ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 920/653/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.Б., Селіваненка В.П.,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення сторін
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі»
на рішення Господарського суду Сумської області від 12.09.20119 (головуючий - суддя Резніченко О.Ю.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 (головуючий - суддя Михальська Ю.Б., судді - Тищенко А.І., Скрипка І.М.)
у справі № 920/653/19
за позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» (далі - ПрАТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш», позивач)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» (далі - ТОВ «Сенсі», скаржник, відповідач)
про стягнення 780 584 грн. 64 коп.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ПрАТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» звернулось до Господарського суду Сумської області із позовною заявою до ТОВ «Сенсі» про стягнення 629 103, 89 грн. основного боргу, 84 245, 67 грн. пені, 9 012, 11 грн. 3% річних, 26 767, 78 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 29.08.2018 Договору № 290818 на виконання робіт (підряду, далі - Договір).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасної та повної оплати за виконані позивачем роботи.
2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019, у справі №920/653/19 позовні вимоги ПрАТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» про стягнення 780 584 грн. 64 коп. задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Сенсі» на користь ПрАТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» 629 103, 89 грн. основного боргу, 84 245, 67 грн. пені, 9 012, 11 грн. 3% річних, 17 769, 65 грн. інфляційних збитків, 11 102, 19 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 8 998, 13 грн. інфляційних збитків - відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем на виконання умов Договору виконані роботи на загальну суму 738 142, 50 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних робіт за період з 06.10.2018 по 29.01.2019, однак ТОВ «Сенсі» на виконання умов Договору сплатило позивачу лише 109 038, 61 грн. Відтак у відповідача наявна заборгованість перед позивачем з оплати за виконані роботи у розмірі 629 103, 89 грн. Враховуючи встановлене судом порушення відповідачем умов пунктів 3.1-3.2 Договору щодо здійснення оплати, позивачем правомірно заявлені до стягнення з відповідача пеня, 3% річних та інфляційні втрати за порушення виконання зобов`язання.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунок пені та 3% річних є арифметично вірним, а тому стягненню підлягають 84 245, 67 грн. пені та 9 012, 11 грн. 3% річних.
Стосовно стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 26 767, 78 грн., то суди попередніх інстанцій, здійснивши перерахунок, дійшли висновку, що вимога підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню підлягають 17 769, 65 грн. інфляційних збитків (період з вересня 2018 року по лютий 2019 року), оскільки позивачем при розрахунку інфляційних збитків було зазначено невірний початок нарахування, а саме не з шостого дня від дати підписання відповідного акта виконаних робіт, а з жовтня 2018 року, який не входить у період прострочення по жодному з актів. Тому в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 8 998, 13 грн. інфляційних збитків суд відмовив у зв`язку з необґрунтованістю вказаної вимоги.
2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 30.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019, присуджено до стягнення з ТОВ «Сенсі» на користь ПрАТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18963, 51 грн.
Суди попередніх інстанцій при ухваленні рішення виходили з того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу належним чином підтверджений, обґрунтований та пропорційний предмету спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі ТОВ «Сенсі», посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі № 920/653/19, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» задовольнити частково, а саме: стягнути з ТОВ «Сенсі» 25 560, 58 грн. пені, 2 171, 70 грн. 3% річних, 6291, 04 грн. інфляційних збитків; суму судового збору стягнути пропорційно до заявлених позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. ТОВ «Сенсі» вказує, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми матеріального права, зокрема статті 16, 204, частину другу статті 530, статтю 538, частину другу статті 601, частину першу статті 611, статті 693 854 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частину третю статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України); а також порушили норми процесуального права, а саме статті 73-75 80 86 91 286-291 ГПК України, що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
4.2. На підтвердження своїх доводів, скаржник зазначає таке:
- суди попередніх інстанцій безпідставно не встановили відсутність боргу у відповідача перед позивачем у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог за Договором від 13.08.2018 № 130818 у силу положень статті 601 ЦК України. ТОВ «Сенсі» надіслало позивачу заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.07.2019 № 281, а тому, на думку скаржника, це є вчиненням ним одностороннього правочину, спрямованого на припинення зобов`язань сторін. Скаржник також зазначає, що дана заява про зарахування зустрічних однорідних вимог позивачем не оскаржена у встановленому законом порядку, а тому є чинною;
- скаржник вказує, що рішенням Господарського суду Сумської області від 12.12.2019 у справі № 920/915/19 за позовом ТОВ «Сенсі» до ПрАТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» про визнання Договору від 13.08.2018 № 130818 діючим та стягнення 972 000, 00 грн., позов задоволено частково: стягнуто суму заборгованості 972 000, 00 грн., а тому твердження судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для зарахування зустрічних позовних вимог за Договором 13.08.2018 № 130818 як таким, що припинив свою дію в односторонньому порядку, є незаконними та безпідставними;
- в частині стягнення з відповідача на користь позивача 84 245,67 грн. пені, 9 012,11 грн. 3% річних, 17 769,65 грн інфляційних збитків, 11 102,19 грн. - витрат зі сплати судового збору судами попередніх інстанцій не враховано, що обидві сторони Договору від 29.08.2018 №290818 не виконали умов про попередню оплату і жодна зі сторін проти цього не заперечувала, а тому мала місце зміна істотних умов за взаємною згодою сторін. У результаті такої зміни обставин термін виконання відповідачем обов`язку з оплати є невизначеним, а відтак згідно з частиною другою статті 530 ЦК України кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, але боржник повинен виконати такий обов`язок у 7- денний строк з дня пред`явлення вимоги. Оскільки вимога від позивача щодо сплати заборгованості у сумі 629 103,89 грн. (лист № 04/09-003044 від 29.03.2019) була отримана відповідачем 05.04.2018, то строк для оплати вартості виконаних робіт припадав на 12.04.2019 (включно). І, на думку скаржника, тільки з 13.04.2019 розпочалася прострочка з їх оплати, саме тому розрахунки штрафних санкцій (пені, 3% річних, інфляційних збитків) мали бути здійснені за період з 13.04.2019 по 24.05.2019 (включно);
- також скаржник зазначає про незаконність та необґрунтованість судового рішення, яким стягнуто з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18963 грн. 51 коп. Скаржник вказує, що позивачем не доведено у встановленому Законом порядку понесені ним витрати, оскільки відсутні докази на підтвердження вчинення конкретних дій, їх обсягів, часу та тривалості. Судові рішення в цій частині прийняті без застосування критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
5. Позиція відповідача
5.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях, та наявних доказів у матеріалах справах.
5.2. Також позивач наголосив на такому:
- станом на дату направлення відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.07.2019 № 281 не існувало жодних зустрічних однорідних вимог ТОВ «Сенсі» до АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш», оскільки Договір № 130818 на підставі пункту 12.2 був розірваний позивачем в односторонньому порядку 05.06.2019;
- безпідставними є твердження і щодо припинення зобов`язань з оплати боргу з посиланням на те, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не оскаржена позивачем до суду, оскільки законодавство не містить такої підстави для припинення зобов`язань з оплати боргу, як направлення листа про зарахування зустрічних однорідних вимог;
- необґрунтованим і безпідставним є твердження відповідача стосовно зміни умов Договору від 29.08.2019 №290818 щодо строку розрахунку за виконані роботи як на підставу для зменшення розміру пені, інфляційних витрат та 3% річних, оскільки відповідач на власний розсуд зазначає про зміну умов та порядку розрахунків за Договором і, відповідно, помилково вказує про порушення судом першої інстанції норм матеріального права стосовно здійснених (перевірених) судом розрахунків штрафних санкцій.
РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ
Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.04.2020 №29.3-02/493 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 920/653/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: МалашенковаТ.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Селіваненко В.П.
6. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
6.1. 29.08.2018 між ПрАТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» (виконавець) та ТОВ «Сенсі» (замовник) укладений Договір № 290818 на виконання робіт (підряду).
6.2. Згідно з пунктом 1.1. Договору позивач, за завданням відповідача, зобов`язується на свій ризик виконати роботи - механічну та термічну обробку деталей (сировини, матеріалів) замовника, а також інше оброблення металів та нанесення покриття на метали згідно із замовленнями та кресленнями замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи.
Перелік робіт зазначається у Специфікаціях, виставлених виконавцем та оплачених замовником рахунках на оплату та в підписаних сторонами актах прийому-передачі виконаних робіт (пункт 1.2. Договору).
6.3. Відповідно до пункту 5.1. Договору передача виконаних робіт від позивача відповідачу здійснюється за актом приймання-передачі виконаних робіт.
У період з жовтня 2018 року по січень 2019 року позивач виконав роботи на загальну суму 738 142 грн. 50 коп., що підтверджується підписаними сторонами без будь-яких зауважень та заперечень актами приймання-передачі робіт, а саме: актом від 06.10.2018 №45 на суму 27 854,71 грн., актом від 01.11.2018 №53 на суму 76 935,84 грн., актом від 01.11.2018 №54 на суму 4 829,76 грн., актом від 01.11.2018 №55 на суму 69 659,35 грн., актом від 01.11.2018 №56 на суму 15 840,00 грн., актом від 08.11.2018 №57 на суму 1 980,00 грн., актом від 08.11.2018 № 58 на суму 5 279,98 грн., актом від 08.11.2018 № 599 на суму 49321,38 грн., актом від 08.11.2018 № 60 на суму 112 651,07 грн., актом від 20.11.2018 №66 на суму 33 856, 51 грн., актом від 20.11.2018 №69 на суму 88469,76 грн., актом від 20.11.2018 №70 на суму 846,72 грн., актом від 20.11.2018 №72 на суму 28 439,52 грн., актом від 20.11.2018 №73 на суму 16995,62 грн., актом від 03.01.2019 № 3 на суму 11 447,99 грн., актом від 03.01.2019 №4 на суму 8 081,02 грн., актом від 25.01.2019 №6 на суму 16 853,96 грн., актом 25.01.2019 №7 від на суму 38 460,83 грн., актом від 25.01.2019 №8 на суму 11 954,20 грн., актом від 25.01.2019 №8 на суму 9 235,34 грн., актом від 29.01.2019 №13 на суму 8 223,04 грн., актом від 29.01.2019 №14 на суму 8802,26 грн.
6.4. Відповідно до пункту 3.1 Договору загальна вартість виконаних робіт за цим договором становить суму вартості робіт згідно всіх оплачених рахунків та підписаних актів прийому-передачі виконаних робіт в період строку дії даного договору.
6.5. Згідно з пунктом 3.3 Договору відповідач здійснює оплату робіт позивача в наступному порядку: 50% попередня оплата від вартості робіт; залишок 50% від вартості робіт - протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.
6.6. Відповідно до пункту 7.6 Договору у випадку, коли відповідач з власної вини не виконав свій обов`язок щодо строків оплати вартості робіт, виконавець має право вимагати від відповідача сплати пені в розмірі 0,5 % від вартості простроченого зобов`язання.
6.7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач сплатив за виконані позивачем роботи 109 038, 61 грн. А відтак несплаченою залишилась сума у розмірі 629 103, 89 грн. Даний факт сторонами не заперечувався.
Позивач звертався до відповідача з претензіями від 25.03.2019 №04/09-002857 та від 29.03.2019 №04/09-003044 про сплату заборгованості, однак вказані вимоги були залишені відповідачем без задоволення.
6.8. У відповіді від 19.04.2019 № 159 на претензію позивача від 29.03.2019 №04/09-003044 відповідач зазначив, що робить все можливе для того, щоб здійснити оплату за надані позивачем послуги, але, на жаль, затримка у здійсненні розрахунків значною мірою зумовлена тим, що більша частина коштів підприємства відповідача була направлена на виробництво обладнання за замовленням позивача за Договором від 13.08.2018 №130818. У зв`язку з тим, що фінансування за вищевказаним договором зі сторони позивача припинено, а нових замовлень на виготовлення продукції ТОВ «Сенсі» ще не отримувало, відповідач зазначив, що у підприємства виникли серйозні фінансові труднощі із здійсненням розрахунків з контрагентами за отриману продукцію, яка була використана, в тому числі, і для виконання замовлення позивача, а саме: виробництва обладнання для компримування природного газу ( Лютнянського ГР).
6.9. 11.07.2019 відповідач направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 281, у якій зазначив, що станом на 11.07.2019 у ТОВ «Сенсі» перед АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» існує заборгованість у сумі 965 225, 23 грн., у тому числі за Договором від 29.08.2018 №290818 у сумі 629 103, 89 грн. У свою чергу, у АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» перед ТОВ «Сенсі» існує заборгованість у сумі 14340880 грн. за Договором від 13.08.2018 №130818. Відтак з дати направлення даної заяви зобов`язання ТОВ «Сенсі», на думку останнього, щодо сплати основного боргу позивачу за Договором №290818 у розмірі 629 103, 89 грн. припинились.
6.10. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 13.08.2018 між сторонами укладено Договір поставки обладнання №130818.
ПрАТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш», керуючись пунктом 12.2 Договору від 13.08.2018 №130818, направило ТОВ «Сенсі» повідомлення від 05.06.2019 про розірвання Договору в односторонньому порядку. Зазначений лист відповідач отримав 12.06.2019.
6.11. Також суди попередніх інстанцій, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення матеріальних вимог, вважають, що правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є стягнення 84 245, 67 грн. пені, 9 012, 11 грн. 3% річних, 17 769, 65 грн. інфляційних збитків.
6.12. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 17.09.2019 до суду надійшло клопотання АТ «ВНДІкомпресормаш» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 17.09.2019 б/н, в якому позивач просив прийняти додаткове рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи № 920/653/19.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано: копію Договору від 01.08.2018 №18-2018 про надання правової (професійної правничої) допомоги, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «АДВОС»; додаток від 01.06.2019 №10 до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги; Акт надання послуг від 16.09.2019 №168; Звіт про обсяг наданих послуг до акту наданих послуг від 16.09.2019 №168; рахунок на оплату від 16.09.2019 №165; платіжне доручення від 17.09.2019 №6881; ордер серії ВМ №1000732 на підтвердження повноважень адвоката Жеби Д.М. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 01.03.2018№000513) на представництво інтересів АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» у Господарському суді Сумської області.
Згідно із Звітом про обсяг наданих послуг в рамках виконання договору від 01.08.2018 №18-2018 та згідно з додатком від 01.06.2019 №10 АО «АДВОС» надало такі послуги: визначення та уточнення завдання об`єднання, переговори з позивачем, попереднє обговорення правової позиції (2500 грн.); збирання доказів, копіювання документів відповідно до обраної правової позиції (1000 грн.); вивчення нормативно-правових актів та судової практики, підготовка проєкту позовної заяви та додатків, внесення виправлень та доповнень за бажанням Клієнта, оформлення позовної заяви та подання до суду згідно з вимогами процесуального законодавства (5000 грн.); вивчення відзиву відповідача, уточнення правової позиції, підготовка відповіді на відзив, подання до суду згідно з вимогами процесуального законодавства (3000 грн.), збирання додаткових доказів, підготовка та подання клопотання про залучення додаткових доказів (1500 грн.), забезпечення представництва інтересів клієнта у судових засіданнях (4 судових засідання; 6000 грн.), підготовка клопотання про відшкодування судових витрат позивачу, подання його до суду згідно з вимогами процесуального законодавства (1000 грн.).
16.09.2019 Адвокатське об`єднання виставило ПрАТ «ВНДІкомпресормаш» рахунок №165 для оплати правової допомоги (гонорару) на суму 20 000, 00 грн., який оплачений ПрАТ «ВНДІкомпресормаш» 17.09.2019, що підтверджується платіжним дорученням від 17.09.2019 №6881.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дії позивача були спрямовані на прагнення до якнайшвидшого вирішення спору, розмір витрат на професійну правничу допомогу належним чином підтверджений, обґрунтований та пропорційний до предмету спору, визначеного з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано факт виконання адвокатом позивача усього обсягу послуг, перелічених у звіті до акта наданих послуг від 16.09.2019 №168. Тому заявлені вимоги підлягають задоволенню пропорційно задоволеним позовним вимогам.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.4. Судова колегія звертає увагу на те, що переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах заявлених у ній вимог, суд касаційної інстанції не здійснює перегляд рішень судів в частині розміру боргу, оскільки це сторонами не оспорюється.
Водночас зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник також не погоджується з ухваленим додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 30.09.2019 у справі №920/653/19, хоча у прохальній частині касаційної скарги і не згадує про нього. Виходячи з принципів процесуальної визначеності та верховенства права, колегія суддів доходить висновку про необхідність здійснення касаційного перегляду додаткового рішення Сумської області від 30.09.2019 у справі №920/653/19, оскільки фактично скаржник його також оскаржує.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11, статті 629 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини, які є обов`язковими для виконання сторонами.
8.2. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між сторонами спору існують договірні відносини, які виникли з Договору виконання робіт (підряду) № 290818, укладеного 29.08.2018, який за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У статті 846 цього Кодексу передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
За приписами статті 193 ГК України, статей 526 529 530 ЦК України кожна сторона договору повинна виконувати свої зобов`язання за відповідним договором належним чином та у передбачені таким договором строки. У разі невиконання чи неналежного виконання стороною своїх обов`язків, передбачених відповідним договором, така сторона договору може нести певну відповідальність, зокрема, сплата пені, штрафу тощо.
8.3. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач на свій ризик має виконати роботи - механічну та термічну обробку деталей (сировини, матеріалів) замовника, а також інше оброблення металів та нанесення покриття на метали згідно замовлень та креслень замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи. Перелік робіт зазначається у Специфікаціях, виставлених виконавцем та оплачених замовником рахунках на оплату та в підписаних сторонами актах прийому-передачі виконаних робіт (пункти 1.1, 1.2 Договору).
8.4. Відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що за період часу з жовтня 2018 року по січень 2019 року позивач виконав роботи на загальну суму 738 142, 50 грн.
8.5. Також судами встановлено, що відповідач частково розрахувався за отримані роботи на загальну суму 109 038, 61 грн., що сторонами не заперечується.
8.6. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання; стаття 610 цього Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ЦК України, іншими законами або договором.
Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що у зв`язку з тим, що відповідач ухилився від виконання взятих на себе зобов`язань - не розрахувався у повному обсязі за отримані послуги, враховуючи умови Договору, передбачені пунктами 3.1, 3.3, стягненню підлягає заборгованість у сумі 629 103, 89 грн.
8.7. Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або Законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи здійснений судами перерахунок штрафних санкцій, Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо правомірності нарахування позивачем розміру інфляційних витрат, 3 % річних та пені (відповідно до умов пункту 7.6. Договору) у розмірі 84 245 грн. 67 коп. пені, 9 012 грн. 11 коп. 3% річних, 17 769 грн. 65 коп. інфляційних збитків.
8.8. Щодо тверджень скаржника про невірність обчислення строків (періоду) нарахування пені та штрафних санкцій Верховний Суд зазначає таке.
Скаржник вказує, що за умовами Договору №290818 відповідач був зобов`язаний здійснити попередню оплату, однак таку оплату не здійснив, а тому, на його думку, з урахуванням частини другої статті 530 ЦК України розрахунок повинен проводитись з урахуванням претензії позивача, яка була отримана відповідачем 05.04.2019.
Так, відповідно до статті 693 ЦК України у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
За статтею 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.
Касаційний господарський суд не може погодитись з твердженнями скаржника, що судами попередніх інстанцій помилково не застосовано до вказаних правовідносин частину третю статті 538 ЦК України, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 530 зазначеного Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Попередніми судовими інстанціями встановлено, а скаржником не заперечується, що за умовами договору оплаті підлягають фактично виконані роботи, що підтверджуються актами приймання-передачі робіт.
Відповідно до пункту 3.3 Договору №290818 відповідач здійснює оплату робіт позивача в такому порядку: 50% - попередня оплата від вартості робіт; залишок 50% від вартості робіт - протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.
Таким чином, грошове зобов`язання підлягало виконанню відповідачем у строк, визначений умовами договору.
Тобто, за відсутності здійснення відповідачем попередньої оплати, остаточний розрахунок за виконані роботи у будь-якому випадку мав бути здійснений протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.
Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Договір №290818 сторонами було вчинено в письмовій формі. Відповідачем, у свою чергу, не доведено внесення сторонами будь-яких інших змін чи доповнень до вказаного договору.
Таким чином, Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає дані доводи скаржника необґрунтованими з огляду на зміст положень пункту 3.3 Договору та статті 654 ЦК України.
8.9. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки відповідач не розрахувався в повному обсязі з позивачем за отримані послуги, чим порушив взяті на себе зобов`язання за Договором підряду.
8.10. Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.
8.11. Посилання скаржника на те, що у нього відсутні зобов`язання зі сплати суми заборгованості у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог (відповідно до умов заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.07.2019 № 281) не приймаються Касаційним господарським судом з огляду на таке.
Відповідно до вимог статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
В розумінні статті 601 ЦК України необхідною умовою для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог є те, щоб за обома вимогами вже настав строк виконання, оскільки неможливо пред`явити до зарахування вимоги за таким зобов`язанням, яке не підлягає виконанню. Тобто має бути вимога і ця вимога повинна носити безспірний характер або визнаватись другою стороною.
Не приймаючи доводи скаржника щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на дату ухвалення оскаржуваних рішень Договір від 13.08.2018 №130818 був припиненим в одньостронньому порядку відповідно до умов вказаного Договору; іншого сторонами не доведено та не спростовано в законному порядку, а також господарські суди враховували, що скаржник надіслав вказану заяву позивачу вже після подання позову до суду.
Тобто судами попередніх інстанцій не встановлено у спірних правовідносинах безспірність спору та визнання іншої стороною зарахування зустрічних однорідних вимог, як необхідної передумови для застосування статті 601 ЦК України.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд доходить висновку про необґрунтованість доводів скаржника в цій частині.
8.12. Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про порушення відповідачем договірного зобов`язання щодо належної та своєчасної оплати за отримані послуги та правомірно застосували положення статті 625 ЦК України до встановлених судами обставин, стягнувши суму основного боргу, пені, втрат від інфляції та трьох відсотків річних.
8.13. Також Касаційний господарський суд не може погодитись з твердженнями скаржника щодо незаконності та необґрунтованості судового рішення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 963, 51 грн., з огляду на таке.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, що стягненню підлягає сума, пропорційна задоволеним позовним вимогами, а саме у розмірі 18 963, 51 грн. Даний розмір витрат на професійну правничу допомогу належним чином підтверджений, обґрунтований та пропорційний предмету спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано факт виконання адвокатом позивача усього обсягу послуг, перелічених у Звіті до акту наданих послуг.
З огляду на викладене Суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу та погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
8.14. Отже Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду доходить висновку про необґрунтованість касаційної скарги з мотивів, наведених у Постанові. У свою чергу касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами позивача, що узгоджуються з фактичним обставинам справи та підтверджується вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ «Сенсі» не спростувало наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі з мотивів, наведених у розділі 9 цієї постанови. Також Верховний Суд враховує положення чинного законодавства щодо того, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
9.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «Сенсі» залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
10. Судові витрати
10.1. Понесені ТОВ «Сенсі» у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300 308 309 315 ГПК України, Касаційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 12.09.2019, додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 30.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі № 920/653/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко