06.02.2023

№ 916/697/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 916/697/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Зуєва В. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 (судді: Таран С. В. - головуючий, Будішевська Л. О., Поліщук В. В.) у справі

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства культури та інформаційної політики України та Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України,

про визнання договору недійсним та зобов`язання повернути майно

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2021 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства культури та інформаційної політики України і Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" (далі - ТОВ "ДРАЙВ-ІН") і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - РВ ФДМУ) про:

- визнання недійсним укладеного 26.12.2018 між відповідачами у справі договору купівлі-продажу об`єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу щодо передачі у власність 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 м2, розташованої за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5;

- зобов`язання ТОВ "ДРАЙВ-ІН" повернути до державної власності на користь Міністерства охорони здоров`я України зазначене нерухоме майно, вартістю 8 799 000,00 грн.

1.2. Господарським судом першої інстанції згідно з ухвалою від 22.03.2021 прийнято зазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/697/21.

Ухвалою суду від 24.05.2021 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України.

1.3. 13.07.20221 до Господарського суду Одеської області надійшла заява прокурора про зміну предмета позову та залучення співвідповідача від 07.07.2021 № 15/3/2-1313вих-21, в якій прокурор просив її прийняти та розглядати позовні вимоги з урахуванням змін, а саме:

- визнати незаконним і скасувати наказ РВ ФДМУ від 30.08.2018 № 1040 "Про включення до переліку об`єктів малої приватизації об`єкта державної власності -"49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 м2, розташованої за адресою: Французький бульвар, 85/5, м. Одеса", що орендується ТОВ "ДРАЙВ-ІН";

- визнати незаконним і скасувати підпункт 6 пункту 2 наказу Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) № 1196 від 18.09.2018 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році", яким розділ "Регіональне відділення по Одеській області" додатка 3 "Перелік окремого майна", затвердженого наказом ФДМУ № 447 від 27.03.2018, доповнено позицією: 49/100 частин нежитлової будівлі, загальною площею 350 м2 за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5;

- визнати незаконним і скасувати наказ РВ ФДМУ від 28.09.2018 № 1157 "Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта державної власності "49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 м2", розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, який знаходиться на балансі орендаря - ТОВ "ДРАЙВ-ІН";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу від 26.12.2018, укладений між РВ ФДМУ та ТОВ "ДРАЙВ-ІН", щодо передачі у власність 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5;

- зобов`язати ТОВ "ДРАЙВ-ІН" повернути до державної власності на користь Міністерства охорони здоров`я України нерухоме майно, а саме: 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 м2, розташованої за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, вартістю 8 799 000,00 грн. Водночас у цій заяві прокурор просив залучити ФДМУ як співвідповідача у справі та передати справу № 916/697/21 на розгляд Господарського суду міста Києва.

1.4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.07.2021 (суддя Демешин О. А.) зазначену заяву прокурора було залишено без розгляду та вирішено здійснювати розгляд справи за первісними позовними вимогами.

Суд першої інстанції з посиланням на положення частини 3 статті 46, статті 48 Господарського процесуального кодексу України виходив із того, що у наведеному випадку подана прокурором заява про зміну предмета позову за своєю правовою природою є новим позовом, який містить інші підстави та заявлений до іншого відповідача, проте подання таких заяв нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено, як не передбачено і одночасної зміни предмета і підстав позову або доповнення позову новими вимогами з інших підстав.

1.5. Згідно з ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2021 у справі № 916/697/21 повернуто прокурору.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду, яка не передбачена переліком, наведеним у статті 255 Господарського процесуального кодексу України; ця ухвала, за висновком суду, направлена на вирішення окремого процесуального питання і вона не перешкоджає провадженню у справі, а отже, в силу приписів зазначеної норми не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

1.6. Постановою Верховного Суду від 26.07.2021 ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції зі стадії апеляційного провадження.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

2.1. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2021 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що до закінчення підготовчого провадження у справі, прокурор подав заяву про зміну предмету позову від 07.07.2021 № 15/3/2-1313вих-21 (надійшла 13.07.2021 вх.№ 18701/21), якою позов доповнено новими позовними вимогами що визнання незаконними та скасування наказів РВ ФДМУ від 30.08.2018 № 1040 та від 28.09.2018 № 1157, а також наказу ФДМУ від 18.09.2018 № 1196, з посиланням на необхідність визнання незаконними та скасування актів індивідуальної дії, на підставі яких відбулась приватизація спірного нерухомого майна.

Суд дійшов висновку, що прокурор у наведеній заяві не змінював підстави позову, оскільки доповнені позовні вимоги також обґрунтовані зумовленою наявністю законодавчо встановленої заборони на відчуження та приватизацію об`єктів культурної спадщини, які включені до переліку пам`яток, що не можуть бути приватизовані, незаконністю вибуття з державної власності нерухомого майна тощо.

Отже, у заяві про зміну предмета позову прокурор фактично зазначив лише обставини, що зумовили подання такої заяви (зокрема, необхідність найбільш ефективного захисту прав та інтересів держави), однак при цьому не зазначив нових підстав на обґрунтування заявлених позовних вимог, тобто первісні підстави позову (як фактичні, так і юридичні) залишились незмінними, а тому суд дійшов висновку, що прокурор змінив виключно позовні вимоги, без коригування підстав позову, що свідчить про дотримання ним процесуального закону та безпідставність висновків місцевого суду.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2022, ТОВ "ДРАЙВ-ІН" у касаційній скарзі просить її скасувати, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2021 залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом норм процесуального права, посилаючись на абзац 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що оскаржувана постанова не може вважатися законною, оскільки її мотивація та висновки свідчать про те, що у разі "зміни предмету позову" можна ігнорувати правила та порядок залучення співвідповідачів (процесуальної співучасті), передбачені статтями 47 48 Господарського процесуального кодексу України, та правила об`єднання позовів, передбачені статтею 173 зазначеного Кодексу.

Заявник касаційної скарги зауважує, що в цьому випадку ФДМУ не є і не може бути співвідповідачем, и зазначений центральний орган виконавчої влади є саме новим відповідачем, за новою, доданою шляхом "зміни предмету" вимогою, зокрема щодо визнання незаконним наказу ФДМУ від 18.09.2018 № 1196.

ФДМУ не має жодного матеріально-правового зв`язку із вимогами до первісних відповідачів - ТОВ "ДРАЙВ-ІН" і РВ ФДМУ та не має спільних прав чи обов`язків із іншими відповідачами, оскільки приймаючі спірний наказ виконував не компетенцію власника (господарсько-правову), а адміністративно-правову компетенцію щодо затвердження переліку для органу управління в віданні якого перебуває відповідний об`єкт малої приватизації, а саме - РВ ФДМУ за дозволом балансоутримувача - Міністерства охорони здоров`я України.

Отже, у цьому випадку різні підстави виникнення прав та обов`язків, хоча й об`єднанні фактичними обставинами, однак відокремлені природою правовідносин і процесуальна співучасть ФДМУ щодо правочину, стороною у якому він не є, в порядку статей 46 47 Господарського процесуального кодексу України є незаконною.

Заявник касаційної скарги зазначає, що єдиний механізм за яким за наявності підстав можливо б було розглядати первісні вимоги до первісних відповідачів разом із новою вимогою до ФДМУ (окремий позов за ознакою нової вимоги, суб`єктного складу та матеріально-правової природи спору) - це механізм об`єднання позовів, який визначений статтею 173 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Відповідно до частини 5 статті 173 Господарського процесуального кодексу України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Заявник касаційної скарги вважає, що у цьому випадку до первісних вимог визначена виключна підсудність за місцем знаходження нерухомого майна відповідно до частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, що ж до нових вимог та до нового відповідача - ФДМУ, то встановлена виключна підсудність згідно з частиною 5 статті 30 зазначеного Кодексу, а саме за місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Отже, на переконання скаржника, апеляційний суд здійснив об`єднання позовів, в обхід механізму статті 173 Господарського процесуального кодексу України під видом "зміни позовних вимог", порушивши правила та обмеження, встановлені цією нормою, що може призвести в майбутньому до колізій, які істотно ускладнять і уповільнять розгляд цієї справи по суті.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу, заперечуючи проти її задоволення, прокурор зазначає, що обмеження права на подачу прокурором заяви про зміну предмету позову та залучення співвідповідача у справі можуть призвести до неефективного захисту відповідних інтересів держави та недосягнення законної мети цього позову, яка полягає у поновленні порушеного майнового інтересу держави та поверненні до державної власності пам`ятки культурної спадщини. Прокурор вважає постанову суду апеляційної інстанції законною, а доводи касаційної скарги безпідставними та необґрунтованими.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2022, зокрема відкрито провадження у справі № 916/697/21 за касаційною скаргою ТОВ "ДРАЙВ-ІН" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 у справі № 916/697/21 у порядку письмового провадження та витребувано справу із Господарського суду Одеської області.

Справа надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 21.06.2022 у зв`язку із чим її розгляд здійснюється у розумні строки, визначені процесуальним законодавством.

4.2. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, а також заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити.

4.3. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

4.4. Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції від 26.01.2022, якою скасовано ухвалу Господарського процесуального кодексу України від 27.07.2021 про залишення без розгляду заяви прокурора про зміну предмета позову без розгляду.

4.5. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 2 та частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

При цьому відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, з наведеного слідує, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Згідно з положеннями статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Визначення відповідача/відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

4.6. За змістом частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

4.7. Як свідчать матеріали, прокурор звернувся до звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства культури та інформаційної політики України і Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації з позовом до ТОВ "ДРАЙВ-ІН" і РВ ФДМУ про:

У заяві про зміну предмета позову та залучення співвідповідача прокурор просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ РВ ФДМУ від 30.08.2018 № 1040 "Про включення до переліку об`єктів малої приватизації об`єкта державної власності" 49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 м2, яка розташована за адресою: Французький бульвар, 85/5, м. Одеса", що орендується ТОВ "ДРАЙВ-ІН";

- визнати незаконним та скасувати підпункт 6 пункту 2 наказу ФДМУ від 18.09.2018 № 1196 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році", яким розділ "Регіональне відділення по Одеській області" додатка 3 "Перелік окремого майна", затвердженого ФДМУ від 27.03.2018 № 447, доповнено позицією: 49/100 частин нежитлової будівлі, загальною площею 350 м2, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5;

- визнати незаконним та скасувати наказ РВ ФДМУ від 28.09.2018 № 1157 "Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта державної власності "49/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 350 м2", що розташований за адресою: м. Одеса Французький бульвар, 85/5, який знаходиться на балансі орендаря ТОВ "ДРАЙВ-ІН";

- залучити ФДМУ як співвідповідача у справі;

- передати справу № 916/697/21 на розгляд Господарського суду міста Києва;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкта державної власності малої приватизації шляхом викупу від 26.12.2018, укладений між РВФДМУ та ТОВ "ДРАЙВ-ІН" щодо передачі у власність 49/100 частин нежитлової будівлі, загальною площею 350 м2, яка розташована за адресою: Французький бульвар, 85/5, м. Одеса;

- зобов`язати ТОВ "ДРАЙВ-ІН" повернути до державної власності на користь Міністерства охорони здоров`я України нерухоме майно, а саме: 49/100 частин нежитлової будівлі, загальною площею 350 м2, яка розташована за адресою: Французький бульвар. 85/5, м. Одеса, вартістю 8 799 000 гривень.

4.8. Отже, зі змісту заяви про зміну предмета позову та залучення співвідповідача від 07.07.2021 № 15/3/2-1313вих-21 (надійшла до суду 13.07.2021 вх.№18701/21) вбачається, що прокурор доповнив позовні вимоги, викладені у позовній заяві про недійсність договору та повернення майна, новими вимогами про визнання незаконним та скасування наказів РВ ФДМУ від 30.08.2018 № 1040 та від 28.09.2018 № 1157 щодо малої приватизації об`єкта державної власності, а також додав нову вимогу до ФДМУ, із зазначенням про необхідність його залучення до участі у справі як співвідповідача, про часткове скасування наказу ФДМУ від 18.09.2018 № 1196 про внесення змін до наказу щодо приватизації об`єкта державної власності.

4.9. У постанові Верховного Суду від 03.08.2020 у справі № 911/2139/19, на яку також посилався суд першої інстанції, зазначено, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог тощо. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

4.10. Частиною першою статті 173 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

З аналізу частини 1 цієї статті вбачається, що позивач має право на об`єднання в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача.

Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18, постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/18.

Зі змісту частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України також вбачається, що порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ (частина 3 зазначеної статті).

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4, 5 вказаної статті, якими передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом; не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

4.11. Ураховуючи наведене та положення чинного процесуального законодавства, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви прокурора про зміну предмета позову, яка, як встановлено судом, за своєю правовою природою є новим позовом, який містить інші підстави та заявлено до іншого відповідача - ФДМУ.

Зазначені обставини не спростовано судом апеляційної інстанції, який дійшов передчасного висновку, що наведення прокурором нових позовних вимог та до іншого відповідача є саме зміною предмета позову.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 цього Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

5.3. Статтею 312 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

5.4. Ураховуючи норми законодавства, зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 27.07.2021 відповідає положенням чинного законодавства, натомість оскаржувану у справі постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 необхідно скасувати, а ухвалу місцевого суду - залишити в силі.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідності скасування постанови суду апеляційної інстанції із залишенням в силі ухвали місцевого суду, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, сплачені ТОВ "ДРАЙВ-ІН" згідно з платіжним дорученням від 21.02.2022 № 3531 у сумі 2481,00 грн, покладаються на прокуратуру Одеської області.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 у справі № 916/697/21 скасувати, ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.07.2021 залишити в силі.

3. Стягнути з прокуратури Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги у сумі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн).

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

В. А. Зуєв