№ 918/772/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 918/772/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.12.2021 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 у справі

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз»

про стягнення 2 486 439,74 грн заборгованості з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності, 290 462,70 грн пені, 252 874,02 грн інфляційних втрат та 114 603,58 грн 3 % річних.

У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Дудченко В. В., відповідача - Дороніна О. М.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У вересні 2021 року Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - Товариство, АТ «Укртрансгаз» та/або позивач) звернулося до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» (далі - відповідач та/або АТ «Рівнегаз») 2 486 439,74 грн заборгованості з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності, 290 462,70 грн пені, та 252 874,02 грн інфляційних втрат та 114 603,58 грн 3 % річних.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у процесі здійснення діяльності з розподілу природного газу відповідач, для забезпечення фізичного балансування ГРМ та власної господарської діяльності, повинен здійснити закупівлю природного газу в обсягах, достатніх для надання послуг з розподілу природного газу та здійснити оплату позивачу наданих послуг транспортування природного газу. Якщо обсяг природного газу, переданий до газорозподільної системи (з урахуванням обсягів подачі природного газу газовидобувним підприємством, приєднаним до мереж газорозподільної системи, та перетоку природного газу в суміжну газорозподільну систему), перевищує сумарний обсяг природного газу, що був відібраний споживачами згідно з інформацією про відбори з газорозподільної системи, то вся різниця є відбором відповідного оператора газорозподільної системи. За твердженням позивача така різниця складається з обсягів природного газу, які визначаються згідно абзацом 1 пункту 4 глави 6 розділу III Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), об`єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається оператором газорозподільних систем (далі - Оператор ГРМ) згідно з главою 1 розділу XII цього Кодексу та розраховується як різниця між об`ємом (обсягом) надходження природного газу до ГРМ у відповідний період і об`ємом (обсягом) природного газу, який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжній ГРМ протягом зазначеного періоду.

Об`єм (обсяг) фактичних виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу складається з нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат, а також понаднормованих втрат природного газу, які виникають під час переміщення природного газу газорозподільною системою.

Позивач вважає, що саме на підставі договору транспортування газу від 17.12.2015 № 1512000713 (далі - договір) позивачем протягом травня-грудня 2019 року надавалися (надані) відповідачу, послуги замовленої потужності в обсязі 13 181 810,71 куб. м природного газу, який відповідач використав для покриття виробничо-технологічних втрат, відповідно у відповідача виник цивільний обов`язок на умовах цього договору сплатити вартість наданих послуг.

Відповідно до пункту 8.4 договору (у редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2017) позивачем було направлено в інформаційній платформі, на електронну адресу відповідача: рахунок № 05-2019-1512000713/ від 31.05.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 280 911,05 грн та звіт про використання замовленої потужності за травень 2019 року; рахунок № 06-2019-1512000713/1000619 від 30.06.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 150 952,96 грн та звіт про використання замовленої потужності за червень 2019 року; рахунок № 07-2019-1512000713/1000719 від 31.07.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 212 032,04 грн та звіт про використання замовленої потужності за липень 2019 року; рахунок № 08-2019-1512000713/1000819 від 31.08.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 113 784,07 грн та звіт про використання замовленої потужності за серпень 2019 року; рахунок № 09-2019-1512000713/1000919 від 30.09.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 131 984,52 грн та звіт про використання замовленої потужності за вересень 2019 року; рахунок № 10-2019-1512000713/1001019 від 31.10.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 249 752,34 грн та звіт про використання замовленої потужності за жовтень 2019 року; рахунок № 11-2019-1512000713/1001119 від 30.11.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 424 876,46 грн та звіт про використання замовленої потужності за листопад 2019 року; рахунок № 12-2019-1512000713/1001219 від 31.12.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 922 746,30 грн та звіт про використання замовленої потужності за грудень 2019 року. Позивачем також направлено відповідачу акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) від 31.05.2019 № 05-2019-1512000713/1000519, від 30.06.2019 № 06-2019-1512000713/1000619, від 31.07.2019 № 07-2019-1512000713/1000719, від 31.08.2019 № 08-2019-1512000713/1000819, від 30.09.2019 № 09-2019-1512000713/1000919, від 31.10.2019 № 10-2019-1512000713/1001019, від 30.11.2019 № 11-2019-1512000713/1001119, від 31.12.2019 № 12-2019-1512000713/1001219.

Проте відповідачем не здійснено оплати рахунків за перевищення замовленої (договірної) потужності за період травень-грудень 2019 року на загальну суму 2 486 439,74 грн, чим відповідач порушив умови пунктів 4.1, 8.4 договору, а також порушив права та інтереси позивача як кредитора у спірних правовідносинах.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем зобов`язань із здійснення оплати перевищення замовленої (договірної) потужності за травень-грудень 2019 позивачем, на підставах пунктів 13.1, 13.5 договору, статей 258 (з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень), 536, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини 3 статті 198, статті 232 (з урахуванням пункту 7 Розділу IX Прикінцевих положень) Господарського кодексу України (далі - ГК України) нараховано відповідачу пеню в розмірі 290 462,70 грн, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 114 603,58 грн та інфляційні втрати в розмірі 252 874,02 грн.

1.3. 22.09.2021 до місцевого господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому АТ «Рівнегаз» просило суд у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що: предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду. Відповідно до пунктів 2.1, 2.4. договору, обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначаються відповідно до додатків 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування). Згідно пункту 2.9 договору, додатки 1, 2, 3, є невід`ємною частиною цього договору. Втім, додатки 1 та 2 до договору не укладалися, такі додатки відсутні. На думку відповідача, відсутність підписаних додатків свідчить про неузгодження сторонами всіх суттєвих умов договору щодо кожної послуги, яка має надаватись за таким договором, у тому числі щодо плати за перевищення договірної потужності. Більш того, відсутність додатку 1 «Розподіл потужності» підписаного на 2019 рік (або хоча б на спірний період), взагалі виключає можливість у відповідності до договору надавати оператором ГТС послугу замовленої потужності. При цьому, без встановлення попередньої замовленої потужності, яка відповідно до умов договору визначається додатком 1, не може мати місце будь - яке перевищення договірної потужності.

Відповідач зазначав, що з 01.05.2019 набрали чинність зміни до Кодексу ГТС, в тому числі повністю змінено порядок отримання доступу до потужності, замовлення потужності, визначення вартості та порядок розрахунку договірної потужності, в тому числі змінився порядок розрахунку перевищення договірної потужності. З 01.05.2019 оператор ГТС фактично почав надавати послугу з розподілу договірної потужності, порядок надання якої був повністю змінений з 01.05.2019.

За твердженням відповідача, з 01.05.2019 по 31.12.2019 між позивачем та відповідачем були відсутні будь-які договірні відносини, які б врегульовували надання послуги договірної потужності у відповідності до діючого з 01.05.2019 порядку надання таких послуг. Формула, яка передбачена договором у редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2017 не відповідає формулі розрахунку перевищення договірної потужності, яка підлягала застосуванню починаючи з 01.05.2019. Укладений договір не передбачає такої форми перевищення, її порядку визначення та розрахунку.

АТ «Рівнегаз» вказувало на те, що зміни щодо розподілу потужності на добу введено в дію та внесені зміни до Кодексу ГТС з травня 2019 року. Однак, відповідних змін до діючого договору від 17.12.2015 № 1512000713 не відбулося, та іншого договору на період травень-грудень 2019 року не укладалося. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. В редакції діючого договору від 17.12.2015 № 1512000713 не передбачено розподіл потужності на добу, а тому у відповідача не виникло зобов`язання перед позивачем щодо здійснення додаткової плати за перевищення потужностей, згідно з їх розрахунком.

Разом з тим, відповідач зазначав, що в термін, визначений пунктом 8.4 договору, на електрону адресу товариства не надходили відповідні документи, про що АТ «Рівнегаз» повідомляло листами: від 27.06.2019 № 33003.1-Сл-8453-0619, від 22.07.2019 № 33003.1-Сл-3815-0719, від 22.08.2019 № 33003.1-Сл- 4441-0819, від 26.09.2019 № 33003.1-Сл 5197-0919, від 26.10.2019 № 33003.1-Сл-5772-1019, від 20.11.2019 № 33003.1-Сл-6384-1119, від 20.12.2019 № 33003.1 Сл-7028-1219, від 22.01.2020 № 33003.1-Сл-371. Зазначеними листами також повідомлено про залишення актів без оформлення з метою усунення АТ «Укртрансгаз» вищевикладених порушень, проте дії по усуненню порушень не були вчинені, відповідь на листи АТ «Рівнегаз» не отримало. Акти наданих послуг, рахунки, звіти були направлені на електронну адресу АТ «Рівнегаз» в Інформаційній платформі, використання якої не передбачено умовами договору, з порушенням терміну, визначеного пунктом 8.4 договору. Таким чином, відповідач вважає, що умови договору, передбачені пунктом 8.4. договору АТ «Укртрансгаз» не виконані.

Крім того, відповідачем у відзиві у порядку частини 3 статті 267 ЦК України та частини 5 статті 315 ГК України заявлено про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення основної заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних втрат. При цьому, посилається на те, що замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк до 15 числа місяця, наступного за газовим місяцем. Відповідно, шестимісячний строк позовної давності для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення сум основної заборгованості за надані послуги сплив з 15.01.2020 по 15.06.2020 (в залежності від кінцевої дати строку виконання основного зобов`язання). Позивач звернувся з позовом до суду тільки у вересні 2021, тобто поза межами позовної давності. Водночас інфляційні та річні відсотки нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, а тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних відсотків є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних відсотків є додатковою до основної вимогою. А отже, до вимог позивача про стягнення пені, інфляційної складової та 3 % річних, нарахованих на суму основної заборгованості слід також застосувати спеціальний строк позовної давності.

1.4. 01.10.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої АТ «Укртрансгаз» просить суд: відхилити доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість; зобов`язати надати відповідь на поставлені запитання в першій заяві по суті та задовольнити позовні вимоги повністю. При цьому у вказаній відповіді позивач зазначає про те, що спірний договір сторонами виконувався, відповідач здійснював свою діяльність з розподілу природного газу, яка потребує виробничо-технологічних витрат (отримання обсягів природного газу) самим відповідачем, який протягом спірного періоду травня-грудня 2019 року використовував обсяги природного газу для своїх виробничо-технологічних втрат та витрат, які відповідно були про транспортовані позивачем магістральним трубопровідним транспортом та щодо яких відповідачу було надано послуги з перевищення замовленої (договірної) потужності. Відповідачем не надано доказів того (враховуючи, здійснення ним кожного дня діяльності з розподілу природного газу та отримання коштів за вказані послуги), що потужність, яку він використав, для розподілу природного газу кінцевим споживачам, які розміщені на території ліцензованої діяльності АТ «Рівнегаз», була отримана іншим шляхом, наприклад, автомобільним, залізничним чи повітряним сполученням (не магістральним трубопровідним), або надана іншим замовником послуг транспортування, що також є неможливим з технічної точки зору та схеми (принципу) переміщення природного газу територією України.

Позивач у відповіді на відзив вказував на те, що відповідно до пункту 6.2. договору розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом ГТС. Враховуючи, що відповідачем не подано заявку на розподіл потужності на рік, квартал, місяць, АТ «Укртрансгаз» здійснював розподіл потужності відповідачу на період на добу наперед відповідно до пункту 1 глави 7 розділу ІХ Кодексу ГТС. Відповідно до пункту 2.4. договору, відповідач не замовляв послугу фізичного транспортування природного газу за договором, відповідно і потреба у підписанні додатку № 2 до договору між позивачем і відповідачем була відсутня, як з моменту укладення договору, так і у спірний період. Додаток № 3 до договору поданий разом з позовною заявою. На думку позивача, відсутність підписаних додатків № 1 та № 2 жодним чином не спростовує факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з перевищення замовленої (договірної) потужності. Укладаючи договір сторони не ставили в залежність виконання його умов від підписаних додатків, оскільки вказані додатки не стосуються порядку розрахунку за послуги, що є предметом позовних вимог у справі. Відповідач вчиняв дії щодо отримання послуг за договором, відтак відповідач втратив право стверджувати, що договір є таким, що не виконувався. 01.05.2019 застосовувалася плата за послуги транспортування природного газу, розрахунки за перевищення договірної потужності були введені в дію та набрали чинності з 01.05.2019 та до цієї дати не нараховувалися замовникам послуг транспортування. Позивач вважає, що згода відповідача на прийняття умов договору виражена у отриманні ним послуг транспортування природного газу (до 01.05.2019) та доступу до потужності (з 01.05.2019), так як жодних повідомлень про розірвання договору, або про припинення своєї господарської діяльності, АТ «Рівнегаз» не надсилало на адресу позивача. Оскільки відповідач не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, на думку позивача, замовником було подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а вся потужність, яка була йому надана, є перевищенням замовленої договірної потужності.

Разом з тим, позивач зазначає, що договір транспортування природного газу 17.12.2015 № 1512000713 за своєю правовою природою є самостійним видом договору про надання послуг, поняття якого визначено спеціальним законодавством, зокрема, у Кодексі ГТС, Законі України «Про ринок природного газу» та зміст якого, визначений на основі типового договору, затвердженого органом державної влади, сторони договору не виступають по відношенню один до одного перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, а на правовідносини, що виникають із договору поширюються загальні положення щодо договорів про надання послуг. Таким чином, у випадку не подання замовником послуг транспортування природного газу номінації, для такого замовника вважається підтвердженою номінація послуг транспортування природного газу з обсягами природного газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/виходу, а величина перевищення замовлених потужностей у такому випадку дорівнює величині використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу та відповідно величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідач не виступає стосовно відібраних обсягів природного газу ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем, що свідчить про те, що суб`єктний склад договору не відповідає характеристиці договору перевезення. Позивач категорично заперечує щодо застосування до спірних правовідносин спеціальних строків позовної давності, за помилковими твердженнями відповідача, так як транспортування природного газу магістральними трубопроводами не є переміщенням вантажу в розумінні положень статті 306 ГК України.

1.5. 19.10.2021 до місцевого господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно яких відповідач наполягав на безпідставності позовних вимог, в зв`язку з чим просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, вказуючи про те, що позивачем жодним чином не спростовано доводи викладені АТ «Рівнегаз» у відзиві на позов, та повністю заперечує проти пояснень, викладених позивачем у відповіді на відзив. Розмір потужності, що надається оператору газорозподільної системи, визначається в договорі на транспортування природного газу. Посилання позивача на норми статті 181 ГК України, у яких зазначено, якщо одна з сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України є безпідставними, оскільки АТ «Рівнегаз» не здійснювало дій, якими б визнавало перевищення потужностей за договором від 17.12.2015 № 1512000713. Відповідач зазначає, що з 01.05.2019 по 31.12.2019 між позивачем та відповідачем були відсутні будь-які договірні відносини, які б врегульовували надання послуги договірної потужності у відповідності до діючого з 01.05.2019 порядку надання таких послуг. Відповідач вказує на те, що на думку позивача підставою для стягнення заборгованості є односторонні акти наданих послуг перевищення замовленої (договірної) потужності, звіти, реєстри тощо. Як вбачається із самого змісту назви послуги саме в договорі має бути визначена замовлена (договірна) потужність. Відсутність додатку 1 «Розподіл потужності» взагалі виключає можливість у відповідності до договору надавати позивачем послугу замовленої потужності. При цьому, без встановлення попередньої замовленої потужності, яка відповідно до умов договору визначається додатком 1, не може мати місце будь-яке перевищення замовленої потужності.

1.6. 01.11.2021 до місцевого господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення в яких АТ «Укртрансгаз» просить позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на те, що заборгованість АТ «Рівнегаз» у сумі 2 486 439,74 грн (що є предметом розгляду даної справи) є підтвердженою, що виникла на підставі договору від 17.12.2015 № 1512000713.

1.7. 06.12.2021 на електронну адресу суду та 10.12.2021 до місцевого господарського суду від позивача надійшло клопотання відповідно до якого АТ «Укртрансгаз» просить суд визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк для подання доказів у справі № 918/772/21, та прийняти та долучити до матеріалів справи № 918/772/21 копії звітів АТ «Рівнегаз» форми № 8в - НКРЕКП-газ-моніторинг «Звіт про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків» за спірний період травень-грудень 2019 року. Позивач вважає, що з вказаних звітів убачається підтвердження самим відповідачем обсягів природного газу для його фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат, обсяг використаної потужності, яка є предметом даного судового провадження та повідомлено, що відповідно до Плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2021 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 18.11.2020 № 2134 «Про затвердження Плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2021 рік», на підставі постанови НКРЕКП від 16.12.2020 № 2448, була здійснена планова перевірка АТ «Рівнегаз» за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2020, за результатом якої складено акт перевірки від 12.03.2021 № 144 та прийнято постанову від 08.04 2021 № 633 «Про накладення штрафу на АТ «Рівнегаз» за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання» якою накладено штраф у сумі 102 000,00 грн.

1.8. 07.12.2021 до суду від відповідача надійшло заперечення на клопотання про доручення до матеріалів справи № 918/772/21 доказів в якому АТ «Рівнегаз» просить суд відмовити в задоволенні клопотання про доручення доказів до матеріалів справи № 918/772/21, вказуючи про те, що позивач як причину неподання доказів у строк, встановлений статтею 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначив, що останнім були отримані звітності № 8в НКРЕКП-газ-моніторинг на адвокатський запит від 12.11.2021, але не вказав, що саме перешкоджало позивачу отримати дані звіти раніше та додати їх у якості доказів до позовної заяви.

1.9. 16.12.2021 до місцевого господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення відповідно до яких АТ «Укртрансгаз» просить суд позовні вимоги задовольнити повністю, при цьому долучивши інформацію про прийняття в подібних правовідносинах постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі № 906/136/21.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.12.2021 у справі № 918/772/21 (суддя Романюк Р. В.) відмовлено у задоволенні позову повністю.

2.2. Судове рішення арґументовано тим, що сторонами у справі не укладено додатку № 1 та додатку № 2 до договору, які є його невід`ємною частиною, що в свою чергу свідчить про недосягнення між сторонами згоди стосовно умов розподілу потужності та траспортування природного газу. Суд першої інстанції дійшов висновку про неврегульованість сторонами у договорі обсягів замовленої (договірної) потужності, що робить неможливим, у даному випадку, стягнення вартості перевищення такої лише на підставі норм Кодексу ГТС

З огляду на зазначене, враховуючи, що у договорі, на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, сторонами не визначено обсяг послуг щодо розподілу потужності та транспортування, зокрема відсутні додаток № 1 та додаток № 2 до договору, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності, а відтак про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Щодо стягнення 290 462,70 грн пені, 114 603,58 грн 3 % річних та 252 874,02 грн інфляційних втрат, суд зазначив, що вказані позовні вимоги є похідними від основного зобов`язання, відтак місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.

Посилання відповідача на сплив позовної давності щодо заявлених позовних вимог як на підставу для відмови у позові також не прийняті місцевим господарським судом, оскільки наслідки визначені статтею 267 ЦК України застосовуються судом якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені (позовні вимоги обґрунтовані), але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі. З огляду на зазначене, враховуючи, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, то відповідно відсутні правові підстави для вирішення питання про застосування наслідків спливу позовної давності та звільнення особи від цивільної відповідальності на цій підставі.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 (Грязнов В. В. - головуючий, судді Василишин А. Р., Розізнана І. В.) апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.12.2021 у справі № 918/772/21 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2.4. Перевіривши дотримання місцевим господарським судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний господарський суд у своїй постанові зазначив, що апеляційна скарга АТ «Укртрансгаз» безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Послуги з транспортування природного газу і послуги балансування є пов`язаними одна з одною і надаються на підставі єдиного договору про транспортування природного газу.

Апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що як вбачається з матеріалів справи та стверджується сторонами додатки № 1 та № 2 до договору ними не укладалися. Апелянт у своїй скарзі наголошує на тому, що укладання додатків № 1 та № 2 є обов`язковим лише у виключних випадках. Додаток № 1 є невід`ємною частиною договору у випадку, коли Замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед та/або протягом доби. Додаток № 2 є невід`ємною частиною цього договору у випадку, коли Замовнику надається право використання потужності з обмеженнями, крім випадку замовлення потужності на добу наперед та /або протягом доби. Натомість відсутність додатків № 1 та № 2 до договору унеможливлює визначення обсягу послуг з балансування (врегулювання добового небалансу).

Таким чином, за висновками суду, сторонами в договорі не визначено розподіл потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, який мав би бути визначений згідно з додатком № 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком № 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженнями), тобто не погоджено обсяг послуги, що надається за цим договором.

Крім цього апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що Кодекс ГТС одним із основоположних принципів називає надання Оператором ГТС послуг доступу та приєднання до газотранспортної системи виключно на договірних засадах.

З огляду на встановлені обставини справи і положення чинного законодавства, зокрема, положення глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при встановленні факту наявності чи відсутності врегулювання оператором ГТС добового небалансу та підстав для оплати заявлених вимог, необхідно виходити із доказів, які свідчитимуть про відхилення у функціонуванні ГТС від її звичайного рівня (загроза цілісності ГТС); доказів, які дії були вчинені оператором ГТС з врегулювання небалансу (вчинення балансуючих дій); залежно від результатів вчинення балансуючих дій, оператор ГТС виставляє рахунки за врегулювання небалансів до оплати.

Натомість позивач не довів, а матеріали справи не містять первинних документів та інших доказів, які б стверджували відхилення у функціонуванні ГТС Позивача у травні-грудні 2019 року від її звичайного рівня, власну оцінку попиту на природний газ за газову добу або протягом газової доби щодо якої здійснюється балансуюча дія у травні-грудні 2019 року, інформацію про номінації в розрізі усіх замовників послуг транспортування та виміряні потоки природного газу, тиск природного газу в газотранспортній системі, тобто докази, які дії були вчинені позивачем з врегулювання небалансу (вчинення балансуючих дій), як того вимагають положення розділу XIII та розділу XIV Кодексу ГТС.

Апеляційний господарський суд такого наголосив на тому, що до матеріалів справи позивачем не додано безспірних доказів вчинення ним балансуючих дій через закупівлю природного газу, які дають можливість відслідкування подачі/ відбору природного газу виконавцем в режимі кожної доби, що суперечить правовій природі врегулювання добових небалансів, доказів, які відображають, що купівля-продаж газу здійснюється саме для балансування газотранспортної системи.

При цьому, акт НКРЕКП від 12.03.202 № 144 про проведення планової перевірки дотримання суб`єктом господарювання (АТ «Рівнегаз») вимог законодавства та Ліцензійних умов розподілу природного газу містить перелік виявлених порушень вимог законодавства та ліцензійних умов, у якому не міститься підтвердження ні обсягів, ні вартості перевищення замовленої (договірної) потужності у 2019 році, як про те вказує позивач.

Апеляційний господарський суд також визнав безпідставними посилання позивача на висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2017 у справі № 918/919/16, оскільки предметом є дослідження у вказаній справі було визначення негативного місячного небалансу в лютому, березні, травні та червні 2016 року, натомість після 01.05.2019 в силу положень пункту 2 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС, при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор ГТС враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до ГТС та відібраного з ГТС. Зазначена норма спеціального закону зумовлює обов`язок позивача при зверненні з позовом надати належні докази, які свідчать про вчинення стосовно відповідача балансуючих дій кожної газової доби шляхом купівлі-продажу короткострокових стандартизованих продуктів та/або використання послуг балансування, як це встановлено пунктом 3 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС.

Однак, додані позивачем до позовної заяви не є доказами вчинення балансуючих дій шляхом використанням послуги балансування у травні-грудні 2019 року і не підтверджують обґрунтованих та реальних витрат оператора ГТС, пов`язаних із врегулюванням добових небалансів Відповідача, як це передбачено Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом ГТС.

За змістом положень пункту 17 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС інформація про остаточні подачі та відбори природного газу, обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці здійснюється оператором до 12 числа газового місяця наступного за звітним.

Тому, станом на травень-грудень 2019 року позивач не міг знати про виникнення щодобових небалансів у газотранспортній системі з травня до грудня 2019 року.

Вказане стверджує те, що у травні-грудні 2019 року оператор ГТС не дотримався порядку та процедури вчинення балансуючих дій, відповідно до вимог Кодексу ГТС в ринковий та прозорий спосіб.

Апеляційний господарський суд також наголосив, що доказів надіслання Оператором ГТС до 10 числа місяця, наступного за газовим місяцем, на офіційну електронну адресу АТ «Рівнегаз» звіту про використання договірної потужності з розрахунком перевищення розміру договірних потужностей та рахунком на оплату Позивач не надав.

Посилання Позивача на реєстр файлів, відправлених з Інформаційної платформи не є підтвердженням направлення Товариству, звіту про використання договірної потужності, який надається Замовнику до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату, як це передбачено пунктом 8.4 договору.

У той же час, після 01.05.2019 договір не змінив своєї редакції, позивачем будь-які дії щодо укладання додаткових угод до договору з підстав зміни законодавства не здійснювались. А відтак, посилання апелянта на те, що розподіл потужності на період на добу наперед він здійснював відповідно до пункту 1 глави 7 розділу IX Кодексу ГТС є безпідставним, так як пункт 2.2 договору передбачено, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Крім того, договором взагалі не передбачено розподілу потужності на період на добу наперед, а між AT «Рівнегаз» та AT «Укртрансгаз» відсутні договірні відносини, які б врегульовували надання послуги договірної потужності у 2019 році.

Таким чином, з огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів наявності підстав для стягнення з відповідача суми заявленого основного боргу, а тому відсутні умови для задоволення і додаткових вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та річних.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.12.2021 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 у справі № 918/772/21, АТ "Укртрансгаз" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

3.3. Так, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

1) пункту 1 глави 1 Розділу VIII Кодексу ГТС - одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування;

2) частини 1 статті 638 ЦК України, частин 3, 4 статті 180 ГК України щодо визначення укладеності (неукладеності) договору транспортування природного газу за відсутності підписаних додатків до нього в редакції Типового договору транспортування природного газу від 22.04.2019 - додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями);

3) статті 202 ГК України за змістом якої господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, у зазначеній нормі наведено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як відсутність підписаних додатків до договору, який фактично виконується обома сторонами.

На думку скаржника, не підписання додатків № 1 та № 2 не позбавляє відповідача можливості фактичного доступу до газотранспортної системи позивача та користування природним газом. Факт отримання обсягів природного газу є свідченням того, що відповідач має доступ до газотранспортної системи позивача, відповідно відповідачем використовується потужність точок виходу з газотранспортної системи до його газорозподільної системи, тим самим отримуються послуги з розподілу потужності, у зв`язку з чим діють положення договору в частині надання таких послуг.

3.4. Скаржник звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції помилково вказує про начебто зміну з 01.05.2019 порядку розрахунку перевищення договірної потужності та про те, що невнесення змін до договору нібито свідчить про відсутність обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за фактично надані стороною позивача послуги.

Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові також зазначає, що у разі внесення та затвердження регулятором змін до типового договору транспортування природного газу сторони зобов`язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього договору. Докази внесення сторонами змін до договору починаючи з 30.11.2017 (дата укладення додаткової угоди) у зв`язку зі зміною типового договору транспортування природного газу в матеріалах справи відсутні.

Позивач звертає увагу суду на те, що до 01.05.2019 застосовувалась плата за послуги транспортування природного газу, розрахунки за перевищення договірної потужності були введені в дію та набрали чинності з 01.05.2019 та до цієї дати не нараховувались замовникам послуг транспортування.

Кодекс ГТС - нормативно-правовий акт, який змінюється динамічно, враховуючи усі зовнішні фактори, які впливають на ринок природного газу. Так, в період дії Кодексу ГТС від дати його затвердження (30.09.2015) та до періоду початку спірних правовідносин (01.05.2019) Регулятором на ринку природного газу (НКРЕКП) було прийнято 11 постанов, згідно з якими вносились зміни до Кодексу ГТС.

Слідуючи за логікою відповідача та судів першої та апеляційної інстанції, кожного разу, при внесенні змін до Кодексу ГТС, необхідно було змінювати умови договору.

Проте, зважаючи на пункт 2.2 договору, послуги надаються на умовах визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, тобто, сторони погодили, що послуги надаються на тих умовах, які визначені Кодексом у редакції, яка відповідає періоду надання таких послуг та внесення/невнесення змін до договору не змінює суті зобов`язання, яке передбачено предметом договору та відповідає положенням Кодексу ГТС, які є чинними на час існування правовідносин.

Згода відповідача на прийняття умов договору виражена в отриманні ним послуг балансування обсягів природного газу (до 01.05.2019) та доступу до потужності (з 01.05.2019), так як жодних повідомлень про розірвання договору, або про припинення своєї господарської діяльності, AT «Рівнегаз» не надсилало на адресу позивача.

Щодо формули, за якою позивачем розраховано величину перевищення замовленої (договірної) потужності, то вона відповідає визначенню, передбаченому умовами Кодексу. Так, відповідно до пункту 15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

Оскільки відповідач не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, то вважається, що замовником було подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а вся потужність, яка була йому надана, є перевищенням замовленої договірної потужності.

Також, на думку скаржника, є помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів надіслання відповідачу звіту про використання договірної потужності та рахунку на оплату, адже зазначене спростовується матеріалами справи, так як до позовної заяви долучено Реєстр файлів, відправлених позивачем з інформаційної платформи, яка підтверджує направлення стороні відповідача документів засобами електронного зв`язку за допомогою пошти SAP, окрім цього позивачем долучено електронні докази, завантажені на CD диск, який містить вказані файли, підписані за допомогою електронного цифрового підпису уповноваженими особами позивача.

Розділом 4 глави 3 пункту 2 Кодексу ГТС передбачено, що суб`єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору.

Згідно з частиною 3 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС обмін даними між уповноваженими особами користувачів інформаційної платформи та інформаційною платформою (оператором газотранспортної системи) відбувається через електронну пошту та інтерфейс користувача інформаційної платформи веб-додатка.

Ураховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, AT «Рівнегаз» на підставі укладеного договору від 17.12.2015 № 1512000713 були надані AT «Укртрансгаз»: оформлені належним чином повідомлення на створення облікового запису користувача та відповідні довіреності на право вчиняти всі необхідно юридично значущі дії на інформаційній платформі оператора ГТС (копії наявні в матеріалах справи).

Кодекс ГТС надає відповідачу, на підставі договору, право доступу до інформаційної платформи, до якої відповідачем самостійно та добровільно щодобово подано до платформи відомості шляхом завантаження файлів, підписаних ЕЦП уповноважених осіб Відповідача, а саме відповідні форми №№ 1-5, що наявні в матеріалах справи.

Вказані вище дії AT «Рівнегаз» свідчать про прийняття умов щодо здійснення господарської діяльності, з урахуванням вимог Кодексу ГТС та положень укладеного між сторонами договору, на підставі якого останній і набув статусу користувача інформаційної платформи.

Отже, викладене повністю спростовують помилкові доводи судів попередніх інстанцій, про те, що: «будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси вказані у цьому договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором або у погоджених сторонами випадках направлено електронною поштою» та свідчить про невідповідність викладеним в оскаржуваних рішеннях обставинам справи, які до того ж, суперечать частині 3 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС.

Скаржник наголошує, що відповідно до пункту 8.4 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2017) позивачем було направлено в інформаційній платформі, на електронну адресу відповідача рахунки та звіти про використання замовленої потужності за період травень - грудень 2019 а також відповідні акти наданих послуг (Реєстр щодо відправлених файлів з Інформаційної платформи AT «Укртрансгаз» на електронну адресу Відповідача містяться в матеріалах справи).

Таким чином, вказаними вище доказами підтверджено заборгованість відповідача за перевищення замовленої (договірної) потужності за період травень-грудень 2019 року на загальну суму 2 486 439,74 грн, та підтверджено відповідачем порушення умов пунктів 4.1, 8.4 договору.

Таким чином, викладені обставини свідчать про те, що в даному випадку судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: пункт 5 глави 1 розділу І, пункт 1 глави 1 розділу VIII, пункти 10, 15 глави 1, пункт 1 глави 3 розділу IX, пункт 6 глави 1 розділу XI, пункт 8 глави 1 розділу XI, пункт 3 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС, розділу III Кодексу газорозподільних систем, порушені норми процесуального права, а саме положення статей 2 7 11 13 42 73-80 86 236 237 238 269 275 277 ГПК України, що унеможливило прийняття законного та обґрунтованого рішення у цій справі.

3.5. Крім цього скаржник наголошує та тому, що судове рішення також оскаржується з підстав, передбачених частино 3 статті 310 ГПК України, у зв`язку із порушенням судом апеляційної інстанції положень статей 2, 7, 11, 86, частин 1-5 статті 236, частини 2 статті 237, частини 1, 2 статті 277 ГПК України, оскільки під час ухвалення оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, за наслідками ухваленої оскаржуваної постанови позивач позбавлений можливості компенсувати понесені витрати, а отже, права та законні інтереси позивача залишаються незахищеними, що в свою чергу суперечить принципам державної політики у сфері трубопровідного транспорту щодо захисту законних інтересів підприємства трубопровідного транспорту (статті 6 Закону «Про трубопровідний транспорт») та принципам верховенства права, закріпленим у статтях 8 129 Конституції України.

3.6. На думку скаржника, ураховуючи зазначене вище, беручи до уваги висновки НКРЕКП викладені в акті від 12.03.2021 № 144, та інформацію, зазначену відповідачем у формах звітності № 8в- НКРЕКП-газ-моніторинг (місячна), заборгованість AT «Рівнегаз» у розмірі 2 486 439,74 грн (що є предметом розгляду даної справи) є підтвердженою, що виникла на підставі договору від 17.12.2015 № 1512000713 та є додатковим доказом правомірності заявлених позовних вимог AT «Укртрансгаз» у справі № 918/772/21.

3.7. У відзиві на касаційну скаргу AT «Рівнегаз» просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

АТ «Рівнегаз» наголошує, що оскільки сторонами не укладено додатків № 1, № 2 до договору, тому й неузгоджено умови щодо обсягів та порядку надання послуг транспортування, а отже і балансування та визначення вартості цих послуг, що свідчить про відсутність фактичного виконання договору та транспортування природного газу. Відсутність узгодженого переліку вузлів обліку газу є порушенням умов договору та вимог законодавства, та свідчить про те, що відомості про об`єми (обсяги) природного газу наведені позивачем є недостовірними і не можуть застосовуватися для здійснення комерційних розрахунків.

AT «Рівнегаз» наголошує, що до правовідносин, які виникли у справі № 918/772/21 необхідно застосовувати правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/2090/16, оскільки, відповідно до статті 75 ГПК України, обставини, встановлені у даній справі мають преюдиціальний характер та встановлені також при розгляді справи № 918/776/19.

3.8 У додаткових поясненнях АТ «Рівнегаз» зазначає, що висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі № 921/184/21 додатково підтверджують доводи відповідача та узгоджуються із висновками судів попередніх інстанцій, викладеними в оскаржуваних рішенні та постанові.

3.9. АТ «Укртрансгаз» у письмових поясненнях звертає увагу, зокрема, на те, що умови договору, а саме пункти 2.2, 2.5, 2.6, 7.1 передбачають, що оператор надає замовнику послуги (зокрема і послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи) на умовах визначених у Кодексі ГТС; приймання передача газу, документальне оформлення і подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГТС; замовник має виконувати вимоги визначені Кодексом ГТС; розподіл потужності визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС. Таким чином, договір також містить положення, відповідно до яких, він має виконуватися у відповідності до положень Кодексу ГТС, зокрема, з врахуванням змін та доповнень на час надання послуг.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, АТ «Укртрансгаз» (оператор) та ПАТ по газопостачанню і газифікації «Рівнегаз» (замовник) (з 22.05.2019 АТ «Рівнегаз») уклали договір транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000713, за умовами пунктів 2.1, 2.2 якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг. Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Пунктом 2.3 договору визначено, що послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранс-портною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбира-ються з неї (далі - балансування).

Обсяг послуг, що надаються визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору (пункт 2.4 договору).

Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу. Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів. Додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (пункти 2.5-2.8 договору).

Розділом 3 договору встановлено, що оператор зобов`язаний: своєчасно надавати послуги належної якості; розміщувати на своєму веб-сайті чинні тарифи, вартість послуг балансування, Типовий договір транспортування природного газу і Кодекс; приймати номінації та реномінації, а також заявки на розподіл потужності від замовника відповідно до умов, встановлених Кодексом; забезпечувати належну організацію та функціонування своєї диспетчерської служби; оприлюдню-вати інформацію, що стосується прав замовника на розподіл потужності, впровадження системних обмежень у випадку аварій та перебоїв у функціонуванні газотранспортної системи, та іншу інформацію, що передбачена Кодексом; виконувати інші обов`язки, визначені Кодексом та чинним законодавством України; повідомляти замовника про зміну умов, які стали підставою для укладення цього договору; здійснити додаткову оплату замовнику у разі недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в точках виходу з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим договором. Оператор має право: своєчасно отримувати від замовника плату за надані послуги; на безперешкодний та безкоштовний доступ на територію та земельну ділянку замовника, де розташоване його газове обладнання та/або комерційний вузол обліку газу, для виконання своїх обов`язків, передбачених Кодексом та чинним законодавством; обмежувати або припиняти транспортування природного газу у випадках, передбачених цим договором та Кодексом; отримувати оперативну інформацію від замовника на запит своєї диспетчерської служби; стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором; користуватися іншими правами, передбаченими цим договором та чинним законодавством України, для забезпечення належного надання послуг, а також для виконання обов`язків оператора газотранспортної системи.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору визначено обсяг обов`язків та прав оператора, а пунктами 4.1 та 4.2 договору - обов`язки та права замовника.

Сторони також узгодили договором питання обліку та якості газу - розділ V (пункти 5.1- 5.5 договору).

Згідно з пунктами 6.1- 6.3 договору, оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності). Розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу. Надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом. Форми номінацій і реномінацій оприлюднюються оператором на його офіційному веб-сайті.

Окремими розділами сторони зазначили про тарифи - розділ VII договору та визначення вартості та порядок розрахунків за договірну потужність - розділ VIII договору.

Пунктами 7.1- 7.3 договору передбачено, що вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua. Тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов`язковими для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пунктів 8.1- 8.4 договору, величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей визначених у додатку 1 до цього договору. Величина договірної потужності Замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до цього Договору. У разі якщо замовник є прямим споживачем, потужність (Wmax) у фізичних точках виходу з газотранспортної до прямого споживача визначається за величиною максимальної витрати (об`єму) газу за годину за стандартних умов розрахованою за значеннями максимального абсолютного робочого тиску газу (Рmахабс), та величиною максимальної витрати (qmax) за робочих умов комерційних ВОГ, що визначені у додатку 3 до цього Договору. При цьому для точок виходу з газотранспортної системи до прямого споживача при використанні методу змінного перепаду тиску із застосуванням звужуючих пристроїв потужність визначається за значенням максимальної витрати за стандартних умов, вказаної у Протоколі розрахунку параметрів витратоміра за заданими характеристиками звужуючого пристрою і вимірювального трубопроводу, що видається уповноваженим органом у сфері метрології.

Потужність (Wmax) вказаних у цьому пункті точок при використанні лічильників газу визначається за формулою Wmax= qmax х Рmахабс/0,101325, м3/год, де Рmахабс = Рmах + 0,101325 - максимальний абсолютний тиск газу, МПа; Рmах - максимальний надлишковий тиск газу, МПа; qmax - максимальна витрата за робочих умов лічильника газу, м3/год; Рmах та qmax визначаються на підставі метрологічної документації на вузол обліку газу, а у разі її відсутності за паспортом на лічильник газу. При цьому для точок, зазначених у цьому пункті, величина замовленої потужності за додатком 1 до цього Договору визначається на підставі потужності точок, визначеної у додатку 3 до цього Договору, з урахуванням такого: якщо на комерційному ВОГ (ПВВГ) встановлено два і більше вимірювальних трубопроводів на базі лічильників газу та/або за методом змінного перепаду тиску, які обліковують природний газ в одному напрямку передачі газу (та які працюють почергово, наприклад за необхідності окремого обліку у міжсезонні періоди тощо), величина потужності визначається за вимірювальним трубопроводом, що має найбільшу максимальну вимірювану об`ємну витрату природного газу; якщо на комерційному ВОГ (ПВВГ) встановлено два і більше вимірювальних трубопроводів на базі лічильників газу та/або за методом змінного перепаду тиску, які обліковують природний газ водному напрямку передачі газу (та які працюють одночасно) або які обліковують природний газ за різними напрямками передачі газу, величина потужності визначається за сумою максимальних вимірюваних об`ємів витрат природного газу вищезгаданими вимірювальними трубопроводами. Вартість договірної потужності на період газового місяця (P) визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця: P - вартість договірної потужності на період газового місяця; m - кількість днів в газовому місяці; Pd - вартість договірної потужності за кожний день газового місяця, яка розраховується за формулою до якої входять показники: n - кількість договір-них потужностей, зазначених в додатку 1 до цього Договору; Pi - вартість окремої договірної потужності в розмірі Ci, яка розраховується за формулою Pi = Ci х Ti, де Ci - розмір відповідної договірної потужності, зазначеної в додатку 1 до цього Договору; Ti - відповідний тариф, встановлений Регулятором у відповідній точці входу чи точці виходу та зазначений в додатку 1 до цього договору. Оператор направляє рахунки-фактури на електронну адресу Замовника. Оплата вартості договірної потужності Замовником здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок оператора на умовах 100 відсотків попередньої оплати за п`ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей. У випадку, коли споживачі Замовника розраховуються з ним через поточний рахунок із спеціальним режимом використання, оплата замовником послуг транспортування (у тому числі замовлення розподілу потужності) здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання замовника на поточний рахунок оператора кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги транспортування (розподілу потужності) в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність. Вартість послуг транспортування природного газу в точці виходу складається з двох частин: перша - виражена в грошовій формі (визначається з урахуванням тарифів у точках виходу та замовленої потужності в цих точках); друга - у натуральному вираженні обсягів природного газу для забезпечення витрат оператора для точок виходу (визначається у відсотках до обсягу про- транспортованого газу в точках виходу), що передаються замовником оператору за кожний газовий місяць та оформлюються актом приймання-передачі природного газу до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем. У платіжних дорученнях замовник повинен обов`язково вказувати номер Договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У разі якщо в платіжних дорученнях Замовника не зазначено номера Договору, дати його підписання, звітного періоду (місяць, рік), за який здійснюється оплата, опе-ратор зараховує кошти, що надійшли від замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла у попередніх періодах.

У випадку перевищення замовником розміру договірних потужностей у точках входу/-виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця Замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за формулою до якої входять показники: B - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за період газового місяця; m - кількість днів в газовому місяці; Bd - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за кожний день газового місяця, яка розраховується для кожного дня перевищення за формулою до якої входять показники: z = 1 - до 01 січня 2017 року; z = 2 - з 01 січня 2017 року; p - кількість замовлених точок входу і точок виходу, зазначенних в додатку 1 до цього Договору; Bd - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за день; Ci вх факт - фактично використана потужність для i-тої точки входу, тис.куб.м/добу; Ci вих факт - фактично використана потужність для i-тої точки виходу, тис.куб.м/добу; Ci вх рік - договірна потужність річна для i-тої точки входу, тис.куб.м/добу; T i вх рік - тариф потужності річної для i-тої точки входу; C i вих рік - договірна потужність річна для i-тої точки виходу, тис. куб. м/добу; T i вих рік - тариф потужності річної для i-тої точки виходу. Підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається замовнику до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем. Розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 8.4 цього договору, визначається за даними оператора.

Згідно з пунктами 11.1, 11.2 договору, послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються Оператором і Замовником актами наданих послуг. Оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Оператора.

Відповідно до пункту 11.3 договору визначено, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.

У разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.13.5 Договору).

Оператор до 10 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості природного газу та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк до 15 числа місяця, наступного за газовим місяцем. Розбіжності щодо вартості природного газу підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість природного газу, яку Замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 15.5 цього розділу, визначається за даними Оператора.(п.15.5 та п.15.6 договору).

Пунктом 17.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин Сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Згідно з пунктами 17.2 та 17.3 договору, усі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін. Сторони зобов`язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через десять днів після настання таких змін. У разі внесення та затвердження Регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу Сторони зобов`язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього Договору.

Сторони обмінюються інформацією, що стосується надання Послуг, відповідно до порядку і в строки, передбачені Кодексом. Будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим Договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси, вказані в цьому Договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором, вручено кур`єром особисто уповноваженій особі Сторони або у погоджених Сторонами випадках направлено електронною поштою. Повідомлення, вимоги, звіти або інша інформація, надіслані або передані за допомогою засобів, зазначених у пункті 19.2 цього розділу, вважаються отриманими адресатом на дату їх отримання.(пункти 19.1-19.3 договору).

29.11.2017 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору згідно якої, зокрема, пункт 8.4 змінено в частині формули розрахунку.

«пункту 8.4 договору - У випадку перевищення Замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця Замовник сплачує додат-кову плату, яка розраховується за формулою до якої входять показники: B - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за період газового місяця; m - кількість днів в газовому місяці; Bd - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за кожний день газового місяця, яка розраховується для кожного дня перевищення за формулою до якої входять показники: z = 1 - до 01 січня 2018 року; z = 2 - з 01 січня 2018 року; p - кількість замовлених точок входу і точок виходу, зазначених в додатку 1 до цього Договору; Bd - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за день; Ci вх факт - фактично використана потужність для i-тої точки входу, тис.куб.м/добу; Ci вих факт - фактично вико ристана потужність для i-тої точки виходу, тис.куб.м/добу; Ci вх рік - договірна потужність річна для i-тої точки входу, тис.м3/добу; Ti вх рік - тариф потужності річної для i-тої точки входу; Ci вих рік - договірна потужність річна для i-тої точки виходу, тис.м3/добу; Ti вих рік - тариф потужності річної для i-тої точки виходу. Підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається замовнику до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем. Розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку Замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 8.4 цього договору, визначається за даними оператора.».

Договір та додаткова угода № 1 підписані уповноваженими представниками та скріплені відтисками печаток сторін.

Додатком № 3 до договору, сторонами визначено перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

Додатки № 1 та № 2 до договору сторони не укладали.

Матеріали справи містять:

- акти наданих послуг: від 31.05.2019 № 05-2019-1512000713/1000519, від 30.06.2019 № 06-2019-1512000713/1000619, від 31.07.2019 № 07-2019-1512000713/1000719, від 31.08.2019 № 08-2019-1512000713/1000819, від 30.09.2019 № 09-2019-1512000713/1000919, від 31.10.2019 № 10-2019-1512000713/1001019, від 30.11.2019 № 11-2019-1512000713/1001119 та від 31.12.2019 № 12-2019-1512000713/1001219 за період з травня по грудень 2019 року на загальну суму 2 486 439,74 грн, в яких, зазначені суми перевищення в цілому за місяць;

- рахунок № 05-2019-1512000713/ від 31.05.2019 за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 280 911 грн 05 коп. та звіт про використання замовленої потужності за травень 2019 року; рахунок № 06-2019-1512000713/1000619 від 30.06.2019 за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 150 952 грн 96 коп. та звіт про використання замовленої потужності за червень 2019 року; рахунок № 07-2019-1512000713/1000719 від 31.07.2019 за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 212 032 грн 04 коп. та звіт про використання замовленої потужності за липень 2019 року; рахунок № 08-2019-1512000713/ 1000819 від 31.08.2019 за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 113 784 грн 07 коп. та звіт про використання замовленої потужності за серпень 2019 року; рахунок № 09-2019-1512000713/1000919 від 30.09.2019 за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 131 984 грн 52 коп. та звіт про використання замовленої потужності за вересень 2019 року; рахунок № 10-2019-1512000713/1001019 від 31.10.2019 за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 249 752 грн 34 коп. та звіт про використання замовленої потужності за жовтень 2019 року; рахунок № 11-2019-1512000713/ 1001119 від 30.11.2019 за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 424 876 грн 46 коп. та звіт про використання замовленої потужності за листопад 2019 року; рахунок № 12-2019-1512000713/ 1001219 від 31.12.2019 за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 922 746 грн 30 коп. та звіт про використання замовленої потужності за грудень 2019 року;

- реєстр файлів відправлених позивачем з Інформаційної платформи філії «Оператор ГТС» АТ «Укртрансгаз» за період з 14.06.2019 по 13.01.2020;

- акт НКРЕКП від 12.03.2021 № 144 про проведення планової перевірки дотримання суб`єктом господарювання (АТ «Рівнегаз») вимог законодавства та Ліцензійних умов розподілу природного газу, яким на думку позивача підтверджено, що послуги перевищення замовленої (договірної) потужності у 2019 році надавалися АТ «Укртрансгаз» згідно до умов договору, форма та зміст якого відповідає Типовому договору транспортування природного газу, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 та станом на 12.03.2021 заборгованість АТ «Рівнегаз» перед АТ «Укртрансгаз» за надані послуги перевищення замовленої (договірної) потужності у 2019 році за договором становить 2 486,44 тис.грн.

Суди установили, що акт наданих послуг №05-2019-1512000713/1000519 від 31.05.2019 за травень 2019 року оформлений АТ «Укртрансгаз» та АТ «Рівнегаз» підписаний сторонами. Інші акти наданих послуг за період червень 2019 року по грудень 2019 року не містять підписів сторін.

У термін, визначений пунктом 8.4 договору, на електрону адресу Товариства не надходили відповідні документи, про що АТ «Рівнегаз» повідомляло оператора листами: №33003.1-Сл-8453-0619 від 27.06.2019, №33003.1-Сл-3815-0719 від 22.07.2019, №33003.1-Сл-4441-0819 від 22.08. 2019, №33003.1-Сл 5197-0919 від 26.09.2019, №33003.1-Сл-5772-1019 від 26.10.2019, N 33003.1-Сл-6384-1119 від 20.11.2019, №33003.1 Сл-7028-1219 від 20.12.2019, №33003.1-Сл-371-22.01. 2020. Вищезазначеними листами АТ «Рівнегаз» також повідомило Оператора про залишення актів без оформлення з метою усунення АТ «Укрттрансгаз» вищевикладених порушень, проте з боку оператора не були вчинені дії по усуненню порушень, відповідь на листи АТ «Рівнегаз» не отримало.

Крім того, як вбачається з листа АТ «Рівнегаз» № 33003.1-Сл-8453-0619 від 27.06.2019 АТ «Рівнегаз» акт наданих послуг № 05-2019-1512000713/1000519 від 31.05.2019 залишає без оформлення, з метою усунення АТ «Укртрансгаз» порушень умов пункту 8.4 договору.

Вважаючи, що відповідач порушив терміни виконання грошових зобов`язань за договором, позивач відповідно пунктів 13.1, 13.5. договору та статті 625 ЦК України, крім основного боргу в сумі 2 486 439,74 грн з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності, нарахував та заявив до стягнення 290 462,70 грн пені, 252 874,02 грн інфляційних втрат та 114 603,58 грн - 3 % річних.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані судові рішення в межах вимог касаційної скарги.

5.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає, що цією нормою передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору у даній справі.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

У цій справі скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

1) пункту 1 глави 1 Розділу VIII Кодексу правозастосовної ГТС - одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування;

2) частини 1 статті 638 ЦК України, частин 3, 4 статті 180 ГК України щодо визначення укладеності (неукладеності) договору транспортування природного газу за відсутності підписаних додатків до нього в редакції Типового договору транспортування природного газу від 22.04.2019 - додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями);

3) статті 202 ГК України за змістом якої господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На думку скаржника не підписання додатків № 1 та № 2 не позбавляє відповідача можливості фактичного доступу до газотранспортної системи позивача та користування природним газом. Факт отримання обсягів природного газу є свідченням того, що відповідач має доступ до газотранспортної системи позивача, відповідно відповідачем використовується потужність точок виходу з газотранспортної системи до його газорозподільної системи, тим самим отримуються послуги з розподілу потужності, у зв`язку з чим діють положення договору в частині надання таких послуг.

Підсумовуючи наведене Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник просить суд про формування висновку стосовно того, чи свідчить відсутність додатків № 1, № 2, № 3 про неукладеність договору в частині узгодження обсягу замовленої потужності (величина договірної потужності).

У контексті наведеної підстави касаційного оскарження, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, відповідно до частин 1 і 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

Так у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21 зробив такі правові висновки:

«8.15. Відсутність відповідних додатків, які самі сторони в договорі визнали його невід`ємною частиною, тобто такими що за змістом є обов`язковими, а отже, й істотними в контексті предмета договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність договору. До того ж обов`язковість названих додатків до договору транспортування, виходячи з наведених приписів законодавства, передбачена й безпосередньо законом.

Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів частини восьмої статті 181 ГК України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладення господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 зі справи № 922/189/18.

8.19. Отже, здійснення господарської діяльності відповідачем як Оператором ГРМ з розподілу природного газу знаходиться у прямій залежності від того, що з газотранспортної системи позивача мають надходити до газорозподільної системи відповідача обсяги природного газу, які останній розподіляє приєднаним до його мережі споживачам. У випадку неукладання додатку 1 відповідачем як замовником послуг транспортування не визначається замовлений обсяг потужності, право користування яким позивач як Оператор газотранспортної системи надає на гарантованій (постійній) та/або переривчастій основі на річний, квартальний або місячний період.

Використання гарантованої та/або переривчастої потужності на добу наперед не обумовлюється підписанням вказаного додатку.

8.20. Отже, виходячи зі змісту положень пунктів 2.3, 2.7 договору, у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби додатки 1 та 2 до Договору не укладаються».

Зазначену правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 922/3303/21, розглядаючи спір за позовом АТ «Укртрансгаз» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» про стягнення 6 363 955,31 грн заборгованості з оплати перевищення замовленої потужності, 724 133,67 грн пені, 330 448,27 грн 3 % річних, 747 754,29 грн інфляційних втрат.

З викладеного слідує, що як у справі № № 921/184/21, так і справі № 922/3303/21 у подібних правовідносинах викладено висновок Верховного Суду на формуванні якого наполягає скаржник у тексті касаційної скарги.

Водночас, як убачається з матеріалів справи суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позову у цій справі № 918/772/21 виходили, зокрема з того, що відсутність (неукладення сторонами договору) додатків № 1, № 2 до договору, які є його невід`ємною частиною свідчить про недосягнення між сторонами згоди щодо умов розподілу потужності та транспортування природного газу.

Разом з тим суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір у цій справі, не визначили правову природу сум заявлених до стягнення, належним чином не перевірили обставин саме фактичного виконання сторонами умов договору, а тому наведені вище висновки судів щодо недосягнення між сторонами згоди щодо умов розподілу потужності та транспортування природного газу є передчасними, та такими, що суперечать висновками, викладеним, зокрема у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі № 921/184/21 та постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 922/3303/21.

Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади.

Позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі вказував, що в даному випадку, зважаючи на положення договору, правовідносини щодо надання послуг та їх оплати виникли внаслідок фактичних дій сторін (транспортування Замовником природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, надання Оператором ГРМ послуг користування потужністю на гарантованій основі) та безпосередньо з положень Кодексу, відповідно до якого потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Оператори газорозподільних систем для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог цього Кодексу (пункт 10 глави 1 розділу IX Кодексу).

Здійснення господарської діяльності відповідачем як Оператором ГРМ з розподілу природного газу знаходиться у прямій залежності від того, що з газотранспортної системи позивача мають надходити до газорозподільної системи відповідача обсяги природного газу, які останній розподіляє приєднаним до його мережі споживачам. У випадку неукладання додатку 1 відповідачем як замовником послуг транспортування не визначається замовлений обсяг потужності, право користування яким позивач як Оператор газотранспортної системи надає на гарантованій (постійній) та/або переривчастій основі на річний, квартальний або місячний період.

Використання гарантованої та/або переривчастої потужності на добу наперед не обумовлюється підписанням вказаного додатку (пункт 8.19 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21).

Суди такі обставини не перевірили, а також не дослідили докази у справі, зокрема, звіти про використання потужностей за період травень-грудень 2019 року, не врахували, що відповідач не заперечував обставини транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат у спірний період, що зумовлює необхідність використання гарантованої та/або переривчастої потужності на добу наперед.

Суди порушили положення пункту 8 частини 4 статті 238, підпункту «в» пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, оскільки не навели в судових рішеннях мотиви незастосування норми права (пункти 10, 15 глави 1 розділу IX Кодексу), на які посилався позивач у позові та апеляційній скарзі.

Щодо аргументів відповідача та висновків судів стосовно відсутності підстав для оплати послуг з тих підстав, що сторони не привели свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору в редакції постанови від 22.04.2019 № 580 і не внесли відповідні зміни, що є порушенням умов договору, що передбачає, що у разі внесення та затвердження регулятором змін до типового договору транспортування природного газу сторони зобов`язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього договору.

Водночас, колегія суддів доходить висновку, що за конкретних обставин справи відсутність факту приведення умов договору транспортування природного газу у відповідність до нових правил ринку природного газу не звільняє учасників такого ринку від обов`язку дотримання правил визначених Кодексом ГТС у відповідній редакції на час надання послуг, оскільки у договорі визначено послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором, тобто зобов`язано Оператора ГТС здійснити розподіл потужності на добу наперед на 01.05.2019 на підставі поданих замовниками послуг транспортування номінацій, урахувавши попередньо розподілену потужність у кожній окремій точці входу/виходу до/із газотранспортної системи.

Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 38 постанови Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 922/3303/21.

Суди без належної оцінки обставин справи щодо реального виконання договору та вчинення відповідачем дій щодо приведення договору у відповідність, порушили принцип рівності сторін, оскільки, не зважаючи на те, що обов`язок привести договір транспортування природного газу покладається на обидві сторони, фактично всі негативні наслідки невчинення таких дій у виді звільнення від обов`язку оплачувати відповідні послуги, були покладені на одну із сторін - позивача у справі.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 1 та 2 статті 193 ГК України).

Зазначені вимоги повною мірою вимагають від учасників правовідносин діяти не тільки відповідно до законодавства, а й у необхідних випадках за аналогією права (стаття 8), за звичаями ділового обороту (стаття 7); добросовісно, при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускати дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також дій, що є зловживанням правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства тощо (стаття 13 ЦК України). Водночас особа не може бути примушена до дій, що не є обов`язковими для неї, або дій, що знаходяться поза межами актів цивільного законодавства або договору. При цьому особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 14 ЦК України).

Норми законодавства, які містять принципи цивільних правовідносин, спрямовують учасників цивільного обороту діяти добросовісно, у межах законодавства та договору, намагаючись використовувати свої права до того ступеня, щоб не порушити права іншої особи. Порушення цього балансу добросовісної поведінки учасників правовідносин та встановлення судами недобросовісної поведінки може мати наслідком відмову в захисті порушеного права або покладання зобов`язань для відновлення права, порушеного недобросовісною поведінкою (див. mutatis mutandis, з урахуванням відповідних відмінностей пункти 6.30 - 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі у справі № 761/36873/18).

Суди попередніх інстанцій також не надали оцінки аргументам позивача, що у даному випадку вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування природного газу з обсягами природного газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/виходу, тому обсяг перевищення замовлених потужностей дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг.

Водночас суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 2 статті 300 ГПК України).

Для встановлення відповідних обставин та перевірки розрахунку вартості послуг справа направляється на новий розгляд.

З огляду на викладене також є передчасними посилання суду апеляційної інстанції на положення Кодексу ГТС щодо, зокрема, здійснення балансуючих дій.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення та постанова у цій справі наведеним вимогам не відповідають.

6.2. За змістом частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.3 З огляду на викладене та зважаючи на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що ухвалені у справі рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, а касаційну скаргу - задовольнити.

Під час нового розгляду справи господарському суду потрібно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, оцінити доводи сторін, які мають суттєве значення для вирішення справи, дослідити докази, надані сторонами на підтвердження докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, а саме обставини: документального оформлення приймання-передачі природного газу у спірний період; наявності підтвердженої номінацій у спірний період; забезпечення Оператором гарантованого доступу до потужності точок входу/виходу на добу наперед; використання замовником потужності у спірний період та відображення це у звіті; обґрунтованості відмови замовника від підписання актів приймання-передачі; вчинення фактичний дій щодо розподілу потужності на виконання договору та визначення правових наслідків таких дій; поведінки обох сторін на предмет добросовісності щодо вчинення дій з метою приведення договору у відповідність до змін; вжиття обома сторонами заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

7. Розподіл судових витрат

7.1. У зв`язку з тим, що судом касаційної інстанції не змінюється рішення та не ухвалюється нове, відповідно до статті 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 24.12.2021 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 у справі № 918/772/21 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ