№ 920/926/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 920/926/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство "Укртрансгаз",

представник позивача - Дудченко В.В, адвокат (довіреність від 05.12.2022 № 1-3243),

відповідач - акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз",

представник відповідача - Сіденко Л.В, адвокат (довіреність від 22.12.2022 № 1Др-53-1222); Богдан С.В, адвокат (довіреність від 21.12.2022 № 1Др-32-1222),

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз"

на рішення господарського суду Сумської області від 11.08.2022 (головуючий суддя Жерьобкіна Є.А.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 (головуючий Євсіков О.О., судді: Корсак В.А., Владимиренко С.В.)

у справі № 920/926/21

за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - Позивач)

до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (далі - Відповідач)

про стягнення 3 408 295,45 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення 3 408 295,45 грн заборгованості за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000714 (далі - Договір) з урахуванням додаткової угоди від 29.11.2017 № 1, у тому числі 2 658 110,71 грн заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності, 345 289,30 грн пені, 130 269,38 грн 3% річних та 274 626,07 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- протягом травня-грудня 2019 року в газорозподільну мережу Відповідача передано 323 385 483,00 м3 загального обсягу природного газу, загальний обсяг розподіленого Відповідачем природного газу становить 309 293 661,01 м3, загальний обсяг природного газу, відібраного з газотранспортної системи та використаного Відповідачем у травні-грудні 2019 року становить 14 064 813,99 м3;

- Відповідач не здійснив оплату рахунків за перевищення замовленої (договірної) потужності за травень-грудень 2019 року на загальну суму 2 658 110,71 грн, чим порушив пункти 2.5, 4.1, 8.4 Договору;

- у зв`язку з простроченням Відповідачем зобов`язань із здійснення оплати перевищення замовленої (договірної) потужності за травень-грудень 2019 року Позивач на підставі пунктів 13.1, 13.5 Договору, статей 258, 536, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини третьої статті 198, статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) здійснив нарахування 345 289,30 грн пені, 130 269,38 грн 3% річних та 274 626,07 грн інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2 658 110,71 грн заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності, 342 775,42 грн пені, 130 269,38 грн 3% річних, 274 626,07 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:

- враховуючи порушення Відповідачем пунктів 2.5, 4.1, 8.4 Договору, а саме нездійснення оплати рахунків за перевищення замовленої (договірної) потужності за травень-грудень 2019 року, вимоги про стягнення 2 658 110,71 грн заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності є правомірними та обґрунтованими;

- перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, суди встановили, що Позивач невірно визначив початок періоду прострочення виконання грошового зобов`язання, а саме без урахування вихідних днів у липні та жовтні 2019 року, а тому дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача пені підлягають задоволенню в сумі 342 775,42 грн; у задоволенні позовних вимог в іншій частині нарахування пені суди відмовили за їх необґрунтованістю;

- враховуючи встановлений факт неналежного виконання Відповідачем зобов`язань за Договором, та перевіривши розрахунок Позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суди дійшли висновку про правомірність, обґрунтованість вимоги щодо стягнення 130 269,38 грн 3% річних та 274 626,07 грн інфляційних втрат;

- заява Відповідача про застосування позовної давності до вимог Позивача, оскільки щодо спірних правовідносин має застосовуватись спеціальна позовна давність згідно з частиною п`ятою статті 315 ГК України, якою встановлено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк, не підлягає задоволенню, оскільки зобов`язання з транспортування трубопровідним транспортом не є зобов`язанням перевезення, так як укладений сторонами Договір є самостійним видом договору про надання послуг, поняття якого визначене спеціальним законодавством (Кодексом газотранспортної системи, Законом України ?Про ринок природного газу?), сторони Договору не виступають по відношенню один до одного перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем та на правовідносини, що виникають з Договору поширюються загальні положення щодо договорів про надання послуг, тому суди дійшли висновку, що Позивач звернувся до суду в межах встановленої законом позовної давності.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням доповнень до касаційної скарги), посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та на те, що судами при ухвалені оскаржуваної постанови не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які прийняті в інших справах у подібних правовідносинах, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального законодавства (статей 2 7 13 42 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК України), оскільки, задовольнивши заяву представника Відповідача (адвоката Сіденко Л.В.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, здійснено розгляд справи без запрошення/виклику представника Відповідача до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чим фактично обмежено Відповідача у доступі до правосуддя та поставлено Відповідача у процесуальну нерівність;

- ухвалюючи рішення, суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 918/70/18, від 03.12.2019 у справі № 918/450/20, від 19.03.2021 у справі № 922/3987/19, від 15.07.2021 у справі № 921/184/21, від 22.10.2021 у справі № 910/1878/20, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19, від 25.06.2019 у справі № 916/2090/16, від 27.05.2022 у справі № 910/5412/19, від 27.01.2020 у справі № 640/19386/18, від 29.07.2021 у справі № 580/2317/19, від 04.08.2021 у справі № 903/973/19, від 23.06.2021 у справі № 904/2611/18 щодо застосування статей 614 626 638 ЦК України, статей 179, 180, частини восьмої статті 181 ГК України, пунктів 1,5 глави 1 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодексу ГТС) у подібних правовідносинах;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права, зокрема, статей 6 11 628 901 Цивільного кодексу України, пункту 11 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 27.12.2017 №1437 "Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП щодо впровадження добового балансування на ринку природного газу та процедур розробки, подання і затвердження Плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років", постанови НКРЕКП від 22.04.2019 №580 "Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП", пункту 1 глави 3 розділу І, пункту 8 глави 1 розділу ХІ, пункту 3 глави 1, пунктів 1, 2 глави 2 розділу ІХ Кодексу ГТС за умови відсутності у договорі транспортування природного газу, затвердженого змінами постановою НКРЕКП від 22.04.2019 № 580, умов порядку отримання доступу до потужності, замовлення потужності, визначення вартості та порядок розрахунку договірної потужності, у подібних правовідносинах;

- суди не дослідили зібрані у справі докази, а також суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи про витребування доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.02.2023 № 29.3-02/352 у зв`язку з запланованою відпусткою судді Малашенкової Т.М. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 920/926/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції було, зокрема те, що судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального законодавства (статей 2 7 13 42 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК України), оскільки, задовольнивши заяву представника Відповідача (адвоката Сіденко Л.В.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, здійснено розгляд справи без запрошення/виклику представника Відповідача до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чим фактично обмежено Відповідача у доступі до правосуддя та поставлено Відповідача у процесуальну нерівність.

Верховний Суд звертає увагу на те, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

Частиною першою статті 197 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 про відкриття апеляційного провадження та призначення до розгляду справи в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції зазначив, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з урахуванням епідеміологічної ситуації в Україні Північний апеляційний господарський суд роз`яснює про право сторін подати заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також учасники справи (у разі неможливості явки їх представників у судове засідання) не позбавлені можливості звернутися до суду з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку ?EasyCon? або інших доступних суду та учасникам судового процесу засобів, що забезпечують проведення судових засідань у режимі відеоконференцзв`язку та відповідають вимогам законодавства.

Представник Відповідача скористався своїм правом, передбаченим частиною першою статті 197 ГПК України та подав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 задоволено заяву представника Відповідача - адвоката Сіденко Л.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та призначено судове засідання на 31.10.2022 на 12 год 20 хв.

Таким чином суд апеляційної інстанції визначив порядок проведення судового засідання на 31.10.2022.

Згідно з частиною одинадцятою статті 197 ГПК України використовувані судом і учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов`язки.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази того, що суд апеляційної інстанції під час проведення судового засідання здійснив запрошення/виклик представника Відповідача - адвоката Сіденко Л.В. на його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, також відсутні докази того, що підчас запрошення/виклику представника Відповідача на його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції виникли технічні проблеми зі інтернет зв`язком, що, у свою чергу, призвело до неможливості з`єднання суду з представником Відповідача.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Пунктом 5 частини першої статті 310 ГПК України передбачено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Враховуючи, що вказана підстава для скасування постанови суду апеляційної інстанції є самостійною та достатньою, то Суд не надає оцінки іншим доводам касаційної скарги та, відповідно, й обставинам встановленим судами під час розгляду справи по суті.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд, то розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарг, здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 308 310 315 316 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" на рішення господарського суду Сумської області від 11.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі № 920/926/21 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі № 920/926/21скасувати. Справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя В. Селіваненко