ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 920/241/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Грузицька І. В.,
за участю представників:
позивача - Мирного Є. М.,
відповідача - Колесникова І. Г., Лісовського Р. В.,
Державного концерну "Укроборонпром" - Божкова Т. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 (судді: Сітайло Л. Г., Буравльов С. І., Андрієнко В. В.) і рішення Господарського суду Сумської області від 24.09.2019 (суддя Котельницька В. Л.) у справі
та заяву Державного концерну "Укроборонпром" про приєднання до касаційної скарги Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 і рішення Господарського суду Сумської області від 24.09.2019 у справі № 920/241/19
за позовом Компанії "CZECHOSLOVAK EXPORT LTD"
до Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН"
про визнання недійсним контракту,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У березні 2019 року Компанія "CZECHOSLOVAK EXPORT LTD" звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" (далі - ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН") про визнання недійсним з моменту укладення контракту від 18.05.2017 № 0518/17 (далі - контракт від 18.05.2017), сторонами якого є Компанія "CZECHOSLOVAK EXPORT LTD" і ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН".
В обґрунтування позову позивач наголосив, що зміст оспорюваного контракту суперечить інтересам держави та суспільства, порушує вимоги рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного у дію Указом Президента України від 15.05.2017 № 133/2017 (далі - рішення РНБОУ від 28.04.2017), тому цей контракт має бути визнано недійсним у судовому порядку на підставі статей 203 215 Цивільного кодексу України.
1.2. ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" подало до суду першої інстанції заяву про залишення позову без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, заперечило проти вирішення спору у господарському суді та просило залишити позов без розгляду, оскільки сторони у пункті 12.2 спірного контракту погодили, що будь-які спори, пов`язані з укладеним контрактом, має розглядати Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.
1.3. Компанія "CZECHOSLOVAK EXPORT LTD" подала до суду заперечення проти заяви відповідача про залишення позову без розгляду та просила відмовити у її задоволенні.
1.4. ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" у відзиві на позов заперечило проти позовних вимог, наголосило, зокрема, що оспорюваний контракт від 18.05.2017 не суперечить інтересам держави та суспільства; обмежувальні санкції, застосовані до Державної корпорації із сприяння розробці, виробництву та експорту високотехнологічної промислової продукції "Ростех" (далі - ДК "Ростех") на підставі рішення РНБОУ від 28.04.2017 є персональними і стосуються конкретної юридичної особи, а не продукції, яку вона виробляє, та не можуть вплинути на дійсність правочину, оскільки Компанія "CZECHOSLOVAK EXPORT LTD" не є суб`єктом таких санкцій.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду 04.12.2019, позов задоволено. Визнано недійсним із моменту укладення контракт від 18.05.2017 між Компанією "CZECHOSLOVAK EXPORT LTD" і ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН". Стягнуто з ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" на користь Компанії "CZECHOSLOVAK EXPORT LTD" 1 921,00 грн витрат зі сплати судового збору.
2.2. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що зміст оспорюваного контракту суперечить інтересам держави та суспільства; у разі виконання його умов ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" фактично стане споживачем продукції, виробленої підприємством, що входить до ДК "Ростех", щодо якої запроваджено санкції згідно з рішенням РНБОУ від 28.04.2017.
Суди зазначили, що ввезення в Україну товарів і виробів військового та подвійного призначення, а також комплектуючих до них із Російської Федерації заборонено згідно із Законом України "Про санкції", рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 27.08.2014 "Про заходи щодо удосконалення державної військово-технічної політики", розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.09.2014 № 829-р "Про пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів", постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 № 632 "Про припинення дії Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонної галузі промисловості", указом Президента України від 28.08.2015 № 522/2015 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.08.2015 "Про військово-технічне співробітництво України з окремими державами".
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що визнання контракту недійсним відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України є окремим видом захисту порушеного права чи інтересу сторони такого контракту і не може бути віднесено до суперечок, які виникають із приводу розбіжностей з інтерпретації чи з приводу виконання контракту, отже підстав для передачі цього спору на вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України немає.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, наведеними у постанові Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 і рішенні Господарського суду Сумської області від 24.09.2019, ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені рішення і постанову у справі, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме статей 203 215 Цивільного кодексу України, положень Закону України "Про санкції", рішення РНБОУ від 28.04.2017, а також порушення норм процесуального права, зокрема статей 86 236 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник не погоджується із висновком судів про наявність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України та акцентує, що укладений між сторонами контракт не суперечить законодавству та інтересам держави; суди попередніх інстанцій не зазначили, яким саме чином ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" на час укладення спірного контракту не дотрималося вимог, наведених у статті 203 Цивільного кодексу України. Скаржник стверджує, що ДК "Ростех" будь-якого стосунку до поставки за спірним контрактом не має, оскільки не є його стороною і виробником продукції, яка мала би поставлятися за цим контрактом; факт того, що Акціонерне товариство "Московський машинобудівний завод "ВПЕРЕД" (далі - АТ "Московський машинобудівний завод "ВПЕРЕД") входить до ДК "Ростех", є недоведеним; довідка цього товариства від 31.05.2018 № 90/3271 не є допустимим доказом у справі. Крім того, скаржник акцентує, що змістом спірного контракту передбачено передачу спорів, які виникають за цим контрактом або у зв`язку із ним, на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. На думку скаржника, суди безпідставно не взяли до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 796/134/2018.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу Компанія "CZECHOSLOVAK EXPORT LTD" просить відмовити у її задоволенні, а оскаржені рішення і постанову залишити без змін як законні та обґрунтовані.
3.3. Від Державного концерну "Укроборонпром" (далі - ДК "Укроборонпром") надійшла заява про приєднання до касаційної скарги, в якій концерн просить задовольнити касаційну скаргу ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН", скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 і рішення Господарського суду Сумської області від 24.09.2019 у справі та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Концерн наголошує, що є уповноваженим суб`єктом, якому Верховна Рада України надала, а Кабінет Міністрів України делегував владні повноваження з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, до яких, зокрема, належить майно ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН"; внаслідок ухвалення оскаржуваних у справі судових рішень, згідно з якими визнано недійсним з моменту укладення контракт від 18.05.2017, сторонами якого є Компанія "CZECHOSLOVAK EXPORT LTD" і ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН", під загрозу поставлено виконання інших зобов`язань цього заводу щодо забезпечення обороноздатності України та завдано репутаційної шкоди концерну як суб`єкту управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, а отже, рішення і постанова у справі впливають на права, інтереси та обов`язки концерну. Водночас у заяві концерн акцентує, що цей спір є предметом арбітражного застереження, яке є дійсним, чинним і таким, що може бути виконано; судами не взяли до уваги постанову Верховного Суду у справі № 796/134/2018, а також те, що контракт укладено із юридичною особою, місце реєстрації якої - Чеська Республіка, на яку не поширюється дія санкцій, запроваджених згідно з указом Президента України від 15.05.2017 № 133/2017; персональні санкції не застосовуються до АТ "Московський машинобудівний завод "ВПЕРЕД", яке може бути виробником лопатей рульового гвинта; кінцевим користувачем лопатей, як зазначено у пункті 1.2 спірного контракту, є покупець для власних потреб, тобто з метою здійснення підприємством ремонту та відновлення гелікоптерів.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. За змістом витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 28.02.2020 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Пільков К. М., Чумак Ю. Я.
4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача, ДП "Укроборонпром", дослідивши, з урахуванням заяви ДП "Укроборонпром" про приєднання до касаційної скарги, наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу та заяву про приєднання до касаційної скарги необхідно частково задовольнити з таких підстав.
4.3. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Відповідно до частини 1 статті 75 зазначеного Закону підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
У пункті 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України).
За змістом статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.
У статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що "арбітраж" - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
За змістом статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. У разі подання позову, зазначеного в пункті 1 цієї статті, арбітражний розгляд проте може бути розпочато або продовжено і арбітражне рішення може бути винесено, поки сперечання про підсудність чекають розв`язання в суді.
Арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов`язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди.
Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958, далі - Нью-Йоркська конвенція) закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина 1 статті ІІ Нью-Йоркської конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав.
Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ.
Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу.
Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди.
За змістом Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).
4.4. Як установили господарські суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, Компанія "CZECHOSLOVAK EXPORT LTD" звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" про визнання недійсним з моменту укладення контракту від 18.05.2017.
З огляду на наявність в оспорюваному контракті (пункт 12.2) арбітражного застереження про вирішення спорів між сторонами у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідач до початку розгляду справи по суті заперечив проти розгляду позову у господарському суді та заявив про залишення позову без розгляду на підставі пункті 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Згідно з частиною 5 статті 4 зазначеного Кодексу угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
За змістом частин 1, 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті; господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди; суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має відбуватися арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.
Під час вирішення питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має встановити наявність сукупності таких умов: існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушено у державному суді, належить до компетенції Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України; від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом prima facie дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди.
4.5. Розглядаючи спір у цій справі, попередні судові інстанції дійшли висновку, що визнання контракту недійсним відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України є окремим видом захисту порушеного права чи інтересу сторони такого контракту і не може бути віднесено до суперечок, які виникають із приводу розбіжностей з інтерпретації чи з приводу виконання контракту, отже підстав для передачі цього спору на вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України немає, у зв`язку з чим відхилили заперечення відповідача проти розгляду спору у господарському суді.
Проте зазначені висновки судів необхідно визнати помилковими, адже, як свідчать матеріали справи, згідно з розділом 12 "Арбітраж" (пункти 12.1, 12.2) контракту від 18.05.2017 сторони домовилися та визначили, що у разі розбіжностей стосовно інтерпретації або виконання цього контракту кожна зі сторін намагається врегулювати розбіжності шляхом переговорів (пункт 12.1); у випадку, якщо вони не дійдуть згоди у вирішенні питання, що слугувало виникненню суперечки, то будь-яка суперечка, що виникає по цьому контракту або у зв`язку з ним, підлягає передачі на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, відповідно до матеріального права України. Сторони згодні з тим, що в процесі розгляду і вирішення суперечки буде застосовуватися Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Місце розгляду справи - м. Київ. Рішення такого органу є остаточним для обох сторін (пункт 12.2). Тобто у наведеному випадку формулювання, вжите у зазначеній арбітражній угоді "будь-яка суперечка, що виникає по цьому контракту або у зв`язку з ним" охоплює також і спори стосовно дійсності контракту.
Водночас, як свідчать матеріали справи, відповідач наполягав на вирішенні цього спору Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України, заперечення проти вирішення спору в господарському суді відповідач подав до початку розгляду справи по суті, як того вимагають наведені положення процесуального законодавства; обставин щодо недійсності, втрати чинності, неможливості виконання арбітражної угоди суди попередніх інстанцій не установили.
4.6. Ураховуючи викладене та зважаючи на наведені положення законодавства, господарський суд першої інстанції повинен був на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України залишити позов без розгляду, а не вирішувати спір по суті, оскільки сторони у цьому випадку уклали угоду про передачу даного спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, і суд не визнав, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Не виправив цього процесуального порушення і апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020, яка діяла на час відкриття касаційного провадження у цій справі), в якій визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 308 цього Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
За змістом частини 1 статті 313 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
5.2. Ураховуючи викладене, а також зважаючи на те, що доводи, наведені у касаційній скарзі, отримали часткове підтвердження, судові рішення у справі необхідно скасувати, позов залишити без розгляду; касаційну скаргу з урахуванням заяви про приєднання до касаційної скарги потрібно задовольнити частково.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 5 частини 1 статті 308, статтями 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" та заяву Державного концерну "Укроборонпром" про приєднання до касаційної скарги Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 і рішення Господарського суду Сумської області від 24.09.2019 у справі № 920/241/19 скасувати. Позов залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді К. М. Пільков
Ю. Я. Чумак