№ 920/15/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 920/15/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Лисенко В.О.,

відповідача - Довганюк Р.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"

на рішення Господарського суду Сумської області

у складі колегії суддів: Котельницька В. Л., Резніченко О. Ю., Джепа Ю. А.

від 05.08.2019 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Коротун О. М., Сулім В. В., Майданевич А. Г.

від 13.11.2019

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"

про стягнення 1 650 304,70 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" про стягнення 1000000,00 грн основного боргу, 157 150,68 грн 6% річних, 493 154,02 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є законним держателем простого векселя №783375462437 від 04.05.2000 на суму 1 000 000,00 грн, виданого відповідачем, а відповідач, як векселедавець, зобов`язаний здійснити на користь позивача платіж за зазначеним векселем з огляду на настання строку платежу за ним. Однак, відповідач не виконав своїх зобов`язань та платіж за вказаним векселем не здійснив.

2. Хід розгляду справи

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.03.2018 у справі №920/15/18, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2018, позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 157 150,68 грн 6% річних. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2018 рішення Господарського суду Сумської області від 22.03.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 у справі №920/15/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

3. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

24 квітня 2000 року між Українським кредитним банком (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк") (надалі - Банк) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (надалі - Підприємство) укладено договір № Т-102/042000 (надалі - Договір).

У пункті 1.1 Договору сторони погодили здійснити обмін рівноцінних цінних паперів, а саме: векселів, зазначених у статті 2 цього договору, на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Банк зобов`язується передати Підприємству у власність векселі, перелік яких зазначений у додатку № 1, який є невід`ємною частиною Договору, загальною номінальною вартістю 66 715 946,15 грн. Векселі передаються з бланковим індосаментом протягом 10 банківських днів з моменту укладення цього договору.

Згідно з пунктами 46-53 додатку №1 до Договору Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягав передачі, у тому числі, простий вексель №783375462437 (надалі - Вексель).

На виконання умов Договору Банк передав, а Підприємство прийняло, зокрема, вексель № 783375462437 , емітований Відкритим акціонерним товариством "Сумиобленерго" (перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго"), номінальною вартістю 1 000 000,00 грн, дата випуску 04.05.2000, із зобов`язанням заплатити проти цього векселя Банку чи його наказу суму у розмірі 1 000 000,00 грн за пред`явленням, але не раніше 01.01.2015, що підтверджується додатком №1 до Договору та актом приймання-передачі векселів від 04.05.2000 до Договору.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є законним держателем простого векселя №783375462437 на суму 1000000,00 грн, випущеного Відкритим акціонерним товариством "Сумиобленерго" (яке в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго"), зі строком платежу - по пред`явленню, але не раніше 01.01.2015.

Українським кредитним банком на звороті векселя № 783375462437 проставлено бланковий індосамент на пред`явника "Платити наказу: без обороту на мене", який підписаний головою правління, головним бухгалтером та скріплений печаткою.

13 березня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" з листом № 26-1847/1.2-15 з вимогою оплатити векселя, у тому числі і простий вексель №783375462437, до 12-00 години 19.03.2015. У листі зазначено, що у разі неоплати векселів відповідно до чинного законодавства по векселях буде вчинено протест у неплатежі.

Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" не здійснило оплату векселя № 783375462437 , у зв`язку з чим, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу про опротестування векселя №783375462437 у неплатежі.

25 березня 2015 року приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. направила Публічному акціонерному товариству "Сумиобленерго" телеграму-вимогу з пропозицією до 12-ї години 26.03.2015 здійснити оплату, у разі несплати векселі будуть опротестовані.

Розпискою від 26.03.2015 про передачу векселів для опротестування приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. отримала, у тому числі і вексель №783375462437 на суму 1 000 000,00 грн.

У зв`язку з невиконанням Публічним акціонерним товариством "Сумиобленерго" вказаної вимоги, приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. 26.03.2015 видано протест про неоплату векселя № 783375462437 .

Актом приймання-передачі від 26.03.2015 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. передано Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вищезазначений вексель та протест про неоплату векселя.

31 березня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. з листом № 26-2333/1.2-15 про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості, у тому числі, за вказаним векселем на суму 1 000 000,00 грн.

01 квітня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. видано виконавчий напис про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" заборгованості за векселем № 783375462437 на суму 1 000 000,00 грн, який було пред`явлено до виконання до державної виконавчої служби та за яким державною виконавчою службою Сумського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП № 4727076.

Ковпаківський відділ державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області надіслав на адресу Господарського суду Сумської області оригінал простого векселя №783375462437 від 04.05.2000 та оригінал виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко Андрія Васильовича №493 від 01.04.2015.

Супровідним листом від 09.08.2019 № 920/15/18/6988 Господарський суд Сумської області повернув Ковпаківському відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області оригінал векселя №783375462437 від 04.05.2000 та виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренко Андрія Васильовича №493 від 01.04.2015.

Згідно з матеріалами виконавчого провадження №4727076 з примусового виконання виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко Андрія Васильовича №493 від 01.04.2015 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" несплаченої в строк заборгованості за простим векселем №783375462437 від 04.05.2000, стягнення за виконавчим написом не здійснювалось, відповідно до постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 30.04.2015 виконавче провадження зупинене на підставі ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 30.05.2015 про забезпечення позову у справі № 818/1437/15.

Станом на момент звернення до суду з даним позовом Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" не виконало своїх зобов`язань зі сплати заборгованості по векселю №783375462437 ні в добровільному, ні в примусовому порядку.

Виконавче провадження № 47270929 зупинене з квітня 2015 та будь-яких виконавчих дій (окрім накладення арешту на нерухоме майно боржника) під час виконання виконавчого напису нотаріуса №493 від 01.04.2015 не вчинялось та виконання зазначеного виконавчого документу не відбулось.

18 червня 2019 року відповідачем подано до суду першої інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи доказів перерахування ним позивачу 157150,68 грн суми 6% річних (платіжне доручення № 392 від 22.06.2018) та у зв`язку з визнанням відповідачем факту сплати цієї суми саме як нарахованих відсотків у розмірі 157 150,68 грн просив закрити провадження у справі в цій частині.

4. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.08.2019 у справі №920/15/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість за векселем № 783375462437 від 04.05.2000 у розмірі 1000000,00 грн. Провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 6% річних у розмірі 157 150,68 грн закрито. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що:

- порушене право позивача не перестало існувати внаслідок реалізації позасудового захисту, станом на момент звернення до суду відповідач не виконав свої зобов`язання зі сплати заборгованості за векселем №783375462437 від 04.05.2000 ні в добровільному, ні в примусовому порядку;

- враховуючи факт порушення відповідачем строків платежу позивач, як держатель векселя №783375462437 від 04.05.2000, має право відповідно до вимог вексельного законодавства вимагати від відповідача, як векселедавця, стягнення плати за зазначеним векселем та відсотків на суму векселя в розмірі 6%;

- оскільки відповідач сплатив позивачу суму нарахованих відсотків у розмірі 157150,68 грн, тому у цій частині відсутній предмет спору та провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України;

- спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних втрат у разі прострочення виконання вексельного зобов`язання, тому норми статті 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до даних правовідносин і позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

5. Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 у даній справі в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 493 154,02 грн та прийняти нове рішення у цій частині, яким вказані вимоги задовольнити.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 у даній справі в частині стягнення 1 000 000,00 грн основного боргу та закриття провадження у справі щодо стягнення 157 150,68 грн 6% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 1000000,00 грн основного боргу і 157 150,68 грн 6% річних відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" мотивована тим, що:

- судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, статтю 625 Цивільного кодексу України, статтю 4 Конвенції про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, статті 38, 43 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 №5, статті 7 73 86 236 Господарського процесуального кодексу України;

- в оскаржуваних судових актах не враховано жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначено мотивів такого неврахування, що призвело до прийняття неправильних та незаконних рішень;

- оскільки зобов`язання за спірним векселем є грошовим, то на вимогу кредитора застосування статті 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин є обов`язковим. Тому, на думку скаржника, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат за спірним векселем у даній справі є законною та обґрунтованою.

Касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" мотивована тим, що:

- судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, статті 15 16 Цивільного кодексу України, статтю 20 Господарського кодексу України, статті 34, 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, частину 2 статті 4, статті 13, 14, частини 3, 4 статті 74, частину 2 статті 77, частину 2 статті 80, частину 1 статті 81, частину 4 статті 236, частини 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України;

- судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що пред`явлення векселедержателем векселя до оплати не відбулося, оскільки відповідачу направлялась копія векселя. Тому відповідачем не було порушено строк платежу за відповідним векселем і, відповідно, у позивача відсутнє право вимоги сплати за векселем та 6% річних;

- суд першої інстанції, у порушення основних засад господарського судочинства, як змагальність та диспозитивність, почав самостійно збирати докази у справі на користь позивача;

- суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги те, що наявність механічних пошкоджень на векселі не дають змоги без припущень стверджувати, що це є саме той вексель, який стосується предмету спору;

- судом апеляційної інстанції не досліджувалось оригіналу векселя та виконавчого напису нотаріуса, оскільки вказані оригінали судом першої інстанції було надіслано до органів державної виконавчої служби.

7. Доводи учасників справи

Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" подало відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якому просить залишити її без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі - Уніфікований закон), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також Законами України "Про обіг векселів в Україні", "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", "Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30 - 32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

Згідно з частиною 1 статті 16 Уніфікованого закону власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є законним векселедержателем векселя № 783375462437 від 04.05.2000 на суму 1000000,00 грн.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 48 Уніфікованого закону передбачено, що держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.

За умовами пункту 5 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються, виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову, відповідно.

З аналізу наведених правових норм випливає, що нарахування відсотків на підставі пункту 2 частини 1 статті 48 Уніфікованого закону здійснюється з дня, наступного за тим, який визначено для здійснення платежу, і припиняється в день, коли векселедержатель фактично отримав платіж від особи, до якої пред`явив позов, чи від іншої зобов`язаної за векселем особи, незалежно від того, чи було раніше ухвалено судове рішення про стягнення цих сум.

Початок строку нарахування спірних відсотків пов`язується з днем настання строку платежу.

Відповідно до статті 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні, тобто в день його належного пред`явлення до платежу.

Статтею 76 Уніфікованого закону передбачено, що простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред`явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця.

Необхідно зазначити, що Уніфікований закон не вирішує питання про те, що саме слід розуміти під пред`явленням векселя та не встановлює такої конкретної процедури, однак під пред`явленням цілком розумно вважати подію, яка вказує на те, що вимога платежу та векселедержатель стали відомі платнику.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у березні 2015 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. було направлено Публічному акціонерному товариству "Сумиобленерго" телеграму-вимогу з пропозицією здійснити оплату, зокрема, векселя №783375462437 від 04.05.2000.

Відповідно до частин 1, 3 статті 44 Уніфікованого закону відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі).

Протест у неплатежі за переказним векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи від пред`явлення, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у зв`язку з невиконанням Публічним акціонерним товариством "Сумиобленерго" вимоги про оплату векселя №783375462437 від 04.05.2000, приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. 26.03.2015 видано протест про неоплату зазначеного векселя.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, слідує, що вимога платежу за векселем №783375462437 від 04.05.2000 та векселедержатель вказаного векселя стали відомі платнику, а здійснення протесту векселя нотаріусом про неоплату, свідчить про належне пред`явлення зазначеного векселя.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач, як держатель векселя №783375462437 від 04.05.2000, оригінал якого досліджувався судом першої інстанції, має право вимагати від відповідача, як векселедавця, стягнення плати за зазначеним векселем та відсотків на суму векселя в розмірі 6%.

Враховуючи викладене, Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що пред`явлення векселедержателем векселя до оплати не відбулося та доводи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій статті 15 16 Цивільного кодексу України, статтю 20 Господарського кодексу України, статті 34, 48 Уніфікованого закону, частини 2 статті 4, статті 13, 14, частини 3, 4 статті 74, частини 2 статті 77, частини 2 статті 80, частини 1 статті 81, частини 4 статті 236, частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій встановивши обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 000 000,00 грн, а також, враховуючи, що відповідачем сплачено нараховану позивачем суму відсотків у розмірі 157 150,68 грн, дійшли висновків про часткове задоволення позову, стягнули з відповідача на користь позивача 1 000 000,00 грн заборгованості за векселем №783375462437 від 04.05.2000 та закрили провадження в частині стягнення 6% річних у розмірі 157 150,68 грн, зважаючи на відсутність предмета спору у вказаній частині.

Також суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 493 154,02 грн інфляційних втрат у зв`язку з простроченням виконання вексельного зобов`язання.

Суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення вимог про стягнення 493 154,02 грн інфляційних втрат з огляду на таке.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, які платежі вправі вимагати векселедержатель від особи проти якої заявлена вимога. Даний порядок є вичерпним. При цьому Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі не передбачено покладання на зобов`язану за векселем особу інших платежів, ніж зазначені в ньому, зокрема не передбачено можливості пред`явлення до стягнення збитків від інфляції.

Отже, оскільки спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних втрат у разі прострочення виконання вексельного зобов`язання, норми статті 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою застосування норм Цивільного кодексу України, які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов`язань до правовідносин, пов`язаних із обігом векселів, можливе лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що зазначені в Законі України "Про обіг векселів в Україні" (постанови від 15.05.2018 у справі №904/8714/17, від 22.05.2018 у справі №904/8713/17, від 23.05.2018 у справі №904/8710/17, від 23.05.2018 у справі №904/8711/17, від 13.05.2019 у справі №904/63/18, від 13.05.2019 у справі №904/65/18).

Наведеним спростовуються доводи позивача щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд також відхиляє доводи відповідача про порушення судом першої інстанції основних засад господарського судочинства, оскільки судом першої інстанції виконувались вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у даній справі, які є обов`язковими відповідно до приписів частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи відповідача про те, що судом апеляційної інстанції було порушено приписи статті 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ним не досліджувалось оригіналу векселя №783375462437 від 04.05.2000 та виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко Андрія Васильовича №493 від 01.04.2015, так як вказані оригінали судом першої інстанції було надіслано до органів державної виконавчої служби, судом касаційної інстанції відхиляються як безпідставні з огляду на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення суду досліджувались оригінали зазначених векселя №783375462437 від 04.05.2000 і виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко Андрія Васильовича №493 від 01.04.2015, належним чином (у відповідності до приписів частини 2 статті 92 Господарського процесуального кодексу України) засвідченні копії яких містяться у матеріалах справи (т. 3, а.с. 141-144) та, відповідно, суд апеляційної інстанції переглянув дану справу за наявними у ній належними, допустимими, достовірними доказами, що відповідає приписам статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Інші аргументи скаржників, наведені у касаційних скаргах, також є такими, що не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин. Водночас оцінка доводів касаційних скарг, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

10. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційні скарги не підлягають задоволенню.

11. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 у справі №920/15/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець