15.05.2024

№ 920/207/23

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 920/207/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Яструбщанське" на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом

у справі № 920/207/23

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яструбщанське",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_2 ,

2) ОСОБА_3 ,

3) ОСОБА_4 ,

4) ОСОБА_5 ,

про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників товариства, визначення розміру статутного капіталу, визначення частки у статутному капіталі

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Сумської області

у складі судді Вдовенко Д. В.,

від 31 серпня 2023 року

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Сітайло Л. Г., Шапрана В. В., Буравльова С. І.,

від 18 грудня 2023 року (повний текст складено 20 грудня 2023 року)

за участю представників:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: не з`явилися

від третьої особи-1: не з`явилися

від третьої особи-2: не з`явилися

від третьої особи-3: не з`явилися

від третьої особи-4: не з`явилися

від третьої особи-5: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яструбщанське" про:

- визнання недійсним рішення про збільшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яструбщанське" до 5 000 000,00 грн за рахунок додаткових вкладів учасників, пропорційно до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі, оформленого протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Яструбщанське" № 1 від 28 січня 2022 року;

- визнання недійсним рішення про зменшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яструбщанське" на розмір неоплаченої частини частки позивача - до 4 001 480,00 грн, оформленого протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Яструбщанське" від 10 червня 2022 року;

- визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яструбщанське" у розмірі 7 400,00 грн;

- визначення часток учасників у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Яструбщанське" наступним чином: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з часткою 20% статутного капіталу та внеском до статутного капіталу у розмірі - 1 480,00 грн; ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з часткою 20% статутного капіталу та внеском до статутного капіталу у розмірі - 1 480,00 грн; ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з часткою 20% статутного капіталу та внеском до статутного капіталу у розмірі - 1 480,00 грн; ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ) із часткою 20% статутного капіталу та внеском до статутного капіталу у розмірі - 1 480,00 грн; ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) з часткою 20% статутного капіталу та внеском до статутного капіталу у розмірі - 1 480,00 грн.

Господарський суд Сумської області рішенням від 31 серпня 2023 року у справі № 920/207/23 відмовив у задоволенні позову, стягнув з позивача на користь відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 18 грудня 2023 року залишив без змін рішення Господарського суду Сумської області від 31 серпня 2023 року, судові витрати за розгляд апеляційної скарги поклав на позивача, стягнув з позивача на користь відповідача 13 521,00 грн витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 не погодився з ухваленими судами попередніх інстанцій зазначеними судовими рішеннями та звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 31 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 грудня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Крім того, відповідач у відзиві на касаційну скаргу заявив вимогу про стягнення з позивача на його користь 13 430,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану з касаційним розглядом цієї справи, та 252,00 грн поштових витрат, а загалом - 13 682,00 грн.

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду за результатом розгляду касаційної скарги позивача прийняв постанову від 25 квітня 2024 року, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, змінив рішення Господарського суду Сумської області від 31 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 грудня 2023 року у справі № 920/207/23, виклавши їх мотивувальні частини в редакції зазначеної постанови. У решті рішення Господарського суду Сумської області від 31 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 грудня 2023 року у справі № 920/207/23 залишив без змін.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається, Верховний Суд при прийнятті постанови від 25 квітня 2024 року у цій справі не вирішив питання розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку зі здійсненням Верховним Судом касаційного розгляду цієї справи за касаційною скаргою позивача, про стягнення яких відповідач заявив у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на що наявні підстави для ухвалення додаткової постанови з цього питання у справі № 920/207/23.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом частини першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої та абзацу першого другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заявив вимогу про стягнення з позивача на його користь 13 430,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану з касаційним розглядом цієї справи, та 252,00 грн поштових витрат, а загалом - 13 682,00 грн. На підтвердження факту понесення цих витрат відповідач додав до відзиву на касаційну скаргу такі докази:

- договір № 25 щодо надання професійної правової (правничої) допомоги від 01 січня 2024 року, укладений між адвокатом Кугай А. В. та клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Яструбщанське»;

- звіт щодо професійної правової (правничої) допомоги;

- платіжну інструкцію № 272 на суму 13 400,00 грн;

- посвідчення адвоката на ім`я Кугая А. В. № 000446 від 18 травня 2016 року;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000446 від 18 травня 2016 року.

Розглянувши питання розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку зі здійсненням Верховним Судом касаційного розгляду цієї справи за касаційною скаргою позивача, про стягнення яких відповідач заявив у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що заява відповідача про стягнення цих його витрат з позивача підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.

Як вбачається з наданих відповідачем доказів на підтвердження обставин понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи та розміру цих витрат 01 січня 2024 року між ним як Клієнтом та адвокатом Кугаєм Андрієм Володимировичем був укладений договір щодо надання професійної правової (правничої) допомоги № 25 (далі по тексту - договір), відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого Клієнт уповноважує Адвоката надавати професійну правничу (правову) допомогу у будь-яких справах, провадженнях щодо нього, а Адвокат зобов`язується надавати допомогу в обсязі і на умовах, визначених цим договором. Предметом цього договору охоплені будь-які не заборонені законом види професійної правничої (правової) допомоги (адвокатської діяльності).

Умови щодо гонорару та витрат адвоката погоджені у розділі 4 договору, згідно яким ставка гонорару Адвоката складає 0,1 розміру мінімальної заробітної плати за одну годину професійної правничої (правової) допомоги. При цьому, розмір гонорару Адвоката не може бути менше:

- 13 400,00 грн на місяць за супровід господарської діяльності Клієнта;

- 1% стягненої або добровільно задоволеної сплаченої ціни позову, майнової вимоги, претензії;

- 1% ціни майнового правочину (пункт 4.1. договору).

Адвокат надає професійну правничу допомогу з 08:00 до 17:00 години (пункт 4.4. договору). Оплата гонорару та витрат засвідчуються документами, оформленими згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (пункт 4.5. договору). На вимогу Клієнта або з власної ініціативи Адвокат складає звіт, який повинен відповідати процесуальному закону та вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (пункт 4.6. договору). Оплату гонорару і витрат Клієнт вчиняє безготівковим переказом не пізніше 5-ти банківських днів після отримання звіту Адвоката.

Отже, у зазначеному договорі його сторони передбачили змішану форму адвокатського гонорару: погодинну оплату (0,1 розмір мінімальної заробітної плати за одну годину професійної правничої (правової) допомоги), що обмежується фіксованою сумою гонорару (13 400,00 грн).

На виконання пункту 4.6. договору адвокат Кугай А. В. склав звіт щодо професійної правової (правничої) допомоги (далі по тексту - звіт), згідно з яким ним за період з 30 січня 2024 року по 25 квітня 2024 року були надані Клієнту (Товариству з обмеженою відповідальністю «Яструбщанське») послуги професійної правничої допомоги на суму 13 430,80 грн та понесені, пов`язані з цими послугами, поштові витрати на суму 252,53 грн.

Згідно зі звітом адвокат Кугай А. В. надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Яструбщанське» як своєму клієнту такі послуги:

- 30 січня 2024 року здійснив ознайомлення з касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі № 920/207/23, дослідження долучених до скарги доказів, ознайомлення з ухвалою КГС ВС від 26 січня 2024 року та формування проєкту відзиву, на що витратив 74 хвилини часу, на загальну суму 875,667 грн;

- 01 лютого 2024 року здійснив опрацювання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 у частині аргументів позивача щодо застосування справи «Совтрансавто Холдинг» проти України», на що витратив 66 хвилин часу, на загальну суму 781,00 грн;

- 13 лютого 2024 року здійснив ознайомлення з касаційною скаргою від 12 лютого 2024 року у справі № 920/207/23, дослідження долучених до скарги доказів, доопрацювання відзиву, на що витратив 217 хвилин часу, на загальну суму 2 567,83 грн;

- 07 квітня 2024 року здійснив доопрацювання відзиву на касаційну скаргу позивача, на що витратив 54 хвилини часу, на загальну суму 639,00 грн;

- 10 квітня 2024 року здійснив ознайомлення з ухвалою касаційного суду про відкриття провадження у справі № 920/207/23, доопрацювання відзиву на касаційну скаргу позивача, на що витратив 83 хвилини часу, на загальну суму 982,167 грн;

- 11 квітня 2024 року здійснив доопрацювання відзиву на касаційну скаргу позивача, складання заяви щодо ВКЗ, на що витратив 102 хвилини часу, на загальну суму 1 207,00 грн;

- 12 квітня 2024 року здійснив доопрацювання відзиву на касаційну скаргу позивача з урахуванням посилань позивача на постанови Великої Палати Верховного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 та постанову Верховного суду від 24 червня 2021 року у справі № 910/10275/20, на що витратив 76 хвилини часу, на загальну суму 899,333 грн;

- 13 квітня 2024 року здійснив доопрацювання відзиву на касаційну скаргу позивача у контексті остаточних рішень у справах № 923/876/16, № 910/10275/20, № 904/10956/16 та інші, на що витратив 163 хвилини часу, на загальну суму 1 928,83 грн;

- 15 квітня 2024 року здійснив доопрацювання відзиву на касаційну скаргу позивача, формування відзиву, описів вкладення, копій доказів та листів позивачу (касатору) і третім особам, надіслання листів поштою, надіслання відзиву через «Електронний суд», на що витратив 240 хвилин часу, на загальну суму 2 840,00 грн;

- 25 квітня 2024 року здійснив участь у касаційному розгляді справи, на що витратив 60 хвилин часу, на загальну суму 710,00 грн

Крім того, згідно зі звітом адвокат Кугай А. В. 15 квітня 2024 року поніс витрати на оплату рекомендованих листів із відзивом на касаційну скаргу позивачу та третім особам у справі у сумі 252,531 грн.

Здійснивши аналіз наданих відповідачем до суду касаційної інстанції договору щодо надання професійної правової (правничої) допомоги № 25 від 01 січня 2024 року та звіту до нього, Верховний Суд зазначає про те, що хоча договір і не містить посилання на судову справу, у межах якої надаються передбачені договором послуги, однак цей договір у сукупності зі складеним до нього звітом, в якому є посилання на номер цієї справи, підтверджують факт того, що цей договір стосується надання адвокатом Кугаєм А. В. послуг з професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Яструбщанське» саме у межах справи № 920/207/23.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що усі наведені адвокатом у звіті послуги зводяться до надання таких послуг, як:

- ознайомлення з касаційної скаргою позивача та дослідження доданих до неї доказів,

- ознайомлення з процесуальними документами суду касаційної інстанції,

- складання тексту, оформлення та подання відзиву на касаційну скаргу,

- складання заяви щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- участь у засіданні суду касаційної інстанції.

За надання усіх наведених у звіті послуг з урахуванням витраченого часу на їх надання сума гонорару адвоката за його підрахунками склала 13 430,80 грн.

Однак, як вбачається, зазначені адвокатом у звіті послуги не розмежовані за кожним окремим видом послуги із зазначенням кількості витраченого адвокатом часу на їх надання. Адвокат визначив норми витрат його часу не за кожним окремим видом послуги, а за сукупністю послуг (за різними видами послуг), наданих в межах одного дня роботи адвоката, внаслідок чого неможливо здійснити відмежування норми витрати часу адвоката за одним видом послуг від норм витрат часу за іншим видом послуг, з достовірністю встановити та перевірити наведені відповідачем обставин щодо норм витрат часу адвоката Кугая А. В. на надання кожного окремого виду послуг, неможливо перевірити правильність визначення адвокатом вартості таких послуг за погодженою в договорі погодинною ставкою.

З огляду на викладене Верховний Суд при перевірці обставин, що стосуються розміру та обсягу наданих відповідачу його адвокатом послуг з професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції, виходить саме з погодженої у пункті 4.1. договору № 25 від 01 січня 2024 року фіксованої суми гонорару адвоката у розмірі 13 400,00 грн та зазначає про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що були розраховані за погодженою в договорі погодинною ставкою та перевищують цю фіксовану суму гонорару.

Отже, фіксованою сумою гонорару відповідача, яку він погодив в укладеному з адвокатом Кугаєм А. В. договорі № 25 від 01 січня 2024 року, є сума у розмірі 13 400,00 грн. Згідно зі звітом, складеним адвокатом Кугаєм А. В., ним на цю суму були надані зазначені вище послуги за переліком, наведеним у звіті.

Верховний Суд зазначає про те, що господарський процесуальний закон визначає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з цим при вирішенні питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частин п`ятої, шостої статті 126 та частин п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши обґрунтованість заявленого відповідачем до стягнення з позивача розміру його витрат на правничу допомогу - 13 400,00 грн, що є погодженою сторонами у договір фіксованою сумою гонорару адвоката, Верховний Суд вважає, що задоволенню підлягає лише частина витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції з огляду на таке.

Як уже зазначалося усі наведені адвокатом у звіті послуги зводяться до надання таких послуг, як: ознайомлення з касаційної скаргою позивача та дослідження доданих до неї доказів; ознайомлення з процесуальними документами суду касаційної інстанції, складання тексту, оформлення та подання відзиву на касаційну скаргу, складання заяви щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції; участь у засіданні суду касаційної інстанції.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права за встановлених судами фактичних обставин в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи адвокат Кугай А. В. здійснював представництво відповідача у цій справі та надавав йому у межах цієї справи послуги з професійної правничої допомоги на усіх стадіях судового розгляду справи, починаючи з суду першої інстанції.

З огляду на викладене, станом на час звернення позивача до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у цій справі адвокат відповідача, який брав участь у розгляді справи на усіх стадіях судового розгляду, був обізнаний з обставинами цієї справи, з судовою практикою вирішення спорів у подібних до цієї справи правовідносинах, зокрема і з практикою Верховного Суду, у тому числі і з тою, на яку послалися суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові у цій справі.

Враховуючи наведене Верховний Суд зазначає про те, що за таких обставин ознайомлення адвоката відповідача з касаційною скаргою позивача, в якій підставою касаційного оскарження був визначений лише пункт 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та доводи якої фактично зводилися до не дослідження судами попередніх інстанцій усіх фактичних обставин справи, та були побудовані на висновках Верховного Суду, врахованих судами попередніх інстанцій, не вимагало від адвоката з`ясування нових обставин та дослідження нової судової практики.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що наведені адвокатом у звіті надані у різні дні послуги з формування проєкту відзиву, опрацювання, доопрацювання відзиву, формування поштових відправлень копій відзиву іншим учасникам справи, надіслання відзиву через «Електронний суд» фактично є діями, вчиненими адвокатом у межах надання одного виду послуги - оформлення та подання відзиву на касаційну скаргу, є дублюванням одного виду послуги по декілька разів та не може розглядатися як різні види послуг.

При цьому, складений адвокатом відповідача відзив на касаційну скаргу за змістом, наведеним в абзацах 6 - 13, дублює відзив відповідача на апеляційну скаргу. Єдиним доводом у спростування доводів касаційної скарги є посилання відповідача у відзиві на неподібність правовідносин у справі № 904/10956/16, на неврахування висновків Верховного Суду в якій послався позивач у касаційній скарзі, правовідносинам у цій справі. Відзив відповідача на касаційну скаргу позивача не містить висновків та доводів, які б свідчили про проведення адвокатом відповідача роботи з аналізу норм права, численної судової практики Верховного Суду, відмінної від тої, що була врахована судами попередніх інстанцій.

Крім того, адвокат у звіті зазначив про надання послуг з опрацювання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 у частині аргументів позивача щодо застосування справи «Совтрансавто Холдинг» проти України». Однак, жодних доводів відповідача щодо зазначених аргументів позивача відзив не містить.

Стосовно наданих адвокатом Кугаєм А. В. відповідачу послуг зі складання заяви щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції Верховний Суд зазначає про те, що така заява відповідача була подана до Верховного Суду, наявна в матеріалах справи, була задоволена Верховним Судом. Однак, зміст цієї заяви стосується процесуального технічного питання, викладений у двох реченнях, що вміщені у сім рядків, з наведенням переліку додатків до цієї заяви. Наведене не свідчить про те, що адвокатом відповідача на надання послуги зі складання заяви щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції були витрачені значні зусилля та витрати часу.

Разом з цим матеріалами справи підтверджується участь адвоката Кугая А. В. як представника відповідача у цій справі 25 квітня 2024 року в засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в режимі відеоконференції.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що заявлений відповідачем до стягнення з позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у цій справі у сумі 13 400,00 грн є неспівмірним з реальним обсягом наданих відповідачу його адвокатом Кугаєм А. В. послуг з професійної правничої допомоги у цій справі в суді касаційної інстанції та зі складністю цих наданих послуг, є необґрунтовано завищеним, оскільки правова позиція сторін у суді касаційної інстанції не змінювалася, адвокат відповідача не мав необхідності вивчати та аналізувати нові обставини справи, нові норми чинного законодавства, нову судову практику при формуванні позиції відповідача в суді касаційної інстанції, ніж ті, що були встановлені та застосовані судами попередніх інстанцій. Верховний Суд вважає, що процес ознайомлення адвоката відповідача з касаційною скаргою позивача, в якій правова позиція позивача не змінювалася, не був складним для адвоката, який на стадії подання касаційної скарги був обізнаний з обставинами справи та судовою практикою у подібних до цієї справи правовідносинах. Відзив відповідача на касаційну скаргу позивача фактично побудований на доводах відзиву на апеляційну скаргу та єдиним доводом відзиву у спростування доводів касаційної скарги було посилання відповідача на неподібність правовідносин у справі № 904/10956/16 правовідносинам у цій справі, заява відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за своїм змістом є простою та короткою. Витрати відповідача на надані йому адвокатом Кугаєм А. В. послуги з правничої допомоги в суді касаційної інстанції у розмірі 13 400,00 грн не відповідають критеріям розумності, враховуючи аспект складності наведених позивачем у касаційній скарзі доводів.

Враховуючи наведене Верховний Суд вважає, що у даному випадку розумними, реальними, обґрунтованими та співмірними з предметом позову, з вимогами касаційної скарги та з обсягом наданих відповідачу його адвокатом послуг з професійної правничої допомоги на стадії касаційного розгляду цієї справи є витрати відповідача на надання професійної правничої допомоги у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи у розмірі 5 000,00 грн, які підлягають стягненню з позивача.

Крім того, відповідач заявив до стягнення з позивача в порядку розподілу поштові витрати у розмірі 252,00 грн.

Отже, положення абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розрізняють (1) витрати сторони на професійну правничу допомогу адвоката та (2) витрати сторони, понесені у зв`язку з компенсацією витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що поштові витрати є сумою, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Подібні висновки Верховного Суду викладені у додатковій постанови від 28 березня 2024 року у справі № 910/4866/23.

Однак, в укладеному між Адвокатом Кугаєм А. В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яструбщанське» договорі щодо надання професійної правової (правничої) допомоги № 25 від 01 січня 2024 року не передбачена можливість понесення адвокатом поштових витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та обов`язок Клієнта відшкодувати ці поштові витрати.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про відсутність у даному випадку підстав для стягнення з позивача в порядку розподілу заявлених відповідачем поштових витрат.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Порядок розподілу судових витрат міститься у статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене Верховний Суд вважає, що заявлена відповідачем вимога про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, надану йому у касаційному провадженні у цій справі, відповідно до правил розподілу, визначених у пункті 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 000,00 грн та ці витрати в порядку розподілу підлягають стягненню з позивача.

Керуючись статтями 123 129 234 235 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Яструбщанське» (41421, Сумська область, Шосткинський район, с. Яструбщина, вул. Центральна, 100, код ЄДРПОУ 30902600) 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 920/207/23.

2. Видачу наказу доручити Господарському суду Сумської області.

3. Додаткова постанова набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй