П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 922/510/19
Провадження № 12-166гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Рогач Л. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Салівонського С. П.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради (далі - Міськрада) на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2019 року (судді Крестьянінов О. О., Лакіза В. В., Мартюхіна Н. О.) у справі № 922/510/19 за позовом Міськради до Приватного акціонерного товариства «Верифікаційні проекти» (далі - ПрАТ «Верифікаційні проекти») та ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та звільнення земельної ділянки.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У лютому 2019 року Міськрада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до ПрАТ «Верифікаційні проекти» та фізичної особи ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі площею 0,0665 га, розташованої на АДРЕСА_1 у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) 30 грудня 2004 року за № 66248/04, а також про звільнення земельної ділянки площею 124,3 кв. м, яка знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 6310136600:01:030:0014, площею 0,0665 га на АДРЕСА_1 , яку використовує ОСОБА_1 , шляхом демонтажу об`єкта будівництва, який огороджений металевим парканом.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення умов оренди земельної ділянки, яке полягає у здійсненні будівництва на орендованій земельній ділянці всупереч пункту 17 договору оренди землі.
1.3. Міськрада зазначала, що на орендованій ПрАТ «Верифікаційні проекти» земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомості, який належить на праві власності ОСОБА_1 , який і здійснює забудову. Враховуючи, що за приписами статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право оренди цієї земельної ділянки перейшло до ОСОБА_1 у силу вимог закону, ОСОБА_1 зобов`язаний дотримуватись умов договору оренди, у тому числі й щодо заборони самовільної забудови земельної ділянки.
1.4. ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував, зазначав, що не має жодного відношення до незаконного будівництва, власника якого Міськрада належним чином не встановила, а також пропонував Міськраді укласти з ним договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нерухоме майно на умовах, які будуть узгоджені в процедурі врегулювання спору за участю судді.
2. Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 30 травня 2019 року (суддя Савченко А. А.) у позові Міськради до ПрАТ «Верифікаційні проекти» та ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та звільнення земельної ділянки відмовлено повністю.
2.2. Суд першої інстанції вказав на те, що акт обстеження земельної ділянки, наданий позивачем, не є належним доказом здійснення будівництва, оскільки складений з порушеннями та за відсутності представників відповідачів.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2019 року рішення Господарського суду Харківської області від 30 травня 2019 року скасовано; закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 та частини першої статті 278 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2.4. Апеляційний суд вказав, що позовні вимоги звернені одночасно як до юридичної, так і до фізичної особи, ці вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та не конкретизовані відносно кожного з відповідачів, тож суд дійшов висновку, що спір за своїм характером є приватноправовим і за суб`єктним складом є спором цивільної юрисдикції, отже справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
3. Короткий зміст касаційної скарги, надходження справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
3.1. У вересні 2019 року Міськрада подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2019 року, в якій просила вказану постанову скасувати та направити справу № 922/510/19 до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
3.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач вказав про те, що висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а є спором цивільної юрисдикції, суперечить пункту 1 частини першої статті 20, статтям 4 та 45 ГПК України. У цій справі Міськрада як орендодавець звернулася до господарського суду з позовом, у тому числі і до фізичної особи як особи, до якої перейшло право оренди землі. Між позивачем та відповідачем існує спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за договором оренди землі, сторонами в якому є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
3.3. Ухвалою від 18 вересня 2019 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Міськради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2019 року; справу разом із вказаною касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України. Суд вказав, що позивач оскаржує постанову з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції, у зв`язку з чим дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
3.4. Ухвалою від 9 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 922/510/19 та призначила її в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
4. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. Встановлено, що 30 грудня 2004 року на підставі рішення Міськради від 30 квітня 2003 року № 107/03 «Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам» Міськрада (орендодавець) та ЗАТ «Верифікаційні проекти», правонаступником якого є ПрАТ «Верифікаційні проекти», (орендар) уклали договір оренди землі, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, загальною площею 0,0665 га, у тому числі: під забудовою 0,0425 га, інших угідь 0,0240 га, розташовану на АДРЕСА_1.
4.2. Умовами договору передбачено: на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - нежитлова будівля літ. «А'-4», яка належить орендарю на праві колективної власності, а також інші об`єкти інфраструктури (пункт 3); договір укладено строком до 1 серпня 2052 року (пункт 8); самовільна забудова земельної ділянки забороняється (пункт 17); розірвання договору землі в односторонньому порядку допускається; умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: несплата розміру орендної плати протягом більш ніж три місяці; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; передача в суборенду земельної ділянки без письмової згоди орендодавця (пункт 39). Перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці, до другої особи є підставою для розірвання договору та укладання договору оренди з новим власником будинків та споруд (пункт 40).
4.3. Договір оренди зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 30 грудня 2004 року за № 66248/04.
4.4. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20 грудня 2018 року право власності на нежитлову будівлю літ «А'-4», площею 1707,4 кв. м, що розташована на АДРЕСА_1 з 01 квітня 2016 року зареєстроване за ОСОБА_1 . на підставі протоколу № 10 та акта приймання - передачі нерухомого майна від 22 серпня 2016 року, а також технічного паспорта від 23 серпня 2016 року.
4.5. Актом обстеження земельної ділянки від 18 лютого 2019 року, складеним головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Міськради, встановлено, що на частині орендованої земельної ділянки, яка знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 6310136600:01:030:0014, площею 0,0665 га на АДРЕСА_1 , впритул до нежитлової будівлі літ. «А'-4» ведеться будівництво. Частина орендованої земельної ділянки, на якій розташований об`єкт будівництва, огороджена металевим парканом. За парканом, на земельній ділянці улаштовані дерев`яні стовпи та перекриття, що кріпляться до стіни нежитлової будівлі літ. «А'-4»; об`єкт будівництва накритий навісом та обтягнутий плівкою.
4.6. У зв`язку з виявленим фактом несанкціонованого будівництва Міськрада, посилаючись на пункт 17 договору оренди землі від 30 грудня 2004 року, яким встановлено заборону самовільної забудови земельної ділянки, а також підпункт «б» пункту 38 зазначеного договору, згідно з яким дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, просила договір розірвати, земельну ділянку площею 124,3 кв. м, яка знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 6310136600:01:030:0014, звільнити.
5. Мотиви, якими керується Велика Палата Верховного Суду, та застосоване нею законодавство
5.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
5.2. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
5.3. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
5.4. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
5.5. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
5.6. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
5.7. За частиною першою статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів та інші справи у спорах між суб`єктами господарювання у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
5.8. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
5.9. Отже, під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі, суб`єктного складу правовідносин.
5.10. Згідно із частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
5.11. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
5.12. Так, за частиною першою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
5.13. Частиною першою статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
5.14. Отже, у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України.
5.15. Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню.
5.16. Наведеним спростовуються доводи позивача про те, що цей спір підлягає вирішенню судом господарської юрисдикції, позаяк фактичним орендарем земельної ділянки, на якій розташовано належне йому на праві власності нерухоме майно, а відтак і стороною договору оренду є фізична особа, а за приписами пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
5.17. Разом із цим наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, а також спеціальний суб`єктний склад спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа, є основними критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших.
5.18. За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
5.19. Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, предмет спору та з`ясовані судами обставини справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанцій дійшов цілком обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження у справі як такої, що не підлягає розгляду судами господарської юрисдикції.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.2. Перевіривши застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права на підставі встановлених ним обставин та в межах доводів касаційної скарги, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.
6.3. Ураховуючи викладене, касаційна скарга Міськради підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін.
7. Щодо судового збору
7.1. Зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
П О С Т А Н О В И Л А :
Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя-доповідач Л. І. Рогач
Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна Н. П. Лященко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко М. І. Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська О. С. Ткачук Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич О. Г. Яновська