ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 921/811/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Губенко Н.М., Кібенко О.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області
(суддя - Гевко В.Л.)
від 30.12.2021,
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Марко Р.І., судді - Матущак О.І., Скрипчук О.С.)
від 18.04.2022,
за заявою ОСОБА_2
про забезпечення позову у справі №921/811/21
за позовом ОСОБА_2
до 1) ОСОБА_3 , 2) ОСОБА_4 , 3) ОСОБА_1 ,
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДРУЖБА»
2. Приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір Івана Теодоровича,
про визнання недійсним договору дарування та акту приймання-передачі частки в статутному капіталі, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу,
В С Т А Н О В И В:
у грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом про визнання недійсними договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ «АГРОДРУЖБА» від 11.01.2021, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «АГРОДРУЖБА» від 11.01.2021, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . Також просив визнати недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «АГРОДРУЖБА», оформлені протоколом № 1/2021 від 12.01.2021; скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, пов`язану зі зміною складу засновників ТОВ «АГРОДРУЖБА» від 30.12.2020 за номером 1006421070013000510; від 12.01.2021 за номером 1006421070014000510; скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, пов`язану зі зміною відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) та зміни місцезнаходження юридичної особи ТОВ «АГРОДРУЖБА» від 14.01.2021 за номером 1006421070015000510; скасувати державну реєстрацію переходу юридичної особи на діяльність на підставі власного установчого документа або модельного статуту ТОВ «АГРОДРУЖБА» від 14.01.2021 за номером 1006421810016000510.
28.12.2021 позивач подав до суду заяву, у якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам (нотаріусам) речових прав на нерухоме майно приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь - яку державну реєстрацію змін стосовно будь-якого нерухомого та рухомого майна на це майно, яке належить ТОВ «АГРОДРУЖБА» та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі, зміни на підставі рішень загальних зборів учасників ТОВ «АГРОДРУЖБА» чи директора ТОВ «АГРОДРУЖБА», які прямо стосуються нерухомого чи рухомого майна або прав на це майно ТОВ «АГРОДРУЖБА» (а.с. 117-120, матеріалів оскарження ухвали).
Вказана заява обґрунтована тим, що існують докази часткового відчуження відповідачами майна ТОВ «АГРОДРУЖБА». Зокрема, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 270163101, сформованої щодо ТОВ «АГРОДРУЖБА» від 12.08.2021, ТОВ володіло правами оренди земельних ділянок в кількості 85 шт. і договори оренди були укладені строком не менше ніж на 7-10 років та діяли до 2025 року. 28.12.2021 було повторно отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 292786780, якою підтверджується, що станом на 28.12.2021 в оренді ТОВ «АГРОДРУЖБА» перебуває всього 27 земельних ділянок, що свідчить про те, що за період з 12.08.2021 до 28.12.2021 ТОВ «АГРОДРУЖБА» відчужило права оренди на 58 земельних ділянок. При цьому, раніше орендовані ТОВ «АГРОДРУЖБА» земельні ділянки тепер перебувають в оренді ТОВ «Зірка Волині», засновником якого є ОСОБА_5 , дружина ОСОБА_3 та мати ОСОБА_4 , а директором цього Товариства - ОСОБА_3 . Вказане свідчить, що ОСОБА_3 , директор ТОВ «АГРОДРУЖБА», разом із новими засновниками ТОВ «АГРОДРУЖБА», одним з яких є його син ОСОБА_4 , умисне, після прийняття постанови Верховного Суду від 04.08.2021 у справі 921/383/20, вчинили дії пов`язані із відчуженням ТОВ «АГРОДРУЖБА» права оренди на 58 земельних ділянок і лише 27 земельних ділянок ще перебувають в оренді в ТОВ «АГРОДРУЖБА».
Стверджує, що вказані обставини зумовили його повторне звернення із заявою про забезпечення позову шляхом вжиття заходу, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2021, залишеною без зміною постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.04.2022, заяву № б/н від 28.12.2021 задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам (нотаріусам) речових прав на нерухоме майно приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати державну реєстрацію змін стосовно нерухомого та рухомого майна прав на таке майно, що належить ТОВ «АГРОДРУЖБА» та вносити записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі, зміни на підставі рішень загальних зборів учасників ТОВ «АГРОДРУЖБА» чи директора ТОВ «АГРОДРУЖБА», які прямо стосуються нерухомого чи рухомого майна або прав на таке майно ТОВ «АГРОДРУЖБА» до вирішення справи у суді по суті.
17.05.2022 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.04.2022, в якій просить вказані судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову № б/н від 28.12.2021.
Підставами для скасування оскаржуваної ухвали та постанови суду апеляційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 14, п. 4 ч. 5 ст. 137, ч. 10 ст. 137 ГПК України; неправильно застосовано п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, п. 7 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 7, п. п. 8, 15 ч. 2 ст. 9, ч. 1 ст. 10, ч. 10 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», ч. 1 ст. 5, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 328 ЦК України, ч. 1 ст. 167 ГК України, ч. 5 ст. 93 ЗК України, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 284 ГПК України; прийнято оскаржувані судові рішення без врахування висновків щодо застосування норм права (ч. 10 ст. 137 ГПК України), викладених в постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 921/629/19, від 29.04.2020 у справі № 910/13230/18, від 07.08.2020 у справі № 925/468/19, від 20.12.2021 у справі № 927/460/21.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2022 у зв`язку із відпусткою суддів Бакуліної С.В., Кролевець О.А. для розгляду цієї справи було сформовано склад колегії суддів: Стратієнко Л.В. (доповідач), судді - Губенко Н.М., Кібенко О.Р.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному ст. ст. 55 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 137 ГПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про забезпечення позову).
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначено, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Заборона вчиняти реєстраційні дії є одним з визначених законом способів забезпечення позову. Заборона державним реєстраторам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства. Тобто вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін. Запроваджує законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову по суті за звичайною процедурою, а в разі задоволення позову сприятимуть ефективному захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21, від 10.03.2021 у справі № 922/2566/20).
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом спору у цій справі є визнання недійсними договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ «АГРОДРУЖБА» від 11.01.2021, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «АГРОДРУЖБА» від 11.01.2021, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ; визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «АГРОДРУЖБА», оформлених протоколом № 1/2021 від 12.01.2021; скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, тобто є немайновими вимогами, спрямованими на захист корпоративних прав позивача.
Надавши оцінку заяві про забезпечення позову від 28.12.2021, суди встановили, що в ній позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову такими обставинами: орендовані ТОВ «АГРОДРУЖБА» земельні ділянки, перебувають в оренді ТОВ «Зірка Волині», засновником якого є ОСОБА_5 , дружина ОСОБА_3 та мати ОСОБА_4 , а директором цього товариства - ОСОБА_3 ; ОСОБА_3 , який є і директором ТОВ «АГРОДРУЖБА», разом із новими засновниками ТОВ «АГРОДРУЖБА», одним з яких є його син ОСОБА_4 , умисне, після прийняття постанови Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 921/383/20, вчинили дії пов`язані із відчуженням ТОВ «АГРОДРУЖБА» права оренди на 58 земельних ділянок. Отже, станом на момент звернення із заявою про забезпечення позову, в оренді у ТОВ «АГРОДРУЖБА» перебувають лише 27 земельних ділянок з орендованих 85, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформована щодо ТОВ «АГРОДРУЖБА», номер інформаційної довідки № 292786780 (водночас, згідно з інформацією, взятою з реєстру, ТОВ «АГРОДРУЖБА» володіло правами оренди земельних ділянок в кількості 85 шт., відповідні договори оренди були укладені строком не менше ніж на 7-10 років, строком дії до 2025).
Надавши оцінку наявним у матеріалах доказам відповідно до ст. 86 ГПК України, суди встановили, що за період з 12.08.2021 до 28.12.2021 ТОВ «АГРОДРУЖБА» відчужило права оренди на 58 земельних ділянок і це відчуження здійснювалось особами, які входять до складу правління Товариства.
Також суди зазначили, що з матеріалів справи № 921/383/20 вбачається, що ОСОБА_3 звертався з позовною вимогою до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ «АГРОДРУЖБА», в якій просив перевести на ОСОБА_3 права і обов`язки покупця ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу частики у статутному капіталі ТОВ «АГРОДРУЖБА», укладеного 22.08.2019 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ; припинити право власності ОСОБА_2 на частку у розмірі 50% у статутному капіталі ТОВ «АГРОДРУЖБА», номінальною вартістю 21 000, 00 грн, яка є предметом договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «АГРОДРУЖБА», укладеного 22.08.2019 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ; визнати ОСОБА_3 власником частки у розмірі 50 % у статутному капіталі ТОВ «АГРОДРУЖБА», номінальною вартістю 21 000, 00 грн, яка є предметом договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «АГРОДРУЖБА», укладеного 22.08.2019 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.09.2020 в задоволенні позову ОСОБА_3 у справі № 921/383/20 відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
В період між ухваленням судом апеляційної інстанції постанови та розглядом Верховним Судом касаційної скарги у справі № 921/383/20, а саме: 30.12.2020 Відділом з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, відповідно до якої ОСОБА_3 став одноособовим власником та засновником ТОВ «АГРОДРУЖБА», з розміром частки в статутному капіталі 100 %.
11.01.2021 ОСОБА_3 на підставі договору дарування та акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «АГРОДРУЖБА» передав в дар ОСОБА_4 , ОСОБА_1 по 50% кожному, належної йому частки в статутному капіталі ТОВ «АГРОДРУЖБА», яку останні прийняли.
12.01.2021 приватним нотаріусом Жовнір І.Т. проведено державну реєстрацію зазначених вище змін до відомостей про юридичну особу (зміна складу засновників) № 006421070014000510.
Постановою Касаційного господарського суду від 04.08.2021 у справі № 921/383/20 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020, яка була підставою для переведення на ОСОБА_3 прав покупця частки в статутному капіталі ТОВ «АГРОДРУЖБА» в розмірі 50%, якою володів ОСОБА_2 та рішення суду першої інстанції було залишено в силі.
Встановивши вказане, взявши до уваги те, що ОСОБА_4 , ОСОБА_1 є учасниками (засновниками) ТОВ «АГРОДРУЖБА» (позивач оскаржує їх частки в статутному капіталі Товариства), що дає їм право приймати рішення про відчуження на користь третіх осіб корпоративні права ТОВ «АГРОДРУЖБА», нерухоме та рухоме майно Товариства, в тому числі, права оренди на земельні ділянки, які ще залишились (частина їх вже була відчужена), що може призвести до припинення діяльності товариства, до неможливості фактичного повернення ОСОБА_2 його права на частку у статутному капіталі ТОВ «АГРОДРУЖБА» (50%), позбавить останнього права брати участь в управлінні Товариством без подання нових позовів до суду, тобто зумовить подання нових позовів до суду з подібним предметом спору, що істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного і обґрунтованого висновку про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам (нотаріусам) речових прав на нерухоме майно приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати державну реєстрацію змін стосовно нерухомого та рухомого майна прав на таке майно, що належить ТОВ «АГРОДРУЖБА» та вносити записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі, зміни на підставі рішень загальних зборів учасників ТОВ «АГРОДРУЖБА» чи директора ТОВ «АГРОДРУЖБА», які прямо стосуються нерухомого чи рухомого майна або прав на таке майно ТОВ «АГРОДРУЖБА» до вирішення справи у суді по суті.
Водночас, прийняття рішення про забезпечення позову жодним чином не порушує права ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , адже ОСОБА_7 не мав права розпоряджатися належною ОСОБА_2 часткою в статутному капіталі ТОВ «АГРОДРУЖБА» в розмірі 50%, що було встановлено судом апеляційної інстанції.
Також вжиття цих заходів забезпечення позову не вплине на поточну господарську діяльність ТОВ «АГРОДРУЖБА», оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та не позбавляють можливості Товариство укладати договори з контрагентами, здійснювати виробництво продукції, надавати послуги тощо, у той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Отже, вжитий судами захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявленого заходу забезпечення позову, не порушує принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а тому висновки судів про забезпечення позову є обґрунтованими і законними.
Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами норми процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 14, п. 4 ч. 5 ст. 137, ч. 10 ст. 137 ГПК України; неправильно застосовано п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, п. 7 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 7, п. п. 8, 15 ч. 2 ст. 9, ч. 1 ст. 10, ч. 10 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», ч. 1 ст. 5, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 328 ЦК України, ч. 1 ст. 167 ГК України, ч. 5 ст. 93 ЗК України, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 284 ГПК України, необхідно зазначити, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову з правильним застосуванням норм права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, в тому числі ст. ст. 136 137 ГПК України, і доводи скаржника правильності цього висновку не спростовують.
Щодо посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 921/629/19, від 29.04.2020 у справі № 910/13230/18, від 07.08.2020 у справі № 925/468/19, від 20.12.2021 у справі № 927/460/21, то в них Верховний Суд при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову виходив з інших встановлених судами попередніх інстанцій обставин, які не є подібними з обставинами, що встановлені судами попередніх інстанцій у справі, яка переглядається. Правовідносини у справах, на які посилається скаржник та у справі, яка переглядається не є подібними, оскільки різняться за предметом позову, підставами позову та підставами забезпечення позову.
Доводи скаржника фактично зводяться до неправильного розуміння ст. ст. 136 137 ГПК України і висновків Верховного Суду, викладених у наведених ним справах.
Решта аргументів скаржника зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що знаходиться поза межею повноважень суду касаційної інстанції.
Разом з тим суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).
Частиною 5 ст. 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Постановлені у справі судові рішення прийняті з додержанням вимог процесуального права, з дотриманням принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для їх скасування немає.
12.09.2022 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розподіл судових витрат, понесених останнім при розгляді вказаної заяви про забезпечення позову у апеляційному і касаційному судах, на підтвердження чого надав відповідні докази.
Оскільки відсутні підстави для задоволення касаційної скарги, згідно з ст. 129 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Також оскільки немає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції від 18.04.2022, який правомірно здійснив розподіл судового збору за перегляд в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2021, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині розподілу судового збору.
Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300 301 304 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30 грудня 2021 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18 квітня 2022 року у справі № 921/811/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді Н. Губенко
О. Кібенко