ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/4650/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу акціонерного товариства "Українські енергетичні машини"
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023
про заміну сторони у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сталь"
до акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш")
про стягнення 11 861 594,11 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2021 позов задоволено повністю.
1.2. Стягнуто з акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (далі - АТ "Завод "Електроважмаш") на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сталь" (далі - ТОВ "Альфа-Сталь", позивач): 9 493 041,60 грн заборгованості за договорами поставки; 86 300,05 грн пені, 70 419,78 грн 1% річних, 627 742,38 грн інфляційних втрат та 177 923,92 грн судового збору; у задоволенні позову в частині стягнення 345 200,18 грн пені відмовлено; закрито провадження у справі в частині стягнення 1 238 890,12 грн заборгованості.
1.3. Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2021 АТ "Завод "Електроважмаш" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд зазначене рішення скасувати в частині стягнення 86 300,05 грн пені, 70 419,78 грн 1% річних, 627 742,38 грн інфляційних втрат, 177 923,92 грн судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з АТ "Завод "Електроважмаш" на корить ТОВ "Альфа-Сталь" 4 302,34 грн пені, 700,22 грн 1% річних та 597 263,40 грн інфляційних втрат.
1.4. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Завод "Електроважмаш" на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2022 року у справі №922/4650/21 та зупинено дію оскаржуваного судового рішення.
1.5. ТОВ "Альфа-Сталь" (позивач) у відзиві на апеляційну скаргу звернулося до Східного апеляційного господарського суду із клопотанням, в якому просило на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) замінити в справі №922/4650/21 відповідача АТ "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121, 61089, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 299) правонаступником акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269, 61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 199).
2. Стислий виклад оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 (колегія суддів: Стойка О.В., Попков Д.О., Істоміна О.А.) замінено відповідача у справі №922/4650/21 з АТ "Завод "Електроважмаш" на його правонаступника - АТ "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ - 05762269, зареєстрований за адресою: Харківська обл., м. Харків, просп. Московський, 199). Зобов`язано АТ "Українські енергетичні машини" надати до Східного апеляційного господарського суду до 14.07.2023 (включно) пояснення щодо: наявності повноважень на підписання апеляційної скарги Петруніною К.О., підписання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги від 13.02.2023 №248-2.1 Бакуліним А.С. з посиланням на відповідні докази; щодо підтримання чи не підтримання доводів та вимог заявленої апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2022 у справі №922/4650/21.
2.2. Ухвалу суду мотивовано тим, що у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника, а тому моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи слід вважати дату прийняття рішення про затвердження Передавального акта балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини". Відображення в Реєстрі запису про припинення є лише стадією завершення процесу злиття та не регулює питання щодо моменту виникнення правонаступництва.
2.3. Протоколом позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" (попередня назва - АТ "Турбоатом") від 01.12.2021 №31/2021, прийнято рішення, зокрема, про затвердження Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини". Передавальний акт затверджено як АТ "Українські енергетичні машини", так і Фондом державного майна України.
2.4. З урахуванням того, що станом на момент ухвалення оспорюваного судового рішення у справі №922/4650/21 права та обов`язки АТ "Завод "Електроважмаш" вже були передані в повній мірі його правонаступнику - АТ "Українські енергетичні машини", колегія суддів вважала за необхідне на стадії апеляційної перегляду замінити відповідача у справі на належного правонаступника.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
3.1. АТ "Українські енергетичні машини" (скаржник) просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі №922/4650/21, якою, зокрема, замінено відповідача у справі з АТ "Завод "Електроважмаш" на його правонаступника - АТ "Українські енергетичні машини" та ухвалити нове рішення про відмову ТОВ "Альфа-Сталь" у задоволенні заяви про заміну відповідача у цій справі.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
4.1.2. У своїй касаційній скарзі, скаржник зазначає, що судом апеляційної неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: не застосовано спеціальні норми - статтю 84 та частину шосту статті 83 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 №514-VI (далі - Закон №514-VI), Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.04.2023 №520 "Про затвердження Порядку здійснення емісії та реєстрації випуску акцій акціонерних товариств, які створюються шляхом злиття, поділу, виділу чи перетворення або до яких здійснюється приєднання" (далі - Порядок №520). Зокрема, судом апеляційної інстанції не досліджено, які із зазначених етапів, визначених нормами спеціального законодавства щодо процедури приєднання виконані. Натомість суд апеляційної інстанції необґрунтовано керувався лише загальними нормами законодавства щодо реорганізації (приєднання) юридичних осіб, а саме: статтями 104 106 107 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
4.1.3. Судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанова від 22.04.2021 зі справи №926/767-6/15 та від 27.04.2021 зі справи №922/2378/20.
4.1.4. Крім того, за твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно врахував висновки Верховного Суду стосовно питання універсального правонаступництва АТ "Українські енергетичні машини" щодо прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш", викладені у постанові від 18.03.2023 у справі №922/3979/21, оскільки доводи касаційної скарги у справі №922/3979/21 були іншими. Верховний Суду у наведеній справі не перевіряв законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у контексті незастосування положень статей 83, 84 Закону №514-VI та Порядку №520.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. Від ТОВ "Альфа-Сталь" надійшов відзив, в якому зазначено, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а ухвалу суду апеляційної інстанції про заміну сторони у справі правонаступником залишити без змін.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Апеляційним господарським судом у справі, зокрема, встановлено, таке.
5.1. З метою виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005 "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом", наказом Фонду від 01.12.2021 №2143 "Щодо АТ "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121)" затверджено Передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини", згідно з яким усі активи, зобов`язання, майно, права та обов`язки товариства, що приєднується, передаються товариству-правонаступнику, а саме, АТ "Українські енергетичні машини" в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України з дати затвердження та підписання передавального акта.
5.2. Протоколом позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" (попередня назва АТ "Турбоатом") від 01.12.2021 №31/2021 прийнято рішення, зокрема, про затвердження Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини".
5.3. Відповідно до пункту 4 Передавального акту, всі підтверджені належним чином права, обов`язки, зобов`язання Товариства, що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з Товариством, що приєднується, переходять в повному обсязі до Товариства-правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.
5.4. Передавальний акт затверджено як АТ "Українські енергетичні машини", так і Фондом державного майна України.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. У зв`язку з відпусткою суддів Краснова Є.В. та Мачульського Г.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінювався, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2023, який наявний в матеріалах справи.
6.2. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права та акти їх правозастосування. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Предметом судового розгляду у даній справі є заява позивача про заміну відповідача у справі на належного правонаступника.
7.2. Верховний Суд під час оцінки доводів скаржника виходить з таких міркувань.
7.3. Верховний Суд виходить з того, що згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
7.4. Положеннями частин першої - четвертої статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
7.5. Суд зазначає про те, що процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач тощо).
7.6. Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи до іншої. Правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи може мати місце у разі коли до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника. Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
7.7. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.
7.8. Положення щодо процесуального правонаступництва регламентовано статтею 52 ГПК України.
7.9. Так, відповідно до положень цієї статті у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
7.10. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
7.11. Колегія суддів також враховує, що перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта матеріального правовідношення до іншого не тягне автоматичної зміни осіб у процесуальному відношенні, разом з тим, стаття 52 ГПК України не виключає можливості, суду, за наявності клопотання, зокрема, позивача, залучити до участі у справі правонаступника відповідача у справі у разі його заміни у відносинах, щодо яких виник спір, іншою особою. Таким чином з урахуванням принципу диспозитивності вступ до справи (процесу) правонаступника позивача залежить від його бажання.
7.12. Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17).
7.13. Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
7.14. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Процесуальне правонаступництво фактично слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
7.15. Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
7.16. Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
7.17. Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.
7.18. У разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється.
7.19. У вирішенні питань, пов`язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 у справі №910/4656/14).
7.20. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц (провадження №61-16634сво19) дійшов висновку про те, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.
7.21. У частині восьмій статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
7.22. Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №922/347/21, від 16.03.2023 у справі №922/3979/21 та від 08.06.2023 у справі №911/343/22.
7.23. Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17.
7.24. Верховний Суд вчергове наголошує, що чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання.
7.25. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.
7.26. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.
7.27. Ураховуючи встановлені судом апеляційної інстанції у сукупності обставини, зазначені в розділі 5 цієї постанови, у контексті застосування статей 104 107 ЦК України, та беручи до уваги не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, Суд вважає, що такий момент сам по собі не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, від 04.11.2020 у справі №922/817/18 та від 18.03.2023 у справі №922/3979/21.
7.28. Отже, для вирішення питання щодо можливості процесуального правонаступництва суд у кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №922/817/18, від 08.02.2023 у справі №910/16900/19, від 18.03.2023 у справі №922/3979/21.
7.29. При цьому, Суд також враховує, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11.07.2012 у справі №6-65цс12, а також Верховного Суду, викладеній в постановах від 20.02.2018 у справі №920/608/17, від 20.11.2018 у справі №925/1143/17, від 18.03.2021 у справі №917/462/20, виходячи з аналізу змісту норм статей 104 105 110 ЦК України, ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104 - 109 ЦК України). У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (стаття 107 ЦК України).
7.30. Верховний Суд зазначає, що підставою для процесуального правонаступництва особи є встановлення наявності безпосередньо у неї правових підстав її наступництва у відповідних матеріальних правовідносинах, що водночас було доведено позивачем та встановлено судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали в цій справі.
7.31. Зокрема, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дослідив наявні у матеріалах справи докази та дійшов висновку, що з метою виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005 "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом", наказом Фонду від 01.12.2021 №2143 "Щодо АТ "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121)" затверджено Передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини", згідно з яким усі активи, зобов`язання, майно, права та обов`язки товариства, що приєднується, передаються товариству-правонаступнику, а саме, АТ "Українські енергетичні машини" в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України з дати затвердження та підписання передавального акта.
7.32. Крім того, суд апеляційної інстанції також зазначив, що питання щодо універсального правонаступництва АТ Українські енергетичні машини щодо прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" з 02.12.2021 - досліджувалося в судових рішеннях у справі №922/3979/21. Зокрема, в постанові Верховного Суду від 18.03.2023 року у справі №922/3979/21 такий висновок був підтверджений, і, в силу положень частини четвертої статті 236 ГПК України підлягає урахуванню.
7.33. Як вбачається із протоколу позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" (попередня назва - АТ "Турбоатом") від 01.12.2021 №31/2021, прийнято рішення, зокрема, про затвердження Передавального акта балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини".
7.34. Суд апеляційної інстанції встановив, що Передавальний акт затверджено як АТ "Українські енергетичні машини", так і Фондом державного майна України. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків, АТ "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику - АТ "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акта, а саме - з 01.12.2021.
7.35. Таким чином суд апеляційної інстанції правильно застосувавши положення законодавства, що регулює питання правонаступництва, а також, враховуючи спеціальні нормативні акти, якими було вирішено питання щодо реорганізації АТ "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання, обґрунтовано встановив, що з 01.12.2021 правонаступником АТ "Завод "Електроважмаш" є саме АТ "Українські енергетичні машини".
7.36. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
7.37. Посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 22.04.2021 №926/767-б/15 та від 27.04.2021 №922/2378/20 колегією суддів відхиляється, адже не свідчить про неправильне застосування норм права, оскільки застосування положень статті 52 ГПК України та обґрунтованості доводів заявника в цій частині, суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується момент встановлення процесуального правонаступництва, підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
7.38. Щодо посилання скаржника на незастосування судом апеляційної інстанції положень частини шостої статті 83 та статті 84 Закону №514-VI (у редакції, що діяла на час спірних правовідносин), то колегія суддів звертає увагу, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування, як саме таке незастосування (не дослідження у повному обсязі, які із зазначених етапів, визначених статтями 83, 84 Закону №514-VI щодо процедури приєднання виконані) вплинуло б на суть рішення ухваленого судом апеляційної інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції у спірних правовідносинах з належною повнотою встановив обставини щодо прийняття рішення про затвердження Передавального акта балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини" за яким усі активи, зобов`язання, майно, права та обов`язки було передано, як товариству-правонаступнику саме з 01.12.2021.
7.39. Крім того, зазначені положення статей визначають порядок та процедуру злиття і приєднання акціонерного товариства, втім не містять норми визначення саме моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи. При цьому, Суд вважає, що з моменту складання та затвердження Передавального акта обставини щодо завершення/незавершення певних процедур, визначених у частині шостій статті 83 Закону №514-VI ніяким чином не можуть впливати на обсяг переданих за таким актом прав та обов`язків товариства, що приєднується та, відповідно, на можливість кредиторів звернутися з вимогами до юридичної особи правонаступника, яка отримає майно правопопередника за цим передавальним актом.
7.40. Водночас посилання скаржника на зазначені вище положення законодавства за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених обставин справи, доводи скаржника зводяться до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.
7.41. Суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
7.42. З огляду на наведене, судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржника через їх необґрунтованість щодо ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
7.43. Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява №52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
7.44. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
7.45. У справі "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2020 №4241/03, §54, ЄСПЛ) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
7.46. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
7.47. Водночас суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скарги, у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують того, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже підстав для її зміни чи скасування немає.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" залишити без задоволення, а ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі №922/4650/21- без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова