№ 922/492/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/492/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліної С.В., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорта О.В.

та представників

Позивача: не з`явився

Відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бульби Ігоря Олександровича

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 (головуючий - Россолов В.В., судді Склярук О.І., Гетьман Р.А.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 (суддя Добреля Н.С.)

у справі №922/492/21

за позовом Фізичної особи-підприємця Бульби Ігоря Олександровича,

до Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод"

про стягнення 10 745 868,58 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку із запланованим увільненням судді Мамалуя О.О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.12.2021.

Короткий зміст позовних вимог

2. Фізична особа-підприємець Бульба Ігор Олександрович (далі - ФОП Бульба І.О., позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" (далі - КП "Харківський вагоноремонтний завод", відповідач) про стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 10.745.868,58 грн, за невиконання умов договорів № 317, № 318, № 319 від 23.12.2011.

3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, за договором про відступлення права вимоги від 01.02.2021, набув право вимоги до КП "Харківський вагоноремонтний завод" за договорами про закупівлю товарів № 317, № 318 та № 319 від 23.12.2011, укладеним між відповідачем та ПП "Орієнтир М.В.". Зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами про закупівлю та невиконання судового рішення у справі № 922/1839/19 про стягнення з відповідача заборгованості за договорами про закупівлю товарів, позивач вважає, що наявні підстави для нарахування КП "Харківський вагоноремонтний завод" пені, штрафу, 48% річних, інфляційних втрат та 3% річних, за порушення виконання зобов`язань за вказаними договорами про закупівлю товарів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.04.2021, у задоволенні позову відмовлено.

5. Судове рішення мотивовано тим, що:

- сторонами в умовах договору про відступлення права вимоги від 01.02.2021 не визначено чіткого розміру заборгованості, яка передається за договорами №317, №318, №319;

- строк дії договорів №317, №318, №319 закінчився у 2012 році;

- КП "Харківський вагоноремонтний завод" перебуває в стані припинення, що відповідно для позивача передбачає інший спосіб захисту порушеного права.

6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 скасовано в частині відмови у стягненні заборгованості у розмірі 781.899,11 грн та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 781.899,11 грн заборгованості.

7. Постанову мотивовано тим, що:

- відповідачем не виконувались зобов`язання за договорами закупівлі №317, №318, №319 внаслідок чого виникла заборгованість, вказане встановлено судовим рішенням у справі №922/1839/19, отже наявні підстави для нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань;

- водночас, з урахуванням положень ст. 232 ГК України, пеня може бути нарахована в межах шести місяців, при цьому, судовим рішенням у справі № 922/1839/19 вже було стягнуто судом пеню за неналежне виконання зобов`язань за договорами №317, №318, №319, а тому в частині стягнення пені, заявленої з моменту прострочення виконання зобов`язань до 04.02.2021, слід відмовити;

- щодо стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язань понад 30 днів виконання основного зобов`язання, оскільки судовим рішенням у справі №922/1839/19 встановлено прострочення виконання зобов`язань понад 30 днів, наявні підстави для стягнення штрафу у загальному розмірі 348.225,50 грн за невиконання зобов`язань за договорами №317, №318, №319;

- є обґрунтованим стягнення з відповідача 48 % річних за користування чужими грошовими коштами, за період прострочення з 01.06.2019 по 04.02.2021, у розмірі 492.333,32 грн, оскільки судовим рішенням у справі №922/1839/19 було стягнуто 3 % річних за період з моменту прострочення до 01.06.2019, а тому в цій частині позов підлягає частковому задоволенню;

- безпідставним є стягнення з відповідача 3 % річних за період з 01.06.2019 по 04.02.2021, оскільки за вказаний період стягнуто 48% річних;

- щодо інфляційних втрат за період з 01.06.2019 по 04.02.2021, правомірним є нарахування інфляційних у розмірі 31.340,29 грн, оскільки позивачем виконано невірний розрахунок інфляційних втрат, нарахування виконано не з основної суми, а з загальної заборгованості стягнутої за рішенням суду у справі №922/1839/19;

- в частині стягнення з відповідача пені, у зв`язку з простроченням сплати щомісячних 48 % річних за користування грошовими коштами та штрафу за прострочення сплати понад 10 днів 48 % річних, а також 3 % річних за прострочення сплати щомісячних 48 % річних, суд зважаючи на положення ст. 625 ЦК України, дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення цієї частини позову, оскільки, вказані складові можуть бути нараховані тільки на основну заборгованість.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

8. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою ( з урахуванням уточнень до касаційної скарги), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у позові та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову та стягнути 9.963.969,47 грн заборгованості.

9. Посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди неправильно застосували положення ст. 232 ГК України, та не врахували правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 920/384/17, від 10.04.2018 у справі № 916/804/17, від 05.07.2018 у справі № 910/2031/16, від 04.10.2018 у справі № 912/1433/16, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19, від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, від 06.11.2020 у справі № 921/317/18, від 20.04.2021 у справі № 910/19925/17. Також, судами неправильно застосовано положення ст.ст. 536 625 ЦК України, та не враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.06.2018 у справі № 520/5338/14-ц, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18, від 20.10.2020 у справі № 923/766/19, від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, від 19.12.2018 у справі № 908/639/18. Крім того, відмовляючи у стягненні пені судами не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 25.09.2018 у справі № 915/765/17, від 12.12.2018 у справі № 334/7861/15, 20.02.2019 у справі № 916/3182/17.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. ФОП Шматько В.Ю. звернувся до Суду з клопотанням про заміну позивача на його правонаступника, з посиланням на укладення 28.10.2021 позивачем з ТОВ "Деліс Груп" договору про відступлення права вимоги за договорами про закупівлю №317, №318, №319, а також, укладення 01.01.2021 ТОВ "Деліс Груп" та ФОП Шматько В.Ю. договору про відступлення права вимоги за договорами про закупівлю №317, №318, №319 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.12.2011 між ПП "Орієнтир МВ" (постачальник) та КП "Харківський вагоноремонтний завод" (замовник) укладено такі договори:

-договір № 317 (додаток 3) про закупівлю товарів (договір № 317) на суму 214.048,00 грн, з характеристиками товарів відповідно до додатку № 1 (ч. ХІІ договору № 317) - "Технічні вимоги до обладнання" .

-договір №318 про закупівлю товарів на суму 263.381,00 грн, з характеристиками товарів відповідно до додатку № 1 (ч. ХІІ договору №317) - "Технічні вимоги до обладнання" (додаток 12).

-договір №319 (додаток 21) про закупівлю товарів (договір № 319) на суму 119.542,00 грн.

12. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов вищезазначених договорів в частині своєчасної оплати, ПП "Орієнтир МВ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення заборгованості:

-за договором № 317: 178.370,00 грн основного боргу, 38.959,99 грн трьох процентів річних, 287.889,18 грн інфляційних втрат, 4.715,90 грн пені;

-за договором № 318: 219.480,00 грн основного боргу, 43.019,15 грн трьох процентів річних, 354.240,72 грн інфляційних втрат, 7.371,62 грн пені;

-за договором № 319: 99.615,00 грн основного боргу, 21.295,78 грн трьох процентів річних, 160.778,61 грн інфляційні втрат, 3.745,80 грн пені;

13. Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2019 у справі № 922/1839/19 позовні вимоги задоволено повністю.

14. 24.10.2019 на виконання вищезазначеного рішення видано відповідний наказ.

15. 20.11.2019 року між ПП "Орієнтир МВ" та ФО ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги за договорами про закупівлю товарів № 317, № 318, № 319.

16. В подальшому фізична особа ОСОБА_1 в рамках справи № 922/1839/19 подав до суду заяву про заміну стягувача на правонаступника.

17. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 у справі № 922/1839/19 заяву фізичної особи ОСОБА_1 про заміну стягувача у справі № 922/1839/19 задоволено; замінено стягувача - ПП "Орієнтир МВ" на його правонаступника - фізичну особу ОСОБА_1 , з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 у справі № 922/1839/19, про стягнення з КП "Харківський вагоноремонтний завод" заборгованості.

18. 01.02.2021 року між фізичною особою ОСОБА_1 та ФОП Бульбою І.О. укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ФО ОСОБА_1 (первісний кредитор) відступає, а позивач отримує право вимагати від КП "Харківський вагоноремонтний завод" (боржник) виконання обов`язків, які передбачені договорами про закупівлю товарів № 317, № 318 та № 319, укладеними 23.12.2011 між ПП "Орієнтир МВ" і боржником в обсязі і на умовах, які існують на момент переходу цих прав.

19. 01.02.2021 між ФО ОСОБА_1 та ФОП Бульбою І.О. підписано акт приймання-передачі документів до вищезазначеного договору про відступлення права вимоги.

20. В матеріалах справи наявне повідомлення про заміну кредитора, направлене 15.02.2021, на адресу боржника КП "Харківський вагоноремонтний завод".

21. Як стверджує позивач, відповідач зобов`язання за договорами про закупівлю товарів № 317, № 318, № 319, рішення суду у справі № 922/1839/19, про стягнення з останнього заборгованості, не виконав.

22. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, штрафу, 48% річних, інфляційних втрат та 3% річних, за порушення виконання зобов`язань, за вказаними договорами про закупівлю товарів.

Позиція Верховного Суду

23. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

24. Відповідно до частини 1-3 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Водночас, згідно частини 4 цієї статті, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

25. Так, відповідно до п. 8 частини першої ст. 310 ГПК України, судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, зокрема, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

26. Причиною виникнення спору у справі стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості, що складається з штрафних санкцій, нарахованих у зв`язку з невиконанням зобов`язань з оплати заборгованості за договорами закупівлі товарів.

27. Так, розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що КП "Харківський вагоноремонтний завод" перебуває у стані припинення з 29.04.2014 за рішенням засновників юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації. З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки законодавством передбачено спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів до особи, що припиняється.

28. Згідно із частиною першою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

29. Статтею 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

30. Відповідно до частини першої статті 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

31. Згідно з частинами 1-3 статті 107 ЦК України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

32. Отже, законодавством передбачено спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється - шляхом звернення із відповідними вимогами до комісії з припинення юридичної особи.

33. Разом з цим, згідно зі статтею 52 ГПК України в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

34. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. При цьому положеннями наведеної процесуальної норми не обмежено коло випадків заміни особи у спірних правовідносинах, які можуть бути підставами для процесуального правонаступництва, а також стадію судового процесу, на якій може бути здійснено таке правонаступництво.

35. Суд звертає увагу, що частиною першої статті 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

36. Отже, для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи до складу яких згідно із частиною першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження відносяться сторони та треті особи.

37. Існування статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в господарському процесі покликане забезпечити саме дотримання права на справедливий суд тих осіб, які не є позивачем чи відповідачем, однак рішення суду може вплинути на їх права чи обов`язки. Такий статус закріплено у статті 50 ГПК України.

38. Відповідно до частин 1,2 статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

39. Судова колегія наголошує, що саме на суд покладено обов`язок визначити суб`єктний склад учасників спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі.

40. Вищезазначених положень законодавства у сукупності не було враховано судом першої інстанції.

41. Як вбачається з матеріалів справи КП "Харківський вагоноремонтний завод" є комунальним підприємством.

42. Водночас, за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також відповідно до виписки з реєстру юридичних осіб, рішенням Харківської міської ради Харківської області від 26.02.2014 №1505/14, припинено діяльність комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" шляхом приєднання до комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо". Наказом від 23.04.2014 № 489, на виконання рішення 31 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 26.02.2014 № 1505/14 " Про припинення діяльності комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод", створено комісію з припинення діяльності комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" шляхом його приєднання до комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо".

43. Вищезазначених обставин судом першої інстанції не було враховано.

44. Так, як вбачається з матеріалів справи, всю кореспонденцію, яку було направлено судом на адресу відповідача, було повернуто поштовим відділенням, з поміткою у довідці "адресат відсутній за вказаною адресою". Суд першої інстанції на зазначене не звернув належної уваги та розглянув справу по суті заявлених вимог. Судом першої інстанції, в порушення положень ст.ст. 50 52 ГПК України, не було вирішено питання щодо можливого залучення до участі у справі КП "Салтівське трамвайне депо", тоді як обов`язок остаточного визначення складу учасників судового процесу, зважаючи на положення ст. 177 ГПК України, є завданням суду.

45. При цьому, зважаючи на предмет і підстави позову, для встановлення обставин щодо наявності/відсутності заборгованості, суду необхідно було належним чином дослідити обставини щодо правильного визначення учасників справи. Вказане не було виконано судом першої інстанції, внаслідок чого суд першої інстанції прийняв судове рішення у справі, яке безпосередньо стосується прав та обов`язків КП "Салтівське трамвайне депо", яке не було залучено до участі у справі.

46. При цьому, встановивши, що КП "Харківський вагоноремонтний завод" реорганізовано, судом першої інстанції не було з`ясовано всіх необхідних обставин щодо переходу до реорганізованого підприємства всіх прав і обов`язків, як визначено положеннями ст.ст. 105-107 ЦК України.

47. Не врахувавши зазначеного суд першої інстанції обмежився лише висновком про те, що позивачем, в даному випадку обрано неналежний спосіб захисту, у зв`язку з чим суд фактично ухилився від вирішення спору по суті справи.

48. Тоді як, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

49. Подібний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.

50. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19). Тобто у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

51. Отже, з урахуванням вищезазначеного суду першої інстанції, зважаючи на предмет і підстави позову, необхідно було встановити склад учасників справи, та обставини щодо порушення зобов`язань, сплати/несплати заборгованості за договорами закупівлі товарів, а також обставини наявності/відсутності підстав для нарахування штрафних санкцій, у зв`язку з невиконанням зобов`язань з оплати заборгованості, натомість суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

52. Суд апеляційної інстанції частково скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у позові, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача частини заявлених позивачем штрафних санкцій, а тому позов задовольнив частково.

53. При цьому, апеляційний суд, припустився тих самих процесуальних порушень, що і суд першої інстанції. Так, судом апеляційної інстанції не з`ясовувались обставини щодо приєднання відповідача до КП "Салтівське трамвайне депо", при цьому, суд апеляційної інстанції не врахував положень ст.ст. 105-107 ЦК України, якими встановлено порядок задоволення вимог кредиторів у випадку, зокрема, і приєднання.

54. Крім того, частково задовольняючи позов та вказуючи на наявність підстав щодо стягнення частини штрафних санкцій, постанова апеляційного суду ґрунтувалась тільки на доводах позивача у справі, судом апеляційної інстанції належним чином не досліджувались обставини щодо виконання/невиконання зобов`язань щодо сплати заборгованості та виконання судового рішення у справі № 922/1839/19 про стягнення заборгованості, при цьому, матеріали справи не містять ні відзиву на позов, ні відзиву на апеляційну скаргу позивача, відповідач не приймав участь ні в одному судовому засіданні, як у суді першої інстанції так і у суді апеляційної інстанції. Тобто, суду невідомі доводи відповідача взагалі.

55. Водночас, положеннями ст. 237 ГПК України, встановлено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

56. При цьому, згідно частини першої та третьої статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

57. Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

58. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

59. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

60. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

61. Господарський суд, відповідно до статті 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

62. Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

63. При цьому, колегія суддів зазначає, що усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

64. Разом з цим, відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

65. Як вбачається з прийнятих судом першої і апеляційної інстанцій судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

66. Отже, господарські суди попередніх інстанцій, приймаючи судові рішення у справі, належним чином не дослідили всі обставини справи, необхідні для вирішення спору, чим порушили положення ст.ст. 86 236 237 ГПК України, а також, прийняли рішення про права, інтереси та обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, згідно п.8 частини першої ст. 310 ГПК України.

67. Оскільки дослідження підстав касаційного оскарження напряму залежить від повноти встановлених судами обох інстанцій обставин справи, тоді як, судами неповно встановлені обставини справи та надано їм неналежну оцінку, Верховний Суд вважає передчасним дослідження постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник у своїй касаційній скарзі, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

68. Щодо клопотання ОСОБА_2 про заміну позивача правонаступником, зважаючи на те, що суди належним чином не дослідили всіх обставин справи, необхідних для вирішення спору, а також, прийняли рішення про права, інтереси та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, Верховний Суд позбавлений можливості розглянути заяву ОСОБА_2 , зважаючи на повноваження суду касаційної інстанції, визначені положеннями ст. 300 ГПК України.

69. Зважаючи на те, що судами першої і апеляційної інстанцій не досліджено всіх обставин справи, які впливають на прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі, а також, враховуючи, що касаційним судом встановлено, що рішення судів прийнято про права, інтереси та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, отже, касаційний суд з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 308, п. 8, ч. 2, ч. 4 ст. 310 ГПК України, дійшов висновку, що постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

70. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

71. За приписами пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

72. Відповідно до п.8 частини першої ст. 310 ГПК України, судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо, суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

73. Частиною 4 ст. 310 ГПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

74. Під час нового розгляду судам необхідно врахувати викладене, встановити необхідний для вирішення спору склад учасників справи, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, надати доказам та доводам сторін належну правову оцінку, дослідити і встановити чи були підстави у позивача для нарахування штрафних санкцій, і в залежності від цього ухвалити рішення, яке відповідатиме вимогам ст. ст. 236 -238 ГПК України.

Щодо судових витрат

75. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бульби Ігоря Олександровича задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 у справі № 922/492/21 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді С.В. Бакуліна

Л.В. Стратієнко