ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/59/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників сторін:
позивача - Нужненка Ю. І. (адвоката),
відповідача - не з`явилися,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ "Фідобанк"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 і рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Фідобанк"
до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківській області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Координаційного центру з надання правової допомоги,
про визнання недійсним правочину,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі - ПАТ «Фідобанк») звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківській області (далі - Регіональний центр з надання безоплатної вторинної допомоги) про визнання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 02.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В., за реєстровим номером 3563, таким, що відповідає ознакам нікчемності, та визнання зазначеного договору купівлі-продажу недійсним.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що договір купівлі-продажу від 02.12.2015 є нікчемним з підстав, визначених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статтею 228 Цивільного кодексу України, оскільки ціна продажу майна за цим договором (3 750 000,00 грн без ПДВ) є на понад 20% нижчою, ніж вартість цього майна, що була визначена згідно з незалежною оцінкою (4 411 460,00 грн без ПДВ).
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 у задоволенні позову ПАТ «Фідобанк» до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги відмовлено.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 апеляційну скаргу ПАТ «Фідобанк» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 залишено без змін.
2.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що за результатами призначеної у справі судової оціночно-будівельної експертизи судовими експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України було встановлено, що вартість відчуженого майна становила 3 760 061,00 грн без урахування ПДВ, тобто, станом на момент укладення спірного Договору (02.12.2015) вартість відчуженого майна без урахування ПДВ (3 475 000,00 грн) була меншою за його ринкову вартість без урахування ПДВ, яка визначена судовими експертами (3 760 061,00 грн), на 285 061,00 грн або на 7,6% (285 061 грн х 100% / 3 760 061,00 грн). Вказані обставини спростовують твердження позивача про те, що спірний Договір суперечить пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Також, як вказав місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції, позивачем у позові не обґрунтовано та не надано доказів того, що спірний Договір порушує публічний порядок або він вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Не погодившись із рішенням Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019, ПАТ «Фідобанк» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019, передати справу № 922/59/18 на новий розгляд.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме, статей 238 282 Господарського процесуального кодексу України, частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Скаржник вважає, що висновки судової оціночно-будівельної експертизи № 15382 у справі № 922/59/18 суперечать іншим доказам у справі, зокрема, звіту з незалежної оцінки, складеному суб`єктом оціночної діяльності ПП «ТА-Експерт-Сервіс». Вказує, що суди у рішеннях не зазначили мотиви визнання висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 15382 більш вірогідним по відношенню до звіту з незалежної оцінки, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП «ТА-Експерт-Сервіс». Скаржник посилається на те, що судами не було відхилено у мотивувальній частині судових рішень аргументи позивача щодо нікчемності спірного договору купівлі-продажу.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Між Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківській області, як покупцем, та Публічним акціонерним товариством "Фідобанк", як продавцем, укладено 02.12.2015 договір купівлі-продажу нерухомого майна (надалі - Договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В., за реєстровим номером 3563.
4.2. Відповідно пункту 1.1 Договору, продавець продав та передав у власність, а покупець купив і прийняв у власність належні продавцю на праві власності нежитлові приміщення першого поверху: № 10 загальною площею 170,2 кв. м, № 10а, 10б, 11, 11а, 12, 12а, 13, 13а, 14, 14а загальною площею 125,5 кв. м в літ. "А-18", що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Леніна, будинок номер 77 (надалі - нерухоме майно) та сплатив за нього обговорену даним договором грошову суму.
4.3. Згідно з пунктом 2.1 Договору ціна нерухомого майна за домовленістю сторін визначається в сумі 4 170 000,00 грн, у тому числі ПДВ 695 000,00грн.
4.4. Відповідно до рішення Національного банку України від 20.05.2016 № 8 "Про внесення Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) прийнято рішення 20.05.2016 № 783 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ "Фідобанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Згідно з вказаним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ "Фідобанк" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20.05.2016 до 19.06.2016 включно, призначено уповноважену особу ФГВФО та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Фідобанк", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань регулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку О.В. строком на один місяць з 20.05.2016 до 19.06.2016 включно.
4.5. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строки тимчасової адміністрації до 19.07.2016 та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Фідобанк" Коваленка О.В. з 20.06.2016 по 19.07.2016.
4.6. Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18.07.2016 № 142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.07.2016 № 1265 "Про початок процедури ліквідації ПУАТ "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
4.7. Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Фідобанк" з 20.07.2016 до 19.07.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Фідобанк", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", - Коваленку О.В. з 20.07.2016 до 19.07.2018 включно.
4.8. На підставі Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПУАТ "Фідобанк" від 22.02.2017 № 24 щодо внесення змін до Наказу ПАТ "Фідобанк" № 32 від 25.05.2016 "Про організаційні заходи щодо перевірки договорів" було здійснено перевірку правочинів (у тому числі договорів), укладених ПАТ "Фідобанк" за період з 20.05.2015 року до 20.05.2016, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, з підстав, визначених частиною статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
4.9. 13.05.2017 комісією з перевірки правочинів (у тому числі договорів), призначеною вказаним наказом № 24 від 22.02.2017, було складено протокол, яким вирішено визнати Договір купівлі-продажу від 02.12.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В. за реєстровим номером 3563, укладений між ПАТ "Фідобанк" та Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, - нікчемним за ознаками, визначеними частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статтею 228 Цивільного кодексу України.
Відповідно до Звіту №07-17-М14-13 з незалежної оцінки, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП "ТА-Експерт-Сервіс", вартість нежитлових приміщень першого поверху: № 10 загальною площею 170,2 кв. м, № 10а, 10б, 11, 11a, 12, 12а, 13, 13а, 14, 14а загальною площею 125,5 кв. м в літ. "А-18", що знаходяться за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Леніна, будинок номер 77, станом на 01.12.2015 складала 4 411 460,00 грн без врахування ПДВ.
За вказаним Договором продаж нежитлових приміщень було здійснено за 4 170 000,00 грн, у тому числі ПДВ 695 000,00 грн. Без врахування ПДВ ціна продажу складала 3 475 000,00 грн, що на понад 20% нижче, ніж вартість згідно незалежної оцінки.
За результатами виявлення комісією з перевірки договорів ознак нікчемності даного Договору, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 14.09.2017 за вих. № 1-4-2-2/752- ЛК/1 було направлено повідомлення про нікчемність договору, але дане повідомлення залишено без реагування.
4.10. Спір виник у зв`язку з невизнанням відповідачем спірного правочину нікчемним та недійсним з підстав, визначених пунктом 3 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статтею 228 Цивільного кодексу України.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
5.3. Предметом спору у цій справі є вимога про визнання укладеного 02.12.2015 Договору купівлі-продажу таким, що відповідає ознакам нікчемності та визнання цього договору недійсним.
Матеріально-правовою підставою визначено пункт 3 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статтю 228 Цивільного кодексу України.
5.4. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, послалися на статті 215 203 Цивільного кодексу України, пункт 3 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та виходили з того, що позивачем не доведено правових підстав недійсності спірного Договору, зокрема, не доведено, що за умовами спірного Договору нерухоме майно було відчужено за ціною, що відрізняється від звичайної ринкової вартості такого майна на 20 % і більше. Суди встановили, що аргументи позивача щодо сумнівів у висновку судової експертизи, яка була призначена місцевим судом з метою належного визначення ринкової вартості нерухомого майна, відчужуваного за спірним Договором, не є вмотивованими, позивач не скористався своїм правом на проведення повторної експертизи, оскільки не заявляв клопотання відповідно до вимог статті 107 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи вимоги статті 228 Цивільного кодексу України, суди дійшли висновку, що позивачем не обґрунтовано та не надано доказів того, що спірний Договір порушує публічний порядок або він вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, оскільки посилання позивача на те, що укладення Договору призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, не підтверджене належними та допустимими доказами.
5.5. Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За приписами частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
5.6. Згідно з положеннями частин 1, 5 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
5.7. Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За приписами частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
5.8. З метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, визначені повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків тощо.
Зокрема, відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку; протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Пунктом 4 частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" надано право Фонду безпосередньо або через уповноважену особу повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
5.9. Згідно з абзацом 2 частини 3 статті 38 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду. При цьому в разі виявлення нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними, відповідний правочин є нікчемним в силу закону. Наслідки нікчемності правочину, зокрема, обов`язок повернути все одержане за нікчемним правочином, також настають для сторін у силу вимог закону.
Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16).
5.10. Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такі способи захисту, як встановлення нікчемності правочину і визнання недійсним нікчемного правочину, не є способами захисту прав та інтересів, установленими законом (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17).
5.11. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
5.12. З огляду на викладене визнання правочину таким, що відповідає ознакам нікчемності та визнання зазначеного Договору недійсним, є неналежним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. У разі, якщо особа добровільно не погоджується з тим, що правочин є нікчемним, і не повертає активи, банк має право звернутися до суду з вимогою про застосування наслідків нікчемності правочинів.
Отже, позовні вимоги ПАТ "Фідобанк" про визнання договору купівлі-продажу від 02.12.2015 таким, що відповідає ознакам нікчемності та визнання його недійсним з підстав, наведених у частині 2 статті 228 Цивільного кодексу України, не можуть бути задоволені, оскільки позивач просив застосувати неналежний спосіб захисту.
5.13. Крім того, позивач згідно з вимогами статей 13 74 Господарського процесуального кодексу України не довів і наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує недійсність спірного правочину, а саме обставин невідповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
5.14. Інші доводи скаржника стосуються додаткової перевірки та переоцінки доказів у справі, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, викладеним у касаційній скарзі аргументам скаржника уже надано оцінку судом апеляційної інстанції.
5.15. Доводи скаржника щодо ненаведення судами мотивів прийняття та відхилення усіх аргументів сторін не можуть слугувати підставою для скасування законного по суті судового рішення. Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку суду апеляційної інстанцій у вказаній справі.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.
6.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди першої та апеляційної інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування оскаржених судових рішень у справі немає.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ "Фідобанк" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 і рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 у справі № 922/59/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак