ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 920/505/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярітенко О.В.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» - Сіденко Л.В., адвокат (довіреність від 22.12.2022 № 1Др-53-1222), Дмитренко А.А., адвокат ( довіреність від 21.12.2022 № 1Др-45-1222),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Керамейя» - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз»
на рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2022 (суддя Резніченко О.Ю.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 (головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Пашкіна С.А., Буравльов С.І.)
у справі № 920/505/22
за позовом акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (далі - АТ «ОГС «Сумигаз», скаржник, позивач)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Керамейя» (далі - ТОВ «Керамейя», відповідач)
про стягнення 2 624 160,36 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
АТ «ОГС «Сумигаз» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Керамейя» про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 2 285 090,50 грн за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 (шляхом підписання заяви - приєднання №09420Y93Ovap016 до умов договору розподілу природного газу для споживача, що не є побутовим) на умовах типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2489, а також 135 582,04 грн інфляційних втрат, 14 211,38 грн 3% річних та 189 276,44 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу від 01.01.2016 в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг з розподілу природного газу. У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору позивачем нараховано інфляційні втрати, 3% річних та пеню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Сумської області від 12.10.2022 у справі № 920/505/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 481 090,50 грн основного боргу та 34 276,36 грн витрат по сплаті судового збору. У частині стягнення 804000 грн основного боргу провадження у справі закрито. У частині стягнення 135582,04 грн інфляційних втрат, 14211,38 грн 3% річних та 189276,44 грн пені відмовлено. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 5086,05 грн покладено на позивача.
Судові рішення мотивовані зокрема тим, що:
- судами встановлено факт невиконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем за укладеним договором;
- відповідачем 05.09.2022 отримано сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 29.08.2022 №5900-22-0692, яким засвідчено факт настання форс-мажорних обставин щодо зобов`язань відповідача по договору розподілу природного газу у термін з 24.02.2022 по 31.07.2022. Зазначений сертифікат надіслано позивачу з супровідним листом №123 від 09.09.2022;
- враховуючи те, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 29.08.2022 №5900-22-0692 наданий позивачу протягом 14 днів з дня його отримання, як це передбачено у пункті 10.3 договору розподілу природного газу, суди дійшли висновку, що у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 135 582,04 грн інфляційних втрат, 14211,38 грн 3% річних та 189276,44 грн пені слід відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх судових інстанцій в частині відмови у стягненні 135 582,04 грн інфляційних втрат, 14211,38 грн 3% річних та 189276,44 грн пені АТ «ОГС «Сумигаз» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить Суд їх (судові рішення) скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «ОГС «Сумигаз» в частині стягнення 135 582,04 грн інфляційних втрат, 14211,38 грн 3% річних та 189276,44 грн пені.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Так, із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не враховано висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання щодо застосування статей 526 530 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Крім того, із посиланням на пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не враховано висновків викладених в постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 911/1805/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21 щодо застосування статей 614 617 ЦК України, статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та розділу X «Форс - мажорні обставини» Типового договору розподілу природного газу. При цьому скаржник вказує, що у разі прийняття рішення Верховним Судом щодо неподібності до цієї справи зазначених висновків Верховного Суду підставою оскарження є відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування статей 614 617 ЦК України, статті 218 ГК України у подібних правовідносинах в період дії воєнного стану.
Скаржник наголошує на безпідставне врахування судами попередніх судових інстанцій сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) як безумовного доказу звільнення відповідача від виконання зобов`язань до 30.07.2022 та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань з оплати за надані позивачем послуги розподілу природного газу. Стверджує, що відповідач мав можливість виконувати договір в період дії обставин, на які він посилається як на форс-мажорні; відповідач не дотримався порядку повідомлення позивача про існування форс-мажорних обставин, передбачених пунктом 10.3 договору, оскільки не повідомляв позивача про неможливість виконання зобов`язань за договором через обставини непереборної сили; невчасно отримав сертифікат про форс-мажорні обставини (більше як через пів року після введення воєнного стану та через два місяці після звернення з даним позовом до суду).
Доводи інших учасників справи
ТОВ «Керамейя» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд відмовити АТ «ОГС «Сумигаз» у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх судових інстанцій залишити без змін.
17.03.2023 через «Електронний Суд» надійшло клопотання від ТОВ «Керамейя», в якому останнє просить Суд провести судове засідання, призначене на 23.03.2023, без участі відповідача та його представника.
У судовому засіданні 23.03.2023 представник АТ «ОГС «Сумигаз» брав участь в режимі відеоконференції згідно з ухвалою Суду від 20.03.2023.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 01.01.2016 АТ «ОГС «Сумигаз» (оператор) та ТОВ «Керамейя» (споживач) уклали договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №09420Y93OVAP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), від 30.09.2015 № 2498 (далі - договір). Цей договір було укладено на невизначений строк (пункт 12.1 договору).
Взаємовідносини, що виникли між оператором та споживачем регулюються договором розподілу природного газу та Кодексом газорозподільних систем затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494.
Відповідно до предмету договору оператор газорозподільної системи (оператор ГРМ) зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені договором.
Відповідно до пункту 2.1 договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Згідно з пунктом 6.1 договору оплата вартості послуг оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до пункту 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Крім того встановлено, що факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з розподілу природного газу підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг: №СУМ82004106 від 28.02.2022 на суму 761696,83 грн; №СУМ82005201 від 31.03.2022 на суму 761696,82 грн; №СУМ82007490 від 30.04.2022 на суму 761696,83 грн; №СУМ82009585 від 31.05.2022 на суму 761696,83 грн.
Відповідач у порушення умов договору зобов`язання щодо своєчасної і повної оплати наданих послуг не здійснив, у зв`язку з чим в останнього станом на дату відкриття провадження у даній справі рахується заборгованість у сумі 2 285 090,50 грн, яку позивач просив суд стягнути на йог користь.
Разом з тим, 12.10.2022 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 80 4000 грн., у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки зазначена сума боргу сплачена відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.08.2022 № 2110 та від 31.08.2022 № 2210, копії яких долучені до матеріалів справи разом з заявою. Отже борг відповідача перед позивачем за послуги розподілу природного газу (після часткової сплати) складає 1 481 090,50 грн
Судами також встановлено, що відповідачем 05.09.2022 отримано сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №5900-22-0692 від 29.08.2022, яким засвідчено факт настання форс-мажорних обставин щодо зобов`язань відповідача по договору у термін з 24.02.2022 по 31.07.2022. Зазначений сертифікат надіслано позивачу з супровідним листом від 09.09.2022 №123.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив суд стягнути на його користь суму основного боргу, а також нараховані інфляційні втрати, річні та пеню, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору розподілу природного газу від 01.01.2016 в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг з розподілу природного газу.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Предметом касаційного перегляду є судові рішення попередніх судових інстанцій в частині відмови у стягненні 135 582,04 грн інфляційних втрат, 14211,38 грн 3% річних та 189 276,44 грн пені. В іншій частині судові рішення не оскаржуються.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 135 582,04 грн інфляційних втрат, 14211,38 грн 3% річних та 189 276,44 грн пені суди, з посиланням на пункт 10.3 договору, а також приписи статей 617 ЦК України та 218 ГК України, дійшли висновку про звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором розподілу природного газу взявши до уваги сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 29.08.2022 №5900-22-0692. При цьому суди вказали на те, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів.
Скаржник наголошує на безпідставності врахування судами попередніх судових інстанцій сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) як безумовного доказу звільнення відповідача від виконання зобов`язань до 30.07.2022 та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань з оплати за надані позивачем послуги розподілу природного газу. Стверджує, що відповідач мав можливість виконувати договір в період дії обставин, на які він посилається як на форс-мажорні; відповідач не дотримався порядку повідомлення позивача про існування форс-мажорних обставин, передбачених пунктом 10.3 договору, оскільки не повідомляв позивача про неможливість виконання зобов`язань за договором через обставини непереборної сили; невчасно отримав сертифікат про форс-мажорні обставини (більше як через пів року після введення воєнного стану та через два місяці після звернення з даним позовом до суду).
Стосовно вказаних аргументів Суд зазначає таке.
Згідно зі статтями 526 629 ЦК України, та статтею 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зі встановленого судами попередніх інстанцій змісту пунктів 10.3, 10.4 договору вбачається, що :
сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства (пункт 10.3 договору) .
Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у установленому законодавством порядку (пункт 10.4 договору).
Відповідно обґрунтованим є довід скаржника про те, що Типовим договором учасників спірних правовідносин були передбачені відповідні умови застосування наслідків дії форс-мажорних обставин, зокрема і те, що сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.
Відповідно перед тим, як з`ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з`ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин (постанова Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21) у правовідносинах які є подібними та на неврахування висновків якої обґрунтовано послався скаржник .
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 ЦК України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у cправі №910/15264/21, на яку здійснює своє посилання скаржник у доводах касаційної скарги, у подібних правовідносинах Касаційний господарський суд вказав наступне:
« 46. Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
47. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
48. Позивач не надав жодних документів та доказів, чому повідомлення позивачем іншої сторони Договору (Міноборони) про наявність форс-мажорних обставин було зроблено із пропущенням 5-денного строку, встановленого Договором. Усі пояснення сторони стосувалися лише дати отримання сертифіката ТПП, а не дати повідомлення Міноборони про дію форс-мажорних обставин.
49. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач вчасно не повідомив іншу сторону про виникнення форс-мажорних обставин.
50. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор)».
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
Таким чином, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Також, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Позивач послідовно зазначав, що повідомлення на його адресу від відповідача не надходило. Лише 09.09.2022 на адресу АТ «ОГС «Сумигаз» надійшла копія сертифікату від 29.08.2022 №5900-22-0692 про форс-мажорні обставини, тобто під час розгляду даної справи у суді першої інстанції.
Разом з тим, ні судом першої інстанції, ні апеляційним господарським судом не було надано оцінки обставинам звернення відповідачем до позивача з повідомленням про настання обставин непереробної сили.
Таким чином, висновки у справі, що розглядається, не відповідають правовим позиціям, викладених у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у cправі №910/15264/21 та від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, на які здійснює своє посилання скаржник у доводах касаційної скарги.
Отже, суди попередніх судових інстанції не врахували зазначену судову практику Верховного Суду, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором взявши до уваги лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 29.08.2022 №5900-22-0692. Відповідно, аргументи скаржника частково знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.
Таким чином, судам попередніх інстанцій належало врахувати правові висновки Верховного Суду у спірних правовідносинах та встановити: чи було можливим та чи мало місце здійснення підприємницької діяльності відповідачем та фактичне споживання ним послуг у спірних правовідносинах в період дії форс-мажорних обставин, чи мали конкретні форс-мажорні обставини непереборний характер для відповідача при виконанні ним конкретних договірних зобов`язань; чи дотримався відповідач порядку повідомлення позивача про існування форс-мажорних обставин, передбачених пунктом 10.3 договору, а також встановити наслідки такого повідомлення/не повідомлення; у випадку встановлення несвоєчасного повідомлення/неповідомлення з`ясувати чи існували об`єктивні перешкоди щодо здійснення такого повідомлення та чи були вони безпосереднім наслідком дії форс -мажорних обставин.
Заслуговують на увагу також доводи скаржника про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю тобто, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, на яку здійснює своє посилання скаржник у доводах касаційної скарги ).
Ураховуючи наведене, зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій вирішуючи спір не дослідили самого змісту поняття господарсько-правової відповідальності та належності до неї заявлених до стягнення грошових зобов`язань та дійшли передчасного висновку про відмову у стягненні їх з відповідача на підставі статей 614 617 ЦК України При цьому зважаючи на межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, стаття 300 ГПК України унеможливлює надання Верховним Судом оцінки правильності здійснених позивачем розрахунків пені, інфляційних втрат та річних, що має бути перевірено під час вирішення спору у судах попередніх інстанцій.
З урахуванням наведеного, судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 135 582,04 грн інфляційних втрат, 14211,38 грн 3% річних та 189276,44 грн пені підлягають скасуванню з направленням справи у скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи у переданій на новий розгляд частині суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» задовольнити частково, судові рішення попередніх інстанцій у справі в частині відмови у стягненні 135 582,04 грн інфляційних втрат, 14211,38 грн 3% річних та 189276,44 грн пені скасувати, а справу у скасованій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судові витрати
За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо судових витрат у ній.
Керуючись статтями 300 308 310 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 920/505/22 скасувати в частині відмови у стягненні 135 582,04 грн інфляційних втрат, 14211,38 грн 3% річних та 189276,44 грн пені.
3. Справу № 920/505/22 у скасованій частині передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
4. У решті рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 920/505/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова