ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 921/461/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.
у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 (головуючий - Орищин Г. В., судді: Бонк Т. Б., Желік М. Б.) та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2024 (суддя Андрусик Н. О.)
про задоволення заяви Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.
ІСТОРІЯ ПРОВАДЖЕННЯ
Узагальнені вимоги заяви та підстави її подання
1. 22.07.2024 на розгляд Господарського суду Тернопільської області від Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя (далі - Університет, Заявник) надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України") про примусове виконання договірних зобов`язань, передбачених договором про постачання електричної енергії споживачу № 225 від 22.12.2023.
2. У вказаній заяві Університет просив суд вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом:
- заборони ТОВ "ГК "Нафтогаз України" вчиняти дії щодо припинення постачання електричної енергії на об`єкти Університету, визначені у додатку "А" до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.12.2023 № 225 до вирішення справи по суті;
- заборони ВАТ "Тернопільобленерго" припиняти електроживлення об`єктів Університету, визначених у додатку "А" до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.12.2023 № 225 до вирішення справи по суті.
3. Обґрунтовуючи подану заяву Університет пояснював, що 22.12.2023 між ним (як споживачем) і ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (як постачальником) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 225 (далі - Договір постачання), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався продавати споживачу електричну енергію для забезпечення потреб об`єктів споживача, а споживач - оплачувати постачальнику вартість використаної електричної енергії. Наполягав, що ним умови укладеного договору не порушуються, зокрема, вчасно та відповідно до умов договору здійснюється оплата вартості спожитої електричної енергії.
4. Між тим, за доводами Заявника ТОВ "ГК "Нафтогаз України" листом за № 119/3.1.2-35238-2024 від 12.07.2024 повідомило про припинення постачання електричної енергії, у зв`язку з припиненням дії Договору постачання з 01.08.2024 без зазначення жодних причин таких дій.
5. Університет розцінив такі дії постачальника щодо дострокового припинення договірних зобов`язань як односторонню неправомірну відмову від виконання зобов`язань, котрі загрожують виникненню значних збитків, зумовлених паралізацією нормальної діяльності Університету та зазначив, що з метою захисту своїх прав в майбутньому буде подано відповідний позов.
6. В обґрунтування ж обраного способу забезпечення майбутнього позову, зазначив, що в разі припинення електроживлення об`єктів Університету та ухвалення судом рішення за позовом про безпідставність такого припинення та примушення до виконання договірних зобов`язань, процедура відновлення постачання електричної енергії займе тривалий проміжок часу у зв`язку з тим, що за своєю суттю постачання електричної енергії передбачає складну технологічну процедуру. Таким чином, невжиття зазначених заходів забезпечення позову значно ускладнить виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь заявника, оскільки впродовж періоду розгляду справи судом з боку ТОВ "ГК "Нафтогаз України" відносно ВАТ "Тернопільоблеперго" можуть бути вчинені дії щодо припинення надання послуг з електропостачання по договору. Разом з тим, наголосив, що захід забезпечення позову має тимчасовий та вимушений характер і спрямований виключно на недопущення негативних наслідків для Університету до вирішення спору.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
7. Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 24.07.2024 заяву Університету задовольнив. З метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набрання рішенням у справі законної сили ухвалив:
- заборонити ТОВ "ГК "Нафтогаз України" вчиняти дії стосовно припинення постачання електричної енергії на об`єкти Заявника, визначені у додатку "А" до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.12.2023 № 225 до вирішення справи по суті, а саме: АГРБ (вул. Федьковича, 2, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z6121578924177); навчальний корпус №10 (вул. Білогірська, 50, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z1450468277403); навчальний корпус № 10 (вул. Білогірська, 50, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z1702017178445); навчальний корпус № 6 (вул. Гоголя, 6, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z6058565069995); навчальний корпус № 8 (вул. Гоголя, 8, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z4981599633539); навчальний корпус № 2 (вул. Руська, 56, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z4711463896004); навчальний корпус № 1 (вул. Руська, 56, ТП-15, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z9061676851576); котельня (вул. Руська, 56, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z5093618662591); навчальний корпус № 2 (вул. Руська, 56, САПР, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z4331082997050); навчальний корпус № 5 (вул. Старий Поділ, 2, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z8612828676132); навчальний корпус № 3 (вул. Федьковича, 9, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z1611485158102); навчальний корпус № 7 (вул. Микулинецька, 46, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z5728387646346); навчальний корпус № 9 (вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z1782199627583).
- заборонити Акціонерному товариству "Тернопільобленерго" припиняти електроживлення об`єктів Університету, визначених у додатку "А" до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.12.2023 № 225 до вирішення справи по суті, а саме: АГРБ (вул. Федьковича, 2, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z6121578924177); навчальний корпус № 10 (вул. Білогірська, 50, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z1450468277403); навчальний корпус № 10 (вул. Білогірська, 50, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z1702017178445); навчальний корпус № 6 (вул. Гоголя, 6, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z6058565069995); навчальний корпус № 8 (вул. Гоголя, 8, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z4981599633539); навчальний корпус № 2 (вул. Руська, 56, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z4711463896004); навчальний корпус № 1 (вул. Руська, 56, ТП-15, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z9061676851576); котельня (вул. Руська, 56, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z5093618662591); навчальний корпус № 2 (вул. Руська, 56, САПР, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z4331082997050); навчальний корпус № 5 (вул. Старий Поділ, 2, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z8612828676132); навчальний корпус № 3 (вул. Федьковича, 9, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z1611485158102); навчальний корпус № 7 (вул. Микулинецька, 46, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z5728387646346); навчальний корпус № 9 (вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z1782199627583).
8. Задовольняючи подану заяву місцевий господарський суд виходив з того, що:
- між сторонами відсутня згода на дострокове припинення Договору постачання, термін дії якого закінчується 31.12.2024;
- ТОВ "ГК "Нафтогаз України" висловлено однозначний намір припинити постачання Заявнику електричної енергії з 01.08.2024 за Договором постачання, тобто до закінчення строку його дії;
- підставою припинення договірних правовідносин вказано норми пункту 9.7 Договору постачання, відповідно до якого за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим договором, інша сторона може: відмовитися від встановлення на майбутнє будь-яких господарських відносин із стороною, яка порушує зобов`язання або відмовитися від цього договору у повному обсязі чи частково (розірвання договору). Однак, долучені до заяви платіжні документи свідчать про належне виконання заявником своїх договірних зобов`язань в частині здійснення своєчасної оплати за спожиту електроенергію;
- у споживача відсутні правочини з іншими постачальниками електричної енергії, а для їх укладення Університету необхідно здійснити процедури, передбачені Законом України "Про ринок електричної енергії", що вимагає певного періоду часу;
- припинення постачання заявнику електричної енергії ставить під загрозу не лише подальшу діяльність Університету, але й сприятиме виникненню пов`язаних з ними значних збитків, зумовлених припиненням нормальної діяльності Університету, зокрема, зупинення проведення вступної компанії, реєстрації електронний кабінетів абітурієнтів з метою надання освітніх послуг;
- такий захід забезпечення позову як заборона відповідачеві вчиняти дії щодо припинення чи обмеження постачання електричної енергії призведе до ефективної реалізації позивачем власного права на захист;
- даний вид забезпечення позову є адекватним і співмірним із майбутніми позовними вимогами, забезпечує збалансованість інтересів обох сторін, є достатнім для запобігання порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, яких поданий позов буде стосуватись, оскільки спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення;
- обрані судом заходи забезпечення позову ніяким чином не обмежують права ТОВ "ГК "Нафтогаз України" щодо його господарської діяльності до вирішення спору по суті.
9. За наслідками здійснення апеляційного провадження у цій справі, Західний апеляційний господарський суд з висновками господарського суду першої інстанції погодився, а тому своєю постановою від 05.09.2024 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2024 залишив без змін.
Узагальнений зміст вимог та доводів касаційної скарги
10. Не погодившись із судовими рішеннями, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Університету відмовити.
11. Скаржник стверджує, що оскаржувані ухвала і постанова прийняті судами із порушенням статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
12. Обґрунтовуючи наведене пояснює, що суди попередніх інстанцій при задоволенні заяви Університету про забезпечення позову вжили неспівмірні позовним вимогам заходи забезпечення позову, чим фактично втрутилися у господарську діяльність ТОВ "ГК "Нафтогаз України". Крім цього, вони не врахували, що розірвання Договору постачання не тягне за собою відключення Університету від електропостачання, а є лише підставою для укладення ним нового договору постачання електричної енергії з постачальником "останньої надії".
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
13. У відзиві на касаційну скаргу Університет заперечує проти її задоволення. Скаргу вважає необґрунтованою та безпідставною. Здійснене судами попередніх інстанцій правозастосування вважає правильним та таким, що здійснено без порушень. У зв`язку з цим у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, а оскаржувані ухвалу та постанову залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
14. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
16. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права і вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
17. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
18. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
19. Згідно із пунктами 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
20. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.
21. Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
22. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
23. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
24. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
25. Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
26. Водночас обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
27. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
28. Згідно із частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
29. Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
30. Колегія суддів враховує, що в раніше ухвалених постановах (див. постанови від 27.07.2022 у справі № 904/6015/20, від 14.12.2022 у справі № 904/1513/22, від 01.04.2024 у справі № 922/5184/23) Верховний Суд вже сформулював правовий висновок про те, що суд не може заборонити сторонам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з позивачем, адже право, зокрема, на припинення/розірвання відносин/договорів гарантоване Конституцією та законами України.
31. Звідси, беручи до уваги наведені приписи процесуального Закону та висновки Верховного Суду щодо їх правильного застосовування, а також враховуючи, що позов у цій справі буде поданий про виконання зобов`язань у договірних правовідносинах, суд касаційної інстанції вважає, що обраний Університетом спосіб забезпечення такого позову шляхом заборони своєму контрагенту вчиняти будь-які дії з припинення договірних відносин не відповідає вимогам щодо адекватності та співмірності. Більше того, обраний Заявником спосіб захисту за своїм змістом є тотожним задоволенню майбутніх позовних вимог, а відтак його застосування з наведеними приписами ГПК України безумовно не узгоджується.
32. Таким чином, Верховний Суд погоджується з аргументами касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням вимог статей 136 137 ГПК України. З цих міркувань вони підлягають скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні заяви Університету про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви у цій справі. Доводи відзиву цього висновку не спростовують.
33. При цьому, доводи надісланих скаржником до суду касаційної інстанції додаткових пояснень, Верховний Суд не розглядає, адже за своєю суттю є такі пояснення доповненням касаційної скарги, які подані поза межами строку касаційного оскарження. Відповідно, заперечення (додаткові пояснення) Університету на вказані додаткові пояснення суд також залишає без розгляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
34. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 та частин першої, другої статті 311 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
35. Ураховуючи наведене, касаційна скарга ТОВ "ГК "Нафтогаз України" підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви Університету про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.
Судові витрати
36. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Університет.
Керуючись статтями 129 300 301 306 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2024 у справі № 921/461/24 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя відмовити.
4. Стягнути з Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя (46001, м. Тернопіль, вул. Руська, буд. 56, ідентифікаційний код 05408102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) 2 422, 40 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 2 422, 40 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги у справі № 921/461/24.
5. Доручити Господарському суду Тернопільської області видати відповідні накази.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.