ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 917/530/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.,
за участю представників:
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України" - не з`явився,
Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2019
(головуючий - Тарасова І.В., судді Білоусова Я.О., Пуль О.А.)
та рішення Господарського суду Полтавської області від 05.09.2019
(суддя Безрук Т.М.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"
про стягнення 14 604 881,52 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення 14 604 881,52 грн, у тому числі: 6 215 697,99 грн - пені, 2 507 902,31 грн - 3% річних, 5 881 281,22 грн - інфляційних втрат, згідно з договором постачання природного газу №3789/1617-ТЕ-24 від 05.09.2016 (з врахуванням уточнень, викладених у заяві від 12.04.2019 № 14/4-549).
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо своєчасних розрахунків за отриманий за договором № 3789/1617-ТЕ-24 від 05.09.2016 природний газ.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.09.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 161374,12 грн - пені, 34617,07 грн - 3 % річних. В іншій частині - у позові відмовлено.
4. В частині відмови у задоволенні позовних вимог суди мотивували свої висновки тим, що: - частина заборгованості за природний газ погашалась відповідачем відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, шляхом підписання сторонами спільних протокольних рішень, що свідчить про згоду позивача на зміну строку та порядку розрахунків за укладеним договором; - частина вартості природного газу погашалася згідно з постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 через рахунки із спеціальним режимом використання за встановленими нормативами перерахування коштів, а тому у відповідача була відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем.
5. Задовольняючи позовні вимоги частково, суди виходили з того, що нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строків оплати за надані послуги з транспортування природного газу має бути здійснено на суму боргу, яку відповідач сплатив власними коштами, з порушенням строків оплати, поза межами дії постанов Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 та № 217 від 18.06.2014; відповідне прострочення виконання зобов`язання виникло в період з 26.11.2016 по 04.12.2016 та за період з 26.09.2017 по 28.09.2017. Крім того, суд частково задовольнив клопотання відповідача та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%, стягнувши на користь позивача пеню у розмірі 161374,12 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій частково АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області від 05.09.2019 скасувати в частині відмови в стягненні пені в сумі 6054323,87 грн, 3% річних в сумі 2473285,24 грн та інфляційних втрат в сумі 5881281,22 грн. Прийняти нове рішення, яким сягнути з відповідача на користь позивача вказані суми.
7. Касаційна скарга мотивована тим, що: суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що у зв`язку з підписанням спірних протокольних рішень строки виконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі вказаного договору №3789/1617-ТЕ-24 від 05.09.2016 змінились, оскільки не врахували передбачених умов вказаного договору, зокрема п. 8.3; до спірних відносин має застосовуватись положення ст. 618 ЦК України, відповідно до якої боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладення його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця; суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені на 50%.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає про те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій відповідають законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для їх скасування чи зміни.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
9. 05.09.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" укладено договір постачання природного газу №3789/1617-ТЕ-24, відповідно до п. 1.1 якого позивач, як продавець, зобов`язався поставити споживачеві (відповідачу) у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти і оплатити цей газ на умовах цього договору.
10. Згідно з п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
11. Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 102282,0 тис. куб. метрів. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (п. 3.4. договору).
12. Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа, наступного за місяцем поставки газу.
13. Згідно з п. 6.2. договору, оплата за природний газ здійснюється наступним чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія ст. 191 Закону України «Про теплопостачання»;
2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. цього договору - в разі коли на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунку споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюється дія статті 191 Закону України «Про теплопостачання» в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів інфляційних нарахувань, тощо) крім суми основної заборгованості здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
14. У п. 8.2 договору (з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.03.2017 до договору) передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
15. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (п. 8.3 договору).
16. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років (п. 10.3. договору).
17. У додаткових угодах № 1 від 23.01.2017, № 2 від 31.03.2017 до договору сторони встановили ціну природного газу, що постачається, порядок визначення цієї ціни, обсяг природного газу, що підлягає передачі у період з 01.04.2017 по 30.09.2017, а також умови відповідальності за порушення зобов`язань за договором.
18. В додатковій угоді №2 від 31.03.2017 сторони дійшли згоди про те, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 по 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
19. Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу за період жовтень 2016 року - вересень 2017 року природний газ на загальну суму 587 577 016,33 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 59334998,20 грн, від 30.11.2016 на суму 83493253,55 грн, від 31.12.2016 на суму 104179817,16 грн, від 31.01.2017 на суму 114983120,10 грн, від 28.02.2017 на суму 88785524,72 грн, від 31.03.2017 на суму 66526770,56 грн, від 30.04.2017 на суму 20621993,41 грн, від 31.05.2017 на суму 10710747,18 грн, від 30.06.2017 на суму 9608220,59 грн, від 31.07.2017 на суму 8997217,40 грн, від 31.08.2017 на суму 9332296,86 грн, від 30.09.2017 на суму 11003056,60 грн.
20. Відповідач свої зобов`язання за договором щодо оплати природного газу виконав, сплативши на користь позивача 587 577 016,33 грн, що підтверджено та відображено у бухгалтерській виписці з балансового рахунку сальдо по підприємству та випискою по операціях за період з 01.10.2016 - 31.05.2018.
21. Погашення заборгованості за договором відбувалось наступним чином:
- на підставі спільних протокольних рішень за процедурою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій;
- коштами, які перераховувались відповідачем на користь позивача виключно з рахунку з спеціальним режимом використання відповідно до п. 6.2 договору;
- власними коштами відповідача, у період, коли НКРЄ не встановила відповідачу нормативи перерахування коштів.
22. Посилаючись на те, що розрахунки за поставлений природний газ відповідачем здійснювались з порушенням строків, встановлених у п. 6.1. договору №3789/1617-ТЕ-24 від 05.09.2016, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позиція Верховного Суду
23. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.
24. Предметом касаційного оскарження є висновки судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні пені в сумі 6054323,87 грн, 3% річних в сумі 2473285,24 грн та інфляційних втрат в сумі 5881281,22 грн, а тому, враховуючи приписи ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції здійснює перегляд судових рішень попередніх інстанцій в межах вимог касаційної скарги.
25. Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
26. За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
27. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).
28. Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
29. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
30. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
31. Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
32. Разом з тим, судами встановлено, що керуючись, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, між Головним управління державної казначейської служби України у Полтавській області (сторона №1), Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації (сторона № 2), Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (сторона № 3), НАК "Нафтогаз України" (сторона № 4) було укладено низку спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України № 3404 від 20.12.2016, № 22 від 11.01.2017, № 679 від 01.02.2017, № 678 від 01.02.2017, № 799 від 09.02.2017, № 798 від 09.02.2017, №3014 від 05.07.2017, №3175 від 08.08.2017, № 3173 від 08.08.2017, № 3171 від 08.08.2017, №3488 від 18.09.2017, №3489 від 18.09.2017.
33. У пунктах 2, 3 спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків та визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.
34. Зокрема, за умовами спільних протокольних рішень, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" перераховує НАК "Нафтогаз України" кошти за природний газ із записом у графі "призначення платежу" "Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20, за природний газ.
35. Судами встановлено, що всього за підписаними протокольними рішеннями, відповідачем на користь позивача сплачено 283 995 485,52 грн.
36. Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника, обґрунтовані посиланням на умови договору №3789/1617-ТЕ-24 від 05.09.2016, щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій про те, що у зв`язку з підписанням спірних протокольних рішень строки виконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі вказаного договору, змінились.
37. Так, зі змісту Порядку № 20 від 11.01.2005 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
38. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
39. Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.
40. Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регуляторного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок № 20 від 11.01.2005.
41. Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
42. Таким чином, підписавши зазначені спільні протокольні рішення, сторони погодили, що відшкодування частини боргу відповідача, здійснюватиметься відповідно до встановлених зазначеними рішеннями порядку. Тобто, сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.
43. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18 та в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18.
44. Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, позивач погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий ним газ за договором № 3789/1617-ТЕ-24 від 05.09.2016.
45. З урахуванням наведеного, посилання скаржника на необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 618 ЦК України також є безпідставних та необґрунтованим.
46. Крім того, судами встановлено, що розрахунки між сторонами договору №3789/1617-ТЕ-24 від 05.09.2016 здійснювались за рахунок коштів, які перераховувались відповідачем на користь позивача виключно з рахунку з спеціальним режимом використання.
47. Частиною 6 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції від 09.04.2015) встановлено, що для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів.
Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов`язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України.
Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами.
48. Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 затверджений "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (далі - Порядок № 217 від 18.06.2014), яким визначено механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі - спеціальні рахунки).
49. Дія цього Порядку №217 від 18.06.2014 не поширюється на розрахунки, що здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" та інших нормативно-правових актів щодо погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.
50. Відповідно до п. 3 Порядку №217 від 18.06.2014 теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації"", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).
51. Згідно з п. 7 Порядку №217 від 18.06.2014 теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
52. За змістом п. 8 Порядку №217 від 18.06.2014 усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів.
У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв`язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.
53. Згідно з п. 9 Порядку №217 від 18.06.2014 уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.
54. Відповідно до п. 12 Порядку №217 від 18.06.2014 Національна комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі комісія або НКРЕКП) на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця:
1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів: на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації; на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками); на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи); на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи); на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями; 2) затверджує реєстр нормативів; 3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи; 4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.
55. На підставі п. 13 Порядку №217 від 18.06.2014 уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій. Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.
56. Судами встановлено, що постановами НКРЕКП №2128 від 02.12.2016, №2404 від 29.12.2016, №15 від 10.01.2017, №212 від 21.02.2017, №213 від 21.02.2017, №243 від 28.02.2017, №440 від 30.03.2017, №599 від 27.04.2017, №709 від 31.05.2017, №818 від 29.06.2017, №955 від 27.07.2017, №1056 від 31.08.2017 затверджувався реєстр нормативів перерахування коштів , що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води від усіх категорій споживачів.
57. Судами також встановлено, що кошти з оплати отриманого відповідачем природного газу було перераховано постачальнику на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання з посиланням у призначенні платежу на постанову Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення із призначенням платежу «Розп. кошт. На вик. П. КМУ №217 від 18.06.2014». Всього на виконання вказаних постанов відповідно до нормативу перерахування коштів із рахунку зі спеціальним режимом використання, відкритого позивачем, на рахунок позивача було проведено перерахування коштів в загальній сумі 290 305 311,36 грн.
58. Враховуючи, що відповідачем кошти були перераховані постачальнику на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання у відповідності до вимог Порядку №217 від 18.06.2014, відповідач не міг самостійно впливати на порядок оплати послуг з постачання природного газу, що надавались йому позивачем на підставі договору № 3789/1617-ТЕ-24 від 05.09.2016, оскільки у даному випадку, у відповідача була відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за природний газ, оскільки всі кошти, які надходять на рахунок відповідача, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно з затвердженим поставами НКРЕП алгоритму та перераховуються на рахунок позивача.
59. Встановивши, що доказів, які підтверджують перерахування коштів з порушенням строків, визначених Порядком №217 від 18.06.2014, позивачем не надано, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що строки виконання зобов`язання відповідачем за договором шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання не були порушені, у зв`язку з чим підстави для нарахування відповідачу пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з порушенням п.6.1. договору відсутні.
60. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.07.2019 по справі №924/297/18, по справі №918/553/18 від 24.07.2019.
61. Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків щодо відсутність підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строків оплати за надані послуги з транспортування природного газу, які проводились в період дії постанов Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 та № 217 від 18.06.2014.
62. Щодо доводів касаційної скарги про неправомірне зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені на 50%, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
63. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
64. Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
65. Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
66. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
67. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка, у такому випадку, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
68. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.
69. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
70. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
71. Так, вирішуючи питання щодо наявності обставин для зменшення розміру пені, судами було встановлено, що відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, здійснення відповідачем оплати за природний газ залежить виключно від розрахунків кінцевих споживачів, борг яких за одержаний природний газ перед відповідачем є значним. Відтак, рівень розрахунків підприємства за спожитий природний газ залежить виключно від платіжної дисципліни споживачів теплової енергії.
72. Крім того, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суди встановили, що відповідачем належними доказами доведено важкий матеріальний стан підприємства. Водночас позивач не надав доказів, які підтверджують понесення ним збитків або можливість їх понесення у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань.
73. Таким чином, взявши до уваги обставини, що вплинули на виконання зобов`язання, поведінку винної сторони, причини неналежного виконання зобов`язання, відсутність підтвердження у матеріалах справи завданих кредитору збитків, ступінь виконання зобов`язання (оплата вартості здійснена відповідачем в повному обсязі), суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав у даному випадку для зменшення на 50% розміру пені, що правомірно нарахована позивачем у зв`язку з простроченням прострочення виконання зобов`язання (на суму боргу, яку відповідач сплатив власними коштами, з порушенням строків оплати) за період з 26.11.2016 по 04.12.2016 та за період з 26.09.2017 по 28.09.2017.
74. Доводи касаційної скарги не спростовують правомірності вказаних висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що суперечить приписам ст. 300 ГПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
75. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
76. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).
77. Таким чином, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження та зводяться до переоцінки доказів у справі, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав її задоволення.
Розподіл судових витрат
78. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області від 05.09.2019 у справі №917/530/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді Н.М. Губенко
В.І. Студенець