ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/960/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
ОСОБА_1 - не з`явилась,
ОСОБА_2 - Тіньковського О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 (головуючий суддя - Таран С.В., судді: Богатир К.В., Аленін О.Ю.)
у справі №916/690/25
за заявою: ОСОБА_1 ,
за участю особи, яка може отримати статус учасника справи: ОСОБА_2 ,
про забезпечення позову до подання позовної заяви,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст обставин справи
1. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просила накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських, депозитних, поточних рахунках, відритих громадянину України - ОСОБА_2 в будь-яких банках України, фінансових установах в межах суми боргу 7 680,06 дол. США, a також на інших рахунках у банківських та фінансових установах України та Республіки Польщі, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду.
2. Господарський суд Одеської області ухвалою від 17.03.2025 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
3. Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі №916/960/25 скасувати та постановити нове судове рішення, яким повністю задовольнити заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви.
4. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 21.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі №916/960/25 - без змін.
5. ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №916/960/25, в якій просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з апеляційним розглядом справи, у розмірі 10 000 грн.
6. Південно-західний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 11.06.2025 заяву ОСОБА_2 задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 500 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. У задоволенні іншої частини заяви ОСОБА_2 відмовив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
7. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 у справі №916/960/25 і постановити нове судове рішення, відмовити ОСОБА_2 в стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
8. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржниця посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК), зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 31.10.2019 у справі №914/201/19, від 09.02.2022 у справі №904/4380/21, від 11.05.2023 у справі №910/4631/22, від 07.06.2023 у справі №910/15830/20, від 27.03.2023 у справі №910/25118/15, від 21.05.2021 у справі №905/1623/20, від 29.01.2020 у справі №905/671/19, від 18.11.2021 у справі №910/4862/21, від 09.02.2022 у справі №904/4380/21, від 27.07.2022 у справі №907/418/21, ухвалах від 22.02.2022 у справі №910/5257/21, від 03.08.2022 у справі №907/418/21, від 27.03.2023 у справі №910/25118/15, від 07.06.2023 у справі №910/15830/20, щодо застосування статей 129 233 244 ГПК.
9. Доводи скаржниці зводяться до того, що в силу наведеної практики Верховного Суду питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції може бути предметом судового дослідження під час вирішення питання про розподіл судових витрат за результатами вирішення спору по суті. Частково задовольняючи заяву про розподіл витрат на правничу допомогу, апеляційний суд помилково дійшов висновку, що у справі №916/960/25 ухвалено судове рішення по суті спору.
10. За текстом касаційної скарги скаржниця також зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які вона очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції становить до 10 000 грн. Підтверджуючі документи щодо понесення остаточних судових витрат, які має понести скаржниця в цій справі, будуть надані суду додатково.
Позиція Верховного Суду
11. Предметом касаційного перегляду є додаткова постанова апеляційного суду, ухвалена за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи.
12. Причиною звернення з касаційною скаргою стала незгода заявниці з вказаним судовим рішенням в частині здійснення апеляційним судом розподілу витрат на правничу допомогу за результатами перегляду ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову до його подання, а не за результатами вирішення спору по суті.
13. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
14. Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване нормами статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК, відповідними нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
15. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
16. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
17. Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з розглядом справи та вирішенням по суті, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (висновок, викладений у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц та у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 907/418/21).
18. Відповідно до статті 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
19. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК).
20. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
21. Загальний порядок розподілу судових витрат за результатами розгляду справи визначено у статті 129 ГПК.
22. Зокрема, частиною четвертою вказаної статті визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
23. Зазначені норми визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, який ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
24. У контексті наведеного скаржниця вважає неправомірним вирішення апеляційним судом у цій справі питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, яке, на її переконання, може бути предметом судового дослідження під час вирішення питання про розподіл судових витрат за результатами вирішення спору по суті.
25. На підтвердження своєї позиції скаржниця за текстом касаційної скарги наводить правові позиції Верховного Суду стосовно того, що:
- положення статті 233 ГПК обмежує можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні ухваленням рішення за результатами розгляду справи по суті (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №914/201/19 та в ухвалах Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №903/834/20, від 03.08.2022 у справі №907/418/21);
- питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується судом при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом це питання не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи (подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №904/4380/21, від 11.05.2023 у справі №910/4631/22, від 07.06.2023 у справі №910/15830/20, від 27.03.2023 у справі №910/25118/15 та в ухвалі Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №907/418/21);
- додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20).
26. Проаналізувавши в аспекті доводів скаржниці судові рішення у наведених справах, Суд відзначає, що дійсно сталою та послідовною є позиція Верховного Суду стосовно того, що питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції може бути предметом судового дослідження під час вирішення питання про розподіл судових витрат за результатами вирішення спору по суті (постанови від 29.01.2020 у справі №905/671/19, від 18.11.2021 у справі №910/4862/21, від 09.02.2022 у справі №904/4380/21, від 27.07.2022 у справі №907/418/21, ухвалах від 22.02.2022 у справі №910/5257/21, від 03.08.2022 у справі №907/418/21, від 27.03.2023 у справі №910/25118/15).
27. Застосування підходу, за якого розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із переглядом ухвал суду, ставиться у залежність від результату вирішення спору по суті, додатково свідчить про те, що до такого розподілу застосовується загальне правило, передбачене частиною четвертою статті 129 ГПК (постанова Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №910/15830/20).
28. Проте застосування такого підходу щодо розподілу судових витрат, які заявник поніс у зв`язку з апеляційним переглядом ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову до його подання, за результатами розгляду спору по суті в цьому випадку є неможливим, так як апеляційний суд встановив, чого скаржниця за текстом касаційної скарги не спростовує, що ОСОБА_1 (скаржниця) після подання заяви про забезпечення позову до його подання не пред`явила до Господарського суду Одеської області відповідний позов до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних, нарахованих на заборгованість за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (корпоративних прав) від 15.12.2020, у сумі 7 680,06 дол. США, про намір звернення з яким було вказано в заяві про забезпечення позову до його подання, що, в свою чергу, виключає розгляд справи по суті спору, відповідно й можливість вирішення питання про розподіл судових витрат за результатами такого розгляду, в тому числі понесених заявником витрат на правничу допомогу при апеляційному перегляді ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволення заяви про забезпечення позову до його подання.
29. У той час як у всіх наведених скаржницею справах відбувався розгляд (подальший) розгляд спору по суті, відповідно було можливим вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу, понесених під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, при вирішенні питання про закінчення судового провадження, що узгоджується з усталеною позицією Верховного Суду щодо розподілу таких витрат при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.
30. З огляду на наведене, Суд вважає безпідставними посилання скаржниці на неврахування апеляційним судом наведених правових висновків як на підставу для скасування додаткової постанови апеляційного суду в цій справі, так як відмінність у наведених судових рішеннях та у цій справі зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, які визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі, а неоднаковими та неподібними фактичними обставинами, за яких Верховний Суд (у наведених скаржницею судових рішеннях) вказував на необхідність застосування відповідного підходу щодо розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, понесених при апеляційному перегляді ухвали суду першої інстанції.
31. Застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм права при здійсненні розподілу витрат на професійну правничу допомогу за обставин, які слались саме в цій справі, не суперечить жодному з вказаних скаржницею правових висновків.
32. Доводи скаржниці в аспекті наведених судових рішень Верховного Суду стосовно помилковості висновків апеляційного суду про ухвалення в цій справі рішення по суті спору Суд також відхиляє, адже вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, понесених при апеляційному перегляді ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд, врахувавши, що за загальним правилом питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду, не виснував про те, що у цій справі ухвалено рішення по суті спору, а виходив з того, що внаслідок неподання позову (після подання заяви про забезпечення позову до його подання) вирішення спору по суті й, відповідно, проведення розподілу судових витрат не відбудуться, у зв`язку з чим заявник фактично буде позбавлений процесуальної можливості компенсувати понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, що є неприпустимим і не відповідає засадам господарського судочинства.
33. Скаржниця за текстом касаційної скарги такі висновки апеляційного суду жодним чином не спростовує, зокрема не доводить, що відповідний позов було подано, а отже, що розподіл понесених заявником витрат на правничу допомогу при апеляційному перегляді ухвали суду першої інстанції буде можливим за результатами розгляду спору в цій справі по суті.
34. Наведені скаржницею в касаційній скарзі обставини щодо інших судових справ, розгляд яких триває та остаточне рішення в яких не ухвалено, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної додаткової постанови апеляційного суду, так як такі обставини жодним чином не впливають на результати вирішення питання про розподіл судових витрат у цій справі, зокрема витрат на правничу допомогу, понесених заявником при апеляційному перегляді ухвали суду першої інстанції, та не підтверджують наявність спору в межах цієї справи, за результатами розгляду якого було б можливим здійснити розподіл відповідних судових витрат.
35. При цьому Суд відзначає, що неподання скаржницею позову, що як правильно зазначив апеляційний суд, виключає в цьому випадку вирішення спору по суті й, відповідно, здійснення розподілу судових витрат за результатами такого розгляду, не може позбавити заявника процесуальної можливості компенсувати понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, що є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства, метою впровадження якого є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права та інтереси в суді, в цьому випадку в межах вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для накладення арешту на грошові кошти заявника, про що скаржниця просила в поданій нею заяві про забезпечення позову до його подання, проте після її подання відповідний позов до суду не пред`явила.
36. За таких обставин, зокрема, з огляду на те, що здійснити розподіл судових витрат у цій ситуації (коли було подано заяву про забезпечення позову до його подання, а сам позов не було пред`явлено) за загальним правилом є неможливим, Суд вважає цілком законними та обґрунтованими висновки апеляційного суду про можливість вирішення питання про розподіл судових витрат за апеляційний розгляд справи, тобто за апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції, так як вирішення спору по суті в цьому випадку й, відповідно, проведення розподілу судових витрат не відбудуться.
37. При цьому Суд враховує, що скаржниця за текстом касаційної скарги не надводить жодних доводів стосовно здійсненого апеляційним судом розподілу витрат на правничу допомогу, понесених заявником під час апеляційного перегляду узвали суду першої інстанції про відмову в задоволення заяви про забезпечення позову до його подання, зокрема в аспекті оцінки та дослідження доказів, наданих на підтвердження таких витрат, оцінки розміру таких витрат через призму визначених ГПК критеріїв, відповідно, не доводить неправомірність здійсненого розподілу, а саме стягнення з неї суми витрат на правничу допомогу в розмір 7 500 грн із заявлених 10 000 грн, яку (суму в розмірі 7 500 грн), виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд вважав справедливою, розумною та такою, що не має надмірний характер.
38. Верховний Суд при касаційному перегляді додаткової постанови апеляційного суду не виявив у діях суду апеляційної інстанції порушень приписів норм процесуального права, про які заявляла скаржниця та які б призвели до ухвалення незаконного рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
39. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
40. Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
41. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувана додаткова постанова апеляційного суду ухвалена за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для її зміни чи скасування за мотивів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.
Розподіл судових витрат (судового збору)
42. Оскільки судовий збір за подання касаційної скарги на додаткову постанову апеляційного суду не сплачується, відповідно розподілу не підлягає.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 у справі №916/690/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р. Кібенко
В.І. Студенець