ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 920/746/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.,
за участю представників сторін:
позивача - Пронюк В. Я. (адвокат),
відповідача - Поздняков П. В. (адвокат),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" Глухівської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 (судді: Тарасенко К. В. - головуючий, Михальська Ю. Б., Разіна Т. І.)
та рішення Господарського суду Сумської області від 12.10.2021 (суддя Яковенко В. В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" Глухівської міської ради
про стягнення 5 267 122,90 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" Глухівської міської ради (далі - КП "Глухівський тепловий район", Відповідач) про стягнення 5 267 122,90 грн.
1.2. В обґрунтування позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на те, що КП "Глухівський тепловий район" оплату за переданий природний газ здійснювало несвоєчасно, з порушенням умов укладеного між сторонами договору, зокрема його п. 5.1., у зв`язку з чим у Відповідача утворилась заборгованість.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.10.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022, позов задоволено повністю. Стягнуто з КП "Глухівський тепловий район" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 4 389 649,34 грн боргу, 185 638,02 грн пені, 199 473,60 грн 3 % річних, 492 361,94 грн інфляційних втрат.
2.2. Зазначені судові рішення мотивовано тим, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача на його користь основного боргу в сумі 4 389 649,34 грн за природний газ, переданий за договором № 4056/1920-ТЕ-29 від 24.09.2019, підлягають задоволенню, оскільки факт передачі КП "Глухівський тепловий район" природного газу повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовується Відповідачем.
Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок заявлених до стягнення з Відповідача сум (у тому числі з врахуванням сплати грошових коштів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256), а також з огляду на встановлений факт несвоєчасної оплати отриманого природного газу, поставленого у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року, суди дійшли висновку про правомірність та обґрунтованість вимог щодо стягнення з КП "Глухівський тепловий район" боргу в сумі 4 389 649,34 грн, 3% річних в сумі 199 473,60 грн, пені в сумі 185 638,02 грн, інфляційних втрат в сумі 492 361,94 грн.
2.3. При цьому судами відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки зобов`язання за вказаним договором не виконано ані станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції, ані на момент перегляду оскаржуваного рішення апеляційним судом. Розмір штрафних санкцій не є надмірно великим у порівнянні з сумою простроченого зобов`язання. Водночас, зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, і в межах розгляду даної справи місцевий і апеляційний суди не встановили виняткових обставин, які б мали наслідком задоволення зазначеної заяви КП "Глухівський тепловий район".
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі КП "Глухівський тепловий район" просить (з урахуванням заяви про уточнення вимог касаційної скарги) скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення з Відповідача сум пені, 3% річних та інфляційних втрат і передати справу у вказаній частині на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 4, частини першої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону України № 1639-ІХ від 14.07.2021, у аналогічних правовідносинах.
3.3. Крім того, скаржник зазначає, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки поданому Відповідачем доказу, а саме договору про організацію взаєморозрахунків від 23.12.2021 № 139/1340.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Обставини, встановлені судами
4.1. Господарськими судами встановлено, що між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Глухівський тепловий район" (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 4056/1920-ТЕ-29 від 24.09.2019, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а останній - прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 5.1. договору оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 5.2. договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.
За змістом п. 5.3. договору оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;
2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього договору;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;
Кошти, які надійшли від споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
Згідно з п. 5.4. договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.
У п. 7.2. договору сторони визначили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п.п. 5.1., 5.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 7.3. договору, сторони погодили, що з урахуванням його п.10.3., підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.
За умовами п. 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.
4.2. Як встановленого господарськими судами, додатковою угодою № 6 від 28.01.2020 замінено в п. 7.2. вказаного договору розмір пені з "17,8% річних" на "14,2% річних". Додаткова угода діє з 01.01.2020.
4.3. Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за жовтень 2019 року - квітень 2020 року Позивач передав, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 17 008 438,98 грн.
4.4. Господарськими судами також встановлено, що Позивач поставив товар, який був прийнятий Відповідачем. Водночас, КП "Глухівський тепловий район" зобов`язання з оплати вказаного товару у повному обсязі не виконано, а саме не сплатило 4 389 649,34 грн. Факт існування заборгованості Відповідачем не заперечується.
4.5. У зв`язку з наведеним Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості за договором постачання природного газу №4056/1920-ТЕ-29 від 24.09.2019, яка складається з: 4 389 649,34 грн основного боргу, 185 638,02 грн пені, 199 473,60 грн 3% річних, 492 361,94 грн інфляційних втрат.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою КП "Глухівський тепловий район" у частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в решті заявлених вимог касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. У якості підстави для подання касаційної скарги заявник посилається, у тому числі, на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 4, частини першої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону України № 1639-ІХ від 14.07.2021, у аналогічних правовідносинах.
5.4. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5.5. Під час вивчення матеріалів справи колегією суддів встановлено, що Верховним Судом переглядалися у касаційному порядку судові рішення у справі №924/298/21 за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" про стягнення 1 661 207,30 грн, з яких 585 831,44 грн пені, 594 040,26 грн 3% річних, 481 335,60 грн втрат від інфляції. При цьому вказані вимоги було обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем у наведеній справі умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу.
5.6. Переглядаючи справу № 924/298/21 у касаційному порядку, Верховний Суд зазначив, що 29.08.2021 набув чинності Закон України від 14.07.2021 №1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", яким, у тому числі, було внесено зміни до положень Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та викладено частину першу його статті 7 у наступній редакції: "1. На реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.".
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 N 1097 затверджено Зміни що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, відповідно до яких, зокрема, пункт 14. Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93) доповнено новими положеннями.
Так, згідно з новою редакцією вказаного пункту у реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, у тому числі, зазначаються такі дані про підприємство: обсяг кредиторської заборгованості, утвореної станом на 01.06.2021, що підлягає реструктуризації (зазначається за кожним кредитором окремо); обсяг неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, нарахованих на заборгованість, утворену станом на 01.06.2021 (зазначається за кожним кредитором окремо); обсяг не відшкодованої станом на 01.06.2021 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що внаслідок набрання чинності наведеними законодавчими положеннями у новій редакції відбулася зміна умов, обов`язкових для можливості списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних втрат, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, а саме - така заборгованість повинна утворитися станом на 01.06.2021, крім того, погашення основної частини боргу повинно відбутися до 01.06.2021 або до моменту укладення договору про реструктуризацію.
5.7. З наведеного убачається, що Верховний Суд здійснював перегляд справи, правовідносини у якій за своїм змістом та правовим регулюванням є подібними до правовідносин у цій справі, і судом касаційної інстанції вже досліджувалося питання щодо застосування норм частини першої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону України № 1639-ІХ від 14.07.2021, у аналогічних правовідносинах.
5.8. При цьому, вирішуючи спір у цій справі, господарські суди попередніх інстанцій прийняли рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення з КП "Глухівський тепловий район" 4 389 649,34 грн боргу, 185 638,02 грн пені, 199 473,60 грн 3 % річних, 492 361,94 грн інфляційних втрат, що не суперечить як вимогам Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", так і правовій позиції Верховного Суду щодо його застосування.
5.9. Так, місцевим та апеляційним господарськими судами у цій справі встановлено, що Позивач поставив товар (природний газ), який був прийнятий Відповідачем. Факт передачі КП "Глухівський тепловий район" природного газу повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовується Відповідачем. Водночас, КП "Глухівський тепловий район" зобов`язання з оплати отриманого товару у повному обсязі не виконало, а саме не сплатило 4 389 649,34 грн. Існування заборгованості Відповідачем не заперечується.
Водночас судами встановлено, що зобов`язання за укладеним між сторонами договором ні станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції (12.10.2021), ні на момент перегляду оскаржуваного рішення апеляційним судом (26.01.2022) Відповідачем не виконано, що виключає застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, а також перевіривши здійснений Позивачем розрахунок заявлених до стягнення з Відповідача сум (у тому числі з врахуванням сплати грошових коштів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256), господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій справі.
5.10. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
5.11. Отже, доводи скаржника про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави для подання касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
5.12. Щодо посилання заявника у якості підстави для подання касаційної скарги на те, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки поданому Відповідачем доказу, а саме договору про організацію взаєморозрахунків від 23.12.2021 №139/1340, який, як зазначає КП "Глухівський тепловий район", було укладено вже після розгляду справи в суді першої інстанції (про що також було повідомлено апеляційний суд в клопотанні про доручення доказів), колегія суддів зазначає наступне.
5.13. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.14. При цьому згідно з нормами частин першої та третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
5.15. Отже, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/24991/15, від 11.06.2019 у справі №906/353/17, від 05.12.2018 у справі № 910/7190/18, від 08.09.2020 у справі №927/761/19, від 21.06.2018 у справі № 906/612/17, від 03.11.2021 у справі №915/951/20.
5.16. Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Близька за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19, від 03.11.2021 у справі № 915/951/20.
5.17. Таким чином, відсутність існування договору про організацію взаєморозрахунків від 23.12.2021 № 139/1340 станом на момент прийняття рішення господарським судом першої інстанції виключає прийняття апеляційним судом вказаного доказу, у зв`язку з чим відповідні доводи скаржника є безпідставними.
5.18. Крім того, за змістом пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
5.19. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
5.20. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не само по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
5.21. З огляду на викладене Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про неналежне дослідження господарським судом апеляційної інстанції доказів за умови не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/12765/19, від 05.11.2020 у справі № 922/3472/19, від 10.11.2020 у справі №912/441/18, від 19.11.2020 у справі № 912/217/18.
5.22. За таких обставин, наведена КП "Глухівський тепловий район" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень.
5.23. Колегія суддів звертає увагу, що статтею 296 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, серед яких відсутнє непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, якою у розумінні пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є недослідження судом зібраних у справі доказів, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
5.24. Відтак у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава не знайшла свого підтвердження, Верховний Суд має право залишити судове рішення господарських судів попередніх інстанцій без змін, а не закривати касаційне провадження.
5.25. Наведене випливає з положень другого речення пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
5.26. Інші доводи касаційної скарги фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, як вже зазначалося, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
5.27. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою КП "Глухівський тепловий район" в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 вказаного Кодексу, зазначену касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
6.3. За змістом пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
6.4. Одночасно, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
6.5. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.6. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.7. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують висновків місцевого і апеляційного господарських судів, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою КП "Глухівський тепловий район", відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити. У решті заявлених вимог касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" Глухівської міської ради, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. В іншій частині касаційну скаргу Комунального підприємства "Глухівський тепловий район" Глухівської міської ради залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 та рішення Господарського суду Сумської області від 12.10.2021 у справі №920/746/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Зуєв
Судді І. С. Берднік
В. Г. Суховий