№ 920/710/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 920/710/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Лисенка В.О.,

відповідача - акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"- Сафронова М.А.,

розглянув матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)

на рішення господарського суду Сумської області від 02.12.2019 (головуючий суддя - Жерьобкіна Є.А.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 (головуючий суддя - Демидова А.М., судді Ходаківська І.П. і Владимиренко С.В.)

зі справи № 920/710/19

за позовом Компанії

до акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - Товариство)

про стягнення 16 786 386,67 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Компанія звернулася до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства про стягнення 16 786 386,67 грн., з яких: 7 383 593,39 грн. пені, 1 882 502,99 грн. - 3 % річних та 7 520 290,29 грн. «інфляційних втрат».

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу від 20.09.2016 № 5140/1617 - ТЕ-29 (далі - Договір) у частині строків оплати отриманого за Договором природного газу, у зв`язку з чим відповідачу нараховані пеня на підставі пункту 8.2 Договору, «інфляційні втрати» та 3% річних.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Сумської області від 02.12.2019 у справі № 920/710/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020: позов задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Компанії: 724 726,94 грн. пені, 234 077,17 грн. - 3% річних, 800 661,70 грн. «інфляційних втрат», 37 262, 89 грн. витрат зі сплати судового збору; в задоволенні позову в іншій частині відмовлено; відмовлено в задоволенні клопотання Товариства про відстрочку виконання рішення.

4. Рішення та постанову мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем оплати вартості отриманого природного газу, а тому позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та «інфляційних втрат» є правомірними. При цьому, частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що:

- з огляду на обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, з урахуванням встановленої судом несвоєчасної оплати відповідачем природного газу, поставленого у жовтні 2016 року - квітні 2017 року, правомірними і обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 449 453,87 грн. пені, 234 077,17 грн. - 3 % річних, 800 661,70 грн. «інфляційних втрат»;

- в іншій частині, щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5 934 139, 52 грн., 1 648 425, 82 грн. - 3% річних, 6 719 926, 21 грн. «інфляційних втрат», вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, тому задоволенню не підлягають, оскільки пеня, "інфляційні втрати" та 3% річних нараховані на суму коштів, що були сплачені згідно зі спільними протокольними рішеннями від 16.11.2016 №2790, від 18.01.2017 №268, від 17.03.2017 №1761 та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Постанова КМУ № 256);

- стосовно розрахунку «інфляційних втрат» суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наданих у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум, отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. Тобто нарахування позивачем інфляційних втрат за наступний період на суму боргу з урахуванням інфляційних втрат [матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів] за попередній період, а не шляхом складання сум інфляційних збитків кожного періоду, є неправомірним;

- також суди попередніх інстанцій, врахувавши конкретні обставини даної справи і керуючись статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру належної до стягнення пені на 50%.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Компанія, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та зазначаючи, що рішення в частині зменшення розміру пені та відмови в задоволенні позовних вимог прийняте з порушенням норм матеріального права, без дослідження всіх істотних обставин справи, просить: скасувати рішення господарського суду Сумської області від 02.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 920/710/19 у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 6 658 866,45 грн., 3% річних у розмірі 1 648 425,82 грн. та "інфляційних втрат" у розмірі 6 719 629,21 грн.; прийняти в цій частині нове рішення, яким вимоги про стягнення зазначених сум пені, 3% річних та "інфляційних втрат" задовольнити; судові витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покласти на відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. За доводами касаційної скарги:

- оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням статей 224 226 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- питання зменшення пені, порядку такого зменшення судом, підстави для зменшення тощо має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики з аналогічних спорів, а також має виняткове значення для учасників справи, оскільки стосується регулювання відносин на ринку природного газу та прямо впливає на фінансовий стан підприємств - учасників цього ринку. Судами попередніх інстанцій застосовано статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України без урахування висновку щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, та не взято до уваги майновий стан позивача, зокрема наявність податкового боргу, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача перед правами позивача у справі;

- "інфляційні втрати" не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування "інфляційних втрат" за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця. Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18. Так само об`єднаною палатою КГС ВС у постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 зазначено, що згідно з частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, внаслідок чого нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього періоду. А тому правова позиція судів попередніх інстанцій стосовно того, що "інфляційні втрати" слід нараховувати виключно на суму боргу, не відповідає нормам чинного законодавства;

- умовами Договору сторони погодили, що укладення спільних протокольних рішень, договору про організацію взаєморозрахунків у будь-якому випадку не змінює строків, порядку розрахунків, а внесення змін до спірного Договору має відбуватись лише шляхом укладення окремої додаткової угоди. А тому посилання судів попередніх інстанцій на укладення низки спільних протокольних рішень та договору про організацію взаєморозрахунків як на підставу для зміни порядку та строку розрахунків є таким, що суперечить умовам Договору, принципу обов`язковості виконання договірних зобов`язань;

- висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність стягнення 3% річних та «інфляційних втрат», нарахованих на суми коштів, перерахованих відповідно до Постанови КМУ № 256, є такими, що не відповідають нормам законодавства України, оскільки положення цієї постанови регламентують виключно порядок розпорядження коштами з цільовим призначенням, що надходять на рахунки газопостачальних та газорозподільних компаній як реалізація державних соціальних гарантій певним категоріям громадян і не передбачають обов`язку зміни умов договірних зобов`язань сторін та суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/3657/18, від 22.11.2019 у справі № 916/2286/18, від 28.11.2019 у справі № 925/74/19;

- в оскаржуваних судових рішеннях відсутній розрахунок сум, визначених судом першої інстанції за результатами розгляду позовних вимог.

Доводи іншого учасника справи

7. У відзиві на касаційну скаргу Товариство зазначає, що: касаційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій; скаржник не зазначив жодної передбаченої процесуальним законом підстави для касаційного оскарження судових рішень; касаційна скарга ґрунтується на переоцінці доказів, зібраних у справі, та безпосередньо пов`язана із встановленням фактичних обставин справи; приймаючи рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, зменшення пені, суди попередніх інстанцій всебічно та об`єктивно встановили всі обставини справи та ухвалили законне та обґрунтоване рішення; Товариство не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та вважає, що рішення апеляційного господарського суду в цій частині не відповідає висновкам Верховного Суду в інших аналогічних справах № 908/885/18, 922/932/19, 908/2304/18, 917/530/19 і, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду усне клопотання представника відповідача про вихід за межі вимог апеляційної скарги, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до порушення прав відповідача та ухвалення незаконного рішення, та просить: скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Суди попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень зі справи встановили та зазначили, зокрема, таке.

9. Відповідно до умов укладеного позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) Договору:

- постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач, у свою чергу, зобов`язався оплатити його на умовах цього Договору (пункт 1.1);

- природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2);

- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що, з урахуванням пункту 11.3 цього Договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінюють строків та умов розрахунків за цим Договором (пункт 6.1);

- у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (пункт 8.2);

- з урахуванням пункту 11.3 цього Договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором (пункт 8.3).

10. Згідно з додатковою угодою від 31.03.2017 № 2 до Договору замінено у пункті 8.2 Договору цифри і слова "21% річних" на "16,4 % річних". Додаткова угода діє з 01.04.2017.

11. Згідно з актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2016 року - квітень 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 150 923 419,75 грн.

12. Поставлений позивачем природний газ у період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року, загальною вартістю 150 923 419,75 грн., оплачений відповідачем повністю, однак поза межами строків, визначених пунктом 6.1 Договору.

13. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та, всупереч умовам укладеного сторонами Договору, несвоєчасно оплатив переданий природний газ, у зв`язку з чим відповідачу нараховані пеня відповідно до пункту 8.2 Договору, «інфляційні втрати» та 3% річних.

14. Згідно з поданим позивачем розрахунком за несвоєчасну оплату природного газу позивач нарахував відповідачу пеню в загальній сумі 7 383 593,39 грн., виходячи з суми заборгованості помісячно за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року з урахуванням строків розрахунків, визначених Договором, та здійснених відповідачем оплат. Позивач не нараховував пеню на вартість природного газу, оплаченого відповідачем згідно зі спільними протокольними рішеннями від 16.11.2016 № 2790 на суму 9 737 719 грн. (оплата 21.11.2016), від 18.01.2017 № 268 на суму 19 148 346 грн. (оплата 26.01.2017).

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував 3% річних у загальній сумі 1 882 502,99 грн., виходячи з суми заборгованості помісячно за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року, з урахуванням строків розрахунків, визначених Договором та здійснених відповідачем оплат, а також «інфляційні втрати» в розмірі 7 520 290,91 грн. за несвоєчасну оплату поставленого природного газу у грудні 2016 року та січні, лютому, березні, квітні 2017 року.

15. На підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 № 20 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської обласної державної адміністрації, відповідачем та позивачем підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України та проведені відповідні оплати на загальну суму 50 814 731 грн., а саме: спільне протокольне рішення від 16.11.2016 № 2790 про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог на суму 9 737 719,00 грн., проведено оплату 21.11.2016 на суму 9 737 719,00 грн.; спільне протокольне рішення від 18.01.2017 № 268 про організацію взаєморозрахунків на суму 19 148 346 грн., проведено оплату 26.01.2017 на суму 19 148 346 грн.; спільне протокольне рішення від 17.03.2017 № 1761 про організацію взаєморозрахунків на суму 21 928 666 грн., проведено оплату 10.08.2017 на суму 21 928 666 грн.

16. Крім того, відповідно до Постанови КМУ № 256 з позивачем проведені розрахунки на суму 24 065 444, 80 грн. згідно з платіжним дорученням від 28.02.2018 № 31020 на суму 10 768 081,64 грн., згідно з платіжним дорученням від 26.04.2018 № 33213, на суму 3 378 450,38 грн. згідно з платіжним дорученням від 31.01.2018 № 5, на суму 13 036 295,43 грн. згідно з платіжним дорученням від 31.01.2018 № 4.

17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунок за Договором частково був проведений між сторонами в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 № 20 та Постановою КМУ № 256. За таких обставин суди дійшли висновку, що відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені, 3% та «інфляційних втрат» на суму коштів, що були сплачені згідно зі спільними протокольними рішеннями у розмірі 50 814 731 грн., а також на суму коштів в загальному розмірі 51 248 272,25 грн., що сплачені відповідно до Постанови КМУ № 256.

18. Також суди попередніх інстанцій зазначили, що нарахування "інфляційних втрат" на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, і такий висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16, постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наданих у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком.

У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум, отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду.

З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що нарахування "інфляційних втрат" за наступний період на суму боргу з урахуванням "інфляційних втрат" [матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів] за попередній період, а не шляхом складання сум інфляційних збитків кожного періоду, є неправомірним.

19. Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення наданого позивачем розрахунку, враховуючи встановлений факт несвоєчасної оплати відповідачем природного газу, поставленого у жовтні 2016 року - квітні 2017 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що правомірними та обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 449 453,87 грн. пені, 234 077,17 грн. - 3% річних та 800 661,70 грн. "інфляційних втрат".

У частині стягнення з відповідача пені в сумі 5 934 139,52 грн., 1 648 425,82 грн. 3% річних, 6 719 926,21 грн. "інфляційних втрат" слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю, оскільки пеня, "інфляційні втрати" та 3% річних нараховані на суму коштів, що були сплачені згідно із спільними протокольними рішеннями та відповідно до Постанови КМУ № 256, а також у зв`язку з перерахунком "інфляційних втрат" по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум, отриманих у результаті "інфляційних втрат" кожного періоду.

20. Зменшуючи належну до стягнення суму пені на 50%, попередні судові інстанції виходили з того, що даний випадок можна визнати винятковим, а також взяли до уваги: що газ, який поставлений за Договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; відповідачем у повному обсязі сплачено основний борг; позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору; стягнення на користь позивача суми процентів річних та "інфляційних втрат" у певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів; таке зменшення розміру пені забезпечує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

21. ЦК України:

стаття 509:

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

стаття 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

стаття 610:

- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

пункт 3 частини першої статті 611:

- у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки;

стаття 625:

- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

частина перша статті 627:

- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

22. ГК України:

стаття 7:

- відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами;

стаття 12:

- держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності (частина перша);

- основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів;

надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій (частина друга);

- умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів (частина третя).

23. Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пункт 1:

- цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція);

пункт 7:

- для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб`єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п`яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг). Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.

24. Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

- цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету (пункт 1);

- фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (пункт 2);

- головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (пункт 3).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

25. Відповідно до положень Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, держава визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 917/536/19.

26. Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо: виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

27. Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, а сторони, підписавши спільне протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків. Цей правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

28. У постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18 викладені правові висновки, що для нарахування пені на підставі договору, 3% річних та "інфляційних втрат" на підставі статті 625 ЦК України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих коштів поза межами порядку і строків, визначених спільним протокольним рішенням, а підставою для стягнення таких нарахувань за порушення грошового зобов`язання може бути наявність суми основного боргу, яка не була предметом регулювання спільного протокольного рішення та яка була несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

29. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18.

30. Зважаючи на викладене, судом касаційної інстанції не приймаються як необґрунтовані доводи скаржника щодо невідповідності нормам законодавства висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність нарахування 3% річних та «інфляційних втрат» на суми коштів, сплачених відповідно до Постанови КМУ № 256, а також, що спільні протокольні рішення та договір про організацію взаєморозрахунків не є підставами для зміни порядку та строку розрахунків за Договором.

31. Щодо підстав зменшення судом першої інстанції заявленого позивачем до стягнення розміру пені на 50% за клопотанням відповідача відповідно до положень статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України, Суд зазначає таке.

32. Постановою Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, на висновки якої щодо застосування норм статей 551 ЦК України та 233 ГК України посилається скаржник у касаційній скарзі, залишено без змін рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі № 908/1453/14. При цьому Верховний Суд зазначив, що "суд першої інстанції, врахувавши фінансовий стан позивача та відповідача, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що в даному випадку суд не може надати перевагу відповідачу, враховує, зокрема, наявність заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг. Отже, з`ясувавши всі обставини справи та взявши до уваги майновий стан обох сторін, суди попередніх судових інстанцій дійшли правомірного висновку, що в даному випадку відсутні підстави для зменшення розміру пені".

33. Однак, з огляду на підстави зменшення розміру пені, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення (пункт 20 цієї постанови), постанова Верховного Суду у справі № 908/1453/14 ухвалена хоча й за правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце в цій справі (у частині стягнення розміру пені), але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у цій справі № 920/710/19, тобто зазначена справа № 908/1453/14 і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками (в частині стягнення пені), що свідчить про неподібність правовідносин у них.

34. Висновок судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19 щодо передбаченого статтею 233 ГК України, статтею 551 ЦК України права суду на зменшення пені, яке може бути реалізоване судом у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

35. Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає про помилковість висновків судів про порядок нарахування "інфляційних втрат" на суму несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання, оскільки у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).

36. Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

37. Також суд касаційної інстанції зазначає про обґрунтованість касаційної скарги в частині незазначення в оскаржуваних судових рішеннях порядку здійснення судом першої інстанції перерахунку заявлених до стягнення сум, оскільки з метою визначення правомірності нарахування сум пені, 3% річних та «інфляційних втрат» така перевірка та дослідження наданих позивачем розрахунків здійснюється судом виходячи з встановлених за результатами розгляду справи сум заборгованості, щодо яких було допущено прострочення відповідачем, та періодів нарахування.

38. З огляду на викладене, у вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог статей 86 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, а тому судові рішення зі справи прийняті з порушенням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. З урахуванням викладеного та відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства на користь Компанії пені в розмірі 6 658 866,45 грн., 3% річних у розмірі 1 648 425,82 грн., "інфляційних втрат" у розмірі 6 719 629,21 грн. та в частині розподілу судових витрат зі справи, а справа - передачі на новий розгляд у тих же частинах.

У решті зазначені судові рішення слід залишити без змін.

У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи, обставини та докази, надати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300 308 310 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 02.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 920/710/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені в розмірі 6 658 866,45 грн., 3% річних у розмірі 1 648 425,82 грн., "інфляційних втрат" у розмірі 6 719 629,21 грн. та в частині розподілу судових витрат зі справи.

Справу в цих частинах передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

3. У решті зазначені рішення та постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б.Львов