№ 916/845/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 916/845/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 (судді: Колоколов С. І., Богатир К. В., Разюк Г. П.),

та рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2019 (суддя Желєзна С. П.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "П.В.К.", ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У березні 2019 року Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ "КБ "Приватбанк") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "П.В.К." (далі - ТОВ "П.В.К.") та ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів 748 000 грн заборгованості за кредитним договором від 07.07.2014.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням боржником - ТОВ "П.В.К." зобов`язань за кредитним договором від 07.07.2014, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 748 000 грн. Оскільки зобов`язання за вказаним кредитним договором забезпечено договором поруки від 07.07.2014, укладеним з ОСОБА_1 , позивач просив на підставі статей 526 530 543 546 549 553 554 610 611 1048 1049 1054 Цивільного кодексу України стягнути солідарно з відповідачів 748 000 грн заборгованості за кредитним договором.

1.3. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 посилався на ненадання позивачем доказів видачі кредитних коштів і доказів отримання та використання кредитних коштів боржником, з огляду на те, що надані позивачем виписки по банківському рахунку не підтверджують факт видачі кредитних коштів позичальнику.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.07.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019, позовні вимоги АТ "КБ "Приватбанк" задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ТОВ "П.В.К.", ОСОБА_1 на користь АТ "КБ "Приватбанк" 748 000 грн заборгованості за кредитом, 11 220 грн судового збору.

2.2. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що позивач зобов`язання за кредитним договором виконав належно, надавши позичальнику кредитні кошти у розмірах, визначених у кредитному договорі від 07.07.2014, що підтверджено належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте позичальник зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 748 000 грн. З огляду на те, що зобов`язання за кредитним договором було забезпечено договором поруки, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення вказаної заборгованості з боржника та поручителя солідарно. Крім того, заяв про застосування позовної давності до прийняття судом рішення по суті не заявлялось.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 і рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2019 скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

3.2. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, зокрема, статей 91 236 Господарського процесуального кодексу України та ухвалили судові рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

3.3. Ухвалюючи судові рішення про стягнення солідарно з боржника та поручителя заборгованості за кредитним договором, суди зробили висновки про покладення відповідальності на поручителя на підставі копії договору поруки від 07.07.2014 № K2VKLOF05950/DP, укладеного між АТ "КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 , який підписано з використанням електронного цифрового підпису, та копії угоди про використання електронного цифрового підпису від 07.07.2014, укладеної між АТ "КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1

3.4. Разом з тим ОСОБА_1 заперечував підписання ним вказаної угоди та неодноразово у судових засіданнях наголошував на необхідності надання позивачем суду оригіналу цієї угоди про використання електронного цифрового підпису та заявляв клопотання про витребування письмових доказів.

3.5. Скаржник також зазначає, що у постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 146/381/18, від 18.09.2019 у справі № 333/468/15-ц, від 14.08.2019 у справі № 296/3042/16-ц, від 25.07.2019 у справі № 923/913/18, від 03.07.2019 у справі № 193/345/17, від 26.06.2019 у справі № 193/344/17, від 20.06.2019 у справі № 666/1206/16-ц, від 19.06.2019 у справі № 916/1674/15, від 18.06.2019 у справі № 920/330/18, від 29.05.2019 у справі № 369/6520/17, від 28.05.2019 у справі № 925/859/16 містяться висновки про те, що неподання оригіналів документів порушує принцип змагальності сторін, ставить сторони спору в нерівні умови, свідчить про зловживання сторони своїм процесуальним правом та є доказом не підписання оспорюваного документу, а копія документу не є доказом в силу приписів частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

3.6. Також скаржник наголошує, що в рішенні Господарського суду Одеської області від 22.07.2019 зазначено дату укладення угод про використання електронного цифрового підпису між АТ "КБ "Приватбанк" і ТОВ "П.В.К." та між АТ "КБ "Приватбанк" і ОСОБА_1 , а також договору поруки № K2VKLOF05950/DP - 07.07.2017, хоча зазначені угоди та договір мають дату укладення - 07.07.2014.

3.7. Крім того, у пункті 8.2. кредитного договору від 07.07.2014 № K2VLOF05950 вказано, що його підписано на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису між банком і поручителем від 15.06.2012, однак таку угоду позивач суду не надавав.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційне провадження у справі було відкрито 02.12.2019. Одночасно із відкриттям касаційного провадження витребувано матеріали справи із Господарського суду Одеської області/Південно-західного апеляційного господарського суду.

Разом з тим, витребувані матеріали надійшли до Касаційного господарського суду лише 18.12.2019.

Зважаючи на це, враховуючи вимоги статей 114 248 Господарського процесуального кодексу України, Суд розглядає зазначену справу в розумний строк з моменту її отримання з урахуванням конкретних обставин справи та інших критеріїв, зокрема, складності справи, з метою забезпечення основних завдань господарського судочинства.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

4.3. Судами попередніх інстанцій установлено, що 07.07.2017 між АТ "КБ "Приватбанк" та ТОВ "П.В.К." було укладено угоду про використання електронного цифрового підпису, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про те, що ведення документообігу, в тому числі підписання угод, договорів та інших документів, може здійснюватись сторонами як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладання електронного цифрового підпису.

4.4. 07.07.2014 між АТ "КБ "Приватбанк" (кредитор), ТОВ "П.В.К." (позичальник) та ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" (поручитель) було укладено договір № K2VLOF05950, розділом А якого було визначено вид кредиту - овердрафтовий; кредитний ліміт овердрафту за цим договором становив 788 500 грн, у тому числі 750 000 - на поповнення обігових коштів; 38 500 грн - на сплату судових витрат, передбачених пунктами 2.2.16, 2.3.15, 5.8 цього договору.

4.5. Відповідно до пунктів 1.1, 1.1.1 договору № K2VLOF05950 від 07.07.2014 банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов`язується здійснювати овердрафтове обслуговування позичальника, яке полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку позичальника № НОМЕР_1 , відкритому у банку, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до пункту 1.3 цього договору, шляхом дебетування поточного рахунку.

4.6. Овердрафтове кредитування позичальника здійснюється банком в межах ліміту і строку, встановлених згідно з пунктами 1.3, 1.4 цього договору, з періодом безперервного користування кредитом згідно з пунктом А. 4 цього договору шляхом перенесення дебетового сальдо з поточного рахунку позичальника на його позичковий рахунок. Виконання банком розрахункових документів позичальника здійснюється шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника. Зазначений спосіб овердрафтового кредитування здійснюється банком з моменту направлення позичальнику відповідного повідомлення у спосіб, визначений на розсуд банку, та зазначений в пункті А. 2 цього договору, до моменту про його відміну банком в порядку, визначеному цим пунктом.

4.7. За пунктом 2.1.4 договору № K2VLOF05950 від 07.07.2014 банк зобов`язується проводити овердрафтове обслуговування Позичальника згідно з указаним у цьому пункті порядком.

4.8. Відповідно до пунктів 2.2.4, 2.2.5 договору № K2VLOF05950 від 07.07.2014 позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого пунктом 1.5 цього договору; повернути кредит у строки, встановлені пунктами 1.4, 2.3.4, 2.2.17 цього договору.

4.9. Згідно з пунктом 2.3.7 договору № K2VLOF05950 від 07.07.2014 банк має право у випадку порушення позичальником термінів виконання будь-яких з грошових зобов`язань, встановлених цим договором (за відсутності коштів у необхідних сумах на рахунках позичальника для здійснення повноважень банку відповідно до пункту 2.2.8 цього договору), а також для сплати передбачених цим пунктом комісійних винагород позичальник доручає банку здійснювати списання коштів з усіх поточних та депозитних рахунків позичальника у банку у порядку, передбаченому чинним законодавством та цим договором.

4.10. Відповідно до пунктів 6.1, 8.2 договору № K2VLOF05950 від 07.07.2014 цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно-цифрового підпису усіма його сторонами. Цей договір підписано із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису від 15.06.2012, підписаної між поручителем та банком, та на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису від 07.07.2014, підписаної між позичальником та банком.

4.11. Згідно з наданою позивачем роздруківкою файлу перевірки електронного цифрового підпису договір № K2VLOF05950 від 07.07.2014 був підписаний сторонами із використанням електронного цифрового підпису.

4.12. 07.07.2017 між АТ "КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 також було укладено угоду про використання електронного цифрового підпису, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про те, що ведення документообігу, в тому числі підписання угод, договорів та інших документів, може здійснюватись сторонами як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладання електронного цифрового підпису.

4.13. 07.07.2017 між АТ "КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № K2VKLOF05950/DP, за пунктом 1.1 якого поручитель несе відповідальність перед кредитором за виконання ТОВ "П.В.К." зобов`язань за договором № K2VLOF05950 від 07.07.2014 з повернення овердрафтового кредиту з кредитним лімітом за кредитним договором, розмір якого, може бути зменшений або збільшений необмежену кількість разів без підписання договорів про внесення змін до кредитного договору в залежності зменшення або збільшення оборотів грошових коштів по поточним рахункам боржника відкритим у кредитора, але в будь-якому випадку не більше суми ліміту згідно з умовами пунктів А. 2, А. 2.1, А. 2.2. кредитного договору, що становить розмір 788 500 грн.

Якщо під час виконання кредитного договору зобов`язання боржника, забезпечені цим договором, збільшаться, внаслідок чого збільшиться відповідальність поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором у розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з поручителем не потрібні.

4.14. Відповідно до пунктів 1.2, 1.4, 1.5 договору поруки № K2VKLOF05950/DP від 07.07.2014 поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з цим пунктом поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. До поручителя, який виконав зобов`язання боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором та договором застави (іпотеки), що укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором. У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

4.15. Згідно з пунктом 2.1.2 договору поруки № K2VKLOF05950/DP від 07.07.2014 у випадку невиконання боржником будь-якого зобов`язання, передбаченого пунктом 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати прийняті поручителем на себе зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої цим пунктом вимоги.

4.16. Положеннями пункту 5.2 договору поруки № K2VKLOF05950/DP від 07.07.2014 передбачено, що цей договір підписано із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис", та на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису від 07.07.2014, підписаної між поручителем та кредитором, та вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно-цифрового підпису усіма його сторонами.

4.17. Згідно з наданою позивачем роздруківкою файлу перевірки електронного цифрового підпису договір поруки № K2VKLOF05950/DP від 07.07.2014 був підписаний сторонами із використанням електронного цифрового підпису.

4.18. За випискою за банківським рахунком № НОМЕР_1 ТОВ "П.В.К." протягом періоду з 26.08.2014 по 25.09.2014, випискою за період з 26.09.2014 по 01.03.2019 та довідкою АТ "КБ "Приватбанк" від 01.03.2019 (відомість оборотів і залишків) АТ "КБ "Приватбанк" на виконання умов договору № K2VLOF05950 від 07.07.2014 було видано ТОВ "П.В.К." овердрафтовий кредит у розмірі 748 000 грн.

4.19. 31.07.2018 АТ "КБ "Приватбанк" звернулось до ТОВ "П.В.К." та ОСОБА_1 із повідомленням про необхідність сплати заборгованості, яка виникла у боржника перед банком, відповідно до умов кредитного договору № K2VLOF05950 від 07.07.2014 та договору поруки № K2VKLOF05950/DP від 07.07.2014 у зв`язку з порушенням ТОВ "П.В.К." зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

4.20. Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором.

4.21. Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

4.22. Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 Цивільного кодексу України).

4.23. За частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

4.24. За положеннями частин другої, третьої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

4.25. Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

4.26. За змістом частин першої - третьої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

4.27. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

4.28. Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, на позивача покладено обов`язок доказування тих обставин, на які він посилається як на підставу позову.

За положеннями частини четвертої цієї статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

4.29. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався, зокрема, на те, що заборгованість за кредитом підлягає стягненню солідарно з боржника та поручителя, який несе відповідальність відповідно до договору поруки від 07.07.2014 №K2VKLOF05950/DP, підписаного з боку поручителя із застосуванням електронного цифрового підпису, та укладеного на підставі угоди з АТ "КБ "Приватбанк" про використання електронного цифрового підпису від 07.07.2014.

4.30. Яницький В. А., заперечуючи проти підписання ним угоди з АТ "КБ "Приватбанк" про використання електронного цифрового підпису від 07.07.2014, неодноразово у судових засіданнях наголошував на необхідності надання позивачем суду оригіналу цієї угоди про використання електронного цифрового підпису та заявляв клопотання про витребування письмових доказів.

4.31. Відповідно до частин сьомої, восьмої, десятої статті 81 Господарського процесуального кодексу України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

4.32. За положеннями статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

4.33. Відповідно до статті 92 Господарського процесуального кодексу України оригінали письмових доказів зберігаються у суді в матеріалах справи.

За заявою особи, яка надала суду оригінал письмового доказу, суд повертає оригінал доказу цій особі після його дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили. У матеріалах справи залишається засвідчена суддею копія письмового доказу або витяг з нього.

4.34. Так, вирішуючи спір, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для покладення відповідальності на поручителя на підставі копії договору поруки від 07.07.2014 № K2VKLOF05950/DP, укладеного між АТ "КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 , який підписано з використанням електронного цифрового підпису, та копії угоди про використання електронного цифрового підпису від 07.07.2014, укладеної між АТ "КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1

4.35. Однак матеріали справи не містять доказів, що дійсність наданих до суду копій зазначених правочинів засвідчено судом першої інстанції.

4.36. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на зазначені обставини уваги не звернув та відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що позивач не надав оригінали договору поруки від 07.07.2014 № K2VKLOF05950/DP, укладеного між АТ "КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 , та угоди про використання електронного цифрового підпису від 07.07.2014, укладеної між АТ "КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 , посилаючись на положення частини дев`ятої статті 81 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час прийняття судового рішення апеляційним судом, згідно з якими у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

4.37. Проте, беручи до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що договір поруки від 07.07.2014 № K2VKLOF05950/DP та угоду про використання електронного цифрового підпису від 07.07.2014 він не підписував (відсутність події), суд повинен був зобов`язати позивача, який стверджував про існування підписаних документів, подати суду відповідні докази наявності події підписання вказаних правочинів.

4.38. Також, суди попередніх інстанцій, взявши до уваги, як доказ, копію угоди про використання електронного цифрового підпису від 07.07.2014, укладеної між АТ "КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 , не звернули увагу на те, що підписантом зазначеної угоди є фізична особа ОСОБА_1 , однак завірена печаткою ТОВ "П.В.К.".

Отже, судам необхідно з`ясувати у якому статусі ОСОБА_1 підписано угоду про використання електронного цифрового підпису від 07.07.2014.

4.39. Крім того, суди не встановили уповноважену особу ТОВ "П.В.К.", яка мала право на момент укладення договорів вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі їх підписувати, зокрема щодо повноважень ОСОБА_1 на його укладення та, відповідно, його правового статусу як підписанта.

4.40. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними і такими, що зроблені без всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, та на підставі взятих до уваги з порушенням вимог частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України доказів, у зв`язку з чим оскаржувані у справі судові рішення необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.41. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 333/468/15-ц, від 25.09.2019 у справі № 146/381/18, від 18.06.2019 у справі № 920/330/18, від 28.05.2019 у справі № 925/859/16.

4.42. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять копії угоди про використання електронного цифрового підпису між банком і поручителем від 15.06.2012, на яку здійснюється посилання у пункті 8.2. кредитного договору від 07.07.2014 № K2VLOF05950, а також на те, що у змісті судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій існують невідповідності (розбіжності) в частині зазначення дати укладення угод про використання електронного цифрового підпису між АТ "КБ "Приватбанк" і ТОВ "П.В.К." та між АТ "КБ "Приватбанк" і ОСОБА_1 , та договору поруки № K2VKLOF05950/DP, зокрема, зазначено в певних випадках дату 07.07.2014, а в інших - 07.07.2017.

4.43. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, тому ухвалені у справі судові рішення необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

4.44. Під час нового розгляду суду необхідно урахувати викладене, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, та встановити обставини щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позову.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини першої-третьої статті 311 цього Кодексу).

5.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення необхідно скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини другої статті 308, статтями 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 і рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2019 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова