№ 920/639/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 920/639/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (далі - Товариство),

представник позивача - Дубовик В.В., адвокат (довіреність від 04.01.2021 № 01); Сечін С.О., адвокат (довіреність від 06.07.2021 № 15); Янович-Бунь І.Б., адвокат (довіреність від 11.12.2020 № 44),

відповідач - акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - Об`єднання),

представник відповідача - Танчик О.М., адвокат (довіреність від 29.12.2020 № 18-49/1),

розглянув касаційні скарги Товариства та Об`єднання

на рішення господарського суду Сумської області від 13.11.2020 (головуючий Джепа Ю.А., судді: Соп`яненко О.Ю. і Котельницька В.Л.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 (головуючий Попікова О.В., судді: Євсіков О.О. і Корсак В.А.)

у справі № 920/639/17

за позовом Товариства

до Об`єднання

про стягнення 11 790 106,19 грн

та за зустрічним позовом Об`єднання

до Товариства

про стягнення 17 644 995,70 грн.

За результатами розгляду касаційних скарг Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду Сумської області з первісним позовом до Об`єднання про стягнення заборгованості у розмірі 11 790 106,19 грн.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Об`єднанням умов договору перевезення вантажу (теплової енергії) від 01.09.2005 № 2/10 (у редакції протоколу розбіжностей від 11.11.2005; далі - Договір) за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року у частині оплати наданих послуг, з яких: 10 246 345,17 грн - основний борг, 419 581,52 грн - інфляційні втрати, 1 010 241,50 грн - пеня, 113 938,00 грн - 3 % річних.

У свою чергу, Об`єднання звернулось до господарського суду Сумської області із зустрічним позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру зустрічних позовних вимог) про стягнення збитків у розмірі 17 644 995,70 грн.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані неналежним виконання Товариством умов Договору щодо обов`язків з транспортування теплової енергії за цим договором, оскільки Товариство не забезпечило збереження теплової енергії під час її транспортування тепловими мережами, які знаходяться в його користуванні, що, у свою чергу, призвело до понаднормативних втрат теплової енергії у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021, первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання на користь Товариство заборгованість за Договором у розмірі 5 554 380,43 грн. У задоволенні іншої частини первісних позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що:

- первісні позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню, однак наявні підстави для задоволення заяви Об`єднання про застосування позовної давності;

- у частині первісних позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та 3% річних Товариство не надало розрахунку із зазначенням періодів нарахування пені, інфляційних та річних, у той час як суд не може самостійно встановлювати періоди нарахування пені, інфляційних та річних, тобто фактично встановлювати межі позовних вимог;

- Об`єднання не надало доказів протиправної поведінки Товариства, не довело причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини, завдання збитків саме Товариством.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення 4 691 964,74 грн основного боргу, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, просить в оскаржуваній частині скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга Товариства мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 306 307 308 315 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також не дослідили докази у справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Об`єднання подало відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень в оскаржуваній Товариством частині, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу Товариства - без задоволення.

Від Об`єднання також надійшло клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства, в якому посилається на те, що Верховний Суд у постанові від 16.07.2020 у справі № 920/206/19 виклав висновки щодо застосування статті 315 ГК України у подібних правовідносинах.

Також не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення 667 150,83 грн збитків, Об`єднання звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги та відповіді на відзив Товариства на касаційну скаргу Об`єднання), посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та на те, що суди, ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які прийняті в інших справах у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині та прийняти нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити в частині стягнення 667 150,83 грн збитків.

Касаційна скарга Об`єднання обґрунтована тим, що суди:

- неправильно застосували норми матеріального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 924 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 314 ГК України;

- не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 916/1709/19, від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц, від 20.11.2019 у справі № 669/930/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 725/5630/15-ц щодо необхідності обґрунтування відмови у призначенні експертизи у справі.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу Об`єднання, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень в оскаржуваній Об`єднанням частині, просить їх у цій частині залишити без змін.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства та про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Об`єднання з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що факт надання Товариством Об`єднанню послуг з транспортування теплової енергії за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року на загальну суму 10 246 345,17 грн підтверджується наявними у справі доказами [актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за вказаний період, які підписані уповноваженими посадовими особами сторін Договору, не містять будь-яких зауважень, заперечень чи відмови від прийняття послуг, а відтак, відповідно до пункту 3.13 Договору, є підтвердженням належного виконання Товариством та прийняття Об`єднанням зобов`язань за Договором], а також норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, тому дійшли висновку про обґрунтованість заявлених Товариством вимог за первісним позовом.

Водночас Об`єднання подало до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності, в якій просило застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства в частині стягнення заборгованості за актами приймання-передачі виконаних робіт від 31.10.2016 №№ 1441, 1442, 1443 та 1444 на загальну суму 688 747,46 грн, від 30.11.2016 №№ 1649, 1650, 1651 та 1652 на загальну суму 1 784 310,09 грн, від 31.12.2016 №№ 1858, 1859, 1860 та 1861 на загальну суму 2 218 907,19 грн, а всього 4 691 964,74 грн, у зв`язку зі спливом позовної давності.

Предметом первісного позову у справі є стягнення з Об`єднання заборгованості за Договором за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року.

Відповідно до пункту 2.4 Договору Об`єднання здійснює оплату у розмірі 100% загальної вартості Договору на банківський рахунок перевізника (Товариства) частками (платежами), кожну з яких у розмірі 100% провізної плати за минулий (розрахунковий) місяць перевезення теплової енергії, - протягом 15-ти днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт у минулому місяці.

Судами встановлено, що за своєю правовою природою укладений сторонами спору договір є договором на транспортування продукції трубопроводами, за умов якого здійснюється переміщення продукції виробничо-технічного призначення трубопроводами; він підпадає під визначення перевезення вантажів, закріплене в статті 306 ГК України, а відтак на нього разом з нормами ЦК України, Законів України "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт" та інших законодавчих актів поширюються й норми ГК України, зокрема, в частині правового регулювання перевезення вантажів, а укладеному договору притаманні риси, у тому числі, договору перевезення.

Порядок вирішення спорів щодо перевезень визначено статтею 315 ГК України.

Зокрема, частиною п`ятою статті 315 ГК України передбачено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відтак Товариство мало звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за Договором протягом шести місяців щодо кожного окремого акта приймання-передачі виконаних робіт за цим договором.

Таким чином, Товариство мало б звернутися до суду про стягнення заборгованості за актами приймання-передачі виконаних робіт від 31.10.2016 №№ 1441, 1442, 1443 та 1444 на загальну суму 688 747,46 грн у строк до 30.04.2017; за актами приймання-передачі виконаних робіт від 30.11.2016 №№ 1649, 1650, 1651 та 1652 на загальну суму 1 784 310,09 грн у строк до 30.05.2017; за актами приймання-передачі виконаних робіт від 31.12.2016 №№ 1858, 1859, 1860 та 1861 на загальну суму 2 218 907,19 грн у строк до 30.06.2017.

Однак Товариство звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за Договором за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року лише 12.07.2017, тобто з порушенням позовної давності щодо заборгованості за вказаними актами.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За наведених підстав суди дійшли висновку про задоволення вимог первісного позову про стягнення з Об`єднання заборгованості за транспортування теплової енергії за Договором у розмірі 5 554 380,43 грн та відмову у задоволенні первісного позову в іншій частині вимог про стягнення заборгованості за транспортування теплової енергії за Договором у розмірі 4 691 964,74 грн у зв`язку зі спливом позовної давності.

Товариство у касаційній скарзі посилалось на те, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 306 307 308 315 ГК України, а також не дослідили докази у справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 920/206/19 зазначено, що, оскільки суди попередніх інстанцій визначили правову природу цього договору саме як договору на транспортування продукції трубопроводами, внаслідок якого здійснюється переміщення продукції виробничо-технічного призначення трубопроводами, то, з огляду на об`єктивні ознаки цієї діяльності, вона підпадає під визначення перевезення вантажів, закріплене в статті 306 ГК України, а, отже, до правовідносин, що виникають з даного договору разом з нормами ЦК України, Законів України "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт", "Про ринок природного газу" та інших законодавчих актів, поширюються й норми ГК України, зокрема в частині правового регулювання перевезення вантажів, а укладеному договору притаманні риси, у тому числі, договору перевезення.

Отже, виходячи з наведеного, а також із системного тлумачення норми частини п`ятої статті 315 ГК України в її взаємозв?язку з частинами першою, третьою статті 306 ГК України, які розміщені в одній главі 32 цього Кодексу, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що до спірних правовідносин з транспортування магістральними трубопроводами підлягає застосуванню частина п`ята статті 315 ГК України.

Тобто Верховний Суд у своїй постанові від 16.07.2020 у справі № 920/206/19 викладав висновок щодо питання застосування статей 306 315 ГК України у подібних правовідносинах.

При цьому судами попередніх інстанції оскаржувані рішення ухвалені з врахуванням вказаного правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 у справі № 920/206/19.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

При цьому згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Враховуючи, що посилання Товариства у касаційній скарзі на те, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 306 307 308 315 ГК України, є необґрунтованими, то у Верховного Суду відсутні правові підстави для надання оцінки посиланням Товариства на те, що суди не дослідили докази у справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на положення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

З таких підстав, та враховуючи доводи Об`єднання викладенні у клопотанні про закриття касаційного провадження, касаційне провадження, яке відкрите за касаційною скаргою Товариства, підлягає закриттю.

Що ж до касаційної скарги Об`єднання, то Верховний Суд зазначає, що Об`єднання у касаційній скарзі посилається на те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 916/1709/19, від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц, від 20.11.2019 у справі № 669/930/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 725/5630/15-ц щодо необхідності обґрунтування відмови у призначенні експертизи у справі.

Так, у справах:

- № 916/1709/19 Верховний Суд зазначив, що не вбачає допущених господарським судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права при відмові у задоволенні клопотання про огляд доказів, втім, відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи у справі вважає передчасною та необґрунтованою з огляду на те, що таке процесуальне рішення має ухвалюватися судом лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Призначення або відмова в призначенні експертизи у даній справі має прямий зв`язок із підставами та предметом позову, але, як вже неодноразово зазначалося, суд апеляційної інстанції належним чином не розглянув позовні вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у приданий до використання стан і неоціненими у цій частині залишилися подані Міською радою докази;

- № 669/927/16-ц та № 669/930/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд першої інстанції у відповідних ухвалах вказав єдиною підставою для відмови у задоволенні клопотання ТОВ НВА "Перлина Поділля" про призначення судової почеркознавчої експертизи те, що клопотання виходить за межі позовних вимог і не є предметом розгляду даної справи. При цьому суд не звернув уваги на те, що з огляду на зміст позовних вимог їх вирішення залежить, зокрема, від того, чи був чинним на момент укладення оспорюваного договору, відповідних договорів оренди.

При цьому у даній справі № 920/639/17 ухвалою господарського суду Сумської області від 11.10.2018 призначено судову економічну експертизу та вирішено матеріали справи № 920/639/17 направити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (вул. Золочівська, 8а, м. Харків, 61177) для проведення експертизи, а провадження у справі № 920/639/17 зупинити на час проведення експертизи.

На адресу господарського суду Сумської області 03.08.2018 надійшли матеріали справи № 920/639/17 разом з висновком комплексної судової інженерно-технічної та комісійної економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.08.2018 провадження у справі № 920/639/18 поновлено та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 04.10.2018 провадження у справі № 920/639/17 зупинено у зв`язку з призначенням судової економічної експертизи, а матеріали зазначеної справи надіслані для проведення повторної експертизи ТОВ "Центр судових експертиз "Альтернатива".

У зв`язку з поверненням матеріалів справи № 920/639/17 та надходженням висновку № 12/20 судової інженерно-технічної експертизи, ухвалою господарського суду Сумської області від 28.01.2020 провадження у справі № 920/639/17 поновлено та призначено підготовче судове засідання.

У подальшому представником Об`єднання подано клопотання від 12.02.2020 № 18-7/101 про призначення додаткової експертизи у справі, відповідно до якого воно просило суд призначити у справі додаткову судову економічну експертизу з такого питання: "Яка сума збитків була заподіяна Об`єднанню у зв`язку з понаднормовими втратами теплової енергії, переданої для транспортування Товариством за Договором у редакції протоколу розбіжностей від 11.11.2005, що мали місце в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року?" Проведення додаткової експертизи просило доручити ТОВ "Центр судових експертиз "Альтернатива" (вул. Січових стрільців, 37-41, м. Київ, 04053) за рахунок Об`єднання з наступним розподілом судових витрат за результатами розгляду справи.

Стосовно вказаного клопотання судом першої інстанції встановлено, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов - для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування

Відповідно до частини першої статті 107 ГПК України якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Згідно з пунктом 1.2.13 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень" від 08.10.1998 № 53/5, з подальшими змінами та доповненнями, експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. Додатковою, зокрема, є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріали (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що у справі може бути призначена додаткова експертиза - у випадку, якщо висновок експерта є неповним або неясним.

Таким чином, додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.

Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об`єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання.

Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

Водночас в ухвалі про призначення додаткової експертизи необхідно чітко зазначити, які саме висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Така судова експертиза може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому експерту.

Якщо необхідно здійснити дослідження нових об`єктів або з інших обставин справи, призначається нова, а не повторна експертиза.

Судом першої інстанції встановлено, що з висновку експерта повторної експертизи від 22.01.2020 № 12/20 судом не вбачається перелічених вище підстав необхідних для проведення додаткової експертизи, а тому суд відмовив у задоволенні клопотання Об`єднання про призначення додаткової експертизи.

Тобто у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Що ж до визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду (справи № 305/1180/15-ц, № 922/2383/16, № 757/31606/15-ц).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Отже, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин) у конкретній справі, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин.

Верховний Суд не надає правової оцінки зазначеним у касаційній скарзі Компанії постановам Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 31.10.2019 у справі № 924/243/19, оскільки вони не визначені скаржником у касаційній скарзі як такі, що містять висновки, не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови у даній справі № 916/2255/18 відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Що ж до посилань Об`єднання у касаційній сказі на те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц та від 31.10.2018 у справі № 725/5630/15-ц щодо необхідності обґрунтування відмови у призначенні експертизи у справі, то Верховний Суд вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки з аналізу постанов Великої Палати Верховного Суду ухвалених у вказаних справах вбачається, що у справі № 287/167/18-ц взагалі питання призначення експертизи не ставилось та розглядалось судами, а у справі № 725/5630/15-ц експертизу було призначено та проведено і питання проведення повторної експертизи не ставилось. Тобто у вказаних справах Верховним Судом не викладались висновки щодо необхідності обґрунтування відмови у призначенні експертизи у справі.

Також Об`єднання у касаційній скарзі посилалось на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 924 ЦК України та статті 314 ГК України.

Водночас у Верховного Суду відсутні підстави для формування такого висновку у даній справі, оскільки при розгляді справи судами встановлено, що Об`єднання не довело у встановленому чинним законодавством порядку факту та розміру завданих йому Товариством збитків про стягнення яких заявило зустрічний позов у цій справі, відтак у судів були відсутні підстави для застосування вказаних вище положень ЦК України та ГК України, оскільки питання щодо наявності підстав для застосування цих статей є похідним, у разі якщо позивачем було доведено факт та розмір завдання йому збитків, про стягнення яких він звернувся з позовом. Тобто Об`єднанням не доведено всіх необхідних складових (протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини), у той час як статтею 924 ЦК України та статтею 314 ГК України визначається відповідальність перевізника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу.

Також Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самими Товариством та Об`єднанням у касаційних скаргах з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено Товариством) та пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено Об`єднанням), покладається на скаржників.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржниками у касаційних скаргах та стали підставами для відкриття касаційних проваджень.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Об`єднання, оскільки судами було ухвалено рішення в частині зустрічних позовних вимог з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені рішення та постанову, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України, статтями 129 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" на рішення господарського суду Сумської області від 13.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 920/639/17.

2. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 13.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 920/639/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко