторонами, встановлено неодноразове надання пільг зі сплати орендної плати між сторонами спору щодо спірного нежитлового приміщення починаючи з 01.12.1996 по 01.08.1998. При цьому зазначені обставини визнавались учасниками справи, отже не підлягали окремому доказуванню.
5.10. У розумінні статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.
Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов`язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.
Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.
5.11. Зміст цієї норми свідчить про те, що орендар має право на компенсацію не вартості поліпшень (будівельних матеріаліав, робіт з капітального ремонту та реконструкції), а на компенсацію йому різниці між вартістю поліпшеного майна і вартістю цього майна на час його передачі в оренду.
5.12. Разом з цим місцевий господарський суд установив, що у 2004 році ПП "Ліра" зверталося до Представництва по управлінню комунальною власністю із заявою про надання повторного дозволу на реконструкцію (капітальний ремонт) орендованого приміщення, пов`язану з внутрішнім переплануванням приміщення, влаштуванням додаткових віконних і дверних пройм та інших видів робіт. У відповідь підприємство отримало згоду на проведення реконструкції за умови затвердження Суворовською райадміністрацією проектно-кошторисної документації, узгодженої з ДАБК і Одеською обласною службою "Укрінвестекспертиза", графіка проведення робіт і акта введення в експлуатацію об`єкта після закінчення ремонтних робіт, які підприємством виконано не було.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази надання такої документація до Представництва по управлінню комунальною власністю.
5.13. Отже, враховуючи положення частини другої статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Господарський суд Одеської області дійшов висновку, що вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.
5.14. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що застосування наслідків статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" можливе лише за умови припинення договору оренди майна.
5.15. Як установлено судом апеляційної інстанції, додатковими погодженнями від 16.12.2008 та від 14.03.2013 №8 площу орендованого ПП "ЛІРА" приміщення зменшено на 21,6 кв. м та на 186,3 кв. м.
Тобто, на момент звернення до суду з позовом між сторонами припинились правовідносини з оренди спірного нерухомого майна площею 207,9 кв. м, однак щодо іншої частини приміщення площею 350 кв. м вони тривають.
5.16. За таких підстав, колегія суддів погоджується із висновком судів, що ПП "ЛІРА" не доведено в установленому порядку, на яку суму за рахунок капітального ремонту та реконструкції (поліпшень) збільшилась вартість нерухомого майна площею 207,9 кв. м, а також, що здійснені в цьому приміщенні поліпшення неможливо відокремити без завдання шкоди нерухомому майну.
5.17. Водночас за змістом статті 26 "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
5.18. Проте суди установили, що вказаний договір є чинним та у матеріалах справи відсутні докази його припинення чи розірвання у судовому порядку.
5.19. Згідно з положеннями частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.20. Таким чином, з урахуванням меж перегляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги позивача про стягнення 1 969 104,00 грн є необґрунтованими, не доведеними і, в такий спосіб такими, що не підлягають задоволенню.
5.21. Також колегія суддів погоджується із висновком судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, з огляду на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення його прав або охоронюваних законом інтересів органом державної казначейської служби.
5.22. Враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності.
5.23. Аргументи скаржника, що 24.09.2019 справу розглянуто апеляційним господарським судом за відсутності ПП "ЛІРА" спростовуються наступним.
Суд апеляційної інстанції установив, що ухвалу суду від 26.07.2019 про поновлення провадження у справі та призначення справи до розгляду на 08.08.2019 вручено ПП "Ліра" 01.08.2019, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" за рекомендованим поштовим повідомлення (штриховий кодовий ідентифікатор №6511911352415).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2019 до канцелярії Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від директора ПП "ЛІРА" Дацькою Л.А., в якій зазначено, що вона знаходиться на лікуванні після операції та фізично не може бути присутня у судовому засіданні24.09.2019. При цьому зазначено, що з метою дотримання процесуальних строків просить розглянути апеляційну скаргу ПП "ЛІРА" за відсутності апелянта.
5.24. Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки за наявністю невиконаної ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 про призначення комплексної експертизи, розглянув апеляційну скаргу і не направив справу для продовження проведення експертизи спростовуються з огляду на те, що суд апеляційної інстанції витребував матеріали справи з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз у зв`язку з надходженням клопотання ПП "ЛІРА" про відмову від апеляційної скарги. В подальшому підприємство направило до суду заяву про залишення клопотання про відмову від апеляційної скарги без розгляду.
З огляду на комплексну оцінку судом вчинених дій позивача, які спрямовані на затягування судового процесу розгляду справи, Південно-західний апеляційний господарський суд розглянув справу без проведення експертизи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
За змістом 86 зазначеного Кодексу жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, перегляд справи судом апеляційної інстанції без висновку експерта не призвів до ухвалення незаконного рішення, а отже відповідно до частини другої статті 311 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для його скасування.
5.25. Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, вже були предметом дослідження та оцінки судом апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки доказів та установлених обставин справи, що не входить до повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
5.26. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008) принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (принцип юридичної визначеності), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.
5.27. З огляду на імперативні положення статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі встановлювати обставини, які не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій, а його повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.
5.28. За таких обставин, Верховний Суд, в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
6.3. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.4. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.5. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.
6.7. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження та не спростовують обставин справи, на які посилався суд як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення у справі не вбачається.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "ЛІРА" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2017 у справі №916/685/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Зуєв
Судді Н. О. Багай
Т. Б. Дроботова