ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 917/11/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Мачульський Г.М.
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: Лисанець А.Ф. (присутній в режимі відеоконференції)
відповідача: не з`явились
третьої особи: не з`явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Полтавської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2022
у справі № 917/11/21
за позовом Полтавської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миндаль"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру,
про стягнення 1 227 965, 67 грн
В С Т А Н О В И В:
Полтавська міська рада (далі - Рада, позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миндаль" (далі -ТОВ "Миндаль", відповідач) про стягнення 1 227 965, 67 грн безпідставно збережених коштів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як власник нерухомого майна, у період з 26.03.2018 по 20.07.2020 використовував земельну ділянку площею 16 746 кв. м. за адресою: м. Полтава, вул. Квітки Цісик, 11, на якій це майно розташоване, без правовстановлюючих документів та без здійснення плати за її використання, у зв`язку з чим безпідставно, за рахунок позивача зберіг грошові кошти у розмірі орендної плати за цю ділянку, які зобов`язаний повернути згідно з положеннями ст.1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.02.2022 позов задоволений, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 227 965,67 грн безпідставно збережених коштів.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідач зберіг у себе кошти, що як орендна плата нараховуються за володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні відповідачу на праві власності об`єкти нерухомості; земельна ділянка сформована, має кадастровий номер, тобто є об`єктом цивільних прав; збереження (заощадження) цього майна почалося у результаті правомірних дій відповідача із набуття ним права власності на нерухоме майно без оформлення договору оренди земельної ділянки, що має наслідком володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. Отже, у відповідача виник обов`язок сплатити позивачеві за спірний період грошові кошти за користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомості відповідача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 917/11/21 за апеляційною скаргою ТОВ "Миндаль" на вказане рішення суду першої інстанції.
21.09.2022 від відповідача до апеляційного суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що позовну заяву від імені позивача підписано представником Сорокою Інною Миколаївною, яка не мала права її підписувати.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2022 (колегія суддів у складі: Тарасова І.В. - головуючий, Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.) рішення суду першої інстанції скасовано, позов залишений без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Апеляційний суд виходив з того, що до позовної заяви не додано документів, які б підтверджували повноваження представника представляти юридичну особу - позивача як представника (адвоката) в суді або діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва. Так, позовна заява від імені Ради підписана представником Сорокою Інною Миколаївною (далі - Сорока І.М.), повноваження якої підтверджувались виключно довіреністю. Однак представником органу місцевого самоврядування, який діє на підставі довіреності, може бути виключно адвокат, а у справі відсутні докази укладення між Радою та Сорокою Інною Миколаївною, яка має статус адвоката, договору про надання правової допомоги. У той же час зі змісту довіреності на ім`я Сороки І.М. вбачається, що вказана особа перебуває з позивачем у трудових відносинах. Довіреність за відсутності доказів, передбачених ч. 4 ст. 56 ГПК України (статуту, положення, трудового договору, контракту тощо), не підтверджує повноваження особи діяти від імені відповідного органу місцевого самоврядування в порядку самопредставництва.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 258, 262, ч.ч. 1, 4 ст. 269, ч. 3 ст. 277 ГПК України у подібних правовідносинах, зокрема щодо того, чи має право суд апеляційної інстанції переглянути рішення суду першої інстанції на підставі виключно доводів окремого процесуального клопотання заявника апеляційної скарги, за умови відсутності таких доводів безпосередньо в апеляційній скарзі, за якою було відкрито апеляційне провадження.
Також скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування статей 56 60 164 ГПК України у подібних правовідносинах щодо виникнення у посадових осіб органу місцевого самоврядування повноважень у порядку самопредставництва на підставі публічного оприлюднених в порядку норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», Закону України «Про доступ до публічної інформації» обов`язкових до виконання актів органів місцевого самоврядування.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 05.12.2022.
21.11.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли додаткові доводи до касаційної скарги, направлені позивачем поштою 18.11.2022. Зазначені письмові доводи за своїм змістом є доповненням до касаційної скарги, поданої позивачем 02.11.2022.
Верховний Суд розглянувши такі додаткові доводи, залишає їх без розгляду на підставі частини 2 статті 118 ГПК України як такі, що подані позивачем з пропуском передбаченого законом строку, оскільки відповідно до імперативних положень частини 1 статті 298 цього Кодексу особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. Натомість перебіг вказаного процесуального строку закінчився 02.11.2022, клопотання про його поновлення з поважних причин скаржником не подавалося, що унеможливлює розгляд таких додаткових підстав касаційної скарги.
30.11.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній погоджується з висновками апеляційного суду про підписання позовної заяви у справі неуповноваженою особою, вказує на неможливість врахування апеляційним судом документів у підтвердження повноважень представника, наданих позивачем лише до суду апеляційної інстанції та вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника позивача, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що виходячи змісту положень статей 56 58 ГПК України, представництво Ради у цій справі може здійснювати: адвокат як представник юридичної особи; керівник або інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позовна заява від імені Ради підписана Сорокою І.М., на підтвердження повноважень якої до позову додано виключно копію довіреності, зі змісту якої вбачається, що вказана особа перебуває з позивачем у трудових відносинах. Одночасно Сорока І.М. має і статус адвоката.
Проте апеляційним судом не встановлено доказів, які б свідчили про наявність у Сороки І.М. повноважень представляти інтереси Ради в якості адвоката як представника, оскільки довіреність була видана вказаній особі як працівнику Ради, а не як адвокату.
У той же час до позову не додано і докази на підтвердження повноважень Сороки І.М. діяти від імені органу місцевого самоврядування в порядку самопредставництва, що відповідно до ч. 4 ст. 56 ГПК України може підтверджуватись лише наявністю відповідних положень в законі, статуті, положенні, трудовому договорі (контракті), а не довіреністю органу місцевого самоврядування, доданою до позовної заяви.
Установлення апеляційним судом тієї обставини, що позовна заява Ради підписана особою, яка не має права її підписувати, стало підставою для скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позову з подальшим застосуванням положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
У поданій касаційній скарзі Рада стверджує про те, що апеляційний суд припустився помилки та вийшов за визначені частиною 1 статті 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки доводи відповідача щодо відсутності у представника позивача повноважень на підписання позовної заяви містились не в апеляційній скарзі, а в окремому клопотанні, поданому вже після відкриття апеляційного провадження.
Верховний Суд такі доводи відхиляє з огляду на таке.
Перелік документів, що додаються до позовної заяви, передбачений в статті 164 ГПК України, частина 5 якої визначає, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Отже, процесуальне законодавство зобов`язує представника підтвердити наявність у нього повноважень на підписання позовної заяви від імені позивача шляхом долучення відповідних доказів безпосередньо до поданої позовної заяви.
У свою чергу встановлення судом відсутності у представника позивача відповідних повноважень після відкриття провадження у справі має безумовним процесуальним наслідком залишення позову без розгляду в силу імперативних вимог пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.
Одночасно і частиною 1 статті 278 ГПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
Таким чином, реалізуючи повноваження з перегляду судового рішення в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити наявність обставин, які згідно з вимогами ГПК України є підставою для залишення позову без розгляду або закриття провадження у справі, тобто унеможливлюють розгляд заявленого у справі позову по суті, не залежно від того, чи вказує на такі обставини заявник апеляційної скарги.
У зв`язку з чим перевірка апеляційним судом дотримання позивачем вимог процесуального законодавства щодо підтвердження повноважень представника на підписання позовної заяви не свідчить про недотримання цим судом вимог статті 269 ГПК України щодо меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
У даному випадку суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про відсутність у представника позивача повноважень на підписання позовної заяви, тобто обставину, яка виключає розгляд заявленого позову по суті, правомірно ухвалив постанову про скасування рішення суду першої інстанції щодо задоволення позову та залишив позов без розгляду.
Верховний Суд також вважає безпідставними посилання скаржника на те, що представник Сорока М.І. діяла в порядку самопредставництва на підставі Положення про Департамент з питань реєстрації, який був доведений до відома суду шляхом його офіційного оприлюднення на веб-сайті Ради, оскільки така обставина не звільняє позивача від виконання процесуального обов`язку, покладеного на нього приписами частини 5 статті 164 ГПК України. При цьому згідно з частиною 4 статті 13 ГПК України ризик настання наслідків, пов`язаних з невчиненням відповідної процесуальної дії, несе саме позивач.
Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення норм процесуального права не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувана постанова ухвалена із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.
Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Полтавської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2022 у справі № 917/11/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Мачульський Г.М.