ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2025 року
м. Київ
cправа №922/2785/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,
представників учасників справи:
від позивача: Левков В.М.,
від відповідача: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної-особи підприємця Бережного Костянтина Сергійовича
на рішення Господарського суду Харківської області (Буракова А.М.)
від 11.11.2024
та постанову Східного апеляційного господарського суду (Терещенко О.І., Тихий П.В., Шутенко І.А.)
від 05.02.2025 (повний текст складений 14.02.2025)
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Бережного Костянтина Сергійовича
до Фізичної особи-підприємця Калюжного Ігоря Олексійовича
про розірвання договору та стягнення суми попередньої оплати в розмірі 111 360 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець Бережний Костянтин Сергійович (далі - Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Калюжного Ігоря Олексійовича (далі - Відповідач), у якому просив:
- розірвати договір про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 12.05.2023 №12/05/2023-3, укладений між сторонами (далі - Договір);
- стягнути з Відповідача суму попередньої оплати за Договором у розмірі 111 360 грн;
- стягнути з Відповідача судові витрати, а саме 3 028 грн судового збору та 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем зобов`язань за Договором та неповерненням суми попередньої оплати у розмірі 111 360 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.11.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у cправі №922/2785/24, у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване недоведеністю Позивачем усупереч вимогам статей 13 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
5. 05 березня 2025 року Позивач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2024, постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 повністю та передати справу №922/2785/24 на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287, сукупно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України:
- щодо пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували статті 426 440 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №910/2168/21, щодо обов`язку додержання Відповідачем вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні твору та / або об`єкта суміжних прав, оскільки інакше фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та / або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені вказаними законодавчими актами;
- щодо пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України - суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статті 73-80 167 210 233 236-238 ГПК України, оскільки:
1) не дослідили зібраних у справі доказів, формально перерахувавши їх наявність без жодного аналізу їх змісту, особливо тих, які були надані Скаржником, зокрема, не дослідили: умови укладеного між сторонами Договору щодо дотримання ліцензійних умов при створенні та використанні програмного продукту, їх виконання Відповідачем; можливість використання програмного продукту Скаржником без ліцензії; план робіт, передбачений додатком 1 до Договору, та наявність доказів виконання всіх його умов з боку Відповідача; процесуальний статус особи ОСОБА_1 та процесуальний характер його ''письмової заяви, поданої на адресу суду'' в аспекті дотримання загальних умов її прийняття судом, що визначено чинним процесуальним законодавством України (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України);
2) встановили обставини, що мають суттєве значення у справі, на підставі недопустимих доказів - письмової заяви невідомої особи без визначення її процесуального статусу, без урахування заперечень Скаржника щодо прийняття такої заяви; вказане, на думку Скаржника, є неприпустимим, оскільки не спростовує всіх інших належних і допустимих доказів, які були надані ним відповідно до вимог ГПК України (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
7. 04 червня 2025 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Відповідач подав відзиви на касаційну скаргу, у яких просить відмовити у її задоволенні повністю, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
8. Відзиви є аналогічними за змістом та, зокрема, обґрунтовані таким:
- щодо тверджень Скаржника про неможливість легального використання програмного продукту Odoo та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у справі №910/2168/21, - на відміну від означеної Скаржником справи, він використовував програмний продукт з відкритим кодом Odoo Community, що не вимагає ліцензії або статусу офіційного партнера, а поширюється на умовах GNU LGPL, відповідно до яких будь-яка особа має право вільно використовувати, змінювати та впроваджувати вказаний продукт; крім того, Договір не містить заборон чи умов, які б вимагали від виконавця наявності ліцензії на впровадження Odoo Community;
- щодо доводів Скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, якими він обґрунтовує пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункти 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України, - суд відповідно до вимог статей 74 79 86 ГПК України дослідив надані сторонами докази у сукупності. Скаржник наведеного не спростував та не довів невиконання Відповідачем зобов`язань за Договором.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
9. 12 травня 2023 року Скаржник (замовник) та Відповідач (виконавець) уклали Договір, що підписаний електронними підписами сторін.
10. За умовами пункту 1.1 Договору виконавець за завданням замовника зобов`язується особисто надати послуги - на основі попередньо узгодженого плану робіт (додаток 1) здійснити впровадження програмного комплексу на базі системи Оdоо.
11. Згідно з додатком 1 до Договору план робіт включає:
- впровадження складського обліку: інтерв`ю з учасниками проєкту та створення технічного завдання за проєктом; створення складів у системі; налаштування категорії товарів; інвентаризація; налаштування додаткових затрат на товар; навчання співробітників; тестування системи; управління проєктом; загалом на 15 годин вартістю 635,00 євро;
- впровадження модуля "Точка продажів (продаж офлайн)": інтерв`ю з учасниками проєкту та створення технічного завдання за проєктом; налаштування модуля "Точка продажів (в межах стандарту) (1)"; інтеграція зі сканером штрих-кодів; навчання співробітників; налаштування друкованої форми чеку; інтеграція з ПРРО ("Вчасно"); тестування системи; управління проєктом; загалом на 34 години вартістю 1 480,00 євро;
- інтеграція з 1С: інтерв`ю з учасниками проєкту та створення технічного завдання за проєктом; вивантаження номенклатури, прайс-листів, прибуткових накладних на магазин, переміщення між магазинами; управління проєктом; загалом на 44 годин вартістю 1 860,00 євро.
12. Усього за додатком 1 до Договору вартість робіт складає 3 975,00 євро.
13. Відповідно до пункту 2.1 Договору його загальна ціна становить гривневий еквівалент 3 975,00 євро, розрахований за середнім курсом купівлі євро в банках на дату виставлення рахунків за даними сайту minfin.com.ua/ua/currency/eur/.
14. За змістом пункту 2.2 Договору сторони узгодили порядок оплати: 70% попередньої оплати протягом трьох робочих днів з дати отримання рахунку від виконавця; 30% - остаточна оплата після завершення робіт в цілому.
15. У пункті 3.1 Договору сторони обумовили, що строки виконання робіт складають 45 (сорок п`ять) календарних днів з дати отримання попередньої оплати виконавцем на свій розрахунковий рахунок.
16. Згідно з пунктом 3.2 Договору комунікація за договором може здійснюватися шляхом електронного листування засобами електронної пошти та сервісами миттєвого обміну повідомленнями: з боку замовника - за телефонами: НОМЕР_4, НОМЕР_5, поштою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2; з боку виконавця - за телефонами: НОМЕР_2, НОМЕР_3, поштою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.
17. Пунктом 3.3 Договору передбачено, що з метою підтвердження факту надання послуг (виконання робіт) виконавцем у цілому сторони складають відповідний акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт).
18. Рахунки та акти за послуги, отриманні за Договором, будуть надані виключно в електронному вигляді, складені згідно з чинним законодавством про електронні документи, електронний документообіг і електронний цифровий підпис, із заповненням усіх обов`язкових реквізитів і накладенням електронного цифрового підпису уповноваженої особи і печатки (у разі її наявності) (пункт 3.4 Договору).
19. Відповідно до пункту 3.5 Договору виконавець надає замовникові підписаний акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) протягом 3 (трьох) календарних днів після закінчення надання послуг (виконання робіт).
20. Замовник за умовами пункту 3.6 Договору зобов`язується підписати наданий виконавцем акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту надання його замовникові виконавцем або надати у зазначений строк мотивовану відмову від підписання цього акта. У випадку ненадання у зазначений строк виконавцеві підписаного акта або мотивованої відмови, послуги (роботи) будуть вважатися прийнятими, наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті замовником. У випадку мотивованої відмови замовника сторони в строк не пізніше трьох робочих днів з дати одержання виконавцем мотивованої відмови замовника підписують протокол, який містить перелік істотних недоліків і строки їх усунення. Виконавець зобов`язаний за власний рахунок усунути такі недоліки у вказаний замовником строк. Прийняття послуг (робіт) та підписання відповідного акта прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) замовником здійснюється після усунення всіх недоліків.
21. У пункті 3.7 Договору сторони погодили, що на виконання його умов потреба у візиті виконавця до замовника відсутня, але за бажанням замовника такий візит можливий та здійснюється коштом замовника за такими умовами: в межах України оплачується вартість проїзду (транспорт на вибір замовника), проживання за потреби візиту більше ніж на один день, та компенсуються супутні витрати в сумі 1 500 грн на добу для кожного співробітника виконавця.
22. Згідно з пунктом 4.1 Договору замовник зобов`язувався: своєчасно приймати надані послуги (виконані роботи) від виконавця, які відповідають умовам Договору (пункт 4.1.1); своєчасно оплачувати надані виконавцем послуги (виконані роботи) у розмірі та в строки, передбачені Договором (пункт 4.1.2).
23. Відповідно до пункту 4.2 Договору замовник має право: контролювати хід виконання та / або якість надання послуг (виконання робіт) виконавцем (пункт 4.2.1); одержувати від виконавця всю необхідну інформацію про послуги (роботи), що надаються.
24. За умовами пункту 4.3. Договору виконавець зобов`язаний: своєчасно відповідно до пункту 3.1 цього Договору та на висококваліфікованому рівні надати замовнику послуги (виконати роботи), визначені Договором (пункт 4.3.1); після закінчення або у випадку дострокового розірвання Договору передати замовникові всі матеріали, документи, які були отримані від замовника або ж створені у процесі виконання Договору, у тому числі, але, не обмежуючись: вихідні матеріали, звіти, графічні елементи, вихідний текст, об`єктний код, вихідний код, формули, специфікації, конструкції хардвера (hardware), ділові та комерційні дані, ноу-хау, формули, процеси, розробки, ескізи, фотографії, плани, малюнки, технічні вимоги, зразки звітів, моделі, списки клієнтів, прайс-листи, дослідження, отримані дані, комп`ютерні програми, винаходи, ідеї тощо (пункт 4.3.2); на вимогу замовника інформувати про поточний стан надання послуг (виконання робіт) у терміни та способом, встановлені замовником (по телефону, факсу, за допомогою електронної пошти тощо) (пункт 4.3.3).
25. Згідно з пунктом 4.4 Договору виконавець має право: запитувати у замовника необхідну для надання послуг (виконання робіт) у рамках Договору інформацію, при цьому замовник має право відмовити виконавцеві в наданні такої інформації з метою охорони конфіденційної інформації своїх клієнтів та / або партнерів. У випадку неможливості надання послуг (виконання робіт) через ненадання зазначеної інформації виконавець негайно повинен повідомити про це замовника (пункт 4.4.1); самостійно визначати місце надання послуг (виконання робіт) (пункт 4.4.2); встановлювати та використовувати на обладнанні замовника таке програмне забезпечення, що відповідає ліцензійним вимогам про безкоштовне або умовно-безкоштовне програмне забезпечення. Опис даних видів програмного забезпечення наведено нижче. Безкоштовне програмне забезпечення - це захищене авторським правом програмне забезпечення, плата за користування яким відсутня. Умовно-безкоштовне програмне забезпечення - це захищене авторським правом програмне забезпечення, плата за користування яким відсутня тільки впродовж певного випробувального терміну (пункт 4.4.3); вимагати оплати наданих послуг (робіт) відповідно до умов Договору (пункт 4.4.4).
26. Відповідно до пункту 9.1 Договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного та належного виконання ними своїх зобов`язань за Договором.
27. За змістом пункту 9.2 Договору замовник має право розірвати його в односторонньому порядку, якщо: а) виконавець порушив умови пункту 4.3.1-4.3.3 Договору; б) виконавець завдав збитків або порушив комерційні інтереси замовника.
У випадку розірвання Договору замовник зобов`язується оплатити виконавцю послуги (роботи), надані (виконані) та неоплачені до моменту розірвання цього договору, а виконавець у разі отримання ним попередньої оплати за послуги (роботи) зобов`язується повернути отриману попередню оплату у повному обсязі протягом 30 (тридцяти) днів після розірвання цього Договору.
28. У пункті 9.3 Договору сторони обумовили, що виконавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку, не дотримуючись строків, встановлених в пункті 9.2 цього Договору, у разі підтвердженої відсутності комунікації з боку замовника (протягом семи календарних днів і більше), ненадання замовником інформації, необхідної для виконання зобов`язань за цим Договором, ігнорування строків прийняття робіт, зміни замовником в односторонньому порядку предмета Договору, строків виконання та обсягів робіт. При цьому виконавець у разі отримання ним попередньої оплати за послуги (роботи) звільняється від зобов`язання повернути надлишкові сплачені замовником.
29. 08 червня 2023 року Скаржник згідно з платіжною інструкцією №209 перерахував на рахунок Відповідача 45 000 грн, що станом на день перерахування коштів еквівалентно 1 125 євро (призначення платежу: оплата за провадження програмного комплексу на базі системи Odoo зг. рах. №РАХ/2023/06/00019 від 02.06.2023), та 09 червня 2023 року згідно з платіжною інструкцією №210 перерахував на рахунок Відповідача 66 360 грн, що станом на день перерахування коштів було еквівалентно 1 659 євро (призначення платежу: оплата за провадження програмного комплексу на базі системи Odoo зг. рах. №РАХ/2023/06/00019 від 02.06.2023).
30. Отже, станом на 09 червня 2023 року Скаржник перерахував на рахунок Відповідача 70% попередньої оплати за Договором, що становило 2 784 євро, у зв`язку з чим почався строк виконання робіт за Договором тривалістю 45 днів, який спливав 25 липня 2023 року.
31. 17 серпня 2023 року Скаржник, посилаючись на те, що станом на 25 липня 2023 року Відповідач усупереч домовленостям, викладеним у пункті 1.1 Договору, не виконав прийняті на себе зобов`язання за Договором, направив претензію Відповідачеві з метою врегулювання спору в добровільному порядку. У претензії Скаржник вказав, що строк виконання послуг сплинув 22 липня 2023 року, проте на час подання претензії зобов`язання за Договором Відповідачем не виконані, а Скаржник навіть не отримав технічного завдання для узгодження, як це передбачено пунктом 1 плану робіт (додаток 1 до Договору).
32. 19 серпня 2023 року Відповідач направив Скаржнику лист, у якому фактично визнав порушення строків виконання робіт за Договором, водночас посилався на "виконання всіх робіт".
33. 22 серпня 2023 року сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору, згідно з якою виконавець у строк до 01 вересня 2023 року додатково до послуг, вказаних у додатку 1 до Договору надасть замовнику функціональні вимоги щодо впровадження програмного комплексу, які будуть містити опис запропонованих бізнес-процесів та документ Fit&Gар, що міститиме перелік, строки та калькуляцію робіт, запропонованих на основі функціональних вимог (пункт 1 додаткової угоди).
34. Згідно з пунктом 2 додаткової угоди сторони обумовили, що замовник призупиняє дію надісланої виконавцю претензії від 17.08.2023 до моменту отримання функціональних вимог та Fit&Gар.
35. У зв`язку з тим, що після укладення додаткової угоди Відповідач не надав документів на виконання умов Договору та додаткової угоди, не виконав в обумовлений Договором та додатковою угодою строк роботи відповідно до умов пункту 4.3.1 Договору, Скаржник 07 вересня 2023 року направив Відповідачу претензію №2, у якій просив повернути попередню оплату в повному обсязі в розмірі 111 360 грн у зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань за Договором.
36. У відповідь на вказану претензію Відповідач 19 вересня 2023 року направив Скаржнику лист вих.№19/09/2023-1, у якому визнав порушення строків виконання робіт, погодив додаткову угоду до Договору та прийняв її умови, згідно з якими:
- щодо акта виконаних робіт за Договором Відповідач вказав, що Скаржник зробив відхилення документа 19 числа, яке на три робочі дні пізніше граничного терміну відхилення акта за умовами Договору, у зв`язку з чим роботи вважаються прийнятими з 15 вересня 2023 року;
- сторони погодили перелік робіт, усі пункти якого були реалізовані і доступні для користування на платформі; Скаржнику були надіслані документи за результатами інтерв`ю та технічні завдання; наявні записи робочих зустрічей в Zoom стосовно обговорення різних етапів впровадження, а за результатами роботи були віддані Скаржнику на тест; проведено навчання, а також реалізовано додатково 2 задачі поза переліком з Договору;
- щодо строків виконання робіт Відповідач зазначав, що з його боку були затримки не тільки з його вини, а й обумовлені пізнім наданням доступу з боку Скаржника (20 червня 2023 року);
- враховуючи повне виконання доопрацювань згідно з додатком 1, роботи виконані Відповідачем у повному обсязі.
37. Відповідач подав до суду першої інстанції витяг з листування від 26.07.2023; витяг з листування від 17.08.2023; витяг з листування від 24.08.2023; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №S00264; коментар замовника до акта здачі прийняття робіт (надання послуг) №S00264; підтвердження надсилання виконавцем замовнику файла Fit&Gap; протокол розмови від 16.06.2023 №1; протокол розмови від 28.06.2023 №2; демонстрацію виконаних робіт під час зустрічей №3 та №6 згідно з додатком 1 до Договору, Етап: "Впровадження складського обліку"; демонстрацію виконаних робіт під час зустрічі №6 згідно з додатком 1 до Договору. Етап: "Впровадження модуля "Точка продажів (продаж офлайн)"; демонстрація виконаних робіт під час зустрічей №5 та №6 згідно з додатком 1 до Договору, Етап "Інтеграція з 1С"; інструкцію по прийому товару; відеозаписи зустрічей.
38. У позовній заяві Скаржник, посилаючись на те, що після укладання додаткової угоди Відповідач не надав жодних документів обумовлених сторонами, всупереч умовам Договору та додаткових угод роботи не виконав. Крім того, станом на 20 лютого 2024 року Скаржнику стало відомо, що Відповідач не є офіційним партнером системи Оdоо, оскільки щодо нього відсутні дані у переліку, зазначеному на офіційному сайті компанії. У зв`язку з порушенням Відповідачем умов пункту 4.3.1 Договору Скаржник звернувся до суду з позовом про його розірвання та стягнення грошових коштів.
39. Відповідач на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань за Договором надав заяву ОСОБА_1 від 11.09.2024, який зазначив, що працював на Приватному підприємстві "BELL" під керівництвом Скаржника та був його уповноваженою особою під час реалізації проєкта впровадження CRM системи на підставі Договору. Його номер телефону " НОМЕР_1 " у Договорі у зв`язку з технічною помилкою вказано без останньої цифри "3". Його електронна пошта "ІНФОРМАЦІЯ_5" була зазначена у Договорі. Саме він здійснював керівництво проєктом за дорученням Скаржника; вказував, що виконавець виконував свої зобов`язання згідно з умовами Договору та належним чином. Протягом роботи над проєктом він неодноразово зіштовхувався із ситуаціями, коли Скаржник навмисно затягував процес прийняття рішень і виконання своїх зобов`язань за Договором, а також змінював вимоги до проєкту під час його реалізації. Це призвело до значних затримок у роботі, оскільки дії Скаржника впливали на хід проєкту і ускладнювали співпрацю між сторонами.
40. Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10 вересня 2024 року керівником Приватного підприємства "BEL" є Скаржник.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
41. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника Скаржника, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзивах, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
42. Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
43. Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
44. Відповідно до статей 6 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
45. За Договором Відповідач зобов`язався надати, а Скаржник - оплатити послуги із впровадження програмного комплексу на базі Odoo.
46. Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
47. Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
48. Предметом судового спору в цій справі є розірвання Договору та стягнення з Відповідача суми попередньої оплати.
49. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
50. За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
51. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
52. Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
53. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
54. Згідно з вимогами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
55. Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
56. Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
57. За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
58. Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
59. У постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17, від 04.12.2024 у справі №642/1088/23, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 зроблено висновок, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, які встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
60. Отже, у кожному конкретному випадку суд має вирішити, чи існували обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача і заперечення відповідача; якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
61. У справі, що розглядається, обставини виконання сторонами своїх обов`язків за Договором були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, які, надавши їм відповідну оцінку, встановили відсутність порушення умов Договору з боку Відповідача.
62. Скаржник у позовній заяві, посилаючись на порушення Відповідачем пунктів 4.3.1-4.3.3 Договору, вказував, що Відповідач взагалі не надав послуги у встановлений Договором та додатками до нього строк.
63. У відзиві на позовну заяву Відповідач з вимогами позовної заяви не погодився та вказав, що впродовж строку, встановленого Договором, він поетапно виконував роботи, передбачені додатком 1, що підтверджується листуванням та зустрічами у Zoom. Зокрема, 26 липня 2023 року ним було надіслано у групу "Впровадження (LBS Cloud/Bell) сторін" у месенджері "Телеграм" повідомлення про те, що роботи виконані, запропоновано провести презентацію виконаних робіт. Натомість уповноважена сторона Скаржинка перенесла строк презентації на 31 липня 2023 року. На виконання додаткової угоди №1, укладеної сторонами 22 серпня 2023 року, Відповідач вказував, що 24 серпня 2023 року він надіслав Скаржнику функціональні вимоги щодо впровадження програмного комплексу, що містять опис запропонованих бізнес-процесів, та документ Fit&Gap з переліком, строком і калькуляцією робіт, однак вказані пропозиції були проігноровані Скаржником. 11 вересня 2023 року Відповідач надсилав Скаржнику також акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №S00264 за Договором.
64. Як встановлено судами, Скаржник відхилив вказаний акт, вказавши, що роботи ним не прийняті.
65. За умовами пункту 3.5 Договору замовник повинен був підписати акт не пізніше 3 (трьох) робочих днів або у цей строк надати мотивовану відмову від його підписання. У випадку ненадання у вказаний строк підписаного акта або мотивованої відмови, послуги (роботи) будуть вважатися прийнятими, наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті замовником.
66. Відповідач вважав відмову Скаржника невмотивованою, а роботи - прийнятими, тому наполягав, що Скаржник повинен оплатити їх у повному обсязі. На підтвердження наведеного Відповідач надав докази, а саме скриншоти переписки, відеозаписи зустрічей сторін Договору в Zoom.
67. У відповіді на відзив Скаржник вказував, що роботи Відповідачем не виконані взагалі та не можуть бути виконані, оскільки останній не є офіційним представником компанії Odoo та не має права на розповсюдження й встановлення програмного продукту цієї компанії. Оскільки Відповідач не надав доказів правомірного використання без порушення ним законодавства про авторські і суміжні права програмного комплексу Odoo, Скаржник вважає, що Відповідач уклав Договір без наміру його виконання, а надані електронні докази не свідчать про виконання ним договірних зобов`язань, оскільки з них неможливо встановити осіб, які вели спілкування, крім того вказані протоколи не підписані Скаржником. Доказів на підтвердження вказаних дій, а також доказів впровадженої системи замість софту "1С" Відповідач не надав.
68. Відповідач із наведеним не погодився та вказав, що не має права використовувати та працювати на базі системи Odooё проте система, яку він використовує, а саме Odoo Community, є набором програм для роботи з відкритим кодом, вказана програма є загальнодоступною для користування та не потребує окремих дозволів зі сторони розробника.
69. Суд першої інстанції, дослідивши доводи сторін та подані докази, дійшов висновку, що докази, надані Скаржником на підтвердження позовних вимог у справі, не є достатньо вірогідними.
70. Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
71. З аналізу наведеної норми вбачається, що на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
72. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції у цій справі, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності, дійшов висновку, що Скаржник усупереч вимогам статей 13 74 ГПК України не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, та відмовив у їх задоволенні.
73. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги Скаржника про те, що суд не звернув увагу на суперечливий характер обставин, викладених у заяві ОСОБА_1 від 11.09.2024, відхилив та вказав, що зазначена заява не є ключовим доказом у справі, а докази, надані Скаржником на підтвердження позовних вимог у справі, не є достатньо вірогідними.
74. Отже, суди попередніх інстанцій не встановили порушень Відповідачем зобов`язань за Договором.
75. За змістом доводів Скаржника, викладених у касаційній скарзі, він не визнає факту виконання Відповідачем робіт за Договором, вказуючи на порушення ним вимог законодавства про авторські та суміжні права. На думку Скаржника, суди попередніх інстанцій усупереч вимогам статей 426 440 ЦК України, статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" не врахували висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.02.2022 у справі №910/2168/21.
76. Статтею 426 ЦК України встановлено, що способи використання об`єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.
77. Відповідно до статті 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом. Майнові права інтелектуальної власності на твір, створений у зв`язку з виконанням трудового договору (контракту), переходять до юридичної або фізичної особи, де або у якої працює автор, з моменту створення службового твору у повному складі, якщо інше не передбачено договором чи законом. Майнові права інтелектуальної власності на твір, створений за замовленням, переходять до замовника з моменту створення твору у повному складі, якщо інше не передбачено договором чи законом.
78. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що подібність правовідносин необхідно визначати відповідно до їх елементів. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст (взаємні права й обов`язки суб`єктів). Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
79. У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
80. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, із правовідносинами у справі, яка переглядається.
81. Постанова Верховного Суду, на яку посилається Скаржник, ухвалена в справі №910/2168/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моленарі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Експрес-Сервіс" про заборону використання комп`ютерної програми "1С: Підприємство 8. Управління торговим підприємством для України", стягнення 60 000 грн компенсації за порушення авторських прав та 6 000 грн штрафу до Державного бюджету України.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправним відтворенням відповідачем комп`ютерної програми під час здійснення господарської діяльності, що є порушенням виключних майнових авторських прав позивача.
Суди встановили, що доказів укладення відповідачем ліцензійного договору на право відтворення та використання у своїй господарській діяльності об`єкта авторського права (комп`ютерної програми), що належать позивачу, матеріали справи не містять.
82. Водночас у справі, що переглядається, предметом позову є розірвання договору про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації, укладеного між Скаржником та Відповідачем, і стягнення суми попередньої плати з ним.
83. Таким чином, як немайнові, так і майнові вимоги у справах №910/2168/21 та №922/2785/24 відрізняються. Предмет спору, зміст правовідносин (в одному випадку - недоговірні, в іншому - договірні), підстави їх виникнення, а також встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, не є подібними.
84. Зважаючи на викладене вище, Суд відхиляє доводи Скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №910/2168/21.
85. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
86. У пункті 48 рішення ЄСПЛ в справі "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996 (заява №21920/93) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежується перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
87. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
88. З огляду на викладене, касаційне провадження у цій справі, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
89. Водночас Скаржник також вказує на неналежне дослідження судами всіх обставин, що мають суттєве значення, та наявних у матеріалах справи доказів (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
90. Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
91. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
92. Як вже було зазначено, підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася після відкриття касаційного провадження. Відтак доводи Скаржника про недослідження судами зібраних у справі доказів відхиляються.
93. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дослідили подані сторонами докази та з урахуванням їх вірогідності встановили обставини, що мали значення для вирішення справи; дійшли висновку про відсутність порушень Відповідачем зобов`язань за Договором.
94. Крім того, проаналізувавши доводи касаційної скарги, Суд вважає, що вони фактично зводяться до незгоди Скаржника із висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин. Натомість переоцінка доказів не охоплюється компетенцією суду касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).
95. Насамкінець Скаржник стверджує, що письмова заява невідомої особи без визначення її процесуального статусу є недопустимим доказом.
96. У розумінні статті 77 ГПК України допустимими доказами є: 1) певні засоби доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати обставини, тобто ці обставини не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; 2) докази, одержані без порушення закону, які в такому випадку приймаються судом.
97. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (постанови Верховного Суду від 20.09.2022 у справі №910/3493/21, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19, від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17).
98. Таким чином, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися визначеними засобами доказування. Висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.
99. Натомість Скаржник у поданій касаційній скарзі не обґрунтував, у чому саме полягає порушення судами положень статті 77 ГПК України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого отримано оцінені судом докази, та / або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не тими, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати фактичні обставини справи.
100. Наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині фактично стосуються не ухвалення судових рішень на підставі недопустимих доказів, а зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.
101. Більш того, суд апеляційної інстанції наголосив, що заява ОСОБА_1 від 11.09.2024 не є ключовим доказом у справі, натомість докази, надані Скаржником на підтвердження позовних вимог, не є достатньо вірогідними.
102. Зважаючи на викладене, наведена Скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, відхиляється Судом, що виключає скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій з цієї підстави.
103. За результатами касаційного перегляду Суд не встановив неправильного застосування чи порушення норм права, які б могли слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
104. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
105. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
106. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Судові витрати
107. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 296 300 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційне провадження у справі №922/2785/24 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бережного Костянтина Сергійовича, поданою з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бережного Костянтина Сергійовича, подану з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №922/2785/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Баранець
В. Студенець