ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 923/618/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Вронська Г.О., Кондратова І.Д.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Херсонської області
(суддя - Соловйов К.В.)
від 05.10.2021
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Таран С.В., судді: Богатир К.В., Поліщук Л.В.)
від 08.02.2023
у справі № 923/618/21
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний"
до ОСОБА_1
про відшкодування збитків у розмірі 131 150,00 грн, завданих посадовою особою юридичної особи,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з`явився;
відповідача - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 131 150 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 під час перебування на посаді керівника (голови правління) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" за відсутності відповідного рішення загальних зборів позивача про встановлення відповідачу заробітної плати або винагороди безпідставно здійснила на свою користь виплату коштів заробітної плати (винагороди), чим заподіяла позивачу збитки у загальному розмірі 131 150 грн.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.10.12021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023, позов задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" 111 848, 30 грн на відшкодування збитків. В решті позову про стягнення 19 301, 70 грн збитків відмовлено.
2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що в діях відповідачки наявний склад цивільного правопорушення у зв`язку з протиправним одержанням нею коштів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний", внаслідок чого останнім було понесено збитки у сумі 111 848, 30 грн. В частині відмови у задоволенні решти позову місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем факту завдання йому ОСОБА_1 збитків у розмірі 19 301, 70 грн.
2.3. Суд апеляційної інстанції залишив без розгляду заяву ОСОБА_1 про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення збитків у вигляді безпідставно отриманих сум заробітної плати за період з січня місяця 2017 року по квітень місяць 2018 року, оскільки така заява не подавалась нею під час розгляду цієї справи в місцевому господарському суді. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення відповідачки про судовий розгляд цієї справи, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвали суду за належною поштовою адресою ОСОБА_1 , правильність якої остання фактично підтвердила шляхом її зазначення безпосередньо в апеляційній скарзі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.10.12021 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та закрити провадження у справі або відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
3.2. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначила пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13503/19, від 04.03.2021 у справі №910/15621/19, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 12.06.2020 у справі №906/775/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18.
Так, як зазначає скаржниця, суди попередніх інстанцій погодилися з обґрунтованістю позовних вимог щодо стягнення суми збитків на підставі статей 22 23 1166 Цивільного кодексу України, не врахувавши, що позивач фактично обґрунтовував свої вимоги тим, що ОСОБА_1 без будь-яких правових підстав нараховувала собі заробітну плату. При цьому завдання збитків та набуття майна без достатньої правової підстави мають різну правову природу.
Також відповідачка посилається на неправильне застосування судами норм пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржниці, спір, що виник у цій справі, є трудовим та мав розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Крім того, ОСОБА_1 вказує на порушення судом апеляційної інстанції частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, який безпідставно не застосував наслідки спливу позовної давності, при цьому відповідачка зазначає, що не мала можливості заявити про застосування наслідків спливу позовної давності у суді першої інстанції, оскільки про існування спору дізналась на стадії виконання рішення.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
30.06.2006 проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №14991200000006406 від 11.07.2006.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4 Розділу І статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний", затвердженого рішенням загальних зборів, оформленим протоколом №15 від 10.12.2016 (далі - статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний"), дане об`єднання створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Об`єднання діє відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", чинного законодавства та статуту. Об`єднання набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Пунктом 1 Розділу ІІІ статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" визначено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління та ревізійна комісія (ревізор) об`єднання.
Пунктами 2, 3, 8 Розділу ІІІ статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" передбачено, що вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. До виключної компетенції загальних зборів належать, зокрема, обрання членів правління об`єднання; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління. Рішення загальних зборів викладаються письмово.
Згідно з пунктами 12, 13 Розділу ІІІ статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" виконавчим органом об`єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об`єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених цим статутом. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами. Загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження правління чи окремих його членів.
У пункті 14 Розділу ІІІ статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" вказано, що до компетенції правління належить, зокрема, розпорядження коштами об`єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об`єднання кошторису.
Положеннями пункту 16 Розділу ІІІ статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" передбачено, що правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника. На виконання своїх повноважень голова правління, зокрема, забезпечує виконання рішень загальних зборів та рішень правління; розпоряджається коштами об`єднання відповідно до затвердженого кошторису та рішень правління, має право першого підпису фінансових документів об`єднання; відкриває і закриває рахунки об`єднання в банківських установах та інших фінансових установах, підписує банківські та інші фінансові документи.
Відповідно до пунктів 5, 6 Розділу IV статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" кошти об`єднання витрачаються правлінням згідно з кошторисами, затвердженими загальними зборами співвласників, та окремими рішеннями загальних зборів співвласників. Забороняється розподіл отриманих об`єднанням доходів або їх частини серед співвласників, працівників об`єднання, членів органів управління та інших осіб.
Правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" листом №1 від 13.02.2019 повідомило ОСОБА_1 про те, що відповідачка звільнена з посади голови правління з 14.02.2019.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 31.07.2019 у справі №766/4433/19, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 15.04.2020, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" про визнання незаконними рішення та наказу, поновлення на посаді.
У згаданому рішенні судом першої інстанції встановлено, що згідно з протоколом загальних зборів членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" №25 від 09.12.2010 ОСОБА_1 була обрана на посаду керівника (голови) цього об`єднання і на підставі наказу №14 від 15.12.2010 остання з 15.12.2010 приступила до виконання обов`язків голови правління цього об`єднання, проте рішенням правління, оформленим протоколом №3 від 05.02.2019, її було звільнено з вказаної посади та виключено зі складу осіб, які мають право вчиняти дії від імені цієї юридичної особи без довіреності, у зв`язку з чим в подальшому на виконання зазначеного рішення правління було видано відповідний наказ від 13.02.2019 про звільнення ОСОБА_1 .
Додатковим рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22.10.2019 у справі №766/4433/19 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Додатковим рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 11.12.2019 у справі №766/4433/19 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" про відшкодування моральної шкоди та скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У 2017-2019 роках Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" мало у Херсонській філії АТ КБ "Приватбанк" МФО 352479 поточний рахунок НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), до якого банком випущено декілька дебетових карток (зокрема, № НОМЕР_3 , НОМЕР_5).
В період з 12.01.2017 по 03.12.2018 з зазначеного вище поточного рахунку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" за платіжними дорученнями цього об`єднання було перераховано 123 350 грн (з яких: 72350 грн у 2017 році та 51000 грн у 2018 році) за такими реквізитами контрагента та призначенням платежу: "Реквізити контрагента: Мирний, ОСББ, 34458019; Рахунок, Банк: 26052060260079 МФО 352479 Херсонська філія АТ КБ; Призначення платежу: #5169332402214905*0318". Вказані кошти були перераховані позивачем за платіжними дорученнями №869 від 12.01.2017 на суму 1500 грн, №872 від 03.02.2017 на суму 4000 грн, №878 від 21.02.2017 на суму 1500 грн, №879 від 01.03.2017 на суму 3850 грн, №881 від 20.03.2017 на суму 1500 грн, №887 від 03.04.2017 на суму 5000 грн, №889 від 12.04.2017 на суму 5000 грн, №891 від 20.04.2017 на суму 1000 грн, №893 від 03.05.2017 на суму 5000 грн, №905 від 02.06.2017 на суму 5500 грн, №908 від 21.06.2017 на суму 1000 грн, №913 від 03.07.2017 на суму 5000 грн, №920 від 02.08.2017 на суму 5000 грн, №921 від 04.09.2017 на суму 6000 грн, №928 від 19.09.2017 на суму 1000 грн, №935 від 03.10.2017 на суму 5000 грн, №940 від 03.11.2017 на суму 6000 грн, №956 від 04.12.2017 на суму 4000 грн, №957 від 18.12.2017 на суму 1500 грн, №962 від 27.12.2017 на суму 4000 грн, №975 від 05.02.2018 на суму 4000 грн, №981 від 05.03.2018 на суму 4000 грн, №989 від 02.04.2018 на суму 4000 грн, №990 від 19.04.2018 на суму 1000 грн, №993 від 03.05.2018 на суму 4000 грн, №997 від 08.05.2018 на суму 1500 грн, №1004 від 04.06.2018 на суму 4000 грн, №1008 від 02.07.2018 на суму 4000 грн, №1004 від 20.07.2018 на суму 1500 грн, №1009 від 01.08.2018 на суму 4000 грн, №1016 від 03.09.2018 на суму 4000 грн, №1018 від 06.09.2018 на суму 500 грн, №1022 від 02.10.2018 на суму 4000 грн, №1024 від 11.10.2018 на суму 1500 грн, №1029 від 05.11.2018 на суму 4000 грн, №1037 від 03.12.2018 на суму 5000 грн, що підтверджується виписками банку по поточному рахунку позивача № НОМЕР_2 та квитанціями банку.
Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" було подано до територіального органу Державної податкової служби України щомісячну звітність позивача за 2017-2018 року та за січень місяць 2019 року про нарахування заробітної плати застрахованим особам (за формою згідно з додатком 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905).
Відповідно до згаданої звітності позивачем було нараховано ОСОБА_1 заробітну плату (дохід) з урахуванням військового збору та податку на доходи фізичних осіб, а саме: за 2017 рік - заробітну плату (дохід) в загальній сумі 39300 грн з нарахованим на цю заробітну плату єдиним внеском у загальному розмірі 8646 грн; за 2018 рік - заробітну плату (дохід) в загальній сумі 45120 грн з нарахованим на цю заробітну плату єдиним внеском у загальному розмірі 9 926, 40 грн; за січень місяць 2019 року - заробітну плату (дохід) в сумі 4175 грн з нарахованим на цю заробітну плату єдиним внеском у розмірі 918,50 грн.
З банківської картки позивача (№5169....9607), яка була відкрита до належного Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" поточного рахунку № НОМЕР_2 , через банкомат 03.01.2019 було знято 3700 грн (комісія банку за дану операцію склала 29,60 грн); 16.01.2019 - 400 грн (комісія банку за вказану операцію склала 3,20 грн) та 04.02.2019 - 3700 грн (комісія банку за наведену операцію склала 29,60 грн), що підтверджується виписками банку по поточному рахунку позивача, меморіальним ордером від 16.01.2019 та випискою банку по групі карток позивача.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідачки 131 150 грн збитків, завданих ОСОБА_1 під час перебування на посаді голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний".
5.3. Задовольняючи позовні вимоги частково в сумі 111 848, 30 грн, суди попередніх інстанцій виходили з такого.
Згідно з абзацом 9 частини дев`ятої статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" до виключної компетенції загальних зборів співвласників віднесено, зокрема, питання щодо матеріального та іншого заохочення голови та членів правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Приписами частини двадцятої статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" унормовано, що до компетенції правління відноситься розпорядження коштами об`єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об`єднання кошторису.
Особи, винні, у тому числі у недотриманні вимог цього Закону та порушенні статуту об`єднання несуть, зокрема, цивільну відповідальність відповідно до закону (стаття 29 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").
ОСОБА_1 була обрана на посаду голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" на підставі рішення загальних зборів та перебувала на цій посаді з 15.12.2010 по 15.02.2019.
При цьому наявні у матеріалах справи виписки банку по поточному рахунку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" № НОМЕР_2 , які відображають перерахування позивачем грошових коштів разом зі сплатою військового збору та податку з доходів фізичних осіб за відповідні місяці 2017-2018 років і січень місяць 2019 року, а також квитанції, меморіальний ордер та виписка банку по групі карток даного об`єднання співвласників поряд зі звітністю позивача за 2017-2018 роки та за січень місяць 2019 року про нарахування позивачем заробітної плати застрахованим особам (зокрема, ОСОБА_1 ) у своїй сукупності підтверджують факт набуття відповідачкою грошових коштів цього об`єднання співвласників у розмірі сум заробітної плати, наведених у зазначеній звітності, а саме: у загальній сумі 88595 грн (39300 грн за 2017 рік + 45120 грн за 2018 рік + 4175 грн за січень місяць 2019 року = 88595 грн), та грошових коштів, сплачених позивачем як єдиний внесок по застрахованій особі - відповідачці у загальній сумі 19490,90 грн (8646 грн за 2017 рік + 9926,40 грн за 2018 рік + 918,50 грн за січень місяць 2019 року = 19490,90 грн).
Суд апеляційної інстанції також враховував, що в силу пункту 16 Розділу ІІІ статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" лише ОСОБА_1 , як голова правління, мала право підпису усіх банківських та фінансових документів позивача, а тому саме внаслідок дій відповідачки, спрямованих на виплату собі заробітної плати, вказаним об`єднанням співвласників були перераховані вищенаведені суми грошових коштів. Докази зворотнього у матеріалах справи відсутні, натомість вказаний висновок повністю узгоджується з фактом того, що звітність позивача за 2017-2018 роки та за січень місяць 2019 року про нарахування позивачем заробітної плати застрахованим особам (зокрема, відповідачці) також складена за підписом ОСОБА_1 .
Водночас виписка банку по поточному рахунку позивача № НОМЕР_2 за період з 01.02.2019 по 13.02.2019 поряд з випискою банку по групі карток Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" свідчать про набуття відповідачкою грошових коштів даного об`єднання в сумі 3700 грн внаслідок зняття відповідної суми готівки 04.02.2019 з картки № НОМЕР_4 , що була випущена банком до цього рахунку та власником якої за обліком банку значиться безпосередньо сама ОСОБА_1 . Відповідачка не довела фактів протиправного використання цієї картки іншою особою чи доказів її втрати, так само і не надала доказів звернення до правоохоронних органів або банку у зв`язку з втратою чи викраденням цієї картки, а тому апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що вказана сума коштів була знята саме власником картки - ОСОБА_1 .
Крім того, ОСОБА_1 зняла з поточного рахунку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" за належною відповідачу карткою до цього рахунку готівки через банкомат 03.01.2019 у сумі 3700 грн та 16.01.2019 у сумі 400 грн, проте вказані суми не були враховані господарськими судами до загального розміру набутих відповідачкою коштів даного об`єднання співвласників, оскільки загальна сума цих коштів 4100 грн (3700 грн + 400 грн = 4100 грн) відповідає розміру заробітної плати відповідачки за січень місяць 2019 року, який зазначено у відповідному звіті позивача про нарахування заробітної плати застрахованим особам та, як наслідок, вже було включено до наведеної вище загальної суми перерахованої відповідачці заробітної плати (88595 грн). Натомість, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що врахуванню підлягає розмір комісії банку, сплаченої за рахунок коштів позивача за зняття ОСОБА_1 готівки з його поточного рахунку 03.01.2019, 16.01.2019 та 04.02.2019.
Також господарські суди встановили, що в матеріалах справи відсутні та сторонами до суду не подано жодного доказу на підтвердження прийняття загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" рішення щодо матеріального заохочення голови правління даного об`єднання (зокрема, стосовно встановлення голові правління заробітної плати, грошової винагороди, інших виплат тощо). При цьому суди попередніх інстанцій врахували, що вирішення цього питання чинним законодавством та статутом позивача віднесено до виключної компетенції саме загальних зборів.
Кошториси Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний", які були б затверджені відповідними рішеннями загальних зборів та які передбачали б матеріальне заохочення голови правління даного об`єднання у вигляді виплати останньому грошових коштів заробітної плати (винагороди тощо), у матеріалах справи також відсутні.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка працювала на посаді голови Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" за безстроковим трудовим договором, приймалась на роботу на підставі рішення загальних зборів позивача, прийнятого під час дії попередньої редакції статуту, та з самого початку її призначення на посаду ОСОБА_1 нараховувалась визначена законодавством мінімальна заробітна плата, оскільки у матеріалах справи відсутні та апелянтом до суду не подано ні безстрокового трудового договору, ні попередньої редакції статуту, які б передбачали виплату відповідачці заробітної плати. Натомість, за висновками суду апеляційної інстанції, таке твердження апеляційної скарги ОСОБА_1 свідчить про визнання останньою того факту, що нею отримувалась така заробітна плата за рахунок коштів позивача.
5.4. Виходячи з доводів та вимог касаційної скарги, на вирішення суду касаційної інстанції поставлено такі питання: 1) щодо підвідомчості цього спору господарським судам чи судам загальної юрисдикції; 2) щодо правової кваліфікації суми, заявленої до стягнення позивачем, як збитків чи як безпідставно отриманого майна; 3) щодо наявності чи відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності.
5.5. Щодо підвідомчості цього спору.
Відповідно до частини 6 статті 302 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
У цій справі ОСОБА_1 заявляла про порушення правил юрисдикції у суді апеляційної інстанції, проте не обґрунтувала порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.
Разом з тим колегія суддів враховує, що у постанові від 27.01.2021 справі № 569/4731/19 за позовом колишньої голови правління до ОСББ про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі на посаді голови правління, стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарських судів.
Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 910/16357/21 за позовом колишнього голови правління до ОСББ про визнання недійсним рішення правління; скасування реєстраційних дій, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, обов`язкової вихідної допомоги, та погодився з судами попередніх інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Крім того, на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20.
Так, згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Разом з тим відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.
За змістом частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.
Отже, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України, щодо віднесення до господарських правовідносин, зокрема правовідносин, які виникають з некомерційної діяльності, спрямованої на забезпечення матеріально-технічних умов функціонування таких суб`єктів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18, пункт 4.11) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19, пункт 74) зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Пунктом 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).
Також Верховний Суд зазначає, що спори у правовідносинах, які стосуються порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку розглядаються господарськими судами, оскільки такі спори виникають при здійсненні права управління юридичною особою, а тому є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи незалежно від суб`єктного складу такого спору.
Подібні висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 501/1571/16-ц, від 06.02.2019 у справі №462/2646/17, від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) до юрисдикції господарських судів віднесено також розгляд справ у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
З урахуванням викладеного, оскільки спори у правовідносинах, які стосуються порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, а також спори між головою правління та ОСББ щодо стягнення заробітної плати розглядаються господарськими судами, то колегія суддів дійшла висновку, що спір у цій справі також підлягає вирішенню господарським судом, бо між сторонами існували господарські відносини, урегульовані ЦК України та іншими актами господарського і цивільного законодавства, з яких виник спір про право, а також з огляду на наявність норми пункту 12 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, що прямо передбачає вирішення такого спору господарським судом.
5.6. Щодо правової кваліфікації суми, заявленої до стягнення позивачем, як збитків чи як безпідставно отриманого майна.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13503/19, від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18.
У постанові від 20.10.2020 у справі № 910/13503/19 за позовом ТОВ "Облгазпостач" до АТ "Укртрансгаз" про стягнення збитків у сумі 4 240 000 грн, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки нарахування АТ "Укртрансгаз" плати за послуги комерційного балансування природного газу за вересень 2016 року за договором та направлення вимоги платежу за банківською гарантією фактично відбулося поза межами умов, передбачених договором транспортування природного газу та договором про надання гарантії, то суди першої та апеляційної інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин приписи статті 22 906 Цивільного кодексу України, статей 224 225 Господарського кодексу України, оскільки застосуванню підлягали положення статті 1212 Цивільного кодексу України щодо наслідків набуття майна без достатньої правової підстави.
У постанові від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19 за позовом ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" до ТОВ "НВП "Укргеологстром" про стягнення 249 672,53 грн, зокрема суми основного боргу у розмірі 135 000, 00 грн, а також нарахованих на цю суму 3% річних та інфляційних втрат, яка була перерахована відповідачу на підставі виставленого ним рахунку як оплата 50 % вартості послуг з проведення оцінки, необхідність у проведенні якої згодом у позивача зникла, з урахуванням чого договір про надання послуг з її проведення між сторонами не укладався, а надісланий йому відповідачем проект договору ним не підписувався, Верховний Суд вважав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім за наявної відповідної правової підстави (договірних правовідносин).
У постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 за позовом Кременчуцької міськради до ФОП Трохимчук М. С. про стягнення 174 014, 95 грн збитків через неотримання доходу від орендної плати за землю, який позивач отримав би у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
У постанові від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 за позовом Хмельницької міської ради до УМВС України у Хмельницькій області про зобов`язання включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу у розмірі 951 012, 80 грн, що становить заборгованість за договором щодо відшкодування вартості загальної площі виділених позивачем йому в борг квартир, Верховний Суд зазначив, що за наявності дотримання умов укладення договору, на невиконання якого відповідачем посилається позивач, вказаний договір є таким, що створює за наслідком свого укладення для його сторін певний обсяг прав та обов`язків, в тому числі для відповідача обов`язок з повернення рівноцінних квартир, а у випадку неможливості повернення компенсації їх вартості, тоді як за відсутності дотримання умов його укладення - настають правові наслідки передбачені частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України з урахуванням яких право позивача підлягає захисту в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, та у разі неможливості повернення майна - відповідно з нормами, передбаченими статтями 22 623 Цивільного кодексу України.
У постанові від 12.06.2020 у справі № 906/775/17 за позовом ТОВ "Лабрадорит" до ГТУЮ у Житомирської області про стягнення збитків, що виникли у зв`язку з тим, що позивач як переможець прилюдних торгів сплатив спеціалізованій організації грошові кошти за придбане майно у розмірі 211 000 грн, тобто загальну вартість придбаного майна, яка після визнання торгів недійсними та вилучення у позивача майна, останньому не була повернута, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно задовольнив позов, проте застосував норми права, які не підлягали застосуванню, а саме: статті 216 1173 1174 1192 ЦК України, тоді як спірні правовідносини регулюються нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
У постановах від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 про стягнення заборгованості за договором поставки та від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 про визнання недійсним договору поруки, Верховний Суд зазначив про те, що оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували наведений висновок Верховного Суду.
Проаналізувавши наведені постанови Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що в жодній з них предметом спору не було стягнення збитків, заподіяних товариству рішеннями (дією чи бездіяльністю) його посадових осіб, разом з тим здійснювалась правова кваліфікація правовідносин з метою встановлення чи вони виникли із кондикційних зобов`язань чи з деліктних.
У цій справі предметом позову є стягнення збитків, заподіяних ОСББ його колишньою головою правління, у зв`язку з виплатою нею самій собі заробітної плати за відсутності відповідного рішення загальних зборів. Скаржник наполягає, що такі правовідносини виникли з кондикційних зобов`язань, а суди попередніх інстанцій неправильно застосували норм матеріального права.
На підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, в якій зроблено правовий висновок щодо відмінності між правовідносинами, що виникли із заподіяння збитків, та кондикційних зобов`язань.
Так, відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності.
Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16 викладено таку правову позицію. Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
За змістом приписів частини четвертої статті 89 Господарського кодексу України посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ним господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з якою вбачається, що шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга цієї ж статті).
У постанові від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідносини між товариством та керівником мають довірчий характер, а протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень. Положеннями статті 92 ЦК України та статті 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
У постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 Верховний Суд сформулював таку правову позицію. Згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. За відсутністю доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, підстави для задоволення позову про стягнення з неї збитків відсутні. Відповідно до статей 13 74 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладений обов`язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Як встановили у цій справі суди попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні та сторонами до суду не подано жодного доказу на підтвердження прийняття загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мирний" рішення щодо матеріального заохочення голови правління даного об`єднання (зокрема, стосовно встановлення голові правління заробітної плати, грошової винагороди, інших виплат тощо), що суперечить чинному законодавству та статуту позивача.
Господарськими судами встановлено, що наявними у справі доказами підтверджено протиправність отримання відповідачкою у власне розпорядження 92 295, 00 грн коштів ОСББ (сума заробітної плати та сума, зняття коштів готівкою 04.02.2019) та протиправність використання з метою отримання цих коштів позивача, додатково 19 553, 30 грн коштів ОСББ (на сплату єдиного внеску та сум комісії банку), а також, вину відповідачки у завданні позивачеві вказаних збитків та відповідний причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідачки під час її перебування на посаді керівника позивача.
Отже, оскільки основана відмінність між кондикційними та деліктними зобов`язаннями, полягає в тому, що відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, необхідною умовою застосування якої є встановлення наявності складу цивільного правопорушення, зокрема вини, що дотримано судами попередніх інстанцій, то колегія суддів вважає, що господарськими судами надано належну правову кваліфікацію спірних правовідносин та правильно застосовано норми матеріального права.
5.7. Щодо наявності чи відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявила про застосування до позовних вимог позивача про стягнення збитків у вигляді нарахованої заробітної плати (з урахуванням сплати єдиного соціального внеску) за період з січня місяця 2017 року по квітень місяць 2018 року позовної давності.
Суд апеляційної інстанції залишив таку заяву відповідачки без розгляду, з огляду на те, що рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а тому заява про застосування позовної давності може бути розглянута апеляційним судом лише якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. Разом з тим у суді першої інстанції така заява ОСОБА_1 не подавалась.
Відповідачка зазначає про те, що не мала можливості заявити про застосування наслідків спливу позовної давності у суді першої інстанції, оскільки про існування спору дізналась на стадії виконання рішення.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14ц дійшла висновку про те, що той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.
Отже, умовою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції, є неналежне (без дотримання вимог процесуального законодавства) повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 911/4923/14).
У цій справі, як встановив суд апеляційної інстанції, всю судову кореспонденцію у справі №923/618/21 ОСОБА_1 було направлено за адресою: АДРЕСА_2 , яка вказана скаржницею також і в апеляційній скарзі, що свідчить про правильність останньої, між тим, вказана поштова кореспонденція повернулася до суду першої інстанції з відміткою "адресат відсутній".
Колегія суддів враховує, що така ж адреса ОСОБА_1 зазначена в касаційній скарзі та доповненнях до касаційної скарги, складених її представником.
За умовами частин другої-четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).
Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме: у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Частинами п`ятою, шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що суд першої інстанції вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення відповідачки про судовий розгляд даної справи, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвали суду за належною поштовою адресою ОСОБА_1 , правильність якої остання фактично підтвердила шляхом її зазначення безпосередньо в апеляційній та касаційній скарзі, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в силу приписів пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідачка була належним чином сповіщена про перебування у провадженні Господарського суду Херсонської області цієї справи за її участю. Отже, умови для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності відсутні.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, враховуючи вимоги та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
7. Судові витрати
7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 та рішення Господарського суду Херсонської області від 05.10.2021 у справі № 923/618/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді Г. Вронська
І. Кондратова