ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 920/436/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Львова Б.Ю.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Сумської області від 08.07.2019 (суддя Жерьобкіна Є.А.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 (Мартюк А.І. - головуючий, судді Буравльова С.І., Зубець Л.П.)
у справі № 920/436/19
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України», скаржник)
до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (далі - ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання»)
про стягнення 753 626, 76 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Сумської області із позовною заявою до ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», в якій просить суд стягнути з відповідача 614 147, 96 грн. пені, 46 207, 37 грн. 3% річних та 93 271, 43 грн. інфляційних втрат.
1.2. В обґрунтування позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» посилається на неналежне виконання ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» умов договору купівлі-продажу природного газу від 25.12.2014 № 3283/15-БО-29 в частині своєчасної оплати за поставлений газ.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 08.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019, у справі № 920/436/19 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 141 857, 21 грн. пені, 23 593, 79 грн. 3 % річних, 92 381, 64 грн. інфляційних втрат та 3 867, 49 грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.
2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що заявлені до стягнення з відповідача пеня, 3% річних та інфляційні втрати нараховані позивачем на заборгованість, яку відповідач не сплатив до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» є правомірною, а відтак позов підлягає частковому задоволенню.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Сумської області від 08.07.2019 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі №920/436/19, АТ «НАК «Нафтогаз України» подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині відмови у стягненні пені у сумі 472 290, 75 грн., 22 613, 58 3% річних та 889, 79 інфляційних втрат, в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Узагальнені доводи касаційної скарги АТ «НАК «Нафтогаз України»:
- рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень статей 1, 2, 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», без дослідження усіх істотних обставин справи;
- судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що матеріали справи не містять доказів включення ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» до реєстру підприємств та організацій, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування частини третьої статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є неправомірним.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» просить судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема, про те, що судами попередніх інстанцій у розгляді справи не було допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
5.2. Крім цього, на думку відповідача, частина третя статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності цим Законом, зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ
6. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
6.1. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.12.2014 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України», як постачальником, та ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», як споживачем, укладено договір №3283-БО-29 постачання природного газу (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2015 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями. За цим договором постачається газ, ввезений на митну територію України.
6.2. За умовами пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
6.3. Відповідно до пункту 6.3. Договору оплата за газ здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця з урахуванням вимог статті 191 Закону України «Про теплопостачання» та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов`язковим. У разі якщо оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця і на нього надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов`язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього Договору.
6.4. Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до актів приймання-передачі природного газу за січень - грудень 2015 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 32 446 143, 95 грн.
Відповідачем, отриманий природній газ, оплачений повністю, однак з простроченням строків оплати, визначених пунктом 6.1. Договору. Природний газ, поставлений у січні 2015 року повністю оплачений 23.03.2015, поставлений у лютому 2015 року - 09.04.2015, поставлений у березні 2015 року - 21.05.2015, поставлений у квітні 2015 року - 30.09.2015, поставлений у жовтні 2015 року - 16.11.2015, поставлений у листопаді 2015 року - 22.12.2015, та поставлений у грудні 2015 року - 07.03.2017.
6.5. Відповідно до пункту 7.2 Договору, у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 Договору, останній зобов`язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
6.6. Згідно з пунктом 9.3. Договору сторони погодили, що строк, у межах якого останні можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.
6.7. Відповідно до поданих позивачем розрахунків за несвоєчасну оплату природного газу, відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 614 147, 96 грн., виходячи з суми заборгованості помісячно за 2015 рік з урахуванням строків розрахунків, визначених Договором та здійснених відповідачем оплат.
6.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що до 30.11.2016 відповідачем повністю погашено заборгованість за поставлений природний газ у січні 2015 року (23.03.2015), у лютому 2015 року (09.04.2015), у березні 2015 року (21.05.2015), у квітні 2015 року (30.09.2015), у жовтні 2015 року (16.11.2015), у листопаді 2015 року (22.12.2015).
Природний газ, поставлений у грудні 2015 року на суму 7 556 168, 84 грн. до 30.11.2016 оплачений частково у сумі 6 849 104, 43 грн.
Заборгованість за природний газ, поставлений у грудні 2015 року станом на 30.11.2016 складала 707 064, 41 грн.
Крім цього, у сторін відсутні розбіжності щодо обсягу, вартості отриманого газу, сум та дат платежів, здійснених відповідачем по Договору.
6.9. Водночас, у зв`язку порушенням відповідачем строків оплати, визначених пунктом 6.1 Договору, позивач нараховував 614 147, 96 грн. пені, 46 207, 37 грн. 3% річних та 93 271, 43 грн. інфляційних втрат, за стягненням яких звернувся до місцевого господарського суду з позовом у цій справі.
7.Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7.3. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права, оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
8.2. Причиною виникнення спору у цій справі є питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення 614 147, 96 грн. пені, 46 207, 37 грн., 3% річних та 93 271, 43 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, з урахуванням періоду прострочення платежів за поставлений газ.
8.3. Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
8.4. Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.
8.5. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
8.6. Статтями 546 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
8.7. Частинами четвертою та шостою статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
8.8. Згідно зі статтею 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
8.9. Судами встановлено, що відповідач ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» здійснює діяльність з виробництва теплової енергії, а АК «НАК «Нафтогаз України» є постачальником природного газу.
8.10. Водночас, 03.11.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України №1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії», який набрав чинності 30.11.2016 (далі- Закон України №1730-VIII).
Згідно з положеннями статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною третьою статті 7 Закону України №1730-VIII передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
8.11. Отже, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, відповідач є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, на яку поширюється дія Закону України №1730-VIII.
8.12. Також, як убачається встановлених судами обставин справи, відповідач до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії», тобто до 30.11.2016, повністю погасив заборгованість за поставлений природний газ у січні 2015 року (23.03.2015), у лютому 2015 року (09.04.2015), у березні 2015 року (21.05.2015), у квітні 2015 року (30.09.2015), у жовтні 2015 року (16.11.2015), у листопаді 2015 року (22.12.2015).
За природний газ, поставлений у грудні 2015 року на суму 7 556 168, 84 грн. до 30.11.2016, відповідач оплатив частково у сумі 6 849 104, 43 грн. Тобто заборгованість за природний газ, поставлений у грудні 2015 року, станом на 30.11.2016 складала 707 064, 41 грн.
8.13. Таким чином, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на заборгованість, яка була сплачена до 30.11.2016 не нараховується неустойка, інфляційні та проценти річних в силу положень частини третьої статті 7 Закону України №1730-VIII.
8.14. Колегія суддів відхиляє аргумент скаржника про безпідставне застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин приписів частини третьої статті 7 Закону України №1730-VIII, у зв`язку з не включенням відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості з огляду на таке.
Частиною першою статті 3 Закону України №1730-VIII передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до пункту 14 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93, у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Разом з цим відповідно до частини третьої статті 7 Закону України №1730-VIII на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону України №1730-VIII є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності цим Законом. Зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у низці судових актів, зокрема: у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 22.02.2018 у справі № 922/4355/14, від 28.02.2018 у справі № 911/3914/14, від 03.04.2018 у справі №904/11325/16, від 06.04.2018 у справі №904/10747/16, від 10.04.2018 у справі №916/3054/16, від 11.04.2018 у справі №910/17962/15, від 17.04.2018 у справі №904/11358/16, від 26.04.2018 у справі №911/3945/16, від 02.05.2018 у справі №920/1060/16, від 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 23.05.2018 у справі №908/3125/16, від 23.05.2018 у справі №908/2114/16, від 30.05.2018 у справі №904/10733/16, від 20.06.2018 у справі №916/3055/16, від 06.07.2018 у справі №918/882/15, від 23.07.2018 у справі №904/10294/17, від 07.08.2018 у справі №925/1584/17, від 21.08.2018 у справі №925/104/18, від 21.08.2018 у справі №925/107/18, від 30.08.2018 у справі №905/2796/17, від 06.09.2018 у справі №925/106/18, від 13.12.2018 у справі №925/105/18, від 18.12.2018 у справі №905/301/18, від 20.12.2018 у справі №904/1619/18, від 22.12.2018 у справі №904/2961/18, від 16.01.2019 у справі №905/299/18.
З огляду на аргументи наведені у касаційної скарзі підстав для відступу від вищенаведеної правової позиції Верховного Суду відсутні.
Колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано до спірних відносин положення частини третьої статті 7 Закону України №1730-VIII та, як наслідок, частково відмовлено у задоволені позовних вимог.
8.15. Таким чином, враховуючи положення Закону України №1730-VIII, та оскільки заборгованість за поставлений природний газ склала лише 707 064, 41 грн., судами попередніх інстанцій правомірно здійснено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідно до вказаної суми заборгованості.
8.16. Касаційний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість стягнення з відповідача пені в сумі 141 857, 21 грн. за період з 15.01.2016 по 14.07.2016, виходячи з суми заборгованості за природний газ, поставлений у грудні 2015 року в розмірі 707 064, 41 грн.
8.17. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16).
Враховуючи викладені обставини, Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірне, обґрунтоване стягнення з відповідача 3% річних в сумі 23 593, 79 грн за період з 15.01.2016 по 06.03.2017, виходячи з суми заборгованості за природний газ поставлений у грудні 2015 року в розмірі 707 064, 41 грн. та з урахуванням часткових проплат за період з 01.01.2017 по 06.03.2017; інфляційних втрат у розмірі 92 381, 64 грн., в тому числі 88 978, 17 грн. - за період з лютого 2016 року по січень 2017 року, виходячи з суми заборгованості за природний газ поставлений у грудні 2015 року в сумі 707 064, 41 грн, 3 403 грн 47 коп. - за лютий 2017 року, виходячи з суми заборгованості за природний газ поставлений у грудні 2015 року в сумі 340 347 грн 48 коп. (заборгованість станом на 28.02.2017).
8.18. Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору всебічно, повно та об`єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, повно встановили фактичні обставини справи та прийняли законні та обґрунтовані рішення.
8.19. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду доходить висновку про необґрунтованість касаційної скарги та погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову АТ «НАК «Нафтогаз України».
В свою чергу касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами відповідача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
10. Судові витрати
10.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на АТ «НАК «Нафтогаз України».
Керуючись статтями 236 238 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 08.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 920/436/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов